Ознаки ризику насильницького екстремізму: чому списки недостатні
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Ознаки ризику насильницького екстремізму — це спостережувані обставини, висловлювання або зміни поведінки, які в певному контексті можуть обґрунтовувати потребу в уважнішому вивченні ситуації та заходах запобігання насильству. Окрема ознака не встановлює наміру вчинити напад, а її наявність не перетворює людину на «потенційного терориста». Оцінювання потребує розрізнення переконань, поведінкових намірів, конкретних погроз, можливостей завдати шкоди, ситуаційних обставин і наявних захисних ресурсів.
Головна причина, через яку списки ознак не працюють як самостійний прогноз, полягає в тому, що насильницьке екстремістське діяння є рідкісним і складним результатом взаємодії чинників. Більшість людей, які поділяють радикальні погляди, не вчиняють ідеологічно мотивованого насильства; однакове висловлювання в різних ситуаціях може мати різний зміст. Систематичний огляд Brouillette-Alarie та співавторів (2025), що узагальнив 20 досліджень спеціалізованих інструментів, не виявив жодного проспективного дослідження їхньої справжньої прогностичної валідності щодо майбутнього екстремістського насильства.
Практичне правило таке: занепокоєння слід прив’язувати до конкретних дій, їхнього змісту та динаміки, а рішення про безпеку — до перевіреної інформації й компетентної оцінки. Реальна погроза вимагає належної реакції навіть за відсутності «типового набору» рис; незвичні погляди та особистісні особливості самі по собі не є підставою для звинувачень.
Що саме називають ознакою ризику
У дослідженнях радикалізації поняття «ризик» може стосуватися різних результатів: підтримки крайніх поглядів, схвалення насильства, готовності сприяти насильницькій групі, участі в підготовці нападу або фактичного вчинення насильства. Це різні події, і фактор, статистично пов’язаний з однією з них, не обов’язково передбачає іншу. На необхідності наперед визначати конкретний результат оцінювання наголошує Monahan (2012); розмежування переконань, намірів і поведінки є також основою метааналізу Wolfowicz та співавторів (2021).
Ознака може бути описовим фактом, непрямим свідченням, чинником, статистично пов’язаним із певним результатом, або підставою для перевірки повідомлення. Усі ці значення потребують різного рівня доказовості. Наприклад, повідомлення про конкретну погрозу є фактом комунікації, який необхідно розглядати серйозно й перевіряти. З цього факту ще не випливає точна ймовірність нападу. Так само участь у суперечливих політичних дискусіях свідчить про громадянську або світоглядну активність, а не автоматично про готовність завдати шкоди.
Окремо розрізняють оцінювання загрози й оцінювання ризику. Перше зосереджене на конкретній ситуації, можливому адресаті погроз, поведінці та запобіжних діях; друге намагається систематично сформулювати ризик певного результату за визначеного горизонту й за наявності певних умов. Підходи можуть доповнювати один одного, але їхні висновки мають різну мету. Загальний поведінковий контекст пояснює окрема українська стаття «Оцінювання загроз цілеспрямованого насильства: поведінковий підхід і межі прогнозу».
Чому радикальні погляди не тотожні небезпеці
Радикальні політичні погляди, гостра критика влади, активізм, релігійні переконання й принципове світоглядне несхвалення суспільного порядку самі по собі описують позицію людини. Насильницький екстремізм стосується виправдання, підтримки або здійснення насильства в ідеологічному контексті; навіть підтримка насильства як абстрактної ідеї потребує відокремлення від реального планування й поведінки. Для запобігання помилковій класифікації дослідники спеціально аналізують когнітивну та поведінкову радикалізацію як різні результати Wolfowicz та співавтори (2021).
Немає єдиного психологічного профілю людини, яка вчинить ідеологічно мотивоване насильство. Різноманітність мотивацій і шляхів вимагає враховувати соціальні обставини, особисту історію, стосунки, кризові події, доступ до підтримки та ситуацію, у якій виникло занепокоєння. ОБСЄ у посібнику з громадоорієнтованої протидії тероризму (2014) пов’язує ефективну профілактику з правами людини, довірою та співпрацею з громадами.
Вік, стать, етнічна належність, мова спілкування, релігія, політична орієнтація, спосіб одягу, особливості нервової системи або психіатричний діагноз не утворюють самодостатньої ознаки майбутнього насильства. У систематичному огляді Wolfowicz та співавторів (2021) соціально-демографічні чинники загалом мали найменші величини зв’язку з дослідженими результатами радикалізації. Використання таких характеристик як короткого шляху до ярлика створює ризик дискримінації та відволікає від фактичної поведінки.
Сім методологічних причин, через які контрольний список вводить в оману
1. Низька базова частота події
Терористичні напади та інші форми ідеологічно мотивованого насильства порівняно рідкісні. Коли подія трапляється рідко, навіть метод із хорошою чутливістю й специфічністю може створювати значну кількість хибнопозитивних висновків. Це закономірність умовної ймовірності, а не недолік окремого дослідника. Проблему низьких базових частот та хибнопозитивних рішень докладно розбирає Brouillette-Alarie та співавтори (2025).
Умовний математичний приклад допомагає побачити масштаб помилки. Уявімо 10 000 осіб, серед яких протягом певного часу насильство вчинять 100, тобто 1%. Припустімо суто для ілюстрації, що тест виявляє 80% майбутніх випадків і правильно виключає 90% людей без такого результату. Він визначить 80 справжніх випадків, але водночас помилково позначить 990 інших людей. Серед 1 070 позитивних результатів справжніх буде приблизно 7,5%. Це навчальний розрахунок з вигаданими характеристиками тесту, а не оцінка реальної поширеності екстремістського насильства чи ефективності будь-якої методики.
2. Кореляція не встановлює причину
У статистичному дослідженні певна характеристика може частіше траплятися в одній групі, ніж в іншій. Звідси не випливає, що вона спричиняє насильство, що втручання саме в неї запобігатиме нападу або що її можна використовувати для індивідуального прогнозу. Переважання поперечних досліджень у літературі про радикалізацію обмежує причинні висновки Wolfowicz та співавтори (2021).
3. Дослідження відомих нападників створюють ретроспективну ілюзію
Після насильницької події дослідник може знайти в історії нападника попередні висловлювання, конфлікти або зміни поведінки. Заднім числом вони здаються послідовністю чітких попереджень. Для доказу прогностичної цінності потрібно порівняти їхню поширеність серед людей, які в схожих обставинах нападів не вчиняли, і перевірити передбачення до настання результату. Scarcella, Page і Furtado (2016) та новіший систематичний огляд 2025 року вказують на недостатність такого типу валідизації.
4. Однакові ознаки мають різне значення в різних контекстах
Соціальна ізоляція може бути наслідком переїзду, втрати близької людини, конфлікту, дискримінації або захворювання. Гнів може виникати як відповідь на несправедливість. Посилення інтересу до релігії може бути формою духовного пошуку. Навіть висловлювання, пов’язані з насильством, необхідно розглядати з урахуванням адресата, контексту, повторюваності, достовірності джерела та супровідних дій. Контрольний список без таких відомостей підмінює аналіз припущеннями.
5. Ознаки не обов’язково додаються механічно
Складання балів передбачає, що кожна ознака має певну вагу, а сума відповідає ризику. Для насильницького екстремізму така модель повинна бути спеціально перевірена на відповідних групах і результатах. Огляд Brouillette-Alarie та співавторів (2025) наголошує, що ризик може не мати простої накопичувальної структури. Дві людини з однаковою кількістю позначок можуть перебувати в принципово різних ситуаціях.
6. Оцінки залежать від джерела інформації та кваліфікації оцінювача
Соціальні мережі, перекази знайомих, відкриті матеріали й службові дані мають різну повноту й надійність. Висновок залежить також від визначень, досвіду та підготовки фахівця. Огляд 2025 року виявив, що узгодженість оцінювачів у контрольованих дослідницьких умовах часто була вищою, ніж у практичних умовах. Добра узгодженість між двома оцінювачами ще не доводить точності передбачення Brouillette-Alarie та співавтори (2025).
7. Ознаки змінюються разом із ситуацією
Загроза залежить від поточного конфлікту, доступних ресурсів, нових подій, можливостей звернутися по допомогу та змін у поведінці. Один знімок стану не передає динаміки. Оцінювання потребує повторного перегляду після суттєвих змін і плану дій, співмірного з реальною ситуацією. Такий підхід узгоджується з професійною концепцією структурованого судження, описаною в Monahan (2012).
Чотири різні рівні інформації, які часто змішують
Переконання й ідентичність
До цього рівня належать ідеї, релігійні чи політичні самоозначення, гострі оцінки суспільних процесів і належність до законних громадських рухів. Вони описують світогляд і соціальні зв’язки. Їх не можна механічно перетворювати на свідчення підготовки насильства.
Ставлення до застосування насильства
Людина може виправдовувати насильство в абстрактній суперечці або поширювати матеріали, де воно подається як прийнятне. Це вже предмет окремого занепокоєння й розмови про межі дозволеного, особливо коли є пряме підбурювання чи погрози. Проте висловлена підтримка насильства і готовність особисто вчинити напад залишаються різними результатами Wolfowicz та співавтори (2021).
Конкретні погрози та поведінкове занепокоєння
Значення має конкретний зміст погрози, кому вона адресована, чи є ознаки її повторення або посилення, чи підтверджують інші джерела пов’язані дії, чи виникла безпосередня небезпека. У такій ситуації відкладати реакцію до «накопичення достатньої кількості пунктів» було б помилкою. Рішення про перевірку й безпеку має спиратися на факти, а не на політичне або релігійне маркування.
Вчинене насильство та безпосередня загроза
Якщо напад триває, особа повідомляє про намір негайно заподіяти шкоду або наявні інші переконливі дані про безпосередню загрозу, пріоритетом стають безпека людей та звернення до компетентних екстрених служб. За офіційним довідником Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в Україні працюють номери 112 для надзвичайних ситуацій і 102 для звернення до поліції.
Чи існують науково підтверджені чинники ризику
Дослідження виявляють статистичні зв’язки між певними психологічними, соціальними та поведінковими характеристиками й різними наслідками радикалізації. Але їхня сила неоднакова, а значна частина результатів стосується ставлення або намірів, а не фактичного насильства. У метааналізі Wolfowicz та співавторів (2021) було об’єднано 127 досліджень і 206 вибірок, що охоплювали понад сотню потенційних чинників. Переважна більшість оцінених зв’язків була малою або дуже малою; величини й релевантність різнилися залежно від результату, який вимірювали.
Особливо важливо, що соціально-демографічні ознаки мали загалом слабші зв’язки, ніж частина кримінологічних і психологічних характеристик. Це групові статистичні закономірності, які самі по собі не дозволяють оцінити майбутню поведінку конкретної особи. Крім того, більшість включених досліджень були поперечними, тому узагальнювати їх як причинні механізми слід обережно Wolfowicz та співавтори (2021).
У професійному формулюванні випадку корисно враховувати взаємодію обставин: історію поведінки, актуальні конфлікти, значення повідомлень, доступні можливості безпечного втручання, чинники підтримки та перешкоди для допомоги. Це аналітична рамка для кваліфікованої роботи, а не рецепт самостійного підрахунку небезпечності.
Чим відрізняються чутливість, специфічність і прогностична цінність
Чутливість означає частку осіб із досліджуваним результатом, яких інструмент правильно виявляє. Специфічність — частку осіб без цього результату, яких він правильно визначає. Позитивна прогностична цінність відповідає на практичне запитання: яка частка позитивних результатів справді відповідає події? Вона залежить також від базової частоти події в популяції. Тому однакові чутливість і специфічність можуть давати різну кількість хибнопозитивних висновків у різних умовах.
У сфері насильницького екстремізму пряме вимірювання цих характеристик утруднене через рідкісність подій, малі вибірки, відмінності між досліджуваними групами та обмежений доступ до достовірних результатів подальшого спостереження. Огляд Brouillette-Alarie та співавторів (2025) звертає увагу, що ретроспективна статистика розрізнення відомих випадків ще не розв’язує питання хибнопозитивних рішень у повсякденній практиці.
Прогностична валідність перевіряється тоді, коли оцінку роблять до настання події, а потім незалежно спостерігають, чи відбулася саме визначена подія за визначений час. Ретроспективне відновлення балів за матеріалами вже відомих випадків — це інший дизайн. Обидва можуть давати наукові відомості, але лише проспективна перевірка відповідає на питання, як метод працює при реальному передбаченні.
Що відомо про спеціальні інструменти оцінювання
VERA-2R
VERA-2R — спеціалізований інструмент структурованого професійного судження для оцінювання пов’язаних з екстремізмом чинників ризику, контексту й захисту, який застосовують навчені оцінювачі, зокрема в системах виконання покарань і супроводу. Він не є тестом для батьків, учителів або користувачів соціальних мереж. У дослідженні Австралійського інституту кримінології на вибірці 50 осіб два підготовлені фахівці продемонстрували добру узгодженість, але низьку прогностичну валідність Cherney і Belton (2024). Підсумковий огляд 2025 року підтверджує потребу в ширших незалежних перевірках.
TRAP-18
TRAP-18 призначений для професійного розгляду загроз, пов’язаних передусім з індивідуальними нападниками, у визначених умовах і за наявності відповідних даних. Його індикатори часто досліджували за відомими біографіями та матеріалами вже завершених випадків. Метааналітичний ретроспективний зв’язок у систематичному огляді був помітним, але результати сильно відрізнялися між дослідженнями; справжнє проспективне прогнозування не було перевірене Brouillette-Alarie та співавтори (2025). Висновки не можна переносити на довільну людину без професійного контексту.
ERG22+
ERG22+ — підхід структурованого професійного оцінювання, що використовувався в пенітенціарному контексті Великої Британії для аналізу чинників, пов’язаних із залученням до екстремістської діяльності. Дослідження його узгодженості та конструкції дають змішані результати; у практичних умовах оцінки не завжди збігалися належним чином. Наявні результати не обґрунтовують використання ERG22+ як самостійного прогнозу нападу Brouillette-Alarie та співавтори (2025).
Спільна риса цих підходів — потреба в спеціальній підготовці, надійних даних, чітко визначеній меті та постійній перевірці висновків. Їхня практична корисність як структури фахового аналізу не дорівнює доведеній здатності точно передбачати окремий майбутній напад. Систематичний огляд Scarcella та співавторів (2016) показав давні проблеми вимірювання; огляд 2025 року засвідчив, що вони залишаються суттєвими.
Як діяти, коли щось викликає занепокоєння
Коли є дивні погляди або зміни в спілкуванні, але немає погроз
Спочатку з’ясуйте, що саме вас непокоїть: зміст висловлювання, поведінка, конкретна подія чи припущення про людину. Відокремлюйте факти від інтерпретацій. Підтримуйте спокійний контакт, слухайте пояснення, цікавтеся життєвими труднощами й доступними джерелами підтримки. Намагайтеся уникати публічного таврування, необґрунтованих звинувачень і поширення особистих даних. Для близьких важливими є довіра й можливість звернутися до відповідних фахівців без страху бути автоматично названими небезпечними.
Коли є висловлена погроза
Сприймайте її як конкретне повідомлення, яке потрібно перевірити. Визначайте лише безпечні для себе дії: не провокуйте конфронтації, не обіцяйте зберегти таємницю щодо безпосередньої небезпеки, повідомляйте відповідальним особам або службам достовірні відомості без перебільшень. Релевантними є точне формулювання погрози, час, кому вона була адресована, доступні докази та обставини, що вказують на невідкладність. Висновок про рівень небезпеки й необхідні заходи належить компетентним службам.
Коли небезпека безпосередня
Насамперед захистіть себе й інших у доступний безпечний спосіб. Не намагайтеся самостійно перевіряти наміри особи або проводити «тест» її готовності до насильства. В Україні звертайтеся по екстрену допомогу за номером 112 або до поліції за 102, повідомляючи конкретні факти й місце події. Номери та призначення служб підтверджені офіційним довідником ДСНС України.
Коли інформація надходить із мережі
Публікація, зображення, цитата або допис можуть бути вирваними з контексту, іронічними, застарілими чи приписаними не тій людині. Для належного повідомлення важливо зберегти достовірну інформацію про джерело й час, не поширюючи небезпечний вміст повторно. Уникайте самостійного стеження, втручання в приватне листування, публікації звинувачень та будь-яких незаконних способів збирання даних.
Чому профілактика має орієнтуватися на потреби та безпеку
Якщо допомогу пропонують лише за формальним списком «підозрілих рис», люди можуть втрачати довіру до шкіл, психологів, громадських організацій та служб, від яких залежить раннє звернення по підтримку. Натомість профілактична робота має включати зміцнення стосунків, можливості ненасильницького розв’язання конфліктів, доступ до психосоціальної допомоги й механізми безпечного реагування на фактичні погрози. Це практичний висновок редакції, узгоджений із принципами громадоорієнтованої профілактики ОБСЄ (2014).
Оцінювати ефективність заходів слід за визначеним результатом. Поліпшення обізнаності, зміна відповідей на анкету, зменшення підтримки насильства, припинення контактів з насильницькою групою та відсутність подальших злочинів — різні показники. Можливість однієї зміни не доводить автоматично іншої. Коли високоякісних довгострокових спостережень бракує, висновки щодо запобігання реальному насильству повинні залишатися обмеженими.
Особливості роботи з дітьми й підлітками
У підлітковому віці пошук ідентичності, гострі суперечки, експерименти з ролями та сильна потреба належати до групи можуть бути частиною розвитку. Учитель чи батьки мають оцінювати безпеку конкретної ситуації, а не виводити небезпечність зі стилю спілкування, музики, одягу, поглядів чи відмінностей у поведінці. За наявності погроз необхідні належне реагування й фахова допомога, з урахуванням віку, стану дитини та її права бути вислуханою.
Конвенція ООН про права дитини захищає свободу думки, совісті й релігії, право висловлювати погляди та право на приватність, а також вимагає надавати належну вагу позиції дитини відповідно до її віку й зрілості. Профілактичне втручання має бути законним, співмірним та орієнтованим на найкращі інтереси дитини. Збирання й передавання персональних даних потребує визначених підстав і захисту від необґрунтованого поширення.
Для закладу освіти корисно мати зрозумілий порядок реагування на конкретні погрози, канали звернення по підтримку, визначених відповідальних осіб і процедуру перевірки інформації. Публічні «переліки підозрілих учнів», шкільні рейтинги радикалізації та автоматичні висновки за дописами в мережі не відповідають стандарту індивідуального, доказового й правозахисного підходу.
Помилки, яких потрібно уникати в професійному оцінюванні
Перша помилка — підміняти поведінку ідентичністю. Друга — застосовувати шкалу поза тією групою, для якої її досліджували. Третя — вважати узгодженість оцінювачів доказом точного прогнозу. Четверта — сумувати кореляти без підтвердженої математичної моделі. П’ята — ігнорувати захисні чинники, невизначеність джерела або зміни в ситуації. Шоста — не визначати наперед, який саме результат і в який проміжок часу оцінюється. Докладний методологічний аналіз цих проблем наведений у Brouillette-Alarie та співавторів (2025) і Monahan (2012).
Висновок має бути перевірюваним формулюванням конкретного занепокоєння, наявних і відсутніх фактів, невизначеності, можливих захисних заходів і потреби повторного оцінювання. Категоричні ярлики «екстреміст», «небезпечний» або «загрози немає» без належних підстав здатні спричинити значні помилки.
Поширені запитання
Чи можна виявити майбутнього терориста за ознаками поведінки?
Надійного універсального списку або психологічного профілю для цього немає. Сучасні спеціалізовані інструменти можуть структурувати професійну роботу, але проспективна прогностична валідність щодо майбутнього екстремістського насильства залишається суттєвою прогалиною Brouillette-Alarie та співавтори (2025).
Чи означає радикальна політична позиція, що людина схильна до насильства?
Ні. Політичні погляди й насильницькі дії потрібно розрізняти. Для оцінювання конкретної загрози потрібні поведінкові факти, обставини та фаховий аналіз, а не ідеологічна етикетка Wolfowicz та співавтори (2021).
Чи є замкнутість, гнів або захоплення певними відео доказом радикалізації до насильства?
Такі прояви мають багато можливих пояснень. Окрема характеристика не встановлює наміру вчинити насильство. Якщо виникають конкретні погрози, оцінюють насамперед їхній зміст і ситуацію; за відсутності погроз доцільніше розпочати розмову та запропонувати підтримку.
Чи можна самостійно застосувати VERA-2R або TRAP-18?
Це спеціалізовані професійні підходи, для застосування яких потрібні підготовка, визначене завдання й доступ до достатньої перевіреної інформації. Самостійне оцінювання друзів, учнів чи сусідів за оприлюдненими фрагментами методик створює ризик помилкових висновків Brouillette-Alarie та співавтори (2025).
Що робити, якщо хтось прямо погрожує людям?
Поставтеся до повідомлення серйозно, оберіть безпечне місце та повідомте компетентним службам факти без домислів. У разі безпосередньої загрози в Україні телефонуйте 112 або 102 ДСНС України. Не проводьте самостійної «перевірки» людини та не вступайте у небезпечну конфронтацію.
Висновок
Ознаки ризику насильницького екстремізму мають сенс лише тоді, коли відомо, який результат оцінюють, звідки походить інформація, як вона пов’язана з конкретною ситуацією та які безпечні дії можуть знизити загрозу. Наукові дослідження дають корисні знання про групові зв’язки й професійні підходи, але вони не створили універсальної формули передбачення нападу. Найвідповідальніша практика поєднує увагу до конкретної поведінки, перевірку фактів, повагу до прав людини, належну професійну підготовку та своєчасне реагування на реальну небезпеку.
Пов’язані статті
Джерела
Belton, E., & Cherney, A. (2024). Testing the application of violent extremism risk assessment to individuals who have radicalised in Australia: The case of the VERA-2R. Australian Institute of Criminology, Trends & Issues No. 690. Офіційне видання.
Brouillette-Alarie, S., та співавтори. (2025). Reliability and validity of risk assessment tools for violent extremism: A systematic review. Campbell Systematic Reviews. https://doi.org/10.1002/cl2.70080.
Cherney, A., & Belton, E. (2024). Testing the reliability and validity of the VERA-2R on individuals who have radicalised in Australia. Australian Institute of Criminology. https://doi.org/10.52922/crg77345.
Monahan, J. (2012). The individual risk assessment of terrorism. Psychology, Public Policy, and Law, 18, 167–205. https://doi.org/10.1037/a0025792.
Organization for Security and Co-operation in Europe. (2014). Preventing terrorism and countering violent extremism and radicalization that lead to terrorism: A community-policing approach. Офіційне видання ОБСЄ.
Scarcella, A., Page, R., & Furtado, V. (2016). Terrorism, radicalisation, extremism, authoritarianism and fundamentalism: A systematic review of the quality and psychometric properties of assessments. PLOS ONE, 11(12), e0166947. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0166947.
UNICEF. (1989). Конвенція ООН про права дитини (офіційний текст). Текст Конвенції.
Wolfowicz, M., Litmanovitz, Y., Weisburd, D., & Hasisi, B. (2021). Cognitive and behavioral radicalization: A systematic review of the putative risk and protective factors. Campbell Systematic Reviews, 17, e1174. https://doi.org/10.1002/cl2.1174.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (б. д.). Екстрені служби: контакти. Офіційний довідник.