top of page

Психологічна енкциклопедія

Психологія насильства, примусового контролю, віктимізації та безпеки

3 дні тому
Читати 13 хв

Оновлено: 3 дні тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Психологія насильства, примусового контролю, віктимізації та безпеки — міждисциплінарна галузь знань про заподіяння шкоди через силу, погрози, примус, зловживання владою і системне позбавлення автономії. Вона досліджує механізми насильницької поведінки, обставини ризику та захисту, реакції постраждалих, наслідки для здоров’я, безпечні способи реагування й профілактику на рівні людини, родини, громади та суспільства.


Ця стаття є центральним енциклопедичним оглядом напряму I03 Українського психологічного ХАБу. Її призначення — створити наукову карту предмета й допомогти читачеві знайти доречну підтримку. Визначення конкретних правопорушень, процедури судової експертизи, діагностика травматичних розладів і спеціальні психотерапевтичні протоколи потребують окремих матеріалів і професійного оцінювання.


За безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я потрібна екстрена допомога: в Україні діють 112, 102 і 103. Спеціалізована урядова лінія 1547 консультує з питань домашнього насильства, насильства за ознакою статі, торгівлі людьми та насильства щодо дітей. Вибирайте спосіб звернення з огляду на те, чи може інша людина стежити за телефоном, повідомленнями або пересуванням. Офіційні екстрені контакти; урядова лінія 1547.


Що вивчає психологія насильства


Предметом є насамперед дії та умови, через які одна людина або група отримує можливість завдавати шкоди іншій, обмежувати її рішення, контролювати ресурси й створювати страх. Психологічний аналіз охоплює окремий епізод, повторювану взаємодію та ширший соціальний устрій, у якому підтримуються небезпечні норми або виникають перешкоди для звернення по допомогу.


Психологія насильства використовує знання соціальної, клінічної та вікової психології, громадського здоров’я, соціальної роботи й права. Соціально-екологічна модель Центрів контролю та профілактики захворювань США допомагає одночасно розглядати індивідуальні, міжособистісні, громадські та суспільні чинники. Така оптика важлива для профілактики: стійкий результат залежить також від доступності служб, безпечного середовища та виконання законодавства.


Як відрізняють насильство, агресію, конфлікт і примус


Поняття агресії стосується певної поведінки, спрямованої на завдання шкоди. Насильство розглядають ширше, коли йдеться про використання фізичної сили, погроз або влади, що завдають чи можуть завдати фізичних ушкоджень, психічної шкоди або позбавлення. Точне операційне визначення залежить від дослідницького питання, сфери медицини та чинного права.


Конфлікт описує розбіжність позицій або інтересів. У безпечному конфлікті люди можуть висловити незгоду, зберігаючи базову автономію. Коли одна сторона використовує погрози, систематичні покарання за незгоду, насильницьку силу чи контроль базових потреб, ситуацію слід досліджувати як можливе насильство, а не автоматично пропонувати взаємні поступки.


Примус — це вплив, за якого вибір формується під тиском загрози, страху втрат або залежності. Для розпізнавання примусу важливо запитати, що станеться після відмови, хто контролює гроші, житло, документи, контакти і можливість звернутися по підтримку. Добровільність рішення оцінюють у реальному контексті, а не лише за зовнішньою фразою «я погоджуюся».


Форми насильства та їх поєднання


Фізичне, психологічне, сексуальне й економічне насильство часто перетинаються. У конкретній ситуації важливо описати дії, частоту, контекст влади, ступінь небезпеки та наслідки. ВООЗ визначає партнерське насильство через фізичну агресію, сексуальний примус, психологічне насильство та поведінку контролю.


Фізичне насильство


Фізичні напади можуть включати удари, штовхання, примусове утримання, блокування виходу, застосування предметів як зброї та небезпечне стискання шиї. Значення має і дія, і загроза повторення. Зовнішні синці не завжди відображають тяжкість ушкоджень; деякі внутрішні травми виявляють лише під час медичного огляду.


Психологічне та емоційне насильство


Погрози, залякування, приниження, системне знецінення, ізоляція, шантаж, переслідування й покарання за самостійні рішення можуть формувати атмосферу небезпеки. Під час аналізу розрізняють окремий грубий епізод, тяжку одиничну погрозу та тривалий патерн підпорядкування. Популярна назва поведінки не замінює перевірки конкретних фактів.


Сексуальне насильство


Сексуальне насильство охоплює сексуальні дії та посягання на сексуальну автономію із застосуванням примусу або без вільної згоди. Шлюб, попередні сексуальні контакти, мовчання, завмирання і відсутність фізичного опору не становлять згоди на конкретну дію. Сон, виражене сп’яніння або інший стан, який позбавляє здатності вільно ухвалювати рішення, потребує особливої уваги. Медичні принципи допомоги описано в настановах ВООЗ.


Економічне насильство


Систематичне позбавлення доступу до грошей, примусове вилучення заробітку, заборона працювати або навчатися, обмеження доступу до житла, їжі, документів чи лікування, нав’язування боргів можуть ставати інструментами контролю. Важливий контекст: спільний бюджет або самі по собі фінансові труднощі не визначають насильство; значення мають примус, залежність і наслідки для автономії.


Нехтування та інституційне зловживання


Коли дитина, людина старшого віку або людина, що потребує догляду, залежить від інших у забезпеченні життєвих потреб, небезпечна бездіяльність і примус можуть набувати форми жорстокого поводження. В установах необхідно оцінювати доступ до допомоги, механізми оскарження, фізичну свободу, інформовану згоду й використання професійної влади. ВООЗ про насильство щодо старших людей окремо розглядає нехтування та фінансову експлуатацію.


Примусовий контроль: системне позбавлення автономії


Примусовий контроль — це повторювана або системно організована поведінка, через яку одна людина підпорядковує життя іншої, обмежує спілкування, фінанси, пересування, медичну допомогу, приватність і право на власні рішення. Він може супроводжувати фізичне насильство, але здатний існувати і без частих нападів.


Приклади охоплюють вимогу негайно звітувати про місце перебування, читання приватного листування під загрозою покарання, обмеження зв’язків із близькими, нав’язування правил сну, одягу й роботи, використання дітей або тварин для тиску та покарання за звернення по підтримку. Для висновку про системний контроль важливо бачити взаємозв’язок дій і зміну реальної свободи вибору.


У систематичному огляді й метааналізі Ломанн та співавторів узагальнено 68 досліджень, 45 з яких увійшли до кількісного синтезу. Виявлено помірні асоціації примусового контролю із симптомами посттравматичного стресу (r = 0,32) та депресії (r = 0,27). Такі результати свідчать про суттєве значення психологічних наслідків контролю, однак спостережні дані не встановлюють індивідуальної причинності або діагнозу.


Віктимізація та відповідальність


Віктимізація означає досвід зазнавання шкоди внаслідок насильства, злочину чи іншого шкідливого посягання. Досліджують як саму подію, так і її соціальні та психологічні наслідки: втрату безпеки, розрив соціальних зв’язків, бар’єри доступу до допомоги, взаємодію з установами та можливості відновлення.


Повторна віктимізація — наступне зазнавання насильства чи злочинної шкоди; вторинна віктимізація — додаткова шкода від реакцій оточення, процедур або інституцій. Ці поняття мають окрему віктимологічну літературу. Докладно — у статті «Повторна віктимізація: чому насильство або злочин можуть повторюватися і як знижують ризик».


Відповідальність за насильницьку дію належить тому, хто її здійснив. Рішення постраждалої людини — залишитися, звернутися, мовчати, повернутися, зберігати контакт — потрібно розглядати в умовах загроз, залежності, наявних ресурсів і обмеженого безпечного вибору.


Чому виникає насильство і як формуються ризики


Індивідуальні чинники можуть включати попередній досвід насильства, переконання про допустимість примусу, проблемне вживання речовин і засвоєні способи розв’язання суперечок. На рівні стосунків важливі нерівність влади, ізоляція, залежність і можливості контролювати партнера. На рівні громади діють соціальні норми, робота служб, захист у школі та на роботі, доступність житла й правничої допомоги.


Фактор ризику означає статистичний зв’язок або підвищення ймовірності у певній популяції. Він не визначає поведінку конкретної особи наперед. Психічний розлад, травматичний досвід, бідність чи дитячі несприятливі обставини не дають підстав автоматично вважати людину майбутнім кривдником. Про рівні чинників і запобігання дивіться огляд CDC.


Захисні чинники охоплюють ненасильницькі соціальні норми, підтримувальні стосунки, можливості отримати допомогу, доступ до власних ресурсів, захист дітей і дієві механізми відповідальності. Для політики важливе питання полягає в тому, як змінити середовище й доступність підтримки, а не лише навчити потенційно постраждалу людину «бути обережнішою».


Чому постраждалі можуть залишатися у небезпечних обставинах


Погрози помсти, діти, житло, обмеження доходів, залежність від ліків, документів чи догляду, страх втратити близьких або фізичну свободу можуть змінювати вибір. Іноді спроба припинити контроль стає періодом підвищеної небезпеки. Зовнішня простота рішення «піти» не відображає ресурсів і ризиків людини.


У відповідь на загрозу можливі завмирання, автоматичне підкорення, труднощі з пригадуванням послідовності подій, уникання або дисоціативні переживання. Реакція нервової системи не є тестом достовірності розповіді. Людина може діяти послідовно в одних умовах і змінювати рішення, коли загрози або підтримка змінюються.


Для допомоги доцільно запитувати про те, що зараз становить загрозу, хто знає про ситуацію, чи безпечно користуватися пристроєм, чи потрібні ліки, чи є діти, які доступні служби й що саме людина готова обговорити.


Психологічні, фізичні та соціальні наслідки


Насильство може впливати на сон, пам’ять, концентрацію, емоційну регуляцію, довіру, працездатність, тілесне здоров’я та соціальні контакти. Серед можливих наслідків — симптоми тривоги й депресії, посттравматичні переживання, хронічний біль, репродуктивні порушення, травми та соціальна ізоляція. ВООЗ описує широкий спектр наслідків партнерського й сексуального насильства.


Водночас індивідуальні реакції різняться: частина людей зберігає повсякденну функціональність, інші потребують тривалої підтримки. Зовнішній спокій не показує тяжкості пережитого. Діагностику психічних станів здійснює компетентний фахівець на підставі повного оцінювання, а назви популярних психологічних явищ не становлять діагнозів.


Робота з наслідками насильства поєднує відновлення фізичної й матеріальної безпеки з медичними, соціальними, правничими та психологічними потребами. Психотерапія може допомагати за клінічними показаннями, але доступність житла, грошей і захисту іноді є першочерговою умовою відновлення.


Безпекова оцінка: на що звертати увагу


На поточну небезпеку можуть вказувати погрози вбивством, наявність зброї, стискання шиї, переслідування, спроби ізоляції, загрози дітям, ескалація нападів і повний контроль комунікацій. Важливо враховувати поєднання ознак, історію ситуації та доступність негайної допомоги. Перелік ознак служить для орієнтації, а не для числового прогнозу.


Структуровані інструменти допомагають фахівцям системно розглядати інформацію, проте жодна шкала не здатна безпомилково передбачити індивідуальний акт насильства. Наукові межі таких методів висвітлено у статті «Оцінювання ризику насильства: методи, точність і межі прогнозу».


За безпосередньої загрози життю людина може звертатися по екстрену допомогу без попереднього проходження опитувальників або самостійного збирання доказів. Професійна оцінка ризику має доповнювати безпечне реагування, а не затримувати його.


Безпечне реагування, коли насильство триває


Індивідуальне планування безпеки охоплює способи виклику допомоги, доступ до безпечнішого місця, підтримку довірених осіб, потреби дітей і залежних родичів, важливі ліки та документи. Послідовність кроків залежить від конкретної загрози й можливості діяти без помітної для кривдника підготовки.


Телефон, спільні облікові записи, сімейні геолокаційні функції, домашні камери або фінансові повідомлення можуть використовуватися для спостереження. Пошук порад, звернення до служби, зміна паролів, очищення історії або відключення геолокації іноді помітні людині, що здійснює контроль. Безпечний канал зв’язку та консультація спеціалізованої служби можуть бути важливішими за стандартний набір цифрових дій.


Особиста конфронтація, повідомлення кривдника про намір піти, одночасне припинення всіх контактів і самостійне збирання доказів не підходять кожній ситуації. Спеціаліст може допомогти оцінити варіанти з огляду на житло, дітей, фінанси, правові питання й ризик ескалації. Підхід першої підтримки описано в клінічному посібнику ВООЗ.


Коли потрібна невідкладна медична допомога


Після стискання шиї, удушення чи перешкоджання диханню потрібна термінова медична оцінка навіть без видимих слідів: можливі внутрішні ушкодження, а симптоми іноді з’являються пізніше. Утруднене дихання або ковтання, зміна голосу, втрата свідомості, судоми, порушення мовлення, слабкість кінцівок, сильний головний біль або тяжка травма потребують екстреної допомоги.


Після сексуального насильства раннє звернення до медичної служби дає змогу оцінити травми, інфекційні ризики, потребу в екстреній контрацепції, профілактиці ВІЛ та інших інфекцій і документуванні за інформованою згодою. Деякі втручання мають обмежене часове вікно. Рішення щодо обстеження та лікування приймає медичний працівник відповідно до індивідуальної ситуації й клінічних рекомендацій ВООЗ.


Домашнє і партнерське насильство


Домашнє насильство може відбуватися в родині, між нинішніми й колишніми партнерами та в інших відносинах, охоплених законодавством. Його форми включають фізичне, сексуальне, психологічне та економічне насильство. Правові визначення і механізми реагування встановлює Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».


Партнерське насильство важливо аналізувати через конкретні дії, примус, контроль, ризики після розриву й доступ до підтримки. Для виявлення системного підпорядкування у стосунках читайте «Аб’юз у стосунках: як розпізнати насильство, контроль і небезпеку».


Сексуальне насильство та вільна згода


Згода є рішенням щодо конкретної сексуальної дії, наданим вільно й за наявності можливості його відкликати. Погрози, примус, залежність, стан сну або неможливість розуміти й контролювати ситуацію мають значення для оцінювання добровільності. Завмирання, мовчання та відсутність фізичного спротиву самі собою не створюють згоди.


Після сексуального насильства першочерговими є безпека, медичні потреби, підтримка, інформоване пояснення варіантів і повага до вибору постраждалої людини. Професійне опитування має уникати непотрібних повторних деталізацій та враховувати законні обов’язки збереження й передачі інформації. Основні принципи описані в настановах ВООЗ щодо реагування.


Насильство щодо дітей


Насильство щодо дітей включає фізичне й психологічне жорстоке поводження, сексуальні посягання, нехтування потребами та експлуатацію. Дитина може постраждати також через життя в середовищі домашнього насильства. ВООЗ підкреслює вплив такого досвіду на здоров’я, розвиток і соціальне функціонування.


Коли дитина повідомляє про насильство, важливо подбати про безпеку, спокійно вислухати, не тиснути й не проводити неодноразових деталізованих розпитувань. Потрібно пояснити дитині зрозумілою мовою, які захисні дії необхідні та хто може бути залучений. В Україні відповідні міжвідомчі процедури закріплює Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми.


Насильство щодо старших людей та осіб, залежних від догляду


Залежність від догляду, доступу до ліків, грошей, пересування або медичних рішень може посилювати ризик зловживань. Насильство буває фізичним, психологічним, сексуальним і фінансовим; нехтування базовими потребами теж здатне завдавати серйозної шкоди. Важливо забезпечити можливість приватного спілкування із фахівцем та отримання незалежної допомоги.


ВООЗ наголошує на необхідності міждисциплінарних підходів і подальших досліджень ефективності програм. Про доступність допомоги й специфічні ризики читайте українську статтю «Насильство щодо людей з інвалідністю: ризики, безпека та підтримка».


Переслідування, цифровий контроль та загрози приватності


Переслідування може проявлятися у повторюваних небажаних контактах, фізичному стеженні, погрозах, появі біля роботи або житла й спробах контролювати пересування. Цифрове середовище додає доступ до пристроїв, геолокації, листування, камер, паролів і фінансових рахунків. Значення дії залежить від контексту, згоди, повторюваності та використання доступу для залякування.


План цифрової безпеки варто узгоджувати з фахівцем, враховуючи можливий контроль за пристроєм. Раптове блокування доступу, видалення даних або зміни налаштувань іноді можуть збільшити небезпеку. Питання законного документування і фізичної безпеки потребують індивідуального розгляду.


Насильство під час війни й вимушеного переміщення


Воєнні дії, окупація, втрата житла, доходу та соціальних зв’язків можуть збільшувати залежність від сторонньої допомоги й обмежувати доступ до захисту. У таких контекстах можливі сексуальне насильство, торгівля людьми, експлуатація, насильство з боку партнера та зловживання владою. Важливо окремо оцінювати факт насильства, нагальні ризики та психологічні наслідки переміщення.


Допомога враховує безпеку переміщення, інформовану згоду, житло, дітей, мовну доступність і взаємодію служб. Оновлена рамка профілактики RESPECT ВООЗ охоплює також докази з гуманітарних умов.


Людиноцентрична допомога постраждалим


Підхід, орієнтований на постраждалу людину, передбачає повагу до її автономії, вислуховування без осуду, уточнення пріоритетних потреб, пояснення варіантів захисту та безпечне перенаправлення. У навчальному курсі ВООЗ першу підтримку організовано навколо вислуховування, запитань про потреби, підтвердження пережитого, посилення безпеки й подальшої підтримки.


Допомога може включати медичний огляд, безпечне житло, соціальні послуги, правничу консультацію, захист дітей, відновлення доступу до документів і психологічні втручання за потреби. Рішення мають враховувати ризик подальшого насильства, а не лише формальну доступність послуги.


Фахівці мають завчасно пояснювати межі конфіденційності, зокрема випадки обов’язкового повідомлення, які встановлює закон. Обіцянка абсолютної таємниці може порушити довіру, якщо пізніше виникне законний обов’язок передати інформацію.


Як підтримати близьку людину


Корисно спокійно вислухати, запитати про безпосередні потреби, запропонувати практичну допомогу й узгодити безпечний спосіб зв’язку. Можна допомогти з транспортом, доглядом за дітьми, контактом із лікарем або спеціалізованою службою, якщо людина цього хоче і це не створює нових загроз.


Намагання самостійно домовлятися з кривдником або повідомляти йому плани постраждалої людини може збільшити ризик. Підтримка зберігає за людиною право приймати рішення, враховуючи її оцінку поточних загроз.


Профілактика насильства: міжнародні доказові рамки


Профілактика поєднує ненасильницьке виховання, соціальну підтримку, зміцнення економічних можливостей, безпечні громадські середовища, зміну норм, доступність служб і механізми відповідальності. Окрема інформаційна кампанія або тренінг не здатні усунути всі чинники ризику; ефективність конкретного втручання залежить від дизайну, середовища й тривалості його реалізації.


RESPECT women, друге видання 2025 року об’єднує сім стратегій запобігання насильству щодо жінок: навички стосунків, розширення можливостей жінок, доступність служб, зменшення бідності, безпечні середовища, захист дітей та зміну норм і переконань. Доказовість різних програм відрізняється, тому результати з однієї країни потребують перевірки перед перенесенням в інший контекст.


Для захисту дітей пакет INSPIRE пропонує взаємодоповнювальні стратегії від дотримання законів до підтримки батьків і безпечного навчання. Профілактика має оцінювати реальні показники безпеки й здоров’я, а не лише кількість проведених заходів.


Український правовий контекст і допомога


Закон України № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає форми домашнього насильства, суб’єктів реагування та правові механізми захисту. Юридична кваліфікація конкретної ситуації залежить від обставин та чинних норм; медична, соціальна і правнича допомога виконують різні функції.


За безпосередньої загрози життю й здоров’ю діє номер 112; поліція — 102; екстрена медична допомога — 103. Це підтверджує офіційна сторінка ДСНС. За спеціалізованою інформацією про домашнє насильство, насильство за ознакою статі, торгівлю людьми й насильство щодо дітей можна звернутися до урядової лінії 1547.


Для отримання правничих консультацій в Україні діє система безоплатної правничої допомоги, номер 0 800 213 103. Канал зв’язку, час, місце й спосіб фіксування обставин слід визначати з огляду на актуальні загрози та можливе стеження. Перелік можливостей підтримки не замінює індивідуальної оцінки безпеки.


Наукова доказовість і межі досліджень


Дані про насильство надходять із вибіркових опитувань, медичних записів, поліцейської статистики, адміністративних баз і якісних інтерв’ю. Різні методи охоплюють різні групи людей і форми шкоди; значна частина насильства залишається поза офіційними повідомленнями. Через це показники поширеності не слід механічно порівнювати між країнами або періодами.


Дослідження примусового контролю мають проблеми з уніфікацією визначень і шкал. У метааналізі Ломанн та співавторів відзначено значну неоднорідність досліджень, переважання жіночих вибірок і даних із країн із високими доходами. Висновки про середній зв’язок між контролем і симптомами не означають, що відомий точний прогноз для окремої людини.


Якість профілактичних програм оцінюють за порівняльними дослідженнями, тривалістю спостереження, зменшенням шкоди й ризиком небажаних наслідків. Вимоги до безпечних практик зберігаються навіть там, де даних про конкретний метод поки бракує.


Карта напрямів психології насильства і безпеки


Цей центральний матеріал об’єднує десять взаємопов’язаних напрямів: основні поняття й механізми; домашнє й партнерське насильство; сексуальне насильство; переслідування й технологічний контроль; жорстоке поводження з дітьми; насильство щодо старших людей та осіб, залежних від догляду; безпеку й правові маршрути; підтримку постраждалих; професійне реагування; профілактику й громадську безпеку.


Кожна з цих тем поступово отримує окрему українську канонічну сторінку відповідно до наукового й пошукового наміру. Дієві переходи в цьому матеріалі ведуть тільки на вже опубліковані українські сторінки; майбутні статті буде додано після їх виходу.


Поняття та механізми: насильство, примусовий контроль, психологічне насильство та ескалація загроз. До історичних пояснювальних моделей належить цикл насильства — його фази й наукові межі розглянуто окремо.




Поширені запитання


Чи може насильство існувати без фізичних ударів?


Так. Погрози, сексуальний примус, економічне позбавлення ресурсів, системне залякування та контроль можуть завдавати значної шкоди без фізичного нападу.


Чи кожна сварка є психологічним насильством?


Сама розбіжність позицій не визначає насильства. Важливо оцінювати конкретні дії, наявність погроз, приниження, примусу, системних покарань за незгоду й обмеження автономії.


Чому людина може не звертатися до поліції?


На рішення впливають небезпека помсти, діти, житло, залежність від кривдника, доступ до коштів, страх і досвід попередніх звернень. Допомога має враховувати ці умови й можливі законні обов’язки повідомлення.


Чи потрібно негайно розривати небезпечні стосунки?


Час і спосіб припинення контакту потребують індивідуальної оцінки ризику, ресурсів та безпекового плану. Раптові дії іноді можуть збільшити загрозу; спеціалізована служба допоможе обговорити варіанти.


Чи існує тест, який точно передбачає наступний напад?


Жодна шкала не дає безпомилкового прогнозу майбутньої поведінки. Професійні інструменти використовують для структурованого аналізу й планування захисту з урахуванням невизначеності.


Що робити, коли дитина розповідає про насильство?


Вислухайте спокійно, не вимагайте багаторазово повторювати подробиці, подбайте про безпеку й дійте відповідно до чинних процедур захисту дітей. За безпосередньої загрози потрібні екстрені служби.


Де шукати допомогу в Україні?


У небезпечній ситуації — 112; поліція — 102; екстрена медична допомога — 103. Спеціалізована урядова лінія — 1547; безоплатна правнича допомога — 0 800 213 103. Враховуйте, чи безпечний ваш канал зв’язку.


Пов’язані статті



Про повторні випадки насильства — «Повторна віктимізація». Про інструменти прогнозування — «Оцінювання ризику насильства». Про потреби різних груп — «Насильство щодо людей з інвалідністю». Про зловживання владою в інституціях — «Психологічне насильство у спорті».





Поняття, форми й чинники ризику






Запобігання насильству і робота організацій




Джерела


Centers for Disease Control and Prevention. About Violence Prevention: The Social-Ecological Model.


Centers for Disease Control and Prevention. Risk and Protective Factors for Intimate Partner Violence.


Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Контакти екстрених служб.


Державна установа «Урядовий контактний центр». Гаряча лінія 1547.



Lohmann, S., Cowlishaw, S., Ney, L., O’Donnell, M., & Felmingham, K. (2024). The Trauma and Mental Health Impacts of Coercive Control: A Systematic Review and Meta-Analysis. Trauma, Violence, & Abuse, 25(1), 630–647. DOI: 10.1177/15248380231162972.


Система безоплатної правничої допомоги. Допомога постраждалим від домашнього насильства.







World Health Organization. (2024). Abuse of older people.



World Health Organization. (2026). Violence against women.


World Health Organization. Violence against children.

 
 
bottom of page