Теорія об'єктних відносин є психологічною теорією, яка досліджує взаємини між людьми, основані на їхніх стосунках з близькими об'єктами або особами. Ця теорія виникла в контексті об'єднання психоаналітичних та соціально-психологічних підходів і має велике значення для розуміння формування особистості, міжособистісних відносин та психологічного розвитку.
В основі теорії лежить уявлення про те, що людський розвиток інтимно пов'язаний з відносинами, які формуються в ранньому дитинстві з близькими об'єктами, такими як мати, батько або інші члени родини. Ключовий поняття в цій теорії - поняття об'єкта. Об'єкт відносин - це особа або предмет, до якого спрямовується емоційне зв'язування.
Відповідно до теорії, формування індивідуальності та психічного розвитку відбуваються через зміну об'єктних відносин, які симбіозний спосіб сприйняття світу розвиваються в дитинстві. Об'єктні відносини зберігаються протягом життя та впливають на наші міжособистісні взаємодії, спосіб сприйняття світу і самопізнання.
Теорія об'єктних відносин також розглядає поняття об'єктної спорідненості - здатності психіки людини ідентифікувати об'єкти, які стають проблемними в її житті і їх тривожно шукати. Цей процес може мати значний вплив на формування наших стосунків з іншими людьми, а також наші власні емоції і поведінку.
Теорія об'єктних відносин має практичне значення в психологічній практиці, оскільки вона надає інструменти для розуміння причин психологічних проблем і допомагає клієнтам змінити свої поведінкові реакції в міжособистісних ситуаціях. Ця теорія також допомагає вивчити взаємодію між професіоналами та їх клієнтами і покращити якість психотерапевтичного процесу.
В цілому, теорія об'єктних відносин дає нам важливе розуміння того, як наші взаємини з близькими людьми формують нашу особистість і впливають на наше життя. Маючи усвідомлення про наші об'єктні відносини, ми можемо бути більш свідомими щодо наших емоційних реакцій та поведінки, і допомогти собі інтегрувати ці знання в наші щоденні стосунки з людьми навколо нас.