🪞 Неприйняття себе

Ви випадково фотографуєте себе без позування. Просто на фронталку. Дивитесь — і всередині щось стискається: «Невдале світло, набряклі очі, шкіра якась не така… Як я так виглядаю взагалі?»

Або ви вдягаєте улюблені джинси, які «ще вчора сиділи нормально» — і починається: «Все, знову нічого не можу. Я слабка. Я себе запустила».

🧠 Неприйняття себе — це не лише про зовнішність, а й, насамперед, про глибинний біль, який оселився всередині, а тіло стало першим, на кого він направлений.

Бо тіло — має матеріалу форму. Його легко звинуватити. І неможливо втекти.

👉 Неприйняття зовнішності — це лише верхівка айсберга. Під нею часто:

• досвід емоційної критики в дитинстві («Не їж — розтовстієш», «З такими ногами — тільки штани носити»)

• втрата відчуття контролю: коли життя ламається, а тіло — єдине, що можна «виправити»

• розрив контакту з тілом після травматичних подій: стрес, насильство, приниження

• внутрішня злість, яка не має виходу — і звертається на себе

🧠 Нейрофізіологічно: критика себе запускає мережу негативної оцінки, яка активує зони в мозку, пов’язані зі страхом, соромом і болем (наприклад, передню поясну кору). І чим більше ми себе знецінюємо, тим глибше вкорінюється відчуття, що «я не заслуговую на добре».

💬 Наприклад, 

• Ви відмовляєтесь йти на захід, бо «всі будуть красиві, а я — ні».

• Ви постійно на дієті, але навіть коли худнете — не з’являється полегшення. Бо критика змінила форму, але не зникла.

• Ви помічаєте, що не доторкаєтесь до себе з ніжністю — лише механічно миєтесь, вдягаєтесь. Ніби тіло — це ворог або інструмент, а не «ви».

• Ви починаєте фразу з «Я товста, але…» або «Я страшна, але принаймні розумна» — ніби вибачаючись за свою присутність.

🙏 Неприйняття тіла — це не естетична, а екзистенційна рана.

Це крик частини вас, яка довго була не почута, не прийнята, не захищена. І вона просить уваги. Не фотошопу.

🔑 Що справді допомагає — не «любити себе в дзеркалі», а:

• повернути до тіла повагу (не примушену любов, а м’яке визнання: «Ти — є»)

• знайти мову, якою можна говорити з собою без образ

• розібратись: чия це критика в мені? І чи хочу я носити її далі?

🫱 Тіло — не ворог. Воно не зраджує. Воно витримує, мовчить, тягне. Часто — більше, ніж треба.

І, можливо, варто почати не з любові, а хоча б з дозволу бути поруч.