У психології вивчаються різноманітні явища і процеси, пов'язані зі сприйняттям, розумінням та інтерпретацією поведінки людей. Одним з таких явищ є атрибуція - процес, за допомогою якого ми пояснюємо причини власної або чужої поведінки. Два поняття, пов'язані з атрибуцією, є «помилкова атрибуція» і «фундаментальна помилка атрибуції».
Помилкова атрибуція - це склонність приписувати чужому людині внутрішні обставини або особисті якості як причину її поведінки, не звертаючи належної уваги на вплив зовнішніх обставин. Наприклад, якщо колега з опівдневного засідання приходить на роботу з цukerженою мімікою та негативним настроєм, ми можемо припустити, що він схильний до поганого настрою або що його характер визначає його реакцію. Однак, насправді його настрій може бути обумовлений зовнішніми факторами, такими як сімейні проблеми або проблеми на роботі.
Фундаментальна помилка атрибуції - це тенденція пояснювати вчинки інших людей з виключною увагою до їхніх особистих характеристик, ігноруючи вплив ситуації. Коли ми спостерігаємо чи оцінюємо чиюсь поведінку, ми часто схильні пріоритезувати внутрішні чинники, такі як особистість, наміри або мотиви, і не беремо належного обліку позаособових факторів. Наприклад, якщо людина викликає нашу неприязнь на вулиці, ми можемо вважати її хамом або злодієм, ігноруючи можливість, що вона може бути поспішною, зляканою чи не комфортною у цій ситуації.
Ці концепції були досліджені Джонсоном та Харрісом (1967), які провели серію експериментів, щоб підтвердити і пояснити ці феномени атрибуції. В одному з експериментів учасники спостерігали, як дві групи людей грали в рольову гру: одна група виступала в якості «затримувачів», а інша - в ролі «повстанців». Учасники експерименту, які спостерігали за діями груп, були попередньо проінформовані про обставини інструкцій кожної групи, але все одно делегували особисті якості актерам при поясненні їхньої поведінки, ігноруючи вплив ситуації на їх вчинки.
Ці експерименти дали наукове пояснення тимчасової природи помилкової атрибуції і фундаментальної помилки атрибуції. Вони підтвердили, що ми, як спостерігачі, постійно схильні до пояснення поведінки інших людей з урахуванням їхніх внутрішніх характеристик, вважаючи, що ці характеристики визначають їх дії, тоді як зовнішні фактори можуть впливати на їхню поведінку.
Оскільки атрибуція впливає на сприйняття та оцінку поведінки інших людей, вивчення помилкової атрибуції та фундаментальної помилки атрибуції має важливе значення для розуміння міжособистісних взаємовідносин, спілкування та рамок пояснення поведінки. Розуміння цих концепцій може допомогти нам більше оцінити контекст та вплив ситуації на нашу поведінку та поведінку інших людей.