Деперсоналізація — це психопатологічний симптом, що характеризується порушенням сприйняття власної особистості, при якому людина відчуває відстороненість від свого тіла, думок або емоцій. Це стан, коли індивід переживає відчуття втрати ідентичності, ніби стає стороннім спостерігачем за своїм життям, або ж відчуває, що його дії відбуваються автоматично, без внутрішньої участі.
Деперсоналізація може супроводжуватися різними проявами, такими як:
- Відчуття нереальності свого тіла чи емоцій (наприклад, людина може почувати себе «мов у сні» або «не в своїй шкірі»).
- Відсутність емоційного зв'язку із самим собою (людина не відчуває радості, смутку чи інших звичних емоцій).
- Спотворене сприйняття часу (наприклад, здається, що події проходять надзвичайно повільно або надто швидко).
- Відчуття автоматизму або механічності дій (індивід може відчувати, що його тіло діє саме по собі, без його участі).
Цей симптом може бути тимчасовим і з'являтися під впливом стресу, втоми, емоційного виснаження або як відповідь на травматичні події. У таких випадках деперсоналізація зазвичай має короткочасний характер і зникає самостійно. Однак у випадках, коли деперсоналізація стає хронічною, вона може бути частиною деперсоналізаційно-дереалізаційного розладу або інших психічних захворювань, таких як тривожні розлади, депресія, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) або шизофренія.
Деперсоналізація може супроводжуватися дереалізацією — порушенням сприйняття зовнішньої реальності, коли оточуючий світ сприймається як нереальний або віддалений. Ці два стани часто йдуть разом і створюють враження «відстороненості» як від себе, так і від навколишнього світу.
Причини деперсоналізації можуть бути різноманітними, серед яких:
- Психологічні чинники: тривалий стрес, важкі психологічні травми, емоційне або фізичне виснаження.
- Неврологічні чинники: певні розлади мозку або нейрохімічні дисбаланси.
- Фармакологічні причини: вплив певних психоактивних речовин або медикаментів, зокрема наркотиків або препаратів, що змінюють свідомість.
Лікування деперсоналізації залежить від її причини і зазвичай включає психотерапію, зокрема когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), спрямовану на зниження рівня тривожності та поліпшення самовідчуття. У деяких випадках можуть бути призначені медикаменти для регуляції тривоги або депресії.
Деперсоналізація, попри свою тривожність, рідко є ознакою серйозного психічного розладу, але при тривалих чи частих епізодах слід звернутися до спеціаліста, щоб уникнути загострення симптомів або розвитку більш серйозних психічних станів.