Як привести себе до тями після важких ночей
- Український психологічний ХАБ
- 13 жовт.
- Читати 2 хв
Так, це справді дуже важко. Коли ніч перетворюється на нескінченне чекання: тривога, вибухи, повідомлення, «ти як?» — і тиша, від якої стискає в грудях. А потім ранок. Формально — новий день. А всередині — гул, тремтіння, порожнеча. Тіло напружене, думки розсипані, будь-який звук віддається болем. І навіть якщо поруч усі вже «звикли», ти — ні. Бо тіло не звикає до небезпеки, воно просто виживає.
Чому так відбувається
Після тривожних ночей наш організм залишається у стані стресової готовності. Під час сигналу тривоги активується симпатична нервова система — вона вмикає «режим виживання»: серце б’ється швидше, дихання стає поверхневим, кров приливає до м’язів, щоб у разі небезпеки можна було бігти чи ховатися.
Але коли небезпека минає, тіло не завжди встигає «вимкнути» цей режим.Мозок і далі сканує середовище, очікує наступного звуку сирени чи вибуху. Тож навіть у тиші нам важко зосередитися, з’являється апатія або дратівливість, може паморочитися голова чи зникати апетит.
Це не слабкість. Це нормальна біологічна реакція на ненормальні обставини.
Як підтримати себе після важких ночей
Дайте тілу відчути, що небезпека минула. Тепло — ковдра, душ, гарячий чай, навіть теплі шкарпетки — сигналізують нервовій системі: «зараз безпечно».
Дихайте. Повільно. Глибоко. Видих довший за вдих — це те, що заспокоює вегетативну нервову систему.
Поверніть себе у реальність. Погляньте навколо, назвіть уголос п’ять речей, які бачите, чотири — яких торкаєтесь, три — які чуєте. Це допомагає мозку «вимкнути тривогу».
З’їжте щось просте і тепле. Після стресу тіло витрачає багато енергії, навіть якщо ви просто сиділи. Їжа — теж заспокійливий сигнал для нервової системи.
Говоріть. Але не змушуйте себе. Якщо хочеться мовчати — це теж нормально. Але коли з’являється потреба виговоритись, зробіть це з кимось, хто вас чує, а не оцінює.
Дайте собі час. Не намагайтеся одразу «повернутись у продуктивність». Ваш ресурс — не нескінченний. Іноді вижити — уже досягнення.
Висновок
Ми всі живемо у стані постійної мобілізації, і навіть короткі періоди спокою тепер не завжди приносять полегшення.Після важких ночей важливо не вимагати від себе сили — а поступово відновлювати її. Бо кожне «я впорався» після такої ночі — це теж перемога.Маленька, але справжня.
