Чи можна передбачити терористичний напад за психологічним профілем
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Чи можна передбачити терористичний напад за психологічним профілем? Сучасна психологічна наука дає чітку відповідь: індивідуальний напад не вдається надійно передбачити за набором рис особистості, діагнозів, переконань або соціально-демографічних характеристик. Дослідники можуть виявляти статистичні зв’язки, описувати механізми насильницької радикалізації та аналізувати конкретні загрози, проте жоден спеціалізований психологічний профіль не пройшов переконливої проспективної перевірки як інструмент передбачення майбутнього терористичного нападу. У систематичному огляді Campbell Collaboration 2025 року жодне з 20 включених досліджень інструментів оцінювання екстремістського ризику не випробовувало справжню здатність завчасно прогнозувати майбутні насильницькі події.
Звідси випливає практичний принцип: суспільна безпека потребує уваги до конкретних повідомлень про загрозу, перевірених фактів, розвитку ситуації та компетентної професійної оцінки. Висновок про небезпеку за зовнішністю, релігією, політичними поглядами, психіатричним діагнозом або особливостями спілкування є науково необґрунтованим і створює ризик дискримінації. Загальні засади фахового оцінювання розкрито в матеріалі «Оцінювання ризику екстремістського насильства: принципи та межі».
Що означає психологічний профіль у дослідженнях тероризму
Психологічним профілем зазвичай називають спробу описати набір характеристик, який нібито відрізняє людей, здатних здійснити терористичний напад, від решти населення. У популярних описах до такого набору можуть включати особистісні риси, соціальні труднощі, пережиті втрати, почуття несправедливості, ворожі переконання, психічні розлади чи особливості біографії. Ці характеристики мають різне походження та різні наукові значення; сам факт їхнього співіснування ще не доводить ані причинного зв’язку, ані придатності для індивідуального прогнозу.
Профілювання може стосуватися трьох відмінних завдань. Описове профілювання систематизує вже відомі біографії осіб, які здійснили насильство. Пояснювальне дослідження перевіряє, які процеси пов’язані з участю в насильницькій діяльності. Прогностичне оцінювання має визначити до події, хто саме з людей, щодо яких наявні певні відомості, вчинить визначене насильницьке діяння протягом визначеного часу. Перехід від першого завдання до третього вимагає окремих доказів, незалежної перевірки та вимірювання помилок.
У праці Ренді Борума про психологічні вразливості психологію залучення до насильницького екстремізму розглянуто через світогляд, схильності, соціальні взаємодії й обставини, а не через єдину «терористичну особистість». Дослідження 119 нападників-одинаків також не виявило уніфікованого профілю; натомість автори описали різні мотиви та попередні форми поведінки.
Чотири різні питання, які часто плутають
Чи має людина радикальні переконання?
Радикальні переконання можуть означати прагнення докорінних політичних, суспільних або релігійних змін. Правомірне висловлення непопулярної позиції, громадянський протест, релігійна практика й мирна активність належать до сфери переконань та реалізації прав. Підтримка ідеологічно мотивованого насильства становить окреме психологічне й поведінкове питання. Тому висновок про ймовірність нападу неможливо вивести з належності до світоглядної групи.
Чи виправдовує людина насильство?
Ставлення до насильства може вимірюватися опитуваннями або вивчатися за висловлюваннями, однак його зв’язок із реальною участю залежить від інших обставин. Систематичний огляд Wolfowicz та співавторів спеціально розрізнив радикальні установки, наміри та поведінку і показав, що їхні статистичні зв’язки з досліджуваними чинниками мають різну силу.
Чи існує намір завдати шкоди?
Намір стосується спрямованості майбутньої дії. Його оцінювання потребує аналізу конкретної перевірюваної інформації та контексту, а не приписування намірів за рисами характеру. Погроза, висловлена в певній ситуації, вимагає належної оцінки її змісту, достовірності й терміновості. Вона не є психіатричним діагнозом і не дорівнює автоматичному висновку про майбутній напад.
Чи відбудеться напад?
Це запитання про реальну подію, що залежить від багатьох умов, зокрема зміни намірів, обставин, доступних можливостей та втручань інших людей. Навіть коректне встановлення певної установки чи наміру саме по собі не забезпечує точного прогнозу дії. Монаган у методологічному аналізі індивідуального ризику тероризму наголошує на потребі чітко визначати, яку саме подію й етап залучення дослідник намагається оцінити.
Чому єдиного психологічного профілю нападника не виявлено
Терористичне насильство може виникати в різних ідеологічних середовищах, групових структурах та історичних обставинах. У людей, які здійснили напади, можуть відрізнятися освіта, сімейний досвід, спосіб залучення до групи, характер переконань, особисті стосунки та біографічні труднощі. Описова схожість частини випадків не утворює універсального механізму.
Найпереконливіша перевірка гіпотези про профіль потребувала б зіставлення нападників з людьми, які мали подібні життєві обставини, переконання та досвід, але не вчиняли насильства. Без контрольної групи навіть характеристика, поширена серед нападників, може виявитися настільки ж поширеною серед інших людей. Саме такі обмеження підкреслює огляд Борума про оцінювання ризику участі в тероризмі.
У дослідженні Gill, Horgan і Deckert біографії 119 осіб, які діяли самостійно, продемонстрували неоднорідність попередніх подій та поведінкових характеристик. Висновки цього аналізу пояснюють уже відомі випадки. Його ретроспективний дизайн не означає, що за тими самими характеристиками можна безпомилково виявляти майбутніх нападників серед населення.
Що встановлено про психологічні чинники
Огляд Wolfowicz та співавторів (2021) узагальнив численні емпіричні роботи й окремо проаналізував чинники, пов’язані з радикальними установками, намірами та поведінкою. Переважна більшість виявлених зв’язків була слабкою або дуже слабкою, а соціально-демографічні характеристики загалом мали особливо невеликі ефекти. Це важливо для оцінювання практичної користі профілю: статистично значущий зв’язок у дослідженні не обов’язково дозволяє надійно класифікувати конкретну людину.
Відчуття образи та несправедливості
Особисте чи групове переживання несправедливості може бути частиною історії радикалізації. Воно широко трапляється і серед людей, які прагнуть справедливості мирними засобами. Саме по собі переживання образи не встановлює ані схвалення насильства, ані готовності завдати шкоди. Дослідження ризиків зосереджуються на зв’язку переживань із соціальними впливами, нормами групи й конкретною поведінкою, а не на автоматичному перетворенні емоції на ознаку злочину. Підхід до поєднання чинників описаний у праці Borum (2015).
Потреба в належності, визнанні та значущості
Групова належність, пошук визнання, підтримка однодумців і прагнення надати подіям зміст можуть впливати на соціальні рішення. Ці потреби є звичайними рисами людського досвіду. Їхній зв’язок з насильством залежить від конкретних міжособистісних відносин, норм середовища, досвіду людини й доступних альтернатив. Для наукової оцінки потрібні дані про реальний розвиток процесу, а не уявний тип особистості. Borum (2014) описує цю логіку через взаємодію психологічних схильностей і світогляду.
Груповий вплив і соціальні зв’язки
Радикалізація може відбуватися в групах, мережах знайомих та цифрових спільнотах. Вплив середовища вивчають через конкретні форми взаємодії, соціальні норми та зміни поведінки. Наявність друзів із радикальними переконаннями чи участь у політичній дискусії не доводить причетності до насильницької діяльності. Метааналітичний огляд чинників радикалізації засвідчує потребу розділяти результати для установок, намірів та дій.
Попередня насильницька поведінка
Дані про конкретні насильницькі діяння можуть мати значення для професійної оцінки, проте закономірності звичайної агресії не можна механічно переносити на ідеологічно мотивовані напади. Монаган (2012) підкреслює, що фактори ризику поширеного насильства та терористичного насильства можуть істотно відрізнятися. Завданням фахівця залишається оцінювання достовірних фактів у визначеному контексті.
Чи пов’язані психічні розлади з тероризмом?
Психічні розлади не утворюють «терористичного типу» людини. Діагноз описує стан здоров’я за клінічними критеріями й не містить у собі передбачення політично чи ідеологічно мотивованого насильства. Наукові дослідження цієї теми неоднорідні, оскільки використовують різні визначення психічних труднощів і різні вибірки. Потрібно окремо розрізняти підтверджений розлад, припущення за чужими описами та загальні психологічні проблеми.
Систематичний огляд і метааналіз Sarma, Carthy та Cox (2022) включив 56 публікацій із 73 вибірками, що сукупно охоплювали 13 648 осіб. Узагальнена оцінка поширеності протягом життя діагностованого психічного розладу в частині вибірок становила 17,4%, однак межі довірчого інтервалу були широкими, а результати залежали від визначень і способу збирання даних. Автори не підтвердили твердження про винятково високу поширеність психічних труднощів серед причетних до тероризму.
Окремі дослідження нападників, що діяли без групи, вивчали специфічні взаємозв’язки психічного здоров’я, соціальної ізоляції та обставин життя. Вони не дають підстав підозрювати людину через депресію, аутизм, психоз, інші діагнози або звернення до психолога. Практика стигматизації послаблює доступ до допомоги та сприяє хибним звинуваченням. Borum (2014) і Sarma та співавтори (2022) описують межі пояснень через психічне здоров’я.
Статистична проблема рідкісної події
Терористичний напад є рідкісною подією у великій популяції. Навіть тест, який правильно відрізняє значну частину випадків у дослідницькій вибірці, може генерувати набагато більше помилкових тривог, ніж правильних виявлень, якщо застосувати його до широкого населення. Цей математичний ефект називають проблемою низької базової частоти події; він описаний у дослідженні Монагана (2012) та огляді Brouillette-Alarie та співавторів (2025).
Умовний приклад, призначений лише для пояснення арифметики: серед 100 000 людей подія з частотою 1 на 10 000 у визначений період означала б 10 випадків. Якщо уявний тест виявляє 80% таких випадків і помилково позначає 5% решти населення, він виявить 8 випадків та приблизно 4 999 людей, у яких подія не відбудеться. Серед усіх позначених частка справжніх випадків становитиме приблизно 0,16%. Ці цифри є математичною ілюстрацією, а не емпіричною оцінкою частоти терактів або характеристик реального інструменту.
Значення мають три різні характеристики. Чутливість — частка справжніх випадків, які тест знаходить. Специфічність — частка людей без події, яких тест правильно не позначає. Позитивна прогностична цінність — імовірність події серед тих, кого тест позначив. Для рідкісних результатів остання величина істотно залежить від базової частоти. Так само важливо оцінювати калібрування: чи відповідають прогнозні ймовірності спостережуваним частотам події в аналогічних групах.
Хибнопозитивні та хибнонегативні висновки
Хибнопозитивне рішення може спричинити несправедливе стеження, втрату довіри, дискримінацію, надмірне втручання та труднощі для людини й родини. Хибнонегативне рішення залишає без належної уваги конкретну небезпечну ситуацію. Обидва типи помилок потребують вимірювання, а не припущення, що тест «загалом працює». Для інструментів екстремістського ризику систематичний огляд 2025 року наголошує на недостатності проспективної перевірки та високій неоднорідності наявних результатів.
Чому дослідження після нападу не доводить прогнозу до нападу
Після події дослідник уже знає, хто її здійснив, і може зібрати детальну історію поведінки. Така робота корисна для пояснення шляхів залучення й виявлення тем для подальшої перевірки. Проте доступ до відомого результату створює ризик вибіркового добору інформації: факт, який здається значущим після нападу, міг бути поширеним серед багатьох людей, котрі ніколи не вдавалися до насильства.
Ретроспективне дослідження відповідає на запитання, які характеристики траплялися серед уже відомих випадків. Проспективне має застосувати заздалегідь визначений спосіб оцінювання до людей до результату, спостерігати за ними протягом встановленого періоду й виміряти всі правильні та помилкові прогнози. Додатково потрібна незалежна перевірка в іншій вибірці та в умовах реальної практики.
Brouillette-Alarie та співавтори (2025) оцінили 20 досліджень шести спеціалізованих інструментів, більшість із яких спиралася на невеликі або ретроспективні вибірки. Попри окремі обнадійливі оцінки узгодженості між експертами, автори не знайшли жодного включеного дослідження, що підтверджувало б справжню прогностичну валідність стосовно майбутнього екстремістського насильства. Узагальнений ретроспективний зв’язок для TRAP-18 не можна інтерпретувати як імовірність передбачити реальний напад наперед.
Суміжний систематичний огляд Clesle, Knäble та Rettenberger (2025) порівняв інструменти оцінювання ризику й загрози, наголосивши, що дані про їхню прогностичну валідність рідко доступні. Результати двох оглядів підкреслюють відмінність між корисним структуруванням роботи фахівців і науково доведеною точністю індивідуального прогнозу.
Що показують VERA-2R, TRAP-18 та ERG22+
Назви спеціалізованих інструментів можуть створювати враження точного вимірювання майбутньої небезпеки. Насправді їхня основна практична роль полягає у структуруванні професійного судження, узгодженні обговорення ризиків і захисних обставин, формуванні планів оцінювання та допомоги. Вони потребують відповідної підготовки, інформації з надійних джерел, етичних процедур і аналізу контексту. Вони не призначені для самодіагностики людей за публічними списками.
VERA-2R
VERA-2R — інструмент структурованого професійного оцінювання насильницького екстремізму, який використовують у спеціалізованих контекстах, зокрема за наявності відповідних матеріалів справи. Його сфера — систематична оцінка релевантних чинників, а не масове виявлення можливих нападників серед випадкових людей. Огляд Campbell (2025) повідомляє про обмежену й неоднорідну емпіричну перевірку спеціалізованих інструментів; для VERA-2R дані не дозволяють заявляти доведену точність передбачення майбутніх нападів.
TRAP-18
TRAP-18 розроблений як підхід до професійної оцінки загроз, насамперед у випадках можливого цілеспрямованого насильства з боку окремих осіб. Він структурує розгляд поведінкових відомостей і потребує спеціальної компетентності. У метааналізі Campbell (2025) для нього наведено ретроспективний узагальнений зв’язок r = 0,62, проте неоднорідність результатів становила I² = 86%, а всі відповідні дослідження оцінювали вже відомі випадки. Це показник постдикції, а не підтвердження здатності завчасно прогнозувати напади.
ERG22+
ERG22+ застосовують у спеціалізованих професійних середовищах для впорядкованого аналізу обставин залучення до насильницького екстремізму та керування ризиком. Він не замінює контекстуальне судження й не встановлює індивідуальну «терористичну ідентичність». Порівняльні огляди 2025 року та Campbell Collaboration вказують на обмеження щодо вибірок, узгодженості, вимірюваних результатів та перевірки прогнозування.
Повніші відомості про професійні процедури та межі застосування наведені в статті «Структурована професійна оцінка загрози ідеологічного насильства».
Чи допомагає аналіз поведінки запобігати нападам?
Оцінювання конкретної загрози використовує перевірювані відомості про розвиток ситуації. Увагу приділяють змісту достовірних повідомлень, можливим потерпілим, терміновості ризику, поведінці в контексті та заходам, які можуть захистити людей. Такий аналіз відрізняється від формування «типового портрета»: він розглядає факти про конкретну обставину й уточнює невідоме.
Підрозділ поведінкового аналізу ФБР пояснює, що жодна окрема поведінка не означає неминучого переходу до цілеспрямованого насильства, а множинні обставини можуть потребувати професійного розгляду. Навіть наявність серйозних підстав для занепокоєння не дорівнює встановленню неминучості події. Головне практичне питання — які безпечні, пропорційні й законні дії слід виконати тепер.
Відповідальне попередження передбачає перевірку джерел, розмежування факту і припущення, належне документування та передачу інформації уповноваженим фахівцям. Самостійні розслідування щодо знайомих, приховане спостереження, публічне поширення неперевірених підозр і спроби «психологічно викрити» людину можуть завдати шкоди й перешкодити правомірному реагуванню.
Чому ознаки, тести та штучний інтелект не вирішують проблему
Анкети й переліки ознак
Анкета може допомогти впорядкувати запитання або оцінити окрему установку у валідованому дослідницькому контексті. Для передбачення рідкісної насильницької події потрібно показати іншу властивість: майбутня подія повинна передбачатися з перевіреною точністю в реальній цільовій популяції. На сьогодні таких доказів для спеціалізованих інструментів бракує. Детальний розбір міститься у статті «Ознаки ризику насильницького екстремізму: чому списки недостатні».
Аналіз дописів і цифрових слідів
Текст, зображення чи цифрова активність можуть бути матеріалом для дослідження комунікації. Однак автоматичне встановлення мотиву, наміру або майбутньої дії за цифровим слідом стикається з контекстними помилками, сарказмом, цитуванням, політичною багатозначністю та нерівномірністю даних. Модель, навчена на вже відомих випадках, може добре впізнавати особливості навчальної вибірки й водночас давати велику кількість хибних звинувачень при застосуванні до широкої аудиторії. Це методологічний наслідок проблеми базової частоти та необхідності незалежної перевірки, сформульованих у Borum (2015) та Brouillette-Alarie та співавторів (2025).
Алгоритмічна оцінка ризику
Машинне навчання може виявляти закономірності в даних, але прогностична придатність визначається якістю джерел, представництвом вибірки, точним визначенням результату, перевіркою на нових даних і контролем помилок. Застосування до питань безпеки потребує правових гарантій, людського нагляду, перевірки можливих перекосів та обґрунтованості будь-якого втручання. Обчислювальна складність не усуває браку проспективних даних про справжні майбутні напади.
Особливості оцінювання стосовно неповнолітніх
Дитяча й підліткова поведінка розвивається, змінюється і залежить від соціального контексту. Емоційні реакції, спроби визначити власну ідентичність, наслідування висловлювань або участь у суперечках не можуть використовуватися як короткий шлях до ярлика «майбутнього терориста». Потреби безпеки слід поєднувати із захистом прав дитини, конфіденційності, сімейної підтримки та доступу до кваліфікованої допомоги.
Якщо дорослий отримав конкретні достовірні відомості про загрозу насильства, важливо діяти за процедурами закладу та законом, зменшуючи ризики для дітей. Для обговорення загальних переконань, тривожних висловлювань чи конфліктів потрібні педагогічний контекст, уважне слухання та оцінка конкретної ситуації. Публічне таврування, масове збирання персональних даних або підозри за походженням, мовою чи релігією створюють додаткові ризики й не випливають із наукових даних про прогностичні інструменти.
Український правовий і безпековий контекст
Тероризм і протидія йому мають конкретні юридичні визначення, повноваження й процедури. Чинний Закон України «Про боротьбу з тероризмом» № 638-IV визначає правові та організаційні засади протидії тероризму. Юридична кваліфікація дій належить компетентним органам відповідно до закону; психологічний опис, навіть складений фахівцем, не підміняє доказування й процесуальне рішення.
В українських умовах повідомлення про конкретну підготовку насильницьких дій або вербування потребують відповідального реагування. Служба безпеки України офіційно вказує номер 1516 для повідомлень про підготовку терактів, диверсій та іншу протиправну діяльність. Для невідкладних ситуацій Державна служба України з надзвичайних ситуацій підтверджує номер 112, а для звернень до поліції — 102. Звернення слід ґрунтувати на конкретних відомостях і не підміняти звинуваченнями, зробленими за зовнішніми або світоглядними характеристиками.
З наукової точки зору основою є перевірювані факти про можливу загрозу; з правової — повноваження відповідних органів; із редакційної позиції ХАБа — пропорційне реагування, захист особи та недопущення стигматизації. Ці три рівні мають різні функції й доповнюють один одного.
Як діяти, якщо існує конкретне занепокоєння
Якщо йдеться про безпосередню загрозу життю чи безпеці людей, потрібно відійти в безпечне місце та звернутися по екстрену допомогу за номером 112 або 102. Якщо вам достовірно відомо про підготовку теракту чи диверсії, можна передати факти за офіційним каналом СБУ 1516. Контактні дані підтверджені ДСНС та СБУ.
Коли безпосередньої небезпеки немає, доцільно розмежувати те, що ви особисто бачили або чули, і власні припущення про психологічний стан та наміри іншої людини. Зберігайте лише законно отримані відомості, повідомляйте факти відповідальним установам за потреби та не поширюйте персональні дані чи неперевірені звинувачення публічно. Якщо ситуація пов’язана з психічним здоров’ям, питання клінічної допомоги вирішують відповідні медичні фахівці незалежно від політичних поглядів людини.
Завдання близьких, педагогів і колег полягає у збереженні безпечного контакту, виявленні реальних потреб у допомозі та своєчасній передачі обґрунтованої інформації тим, хто має компетенцію оцінювати загрозу. Застосовувати саморобні тести «на терориста» або самостійно складати психологічні досьє на інших людей не слід. Рекомендації ФБР щодо поведінкового аналізу також наголошують на тому, що окрема поведінкова ознака не визначає майбутнього насильства.
Питання та відповіді
Чи можна впізнати потенційного терориста за характером?
Ні. Наукові дані не встановили універсального набору рис характеру з надійною індивідуальною прогностичною здатністю. Особистісні особливості можуть вивчатися на рівні груп, але не доводять причетності конкретної людини до підготовки насильства. Borum (2014).
Чи можуть тести особистості передбачити терористичний напад?
Немає достатніх проспективних доказів того, що тести особистості або спеціальні інструменти оцінювання екстремістського ризику надійно прогнозують індивідуальний напад. Brouillette-Alarie та співавтори (2025).
Чи свідчить психічний розлад про підвищену загрозу?
Сам діагноз не дозволяє визначити намір чи майбутню поведінку. Дослідження зв’язку психічного здоров’я з терористичною участю мають неоднорідні результати й значні методологічні обмеження. Sarma та співавтори (2022).
Якщо людина висловлює радикальні думки, чи означає це ризик нападу?
Радикальні погляди, схвалення насильства, конкретний намір і фактична дія є різними результатами. Про можливу загрозу судять за перевіреною інформацією про ситуацію, а не за незгодою з переконаннями. Wolfowicz та співавтори (2021).
Чи точні TRAP-18, VERA-2R та ERG22+?
Вони можуть упорядковувати професійний аналіз, але нині відсутні достатні проспективні дослідження, які підтверджують їхню здатність надійно передбачати майбутні терористичні напади. Campbell Collaboration (2025).
Чи можуть алгоритми й штучний інтелект передбачати терористів за дописами?
Автоматичний аналіз текстів може знаходити статистичні закономірності, але це ще не доказ точного прогнозу рідкісного насильницького діяння. Потрібні незалежні проспективні перевірки, оцінювання хибних позначень і правові гарантії. Borum (2015); Brouillette-Alarie та співавтори (2025).
Куди повідомляти про реальну підготовку нападу в Україні?
Про безпосередню небезпеку — 112 або 102; про відому підготовку терактів чи диверсій — на офіційну лінію СБУ 1516. Варто передавати конкретні факти, утримуючись від психологічних припущень. Контакти ДСНС; повідомлення СБУ.
Висновки
Психологічний профіль не є доведеним інструментом індивідуального передбачення терористичного нападу. Наукові дослідження допомагають пояснювати процеси радикалізації, соціальні контексти, можливі чинники ризику й захисту та закономірності вже відомих випадків. Для висновку про конкретну майбутню подію потрібні значно сильніші докази, ніж опис схожих особистісних рис або ретроспективне зіставлення біографій. Систематичні огляди 2025 року і Clesle та співавторів окреслюють головні прогалини прогностичної перевірки.
Своєчасний захист ґрунтується на відповідальному реагуванні на конкретну інформацію, фаховому аналізі ситуації, дотриманні закону та правах людини. Головним критерієм є обґрунтована оцінка подій і можливостей запобігання шкоді, а не пошук «типової зовнішності» чи «небезпечного характеру».
Пов’язані статті
Джерела
• Borum, R. (2014). Psychological vulnerabilities and propensities for involvement in violent extremism. Behavioral Sciences & the Law, 32(3), 286–305. DOI.
• Borum, R. (2015). Assessing risk for terrorism involvement. Journal of Threat Assessment and Management, 2(2), 63–87. DOI.
• Brouillette-Alarie, S., Hassan, G., Varela, W., et al. (2025). Reliability and validity of risk assessment tools for violent extremism: A systematic review. Campbell Systematic Reviews, 21(4), e70080. DOI.
• Clesle, A., Knäble, J., & Rettenberger, M. (2025). Risk and threat assessment instruments for violent extremism: A systematic review. Journal of Threat Assessment and Management, 12(1), 1–22. DOI.
• Federal Bureau of Investigation. (б. д.). Behavioral analysis: Identifying and reporting concerning behavior. Офіційний ресурс.
• Gill, P., Horgan, J., & Deckert, P. (2014). Bombing alone: Tracing the motivations and antecedent behaviors of lone-actor terrorists. Journal of Forensic Sciences, 59(2), 425–435. DOI.
• Monahan, J. (2012). The individual risk assessment of terrorism. Psychology, Public Policy, and Law, 18(2), 167–205. DOI.
• Sarma, K. M., Carthy, S. L., & Cox, K. M. (2022). Mental disorder, psychological problems and terrorist behaviour: A systematic review and meta-analysis. Campbell Systematic Reviews, 18(3), e1268. DOI.
• Wolfowicz, M., Litmanovitz, Y., Weisburd, D., & Hasisi, B. (2021). Cognitive and behavioral radicalization: A systematic review of the putative risk and protective factors. Campbell Systematic Reviews, 17(3), e1174. DOI.
• Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (б. д.). Екстрені служби: контакти. Офіційна сторінка.
• Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 № 638-IV (чинна редакція). Верховна Рада України.
• Служба безпеки України. (2026). СБУ запровадила новий короткий номер «гарячої лінії»: 1516. Офіційна сторінка.