Апраксія — це неврологічний розлад, що характеризується нездатністю виконувати цілеспрямовані, послідовні рухи або дії, які раніше були добре засвоєні та знайомі людині, при відсутності паралічу, порушення координації, сенсорних дефіцитів або інтелектуальних порушень. Це порушення виникає в результаті ушкодження певних ділянок мозку, зокрема лівої півкулі, яка відповідає за планування та реалізацію моторних функцій.
Основні характеристики апраксії
Людина з апраксією має труднощі у виконанні певних рухів на вимогу, хоча може інколи виконувати їх мимоволі в звичайних умовах. Це означає, що моторні навички та рухові моделі не втрачені повністю, але людина не може адекватно ними користуватися за необхідності. Апраксія може проявлятися в різних формах, залежно від типу діяльності, яка порушена:
1. Ідеомоторна апраксія: Людина не може виконати прості дії на вимогу, наприклад, махнути рукою або показати, як користуватися уявним об'єктом (наприклад, розчісування волосся), але може виконувати ці ж дії автоматично.
2. Ідеаторна апраксія: Цей вид апраксії характеризується нездатністю виконувати послідовні дії, які потребують серії рухів, наприклад, приготування чаю або одягання. Порушення зачіпає саму концепцію дії, тому людина не здатна адекватно планувати серію моторних операцій.
3. Конструктивна апраксія: Виявляється у труднощах із побудовою або створенням складних об'єктів. Це може впливати на здатність людини складати малюнки, будувати з блоків або створювати структури з елементів.
4. Оральна апраксія: Людина має труднощі з контролем м'язів, відповідальних за мовлення та артикуляцію, що ускладнює здатність вимовляти слова або звуки при відсутності інших порушень мовного апарату.
Причини апраксії
Апраксія найчастіше виникає через пошкодження лівої півкулі мозку, зокрема в ділянках, відповідальних за моторне планування та координацію рухів (лобова і тім'яна частки). Основними причинами цього розладу можуть бути:
- Інсульт — одна з найпоширеніших причин апраксії. Порушення кровопостачання мозку може призвести до пошкодження тих його ділянок, які відповідають за виконання моторних функцій.
- Черепно-мозкові травми — пошкодження мозку внаслідок ударів або нещасних випадків також може призвести до апраксії.
- Нейродегенеративні захворювання, такі як хвороба Альцгеймера або хвороба Паркінсона, можуть викликати прогресивне погіршення моторних функцій, включно з апраксією.
- Тимчасові або локальні пухлини мозку, які пошкоджують моторні центри.
- Інфекційні захворювання, що вражають нервову систему, такі як енцефаліт.
Симптоми
Прояви апраксії можуть варіюватися залежно від ступеня ураження мозку та типу апраксії. Основні симптоми включають:
- Нездатність виконувати прості рухи або жести на прохання (наприклад, помахати рукою).
- Труднощі з використанням предметів побуту (наприклад, ручки, ложки).
- Невміння виконувати послідовність рухів, навіть якщо кожен рух окремо може бути виконаний.
- Труднощі з повторенням рухів або жестів після демонстрації іншою особою.
- Зниження здатності до малювання, складання моделей або конструкцій.
Діагностика та лікування
Для діагностики апраксії зазвичай застосовуються нейропсихологічні та нейрологічні тести, які допомагають визначити тип апраксії та ступінь її вираженості. Також можуть використовуватися методи нейровізуалізації, такі як МРТ або КТ, для виявлення пошкоджень мозку.
Лікування апраксії спрямоване на покращення функціональності пацієнта та залежить від причини захворювання. Включає в себе:
- Окупітаційна терапія — фахівці допомагають пацієнту тренуватися у виконанні щоденних дій, підбираючи індивідуальні стратегії для покращення моторних навичок.
- Фізична терапія — спрямована на відновлення координації та зміцнення м'язів, які можуть бути ослаблені внаслідок захворювання.
- Логопедична терапія — при оральній апраксії логопеди допомагають відновити артикуляційні функції.
- Медикаментозне лікування — іноді призначаються препарати для лікування основних захворювань, які викликали апраксію, таких як нейродегенеративні процеси або інсульт.
Таким чином, апраксія є серйозним порушенням, яке значно впливає на здатність людини виконувати звичайні дії та рухи. Однак за допомогою правильно підібраної терапії можна суттєво покращити якість життя пацієнтів та допомогти їм адаптуватися до нових умов життя.