Чому ми легковажно ставимося до грошей: від відсутності фінансової грамотності до психологічних і психічних причин

Майже кожна людина хоча б раз у житті витрачала гроші імпульсивно — купувала щось зайве, брала кредит «бо треба», обіцяла собі “з наступного місяця — почну економити”.На поверхні це може здаватися простою неуважністю або браком дисципліни. Але за однаковою поведінкою можуть стояти дуже різні причини — від елементарної відсутності знань до серйозних розладів, що потребують допомоги фахівця.

1. Відсутність фінансової грамотності

Найочевидніший і водночас найпоширеніший рівень — нестача базових знань про гроші.Якщо людина не розуміє, як працює кредит, відсотки, заощадження чи інфляція — вона легко потрапляє в пастку імпульсивних рішень.Тут не йдеться про слабкість характеру — просто відсутня навичка: як планувати витрати, формувати “подушку безпеки”, визначати пріоритети.

Приклад: Людина бере кредит на побутову техніку, не усвідомлюючи, що переплачує 30–40%. Або витрачає все до копійки, бо ніколи не бачила прикладу фінансової відповідальності в родині.

2. Емоційне або поведінкове пояснення

Коли з грошима постійно щось «не так», а знання вже є — тоді варто подивитися на емоційну сторону. Іноді витрати стають способом зняти напругу, заповнити порожнечу, уникнути тривоги. Так формується явище, яке психологи називають компенсаторною поведінкою — коли купівля дає коротке полегшення, але не вирішує глибинної проблеми.

Приклади:

• Людина робить “подарунок собі” після важкого тижня, навіть якщо не може собі цього дозволити.

• У стані самотності чи розчарування з’являється потреба “ощасливити себе покупками”.

• Після сварки чи провалу — онлайн-шопінг як спосіб «заспокоїтись».

Така поведінка не завжди патологічна, але може перерости у звичку уникати емоцій через витрати.

3. Психологічні механізми глибшого рівня

У деяких випадках легковажне ставлення до грошей — не просто про емоції, а про глибинні переконання. Наприклад:

• “Гроші — це зло / вони мене зіпсують.”

• “Я не вартий багатства.”

• “Якщо маю — треба одразу поділитися, інакше я жадібний.”

Такі переконання формуються з дитинства й можуть призводити до самосаботажу: людина підсвідомо позбавляється грошей, щойно отримує їх, бо десь усередині вважає, що “їй не можна”.

Приклад: Фахівець із високим доходом не накопичує жодних заощаджень — усе розходиться “десь”.Коли починається психотерапія, з’ясовується, що за цим стоїть глибоке відчуття провини й страх бути відкинутим, якщо “житиме краще за інших”.

4. Коли мова про психічні розлади

Іноді імпульсивні або безконтрольні фінансові рішення — симптом не просто емоційних труднощів, а ознака психічного розладу.Наприклад:

• при маніакальній фазі біполярного розладу людина може витрачати великі суми, брати кредити, робити необдумані інвестиції — і не відчувати страху втрат;

• при межовому розладі особистості гроші стають способом переживати емоційні коливання — «я живий, якщо відчуваю ризик»;

• при адиктивних розладах (наприклад, шопоголізм) покупки виконують роль “заспокійливого засобу”, як алкоголь чи їжа.

Тут уже не йдеться про фінансові поради — потрібна робота з психіатром або психотерапевтом.

Одна й та сама поведінка — різні причини

Двоє людей можуть зробити те саме: витратити останні гроші на непотрібну річ.Але для однієї це — імпульс від утоми, для іншої — спроба впоратися з емоційним болем, а для третьої — прояв психічного стану, який вимагає лікування.

Тому важливо пам’ятати: поведінка — лише симптом, не діагноз. І саме тому самодіагностика небезпечна. Ми бачимо лише зовнішній прояв, але не маємо інструментів, щоб визначити, чому це відбувається.

Висновок

Легковажність у фінансах — не завжди про безвідповідальність. Іноді це наслідок невивченої фінансової системи, іноді — спосіб упоратися з емоціями, а іноді — крик про допомогу, який проявляється через гроші.

Найкраще, що можна зробити, — зупинитися, подивитися вглиб і дозволити собі не знати, а запитати. Бо розуміння причин — перший крок до змін.