Переживання: що це в психології, як виникає і що означає у Виготського

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 липня 2023 · Редакційна політика

Слово «переживання» здається інтуїтивно зрозумілим, але в психології воно має кілька рівнів значення. Ним можуть називати суб’єктивно прожитий бік події або стану — те, як людина відчуває ситуацію, оцінює її, надає їй значення і помічає власні тілесні та емоційні зміни. У культурно-історичній психології Лева Виготського це слово отримало ще й спеціальне теоретичне значення, яке часто передають міжнародним терміном perezhivanie.

Тому переживання не варто зводити ані до однієї емоції, ані до стресу, ані до «думок про подію». Воно описує суб’єктивний бік взаємодії людини із ситуацією; конкретний зміст залежить від того, у якій психологічній традиції використано поняття.

Коротко: що таке переживання

У широкому психологічному сенсі переживання — це суб’єктивно прожитий аспект події, стану або ситуації: як вона відчувається людиною і яке значення для неї набуває. У ньому можуть поєднуватися емоційний тон, тілесні відчуття, оцінювання ситуації, думки, образи, спогади, очікування та особистий смисл.

Це не означає, що в сучасній психології існує одна універсальна теорія «переживання» з єдиним тестом або формулою. Різні напрями досліджують окремі складники суб’єктивного досвіду — емоції, оцінювання, інтероцептивні відчуття, свідомі почуття, значення й контекст.

Переживання — не те саме, що емоція

Емоція і переживання перекриваються, але не є повними синонімами. Сучасні моделі емоцій зазвичай розрізняють кілька взаємопов’язаних компонентів: суб’єктивне відчуття, фізіологічні зміни, експресію та поведінкові тенденції, оцінювання події й її категоризацію. Суб’єктивне переживання є важливою частиною цього процесу, але не вичерпує його.

Наприклад, двоє людей можуть назвати свій стан «тривогою», але переживати його по-різному: для одного центральним буде тілесне напруження й очікування небезпеки, для іншого — сором, невизначеність або думка про можливу невдачу. Одна назва емоції не розповідає всього про суб’єктивний зміст.

З чого може складатися суб’єктивне переживання

Переживання не потрібно уявляти як жорсткий список компонентів. Корисніше бачити його як цілісну конфігурацію, у якій різною мірою можуть бути присутні почуття, тілесні сигнали, сприймання ситуації, думки та образи, особисті цілі, попередній досвід, соціальний контекст і значення того, що відбувається.

Саме тому одна й та сама зовнішня подія не породжує автоматично однакового внутрішнього стану. Значення події залежить від того, що людина помічає, чого очікує, що для неї важливо, які ресурси й обмеження вона має та в яких стосунках із іншими перебуває.

Чому одна ситуація переживається по-різному

Психологія давно відмовилася від простої схеми «подія → однакова емоційна реакція». Між ситуацією і тим, як вона проживається, є процеси сприймання, оцінювання та надання значення. Важливими можуть бути вік, попередній досвід, цілі, культурні норми, соціальна підтримка, очікування і те, чи здається ситуація контрольованою.

Це не означає, що переживання є довільною вигадкою. Воно виникає у взаємодії реальної ситуації, особливостей організму й історії людини та способу, у який вона розуміє те, що відбувається.

Переживання і стрес — не синоніми

Старі популярні тексти часто описують переживання майже виключно через стрес, негативні події та способи «заспокоїтися». Це занадто вузько. Людина переживає не тільки втрату, загрозу чи конфлікт, а й близькість, цікавість, захоплення, полегшення, сором, гордість, невизначеність або змішані стани.

Стрес може бути контекстом певного переживання, але саме слово «переживання» не є назвою розладу, симптому або показника тяжкості. У клінічній оцінці важливі конкретні симптоми, тривалість, інтенсивність, функціонування та контекст, а не сам факт того, що людина щось сильно переживає.

Як психологія досліджує суб’єктивний досвід

Суб’єктивний аспект емоцій і станів неможливо повністю замінити одним фізіологічним показником. Самозвіти, інтерв’ю та щоденникові методи дають інформацію про те, що людина усвідомлює і повідомляє; поведінкові, фізіологічні та нейробіологічні вимірювання описують інші рівні процесу.

Огляд методів дослідження емоцій показує, що різні системи відповіді не є взаємозамінними й не існує одного «золотого стандарту», який сам по собі вичерпно вимірює емоцію. Для поняття переживання це особливо важливо: дослідник має чітко вказувати, яку саме сторону суб’єктивного досвіду він операціоналізує.

Що означає perezhivanie у Лева Виготського

У пізніх роботах Лева Виготського переживання — perezhivanie — стало способом пояснити, чому та сама соціальна або сімейна ситуація може мати різний розвитковий вплив на різних дітей. Його цікавило не середовище «саме по собі» і не ізольовані риси дитини, а їхнє конкретне відношення.

У лекції про проблему середовища Виготський описував переживання як одиницю, в якій нероздільно представлені характеристики ситуації та характеристики особистості, через які ця ситуація набуває значення для дитини. У цьому сенсі середовище впливає на розвиток не механічно: його значення ніби заломлюється через переживання.

Ситуація і людина: не дві незалежні половини

Виготськіанське perezhivanie не потрібно читати як просту суму «зовнішня подія + внутрішня емоція». Теоретична ідея сильніша: для аналізу розвитку важливе конкретне відношення між людиною і середовищем. Те, що є розвитково значущим фактором для однієї дитини, може мати іншу вагу для іншої — і змінюватися з віком.

Звідси випливає важлива межа: переживання у Виготського не є стабільною рисою особистості й не є окремою емоцією. Це спосіб опису того, як конкретна ситуація стає психологічно значущою в певний момент розвитку.

Чому perezhivanie важко перекласти одним словом

У міжнародній літературі часто залишають транслітероване perezhivanie, тому що англійські відповідники передають лише частину значення. Варіант emotional experience надто легко звужує поняття до емоцій, lived experience підкреслює прожитий досвід, а interpretation може звучати надмірно раціонально.

Тому в цій статті «переживання» є основним українським словом, а perezhivanie використовується лише тоді, коли потрібно точно позначити спеціальний культурно-історичний концепт Виготського і сучасну дискусію навколо нього.

Переживання, культурно-історична психологія і розвиток

Поняття переживання пов’язане з ширшою культурно-історичною логікою: розвиток відбувається у соціальних відносинах, а значення середовища змінюється разом із самою дитиною. Тому аналізувати розвиток лише через перелік зовнішніх умов недостатньо — потрібно враховувати, як ці умови входять у життєву ситуацію конкретної людини.

Цей підхід добре поєднується з ідеєю соціальної ситуації розвитку, але не тотожний їй. Так само переживання не є заміною зони найближчого розвитку або інтеріоризації: це окремі поняття, які описують різні сторони культурно-історичної моделі.

Чи Виготський створив поняття переживання

Ні. Саме слово й психологічна проблематика переживання мають ширшу інтелектуальну історію, ніж роботи Виготського. Коректніше говорити, що він розвинув і уточнив специфічне культурно-історичне використання поняття та зробив його важливим для аналізу відношення між середовищем, особистістю і розвитком.

Дослідники також звертають увагу, що значення perezhivanie у самого Виготського не було абсолютно незмінним. Поняття з’являється в різних контекстах його творчості, а в останні роки роботи отримує особливу роль у поясненні розвитку. Тому сучасні реконструкції не завжди однаково розставляють акценти.

Не плутати Виготського і Федора Василюка

Однакове слово «переживання» використовується і в пізнішій теорії Федора Василюка. У монографії «Психология переживания» 1984 року Василюк аналізував переживання як особливу внутрішню роботу подолання критичних життєвих ситуацій — стресу, фрустрації, конфлікту та кризи.

Це не просто продовження визначення Виготського. Порівняльний аналіз Марка Клари показує, що за одним словом стоять дві різні теоретичні конструкції: у Виготського — відношення людини й ситуації в розвитку, у Василюка — особливий процес або діяльність подолання критичної ситуації. Їх можна зіставляти історично, але не зливати в одне визначення.

Що сучасні дослідження дозволяють сказати

Сучасна наука добре підтримує загальну ідею, що суб’єктивний емоційний досвід залежить не лише від події, а й від оцінювання, значення, контексту та взаємодії різних систем відповіді. Водночас це не є прямим експериментальним «доведенням» виготськіанського perezhivanie як цілого.

У сучасній культурно-історичній літературі perezhivanie активно використовується як теоретична одиниця для аналізу розвитку й освіти. Проте дослідники прямо визнають неоднозначність його визначень, перекладу та способів операціоналізації. Отже, це продуктивний історико-теоретичний концепт, але не стандартизована змінна з одним загальноприйнятим тестом.

Поширені міфи про переживання

• Міф 1: переживання — це просто сильна емоція. Насправді в широкому психологічному вживанні воно може охоплювати значення, оцінювання, тілесні відчуття, думки та контекст; у Виготського поняття ще специфічніше.

• Міф 2: якщо дві людини потрапили в однакову ситуацію, вони повинні переживати її однаково. Психологічне значення ситуації залежить від людини, її цілей, історії, віку та контексту.

• Міф 3: perezhivanie — це створений Виготським синонім емоції. Він не створив саме слово, а розвинув його спеціальне теоретичне використання; сучасні дослідники навмисно зберігають транслітерацію, щоб не втратити цю специфіку.

• Міф 4: будь-яке переживання потрібно «прибрати» або «подолати». Переживання саме по собі не є патологією. Психологічної або медичної оцінки потребують конкретні труднощі, симптоми та порушення функціонування, а не факт суб’єктивного досвіду.

Як говорити про переживання точніше

Коли слово використовується в повсякденному або загальнопсихологічному контексті, корисно уточнювати: що саме людина відчуває, як розуміє ситуацію, яке значення вона має, що відбувається з тілом, думками й поведінкою. Це точніше, ніж одразу називати все «стресом».

Коли йдеться про історію психології та Виготського, варто окремо позначати perezhivanie і пояснювати його як відношення людини та ситуації в контексті розвитку. Так ми не перетворюємо історичний теоретичний термін на популярну формулу.

Чому поняття переживання важливе сьогодні

Поняття переживання нагадує про просту, але методологічно важливу річ: психологічна реальність не вичерпується переліком зовнішніх подій або фізіологічних реакцій. Для розуміння людини важливо знати, як ситуація для неї звучить, відчувається і що означає.

У сучасній психології це питання розподілене між дослідженнями емоцій, свідомого досвіду, оцінювання, тілесних сигналів, смислу й соціального контексту. Історичне perezhivanie Виготського не замінює ці напрями, але залишається важливим способом поставити питання про єдність особистості та середовища у розвитку.

Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу

• Лев Виготський: біографія, культурно-історична психологія, зона найближчого розвитку та спадщина

• Культурно-історична психологія: Виготський, опосередкування, розвиток і сучасна традиція

• Зона найближчого розвитку: Виготський, навчання, допомога і сучасна оцінка

• Інтеріоризація: що це в психології, Виготський і сучасне розуміння

Пов’язані статті

Лев Виготський: біографія, культурно-історична психологія, зона найближчого розвитку та спадщина

Культурно-історична психологія: Виготський, опосередкування, розвиток і сучасна традиція

Зона найближчого розвитку: Виготський, навчання, допомога і сучасна оцінка

Інтеріоризація: що це в психології, Виготський і сучасне розуміння

Джерела та література

• Vygotsky, L. S. (2019). The Problem of the Environment in Pedology. In L. S. Vygotsky’s Pedological Works, Vol. 1: Foundations of Pedology, pp. 65–84. Springer. Переклад D. Kellogg & N. Veresov; оригінальний текст опубліковано посмертно 1935 року.

• Barrett, L. F., Mesquita, B., Ochsner, K. N., & Gross, J. J. (2007). The Experience of Emotion. Annual Review of Psychology, 58, 373–403.

• Mauss, I. B., & Robinson, M. D. (2009). Measures of emotion: A review. Cognition and Emotion, 23(2), 209–237.

• Scherer, K. R., & Moors, A. (2019). The Emotion Process: Event Appraisal and Component Differentiation. Annual Review of Psychology, 70, 719–745.

• González Rey, F. (2016). Vygotsky’s Concept of Perezhivanie in The Psychology of Art and at the Final Moment of His Work: Advancing His Legacy. Mind, Culture, and Activity, 23(4), 305–314.

• Veresov, N., & Fleer, M. (2016). Perezhivanie as a Theoretical Concept for Researching Young Children’s Development. Mind, Culture, and Activity, 23(4), 325–335.

• Clarà, M. (2016). Vygotsky and Vasilyuk on Perezhivanie: Two Notions and One Word. Mind, Culture, and Activity, 23(4), 284–293.

• Blunden, A. (2016). Translating Perezhivanie into English. Mind, Culture, and Activity, 23(4), 274–283.

• Cole, M., & Gajdamaschko, N. (2016). The Growing Pervasiveness of Perezhivanie. Mind, Culture, and Activity, 23(4), 271–273.

• Cong-Lem, N. (2025; online 2022). The Relation Between Environment and Psychological Development: Unpacking Vygotsky’s Influential Concept of Perezhivanie. Human Arenas, 8, 225–243.

• Василюк, Ф. Е. (1984). Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. Москва: Издательство Московского университета.