top of page

Психологічна енкциклопедія

Цикл насильства: що пояснює модель і де її межі

3 дні тому
Читати 13 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Цикл насильства — історична психологічна модель, яка описує можливе чергування наростання напруження, насильницького епізоду та тимчасового примирення у стосунках. Її пов’язують із працями американської психологині Ленор Уокер кінця 1970-х років. Модель допомагає побачити, чому вибачення, подарунки й спокій після насильства інколи співіснують із його повторенням. Водночас насильство може відбуватися без окремої фази примирення, без фізичного нападу та без помітного повторюваного порядку фаз. Історичний огляд моделі і наукова критика її меж підтверджують необхідність такого розрізнення.


Найважливіший орієнтир для людини, яка переживає насильство: безпеку визначають реальні дії, погрози, обмеження свободи й доступна допомога, а не відповідність взаємин красивій схемі. Небезпечна дія залишається насильством навіть тоді, коли перед нею не було «напруження», а після неї — вибачень. Про ширше визначення насильства йдеться у відповідній енциклопедичній статті.


Що означає цикл насильства


У психологічній та просвітницькій літературі словосполучення «цикл насильства» найчастіше означає повторювану послідовність взаємодій у частині насильницьких партнерських стосунків. Людина, яка чинить насильство, може посилювати залякування, потім переходити до гострого епізоду, а згодом просити пробачення, обіцяти змінитися або тимчасово поводитися турботливо. Повторення цих дій може породжувати надію на зміни, невизначеність та складні рішення щодо безпеки.


Ключове слово у визначенні — «може». Це описова схема для розуміння одного з можливих перебігів насильства. Вона не є клінічним діагнозом, закономірною послідовністю для кожної пари, способом визначити провину чи інструментом передбачення наступного нападу. Дослідники, які аналізували класичний цикл та альтернативні моделі, наголошують на значенні постійного примусу й на великій різноманітності досвіду постраждалих. McLeod та співавтори, 2021.


Хто запропонував модель


У 1979 році Ленор Уокер описала трифазну модель у книзі «The Battered Woman». Вона працювала в історичному контексті, коли досвід жінок, які зазнавали насильства з боку партнерів, систематично применшували. Її підхід дозволив говорити про повторення насильства та поведінку кривдника як про предмет психологічного аналізу. Пізніша довідкова праця Джанет Вілсон викладає три первісні фази: накопичення напруження, гострий напад, примирення. Wilson, 2019.


Історичне значення моделі полягає у впізнаваному описі певного досвіду, а її сучасне застосування потребує зіставлення з іншими підходами: насамперед із дослідженнями примусового контролю, неодноразових насильницьких дій та умов, які обмежують автономію постраждалої людини.


Три фази класичної моделі


1. Наростання напруження


На першій фазі людина може помічати погіршення атмосфери: образливі зауваження, погрози, надмірну підозрілість, контроль пересування, стеження за настроєм партнера, погрози покаранням або навмисне створення страху. Постраждала людина нерідко змінює звичні дії, слова й маршрути, щоби зменшити ймовірність небезпечної реакції. Така адаптація є способом реагування на загрозу, а відповідальність за насильницькі дії залишається за тим, хто їх вчиняє.


Наростання напруження не завжди помітне стороннім. Іноді видимих конфліктів мало, однак постійні заборони, приниження, фінансові обмеження й контроль цифрового спілкування вже формують небезпечні умови. Для аналізу таких випадків точнішою рамкою часто є примусовий контроль.


2. Гострий насильницький епізод


Друга фаза у викладі Уокер описує гострий напад. У сучасному розумінні потенційна шкода не обмежується фізичними ударами: сексуальний примус, погрози вбивством, обмеження доступу до грошей або житла, утримування силою та тяжке психологічне залякування також потребують самостійної оцінки. Медичні наслідки і потреба в захисті можуть виникати після одного епізоду; повторення для цього не потрібне. ВООЗ, клінічні рекомендації; Закон України № 2229-VIII.


Реакції постраждалої людини можуть відрізнятися: втеча, активний захист, заціпеніння, мовчання, підкорення вимогам, пошук допомоги після події. Жодна з них не є підставою робити висновок про згоду, «слабкість» або відповідальність за напад. Професійна допомога повинна враховувати можливі гострі фізичні, емоційні та безпекові потреби людини. ВООЗ, клінічний посібник.


3. Примирення або тимчасове послаблення насильства


Після нападу кривдник інколи просить вибачення, запевняє, що подібне більше не повториться, дарує подарунки, демонструє турботу або намагається повернути звичне життя. У межах історичної моделі цей період називали фазою «медового місяця». Для постраждалої людини полегшення може бути реальним: небезпека начебто зменшилася, стало можливим відпочити, обговорити побут чи подбати про дітей.


Вибачення саме по собі не підтверджує стійкої зміни поведінки. Для оцінки ситуації важливі тривалі конкретні дії: чи припиняються погрози та контроль, чи визнається відповідальність, чи поважаються рішення постраждалої людини, чи не повторюється заподіяння шкоди. Безпеку неможливо встановити за подарунками, словами або коротким проміжком спокою. Українська Національна соціальна сервісна служба також описує фазу примирення як одну зі складових поширеного просвітницького пояснення.


Чому в популярних схемах іноді чотири фази


У сучасних пам’ятках тричленну схему часто подають як чотири етапи: напруження → випадок насильства → примирення → спокій. Окрема фаза «спокою» або «медового місяця» з’являється тоді, коли автори розділяють вибачення й період відносно звичайного повсякденного життя. Це спосіб педагогічного викладу, а не новий незалежно підтверджений психологічний закон.


У такій чотирифазній версії спокій може означати тимчасову відсутність відкритих нападів, але він не гарантує припинення контролю. Для людини, яка постійно очікує покарання, зовнішня тиша може співіснувати з високим рівнем страху. Якщо в конкретних стосунках немає четвертого або третього етапу, модель усе одно не виключає насильства.


Як виглядає цикл на практиці: умовні приклади


Приклад із погрозами та вибаченнями


Партнер систематично перевіряє телефон іншої людини, погрожує позбавити її грошей та дорікає за розмови з друзями. Згодом відбувається гострий епізод залякування або нападу. Наступного дня кривдник обіцяє змінитися, просить вибачення, допомагає по дому. Через певний час обмеження відновлюються. Для такого прикладу класична послідовність може бути корисною, але вже на першому етапі в ній присутнє насильство у формі контролю.


Приклад без примирення


Людині щодня забороняють працювати, бачитися з родиною, користуватися власним рахунком та самостійно звертатися до лікаря. Кривдник не вибачається і не влаштовує помітних нападів. Постраждала людина поступово втрачає доступ до ресурсів, а кожне порушення заборони супроводжується погрозою. Така картина не утворює трифазного циклу, однак може становити системне насильство. Систематичний огляд досвіду примусового контролю.


Приклад непередбачуваних епізодів


У стосунках можуть траплятися тяжкі напади без видимого попереднього напруження, після яких немає періоду примирення. Інколи насильство загострюється після розриву, переїзду або спроби отримати допомогу. Очікування обов’язкового повернення до «медового місяця» в таких ситуаціях спотворює оцінку реальної небезпеки. Питання зміни інтенсивності загрози докладно розглянуто у статті «Ескалація насильства: як розпізнати посилення загрози».


Що модель пояснює і чому вона стала відомою


Модель робить зрозумілим, як після періоду страху можуть виникати полегшення, надія й відновлення близькості. Вона допомагає ставити питання про повторюваність конкретних дій кривдника, відмінність вибачень від поведінкових змін і роль непередбачуваності. Для фахівця схема може стати початком делікатного обговорення досвіду людини, якщо співрозмовник сам упізнає у ній частину своєї історії.


Водночас самі фази не доводять, чому людина залишається у стосунках. На рішення впливають загрози дітям і близьким, житло, доходи, доступність документів, страх переслідування, стан здоров’я, соціальна підтримка, правовий статус, дискримінація, небезпека після розриву й власні цінності. Зводити ці рішення до прив’язаності до кривдника чи очікування подарунків означає втрачати істотну частину реальності. Критичний аналіз пояснювальних моделей.


Де проходять наукові межі моделі


Відсутність універсального порядку фаз


Перша велика межа — різноманітність насильницьких стосунків. Наукові й практичні описи включають епізодичне насильство, систематичне залякування, контроль без видимих нападів, переслідування після завершення стосунків і загострення небезпеки. Центри контролю та профілактики захворювань США прямо зазначають, що насильство з боку партнера відрізняється за частотою та тяжкістю: від одного випадку до багаторічних епізодів. Жоден із цих варіантів не зобов’язаний відтворювати трифазну модель.


Примирення може взагалі не бути


Друга межа стосується фази «медового місяця». У статті McLeod та співавторів розглянуто критику класичного циклу: чимало постраждалих не повідомляють про помітну фазу турботливого примирення, натомість описують безперервний тиск і страх. У цьому разі очікування вибачень лише приховує постійні механізми влади та контролю. McLeod та співавтори, 2021.


Цикл не вимірює рівень небезпеки


Третя межа: з тривалості «спокою», кількості вибачень або схожості з малюнком циклу не можна обчислити ризик тяжкого нападу. Оцінка безпеки потребує конкретної ситуації, відомостей про поточні загрози та професійного розгляду, а рішення мають враховувати побажання постраждалої людини. Окремі ознаки, як-от погрози вбивством, доступ до зброї чи небезпечне стиснення шиї, заслуговують на невідкладну увагу незалежно від стадії описового циклу.


Модель не пояснює причини насильницької поведінки


Насильницька поведінка формується в контексті взаємодії особистісних, міжособистісних, соціальних та інституційних чинників. Вони включають установки щодо влади й контролю, попередній досвід, прийнятність агресії у середовищі, доступність підтримки та реакцію суспільних інституцій. CDC, огляд чинників ризику й захисту підкреслює їх багаторівневість. Послідовність фаз сама по собі не встановлює причин насильства та не перетворює конфлікт або емоційне напруження на його неминучу передумову.


Пояснення не може перекладати відповідальність на постраждалу людину


Небезпечна інтерпретація циклу виникає тоді, коли постраждалу людину запитують, чому вона «допустила накопичення напруження» або «не розірвала цикл». Зміна власного тону, поступки, мовчання й прагнення заспокоїти кривдника можуть бути способами зниження ризику в умовах обмеженого вибору. Відповідальність за погрози, примус і напад лежить на особі, яка їх чинить.


Цикл насильства і примусовий контроль: як співвідносяться поняття


Примусовий контроль означає систематичні дії, що обмежують автономію: ізоляцію, залякування, фінансове підпорядкування, примус до рішень, контроль комунікації й пересування. Він може діяти навіть тоді, коли фізичне насильство відсутнє або трапляється рідко. У цьому підході основним об’єктом аналізу стає життя людини під постійним тиском, а гострі епізоди — можливими способами підтримання підпорядкування. McLeod та співавтори, 2021.


Систематичний огляд і метааналіз Ломанн та співавторів, який охопив 68 досліджень, а до кількісного аналізу включив 45, виявив помірні зв’язки примусового контролю із симптомами посттравматичного стресу та депресії. Висновки були переважно кореляційними, тому самі собою не встановлюють причиновість в окремому випадку. Lohmann та співавтори, 2024.


Отже, якщо людина живе у постійному страху, під наглядом або з обмеженим доступом до власних ресурсів, відсутність чітких фаз має другорядне значення. Для повного пояснення системної втрати автономії варто звернутися до окремого матеріалу «Примусовий контроль: що це, системні ознаки та вплив на автономію».


Цикл насильства і звичайний конфлікт у стосунках


Конфлікт може містити розбіжності, образу та взаємні суперечки, коли обидві сторони зберігають можливість висловлювати незгоду й ухвалювати власні рішення. Насильство пов’язане з реальною шкодою, загрозами, примусом чи системним підпорядкуванням. Запитання про те, хто кого боїться, чи можна безпечно відмовити, піти з розмови або звернутися по допомогу, часто змістовніше за підрахунок сварок.


Цикл взаємних образ і примирень у парі ще не дозволяє заочно визначити насильницьку поведінку. Водночас відсутність словесної сварки не виключає сексуального примусу, економічного насильства чи контролю. В українському законодавстві домашнє насильство охоплює фізичні, сексуальні, психологічні та економічні діяння, а також погрози таких діянь у визначених законом стосунках. Закон України № 2229-VIII.


Чому після насильства людина може відчувати надію й прихильність


Після страху й болю навіть коротка відсутність загрози приносить суттєве полегшення. Спільна історія, турбота про дітей, попередні приємні моменти, фінансова взаємозалежність та обіцянки змін можуть підтримувати складні й суперечливі почуття. Такі реакції не дають підстав стверджувати, що постраждала людина хотіла насильства або погоджувалася на нього.


Поширене в інтернеті словосполучення «травматичний зв’язок» інколи використовують для опису прихильності до особи, від якої надходить небезпека. Це поняття вимагає окремого визначення, а його популярне застосування часто надмірно спрощує складні соціальні, психологічні й матеріальні обставини. Немає підстав установлювати такий «зв’язок» лише тому, що людина залишилася у стосунках чи сприйняла вибачення.


Буває також, що людина знає про небезпеку й прагне піти, але не має безпечного житла, власного телефону, транспорту, документів або можливості захистити дітей. Допомога починається з уважного вивчення конкретних перешкод і потреб, а не з перевірки, чи правильно людина розпізнала психологічну фазу. Клінічний посібник ВООЗ.


Чи може насильство посилюватися з часом


У деяких стосунках напади, погрози й обмеження стають інтенсивнішими, в інших характер насильства змінюється без простої висхідної лінії. Відповідно, популярне правило «кожне коло коротше й тяжче» не можна приймати за точний прогноз конкретних стосунків. Оцінювати потрібно теперішню небезпеку й конкретні зміни, особливо погрози життю, переслідування, насильство після розриву та обмеження можливості звернутися по допомогу.


Спроба припинити стосунки може в окремих випадках супроводжуватися посиленням погроз або переслідування. Саме тому рішення про розрив, повідомлення кривдника, переїзд або збирання речей потребують індивідуального плану безпеки. Загальні поради «негайно йдіть», «скажіть йому все» чи «запишіть доказ на телефон» можуть збільшити ризик, якщо кривдник контролює пересування або пристрої. Підхід ВООЗ передбачає підтримку автономії людини та оцінку її безпеки. ВООЗ, 2014.


Як говорити про модель із людиною, яка пережила насильство


Безпечна розмова не вимагає, щоби співрозмовник прийняв певну схему. Корисно спочатку запитати, які дії викликають страх, що відбувається після погроз, хто має доступ до грошей і телефону, які способи захисту вже працювали та яку допомогу людина хотіла б отримати. Такі запитання повинні ставитися приватно, без присутності кривдника й без примусу до детальної розповіді.


Професійну першу допомогу ВООЗ описує через уважне вислуховування, запитання про потреби, визнання досвіду, підтримку безпеки та доступ до служб. Важливо поважати рішення дорослої людини й зрозуміло пояснювати межі конфіденційності, якщо вони передбачені законом або професійними правилами. ВООЗ, клінічні настанови і посібник із першої підтримки.


Що не варто говорити


Фрази на кшталт «ви самі довели партнера», «треба було піти після першого разу», «справжнє насильство завжди має чотири фази» або «після вибачення тепер усе буде добре» створюють додатковий тиск і можуть спотворити оцінку ситуації. Змістовніша підтримка визнає серйозність конкретних дій кривдника та допомагає людині знайти реалістичні безпечні варіанти.


Що робити, якщо ви впізнаєте власні стосунки


Якщо опис вам знайомий, насамперед оцініть, чи перебуваєте ви в безпеці зараз. За безпосередньої загрози життю, тяжкого нападу або небезпечної травми звертайтеся по екстрену допомогу, коли можете зробити це безпечно. В Україні діють номери 102 для поліції та 112 для екстрених служб. Якщо є травма після стиснення шиї, удушення, порушення дихання, свідомості або інші тривожні симптоми, необхідна термінова медична оцінка.


Коли негайної загрози немає, варто обговорити індивідуальний план безпеки з фахівцем спеціалізованої служби. Він може охоплювати надійний спосіб зв’язку, варіанти тимчасового перебування, доступ до документів, ліків і необхідних речей, потреби дітей та правила звернення по допомогу. Доречність кожного кроку залежить від того, що вже відомо кривднику та які ресурси реально доступні.


Цифрова й фінансова безпека


Якщо кривдник перевіряє телефон, історію переглядів, повідомлення, банківські застосунки або геолокацію, навіть пошук інформації про допомогу може стати помітним. Безпечніше обирати спосіб зв’язку разом із компетентною службою: наприклад, використовувати пристрій, до якого кривдник не має доступу, або звернутися особисто через надійну установу. Раптові зміни паролів, відключення геолокації чи збирання електронних доказів інколи викривають наміри людини, тому універсального порядку дій немає.


Докази, повідомлення та правнича допомога


Постраждалій людині може знадобитися юридична консультація про заяву, медичне документування ушкоджень, заходи захисту й можливості отримання соціальних послуг. Не варто самостійно ризикувати заради фото чи записів; фахівець допоможе оцінити найбезпечніший спосіб документування. Державна система безоплатної правничої допомоги надає інформацію про доступні послуги. Закон № 2229-VIII визначає права постраждалих осіб і систему реагування. Верховна Рада України.


Куди звернутися в Україні


Урядова лінія 1547 приймає звернення щодо домашнього насильства, насильства за ознакою статі, торгівлі людьми та насильства щодо дітей; актуальні способи зв’язку й довідкова інформація наведені на офіційному порталі Урядового контактного центру. Контактний центр системи безоплатної правничої допомоги — 0 800 213 103; інформацію про нього розміщено на державному сайті правничої допомоги. Спеціалізовані служби підтримки можуть допомогти зорієнтуватися у доступних місцевих послугах, безпечному прихистку та подальших кроках. Обирайте спосіб зв’язку з урахуванням можливого контролю пристрою.


Особливі ситуації, які потребують додаткової уваги


Коли постраждала дитина


Якщо дитина живе в умовах домашнього насильства або стає його свідком, їй потрібні захист, вікововідповідне пояснення подій та доступ до дорослих, здатних забезпечити безпеку. За українським законом дитина, яка стала свідком домашнього насильства, також визнається постраждалою. Не слід вимагати від неї повторювати травматичну розповідь перед багатьма людьми чи доручати їй посередництво між дорослими. Закон № 2229-VIII.


Коли насильство відбувається після розриву


Переслідування, погрози, контроль дітей, шантаж або відстеження місця перебування можуть тривати після припинення стосунків. Тут важливо оцінювати дії та загрозу без прив’язки до фаз попереднього співжиття. Звернення до спеціалізованих служб і планування безпечних контактів доречні незалежно від того, чи кривдник колись вибачався.


Коли є сексуальний примус


Сексуальні дії потребують вільної згоди, яка може бути відкликана. Страх, погрози, примус або стан, за якого людина не здатна вільно висловити волю, роблять ситуацію небезпечною; попередня близькість і шлюб не надають безумовного права на сексуальний контакт. Після сексуального насильства можуть бути нагальні медичні потреби, а підтримка має враховувати рішення, приватність і безпеку постраждалої людини. ВООЗ, рекомендації щодо сексуального насильства.


Чим психологічний цикл насильства відрізняється від міжпоколенського


У наукових працях вислів «цикл насильства» іноді позначає зовсім іншу гіпотезу — міжпоколенську передачу насильницької поведінки, коли досвід насильства в дитинстві пов’язують із ризиком насильства у дорослому житті. Ця тема стосується соціального научіння, розвитку, середовища, захисних чинників і багатьох можливих життєвих траєкторій. Вона не є синонімом послідовності «напруження — напад — примирення».


Систематичний огляд Макклауд та Абдулли, який проаналізував 30 досліджень міжпоколенської передачі партнерського насильства, виявив неоднорідні й подекуди суперечливі результати щодо теоретичних пояснень. Це додаткове нагадування, що пережите в дитинстві не дозволяє автоматично передбачати майбутню поведінку конкретної людини. McCloud & Abdullah, 2025.


Як оцінювати зміни в поведінці людини, яка вчиняла насильство


Суттєві зміни означають насамперед припинення насильницьких дій, відновлення автономії іншої людини, дотримання меж, відмову від погроз і контролю та прийняття відповідальності за власну поведінку. Обіцянка звернутися до фахівця або один спокійний тиждень не є незалежним підтвердженням довгострокової безпеки. Оцінка результатів спеціалізованих програм для кривдників потребує окремих досліджень і нагляду; її не можна замінювати спостереженням за фазою примирення.


Найбільш надійним принципом допомоги є орієнтація на потреби та безпеку постраждалої людини, з урахуванням її права приймати власні рішення. За наявності страху й примусу спільні переговори з кривдником чи парні вправи можуть бути небезпечними. Клінічні рекомендації ВООЗ.


Поширені запитання


Скільки триває цикл насильства?


Науково встановленої універсальної тривалості немає. Проміжки між подіями, інтенсивність контролю й наявність примирення різняться. Точний «термін фази» не можна використовувати для передбачення безпечного дня чи наступного нападу.


Чи завжди є фаза «медового місяця»?


Ні. У частині стосунків після нападу з’являються вибачення та турботливість; в інших залякування, приниження або контроль тривають без перерв. Відсутність вибачень не змінює суті насильницьких дій. McLeod та співавтори, 2021.


Як розірвати цикл насильства?


Практичні рішення починаються з індивідуальної оцінки загроз, доступних ресурсів і зв’язку з компетентними службами. Для одних людей безпечним кроком буде розмова з консультантом, для інших — планування окремого проживання або невідкладний виклик допомоги. Найкращий порядок дій визначається умовами безпеки, а не універсальною інструкцією.


Чи означають вибачення, що насильство закінчилося?


Вибачення можуть бути значущими для спілкування, проте оцінка припинення насильства потребує тривалої відсутності примусу, погроз і шкоди, поваги до свободи іншої людини та незалежного розгляду її безпеки. Саме слова не підтверджують такого результату.


Чи може насильство бути без фізичних ударів?


Так. Психологічне, сексуальне й економічне насильство, а також контроль і погрози можуть завдавати суттєвої шкоди. В українському законі ці форми прямо передбачені для домашнього насильства. Закон № 2229-VIII.


Чи можна застосувати цикл до будь-якої токсичної пари?


Ні. Повторювані сварки, взаємне розчарування або складний стиль спілкування слід аналізувати за їхнім реальним змістом. Для встановлення насильства принципові дії примусу, залякування, заподіяна шкода і обмеження свободи. Один популярний ярлик не дає підстав для діагнозу чи звинувачення.


Чи може постраждалий чоловік або людина будь-якої гендерної ідентичності переживати насильство?


Так. Партнерське насильство може стосуватися людей різної статі та гендерної ідентичності. Водночас поширеність, контекст, тяжкість і бар’єри звернення по допомогу відрізняються, а системні гендерні нерівності залишаються важливим предметом дослідження. Підтримка має враховувати реальний досвід людини, а не стереотипи про те, як «мусить» виглядати постраждалий.


Чи означає відсутність циклу, що звертатися по допомогу зарано?


Ні. Звернення можливе після окремої погрози, сексуального примусу, фізичного нападу або при системному обмеженні автономії. Потреби в безпеці та підтримці виникають незалежно від того, чи повторилася якась фаза. ВООЗ, 2014.


Пов’язані статті


Психологія насильства, примусового контролю, віктимізації та безпеки — центральна карта понять, форм шкоди, допомоги та профілактики.


Ескалація насильства: як розпізнати посилення загрози — окремий аналіз ознак зростання небезпеки без припущення про універсальні фази.


Примусовий контроль: що це, системні ознаки та вплив на автономію — пояснення тривалого обмеження свободи, яке може тривати між гострими епізодами.


Домашнє насильство: форми, ознаки, наслідки та допомога в Україні — системний матеріал про права, можливості захисту та доступну підтримку.


Джерела


Centers for Disease Control and Prevention. (2024). Risk and Protective Factors: Intimate Partner Violence Prevention.


Centers for Disease Control and Prevention. (2026). About Intimate Partner Violence.


Choudhury, A. A., Martland, N., & Luzon, O. (2025). Women’s Experiences of Coercive Control in Intimate Partner Relationships: a Qualitative Systematic Review. Journal of Family Violence.


Lohmann, S., Cowlishaw, S., Ney, L., O’Donnell, M., & Felmingham, K. L. (2024). The Trauma and Mental Health Impacts of Coercive Control: A Systematic Review and Meta-Analysis. Trauma, Violence, & Abuse, 25(1), 630–647.


McCloud, B., & Abdullah, A. (2025). Theoretical Analysis of the Cycle of Intimate Partner Violence: A Systematic Review. Trauma, Violence, & Abuse. Дослідження стосується міжпоколенської передачі насильницької поведінки.


McLeod, D. A., Pharris, A., Boyles, E., Winkles, R., & Stafford, W. (2021). The Model of Systemic Relational Violence: Conceptualizing IPV as a Method of Continual and Enforced Domination. Trauma Care, 1(2), 87–98.


Wilson, J. K. (2019). Cycle of Violence. У довіднику Wiley Encyclopedia of Crime and Punishment.




World Health Organization. Violence against women: Overview.



Національна соціальна сервісна служба України. (2023). Цикл домашнього насилля. Офіційний просвітницький матеріал.


Система безоплатної правничої допомоги. Допомога постраждалим від домашнього насильства. Офіційний портал.


Урядовий контактний центр. Гаряча лінія 1547. Офіційний сервіс звернень.

 
 
bottom of page