Психологічні портрети типових «зрадників»
- Український психологічний ХАБ
- 4 дні тому
- Читати 2 хв
Зрада — завжди індивідуальна історія, але в психології є типові сценарії поведінки, які повторюються у різних людей. Нижче — найпоширеніші портрети серед чоловіків і жінок.
Чоловічі портрети
1. Шукач адреналіну. Для нього важливий азарт, новизна, емоційний драйв. Він може кохати свою партнерку, але йти «наліво» заради гострих відчуттів і відчуття перемоги. Часто це люди з високою потребою у стимуляції та низькою стресостійкістю.
2. Той, хто уникає близькості. Він боїться емоційної глибини та відповідальності. Зрада для нього — спосіб тримати дистанцію: «Я з тобою, але повністю не відкриваюся». Це люди з травматичним досвідом або страхом втрати свободи.
3. Невпевнений у собі. Такі чоловіки шукають підтвердження власної значущості. Зрада стає доказом: «Я ще привабливий, мене хочуть». Часто за цим стоїть низька самооцінка і потреба у зовнішньому схваленні.
4. «Продукт культури». Виріс у середовищі, де чоловіча зрада вважалася нормою. Для нього це частина сценарію: «так роблять усі», і він не бачить у цьому проблеми.
Жіночі портрети
1. Емоційно спрагла. Її зрада не завжди про секс. Вона йде туди, де її слухають, цінують, дають тепло й увагу. Часто це відбувається у стосунках, де партнер відсторонений чи емоційно холодний.
2. Реваншистка. Зрада як спосіб відплатити за біль чи образу: «Ти зрадив мене — тепер я зроблю так само». Це форма протесту, але водночас і крик про допомогу.
3. Та, що шукає підтвердження. Вона хоче знову відчути себе бажаною, красивою, цікавою. Зрада для неї — спосіб підняти самооцінку, яку не підтримує партнер.
4. Утікачка від реальності. Зрада стає втечею з нестерпних стосунків, де вона відчуває біль, байдужість чи контроль. Вона шукає «другий світ», де може відчути легкість і свободу.
Висновок
Зрада рідко буває «просто так». За нею завжди стоїть певна потреба — у новизні, підтвердженні, увазі чи втечі від відповідальності. Розуміння цих психологічних портретів допомагає не виправдовувати зраду, а бачити, де саме у стосунках виникла тріщина, і як можна працювати з нею — через чесний діалог чи терапію.
