Профілактика насильницької радикалізації у школі
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Профілактика насильницької радикалізації у школі починається з організації безпечного освітнього середовища, у якому підлітки можуть обговорювати складні суспільні питання, переживати конфлікти без насильства, отримувати підтримку дорослих і звертатися по допомогу без страху бути затаврованими. Для школи це системна освітня, психологічна й організаційна робота, а не пошук учнів із «небезпечними поглядами».
Шкільна профілактика має конкретну мету: зменшувати умови, за яких виправдання або погрози ідеологічно мотивованим насильством можуть перерости в заподіяння шкоди, та забезпечувати своєчасну допомогу дітям. Огляд досліджень у Journal of School Psychology підкреслює особливу роль шкільних психологів, підготовки персоналу й скоординованих дій у відповідь на загрозу.
Підхід, заснований на правах людини, участі учнів і відкритому діалозі, підтримують UNESCO та UNODC. Проте наукова оцінка результатів вимагає обережності: покращення знань чи ставлення до різноманіття ще не є доказом зниження кількості насильницьких інцидентів.
Що означає насильницька радикалізація у шкільному контексті
Насильницька радикалізація — це неоднорідні процеси, за яких людина поступово або внаслідок окремих подій починає виправдовувати, підтримувати чи розглядати ідеологічно мотивоване насильство як допустимий спосіб дії. Цим поняттям описують можливі зміни переконань, соціальних зв’язків, намірів і поведінки; воно не позначає єдиної послідовності стадій. Психологічне дослідження розмежовує підтримку насильства, висловлення намірів, підготовчі дії та саме насильство. Horgan та співавтори (2024) розглядають у шкільному середовищі як питання запобігання ідеологічно мотивованим загрозам, так і ширшу роботу з безпекою.
Радикальні політичні позиції, непопулярні думки, критика влади, мирний протест, релігійні переконання й дослідження суперечливих ідей належать до простору прав і свобод. Учень може гостро критикувати суспільні інституції, розмірковувати про війну, шукати власну ідентичність або сперечатися з учителем, не висловлюючи наміру завдати шкоди. Підставою для реагування на загрозу стає конкретна поведінка, спрямована на заподіяння шкоди: правдоподібні погрози, цілеспрямоване залякування, ознаки планування нападу або інші обставини, що потребують фахової оцінки.
Шкільне насильство також має різні мотиви. Конфлікт між однокласниками, цькування, спонтанна агресія та ідеологічно мотивований напад потребують належного реагування, але описувати всі ці явища як «екстремізм» означало б втратити важливі відмінності. У дослідженні шкільної безпеки Horgan та співавторів спеціально розмежовано ідеологічно мотивоване насильство та інші форми цілеспрямованих нападів.
Що саме може робити школа
Школа може викладати права людини й громадянські компетентності, підтримувати зв’язки між учнями, помічати страждання, реагувати на насильство, навчати ненасильницького врегулювання конфліктів і передавати достовірну інформацію компетентним службам. Учителі та шкільні психологи не виконують функцій слідчих або експертів із передбачення терористичної поведінки. Керівництво UNESCO для педагогів рекомендує відповідальний обмін думками, повагу й педагогічну підготовку.
Чому школа має значення для профілактики
Дитина значну частину часу проводить серед однолітків і педагогів. Саме тут вона набуває досвіду включеності чи ізоляції, справедливих процедур чи приниження, відкритої дискусії чи вимушеного мовчання. Підлітковий вік пов’язаний із розвитком автономії, моральних суджень, соціальної належності та здатності оцінювати інформацію. У публікації Європейської комісії про неповнолітніх і радикалізацію (2025) розглядається переплетення особистих, суспільних і цифрових чинників, а не окремий універсальний психологічний тип.
Школа є особливо цінним середовищем для ранньої підтримки, тому що педагоги можуть виявляти потреби учнів до появи гострої кризи. Це стосується відчуття виключення з колективу, тривалих конфліктів, досвіду цькування, втрати довіри й ізоляції. Ці обставини самі по собі не доводять, що дитина схильна до насильницького екстремізму. Вони є підставою для підтримки її добробуту незалежно від політичних чи світоглядних поглядів.
Метааналіз 90 досліджень встановив зв’язок шкільної залученості та належності зі сприятливішими показниками психічного здоров’я й меншою поширеністю низки ризикованих форм поведінки, включно з насильством. Це дослідження шкільної належності не вимірювало безпосередньо попередження тероризму; переносити його результати на такий результат без додаткових досліджень некоректно.
Психологічні й соціальні механізми: що відомо
Потреба в належності, визнанні та значущості
Для частини молодих людей привабливість небезпечної групи може бути пов’язана з обіцянкою спільноти, статусу, зрозумілих правил і відчуття власної важливості. Соціальна ізоляція, приниження або конфлікт здатні створювати сприятливий ґрунт для маніпуляції, але ні одна подія, ні певна риса особистості не є достатнім поясненням насильства. У систематичному огляді Charkawi, Dunn і Bliuc зміцнення належності, довіри, взаємодії з громадою й здатності до рефлексії пов’язували з кращими результатами окремих профілактичних програм; якість доказів була неоднорідною.
Практичний висновок для школи — забезпечувати доступ до прийнятних способів здобувати визнання: учнівського самоврядування, творчих і спортивних об’єднань, волонтерства, наставництва, допомоги одноліткам. Корисність таких практик слід оцінювати за реальним добробутом і залученістю учнів, без обіцянки прямого антитерористичного ефекту.
Сприйняття несправедливості та пошук простих відповідей
Відчуття несправедливості, образи або безсилля може посилювати потребу в однозначних поясненнях складних подій. Пропагандистські повідомлення нерідко пропонують чітке розмежування «своїх» і «чужих», перекладають провину на цілу групу та виправдовують насильство. Однак переживання несправедливості може також сприяти законній громадянській участі, правозахисній діяльності й мирному протесту. Школа допомагає учням розрізняти факт, інтерпретацію, емоційне судження та заклик заподіяти шкоду. UNESCO обґрунтовує освітню профілактику громадянськими компетентностями, повагою до прав і мирним вирішенням конфліктів.
Соціальні групи, довіра й підліткова автономія
На поведінку учнів впливають однолітки, родина, школа, місцеві спільноти та цифрові мережі. Вплив не є одностороннім: дитина може відмовлятися від тиску, змінювати групу спілкування, знаходити нові джерела підтримки. Профілактичне середовище підтримує можливість розмовляти з дорослими про суперечливі теми без автоматичного покарання за питання. Це особливо важливо, коли школяр уперше стикається з матеріалами, що містять мову ворожнечі або виправдання насильства.
Цифрові середовища та онлайн-вплив
Підлітки можуть зустрічати мову ворожнечі, конспірологічні твердження, романтизацію нападів і маніпулятивні повідомлення у відео, коментарях, ігрових спільнотах чи приватних чатах. Сучасні матеріали Європейської комісії описують поєднання онлайн-спілкування, ігрових прийомів і змішаних ідеологічних наративів у деяких випадках залучення неповнолітніх Європейська комісія, 2025. Водночас наявність певної платформи чи перегляд суперечливого матеріалу не дають змоги прогнозувати поведінку окремої дитини.
Медіаграмотність охоплює перевірку джерел, розпізнавання емоційної маніпуляції, розуміння того, як створюється цифровий контент, і знання безпечних способів повідомити про погрозу чи домагання. Вона має допомагати учневі діяти самостійно, а не перетворюватися на примусовий перегляд особистих повідомлень школярів.
Три рівні профілактики: універсальний, вибірковий та індивідуальний
Універсальна профілактика для всіх учнів
Універсальна робота створює правила поваги й ненасильства для всього класу та всієї школи. Її компоненти: навчання правам людини, обговорення конфліктів, медіаграмотність, безпечні канали звернення, робота проти дискримінації, належність до шкільної спільноти, психологічна підтримка. Універсальна освіта не вимагає призначати дітям категорії «груп ризику». Такі принципи закладено в посібнику UNESCO для освітньої політики та практичному посібнику ВООЗ, UNESCO й UNICEF із попередження насильства у школі.
Вибіркова підтримка за наявності конкретних потреб
Вибіркова профілактика спрямована на групи чи ситуації, у яких потрібна додаткова допомога: клас із тривалим конфліктом, діти після пережитого насильства, учні, які зазнають систематичного цькування, або спільнота після травматичної події. Критерій залучення — реальна потреба в допомозі, а не етнічне походження, релігія, політична думка, сімейна історія чи психіатричний діагноз. Варто пропонувати консультації, відновлення безпеки й взаємодію з родиною на основі згоди, законності та найкращих інтересів дитини.
Індивідуальна робота за конкретних обставин
Якщо педагог бачить погрозу, залякування чи іншу поведінку, що створює обґрунтовану тривогу за безпеку, потрібне документування фактів, допомога постраждалим, звернення до відповідальних осіб і, за необхідності, залучення компетентних органів. Психологічна підтримка може бути частиною індивідуального плану, але школа не повинна ставити учневі «діагноз радикалізації». Огляд Horgan та співавторів розглядає міждисциплінарні підходи до оцінювання та управління загрозами, наголошуючи на компетенціях залучених фахівців.
Ці рівні доповнюють один одного. Високоякісне загальношкільне середовище полегшує своєчасне повідомлення про конкретні загрози; адресна допомога працює краще, коли дитина має довіру до дорослих.
Які освітні практики мають сенс
Обговорення суперечливих тем у класі
Педагог може організувати обговорення складної події через запитання про джерела інформації, людські наслідки, можливі ненасильницькі дії та межі відповідальності. Важливо сформулювати правила, що захищають учнів від особистих нападів: критикуємо твердження й дії, вислуховуємо пояснення, зупиняємо приниження й погрози. Складні теми війни, ідентичності, релігії або політики мають обговорюватися з урахуванням досвіду дітей і можливості відмовитися від публічного розкриття травматичних переживань. Педагогічні методи діалогу й критичного осмислення описані в керівництві UNESCO та матеріалах UNODC для середньої школи.
Медіаграмотність і розбір маніпуляцій
Корисні вправи — порівняти надійність кількох джерел про ту саму подію, розділити спостережувані факти й судження, розібрати заголовок, який провокує страх, дослідити способи перевірки зображень та відео. Для школярів важливе розуміння, що популярність допису та впевненість мовця не доводять істинності твердження. Викладання не потребує демонстрації пропагандистських матеріалів із жорстокими сценами або надання доступу до екстремістських спільнот.
Соціально-емоційні навички та вирішення конфліктів
Робота з емоціями, діалогом, саморегуляцією та відновленням стосунків корисна для шкільної взаємодії. Наукове підтвердження зниження загального шкільного насильства сильніше, ніж пряме підтвердження впливу на рідкісні випадки ідеологічного насильства. Систематичний огляд шкільних втручань 2026 року показав, що серед 15 випробуваних програм 13 зменшували насильство, тоді як вплив на навчальні результати був непослідовним. Висновки стосуються саме шкільного насильства у досліджуваних умовах, а не терористичної діяльності.
Підтримка належності й участі дітей
Школа може надати учням реальний голос в ухваленні рішень: обговорення правил, проєкти для громади, взаємодопомога, конструктивний розгляд скарг. Систематичний огляд і метааналіз втручань у закладах середньої освіти засвідчив можливість покращувати показники належності та залученості Interventions to Improve Connectedness, Belonging, and Engagement (2025). Ця користь має самостійну освітню цінність; її не можна автоматично трактувати як доведене запобігання насильницькій радикалізації.
Що говорить доказова база про спеціальні програми запобігання екстремізму
Профілактичні програми часто оцінюють через зміни знань, ставлень, упевненості, критичного мислення та готовності до мирного діалогу. Це важливі освітні результати, але їхня віддаленість від реальних насильницьких подій створює методологічну проблему. Злочини ідеологічного характеру відносно рідкісні; достатньо великі й тривалі дослідження для прямого вимірювання їх запобігання проводити складно.
Систематичний огляд Charkawi, Dunn і Bliuc (2024) об’єднав 74 оцінювання програм первинної, вторинної та третинної профілактики. За оцінкою авторів, 32% досліджень повідомляли успішний результат, 55% — обмежений успіх, а 8% — невдачу; категорії в публікації не є вичерпним розподілом до 100%. У багатьох роботах успіх визначали за оцінкою самих виконавців або оцінювачів, а критерії результату відрізнялися. Деякі програми супроводжувалися небажаними наслідками, зокрема відчуженням і стигматизацією.
Огляд UNESCO про ефективні освітні заходи (2018) описує зміни знань, соціально-емоційних умінь і поведінкових намірів, водночас визнає потребу в якіснішому оцінюванні. Пізніший огляд Horgan та співавторів (2024) пропонує орієнтири спеціально для шкіл, проте сам огляд не є рандомізованим випробуванням універсальної програми. Отже, науково обґрунтований підхід полягає в обережному використанні багатокомпонентних практик і перевірці їхніх реальних результатів.
Окремо слід пам’ятати про дослідницькі протоколи. Публікація Campbell 2025 року щодо освітніх програм протидії онлайн-пропаганді є протоколом майбутнього систематичного огляду, а не готовим доказом ефективності таких програм.
Як створити загальношкільну систему профілактики
1. Узгодити правила безпеки, поваги й відповідальності
Керівництво школи визначає зрозумілі процедури повідомлення про погрози, насильство, цькування й дискримінацію; пояснює, хто отримує інформацію, як захищаються персональні дані та які служби можуть залучатися. Правила повинні бути доступні дітям, батькам, педагогам і персоналу. Загальношкільний підхід із участю всіх сторін підтримує UNESCO.
2. Підготувати педагогів до складних розмов
Підготовка має включати право учнів на висловлення думки, розпізнавання погроз і примусу, межі педагогічної компетенції, психологічну першу допомогу, способи не допустити ескалації класного конфлікту та порядок переадресування. Учителю потрібна можливість отримати консультацію фахівця без публічного обговорення конкретної дитини в колективі.
3. Зробити допомогу доступною
Учні повинні знати, до кого можна звернутися по підтримку, як повідомити про переслідування, що відбувається після звернення та як захищатиметься конфіденційність. Анонімне повідомлення може бути важливим каналом інформації, але потребує перевірки фактів і захисту від зловживань. Звернення по психологічну допомогу має залишатися нормальним шляхом підтримки добробуту дитини.
4. Залучити батьків і громаду
Робота з родинами спрямована на підтримку довіри й навичок спілкування про цифровий досвід, війну, конфлікти, приниження й небезпечні повідомлення. Корисно інформувати батьків про способи збереження доказів конкретних погроз і правила звернення до школи, але не закликати їх до тотального стеження за приватним життям дітей. Школа співпрацює зі службами у справах дітей, соціальними та медичними установами за потреби й відповідно до закону.
5. Відокремити психологічну підтримку від реагування на загрозу
Потреба в допомозі через тривогу, депресивні переживання, труднощі навчання чи конфлікт удома не є ознакою насильницької радикалізації. Якщо водночас виникають конкретні, достовірні відомості про можливу шкоду, їх оцінюють через окремий механізм безпеки з участю компетентних фахівців. Це захищає і дитину, і тих, кому може загрожувати небезпека.
Як говорити з учнем, який висловлює тривожні погляди
Початок розмови — з’ясування значення висловлювання та емоційного стану учня. Запитання на кшталт «Що ти маєш на увазі?», «Звідки ти дізнався про це?», «Як ти ставишся до заподіяння шкоди людям?» допомагають відокремити цитування чужих ідей, провокацію, емоційний спалах і конкретну погрозу. Педагог говорить спокійно, не обіцяє абсолютної таємниці в ситуації загрози життю, не принижує й не влаштовує публічного допиту.
Якщо учень обґрунтовує насильство або повторює мову ненависті, дорослий чітко встановлює межу допустимої поведінки та повертає розмову до наслідків для людей, аргументів і ненасильницьких альтернатив. За потреби залучають шкільного психолога, адміністрацію й батьків або законних представників з урахуванням безпеки дитини. Посібники UNESCO та UNODC пропонують педагогічне обговорення проблеми з повагою до учнів.
Неприйнятною практикою є оголошувати школяра «екстремістом» через одну репліку, малюнок, одяг, релігійні практики чи відвідуваний сайт. Надмірне маркування може посилити ізоляцію і підірвати довіру до шкільних процедур.
Коли потрібне реагування на конкретну загрозу
Обґрунтована тривога виникає насамперед через перевірювані обставини: пряму погрозу конкретній особі або групі, переслідування, примушування, повідомлення про намір заподіяти шкоду, демонстрацію підготовчих дій чи доступну інформацію про реальну небезпеку. Значення цих обставин залежить від контексту, достовірності та часу. Жоден перелік сам по собі не є інструментом надійного індивідуального прогнозу.
У звіті Національного центру оцінювання загроз Секретної служби США (2021) наголошено, що універсального профілю нападника на школу немає, а ефективне реагування спирається на міждисциплінарне розуміння конкретного випадку. Це дослідження стосується цілеспрямованого шкільного насильства у США; його не можна представляти як перевірений український алгоритм прогнозування тероризму.
Практична послідовність у школі: забезпечити безпеку присутніх, зберегти відомі факти без самостійного розслідування, повідомити відповідальних осіб, діяти відповідно до чинних правових процедур і надати допомогу дитині та можливим постраждалим. За безпосередньої загрози життю чи здоров’ю потрібно негайно звертатися до відповідних екстрених служб. Доступ до приватних даних, інформування родини та залучення зовнішніх служб здійснюють у межах закону та з урахуванням найкращих інтересів дитини.
Чи можна застосовувати спеціальні інструменти оцінювання ризику
Інструменти VERA-2R, TRAP-18 та ERG22+ створені для спеціалізованого професійного використання в окремих контекстах оцінювання насильницького екстремізму. Вони відрізняються предметом оцінювання, доступністю даних і доказами валідності; застосування вимагає підготовки та міждисциплінарної інтерпретації. Шкільний педагог або батьки не повинні самостійно класифікувати дітей за такими шкалами чи онлайн-списками «симптомів». Для практичної школи потрібна процедура повідомлення про поведінкову загрозу й залучення належно уповноважених фахівців, а не ярлик, сформований тестом.
Особливості української школи під час війни
Українські учні можуть мати досвід переміщення, втрати близьких, небезпеки, розлуки, тривог і суперечливих розповідей про події. Навіть у межах одного класу цей досвід істотно різниться. Профілактична робота враховує чутливість до травми, безпеку обговорень, повагу до гідності дитини та вікові можливості. Травматичний досвід не становить «профілю радикалізації»; він може обґрунтовувати потребу в доступній психологічній та соціальній підтримці.
Важливо розрізняти законне висловлення переконань про захист України, державну незалежність, права людини й міжнародне право, та пропагування заподіяння шкоди цивільним людям. Освітня редакційна інтерпретація полягає в тому, що школа повинна створювати простір для осмислення подій і водночас послідовно реагувати на погрози, приниження й насильство. Юридичну кваліфікацію конкретного випадку встановлюють компетентні органи.
Чинні українські процедури реагування на насильство
Постанова Кабінету Міністрів України № 1513 від 19 листопада 2025 року затвердила порядок реагування на насильство й жорстоке поводження з дітьми в закладах, які працюють із дітьми, зокрема в освіті. Документ закріплює вимоги законності, конфіденційності, неупередженості, захисту персональних даних і найкращих інтересів дитини.
Міністерство освіти і науки України 12 серпня 2026 року повідомило про нову редакцію порядків реагування на цькування та застосування виховних заходів; вона діє з 11 серпня 2026 року. Передбачено спільну комісію для випадків насильства і булінгу, розгляд керівником повідомлення протягом доби від реєстрації та, за виявлення ознак насильства, невідкладне письмове повідомлення поліції та служби у справах дітей у строк не пізніше трьох годин. Служба освітнього омбудсмена пояснює, що повідомлення можуть бути усними, письмовими, анонімними; факт булінгу встановлює суд, а шкільна комісія оцінює обставини та потреби дитини.
Це правові механізми реагування на насильство й захисту дітей. Їх не слід плутати з науковими програмами запобігання насильницькій радикалізації або застосовувати до самого факту непопулярних політичних поглядів. Коли йдеться про конкретне можливе правопорушення чи безпосередню загрозу, школа діє за актуальними нормативними актами й компетенцією відповідних органів.
Чого школі слід уникати
Найбільші ризики помилкової профілактики пов’язані зі стигматизацією, непрозорим стеженням, покаранням за мирне інакомислення, колективною підозрою та безпідставним поширенням даних дитини. Спеціальні заняття, які представляють якусь релігію, етнічність або політичний напрям як доказ небезпеки, підривають педагогічну довіру й суперечать засаді рівної гідності.
Так само не варто проводити масові «психологічні тести на екстремізм» без належної валідизації, демонструвати шокувальні відео з насильством як виховний прийом чи проводити обов’язкові публічні зізнання щодо інтернет-активності. Дані про частоту переглядів або висловлені думки без контексту не дозволяють обчислити індивідуальну ймовірність нападу. У систематичному огляді програм протидії насильницькому екстремізму прямо зафіксовано можливі негативні наслідки втручань, зокрема стигму й відчуження.
Як оцінювати результати профілактики
Оцінювання починається з конкретних питань: чи знають учні способи отримання допомоги, чи довіряють дорослим, чи зменшилися випадки цькування, чи краще працівники реагують на повідомлення, чи доступні безпечні форми діалогу, чи почуваються школярі захищеними. Вимірювання можуть включати анонімні опитування клімату школи, спостереження за виконанням процедур, аналіз звернень і незалежну оцінку якості занять. Жоден із цих показників окремо не доводить зниження ризику терористичного нападу.
Корисно розрізняти чотири типи результатів: охоплення програмою; засвоєння знань і навичок; зміни безпечної поведінки та міжособистісних стосунків; підтверджені показники насильства. Кількість скарг після впровадження довіреного каналу звернення може тимчасово збільшитися внаслідок кращого виявлення, а не погіршення безпеки. Варто фіксувати небажані наслідки: дискримінацію, втрату довіри, відмову дітей від допомоги та поширення чутливих даних. Методологічні труднощі оцінювання спеціалізованих програм описано в огляді Charkawi та співавторів.
Орієнтовний план впровадження для керівництва школи
Протягом першого етапу адміністрація перевіряє чинні документи про безпечне середовище, доступність каналів повідомлень і компетенції відповідальних осіб. Далі організовують консультації з педагогами, психологами, учнівським самоврядуванням та батьками, щоб визначити реальні проблеми конкретної школи. На наступному етапі проводять підготовку педагогів і впроваджують заняття з діалогу, медіаграмотності та ненасильницького врегулювання конфліктів. Після цього оцінюють участь, відчуття безпеки, якість реагування й можливі небажані наслідки. Тривалість і послідовність залежать від ресурсів, віку дітей та реальних потреб закладу.
Поширені запитання
Чи означає радикальна думка, що школяр може вчинити напад?
Ні. Радикальна думка, мирний протест або різка критика політики самі по собі не дозволяють прогнозувати насильство. Реагування на безпеку ґрунтується на конкретних діях і відомостях про загрозу, а не на світоглядній належності Horgan та співавтори.
Чи є дієвий шкільний тест на насильницьку радикалізацію?
Універсального тесту, який надійно передбачає ідеологічно мотивований напад окремого учня, немає. Спеціалізовані інструменти оцінювання загроз мають визначені сфери використання та потребують підготовлених фахівців. Школа повинна документувати факти і виконувати процедури безпеки.
Чи можуть уроки медіаграмотності запобігти вербуванню?
Медіаграмотність може розвивати навички критичного оцінювання маніпулятивних повідомлень. Прямі докази того, що окремий урок знижує кількість випадків вербування або насильства, залишаються обмеженими; Campbell (2025) опублікував протокол систематичного огляду саме таких втручань.
Чи слід повідомляти поліцію про кожну провокаційну фразу учня?
Сам факт провокаційної або непопулярної думки не є підставою для автоматичного кримінального трактування. За конкретних ознак насильства школа діє відповідно до чинних порядків МОН й інших правових норм. Реальну невідкладну загрозу потрібно передати компетентним службам.
Чи потрібна психологічна допомога дитині, яка переглянула екстремістський матеріал?
Один перегляд матеріалу не означає патології або наміру вчинити насильство. Допомога доцільна, коли дитину налякали побачені сцени, вона зазнає тиску, погроз, переслідування чи має інші потреби у підтримці. Розмова повинна зберігати довіру та повагу до приватності.
Як батькам розмовляти з підлітком про небезпечний контент?
Краще почати з відкритих запитань: що саме здалося переконливим, які почуття викликав матеріал, як можна перевірити інформацію. Допоможіть відрізнити повідомлення про подію від заклику завдати шкоди та покажіть безпечні канали звернення. За наявності конкретних погроз необхідно діяти відповідно до ситуації й закону.
Чи можна навчати про радикалізацію в молодших класах?
Для молодших дітей пріоритетами є безпечні стосунки, співчуття, правила ненасильства, розуміння прав та звернення по допомогу. Детальні обговорення екстремістської пропаганди або приклади жорстоких нападів мають відповідати віку, педагогічній меті й психологічній безпеці.
Що робити, якщо клас конфліктує через політичні погляди?
Педагог захищає можливість висловлювати думки без принижень і погроз, встановлює правила розмови, розглядає перевірювані факти та пропонує конструктивні способи незгоди. За насильства або цькування запускається відповідний механізм захисту дітей.
Чи доведено ефективність шкільних програм проти насильницького екстремізму?
Для окремих освітніх, соціальних і психологічних результатів є позитивні дані, однак дослідження відрізняються дизайном і критеріями результату. Переконливого універсального рецепта, який би для будь-якої школи забезпечував виміряне зниження ідеологічно мотивованого насильства, не встановлено Charkawi та співавтори, 2024.
Яка головна ознака якісної профілактики?
Діти знають, що насильство та погрози мають наслідки, а складні питання можна обговорювати відкрито. Вони мають доступ до безпечного дорослого, зрозумілих процедур допомоги й справедливого ставлення. Відповідальні особи реагують на реальну шкоду та перевірені загрози з повагою до прав дитини.
Висновки
Профілактика насильницької радикалізації у школі є частиною системи безпеки й якісної освіти. Вона поєднує права людини, участь дітей, надійні стосунки, медіаграмотність, попередження насильства та професійне реагування на конкретні загрози. Науковий пріоритет — перевірювати ефективність кожної практики за тим результатом, який вона справді вимірює, зберігаючи гідність і права кожної дитини.
Пов’язані статті
Джерела
• Charkawi, W., Dunn, K., & Bliuc, A.-M. (2024). Evaluations of countering violent extremism programs: Linking success to content, approach, setting, and participants. International Journal of Law, Crime and Justice, 77, 100674. DOI.
• Davies, C. A., Cordier, R., Graham, P., Littlefair, D., Speyer, R., & Melo, D. (2025). Interventions to Improve Connectedness, Belonging, and Engagement in Secondary Schools: A Systematic Review and Meta-Analysis. Education Sciences, 15(5), 582. DOI.
• Devries, K., Eldred, E., Pearlman, J., et al. (2026). Do school-based violence interventions improve educational outcomes? A systematic review. BMC Public Health. DOI.
• Duarte, F. P., Ramos, J. P., Barbosa, P., Vergani, M., & de Carvalho, C. M. (2025). PROTOCOL: Effectiveness of Educational Programmes to Prevent and Counter Online Violent Extremist Propaganda: A Systematic Review. Campbell Systematic Reviews. DOI.
• European Commission, Directorate-General for Migration and Home Affairs. (2025). Conclusion Paper: How and Why Minors and Youth are Attracted by Extremist Ideologies? Офіційна публікація.
• Horgan, J., Lorig, C., Borum, R., Allely, C. S., & Herrenkohl, T. I. (2024). Understanding and preventing violent extremism in school settings. Journal of School Psychology, 106, 101346. DOI.
• National Threat Assessment Center, U.S. Secret Service. (2021). Averting Targeted School Violence: A U.S. Secret Service Analysis of Plots Against Schools. Офіційний звіт.
• Rose, I. D., Lesesne, C. A., Sun, J., Johns, M. M., Zhang, X., & Hertz, M. (2022). The Relationship of School Connectedness to Adolescents' Engagement in Co-Occurring Health Risks: A Meta-Analytic Review. Journal of School Nursing, 40(1), 58–73. DOI.
• UNESCO. (2016). A Teacher's Guide on the Prevention of Violent Extremism. Офіційний документ.
• UNESCO. (2017). Preventing Violent Extremism through Education: A Guide for Policy-Makers. DOI.
• UNESCO. (2018). Preventing Violent Extremism through Education: Effective Activities and Impact. Офіційний документ.
• UNESCO. (2022). Q&A: The Role of Teachers in Preventing and Addressing School Violence. Офіційна публікація.
• UNODC. (2020). Secondary Teaching Guide: Terrorism & Violent Extremism. Офіційний матеріал.
• WHO, UNESCO, & UNICEF. (2019). School-based Violence Prevention: A Practical Handbook. Офіційне видання.
• Кабінет Міністрів України. (2025). Постанова № 1513 «Про затвердження Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми». Офіційний текст.
• Міністерство освіти і науки України. (2026). МОН оновлює підходи до запобігання та реагування на булінг і насильство в закладах освіти. Офіційне повідомлення.
• Освітній омбудсмен України. (2026). Оновлено Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) та Порядок застосування заходів виховного впливу. Офіційне роз’яснення.