Упереджена критика на прикладі коментаторів історії розлучення Ольги Мерзлікіної і Віктора Розового
- Український психологічний ХАБ
- 9 годин тому
- Читати 2 хв
Нещодавнє інтерв’ю Ольги Мерзлікіної привернуло увагу не тільки деталями її стосунків із Віктором Розовим, а й тим, як люди реагують на історії аб’юзу та співзалежності. Часто зовнішні спостерігачі спрощують ситуацію і формують упереджені судження: «Вона кинула його після поранення», «зради були завжди», «чому терпіла 13 років?»
Реальність же виглядає інакше:
Підтримка навіть після зрад. Ольга була поруч із Віктором протягом усього часу після його поранення: годувала його, доглядала, не влаштовувала істерик, просто підтримувала. Вона побачила підтвердження зрад лише у лікарні (фото в папці «Приховані»), але не відвернулася і залишалася опорою. Вона навіть пішла до лікарів, щоб дізнатися, коли безпечно буде обговорити проблему, щоб не нашкодити йому.
Покинула лише після ультиматуму. Ольга пішла тільки тоді, коли Віктор сам, на прийомі у психолога, ультимативно заявив: «Або вона пробачає і забуває зради, або розлучення». Тобто не через власну слабкість чи байдужість, а через неможливість залишатися в стосунках, де немає поваги і вибору.
Ця історія показує, чому все ще знаходяться ті, хто виправдовує Віктора і критикує Ольгу: суспільство часто не бачить складності співзалежності та аб’юзу, і схильне спрощувати ситуації, роблячи людину, яка вирішила піти, «винною».
Люди часто звинувачують і роблять поспішні висновки навіть без повної інформації через кілька психологічних механізмів:
Схильність до когнітивних ярликів. Наш мозок прагне швидко впорядкувати інформацію. Коли бачимо складну історію, ми шукаємо «героя» і «злочинця», щоб не витрачати енергію на складні нюанси.
Ефект «всі знають краще». Легше приєднатися до популярної думки, ніж аналізувати факти самостійно. Поширюються стереотипи і спрощення: «вона винна», «він завжди правий».
Проєкція власного досвіду. Люди оцінюють чужі стосунки через призму власного досвіду, страхів і очікувань. Якщо в них був досвід зради або зради довіри, вони готові «бачити» це у будь-яких стосунках.
Емоційна потреба у контролі. Складні історії викликають дискомфорт. Просте «винна/невинний» дає ілюзію контролю над ситуацією та почуттям несправедливості.
Історія Ольги показує, що реальність завжди складніша, ніж зовнішні судження. Співзалежність і аб’юз — це пастка, з якої важко вирватися, навіть коли людина підтримує партнера роками.
Рішення піти не є проявом слабкості, а свідомим вибором власної безпеки та гідності. Поспішні звинувачення та критика часто відображають більше упередження та психологічні потреби тих, хто судить, ніж реальні факти.
