💭 «Я знову все зробила не так». Стоп. А що саме — не так?

Ви вийшли з розмови з колегою чи подругою, і в голові крутиться: «Я сказала щось зайве… Вона тепер точно подумає, що я дивна… Треба було мовчати…»

Або: отримали нейтральне повідомлення і перше, що спадає на думку — «Щось трапилось. Мене ігнорують. Я не цікава».

Це не аналітика. Це не роздуми. Це миттєва внутрішня реакція, яка запускається ще ДО того, як ви встигли її перевірити.

👉 Більшість наших щоденних думок — автоматичні. І питома частка із них — негативні.

За даними Лабораторії нейровізуалізації Університету Південної Каліфорнії, середній мозок генерує 48,6 думок на хвилину. Це близько 70 000 думок на день. З них 95% – повторювані випадкові думки, а близько 80% – негативні: самокритичні, песимістичні, безрадісні. Більшість із них є неусвідомленими, рутинними або автоматичними, тобто не проходять через аналітичну або критичну обробку префронтальною корою. Не тому, що ми песимісти. А тому, що мозок так працює — він обирає швидкість і безпеку, а не точність і глибину.

🧠 Автоматичні думки — це короткі, миттєві фрази, які «вистрілюють» у відповідь на ситуацію. Вони часто не усвідомлюються, але впливають на настрій, поведінку, навіть на тіло (наприклад, викликають спазм, напругу або втрату апетиту).

⚙️ Ці думки — продукт минулого досвіду, стилю виховання, травматичних подій. Вони прописані, наче сценарії. 

І що важливо: мозок вважає їх правдою, якщо не втрутитися свідомо.

🔁 У когось головна автоматична думка: «Я недостатній/недостатня». У когось — «Мені завжди доведеться самому/самій». І ці думки запускаються щоразу, коли щось неочікуване, незрозуміле або трохи стресове.

💬 Наприклад,

• Ви забули щось на роботі — і одразу: «Я безвідповідальна. Мене викриють».

• Хтось не відповідає на повідомлення — «Я набридла. Я нікому не потрібна».

• Ви щось плануєте — і мимоволі чуєте в голові: «Все одно нічого не вийде».

Це автоматичні думки. І якщо не перевіряти їх — вони стають основою самосприйняття.

🧭 Ми не обираємо автоматичні думки — вони з’являються самі. Але ми можемо навчитися: впізнавати їх, ставити під сумнів і поступово замінювати на більш реалістичні

❓Питайте себе:

• Це факт чи інтерпретація?

• Хто в мені це сказав — я чи мій минулий досвід?

• Чи сказав би я це другові в такій ситуації?

🧩 Усвідомлення автоматичних думок — це перший крок до зміни внутрішньої розмови.

А внутрішня розмова — це і є те, як ми з собою живемо. Щодня.