top of page

Психологічна енкциклопедія

Оцінювання ризику екстремістського насильства: принципи та межі

18 годин тому
Читати 12 хв

Оцінювання ризику екстремістського насильства — це фаховий процес збирання, перевірки й інтерпретації інформації для обґрунтованого рішення щодо можливої загрози ідеологічно мотивованого насильства та способів її зменшення. Його практичний результат — сформульований сценарій занепокоєння, пояснення рівня невизначеності, визначення потреб у захисті та план перегляду рішення. Сучасні інструменти допомагають упорядкувати професійне судження, однак жоден з них сьогодні не має доведеної здатності надійно передбачати, хто в майбутньому вчинить екстремістське насильство. Саме такий висновок випливає з систематичного огляду Campbell Collaboration 2025 року.

Мета оцінювання полягає у своєчасному, пропорційному та правомірному управлінні конкретним ризиком. У дослідженнях тероризму, як наголошує John Monahan (2012), спершу потрібно точно визначити подію, часовий горизонт, групу осіб і практичне рішення, для якого потрібна оцінка. Без такої постановки питання навіть ретельно зібрані відомості створюють лише враження точності.

Що саме оцінюють: погляди, поведінку, загрозу чи майбутній злочин

Радикальне політичне переконання, релігійна практика, громадський активізм, критика державної політики та участь у законних протестах самі по собі не становлять доказу наміру завдати насильства. В аналітичній роботі необхідно окремо описувати систему переконань людини, її ставлення до насильства, конкретні висловлені наміри, поведінкові факти та дії, які можуть бути юридично значущими. Прямий перехід від неприйнятної для когось ідеї до висновку про небезпечність людини є методологічною помилкою.

«Насильницька радикалізація» позначає процеси, у яких насильство починає сприйматися як прийнятний або необхідний спосіб досягнення певних цілей. Участь у групі, ідеологічна відданість, допоміжна діяльність, погроза й фізичне насильство описують різні результати. Вони вимагають різних джерел доказів і різних управлінських рішень. За Monahan (2012), оцінка ризику конкретної форми терористичної діяльності має іншу ціль, ніж оцінка участі в певній фазі радикалізації.

Поняття «ризик» означає невизначеність щодо небажаного результату з огляду на наявні відомості та обставини. «Загроза» зазвичай конкретизує суб’єкта, можливу ціль, характер потенційної шкоди та ступінь її актуальності. «Оцінювання потреб» визначає, яку допомогу, супровід або зміну середовища доцільно запропонувати. В одному випадку ці три завдання поєднуються, проте висновки щодо них повинні бути розділені.

Для чого застосовують оцінювання ризику

У різних установах оцінювання служить різним рішенням: забезпеченню безпеки в місцях несвободи, організації пробаційного супроводу, розгляду конкретної повідомленої погрози, вибору інтенсивності підтримки або перегляду індивідуального плану роботи. Оцінка, створена для одного середовища, не набуває автоматично валідності в іншому. Інструмент, досліджений серед засуджених дорослих, не можна переносити на школярів, загальну популяцію або користувачів соціальних мереж без окремих доказів.

Корисне професійне запитання формулюється так: «Які конкретні обставини можуть сприяти визначеному насильницькому результату, які можуть його стримати і що можна змінити законними засобами?». Відповідь потребує обґрунтованої оцінки достовірності інформації, альтернативних пояснень і ступеня невизначеності. Ретроспективне дослідження 119 випадків тероризму, здійсненого окремими особами, не виявило єдиного соціально-демографічного профілю та показало різнорідність передісторій (Gill, Horgan & Deckert, 2014). Це додатковий аргумент проти універсального психологічного шаблону.

Принципи якісної професійної оцінки

Чітко визначений результат і часовий горизонт

Оцінювач має зазначити, який саме результат розглядається: безпосередня погроза конкретній людині, можливе заподіяння фізичної шкоди у визначеному контексті, продовження насильницької діяльності після звільнення чи інший результат. Короткострокове рішення щодо безпеки і довгостроковий супровід потребують різних часових масштабів. Загальна формула «особа радикалізована» не замінює такого опису (Monahan, 2012).

Надійність даних і перевірка альтернатив

Необхідно відрізняти документований факт від повідомлення третьої сторони, суперечливого переказу, припущення й неперевіреної цифрової активності. Контекст висловлювання, авторство повідомлення, час та джерело мають значення. Особливо обережно слід трактувати цитати, іронію, переказ чужих слів, дослідницьке обговорення насильства та матеріали без підтвердженого походження. Невизначеність джерела повинна залишатися видимою у висновку.

Динаміка, контекст і захисні чинники

Оцінка відображає стан доступної інформації на певний момент. Взаємини, поточні конфлікти, доступ до підтримки, життєві обставини й можливості безпечної зміни поведінки можуть змінюватися. Захисні чинники не є арифметичними «мінусами», які автоматично компенсують несприятливі обставини: фахівець обґрунтовує, за яких умов вони справді можуть стримувати насильство. Огляд Brouillette-Alarie та співавторів (2025) розглядає інструменти передусім як засоби структурування релевантних ризикових і захисних обставин та планування втручань.

Багатодисциплінарність і пропорційність

Питання безпеки, психологічної допомоги, кримінального права й соціального супроводу мають різні професійні межі. Рішення можуть вимагати участі психологів, фахівців з оцінки загроз, соціальних працівників, юристів або уповноважених служб, але доступ до інформації й повноваження кожного учасника повинні мати законну підставу. Високі наслідки помилки потребують незалежної перевірки аргументів, документування підстав і можливості перегляду рішення.

Підходи до оцінювання: від вільного судження до структурованого

Неструктуроване професійне судження спирається на досвід експерта без визначеної процедури зіставлення факторів. Статистичні або актуарні методи використовують формальні правила для отримання кількісного прогнозу, валідність якого залежить від вибірки, кінцевої події та застосування до нової популяції. Структуроване професійне судження, або SPJ, задає набір релевантних питань і послідовність аналізу, залишаючи інтеграцію фактів за підготовленим фахівцем.

У практиці роботи з насильницьким екстремізмом найвідоміші інструменти переважно належать до SPJ. За даними Campbell-огляду, така процедура може допомагати не пропустити важливі обставини, формулювати професійні пояснення й визначати цілі підтримки. Вона не перетворює неповні дані на достовірне передбачення. Професійне судження також залишається вразливим до помилок підтвердження, впливу попередніх ярликів, різної якості справ та інституційного тиску.

VERA-2R: оцінка ризику насильницького екстремізму

VERA-2R — переглянута версія протоколу структурованого професійного судження, що використовується в окремих кримінально-правових та безпекових середовищах для оцінювання контексту насильницького екстремізму. Її застосування потребує спеціальної підготовки, доступу до перевірених матеріалів справи й розуміння меж відповідного інституційного рішення. Це не анкета для самоперевірки або оцінювання сусідів і колег.

Дослідження на австралійській вибірці з 50 осіб, виконане двома навченими оцінювачами, повідомило про добру узгодженість між ними, але низьку прогностичну валідність у застосованому дизайні. Автори прямо зазначили обмеження вибірки та методології (Cherney & Belton, 2024). Висновок означає, що однакове застосування протоколу фахівцями й коректне прогнозування майбутнього насильства є різними властивостями. Позитивний результат для першої не підтверджує другої.

TRAP-18: структурована оцінка випадків цільового насильства

TRAP-18 розроблявся насамперед для аналізу терористичних загроз, пов’язаних з окремими діячами; він орієнтований на професійне осмислення перебігу випадку та можливих змін. У систематичному огляді 2025 року найбільше первинних перевірок стосувалося саме цього інструмента — 13 досліджень. Об’єднаний результат ретроспективного порівняння був відносно вираженим, однак статистична неоднорідність залишалася високою, а всі відповідні роботи знали результат події під час кодування. Такий дизайн дає змогу досліджувати відповідність минулим випадкам, а не довести здатність передбачати майбутні напади (Brouillette-Alarie et al., 2025).

TRAP-18 не є універсальним скринінгом для населення. Його застосування передбачає належну підготовку, повноваження, достатню якість фактів і можливість кваліфікованого перегляду професійного висновку. Високі оцінки узгодженості в спеціально організованих дослідженнях не гарантують такої самої якості щоденної практики.

ERG22+: інструмент для роботи з правопорушниками

ERG22+ розроблено в системі виконання покарань Англії та Уельсу для структурованого аналізу випадків осіб із правопорушеннями, пов’язаними з екстремізмом. Він використовується для формулювання професійного розуміння ситуації та рішень щодо роботи з людиною, незалежно від її ідеологічного середовища. Офіційне дослідження Міністерства юстиції Великої Британії 2023 року досліджувало психометричні властивості інструмента на новішій вибірці.

Водночас дані попередніх досліджень узгодженості й структури вказують на залежність результатів від контексту застосування та професійної підготовки. Систематичний огляд 2025 року відзначає, що в одному дослідженні реальної практики узгодженість підготовлених оцінювачів була незадовільною, а емпірична будова окремих шкал не повторювала повністю початкову концептуальну структуру. Ці обмеження необхідно враховувати перед перенесенням інструмента до іншої юрисдикції.

MLG-V2 та інші протоколи

Multi-Level Guidelines, або MLG-V2, розглядають чинники на рівні людини, її взаємодії з групою, самої групи та ширшого суспільного контексту. Така рамка корисна для формулювання багаторівневих гіпотез, проте кількість незалежних перевірок залишається невеликою. У систематичному огляді 2025 року для MLG-V2 було знайдено лише два дослідження, а даних для впевнених висновків щодо прогностичної валідності бракувало.

У науковій літературі також описано IVP guidance та інші методики з різною цільовою сферою. Дослідники не отримали достатніх підстав рекомендувати один із відомих інструментів як найкращий для всіх популяцій і умов. Вибір має починатися з нормативного призначення інструмента, доказів саме для потрібного контексту, кваліфікації оцінювачів і наслідків можливого помилкового рішення.

Що насправді показують дослідження надійності та валідності

Узгодженість оцінювачів не дорівнює здатності передбачати

Надійність між оцінювачами означає, що різні фахівці за однаковими правилами та даними доходять до подібних оцінок. Змістова валідність стосується доречності питань інструмента до заявленої теми. Конструктна валідність перевіряє, чи відповідають емпіричні зв’язки передбачуваній теоретичній будові. Прогностична валідність потребує перевірки того, чи оцінка, зроблена до події, справді пов’язана з наступним результатом у визначеному часовому інтервалі.

Огляд Brouillette-Alarie та співавторів (2025) охопив 20 досліджень, описаних у 19 публікаціях, і сукупно 1106 учасників. У дослідницьких умовах узгодженість деяких інструментів була обнадійливою; у звичайній практиці результати виявилися менш сталими. Головний висновок: серед включених досліджень не було проспективного випробування, здатного підтвердити справжню прогностичну валідність відповідних інструментів. Пошук для основного синтезу завершувався 31 грудня 2021 року; автори окремо розглянули новіші роботи й зазначили, що вони не усувають центральної прогалини.

Ретроспективне знання результату створює перевагу для інструмента

У ретроспективній роботі дослідник часто вже знає, хто скоїв напад, і відшукує відомості про попередні події. Після результату окремі факти здаються промовистішими, ніж були в реальному часі. Відкриті джерела нерівномірно висвітлюють резонансні злочини та осіб, про яких мало відомостей. Тому здатність відрізнити вже відомий випадок насильства від іншого випадку в зібраній вибірці не доводить практичної здатності завчасно визначати небезпечних осіб у ширшому середовищі (Scarcella, Page & Furtado, 2016; Brouillette-Alarie et al., 2025).

Рідкісні події, хибні позитивні результати та базова частота

Екстремістське насильство є відносно рідкісною подією в загальній популяції. Навіть процедура, яка в умовному прикладі правильно виявляла б 80% майбутніх випадків і правильно відхиляла б 90% випадків без насильства, за припущення частоти події 1% дала б приблизно 7,5% справжніх випадків серед усіх позитивних позначок. Ці числа є суто математичною ілюстрацією, а не показниками ефективності VERA-2R, TRAP-18 або ERG22+.

Причина полягає в базовій частоті: коли подія трапляється рідко, відносно невелика частка помилкових спрацювань серед дуже численних осіб без події може перевищувати кількість правильно виявлених випадків. Тому повідомляти лише про «точність» без частоти події, чутливості, специфічності, позитивної прогностичної цінності та умов перевірки — недостатньо. Ключову проблему визначення цільової події та масштабу передбачення системно аналізував Monahan (2012).

У яких популяціях перевіряли інструменти

У дослідженнях, включених до огляду 2025 року, переважали дорослі чоловіки, а вибірки часто були невеликими й відібраними за доступністю. Діти та підлітки не входили до цих вибірок. Представленість жінок і багатьох соціальних груп була обмеженою. Це означає, що результати не можна без окремої перевірки переносити на неповнолітніх, масове онлайн-спостереження, інші країни або установи з відмінними правовими та культурними умовами (Brouillette-Alarie et al., 2025).

Які фактори враховують і чому їх не можна складати в «профіль екстреміста»

Для професійного аналізу мають значення перевірені відомості про конкретну поведінку, характер насильницького наміру, ситуаційні умови, розвиток конфлікту, доступні способи підтримки, попередні релевантні дії та обставини, які можуть знижувати небезпеку. Але жодна окрема обставина не працює як діагноз, а статистична асоціація на рівні групи не визначає долю людини. Фактори можуть поєднуватися по-різному й мати різне значення залежно від часу та соціального контексту.

Релігія, етнічність, національність, політична позиція, вік і психіатричний діагноз не є самостійними підставами для висновку про ризик екстремістського насильства. Оцінювати людину через належність до групи означає підміняти дослідження індивідуальних фактів груповим стереотипом. Дослідження поведінки окремих терористичних діячів показують значну різнорідність випадків, а не загальну модель особистості (Gill et al., 2014).

Окреме питання — психічне здоров’я. Психологічні труднощі можуть бути важливими для забезпечення допомоги, оцінки потреб і здатності людини брати участь у процедурі. Вони не доводять ідеологічного мотиву або наміру застосувати насильство. Висновки про ризик мають спиратися на конкретні релевантні обставини, а рішення про діагностику чи лікування належать компетентним медичним фахівцям.

Цифрове середовище: контекст без автоматичної підозри

Онлайн-середовище може бути джерелом інформації про публічні заяви та соціальну взаємодію, але цифровий слід нерідко неоднозначний. Підписка, пошуковий запит, перегляд матеріалу або дискусія не свідчать самі по собі про готовність до насильства. Для оцінки важливі автентичність, час, контекст, зв’язок цифрового матеріалу з перевіреними діями та правові межі отримання й обробки відомостей.

Автоматизовані системи можуть сортувати великі масиви даних, проте їхні сигнали не слід сприймати як встановлений факт небезпеки. Особливо необхідно перевіряти похибки вибірки, приховані упередження навчальних даних, зміни мови й контексту, а також непрозорість моделі. Враховуючи відсутність підтвердженої проспективної валідності навіть спеціалізованих інструментів, будь-яка теза про надійний прогноз насильства за «цифровим профілем» потребує окремих сильних доказів (Brouillette-Alarie et al., 2025).

Оцінювання щодо дітей і підлітків

Для неповнолітніх важливі віковий розвиток, контекст сім’ї та школи, якість стосунків, право на приватність, можливість безпечного звернення по допомогу й наслідки стигматизації. Розмови про насильство, експериментування з ідентичністю або контакт із провокативним контентом потребують розуміння ситуації, а не автоматичного внесення дитини до «групи ризику». Методи, досліджені лише на дорослих правопорушниках, не можуть вважатися валідованими інструментами для школярів (Brouillette-Alarie et al., 2025).

Якщо виникає конкретна загроза життю чи здоров’ю, пріоритет мають негайна безпека та залучення уповноважених служб за законом. В інших випадках доречна міжфахова, мінімально інвазивна оцінка потреб із залученням відповідальних за захист дитини спеціалістів. Передавати персональні відомості можна лише на належній правовій підставі, з дотриманням цілі та пропорційності обробки, передбачених Законом України «Про захист персональних даних».

Український правовий та інституційний контекст

Наукові поняття «насильницький екстремізм» і «радикалізація» не слід механічно ототожнювати зі складом конкретного кримінального правопорушення. Юридична кваліфікація визначається чинним законодавством і встановленими обставинами, а наукова оцінка ризику описує невизначеність, можливі сценарії та потреби в управлінні безпекою. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» встановлює відповідні правові та організаційні засади; застосування цих норм належить до компетенції уповноважених органів.

Законність, обґрунтована мета обробки, мінімізація відомостей та обмеження їх використання є умовами етичної практики. Стаття 6 Закону «Про захист персональних даних» вимагає відповідності обсягу даних визначеній меті та встановлює засади їх правомірної обробки. Редакційний висновок полягає в тому, що науково неперевірений ярлик «потенційний екстреміст» не може бути достатньою підставою для непропорційного збору даних або обмеження прав.

Установам, які вирішують питання безпеки, доцільно письмово визначати мету оцінки, коло уповноважених фахівців, строк зберігання відомостей, спосіб оскарження помилок і порядок перегляду висновків. Такі рекомендації є редакційним практичним узагальненням принципів наукової обґрунтованості та законності, а не твердженням про існування в Україні єдиного затвердженого національного протоколу VERA-2R, TRAP-18 або ERG22+.

Як оформити професійний висновок без хибної певності

Якісна документація містить чітке визначення оцінюваної події та строку, перелік перевірених джерел із розмежуванням фактів і припущень, аналіз кількох правдоподібних пояснень, обставини, здатні посилювати чи послаблювати загрозу, а також межі застосованої методики. Окремо зазначають, на які саме рішення може впливати висновок, хто має повноваження їх ухвалювати, коли потрібна повторна перевірка й як виправлятимуть неточні дані.

Корисніше сформулювати перевірюваний сценарій і причини занепокоєння, ніж привласнити людині незмінний ярлик. Якщо джерело суперечливе, експерт вказує це; якщо немає надійної базової частоти та калібрування, не створює удаваної точної ймовірності. Науковий огляд не підтримує використання жодної спеціальної шкали як самостійної підстави для рішень із серйозними наслідками (Brouillette-Alarie et al., 2025).

Як оцінюють якість самого процесу

Оцінка потребує аудиту не лише початкового висновку, а й практичних наслідків: наскільки обґрунтованими були рішення, чи переглядали їх після появи нових відомостей, чи захищено право людини на виправлення помилок, чи не було непропорційних втручань. Слід окремо вимірювати зміну поведінки, фактичні насильницькі результати, інтенсивність підтримки та шкоду від хибних рішень. Зміна поглядів, вихід із групи та відсутність повторного насильства — різні результати, які не можна підміняти один одним.

Дослідження програм запобігання мають встановлювати релевантні порівняння, часові межі, незалежну перевірку результатів і реєстрацію небажаних наслідків. Там, де насильницькі результати надто рідкісні для статистично надійного висновку, слід прямо вказувати на обмеження доказів, а не подавати адміністративні позначки як підтверджену запобіжну ефективність.

Коли потрібна допомога, а коли — реагування на конкретну загрозу

Якщо людина або сім’я помічає тривожні зміни, доречний спокійний розгляд ситуації: чи є конкретна погроза заподіяння фізичної шкоди, чи відомості перевірені, чи потрібна негайна безпека або психологічна підтримка. Психолог може допомогти з конфліктом, стресом, ізоляцією та комунікацією у межах своєї компетенції, не ставлячи «діагноз екстремізму». Неспеціалістам не слід проводити приховане спостереження, збирати досьє за світоглядом або самостійно оцінювати людей за професійними протоколами.

За наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю необхідно насамперед убезпечити людей та звернутися до компетентних екстрених або правоохоронних служб. За відсутності безпосередньої загрози рішення має відповідати конкретним обставинам, законним підставам і принципу найменшого достатнього втручання.

Поширені запитання

Чи може психолог за однією розмовою визначити майбутнього терориста?

Ні. Окрема розмова не дає перевіреного прогнозу такого результату. Професійне оцінювання потребує чіткої мети, незалежних джерел, контексту та належного обґрунтування. І навіть спеціалізовані інструменти поки не мають підтвердженої проспективної прогностичної валідності (Brouillette-Alarie et al., 2025).

Чи означають радикальні переконання високий ризик насильства?

Радикальність переконань і насильницька поведінка належать до різних категорій аналізу. Для конкретного висновку потрібні релевантні та перевірені дані про загрозу, намір, поведінку й обставини. Незгода із суспільною більшістю або законний протест не є діагностичними чи прогностичними ознаками.

Чи можна довіряти високому результату VERA-2R або TRAP-18?

Результат потребує інтерпретації підготовленим фахівцем у межах призначення інструмента. Узгодженість оцінювачів та здатність описати минулі випадки не дорівнюють підтвердженому прогнозу майбутнього насильства. Практична значущість залежить від якості інформації, контексту й можливих наслідків помилки (Cherney & Belton, 2024; Brouillette-Alarie et al., 2025).

Чому за низької поширеності насильства виникає багато хибних спрацювань?

Тому що навіть невеликий відсоток хибних позитивних позначок застосовується до великої кількості людей, які не вчинять насильства. Позитивна прогностична цінність залежить від базової частоти події у конкретній популяції, а не лише від умовної чутливості процедури.

Чи підходять ці методики для школи або соціальних мереж?

Наукове підтвердження їх використання для масового оцінювання школярів або інтернет-користувачів відсутнє. Доказова база переважно походить із невеликих дорослих вибірок, часто в кримінально-правових умовах; перенесення потребувало б окремої перевірки та правових гарантій (Brouillette-Alarie et al., 2025).

Чим оцінювання ризику відрізняється від профілактики?

Оцінювання створює обґрунтоване пояснення конкретної невизначеності й допомагає вибрати пропорційне рішення. Профілактика — це дії, мета яких знизити ймовірність шкоди чи її наслідки. Висновок про ризик сам собою не доводить, що обране втручання працює; ефективність заходу потрібно досліджувати окремо.

Висновки

Оцінювання ризику екстремістського насильства є відповідальною формою професійного аналізу невизначеності. Його якість визначається ясністю предмета, перевіркою фактів, контекстною інтерпретацією, розумінням меж методу, захистом прав людини та здатністю переглядати рішення. Інструменти VERA-2R, TRAP-18, ERG22+ і MLG-V2 можуть структурувати роботу підготовлених спеціалістів, однак наявні дослідження не підтверджують їх як універсальних чи самодостатніх засобів прогнозування майбутнього екстремістського насильства. Найкраще обґрунтоване практичне застосування сьогодні — документований, пропорційний, переглядний процес управління конкретними ризиками та потребами (Brouillette-Alarie et al., 2025).

Пов’язані статті

Групова поляризація: що це і чому обговорення може посилювати початкові погляди — про соціально-психологічний процес, який у певних умовах впливає на інтенсивність групових позицій.

Психосоціальна допомога після терактів та масового насильства — про підтримку постраждалих та наслідки насильницьких подій.

Джерела

Brouillette-Alarie, S., та співавт. (2025). Reliability and Validity of Risk Assessment Tools for Violent Extremism: A Systematic Review. Campbell Systematic Reviews. DOI: 10.1002/cl2.70080.

Cherney, A., & Belton, E. (2024). Testing the reliability and validity of the VERA-2R on individuals who have radicalised in Australia. Australian Institute of Criminology. DOI: 10.52922/crg77345.

Gill, P., Horgan, J., & Deckert, P. (2014). Bombing alone: Tracing the motivations and antecedent behaviors of lone-actor terrorists. Journal of Forensic Sciences, 59(2), 425–435.

Monahan, J. (2012). The individual risk assessment of terrorism. Psychology, Public Policy, and Law, 18(2), 167–205.

Верховна Рада України. (2003; чинна редакція). Закон України «Про боротьбу з тероризмом» № 638-IV.

Верховна Рада України. (2010; чинна редакція). Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI.

 
 
bottom of page