Як перші стосунки формують подальшу поведінку в коханні
- Український психологічний ХАБ
- 9 годин тому
- Читати 1 хв
Нещодавнє інтерв’ю Ольги Мерзлікіної Маші Єфросиніній привернуло увагу не тільки деталями її стосунків із Віктором Розовим, а й психологічними аспектами, які виходять за межі конкретної історії. У ній можна побачити, як перші стосунки і досвід у близькості формують поведінкові стратегії, як виникають ревнощі та як може проявлятися сутність партнерів у відносинах.
Ольга прямо сказала: «Віктор у мене був перший в усьому». Це ключова деталь.
Коли людина входить у перші серйозні стосунки, вона ще не має «бази порівняння». Це означає, що саме ці відносини стають відправною точкою, з якої формується уявлення про:
що таке любов (чи вона тепла й підтримувальна, чи наповнена драмами й конфліктами);
як виглядає близькість (чи можна говорити відверто, чи треба замовчувати);
які ролі є в парі (хто приймає рішення, хто поступається, чи є партнерство рівним).
У сексі перший досвід також стає «еталонним»:
якщо він був ніжним і бережним, з’являється відчуття, що сексуальність — це про безпеку й довіру;
якщо він супроводжувався тиском чи болем — це може закріпитися як норма й надалі впливати на якість сексу, бажання чи навіть викликати сором.
Психіка схильна «запам’ятовувати» цей перший досвід як базову модель. У подальших стосунках людина часто (свідомо чи несвідомо) шукає подібні сценарії або навпаки — відштовхується від них.
Наприклад:
якщо у перших відносинах було багато контролю та ревнощів — є ризик, що така поведінка здаватиметься «звичною»;
якщо у перших стосунках був простір і підтримка — вірогідність здорових кордонів і довіри зростає.
Тому перші відносини — це як навчання мові: саме тоді ми засвоюємо «граматику» близькості. І хоч з віком її можна переписати (терапія, новий досвід, самоусвідомлення), базові «правила» лишають слід
