Психологічна підтримка після втрат та травм
- Український психологічний ХАБ
- 5 днів тому
- Читати 3 хв
Що таке втрата та травма з психологічної точки зору
Втрата — це будь-яка подія, що призводить до значного зменшення чи зникнення важливого для людини ресурсу або зв’язку: смерть близького, розрив стосунків, втрата дому, роботи чи здоров’я.
Травма — це пережитий стрес або шокова подія, яка перевищує ресурси людини для адаптації і залишає сильний психологічний слід. Це може бути війна, насильство, аварія, природні катастрофи.
Обидва переживання запускають в організмі сильну емоційну реакцію, а мозок та тіло реагують так, ніби загроза триває.
Варіанти психоемоційної реакції
Після втрат і травм людина може відчувати:
Смуток, тугу, плач — природна реакція на втрату.
Гнів, роздратування, провину — часто виникає у відповідь на відчуття несправедливості або незавершеності події.
Тривогу, страх, паніку — пов’язані з невизначеністю майбутнього.
Нейтральне або відчужене ставлення — психологічний захист у перші дні чи тижні.
Всі ці реакції нормальні, адже люди по-різному пристосовуються до болючих подій. Важливо розуміти, що немає «правильного» чи «неправильного» способу переживати втрату або травму.
Унікальність проживання кожною людиною
Кожна людина проходить через втрату і травму унікально. Те, що для одного стає причиною глибокого смутку, для іншого може бути пережито менш емоційно, або проявитися пізніше. Важливо не порівнювати власні реакції з реакціями інших і визнавати власні почуття.
Як підтримати себе
1. Дозволити собі відчувати емоції. Важливо приймати свої почуття, а не ігнорувати їх або «заганяти» всередину. Сум, гнів, страх чи провина — це природна реакція на втрату або травму. Можна вести внутрішній діалог: називати емоції вголос або в думках, усвідомлювати їхню присутність. Це допомагає організму «пережити» стан і не накопичувати психологічне напруження.
2. Створювати безпечні ритуали прощання. Ритуали допомагають символічно попрощатися з тим, що втрачено, і структурувати власні емоції. Це можуть бути:
ведення щоденника, де виписуються думки та спогади;
малювання або інші творчі практики, що дозволяють виразити біль;
проговорення події з близькими, друзями або групою підтримки;
запалювання свічки або невеликий символічний ритуал, який має значення для вас.Такі дії створюють відчуття контролю та безпеки у складний період.
3. Дбати про тіло. Психологічне виснаження часто проявляється через фізичні симптоми: втома, напруженість, порушення сну. Тому важливо:
Сон: прагнути регулярного відпочинку, навіть якщо це короткі перерви для сну;
Харчування: збалансоване харчування підтримує енергію та стабілізує настрій;
Фізична активність: легкі вправи, прогулянки на свіжому повітрі, йога чи розтяжка допомагають вивільнити накопичений стрес і покращують самопочуття.
4. Звертатися за підтримкою. Не потрібно залишатися наодинці з емоціями. Можна:
ділитися своїми переживаннями з близькими або друзями;
приєднуватися до груп підтримки людей, які пережили подібне;
звертатися до психолога або психотерапевта, який допоможе зрозуміти реакції, знайти стратегії подолання стресу і навчитися інтегрувати втрату або травму у життя.
Як підтримати близьких
1. Слухати без оцінок і порад. Часто люди намагаються «допомогти» порадами або висловлюючи власну оцінку ситуації, але це може створювати тиск. Важливо просто слухати, дозволяти людині висловлювати смуток, страх, гнів чи провину. Можна повторювати або переказувати почуте своїми словами, щоб показати, що зрозуміли, і не ставити під сумнів її переживання.
2. Бути поруч фізично або емоційно. Просте перебування поруч може бути дуже підтримуючим. Іноді достатньо лише сидіти поруч, тримати за руку, обіймати або надавати відчуття присутності. Не потрібно намагатися «вирішити» проблему або «виправити» біль — ваша підтримка важлива сама по собі.
3. Заохочувати самопіклування, але не тиснути. Нагадуйте про важливість відпочинку, харчування, сну, прогулянок та інших способів підтримки себе. Водночас не змушуйте людину робити те, до чого вона поки що не готова — це має бути делікатна підтримка.
4. Пам’ятати про індивідуальний темп відновлення. Кожна людина проходить через процес горювання і травми по-своєму. Хтось швидше повертається до повсякденного життя, хтось потребує більше часу. Терпіння і прийняття темпу іншого — важливий прояв поваги та підтримки.
Робота психолога і психотерапевта
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Допомагає розпізнати деструктивні думки, навчитися новим способам реагування на втрату або травму.
Гештальт-терапія. Фокусується на проживанні емоцій у безпечному середовищі та усвідомленні власного досвіду.
Травма-фокусовані методи (EMDR, Somatic Experiencing). Працюють із тілесними та емоційними слідами травми, допомагають «перепрожити» і інтегрувати досвід.
Психоаналітичний та інтегративний підходи. Досліджують глибші психологічні механізми, що впливають на переживання втрати, і допомагають знаходити особисті ресурси.
Психолог допомагає відновити відчуття безпеки, прийняти втрату, знайти нові способи життєвої адаптації та інтегрувати травматичний досвід у власне життя.
Що головне пам’ятати
Переживати втрату і травму нормально, і немає «правильного способу» сумувати.
Важливо приймати власні емоції та не боятися звертатися за допомогою.
Відновлення — процес, який займає час, і кожна людина проходить його у своєму темпі.
Підтримка себе та близьких, а також робота з психологом, допомагає інтегрувати досвід і знайти баланс у житті після втрат і травм.
