Гіпоманія: що це, ознаки, відмінність від манії та коли звертатися до психіатра
Оновлено: 28 серп.
Гіпоманія — що це простими словами
Гіпоманія — це не просто гарний настрій, натхнення або кілька дуже продуктивних днів. У клінічному сенсі це виразний епізод підвищеного, роздратованого або незвично активного стану, який помітно відрізняється від звичного способу функціонування людини і супроводжується змінами енергії, сну, темпу мовлення, мислення, поведінки та рішень.
NIMH описує маніакальні та гіпоманіакальні епізоди як періоди аномально піднесеного або дратівливого настрою разом із підвищеною активністю та іншими характерними змінами. Важливе слово тут — «епізод»: не окрема риса характеру і не один симптом, а зміна стану в часі.
Гіпоманія менш тяжка за манію, але «менш тяжка» не означає «нешкідлива». Людина може не втрачати контакт із реальністю і продовжувати працювати, водночас спати по кілька годин, робити незвично ризиковані покупки, брати на себе надмірну кількість проєктів, конфліктувати, говорити швидше й більше, ніж зазвичай, або відчувати себе настільки впевнено, що перестає помічати ризики.
Коротко: головне про гіпоманію
Гіпоманія — клінічний епізод, а не тип темпераменту і не «сильна мотивація».
Один симптом — наприклад, мало сну або багато енергії — не дозволяє визначити гіпоманію.
Для оцінки важлива зміна від вашого звичного стану, її тривалість, набір симптомів і наслідки для функціонування.
Психотичні симптоми або тяжке порушення функціонування не характерні для гіпоманії й потребують оцінки на предмет манії чи іншого гострого стану.
Гіпоманія часто пов’язана з біполярним спектром, але сам факт одного підйому настрою не означає автоматично біполярний розлад II типу.
Підозру на гіпоманіакальний епізод оцінює психіатр; психолог може бути важливою частиною підтримки, але не замінює медичну діагностику й рішення щодо ліків.
Які ознаки можуть бути при гіпоманії
Найкорисніше дивитися не на окрему ознаку, а на комбінацію змін, що з’явилися приблизно в один період і відрізняються від звичного рівня людини. Частина цих змін може суб’єктивно відчуватися приємною, тому сама людина не завжди сприймає їх як проблему.
Незвично піднесений, ейфоричний або дуже дратівливий настрій.
Помітне зростання енергії та цілеспрямованої активності: більше справ, контактів, проєктів, тренувань або роботи.
Знижена потреба у сні: людина спить значно менше, але не відчуває звичної втоми.
Більша балакучість, швидший темп мовлення або відчуття, що зупинити розмову складно.
Суб’єктивне прискорення думок, багато ідей одночасно, швидкі переходи між темами.
Підвищена відволікливість: увага легко переключається на нові стимули або ідеї.
Незвично висока впевненість у собі, відчуття особливих можливостей або переоцінка власних ресурсів.
Імпульсивні або ризиковані рішення: великі витрати, азарт, інвестиції, сексуальна поведінка, небезпечне водіння, різкі професійні рішення.
Підвищена товариськість, знайомства або активність у соціальних мережах, які не властиві людині у звичайному стані.
Менша терпимість до перешкод: якщо інші гальмують плани, можуть швидко з’являтися роздратування, конфлікти або агресивний тон.
NHS також підкреслює, що при високому настрої в межах біполярного розладу можуть з’являтися велика енергія, знижена потреба у сні, швидке мовлення, імпульсивність і ризикована поведінка. Але цей список не є домашнім діагностичним тестом.
Найважливіша ознака: це зміна від вашого звичного стану
Людина може бути енергійною, товариською, креативною, мало спати під час дедлайну або швидко говорити все життя. Це ще не робить її гіпоманіакальною. Під час клінічної оцінки важливо, чи виник саме епізод — помітний перехід від звичного рівня настрою, активності й поведінки.
Наприклад, для людини, яка зазвичай спить сім-вісім годин, три ночі по три-чотири години без відчуття втоми разом із різким ростом активності, балакучістю та витратами — значно важливіший сигнал, ніж та сама кількість сну в людини, яка завжди спала мало і почувається звично.
Саме тому близькі іноді першими помічають зміну. Фрази «ти ніби не ти», «ти третю ніч майже не спиш і все одно не зупиняєшся» або «за тиждень ти почав п’ять нових справ і витратив значно більше грошей, ніж зазвичай» можуть бути кориснішою інформацією для лікаря, ніж абстрактне «мені здається, у мене гіпоманія».
Скільки триває гіпоманія
У рекомендаціях NICE для первинної ланки період надмірної активності або розгальмованої поведінки тривалістю 4 дні чи більше є приводом розглянути направлення на спеціалізовану оцінку біполярного розладу. Ця межа корисна як клінічний орієнтир, але не як домашній тест.
Тривалість — лише один параметр. Лікар оцінює також інтенсивність, набір симптомів, функціонування, попередні епізоди, депресивні періоди, сімейну історію, речовини й ліки, фізичні стани та те, як зміни бачать люди поруч.
Якщо активація дуже виражена, з’явилася небезпечна поведінка, психотичні симптоми або людина фактично перестала нормально функціонувати, не потрібно чекати, поки мине формальна кількість днів. Це вже питання швидкої клінічної оцінки.
Гіпоманія і просто хороший настрій — не одне й те саме
Після відпустки, закоханості, успіху, завершення важкої роботи або появи цікавої ідеї людина може кілька днів мати більше енергії. Нормальний позитивний стан зазвичай залишається пропорційним ситуації: ви можете відпочити, змінити план, почути заперечення, відкласти покупку, нормально оцінити ризик і повернутися до звичного ритму.
При гіпоманіакальному епізоді зміна ширша. Разом із настроєм змінюються сон, темп, кількість активності, імпульсивність, увага, рішення та соціальна поведінка. Часто з’являється відчуття, що сповільнюватися не потрібно, тому що «нарешті все працює ідеально».
Гіпоманія і продуктивність: чому «суперсила» може вводити в оману
Гіпоманія іноді романтизується як період творчого прориву: мало сну, багато ідей, висока впевненість, швидка робота. Суб’єктивно це справді може відчуватися продуктивно. Проблема в тому, що кількість активності й якість рішень — не те саме.
Людина може написати багато тексту, але взяти на себе нереалістичні дедлайни; запустити новий проєкт, але не прорахувати фінанси; встановити десятки контактів, але зруйнувати важливі робочі межі. Тому оцінка має включати не лише «скільки я зробив», а й «що сталося з якістю, наслідками та здатністю зупинитися».
Намагатися навмисно підтримувати стан недосипом, стимуляторами або відмовою від лікування небезпечно. Гіпоманія може посилитися, перейти в манію, змінитися депресією або створити наслідки, які стануть очевидними лише після завершення епізоду.
Чим гіпоманія відрізняється від манії
Гіпоманія і манія належать до одного спектра підвищених станів настрою й активності, але це не просто два ступені «настрою від 1 до 10». Відмінність визначається тяжкістю, функціонуванням і певними клінічними ознаками.
При гіпоманії зміна помітна, але зазвичай не призводить до тяжкого руйнування соціального чи професійного функціонування.
При манії порушення може бути настільки вираженим, що людина не здатна безпечно працювати, керувати фінансами, підтримувати звичні відносини або потребує госпіталізації.
Психотичні симптоми — марення або галюцинації — несумісні з визначенням гіпоманіакального епізоду; їх поява в піднесеному стані потребує оцінки на предмет манії або іншого гострого психічного стану.
При манії людина частіше має різко знижене розуміння власного стану і може не бачити небезпеки у своїх рішеннях.
NICE описує манію як стан із тяжким функціональним порушенням або психотичними симптомами, тоді як гіпоманія — менш тяжкий підвищений стан без такого рівня порушення. Якщо ви сумніваєтеся, до якої категорії належать зміни, це не потрібно вирішувати самостійно.
Чим гіпоманія відрізняється від безсоння
Це одна з найкорисніших побутових відмінностей. При звичайному безсонні людина часто хоче спати, лежить без сну, відчуває втому, зниження концентрації та бажання «відіспатися». При гіпоманії характернішою є знижена потреба у сні: людина спить значно менше і при цьому суб’єктивно почувається повною енергії.
Але й це не діагностичний тест. Стимулятори, психоактивні речовини, сильний стрес, зміна часових поясів, деякі медичні стани й ліки також можуть змінювати сон та активність. Важлива вся картина.
Гіпоманія чи тривога
Тривога теж може давати мало сну, прискорені думки, напруження, метушливість і неможливість «вимкнути голову». Різниця часто в емоційному тоні та поведінці. При тривозі думки переважно обертаються навколо загроз і невизначеності, активність може бути хаотичною або уникальною, а втома відчувається.
При гіпоманії частіше зростають впевненість, цілеспрямована активність, соціальна сміливість, кількість планів і готовність ризикувати, а потреба у сні знижується без звичної втоми. Водночас гіпоманія може бути переважно дратівливою, а не ейфоричною, тому різниця не завжди очевидна.
Якщо центральна проблема — тривога без епізодичних підйомів активності, дивіться окремий матеріал про роботу психолога при тривозі.
Гіпоманія чи СДУГ
І СДУГ, і гіпоманія можуть включати відволікливість, імпульсивність, швидку мову, багато ідей і складність із завершенням справ. Один із головних орієнтирів — часовий патерн. СДУГ зазвичай є тривалою особливістю, яка починається в розвитку й проявляється в різних контекстах, тоді як гіпоманія — епізодична зміна порівняно з власним базовим станом.
Але ці стани можуть співіснувати. Саме тому спроба самостійно вирішити питання за чек-листом часто дає хибну впевненість. Психіатр збирає історію не лише останнього тижня, а й дитинства, попередніх епізодів, депресій, сну, ліків, речовин і сімейної історії.
Гіпоманія чи сильна реакція на недосип, каву або стимулятори
Висока доза кофеїну, енергетики, деякі стимулювальні препарати, рекреаційні речовини та тривалий недосип можуть створити стан, схожий на частину гіпоманіакальної картини. Це ще одна причина не ставити діагноз за самим набором симптомів.
Під час оцінки важливо чесно назвати лікарю всі препарати, добавки, психоактивні речовини, зміни дозування й режим сну. Це не «другорядні подробиці», а частина диференційної діагностики.
Чи може антидепресант спричинити гіпоманіакальні симптоми
NIMH застерігає, що антидепресанти при біполярному розладі не використовують як єдине лікування, оскільки в частини людей вони можуть спровокувати маніакальний епізод або швидке чергування станів. NICE також окремо описує дії лікаря, якщо манія або гіпоманія розвиваються на тлі антидепресанту.
Це не означає, що будь-яке покращення після антидепресанту є гіпоманією. І це не означає, що препарат потрібно самостійно скасувати. Різка зміна психіатричних ліків теж може мати ризики. Якщо після старту або зміни дози ви різко менше спите, стаєте незвично активними, імпульсивними чи дратівливими, зв’яжіться з лікарем, який призначив лікування, або з психіатром.
Гіпоманія і біполярний розлад II типу
Гіпоманіакальний епізод особливо відомий через біполярний розлад II типу, але ці поняття не тотожні. Біполярний II визначається не просто наявністю «періодів високої енергії», а поєднанням щонайменше одного гіпоманіакального епізоду і великого депресивного епізоду без історії повного маніакального епізоду.
Огляд 2025 року про біполярний II підкреслює, що цей стан часто складно розпізнати, бо люди частіше звертаються по допомогу під час депресії, а гіпоманічні періоди можуть сприйматися як «нормальне повернення енергії». Тому лікарю важлива історія настрою за роки, а не лише стан у день консультації.
Якщо в анамнезі був хоча б один повний маніакальний епізод, діагностична логіка змінюється. Визначати тип біполярного розладу має психіатр після повної оцінки.
Чи буває гіпоманія без біполярного розладу
Схожі симптоми можуть виникати в різних контекстах: через речовини або препарати, медичні причини, різке порушення сну, інші психічні стани чи поєднання факторів. Тому клінічне питання звучить не лише «чи є симптоми гіпоманії», а «чим пояснюється цей епізод і яке значення він має в усій історії людини».
Навіть якщо ви впізнали себе в описі, правильний висновок — не «у мене БАР», а «це достатня причина зібрати історію змін і обговорити її з психіатром».
Що таке змішані ознаки
Не кожен підвищений стан виглядає радісним. У частини людей одночасно присутні ознаки активації й депресивні переживання: багато енергії, прискорені думки та безсоння можуть поєднуватися з відчаєм, провиною, тривогою або суїцидальними думками. Це називають змішаними ознаками або змішаним афективним станом залежно від класифікації й конкретної картини.
Оновлений систематичний огляд 2025 року показав, що змішані ознаки досить поширені при біполярних епізодах і що оцінки суттєво залежать від використовуваних критеріїв. Для користувача практичний висновок простий: висока енергія не захищає від депресивного або суїцидального ризику.
Якщо одночасно є сильна активація, відчай, думки про смерть, самопошкодження або небезпечна імпульсивність, потрібна швидка професійна оцінка.
Чому гіпоманію легко пропустити
Вона може суб’єктивно подобатися: людина нарешті відчуває енергію після довгої депресії.
Людина часто звертається по допомогу під час депресії, а не під час підйому.
Оточення може сприймати зміни як «нарешті взявся за себе», «закохався», «пішов у бізнес», «став сміливішим».
Дратівливий варіант не схожий на стереотипну ейфорію і може виглядати як звичайний конфліктний період.
СДУГ, тривога, речовини, недосип і життєві події можуть створювати частково схожу картину.
Людина може пам’ятати лише приємну частину епізоду й недооцінювати фінансові, соціальні або професійні наслідки.
Як психіатр оцінює підозру на гіпоманію
Нормальна психіатрична оцінка значно ширша за список симптомів. Лікар намагається відновити часову лінію: коли почалася зміна, скільки тривала, як відрізнялася від звичного стану, що було зі сном, активністю, витратами, сексуальною поведінкою, роботою, конфліктами, речовинами й ліками.
NICE рекомендує при підозрі на біполярний розлад проводити повну психіатричну оцінку з історією настрою, епізодів надмірної активності та розгальмованості, змін поведінки, тригерів, рецидивів, сімейної історії, функціонування, психосоціальних факторів, фізичного здоров’я, ліків і супутніх станів. За згодою людини корисною може бути інформація від близького, який бачив зміну з боку.
Лабораторні чи інструментальні обстеження не «підтверджують гіпоманію» як аналіз крові підтверджує деякі інфекції. Вони можуть бути потрібні, щоб оцінити фізичні причини симптомів, безпеку лікування або супутні стани.
Чому онлайн-тест не може поставити діагноз
Чек-лист майже неминуче змішує різні речі: характер, темперамент, СДУГ, тривогу, недосип, кофеїн, реакцію на стрес і справжній гіпоманіакальний епізод. Людина, яка читає питання вже з гіпотезою «у мене гіпоманія», легко інтерпретує звичайні риси в потрібний бік.
NICE прямо рекомендує не використовувати опитувальники в первинній ланці для ідентифікації біполярного розладу в дорослих. Тест може бути приводом принести конкретні спостереження лікарю, але не заміною клінічної оцінки.
Що робити, якщо ви підозрюєте у себе гіпоманію
Завдання на найближчі дні — не довести собі діагноз, а зменшити ризики й зібрати інформацію для оцінки.
Відкладіть великі рішення. Не підписуйте кредит, не робіть незвично великі покупки, не звільняйтеся імпульсивно, не запускайте ризиковані інвестиції й не приймайте незворотні рішення про стосунки в піку активації.
Поставте сон у пріоритет. Фіксований час підйому й відбою, менше нічної стимуляції та відмова від навмисного недосипу важливіші за спробу «використати продуктивність, поки вона є».
Не підсилюйте стан алкоголем, рекреаційними речовинами, енергетиками або самовільними змінами стимулювальних чи психіатричних препаратів.
Скажіть одній надійній людині, що ви помічаєте незвичну активацію. Домовтеся, які зміни будуть сигналом діяти швидше: відсутність сну, великі витрати, агресія, ризиковане водіння, психотичні симптоми.
Запишіть часову лінію: сон, настрій, енергія, витрати, нові проєкти, алкоголь/речовини, ліки, конфлікти. Це допоможе лікарю побачити епізод, а не одну фотографію стану.
Заплануйте консультацію психіатра, особливо якщо це перший подібний епізод, раніше були депресивні періоди або зміни повторюються.
Для системного спостереження можна використати структуру щоденника емоцій і реакцій, але не перетворюйте записи на щогодинну самоперевірку. Один короткий запис на день часто корисніший за постійне сканування себе.
Практичний щоденник при підозрі на підйом настрою
Для психіатра особливо корисні об’єктивні параметри. Протягом кількох днів можна записувати п’ять речей:
скільки годин ви реально спали й чи хотілося спати вдень;
наскільки зросла кількість справ порівняно зі звичайним тижнем;
чи з’явилися покупки, ставки, інвестиції або інші фінансові рішення, яких ви зазвичай не робите;
чи говорять близькі, що ваш темп, голос, активність або дратівливість змінилися;
які ліки, алкоголь, кофеїн, енергетики або інші речовини були в цей період.
Не потрібно виставляти собі «бал гіпоманії». Мета — дати лікарю часовий патерн.
Що робити близькій людині
Якщо партнер, друг або родич раптово спить дуже мало, стає значно активнішим, імпульсивним або незвично дратівливим, сперечатися про ярлик «у тебе гіпоманія» зазвичай мало корисно. Краще говорити про конкретні спостереження.
Замість «ти поводишся ненормально» — «ти четверту ніч спиш по три години, за два дні витратив суму, яку зазвичай витрачаєш за місяць, і сьогодні сказав, що можеш не спати взагалі. Я хвилююся і хочу, щоб ми зв’язалися з лікарем».
Якщо людина погоджується, допоможіть відкласти великі рішення, зменшити стимуляцію, організувати консультацію й передати лікарю часову лінію змін. Якщо ризик стає безпосереднім, пріоритетом є безпека, а не переконання людини в діагнозі.
Коли потрібна термінова допомога
Гіпоманія за визначенням не повинна включати психоз або тяжке функціональне руйнування. Якщо стан стає настільки вираженим, що людина фактично втрачає безпечний контроль над поведінкою, це вже не ситуація для спостереження вдома.
з’явилися марення, галюцинації або різко порушене сприйняття реальності;
людина майже не спить кілька ночей поспіль і активація продовжує наростати;
є небезпечне водіння, агресія, безконтрольні витрати, сексуальна або інша поведінка з реальним ризиком;
людина не може забезпечити базову безпеку собі або залежним від неї людям;
є думки про самогубство, самопошкодження або завдання шкоди іншій людині;
одночасно присутні сильна активація, відчай і суїцидальні думки.
МОЗ України відносить гострі психічні розлади з поведінкою, небезпечною для життя людини або людей поруч, до підстав для виклику екстреної медичної допомоги за номером 103. Служба 112 працює по всій Україні як єдиний номер екстрених служб.
Як лікують гіпоманію
Гіпоманію не варто лікувати за інтернет-інструкцією окремо від діагнозу й клінічного контексту. Тактика залежить від того, чи це частина біполярного розладу, чи є депресивні або змішані симптоми, які препарати вже приймає людина, що відбувається зі сном, речовинами, фізичним здоров’ям і попередніми епізодами.
Актуальна рекомендація NICE щодо біполярного розладу була оновлена у вересні 2025 року і містить окремий розділ ведення манії та гіпоманії. Медикаментозні рішення там належать до спеціалізованої медичної допомоги; вибір препарату залежить від попередньої відповіді, побічних ефектів, супутніх хвороб та інших факторів.
Для читача найважливіше: не починати, не скасовувати й не змінювати дозування психіатричних препаратів самостійно через текст в інтернеті. Гіпоманіакальна активація на тлі лікування — причина швидко зв’язатися з лікарем.
Яку роль має психотерапія
Психотерапія не замінює медичну оцінку гіпоманіакального епізоду, але може бути важливою частиною довгострокового ведення біполярного розладу: допомагати помічати ранні ознаки зміни настрою, підтримувати стабільний ритм сну й активності, працювати з наслідками епізодів, конфліктами, соромом, депресивними періодами та планом профілактики рецидивів.
NIMH описує лікування біполярного розладу як поєднання медикаментів, психотерапії або обох підходів. В огляді біполярного II також обговорюються психоосвіта, когнітивно-поведінкові та міжособистісні підходи як частина комплексного лікування.
Якщо лікар уже оцінив медичну частину і ви шукаєте психотерапевтичну підтримку, можна прочитати, як обрати метод психотерапії.
Психіатр, психолог чи психотерапевт — до кого звертатися
При першій підозрі на гіпоманію головна точка входу — психіатр, тому що потрібно оцінити біполярний спектр, інші психічні та фізичні причини, ліки й речовини, а за потреби прийняти медичні рішення.
Психолог або психотерапевт може доповнювати лікування: допомагати з моніторингом ранніх ознак, поведінковими стратегіями, режимом, наслідками епізодів, стосунками та депресивними переживаннями. Але психологічна консультація не повинна підміняти психіатричну оцінку, якщо є підозра на епізод підвищеного настрою.
Якщо ви плутаєте ролі фахівців, використайте матеріал «Психолог, психотерапевт чи психіатр: до кого звертатися».
Що може допомогти знизити ризик нового епізоду
Профілактика залежить від діагнозу й індивідуального плану лікування, але кілька принципів часто входять до довгострокової роботи:
приймати призначені ліки відповідно до плану й обговорювати побічні ефекти замість самостійної відміни;
зберігати відносно стабільний сон і не використовувати недосип як спосіб підвищити продуктивність;
знати власні ранні сигнали: зменшення потреби у сні, різке збільшення проєктів, витрат, контактів або дратівливості;
мати кризовий план: хто помічає зміни, кому телефонувати, які рішення тимчасово блокувати;
контролювати алкоголь і психоактивні речовини, які можуть дестабілізувати настрій;
підтримувати регулярні медичні огляди й фізичне здоров’я, тому що довгострокове лікування біполярного розладу включає й медичний моніторинг.
Помилки, які можуть погіршити ситуацію
«Мені дуже добре, отже лікування не потрібне». Суб’єктивне покращення не завжди означає безпечне функціонування.
«Якщо я продуктивний, це точно не хворобливий стан». Ризик оцінюють не лише за продуктивністю.
«Я пройшов тест, у мене БАР II». Опитувальник не замінює історію епізодів і диференційну діагностику.
«У мене гіпоманія — припиню антидепресант сьогодні». Медикаменти не змінюють самостійно; потрібно швидко зв’язатися з лікарем.
«Мені треба максимально використати цей підйом і менше спати». Недосип може підсилювати дестабілізацію настрою.
«Якщо немає ейфорії, це не гіпоманія». Епізод може бути переважно дратівливим.
«Гіпоманія завжди легка». Вона менш тяжка за манію за клінічними критеріями, але може мати серйозні фінансові, сексуальні, професійні та міжособистісні наслідки.
Як оцінювати прогрес без постійної самодіагностики
Якщо стан уже оцінює фахівець, корисніше стежити за кількома стабільними параметрами, а не щодня вирішувати «чи я сьогодні гіпоманіакальний». Це може бути тривалість сну, кількість великих імпульсивних рішень, темп активності, конфлікти й здатність дотримуватися плану лікування.
Прогрес — це не обов’язково «ніколи не мати енергії». Мета лікування — зберігати функціональне життя, в якому енергія, творчість і активність не залежать від небезпечного недосипу, втрати контролю чи епізодичних крайнощів.
Поширені запитання
Гіпоманія — це хвороба?
Гіпоманія — це тип епізоду настрою й активності, а не окрема «хвороба характеру». Вона може бути частиною біполярного спектра або виникати в іншому клінічному контексті. Причину й діагностичне значення оцінює психіатр.
Чи може гіпоманія бути приємною?
Так. Частина людей відчуває більше енергії, впевненості, товариськості або продуктивності. Саме це може ускладнювати розпізнавання. Приємність стану не гарантує, що рішення й наслідки безпечні.
Чи буває гіпоманія без ейфорії?
Так. Підвищений стан може бути переважно дратівливим або напруженим. Для оцінки важлива вся комбінація змін: енергія, сон, темп, поведінка, імпульсивність і відмінність від звичного стану.
Скільки днів має тривати гіпоманія?
У клінічних рекомендаціях період надмірної активності або розгальмованості тривалістю 4 дні чи більше є важливим сигналом для спеціалізованої оцінки. Але тривалість не можна використовувати як єдиний домашній критерій діагнозу.
Чим гіпоманія відрізняється від манії?
Манія тяжча: вона може викликати значне порушення функціонування, потребу в госпіталізації або психотичні симптоми. Психоз не відповідає визначенню гіпоманіакального епізоду.
Чи означає гіпоманія, що в мене біполярний розлад II типу?
Ні. Для біполярного II потрібна певна історія гіпоманіакальних і великих депресивних епізодів без повної манії. Схожі симптоми можуть мати інші причини, тому діагноз встановлює психіатр.
До кого звертатися при підозрі на гіпоманію?
Насамперед до психіатра. Психолог або психотерапевт може бути важливою частиною підтримки та довгострокової роботи, але не замінює медичну оцінку і рішення щодо препаратів.
Коли потрібна екстрена допомога?
Якщо з’явилися психотичні симптоми, небезпечна поведінка, різке погіршення контролю, суїцидальні наміри, загроза іншим або людина не може забезпечити базову безпеку, потрібна термінова оцінка. В Україні можна телефонувати 103 або 112.
Наукові та клінічні джерела
Якщо медичну частину вже оцінено і потрібна психологічна підтримка
Якщо психіатр уже оцінив стан і разом із медичним лікуванням вам потрібна допомога з режимом, ранніми ознаками зміни настрою, наслідками епізодів, стосунками, тривогою або депресивними переживаннями, психолог чи психотерапевт може бути частиною комплексної підтримки.
Перед вибором фахівця корисно прочитати, як перевірити освіту, метод і формат роботи психолога. Якщо ви ще не проходили психіатричної оцінки, при підозрі на гіпоманію почніть саме з неї.