«Мови кохання»: що каже наука?
- Український психологічний ХАБ
- 2 години тому
- Читати 1 хв
У 1992 році Ґері Чепмен опублікував свою відому книгу «П’ять мов любові», де запропонував ідею, що кожна людина має «основний спосіб» вираження й отримання любові: слова підтримки, якісний час, подарунки, допомога чи фізичний дотик. Концепція швидко стала популярною у сфері популярної психології та масово використовується у стосункових порадах.
Проте наскільки ця модель науково підтверджена?
Дослідження 2006 року, проведене Ніколь Егберт та Деніз Полк, справді показало, що п’ять мов любові можуть мати певну психометричну достовірність. Це означає, що категорії Чепмена частково можна виміряти й описати у рамках наукових методів.
Разом із тим більшість наукових досліджень не підтверджують теорію про «основну» мову любові. Люди виявляють прихильність у різний спосіб і часто використовують кілька каналів одночасно.
Джулі Шварц-Ґоттман, засновниця та директорка клініки шлюбу Інституту Ґоттмана, піддає сумніву саме припущення, що любов можливо виражати лише через одну «провідну» мову. На її думку, здорові стосунки будуються на гнучкості, взаємній адаптації та різноманітних формах турботи, а не на жорсткій системі класифікації.
Що варто враховувати у практиці
«Мови любові» можуть бути корисним метафоричним інструментом для саморефлексії та розмови про потреби.
Але їх не варто розглядати як єдину універсальну істину.
В основі міцних стосунків — відкрита комунікація, емпатія та взаємна увага, а не підбір «правильного» способу кохати.
В «Українському психологічному хабі» ми підтримуємо підхід, який ґрунтується на наукових даних і водночас враховує людський досвід. Моделі на кшталт «мов любові» можуть допомогти нам говорити про важливе, але лише науково обґрунтована психологія дає надійні інструменти для розвитку стосунків. Обирайте свого спеціаліста на нашому сайті в розділі «Обрати фахівця» https://www.psykholoh.com/specialist
