top of page

Психологічна енкциклопедія

Сталкінг: що це, ознаки переслідування та безпека

3 дні тому
Читати 11 хв

Оновлено: 3 дні тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Сталкінг — це повторюване небажане переслідування конкретної людини: нав’язливі контакти, стеження, поява поруч без запрошення, спроби отримати відомості про її життя або інші дії, які викликають страх, занепокоєння за безпеку чи істотне психологічне напруження. Переслідування може відбуватися особисто, через знайомих і за допомогою цифрових технологій. Його визначальною ознакою є послідовність дій у певному контексті, тому окремі вчинки, що здаються звичайними, у сукупності можуть становити загрозливу поведінку. Таке розуміння відповідає дослідницькому визначенню Центрів контролю та профілактики захворювань США.

Людина, яка зазнає переслідування, може бути знайомою або незнайомою переслідувачеві. Особливої уваги потребує сталкінг після розриву стосунків, коли він іноді стає продовженням примусового контролю. Розпізнавання такої поведінки допомагає оцінити ситуацію, звернутися по підтримку та спланувати безпечніші дії без необхідності самостійно доводити наміри іншої особи.

Що таке сталкінг у психології

Термін «сталкінг» походить з міжнародної дослідницької та правової практики опису наполегливого небажаного переслідування. У психології та громадському здоров’ї його застосовують до повторюваних дій, спрямованих на конкретну людину, зокрема спостереження, нав’язливого наближення, небажаного спілкування, залякування та втручання у приватне життя. У різних країнах юридичні визначення і потрібні для доведення ознаки можуть відрізнятися.

Національне дослідження насильства з боку інтимного партнера та сексуального насильства США описує сталкінг як модель небажаних переслідувальних чи загрозливих дій, що спричиняють страх або побоювання щодо безпеки. Важливо досліджувати не тільки частоту повідомлень або зустрічей, а й те, як контакти пов’язані між собою, що вже було сказано про небажаність контакту, чи є погрози, чи відомі попередні випадки насильства та які обмеження виникають у житті постраждалої людини.

Залякування буває прямим, наприклад погрозою фізичною розправою, і непрямим: демонстрацією знань про маршрути, появою біля дому, пошкодженням речей або повідомленнями, які дають зрозуміти, що людину постійно спостерігають. Контекст іноді надає загрозливого значення навіть подарунку чи нейтральному на вигляд повідомленню, якщо вони є частиною небажаного повторюваного контакту. На це звертає увагу спеціалізований ресурс SPARC.

Ознаки сталкінгу: як проявляється переслідування

Нав’язливі контакти та порушення меж

Типові прояви — десятки дзвінків і повідомлень, повторні спроби зв’язатися після відмови, створення нових облікових записів після блокування, звернення через друзів, родичів або колег, надсилання листів і подарунків попри явно небажаний контакт. Кількість дій сама по собі не встановлює юридичного факту, але їх повторюваність і наполегливість мають значення для оцінювання ситуації.

Особливо показовим є ігнорування автономії іншої людини: переслідувач поводиться так, ніби має право вимагати уваги, пояснень, зустрічі або доступу до приватної інформації. Намір «поговорити востаннє» чи «відновити стосунки» не дає права примушувати людину до контакту.

Стеження, поява поруч і втручання в повсякденне життя

Людина може помічати повторні появи переслідувача біля свого дому, навчального закладу, місця роботи, звичних маршрутів чи місць відпочинку; супроводження транспортом; очікування біля входу; розпитування сусідів або знайомих про місцеперебування. Можливі проникнення в приватний простір, залишення предметів, псування майна або спроби показати, що особисті межі більше не захищають.

Одна випадкова зустріч не дозволяє встановити модель переслідування. Водночас при конкретній погрозі або нападі звернення по допомогу потрібне незалежно від того, чи відбувалися попередні епізоди.

Цифрове переслідування

Технології можуть використовуватися для надсилання нав’язливих повідомлень, відстеження місцеперебування, перегляду приватних акаунтів, використання чужих паролів, збирання даних про розклад або контролю спілкування. Серед описаних у CDC проявів сталкінгу є спостереження через соціальні мережі, приховані програми, камери та геолокаційні технології.

Цифрові сліди не завжди доводять, хто саме отримав доступ до даних. Безпекову оцінку варто проводити разом із фахівцем із цифрової безпеки або спеціалізованою службою. Різка зміна паролів, видалення підозрілих застосунків чи вимкнення геолокації з пристрою, за яким хтось спостерігає, може повідомити переслідувача про втрату доступу. Тому спочатку слід оцінити ризик і вибрати безпечний спосіб звернення.

Тиск через оточення

Іноді переслідувач залучає спільних знайомих, надсилає повідомлення на роботу, встановлює контакт із родичами, поширює чутки або намагається зірвати повсякденні справи постраждалої людини. У випадку спільних дітей чи інших необхідних організаційних контактів можуть використовуватися формальні приводи для повторного небажаного втручання.

Як відрізнити сталкінг від зацікавленості, конфлікту і випадкових зустрічей

Здорова зацікавленість передбачає повагу до відмови, можливість припинити взаємодію і право іншої людини на приватність. Сталкінг характеризується повторюваністю нав’язливої поведінки, порушенням меж, тривожним контекстом, спробами контролювати доступ до людини або її повсякденне життя.

Повторення одного повідомлення після довгої паузи, нейтральна взаємодія в публічному просторі чи взаємно погоджене спілкування не є достатніми підставами для висновку про сталкінг. Натомість постійне з’явлення біля роботи після заборони контакту, використання нових номерів, погрози або демонстративне стеження створюють цілісну картину, яку важливо сприймати серйозно.

Сталкінг може перетинатися з психологічним насильством і примусовим контролем. Примусовий контроль ширше описує систему підпорядкування, обмеження свободи, ізоляції та залежності. Сталкінг насамперед стосується повторюваного небажаного переслідування; ці явища можуть співіснувати, зокрема в партнерських відносинах.

Хто може переслідувати і в яких ситуаціях це виникає

Переслідування може здійснювати колишній партнер, теперішній партнер, знайомий, колега, людина після побачення або незнайомець. Ситуації також виникають під час конфліктів між знайомими чи після припинення професійної взаємодії. І чоловіки, і жінки можуть зазнавати переслідування, хоча поширеність, характер загроз і можливості звернення по допомогу різняться залежно від групи та умов дослідження.

Після завершення партнерських стосунків нав’язлива поведінка може бути способом зберегти доступ до людини, відновити контроль, покарати за розрив або примусити до зустрічі. При цьому діагностувати особистість чи психічний стан переслідувача за самою поведінкою неможливо. Оцінюють конкретні дії, попередню історію та ризики, а відповідальність за вибір переслідувальних дій належить тому, хто їх вчиняє.

Чому сталкінг може бути небезпечним

Наслідки переслідування залежать від інтенсивності, тривалості, попереднього насильства, можливості доступу до людини та інших обставин. Небезпека може стосуватися психологічного здоров’я, соціального функціонування, фізичної безпеки і близьких осіб.

Особливої уваги потребують прямі погрози, попередні фізичні напади, спроби потрапити до житла, демонстрація зброї, загрози дітям, неодноразове порушення захисних заходів і помітне посилення втручання. Жодна окрема ознака чи опитувальник не дає точного індивідуального прогнозу; оцінювання ризику має враховувати всю ситуацію й безпекові потреби людини. SPARC наголошує на індивідуальному плануванні безпеки, оскільки поведінка переслідувача може змінюватися.

Сталкінг, пов’язаний із насильницьким партнером, потребує особливо ретельної уваги. У дослідженні жінок, які отримували захисні приписи щодо насильницького партнера, переслідування було пов’язане з додатковим психологічним дистресом, небезпекою та іншими видами партнерського насильства. Це дані певної вибірки, а не підстава переносити числові оцінки на кожну ситуацію. Дослідження Logan та колег.

Психологічні наслідки для постраждалої людини

Повторювана загроза здатна змінювати відчуття передбачуваності світу. Людина може постійно прислухатися до звуків за дверима, перевіряти повідомлення, змінювати маршрут, уникати певних місць або боятися публікувати інформацію про себе. Можливі порушення сну, труднощі з концентрацією, тривога, виснаження, сором, роздратування, нав’язливі спогади і соціальна ізоляція.

У систематичному огляді Stevens, Nurse та Arief більшість із 43 відібраних досліджень цифрового переслідування та домагань повідомляли про зв’язки з несприятливими наслідками для психічного здоров’я. Огляд охоплював різні визначення і дизайни, тому самі асоціації не встановлюють єдиний причинний механізм чи неминучі наслідки для кожного постраждалого.

Дослідження у вибірці громади також виявило вищі показники психологічного неблагополуччя серед людей із досвідом тривалого переслідування порівняно з контролем. Потреби в допомозі різняться: одні люди потребують передусім захисту від контакту, інші — медичної допомоги, психологічної підтримки, юридичного супроводу чи поєднання кількох видів допомоги.

Реакції завмирання, уникання, сумніву в собі або затримка звернення до поліції не є свідченням згоди на переслідування. Часто люди оцінюють реальні ризики, фінансові наслідки, безпеку дітей, можливу відповідь переслідувача та довіру до інституцій.

Сталкінг і домашнє насильство

Коли переслідування виникає між теперішніми чи колишніми партнерами або в інших відносинах, визначених українським законодавством про домашнє насильство, воно може бути проявом психологічного насильства та частиною систематичного контролю. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» прямо включає переслідування і залякування до опису психологічного насильства за передбачених законом умов.

Партнерські відносини не дають права на безперервне спостереження, доступ до листування або примусове спілкування після розриву. Докладніше українські механізми допомоги та захисту розглянуто в матеріалі «Домашнє насильство: форми, ознаки, наслідки та допомога в Україні».

Сталкінг в Україні: правовий контекст

У повсякденній мові слово «сталкінг» описує комплекс переслідувальних дій. Правова кваліфікація в Україні залежить від змісту конкретних дій, відносин між особами, наявності погроз, систематичності, наслідків та інших юридично значущих обставин. Самого використання цього терміна для автоматичного встановлення складу злочину недостатньо.

Для переслідування в контексті домашнього насильства застосовують Закон № 2229-VIII. Окремі небезпечні дії можуть підпадати під норми Кримінального кодексу України, зокрема про систематичне домашнє насильство або погрозу вбивством за встановлених законом ознак. Інші епізоди потребують самостійного правового аналізу. Конкретну кваліфікацію визначають уповноважені органи та суд, а не психологічний опис ситуації.

У випадках домашнього насильства передбачені спеціальні заходи захисту, зокрема терміновий заборонний припис поліції та обмежувальний припис суду. Їх застосування залежить від встановлених обставин і процедури. Система безоплатної правничої допомоги наводить приклади судових рішень, якими заборонялося переслідування, наближення і контактування з постраждалою людиною.

За сумнівів щодо правової оцінки варто звернутися до поліції та юриста. Людині не потрібно самостійно встановлювати статтю закону, перш ніж повідомити про небезпечні дії.

Що робити, якщо вас переслідують: перші безпечні рішення

Наведені нижче заходи варто адаптувати до конкретної ситуації. Найкраще планувати їх із фахівцем спеціалізованої служби, якщо це можливо без додаткової небезпеки.

Якщо небезпека виникла зараз

Якщо переслідувач погрожує, намагається проникнути до житла, нападає, блокує вихід або ситуація становить безпосередню загрозу, зверніться по екстрену допомогу: 102 — поліція, 112 — єдина служба екстреної допомоги, 103 — медична допомога. За можливості перейдіть у доступне безпечніше місце і повідомте оператору своє місцеперебування та характер загрози. Міністерство внутрішніх справ України підтверджує роботу служби 112.

Не ризикуйте фізичною безпекою заради фото, відео чи розмови. За наявності травм звертайтеся по медичну допомогу.

Продумайте коло підтримки й безпечні канали зв’язку

Оберіть одну або кількох людей, які сприймають ситуацію серйозно, не передаватимуть переслідувачеві ваше місцеперебування та зможуть допомогти в разі потреби. Узгодьте, яким способом повідомити про загрозу і як вони діятимуть, якщо ви не зможете відповісти. За можливості повідомте відповідальну особу на роботі чи в навчальному закладі, яку інформацію про вас не можна розкривати.

План не має вимагати розголошення адреси прихистку, маршруту або приватних даних широкому колу людей. Якщо є ризик, що телефон чи акаунти контролюються, користуйтеся безпечнішим засобом зв’язку, доступним через довірену особу або спеціалізовану службу.

Обережно оцінюйте припинення контактів

Ви маєте право не відповідати на небажані повідомлення. Проте універсальна порада «просто заблокуйте переслідувача» не завжди враховує ризик ескалації, можливі юридичні обставини, спільних дітей або контроль пристроїв. Питання про блокування, повідомлення про припинення контакту, зміну номера чи маршруту краще вирішувати за власним планом безпеки.

Намагання самостійно «пояснити все при зустрічі», залучити спільних друзів до конфронтації або організувати стеження у відповідь здатне підвищити небезпеку. Обов’язкової конфронтації для розпізнавання сталкінгу немає.

Фіксація подій лише тоді, коли це безпечно

Запис часу, місця, змісту події, свідків і можливих пов’язаних епізодів іноді допомагає пояснити повторюваний характер переслідування та отримати правову допомогу. SPARC пропонує журнал документування як один із можливих інструментів.

Якщо переслідувач має доступ до ваших пристроїв, хмарного сховища чи паперів, такий журнал може створити новий ризик. Тому його ведення, місце зберігання і можливість передачі правоохоронним органам потрібно продумувати насамперед із погляду безпеки. Небезпечно підходити до переслідувача, повертатися на місце погроз чи продовжувати контакт тільки заради доказів. Відсутність записів не скасовує права звернутися по допомогу.

Цифрова безпека без раптових небезпечних змін

Якщо є підозра на контроль телефона, акаунтів чи геолокації, не варто самостійно проводити ризиковане «розслідування» на пристрої, який може бути під наглядом. Краще звернутися до фахівця з безпечного пристрою, спочатку обговорити наслідки зміни паролів, доступів і налаштувань, а потім діяти за погодженим планом. За наявності безпосередньої загрози першочерговою залишається фізична безпека.

Куди звернутися по допомогу в Україні

У разі негайної загрози діють номери 102 і 112; за необхідності екстреної медичної допомоги — 103. Повідомляючи про переслідування, опишіть конкретні дії: повторні появи, контакти, погрози, стеження, спроби проникнення, ризики для дітей або інших осіб. Можна пояснити, чому сукупність епізодів викликає страх за безпеку.

Для консультацій у контексті домашнього насильства, насильства за ознакою статі та насильства щодо дітей працює урядова спеціалізована лінія 1547. Її призначення зазначене на офіційному порталі Урядового контактного центру. По безоплатну правничу консультацію можна звернутися за номером 0 800 213 103 через систему безоплатної правничої допомоги. Також діє національна лінія 116 123, контакт якої наводить Урядовий контактний центр.

Вибираючи спосіб звернення, враховуйте, чи безпечно користуватися телефоном, чи бачить хтось історію дзвінків і листування. Межі конфіденційності, порядок фіксації звернення та можливі законні обов’язки служб доцільно уточнювати безпосередньо перед передачею чутливої інформації.

Як підтримати людину, яку переслідують

Перше завдання близької людини — вислухати без знецінення. Корисно запитати: «Що відбувається?», «Чого ти найбільше побоюєшся?», «Яка підтримка була б зараз безпечною?». Не варто вимагати доказів, звинувачувати за затримку звернення чи наполягати на особистій зустрічі з переслідувачем.

Допомога може бути практичною: супровід до установи, можливість скористатися окремим телефоном, пошук спеціалізованої служби, підтримка під час звернення до лікаря чи поліції. Якщо людина не готова робити певний крок, обговорюйте можливі альтернативи та ризики. Такий підхід узгоджується з рекомендаціями ВООЗ щодо первинної допомоги постраждалим від насильства, де наголошено на безпеці, уважному слуханні, підтримці автономії та врахуванні потреб людини.

Коли потрібна психологічна та медична допомога

Психологічна підтримка може бути корисною, якщо страх, напруга, порушення сну, труднощі з концентрацією чи уникання суттєво впливають на повсякденне життя. Психолог або інший фахівець має уточнити актуальну безпеку і потреби людини, допомогти подолати дистрес, скерувати до доступних служб, а за клінічних показань — організувати належне оцінювання стану.

Допомога з психічним здоров’ям не замінює захисних заходів, а сама реакція на переслідування не означає автоматичної наявності психічного розладу. За безпосередньої загрози життю, серйозної травми чи гострої медичної потреби важлива екстрена допомога. ВООЗ розмежовує потреби негайної фізичної та емоційної допомоги, безпеки й подальшої підтримки.

Що відомо науці та де залишаються межі знань

Наукові дослідження послідовно пов’язують переслідування з тривогою, порушеннями сну, психологічним дистресом, обмеженням соціального життя і порушеннями повсякденного функціонування. Проте визначення сталкінгу, способи вимірювання, досліджувані групи та правові умови істотно відрізняються. Через це числові оцінки з однієї країни чи спеціальної вибірки не можна безпосередньо переносити на населення України.

Огляд цифрового переслідування об’єднав 43 дослідження й продемонстрував значний масив повідомлень про психологічні наслідки, але неоднорідність досліджень обмежує узагальнення. Робота Dressing та співавторів описує асоціацію тривалого переслідування з психічним неблагополуччям навіть після припинення епізодів. Практичні стратегії індивідуальної безпеки часто ґрунтуються на поєднанні дослідницьких даних, досвіду спеціалізованих служб і оцінки ризиків, а не на універсальних рандомізованих випробуваннях кожного кроку.

Поширені запитання

Чи є сталкінгом постійні повідомлення без прямих погроз?

Повторювані небажані повідомлення можуть бути частиною сталкінгу, навіть коли погроза сформульована непрямо або взагалі відсутня. Важливі наполегливість, попередня відмова від контакту, контекст, страх і побоювання щодо безпеки. Юридичну оцінку конкретної ситуації дають компетентні органи.

Якщо колишній партнер стежить за мною, це домашнє насильство?

За передбачених законом умов переслідування колишнім партнером може становити психологічне домашнє насильство. Для точної кваліфікації мають значення характер зв’язку, конкретні дії та наслідки. В Україні переслідування прямо згадується в законодавчому визначенні психологічного насильства.

Чи потрібно спочатку попросити переслідувача зупинитися?

Людина має право на приватність і безпеку. Якщо повідомити про небажаність контакту небезпечно, обов’язкову особисту розмову проводити не слід. Питання комунікації варто вирішувати в контексті безпечного плану та за потреби з юридичною допомогою.

Чи можна просто змінити номер або заблокувати всі акаунти?

Іноді це знижує кількість контактів, але іноді зміни стають помітними переслідувачеві та призводять до нових способів втручання. Якщо є технологічне стеження, рішення краще приймати після індивідуальної оцінки безпеки.

Чи має значення, що переслідування відбувається лише онлайн?

Так, повторюваний цифровий нагляд, нав’язливі повідомлення та небажаний збір даних про місцеперебування можуть бути складовими переслідування. Важливі контекст, вплив на безпеку та повторюваність, а не тільки середовище, де це відбувається.

Чи можна звертатися по допомогу без доказів або без фізичного нападу?

Так. Повідомити про погрози, небажані повторювані контакти чи відчутну небезпеку можна до фізичного нападу. Спеціалізована служба або поліція може допомогти з’ясувати доступні варіанти. Документування доцільне лише тоді, коли воно не підвищує ризик.

Чи обов’язково сталкінг призводить до нападу?

Ні. Перебіг ситуацій різний. Проте фізична відсутність насильства на певному етапі не робить повторюване переслідування безпечним. Прогнозування за окремою ознакою є ненадійним; потрібна оцінка всієї ситуації.

Що робити, якщо переслідують неповнолітню людину?

Важливо залучити безпечного дорослого, відповідальні служби захисту дітей або поліцію відповідно до загрози, без звинувачення дитини і без організації конфронтації. Якщо дитина перебуває в безпосередній небезпеці, потрібне екстрене реагування.

Пов’язані статті

Психологія насильства, примусового контролю, віктимізації та безпеки — загальна наукова карта форм насильства й шляхів захисту.

Примусовий контроль: що це, системні ознаки та вплив на автономію — про систематичне обмеження свободи й контролювання життя іншої людини.

Психологічне насильство: що це, ознаки та наслідки — про погрози, залякування, приниження і психологічні наслідки.

Домашнє насильство: форми, ознаки, наслідки та допомога в Україні — про допомогу й захист у сімейному та партнерському контексті.



Примус, переслідування та цифрові загрози




Джерела

Centers for Disease Control and Prevention. (2025). Stalking. Науково-практичний опис поведінки переслідування та її наслідків.

Centers for Disease Control and Prevention. (2025). National Intimate Partner and Sexual Violence Survey: Frequently Asked Questions. Визначення й вимірювання переслідування.

Dressing, H., Kuehner, C., & Gass, P. (2005). Association between stalking victimisation and psychiatric morbidity in a random community sample. British Journal of Psychiatry.

Logan, T. K., et al. (2007). The impact of partner stalking on mental health and protective order outcomes over time. Дослідження переслідування в контексті партнерського насильства.

Міністерство внутрішніх справ України. (2026). 112 — єдиний номер безпеки для всієї країни.

Stalking Prevention, Awareness, and Resource Center. (без дати). Documentation Logs & Victim Handbooks.

Stalking Prevention, Awareness, and Resource Center. (без дати). Risk & Safety.

Stevens, F., Nurse, J. R. C., & Arief, B. (2021). Cyber Stalking, Cyber Harassment, and Adult Mental Health: A Systematic Review. Cyberpsychology, Behavior, and Social Networking, 24(6), 367–376. DOI: 10.1089/cyber.2020.0253.

Урядовий контактний центр. (2026). Гаряча лінія 1547.

Верховна Рада України. (2001; чинна редакція). Кримінальний кодекс України № 2341-III.

Верховна Рада України. (2017; чинна редакція). Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон № 2229-VIII.

 
 
bottom of page