Запобігання насильству щодо дітей: сім стратегій INSPIRE
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Запобігання насильству щодо дітей — це система заходів, які зменшують ризик фізичного, психологічного й сексуального насильства, жорстокого поводження, нехтування потребами та інших форм заподіяння шкоди дітям. Її ефективність залежить від узгоджених рішень у правовій системі, сім’ї, громаді, школі, охороні здоров’я та соціальному захисті. ВООЗ об’єднала основні напрями такої роботи в доказову рамку INSPIRE — сім взаємопов’язаних стратегій для дітей віком від народження до 17 років. Джерело: ВООЗ, INSPIRE
INSPIRE допомагає державам і громадам обирати профілактичні програми, підтримувати дітей, які вже постраждали, і оцінювати результати. Конкретні заходи можуть відрізнятися залежно від країни, віку дітей, ресурсів і структури ризиків. Водночас відповідальність за безпеку дитини завжди покладена на дорослих, установи та державу.
Що таке INSPIRE і чому саме сім стратегій
INSPIRE — міжнародний пакет науково обґрунтованих стратегій, уперше опублікований ВООЗ та партнерськими організаціями у 2016 році. Він адресований законодавцям, органам влади, освітянам, медичним працівникам, службам у справах дітей, дослідникам і громадським організаціям. Його мета — зменшувати поширеність насильства і створювати умови для безпечного розвитку дітей. Оригінальний технічний пакет
Абревіатура INSPIRE складається з назв семи напрямів: упровадження й виконання законів; норми та цінності; безпечне середовище; підтримка батьків і доглядальників; доходи й економічне зміцнення; реагування та служби підтримки; освіта й життєві навички. Це система вибору втручань, а не окремий психотерапевтичний метод чи діагностичний тест.
Програма має дві наскрізні умови реалізації: міжсекторальну координацію та моніторинг результатів. Без них навіть корисні втручання можуть залишатися локальними, недоступними для частини дітей або неузгодженими між відомствами. ВООЗ: посібник із упровадження
Яке насильство охоплює INSPIRE
Насильство щодо дітей охоплює навмисні дії та бездіяльність, що завдають або можуть завдати шкоди дитині: фізичні покарання, приниження, залякування, сексуальні посягання, примус, експлуатацію та нехтування базовими потребами. Воно трапляється в сім’ї, закладах освіти, установах догляду, громадському просторі й цифровому середовищі. ВООЗ: визначення та профілактичні підходи
Насильство з боку дорослого, між дітьми та у підліткових стосунках має різні механізми, але профілактика в кожному випадку потребує правил, дієвого захисту та можливості безпечно звернутися по допомогу. Докладний розгляд форм і ознак міститься в матеріалі «Жорстоке поводження з дітьми: види, ознаки та захист».
Дитячий вік, залежність від дорослих і нерівність влади обмежують можливість самостійного захисту. Саме тому навчання дитини розпізнавати загрозу є лише однією складовою профілактики: контроль доступу кривдників до дітей, належне реагування установ і відповідальність дорослих залишаються центральними.
Сім стратегій INSPIRE: зміст, механізми й приклади
1. Упровадження та забезпечення виконання законів
Законодавство встановлює межі допустимої поведінки, захищає права дитини, визначає відповідальність за насильство та порядок реагування. Для профілактики важливі заборона насильницьких покарань, захист від сексуальної експлуатації, протидія насильству в закладах і дієві механізми повідомлення про порушення.
Ефект виникає тоді, коли норми відомі та застосовуються на практиці: поліція, служби у справах дітей, медичні й освітні установи мають розуміти власні повноваження та порядок взаємодії. У глобальному звіті ВООЗ 2020 року країни частіше повідомляли про наявність законів, ніж про їх достатнє виконання. Отже, правова реформа потребує підготовки фахівців, доступних процедур і перевірки реальних результатів.
Українська правова основа включає Закон України «Про охорону дитинства» та спеціальні процедури діяльності установ. Зокрема, постанова Кабінету Міністрів України № 658 від 4 червня 2025 року затверджує типову програму унеможливлення насильства і жорстокого поводження з дітьми у відповідних суб’єктах роботи з дітьми та молоддю.
Закони потребують справедливого, доступного для дітей застосування. Формальне повідомлення без оцінювання поточної небезпеки, захисту дитини та подальшої допомоги може залишити ризик незмінним.
2. Норми та цінності
Суспільні норми впливають на те, яку поведінку дорослі вважають прийнятною. Уявлення про «корисність» фізичних покарань, допустимість приниження, право сильнішого на контроль або замовчування сексуального насильства можуть підтримувати його повторення.
Ця стратегія охоплює тривалу роботу з батьками, освітянами, лідерами громад і засобами комунікації. Зміни мають закріплювати право дитини на гідність, відмову від насильницького дисциплінування, повагу до кордонів і відповідальність дорослих за допомогу.
Ефективна програма працює з повсякденними практиками: як дорослий реагує на помилку дитини; чи дозволено дитині повідомляти про небезпечну поведінку авторитетної особи; як колектив ставиться до принижень і насильницьких жартів; чи підтримують постраждалих. При цьому загальні інформаційні кампанії самі по собі не замінюють захисту й підтримки.
ВООЗ розглядає трансформацію норм разом із правом, підтримкою сімей та безпекою середовища. Результат залежить від тривалості, місцевого контексту, змісту програми й можливості перевірити зміни поведінки. Джерело: INSPIRE Handbook
3. Безпечне середовище
Безпека середовища — це організація фізичних, соціальних і цифрових просторів таким чином, щоб зменшити можливості для насильства та посилити захисні механізми. До неї належать безпечні маршрути, доступ до підтримки у громаді, належний нагляд за установами, чіткі процедури реагування та інклюзивні правила.
У школі це означає передбачуваний порядок повідомлення про насильство, підготовку персоналу, захист від помсти за звернення, безпечне користування приміщеннями та послідовну реакцію на загрози. У спортивній секції чи закладі догляду — перевірені процедури добору і контролю персоналу, заборону ізольованих ситуацій високого ризику та незалежні канали звернення.
Безпечний простір визначається також тим, наскільки доступний він дитині з інвалідністю, дитині, яка не володіє мовою більшості, або дитині, яка залежить від кривдника. Вимоги мають передбачати зрозумілу комунікацію, фізичну доступність і можливість звернення без участі людини, щодо якої виникла підозра.
Профілактика в цифровому середовищі охоплює правила приватності, реагування на експлуатацію та загрози, безпечні налаштування сервісів і підтримку дорослих. Відповідальність за сексуальне насильство чи домагання не може перекладатися на дитину через її поведінку в інтернеті.
4. Підтримка батьків та інших дорослих, які доглядають дітей
Підтримка батьків допомагає розвивати ненасильницькі способи виховання, налагоджувати спілкування, помічати потреби дитини та регулювати складні емоції без залякування або принижень. Програми можуть бути груповими, індивідуальними, очними або адаптованими до умов обмеженого доступу.
Дорослі опановують передбачувані правила, позитивну увагу до дитини, співпрацю у вирішенні конфліктів, вікові очікування та способи реагування на поведінкові труднощі. Важливим є врахування стресу, потреб батьків у соціальній підтримці, житлової нестабільності та інших обставин, які ускладнюють догляд.
Рекомендації ВООЗ 2023 року ґрунтуються на систематичних оглядах досліджень для дітей 0–17 років і підтримують доступність доказових батьківських втручань. Дослідження засвідчують поліпшення практик виховання та зменшення жорсткого поводження в середньому, хоча величина ефекту, якість доказів і тривалість збереження результату відрізняються.
Посібник ВООЗ 2024 року рекомендує планувати такі програми з огляду на потреби конкретних сімей, підготовку ведучих, якість реалізації, охоплення та оцінювання. Для родин, де вже існує безпосередня загроза, загального курсу батьківства недостатньо: першочерговим стає захист дитини й спеціалізована допомога.
5. Доходи й економічне зміцнення
Економічна нестабільність може посилювати стрес у родині, обмежувати доступ до безпечного житла, харчування, догляду та послуг. Соціальні виплати, підтримка доходів, доступний догляд за дітьми й заходи проти крайньої матеріальної незахищеності можуть зменшувати частину соціальних детермінант ризику.
INSPIRE розглядає економічні інструменти як складову комплексної профілактики, яку доцільно поєднувати з іншими послугами та захистом. Зв’язок між бідністю й насильством не означає, що люди з низькими доходами за своєю природою схильні до насильства, або що покращення матеріального становища автоматично усуває небезпеку.
Рамка ВООЗ 2025 року щодо соціальних детермінант пояснює, як закони й державні політики впливають на матеріальні та психосоціальні умови, що формують ризик. Окремі програми економічної підтримки мають різну доказову базу щодо саме насильства проти дітей; результати щодо доходів не можна безпосередньо прирівнювати до доведеного зниження насильства.
Для практичного впровадження важливо оцінювати доступність допомоги, відсутність дискримінаційних умов, безпечне отримання виплат і можливість спрямувати родину до соціальних та спеціалізованих служб.
6. Реагування та служби підтримки
Профілактика включає своєчасне виявлення вже скоєного насильства, захист постраждалої дитини та запобігання повторним випадкам. Система має забезпечувати безпечний перший контакт, медичну допомогу за потреби, психологічну підтримку, соціальний супровід і правові механізми захисту.
Дитині важливо мати доступ до дорослого, який вислухає її спокійно, пояснить наступні дії зрозумілою мовою і передасть інформацію компетентним службам з урахуванням законних процедур. Фахівці мають уникати навідних запитань, багаторазового детального переповідання травматичної події та необґрунтованих обіцянок таємниці.
Підозра на сексуальне насильство, небезпечна травма, задуха, втрата свідомості або поточна загроза потребують невідкладного медичного чи екстреного реагування відповідно до обставин. Психологічна підтримка допомагає дитині впоратися з переживаннями, але не замінює медичних, захисних і правових заходів.
В Україні порядок взаємодії фахівців залежить від установи та правової ситуації. Практичні матеріали ЮНІСЕФ щодо координації дій у випадках насильства стосовно дітей описують потребу в узгодженому реагуванні, виявленні ознак і захисті дитини. Працівникам належить керуватися чинними офіційними процедурами, а не універсальним інтернет-алгоритмом.
Реєстрація звернення або скерування до іншої організації не завершують допомоги: важливі подальший контакт, оцінка поточної безпеки та перевірка, чи отримала дитина потрібну підтримку.
7. Освіта та життєві навички
Освіта здатна зміцнювати здатність дітей розпізнавати неприйнятну поведінку, розуміти особисті кордони, звертатися до надійних дорослих, вирішувати конфлікти ненасильницько й підтримувати однолітків. Дієва стратегія також забезпечує доступ до якісної освіти та безпечних освітніх середовищ.
Програми мають відповідати віку й можливостям дитини. Для молодших дітей це можуть бути знання про приватність тіла, розрізнення безпечних і небезпечних ситуацій та називання дорослих, до яких можна звернутися. Для підлітків — розуміння згоди, примусу, контролю, цифрових ризиків і підтримки друзів без самостійного наражання на небезпеку.
Систематичний огляд Cochrane виявив, що шкільні програми профілактики сексуального насильства підвищували знання й навички захисної поведінки. Водночас дослідження не дали достатніх даних, щоб стверджувати, що такі уроки самі по собі зменшують фактичну поширеність сексуального насильства.
У метааналізі Gaffney та співавторів шкільні програми протидії булінгу в середньому зменшували показники вчинення та переживання цькування. Висновки стосуються конкретних освітніх програм і виміряних результатів; їх не можна автоматично переносити на всі форми насильства, зокрема сімейне чи сексуальне.
Навчальна програма повинна давати дитині право говорити про насильство, але залишати тягар попередження й припинення насильства на дорослих та установах.
Як сім стратегій працюють разом
Розгляньмо приклад громади, де діти стикаються з фізичними покараннями вдома, а школа фіксує приниження та цькування. Законодавча стратегія встановлює стандарти захисту й реагування; робота з нормами поступово змінює ставлення до покарань; шкільні правила створюють безпечне середовище; батьківські програми пропонують ненасильницькі інструменти; соціальна підтримка зменшує матеріальні перешкоди; служби реагують на конкретні випадки; освіта розвиває знання й життєві навички дітей.
Ефект комплексного підходу залежить від узгодженості: дитина, яка дізналася про право на захист, повинна справді мати кому повідомити про порушення, а дорослі — знати, як діяти. Саме тому INSPIRE рекомендує міжсекторальне планування, відповідального координатора, бюджети й механізми вимірювання. ВООЗ, посібник 2018 року
Які втручання мають найсильніші докази, а де є прогалини
INSPIRE ґрунтується на сукупності результатів досліджень і практичного досвіду. Проте сім стратегій неоднорідні: частина об’єднує добре досліджені конкретні програми, інша охоплює політичні рішення з довшим причинним ланцюгом, вплив яких важче відокремити від інших суспільних змін.
Для структурованої підтримки батьків існують систематичні огляди й клінічно орієнтовані рекомендації ВООЗ. Для програм протидії булінгу є метааналізи контрольованих оцінювань. Для шкільного навчання захисту від сексуальних посягань добре продемонстровані зміни знань, але доведення зниження самих випадків сексуального насильства залишається складнішим. Джерела: ВООЗ, Gaffney та ін., Cochrane
Правові й економічні зміни можуть створювати необхідні умови для профілактики, хоча оцінювання часто спирається на непрямі показники або спостережні дані. Після ухвалення закону важливо відстежувати практику його виконання; після запуску виплат — визначати, чи змінився ризик насильства, а не тільки дохід родини.
Дані про звернення до служб потребують особливо уважного тлумачення. Зростання кількості повідомлень після інформаційної кампанії може означати кращу доступність допомоги, а не автоматичне зростання поширеності насильства. Зменшення зареєстрованих випадків, навпаки, може приховувати втрату доступу до безпечних каналів повідомлення.
Огляд упровадження INSPIRE у 2016–2021 роках показує поширення рамки в різних країнах, проте використання назви INSPIRE або формальне прийняття програми ще не є доказом зниження насильства саме в цій країні.
Як розробити місцеву програму профілактики
Визначити види насильства й групи, які потребують захисту
Початкове оцінювання повинно поєднувати адміністративні дані з анонімними дослідженнями, консультаціями з фахівцями й безпечним урахуванням голосу дітей. Необхідно розрізняти насильство у сім’ї, цькування між однолітками, інституційні порушення, сексуальну експлуатацію та насильство онлайн: для кожного існують різні виконавці, ризики й заходи.
Окремої уваги потребують діти з інвалідністю, діти без стабільного сімейного догляду, діти в інституційних закладах, переміщені діти та ті, чия залежність від дорослого ускладнює повідомлення про насильство. Ці групи не можна описувати як однорідні; потрібні адаптовані й доступні канали підтримки.
Обрати втручання з перевіреним механізмом
Для кожного заходу корисно формулювати, яку саме проблему він вирішує, кого має охопити, який результат очікується і що підтверджено дослідженнями. Потрібні розмежування між універсальною профілактикою для всіх дітей, додатковою підтримкою груп із підвищеним ризиком та адресним реагуванням за виявленого насильства.
Навчання персоналу, скерування до служб і законодавчі механізми повинні працювати як одна система. Програма, яка проводить лише лекції, але не забезпечує реальних каналів захисту, залишає ключову прогалину.
Забезпечити якість, безпеку й доступність
Ведучим потрібні підготовка, супервізія і зрозумілий порядок реагування на розкриття насильства. Дітей не слід змушувати розповідати особисті історії перед класом, відтворювати травматичні епізоди або брати участь у вправах, що викликають додатковий ризик. Для онлайн-форматів потрібні захист персональних даних і врахування контролю над пристроями.
У посібнику ВООЗ із масштабування батьківських програм підкреслено важливість якості впровадження, кадрової спроможності, адаптації до місцевих умов і належного оцінювання. Той самий принцип застосовний до всієї архітектури INSPIRE.
Вимірювати результати, а не лише кількість заходів
Кількість тренінгів, відвідувачів або буклетів відображає обсяг діяльності, але не доводить профілактичний ефект. Потрібно оцінювати безпеку дітей, фактичну доступність служб, знання й поведінку дорослих, повторні випадки насильства та стійкість змін з урахуванням методологічних обмежень.
Вимірювання мають проводитися конфіденційно, з віковою чутливістю й без нав’язування дитині розкриття досвіду. Показники бажано відстежувати за віком, статтю, типом середовища та іншими релевантними характеристиками без оприлюднення інформації, за якою можна впізнати постраждалих.
Застосування INSPIRE в Україні
Українська система профілактики має враховувати положення Закону «Про охорону дитинства», механізми міжвідомчої взаємодії, роботу служб у справах дітей, органів освіти, медичних і соціальних закладів, поліції та спеціалізованих організацій. INSPIRE допомагає структурувати взаємодію цих учасників відповідно до семи напрямів.
У контексті війни й переміщення додаткового значення набувають доступність послуг у громадах прийому, підтримка батьків, безперервність освіти, безпека тимчасових місць проживання, цифрова безпека та врахування втрат, розлуки й високого стресу. Ці чинники потребують адаптації програм; вони не є підставою вважати кожну сім’ю, яка пережила війну, насильницькою.
Українським установам варто заздалегідь визначити відповідальну особу, безпечний канал повідомлення, порядок невідкладних дій, контакти місцевої служби у справах дітей, соціальних і медичних фахівців, а також механізм подальшого супроводу. Типова програма Кабінету Міністрів 2025 року містить орієнтири для суб’єктів роботи з дітьми та молоддю.
Куди звертатися, якщо дитина вже перебуває в небезпеці
Якщо насильство відбувається зараз або є безпосередня загроза життю чи здоров’ю, потрібно звернутися до поліції за номером 102; за медичної невідкладної ситуації — викликати екстрену медичну допомогу. Дорослий має насамперед оцінити можливість безпечного виходу із ситуації та не ставити дитину перед необхідністю самостійно протистояти кривднику.
В Україні діє державна лінія 1547 з питань домашнього насильства, насильства стосовно дітей і пов’язаних загроз. Її офіційний інформаційний ресурс — 1547 Урядового контактного центру. Звернення до місцевої служби у справах дітей, закладу охорони здоров’я та спеціалізованих служб залежить від обставин. Під час звернення важливо враховувати безпеку телефону, листування й місцеперебування.
Якщо дитина повідомила про насильство, дорослому варто вислухати її без осуду, подякувати за довіру, не вимагати повторного детального опису події й організувати відповідну допомогу. Обіцянка абсолютної таємниці може суперечити правовим обов’язкам фахівця із захисту дитини. Потрібно пояснити, кому й навіщо може бути передана інформація.
Найпоширеніші помилки в профілактиці дитячого насильства
Надання дітям усієї відповідальності за захист створює ілюзію, що достатньо навчити їх говорити «ні». Відповідальність за насильство належить людині, яка його чинить, а обов’язок запобігати шкоді — дорослим, установам і державі.
Разова лекція замість довгострокової роботи обмежує можливість змін. Правила мають поєднуватися з практиками виховання, навчанням фахівців, дієвими каналами звернення та контролем виконання.
Оцінювання успіху за кількістю звернень без аналізу доступності допомоги може давати хибні висновки. Для чутливих показників потрібне розуміння того, як організація збирає дані й чи могли діти повідомляти про пережите безпечно.
Непродумане втручання у ситуацію домашнього насильства може підвищити ризики. Профілактичні програми повинні мати механізми оцінювання безпеки, захисту інформації та звернення до спеціалізованої допомоги.
Запитання та відповіді
Чи INSPIRE є програмою для однієї школи або сім’ї?
INSPIRE — комплексна міжсекторальна рамка. Окремі елементи може застосовувати школа, громада чи служба, але повний підхід потребує координації між багатьма установами, включно з органами влади та соціальним захистом.
Чи доведено, що всі сім стратегій однаково ефективні?
Ні. INSPIRE об’єднує напрями з різними видами й силою доказів. Результати конкретної програми потрібно оцінювати за її дизайном, цільовою групою, якістю реалізації та вимірюваними наслідками. Найсильніші докази для одного втручання не поширюються автоматично на всі програми певної стратегії.
Чи достатньо навчити дитину уникати небезпечних ситуацій?
Освіта допомагає дитині впізнавати загрози та звертатися по допомогу. Для захисту потрібні також безпечні установи, підзвітність дорослих, відповідні закони, підтримка сімей і реальні служби реагування.
Чи фізичні покарання можна вважати методом виховання?
Фізичне покарання є формою насильницького дисциплінування. Профілактичний підхід ВООЗ підтримує ненасильницькі практики виховання й розвиток батьківських навичок, які поєднують зрозумілі межі з повагою до гідності дитини. ВООЗ: рекомендації для батьків
Як відрізняються первинна профілактика і допомога після насильства?
Первинна профілактика змінює умови, які сприяють виникненню насильства. Реагування на встановлену або ймовірну шкоду спрямоване на поточний захист, допомогу й запобігання повторенню. У рамках INSPIRE обидва напрями поєднані.
Чи може інформаційна кампанія сама по собі знизити насильство?
Кампанії можуть впливати на знання й норми, але для тверджень про зменшення насильства потрібні окремі оцінювання фактичних результатів. Найдоцільніше поєднувати комунікацію з доступними послугами, навчанням фахівців і змінами процедур.
Як школа повинна діяти, якщо дитина розповіла про сексуальне насильство?
Насамперед забезпечити безпеку дитини, вислухати її без навідних запитань, виконати чинний алгоритм захисту й залучити компетентні служби. Дитину не потрібно змушувати повторювати подробиці перед різними працівниками. За потреби організовують медичну та спеціалізовану психологічну допомогу. ЮНІСЕФ: координація дій
Чи можна застосувати INSPIRE в невеликій громаді?
Так. Важливо визначити першочергові ризики, доступні ресурси й партнерські установи та поступово впроваджувати узгоджені заходи. Кількість упроваджених напрямів сама по собі не є показником успіху; істотні якість, охоплення і реальна безпека дітей.
Чи враховує INSPIRE цифрові форми насильства?
Рамка охоплює безпеку середовища, освіту, правові механізми та реагування, які можна адаптувати до цифрових ризиків. Для конкретних онлайн-загроз потрібні додаткові сучасні спеціалізовані протоколи, оскільки технології й практики експлуатації швидко змінюються.
Пов’язані статті
«Запобігання насильству: соціально-екологічна модель і доказові втручання» — ширший науковий розгляд профілактики насильства на рівні особи, стосунків, громади й суспільства.
«Жорстоке поводження з дітьми: види, ознаки та захист» — опис форм насильства щодо дітей, характерних ознак і принципів захисного реагування.
Споріднену міжнародну рамку профілактики насильства щодо жінок і результати досліджень програм розглянуто у статті «Запобігання насильству щодо жінок: рамка RESPECT та доказові програми».
Додаткові матеріали: Гендерні норми та виправдання насильства: психологічні механізми · Психологія насильства, примусового контролю, віктимізації та безпеки
Джерела
Gaffney, H., Ttofi, M. M., & Farrington, D. P. (2021). Effectiveness of school-based programs to reduce bullying perpetration and victimization: An updated systematic review and meta-analysis. Campbell Systematic Reviews, 17(2), e1143. DOI.
Walsh, K., Zwi, K., Woolfenden, S., & Shlonsky, A. (2015). School-based education programmes for the prevention of child sexual abuse. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD004380. Cochrane.
World Health Organization. (2016). INSPIRE: Seven strategies for ending violence against children. WHO. Офіційне видання.
World Health Organization. (2018). INSPIRE handbook: Action for implementing the seven strategies for ending violence against children. WHO. Офіційне видання.
World Health Organization et al. (2020). Global status report on preventing violence against children 2020. WHO. Офіційне видання.
World Health Organization. (2022). INSPIRE: Seven strategies for ending violence against children — uptake between 2016 and 2021. WHO. Офіційний звіт.
World Health Organization. (2023). WHO guidelines on parenting interventions to prevent maltreatment and enhance parent–child relationships with children aged 0–17 years. WHO. Клінічні рекомендації.
World Health Organization. (2024). Designing, implementing, evaluating and scaling up parenting interventions: A handbook for decision-makers and implementers. WHO. Посібник.
World Health Organization. (2025). Preventing violence against children: A social determinants framework for INSPIRE implementation. WHO. Офіційне видання.
Верховна Рада України. (2001, чинна редакція). Закон України «Про охорону дитинства» № 2402-III. Офіційний текст.
Державна установа «Урядовий контактний центр». (2026). Гаряча лінія 1547 щодо протидії насильству та насильству стосовно дітей. Офіційний ресурс.
Кабінет Міністрів України. (2025). Постанова № 658 від 4 червня 2025 року «Про затвердження Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми». Офіційний текст.
ЮНІСЕФ Україна. (2020). Подолання насильства щодо дитини: координація дій. Офіційне видання.