✍️Наталія Ковиня, @natalyakovynya
Вітаю Шановні друзі!
Продовжую тему "Криза у відносинах"
♻️У парній взаємодії є два типи кризи:
нормативні
непередбачувані (кризи, які пов'язані з травматичними та драматичними подіями).
👉Зазвичай нормативні кризи класифікують за прожитими роками у стосунках або ж по стадіях розвитку стосунків.
👉"Нормативні кризи" є природними та стаються обов'язково в усіх парах.
👉Кризи, пов'язані з травматичними та драматичними подіями у житті можна назвати непередбачуваними або ненормативними
Зокрема, це :
- хвороба чи смерть когось із членів родини
- чоловік йде на фронт.
👉До ненормативних криз також можна віднести наступні періоди коли
( наприклад):
- пара зустрічається вже 5 чи 10 років, але вони не починають жити разом чи не узаконюють стосунки
- один з партнерів хоче дитину, а інший категорично проти.
👉У таких випадках, криза яка може виникати, не належить до нормативних чи спричинених трагічними подіями.
Бо це є безпосереднім бажанням одного із партнерів. Тобто хтось не хоче з'їжджатись, тому пара живе окремо. Або хтось не хоче дітей, тому їх немає.
❗️Втім, якщо пара хоче дітей, але не може мати, тоді це пов'язано з травматичними подіями.
👉Ознаки, що стосунки переживають кризу, яку ми намагаємось проігнорувати в силу різних причин.
➡️Порушення комунікацій.
*Ви про щось не договорюєте, від вас також щось приховують.
* Ви або ваш партнер уникаєте про щось запитати, прямо попросити, чи висловити незадоволення, не обов'язково йдеться про щось значне, переважно все починається з дрібничок: промовчати, коли хочеться не погодитись, не перепитати зайвий раз думку партнера, а самому "придумати", що відбувається з іншим, чи які він має наміри.
Ніби дрібнички, але за ними приховується дуже важлива річ в стосунках - довіра. Якщо ви відчуваєте, що ваш партнер не чує вас або ви самі не до кінця розумієте свою половинку, саме час поставити собі запитання, наскільки ми довіряємо одне одному, щоб почуватися безпечно, відверто висловлюючи свої думки?
➡️Втрата емоційного зв'язку, втрата емпатії у відносинах.
В здорових, міцних стосунках час від часу спостерігається як зростання, так і зменшення емоційних зв’язків. Це залежить від життєвих обставин партнерів, рівня стресу, сексуального потягу та фізичного здоров’я. Кожен з нас також проходить свої вікові кризи, можуть активуватися сімейні/родові сценарії, підніматися дитячі травми.
Зовнішні події також мають різний вплив на кожного.
Проте, якщо тривалий час ігнорувати втрату емоційного зв'язку, навіть найміцніші стосунки можуть дати тріщину.
🤗Відверте спілкування без звинувачень чи маніпулювання, спілкування через Я-посилання, через прийняття - це те, що дозволить вам не втратити емоційного зв'язку, попри неминучі "американські гірки" почуттів та емоцій протягом всіх етапів стосунків.
➡️Втрата фізичного контакту.
Все починається з того, що ви чи ваш партнер перестаєте відчувати потребу торкатися одне одного, з часом такі улюблені колись обійми та поцілунки, перетворюються на формальність або взагалі викликають навіть неприємні почуття.
Якщо це трапилось у вашій парі, важливо визначити, чи не стоїть за цим всім більша проблема, бо переважно втрата фізичного контакту сигналізує про серйозніші негаразди, які тривалий час не вирішуються.
Ми на рівні тіла часто підсвідомо "відштовхуємо" партнера, можливо, таким чином намагаючись уникнути ухвалення важливих для нас рішень.
➡️Відмінності в життєвих цінностях.
Сфери життя, де партнери не можуть знайти компромісу чи порозуміння.
Різні релігії, різні погляди на те,як організувати побут, скільки дітей повинно бути в сім'ї, в якій країні будувати майбутнє, яких принципів та переконань дотримуватись - все це може з часом перетворитись на "отруйну бомбу уповільненої дії".
➡️"Червоні лінії" в стосунках.
Йдеться про неприйняття певних особливостей чи вад партнера, які ми часто намагаємось ігнорувати, вважаючи несуттєвими,але все одно, накопичуємо незадоволення, роздратування, а часом і образу. Це може бути алкоголь, ігрова залежність, дитяча позиція чи авторитарність.
Ми собі думаємо, що з часом партнер змінеться, або "я його зміню". Навішуємо ярлики. Або партнер обіцяє що змінеться, але нічого не робить, або зміни тимчасові…
➡️Дистанціювання, яке переходить у відчуження.
Кожному з нас час від часу потрібно побути на самоті, приділити увагу своїм хобі, поспілкуватися з друзями окремо від партнера.
Насправді все гаразд, якщо, повертаючись до стосунків, ви чи ваш партнер (партнерка) відчуваєте емоційну близькість та взаєморозуміння. Проте, так не завжди буває і з часом відстань між двома людьми непомітно зростає, перетворюючи стосунки на формальність.
Коли ви або ваш партнер відчуваєте, що віддаляєтесь, поставте собі важливе питання:
❓А чи ще залишились МИ, чи лише Я і ТИ?
❓І якщо так, то на основі чого формується наше МИ?
❓Чи є наш спільний Всесвіт?
❓Чи існує просто взаємодія двох окремих Світів?
➡️Невміння розгледіти справжню проблему.
Хочу навести такий приклад ;
Є сім'я де чоловік гарно заробляє і тому їжу вони замовляють, або харчуються у кафе чи ресторанах…
Дружина не готує вдома, або готує дуже рідко. Чоловік може їй про це сказати, а жінка його не розуміє: навіщо витрачати час на закупівлі та приготування їжі, якщо є можливість повечеряти у ресторані... Як наслідок, може виникнути сварка!
На перший погляд здається, що проблема в тому, що дружина відмовляється куховарити, але насправді це не так. Наведена в прикладі сім'я має всі фінансові можливості уникнути самостійного готування їжі вдома, тому конфлікт не вирішується поверненням дружини на кухню.
Ми рідко зазираємо за “лаштунки” того, про що насправді сперечаємось чи відчуваємо дискомфорт або розчарування. Чому чоловікові в прикладі вище так важливо, щоб саме дружина готувала їжу? Адже для нього не проблема замовити вже готові страви додому чи повечеряти в ресторані? Що стоїть за цим його бажанням? Можливо брак уваги? Чи бажання відчути турботу про себе? Чи потреба в домашньому затишку? Не розуміючи або ігноруючи істинну причину непорозумінь і конфліктів, ми самі підштовхуємо стосунки до кризи.
➡️Різний темп особистісного розвитку та зростання.
Ми часто ігноруємо фактор стосунків, пов'язаний із самореалізацією, помилково думаємо, що наш партнер "підтягнеться" до нас, ну або ми до нього.
Або намагаємося силою його тягнути у розвиток та "свою віру".
Насправді, не домовившись "на березі" про власні пріоритети та подружні цінності, ми можемо з часом "скотитися" в конкуренцію з партнером або перманентні непорозуміння.
➡️Голос інтуїції.
Як правило, десь на підсвідомому рівні ми відчуваємо, що насправді відбувається в наших стосунках, але через різні причини, наприклад, бажання справити враження на оточення, а насправді переконати себе, що ви перебуваєте в щасливих стосунках, може підштовхнути ігнорувати внутрішній голос, який говорить щось зовсім протилежне.
Інтуїція - це вміння опиратися на власний досвід, далеко не завжди усвідомлено, це також вміння чути себе та довіряти собі. Тому не варто ігнорувати голос власної інтуїції, навіть якщо він звучить ледь чутно.
➡️Ви відчуваєте, що змінилися.
Якщо ви виявили, що все те, що раніше вас об'єднувало з партнером, більше не об'єднує і немає ні сил, ні бажання щось змінювати, можливо, час піти.
Важливо взяти на себе відповідальність за те, ким ви стали, не звинувачувати партнера у власних змінах, навіть, якщо в цих стосунках вам час від часу потрібно було захищатись від його поведінки. Все, що має початок, має і завершення.
Карл Густав Юнг свого часу дуже влучно про це зауважив: "Не затримуй того, хто йде від тебе, щоб той, хто йде до тебе, мав змогу прийти»
З повагою Наталія Ковиня ❤️
📲З приводу особистих консультацій, звертайтесь @natalyakovynya