Антиномія — це філософський і логічний термін, який позначає суперечність або протиставлення між двома положеннями чи твердженнями, що мають однакову логічну або філософську обґрунтованість, але взаємно виключають одне одного. Цей феномен найчастіше спостерігається у філософських дискусіях, коли дві рівноправні точки зору або концепції не можуть бути одночасно істинними, хоча кожна з них має достатню аргументацію для того, щоб бути прийнятною окремо.
Термін «антиномія» походить від двох грецьких слів: «anti» — проти і «nomos» — закон, тобто дослівно перекладається як «протилежність закону». Це означає, що мова йде про суперечність між двома законами або принципами, які є рівноцінними, але не можуть існувати одночасно.
Антиномії активно досліджувалися у філософії Іммануїлом Кантом, який вважав, що вони виникають внаслідок обмеженості людського розуму при спробі зрозуміти природу світу та реальності. У своїй роботі "Критика чистого розуму" Кант виділяв кілька основних антиномій, які демонструють суперечності між твердженнями про безмежність або скінченність всесвіту, свободу волі та детермінізм, існування Бога тощо. На його думку, антиномії є наслідком того, що людський розум намагається вирішити питання, які виходять за межі можливостей досвіду.
Антиномії також зустрічаються у формальній логіці, де вони відомі як логічні парадокси. Наприклад, одна з найвідоміших антиномій — це парадокс брехуна, який полягає в тому, що вислів «Я брешу» суперечить сам собі: якщо цей вислів правдивий, то мовець бреше, але тоді вислів є хибним; якщо ж вислів хибний, то мовець не бреше, але тоді вислів правдивий.
У психологічному контексті антиномії можуть проявлятися у формі когнітивного дисонансу, коли людина одночасно притримується двох суперечливих уявлень, цінностей чи переконань. Такий внутрішній конфлікт може призводити до психологічного напруження і мотивувати людину до зміни однієї з точок зору, щоб усунути суперечність.
Загалом, антиномії демонструють обмеженість людського пізнання та складність багатьох філософських і наукових проблем, де остаточне вирішення суперечностей може виявитися неможливим або потребувати принципово нового підходу.