Хибнопозитивні висновки та стигматизація в оцінюванні радикалізації
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Хибнопозитивний висновок в оцінюванні радикалізації виникає тоді, коли людину або її поведінку помилково відносять до категорії загрози ідеологічно мотивованого насильства. Наслідками можуть бути стигматизація, необґрунтоване посилення контролю, порушення довіри до установ, зайві втручання в приватне життя та відвернення ресурсів від реальних загроз. Питання особливо складне тому, що насильницькі події трапляються рідко, а наявні спеціалізовані інструменти оцінювання мають обмежену перевірену прогностичну здатність. Це прямо випливає із систематичного огляду Campbell Collaboration (2025).
Обґрунтована профілактика починається з визначення того, що саме оцінюють: політичні чи релігійні переконання, схвалення насильства, участь у певній діяльності, конкретний намір завдати шкоди або ймовірність визначеної насильницької дії. Для кожного з цих результатів потрібні окремі дані. Законний протест, активізм, зміна світогляду, приналежність до релігійної спільноти або психологічні труднощі самі собою не доводять наміру вчинити насильство. Дослідження Clemmow та співавторів (2025) наголошує на необхідності точно називати поведінковий результат, щодо якого роблять професійний висновок.
Що саме означає хибнопозитивний висновок
У статистиці та дослідженнях класифікації хибнопозитивний результат означає позитивне рішення тесту щодо випадку, де визначений результат фактично відсутній. У сфері оцінювання насильницького екстремізму це поняття має особливість: щодо майбутньої поведінки часто немає доступного і беззаперечного критерію істини. Відсутність нападу після втручання ще не доводить помилковості початкової оцінки, а успішне припинення небезпечного розвитку подій може змінити спостережуваний результат. Тому потрібно розрізняти хибнопозитивний результат перевіреного прогнозу, необґрунтоване віднесення до «групи ризику» та надмірно обережне професійне рішення.
Для коректного судження треба знати цільовий результат, часовий горизонт, поріг рішення, надійний спосіб встановлення факту події, характеристики вибірки та те, чи змінило втручання сам результат. У багатьох дослідженнях цих складників бракує; Brouillette-Alarie та співавтори (2025) вказують на переважання ретроспективних дизайнів і на недостатність даних, потрібних для оцінки реальних помилок прогнозування.
Чотири результати класифікації
Якщо незалежне спостереження дає обґрунтований еталон результату, можливі чотири підсумки: справжньопозитивний — загрозу виявлено й визначена подія відбулася; хибнопозитивний — загрозу вказано, але визначена подія відсутня; справжньонегативний — загрозу не вказано й подія відсутня; хибнонегативний — загрозу не вказано, але подія сталася. У практиці оцінювання майбутнього насильства обидва різновиди помилок мають серйозні наслідки, а саме встановлення «еталона» часто методологічно складне.
Чутливість означає частку фактичних випадків, які система віднесла до позитивних; специфічність — частку випадків без події, правильно віднесених до негативних. Позитивна прогностична цінність відповідає на інше запитання: яка частка всіх позитивних висновків справді відповідає визначеному результату. Підміняти одну з цих характеристик іншою неприпустимо. У огляді Campbell підкреслено, що навіть опубліковані показники площі під кривою класифікації недостатньо повідомляють про частку хибних тривог.
Чому рідкісні події створюють багато хибних тривог
Коли насильницька подія є рідкісною, переважна більшість людей, яких оцінюють, не вчинить її протягом заданого періоду. Навіть відносно мала частка помилкових позитивних рішень серед цієї великої групи здатна перевищити кількість правильно виявлених випадків. Ця залежність визначається базовою частотою події та випливає з умовної ймовірності. Саме низька базова частота разом із малими вибірками становить одну з центральних перешкод перевірці оцінювання екстремістського насильства; це докладно показано в Campbell Systematic Reviews (2025).
Умовний математичний приклад, а не результат перевірки реального інструмента
Уявімо 10 000 людей, серед яких визначена подія в умовах суто навчальної моделі трапляється в 1% випадків: це 100 людей. Припустімо, що гіпотетична система має чутливість 90% і специфічність 95%. Вона правильно позначить 90 випадків із 100, але водночас помилково позначить 495 із 9 900 людей без події. Серед 585 позитивних висновків лише 90 відповідатимуть визначеному результату, тобто приблизно 15,4%. Решта 84,6% становитимуть хибнопозитивні результати за умовами цієї моделі.
Цифри в прикладі вигадані для пояснення арифметики, а не є оцінками точності VERA-2R, TRAP-18, ERG22+ чи інших методик. У реальних системах базова частота відрізняється між середовищами, цільовими діями та періодами спостереження. Не можна переносити частоту повторного правопорушення серед засуджених на школярів, населення громади або користувачів соціальних мереж. Власне тому вислів «інструмент точний на 90%» без опису вибірки, помилок та результату не дає надійного уявлення про небезпеку помилкового маркування.
Чому оцінювання радикалізації особливо вразливе до помилок
Різні визначення результату
Радикальні ідеї, схвалення політичного насильства, контакт із насильницькою групою, підтримка логістичних дій, підготовка нападу та фактичне застосування сили є різними явищами. Чинник, що статистично пов'язаний зі зміною поглядів, може не пояснювати здійснення нападу. Clemmow та співавтори (2025) аналізували мережу взаємозв'язків факторів у вибірці з 485 осіб, охоплених британською програмою Channel, та показали необхідність розглядати окремі результати й взаємодію факторів. Такий дизайн допомагає осмислювати складність випадків, однак не підтверджує точність прогнозу щодо всього населення.
Вибірка, з якої походять дані
Значна частина доступних досліджень присвячена вже виявленим радикалізованим особам, засудженим або історіям нападників, відомих із відкритих джерел. Якщо дослідник описує лише людей, які вчинили напад, часто неможливо встановити, наскільки поширені ті самі характеристики серед великої кількості людей, які нападу не вчинили. Висновок про властивість нападників у такому разі не є доказом придатності цієї властивості до виявлення майбутніх нападників. Це одна з центральних методологічних критик у огляді Campbell (2025).
Ретроспективне знання результату
Коли відомо, що людина скоїла насильство, дослідник або експерт може інакше інтерпретувати її попередні висловлювання, конфлікти та онлайн-активність. Подальші події наче надають давнім деталям передбачувального значення. Таке ретроспективне переосмислення спотворює перевірку методики. Порівняння «успішних» і «зірваних» нападів також може змішувати намір особи з діями служб безпеки. Brouillette-Alarie та співавтори описують ці недоліки дослідницьких дизайнів.
Кореляція, контекст і причинність
Ізоляція, відчуття несправедливості, міжгрупові конфлікти, вразливість до пропаганди, особисті кризи та інші обставини можуть з'являтися в дослідженнях як статистичні кореляти різних форм радикалізації. Але ті самі життєві обставини трапляються серед людей, які не підтримують насильства, а їхня роль залежить від соціального контексту та можливих захисних чинників. Систематичний огляд Pandey і Behera (2026) узагальнює чинники на індивідуальному, груповому та суспільному рівнях, а огляд Knäble та співавторів (2025) відзначає обмеженість відомостей про специфічність чинників для окремих екстремістських напрямів.
Стигматизація: від помилки висновку до суспільних наслідків
Стигматизація виникає, коли людині приписують соціально знецінювальну ознаку, пов'язують із нею небезпечну ідентичність та поводяться відповідно до такого ярлика. В оцінюванні радикалізації стигма може поширюватися з конкретної особи на родину, громаду, релігійну групу, етнічну меншину, молодіжну субкультуру або людей із певними труднощами психічного здоров'я. У Campbell Systematic Reviews (2025) надмірна оцінка ризику прямо пов'язується з потенційними витратами на нагляд, необґрунтованими обмежувальними діями та стигматизацією.
Коли інституційне рішення ґрунтується на груповій належності, у людини може зменшуватися готовність звертатися по психологічну допомогу, повідомляти про справді небезпечні події або співпрацювати з установами. Масштаб таких наслідків різниться залежно від ситуації та досліджений нерівномірно. Практичні підходи ОБСЄ спираються на принципи взаємної довіри, недискримінації та співпраці громад із правоохоронними органами; див. настанову ОБСЄ щодо запобігання тероризму через взаємодію поліції та громади.
Механізм самопідтверджуваного ярлика
Якщо одну групу перевіряють частіше за інші, щодо неї накопичується більше протоколів, звернень та позначок. Надалі ці записи можуть бути використані як нібито незалежне підтвердження її «підвищеного ризику», хоча вони частково відображають саму нерівномірну увагу установ. Це можлива форма похибки відбору та зворотного зв'язку в процесі контролю. Відстеження походження даних, незалежна перевірка причин направлення та зіставлення з відповідними групами порівняння потрібні, щоб уникати такого логічного кола. Clemmow та співавтори (2025) спеціально звертають увагу на упереджені направлення і подальше посилення стигми.
Індивідуальні та колективні наслідки
На індивідуальному рівні ймовірні наслідки охоплюють страх оцінювання, репутаційні втрати, труднощі у навчанні чи роботі та відчуження від підтримувального середовища. На інституційному рівні помилкова пріоритизація відвертає час і ресурси від перевірюваних загроз. На рівні громади вибірковий контроль може погіршувати довіру та руйнувати канали раннього, добровільного звернення. Ці механізми слід розглядати як можливі й контекстно залежні; конкретні масштаби шкоди потребують окремої оцінки, а не автоматичного перенесення з іноземних досліджень на Україну.
Ризик упереджень у роботі фахівця
Підтверджувальне упередження й доступність яскравих прикладів
Фахівець може надавати надмірної ваги фактам, що узгоджуються з початковою підозрою, і недооцінювати дані, які її спростовують. Після широко висвітленого нападу схожі, але буденні обставини можуть видаватися небезпечнішими через доступність яскравого прикладу. Протидією є документування альтернативних гіпотез, фіксація джерел кожного твердження, розмежування факту й інтерпретації та незалежний перегляд висновку. Ці заходи становлять обґрунтовану редакційну й професійну рекомендацію, узгоджену з описаним у Clemmow та співавторів підходом структурованого професійного судження.
Помилка групового перенесення
Загальногрупову статистичну асоціацію неможливо перетворити на висновок про намір окремої людини без додаткових перевірюваних даних. Етнічне походження, мова, віра, політична опозиційність, стать, вік, міграційний статус або психіатричний діагноз не становлять доказу насильницького наміру. В Україні заборону дискримінаційних обмежень за політичними, релігійними, етнічними та низкою інших ознак закріплює стаття 24 Конституції України. Наукові висновки і правові норми мають окремі підстави: перші потребують валідних досліджень, другі застосовують у межах чинного законодавства.
Непрозоре автоматизоване маркування
Алгоритмічна система може відтворювати упередження у вихідних даних, підсилювати їх через повторні позначки або приховувати невизначеність за одним узагальненим балом. Відбір текстів, ключових слів, підписок чи емоційної тональності за жорстким правилом не доводить готовності до насильства; сарказм, цитування з метою критики, журналістське дослідження та навчальний контекст можуть виглядати схоже з погляду поверхневих цифрових ознак. Це методологічна редакційна інтерпретація загальної проблеми вимірювання, а доказів про точність конкретних комерційних алгоритмів без їх незалежної перевірки недостатньо. За результатами Campbell-огляду навіть досліджені спеціалізовані методики не дають підстав для впевненого прогнозу майбутнього насильства.
Що наука знає про професійні інструменти
VERA-2R, TRAP-18, ERG22+ та інші системи розроблялися для різних контекстів експертного оцінювання, аналізу загроз і планування супроводу. Вони мають різні джерела даних, структуру та вимоги до кваліфікації оцінювачів. Точність і сфера застосування однієї системи не переходять автоматично до іншої. Систематичний огляд Campbell (2025) охопив 20 досліджень шести інструментів, виявив істотні методологічні недоліки та не знайшов надійної проспективної перевірки їхньої здатності передбачати майбутнє екстремістське насильство.
VERA-2R
VERA-2R — структурований експертний інструмент аналізу факторів ризику і контексту насильницького екстремізму. Австралійський інститут кримінології описав дослідження 50 осіб, оцінки яких виконували двоє підготовлених експертів. Cherney і Belton (2024) повідомили про добру узгодженість оцінювачів, але низьку прогностичну валідність у межах свого дизайну й вибірки. Ця оцінка не є доказом загальної придатності інструмента для довільних популяцій, тим більше для самостійного використання вчителями, роботодавцями або членами сім'ї.
TRAP-18
TRAP-18 належить до протоколів професійної оцінки цілеспрямованої загрози і застосовується у відповідному спеціалізованому контексті. Позитивні ретроспективні кореляції в окремих дослідженнях іноді помилково подають як доведене передбачення нападів. Метааналітична частина Campbell-огляду повідомляє значну неоднорідність ретроспективних результатів; це обмежує можливість переносити їх на майбутні випадки та різні середовища. Протокол потребує компетентних оцінювачів та належної інформації.
ERG22+ та інші настанови
ERG22+ виник як експертні настанови для роботи з особами, залученими до екстремістської діяльності, зокрема у спеціалізованих установах. Навіть там необхідно перевіряти, що саме є результатом оцінювання: залученість, повторне правопорушення, підтримка насильства чи конкретна загроза. У Campbell-огляді (2025) узагальнено проблеми валідності різних систем і наголошено на відсутності достатніх підстав для рекомендації одного універсально кращого інструмента. Всі ці засоби є предметом фахової роботи, а не побутовими тестами чи списками ознак для діагностики знайомих.
Як відрізняти обґрунтоване реагування від стигматизації
Предметом професійної уваги є конкретно сформульована поведінкова загроза, її часова наближеність, наявні достовірні відомості, можливі альтернативні пояснення та доступні захисні ресурси. Розбір перевірюваного повідомлення про насильницьку погрозу принципово відрізняється від маркування людини через її погляди чи приналежність. Підхід структурованого професійного судження формулює запитання «ризик чого саме і чому»; Clemmow та співавтори (2025) показують корисність такої конкретизації для осмислення різних типів поведінки.
Етичний процес передбачає чітку мету оцінювання, необхідний обсяг інформації, фіксацію невизначеності, можливість виправити фактичну помилку й переглянути рішення, а також пропорційність втручання. Ризики шкоди від хибнопозитивних і хибнонегативних висновків необхідно розглядати одночасно. Професійне рішення повинно пояснювати, які дії потрібні для запобігання визначеній шкоді, а які дані ще потребують перевірки; див. Campbell (2025) і керівництво ОБСЄ (2014).
Діти, підлітки та освітнє середовище
Підліткове випробування різних переконань, різкі висловлювання, пошук належності й емоційні реакції повинні оцінюватися з урахуванням вікового розвитку. Якщо школа автоматично трактує провокативну фразу або відвідування певної онлайн-спільноти як готовність до нападу, вона ризикує посилити стигму і втратити контакт із дитиною. Фахова розмова має з'ясувати зміст висловлювання, обставини, потреби, наявність конкретної погрози та способи підтримки, із захистом приватності. Настанова ЮНЕСКО для освітньої політики (2017) підтримує правозахисні й інклюзивні підходи до профілактики насильницького екстремізму в освіті.
Учитель, батьки або шкільний психолог не повинні застосовувати VERA-2R, TRAP-18 чи ERG22+ як самостійні тести для дитини. Огляд Brouillette-Alarie та співавторів вказує, що перевірені дослідження цих інструментів не охоплювали вибірок дітей і підлітків. Отже, перенесення висновків із дорослих спеціалізованих груп на неповнолітніх не має належного емпіричного обґрунтування. Водночас конкретні погрози і безпосередня небезпека потребують звичних законних процедур захисту життя та залучення відповідальних фахівців.
Згода, приватність і пропорційність
Збір відомостей про погляди, поведінку й психологічний стан неповнолітнього потребує визначеної мети, правової підстави та захисту доступу до даних. В Україні базові принципи правомірної обробки, захисту й реалізації прав суб'єкта встановлює Закон України «Про захист персональних даних». Окрема редакційна рекомендація полягає в тому, щоб уникати поширення неперевірених підозр у педагогічних чатах, характеристиках та документах, які можуть надовго закріплювати ярлик за дитиною.
Як зменшувати кількість помилкових висновків в установах
Перший крок — зафіксувати предмет оцінювання в перевірюваних формулюваннях: конкретна дія, конкретна можлива шкода, визначений часовий горизонт і обмеження інформації. Другий — розділяти первинне повідомлення, підтверджений факт, думку третьої особи, статистичний чинник та професійну гіпотезу. Третій — вивчати альтернативні пояснення і захисні обставини, а не лише складати перелік «тривожних ознак». Четвертий — передбачити фаховий незалежний перегляд важливих рішень. Така схема є редакційним узагальненням методологічних вимог, описаних у Campbell (2025) і Clemmow та співавторів (2025).
Організації варто документувати, кому й за яких підстав надходять направлення, скільки з них підтверджуються незалежною перевіркою, як довго зберігаються записи, чи можливо виправити неточні відомості та чи розрізняються результати для окремих груп. Водночас порівняння груп має зберігати контекст і не перетворюватися на нове профілювання. Показники якості мають охоплювати не тільки кількість направлень і проведених втручань, а й необґрунтовані дії, скарги, рівень довіри та реально встановлені результати щодо насильницької поведінки.
Що означає якісна валідація
Належне дослідження визначає цільову популяцію, відбирає репрезентативні або чітко описані випадки, фіксує оцінювання до результату, передбачає достатній період спостереження і повідомляє всі помилки разом з невизначеністю. Важливо вимірювати узгодженість різних оцінювачів, калібрування й корисність рішень, а також перевіряти зовнішню переносимість на інші установи. Brouillette-Alarie та співавтори (2025) наголошують, що дефіцит проспективних даних, малі вибірки й недосконалі критерії результату поки стримують такі висновки.
Український контекст: наука, право та практичні рішення
Міжнародні дослідження дають методологічні орієнтири, але кількісну точність спеціальних інструментів у сучасних українських умовах не встановлено цими джерелами. Війна, наслідки окупації, переселення, інформаційні операції та локальні загрози утворюють особливий контекст, для якого потрібні власні дослідження, належні групи порівняння та правомірний доступ до даних. Життєвий досвід війни, травми, мовні звички, погляди на безпеку і суспільно-політичні суперечки самі по собі не становлять індикатора терористичного наміру. Це редакційний висновок з обмежень зовнішньої валідності, а не твердження про виміряні в Україні частоти.
Правове підґрунтя включає гарантії рівності та недискримінації з Конституції України й вимоги щодо персональних даних із профільного закону. Конкретні процесуальні дії, перевірка злочинів та обмеження прав належать до компетенції уповноважених органів і визначаються спеціальним законодавством. Психологічне оцінювання, освітня профілактика, соціальна підтримка та кримінально-правова кваліфікація мають власні завдання й критерії, тому результати одного процесу не можна автоматично підміняти результатами іншого.
Для відповідальних установ практично доцільно запроваджувати документований порядок обробки сигналів про можливу загрозу, перевірку фактів, кваліфікований міждисциплінарний розгляд, чіткі межі поширення інформації та механізми виправлення помилок. Для родин і педагогів придатний підхід полягає в уважному ставленні до конкретних погроз, дбайливому діалозі й своєчасному зверненні до належних служб за безпосередньої небезпеки. Ці рекомендації узгоджуються з правозахисним підходом ОБСЄ та освітнім посібником ЮНЕСКО; їх ефективність у певній українській установі потрібно оцінювати окремо.
Поширені запитання
Чи означає радикальна політична позиція високий ризик насильства?
Ні. Інтенсивність переконань не тотожна готовності застосувати насильство. Потрібно розрізняти ідеї, схвалення насильства, намір, підготовчі дії та фактичний злочин. У дослідженні Clemmow та співавторів окремі поведінкові результати розглянуто як різні об'єкти оцінювання.
Чи може спеціаліст за психологічним профілем точно передбачити напад?
Сучасні дані не підтверджують надійного індивідуального прогнозу терористичного нападу за набором психологічних рис або коротким тестом. Огляд Campbell Collaboration (2025) не виявив проспективних досліджень, які доводили б прогностичну валідність розглянутих спеціальних інструментів.
Чому високий показник точності може вводити в оману?
Загальна правильність класифікації, чутливість, специфічність і частка справді підтверджених позитивних результатів вимірюють різні речі. За рідкісних подій навіть досить мала частка помилкових спрацювань серед великої групи без події здатна створити багато хибнопозитивних випадків. Тому потрібно знати базову частоту події та всі складники таблиці помилок.
Що робити, якщо людину помилково позначили як небезпечну?
Важливо з'ясувати, який саме орган чи установа прийняла рішення, на якій правовій та фактичній підставі, як можна подати документальне уточнення і які процедури перегляду чи захисту прав існують у відповідній сфері. За потреби звертаються по незалежну правову допомогу. Не слід публічно поширювати конфіденційні матеріали, щоб довести помилку: це може створити додаткові ризики для приватності. Загальні права щодо персональних даних установлені Законом України «Про захист персональних даних».
Чи існує один оптимальний тест для школи або громади?
Наявні спеціалізовані методики не отримали достатнього наукового підтвердження для такого універсального використання. Їхні вибірки, завдання та вимоги до підготовки оцінювачів різняться; у систематичному огляді Brouillette-Alarie та співавторів (2025) відсутні дитячі й підліткові вибірки. Для шкіл і громад пріоритет становлять безпечні механізми повідомлення про конкретні загрози, підтримка та фахова перевірка фактів.
Чи може програма профілактики бути шкідливою?
Так, якщо необґрунтоване маркування людей, нерівномірний контроль або розголошення приватних даних спричиняють шкоду. Слід оцінювати результати програми разом із можливими побічними наслідками, а не прирівнювати кількість направлень до запобігання нападам. Огляд Campbell (2025) прямо описує небезпеку витрат і стигматизації за завищеної оцінки ризику.
Висновки
Хибнопозитивні висновки в оцінюванні радикалізації є одночасно проблемою статистичного прогнозу, якості даних, професійного судження та прав людини. Обмежена поширеність насильницьких подій, неоднорідність шляхів радикалізації й недосконала проспективна перевірка інструментів вимагають чітко називати предмет оцінювання та межі висновку. Найбільш обґрунтована професійна практика спирається на перевірені факти, незалежний перегляд, визначені процедури захисту прав і пропорційні заходи безпеки. Мета профілактики — запобігання конкретній шкоді з одночасним збереженням гідності, довіри та законних прав людини. Campbell Collaboration (2025); ОБСЄ (2014).
Пов’язані статті
Джерела
Brouillette-Alarie, S., Hassan, G., Varela, W., та ін. (2025). Reliability and Validity of Risk Assessment Tools for Violent Extremism: A Systematic Review. Campbell Systematic Reviews, 21(4), e70080. https://doi.org/10.1002/cl2.70080.
Cherney, A., & Belton, E. (2024). Testing the reliability and validity of the VERA-2R on individuals who have radicalised in Australia. Australian Institute of Criminology, CRG 40/21–22. https://doi.org/10.52922/crg77345.
Clemmow, C., Fowler, N., Seaward, A., & Gill, P. (2025). Risk of What and Why? Disaggregating Pathways to Extremist Behaviours in Individuals Susceptible to Violent Extremism. Behavioral Sciences & the Law, 43(2), 228–247. https://doi.org/10.1002/bsl.2710.
Knäble, J., Breiling, L., Brodführer, A., Sadowski, F., Heil, L., & Rettenberger, M. (2025). A scoping review of risk and protective factors for right-wing extremist violence. Aggression and Violent Behavior, 85, 102098. https://doi.org/10.1016/j.avb.2025.102098.
Pandey, K., & Behera, N. (2026). Factors Influencing Radicalization Process at Micro, Meso, and Macro Levels: A Systematic Literature Review. Behavioral Sciences & the Law, 44(4), 571–589. https://doi.org/10.1002/bsl.70064.
Верховна Рада України. (1996). Конституція України, статті 21, 24, 32, 34. Офіційний текст.
Верховна Рада України. (2010). Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI (чинна редакція). Офіційний текст.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі. (2014). Preventing Terrorism and Countering Violent Extremism and Radicalization that Lead to Terrorism: A Community-Policing Approach. Офіційний посібник ОБСЄ.
ЮНЕСКО. (2017). Preventing violent extremism through education: A guide for policy-makers. UNESCO Digital Library.