Секрет щастя: що показало Гарвардське дослідження тривалістю в 75 років
- Український психологічний ХАБ
- 3 дні тому
- Читати 2 хв
Одне з найдовших досліджень у світі — Гарвардське дослідження розвитку дорослої людини — стартувало у 1938 році. Його мета — зрозуміти, що робить життя людей щасливим і здоровим на довгі роки. Сьогодні, через понад 80 років після початку експерименту, деякі його учасники все ще беруть участь у дослідженні, а результати продовжують впливати на психологію та психіатрію. Керівником дослідження є Роберт Волдінгер, психіатр і професор психіатрії Гарвардської Медичної школи. Він — четвертий науковець, який очолює цей проект за його 75-річну історію. Волдінгер є автором численних наукових праць і книг і регулярно ділиться відкриттями дослідження на міжнародних конференціях, включно з TED.
Про дослідження
На старті у 1938 році було залучено 724 студенти Гарварду і малозабезпечених хлопчиків з Бостона. Надалі дослідження було розширено до понад 2000 осіб - до нього включили подружжя і дітей початкових учасників. Дослідники спостерігали за їхнім фізичним і психічним здоров’ям, кар’єрним шляхом, особистими стосунками та звичками. Унікальність цього дослідження в тому, що воно триває десятиліттями, дозволяючи спостерігати довгострокові закономірності щастя і здоров’я.
Головні висновки
Соціальні зв’язки — ключ до щастя. Найстійкішим і найсильнішим фактором, що впливає на щастя та здоров’я, є якісні стосунки з родиною, друзями та спільнотою. Люди з міцними соціальними зв’язками менше страждають від депресії, довше живуть і відчувають себе більш задоволеними життям. Люди, які відчувають більшу ізоляцію, ніж хотіли б, менш щасливі. У них раніше погіршується стан здоров’я та функції мозку, а середня тривалість життя коротша порівняно з тими, хто не відчуває самотності.
Не багатство і не слава. Матеріальні статки, кар’єрні успіхи чи популярність у суспільстві не мають такого стабільного впливу на довгострокове щастя, як хороші, надійні стосунки.
Якість важливіша за кількість. Важливо не просто мати друзів чи родичів, а підтримувати глибокі та довірливі стосунки. Дослідження показало, що самотність і відчуття ізоляції значно погіршують фізичне і психічне здоров’я, навіть якщо людина зовні активна соціально.
Міцні стосунки захищають не лише тіло, а й мозок. У людей, які могли покластися на свого партнера, пам’ять залишалася кращою. Навіть якщо пара часто сварилася, відчуття, що в складних ситуаціях можна розраховувати один на одного, діяло як терапія для мозку — у них пам’ять зберігалася значно довше, ніж у тих, хто був самотній.
Значення дослідження
Гарвардське дослідження доводить, що щастя — це не абстрактне поняття, а результат конкретних соціальних зв’язків і турботи про близьких. Воно змінило підходи до психіатрії, психології та соціальної роботи, показавши, що інвестиції у стосунки — це інвестиції у довге та здорове життя.
Як підкреслює Волдінгер: «Не гроші чи статус роблять нас щасливими. Нас роблять щасливими люди, з якими ми живемо поруч, ділимося життям і підтримуємо один одного».
