Що робити, коли людина погрожує ідеологічно мотивованим насильством
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Якщо людина погрожує завдати шкоди вам, іншим людям або певній групі через політичні, релігійні чи інші ідеологічні переконання, першочерговим завданням є безпека. Перейдіть у безпечне місце, не вступайте в небезпечну суперечку та повідомте поліцію про конкретні слова, дії, місце, час і можливих постраждалих. В Україні за безпосередньої небезпеки телефонуйте 102 або 112. Офіційні роз'яснення Національної поліції передбачають звернення за цими номерами, коли подія потребує негайного реагування.
Ідеологічний мотив допомагає описати контекст погрози, однак рішення про захист ґрунтується на змісті та обставинах загрози. Мирна політична участь, гостра публічна критика, релігійна практика, незвичні переконання або належність до спільноти самі собою не означають наміру здійснити насильство. Ця стаття пояснює, як діяти потерпілим, свідкам, близьким, батькам і працівникам установ, а також що встановлено науковими дослідженнями про оцінювання таких загроз.
Коли діяти негайно: перші хвилини після погрози
За наявності конкретної погрози нападу, переслідування, примусу, погроз щодо дітей або повідомлення про можливе насильство у визначеному місці пріоритет має фізичне віддалення від джерела небезпеки. Не підходьте ближче, щоб перевірити серйозність слів, і не ризикуйте життям заради фото чи запису. За можливості попередьте людей, яким безпосередньо загрожує небезпека, у спосіб, що не збільшує ризик.
Якщо ви перебуваєте поруч із людиною, яка погрожує, відійдіть до місця, звідки можна безпечно викликати допомогу. У приміщенні за потреби залиште зону конфлікту; якщо вихід небезпечний, використовуйте доступне укриття та виконуйте вказівки екстрених служб. У громадському місці повідомте працівників безпеки або відповідальних осіб, не покладаючи на них вирішення кримінальної загрози замість поліції.
Телефонуйте 102 або 112, повідомте адресу чи орієнтир, зміст загрози, відомості про можливі цілі та чи є постраждалі. Якщо потрібна невідкладна медична допомога, скажіть про це диспетчеру; в Україні екстрена медична допомога доступна за номером 103. Порядок звернення підтверджують Національна поліція та Державна служба з надзвичайних ситуацій.
Не зволікайте з повідомленням, доки самостійно визначатимете, чи є погроза «справжньою». Повноцінне встановлення наміру, доступних засобів і реальності ризику потребує фахової перевірки. Для звернення достатньо чесно описати те, що ви безпосередньо знаєте, відокремивши власні спостереження від припущень.
Що саме сказати диспетчеру
Корисне повідомлення містить факти: «Я перебуваю за такою адресою. Людина сьогодні о такій годині сказала, що планує завдати насильства таким-то людям або в такому-то місці. Це я почув особисто / прочитав у повідомленні. Мені відомі такі обставини. Є або немає відомостей про можливі засоби нападу. Зараз я перебуваю у безпечному місці». Подавайте лише те, що вам відомо, не додаючи психологічних діагнозів і припущень про вину.
Якщо місце перебування особи, конкретна адреса або її ім’я невідомі, це варто прямо зазначити. Повідомляйте про часові орієнтири, цифрове джерело, можливу ціль і доступний спосіб повторного зв’язку. Після виклику виконуйте інструкції уповноважених працівників. Поліція України пояснює базові відомості, які варто надати під час повідомлення про ймовірне правопорушення.
Що вважати ідеологічно мотивованою погрозою
Погроза насильством — це повідомлення або поведінка, через які людина вказує на можливість заподіяння фізичної шкоди іншій особі чи людям. Її зміст може бути прямим, завуальованим, повторюваним, висловленим особисто, телефоном чи в інтернеті. Ідеологічно мотивованою в контексті цієї статті називаємо погрозу, яку мовець обґрунтовує політичною, релігійною, етнонаціоналістичною, змовницькою чи іншою системою уявлень про те, кого начебто допустимо або необхідно атакувати.
Водночас люди висловлюють гнів, погляди та оцінки подій із різною риторичною гостротою. Для правової та професійної оцінки важливі конкретне висловлювання, контекст, поведінка, можливі цілі й перевірювані обставини. У цій темі слід розрізняти переконання; схвалення насильства на рівні слів; висловлення наміру; поведінкові дії, що можуть свідчити про підготовку; вчинене насильство. Ці рівні мають різний зміст і вимагають різних рішень.
Мотив ненависті та ідеологічна мотивація також не тотожні автоматично. Українська практика дослідження злочинів на ґрунті ненависті має окремі правові категорії. Посібник БДІПЛ ОБСЄ щодо документування та розслідування злочинів на ґрунті ненависті в Україні підкреслює важливість належного встановлення мотиву, доказів і потреб постраждалих.
Як відрізняти відому інформацію від припущень про небезпеку
Передаючи повідомлення відповідальним службам, корисно впорядкувати його за чотирма питаннями: що саме було сказано або зроблено; кому чи де могла загрожувати шкода; коли й за яких обставин це сталося; які факти підтверджені повідомленнями, свідками або безпосереднім спостереженням. Це структура опису події, а не тест, що визначає небезпечність людини.
Фахова оцінка загрози враховує динаміку поведінки, відомості про можливі наміри, зовнішні обставини та доступні джерела. Meloy та співавтори описали концепцію попереджувальної поведінки, яка допомагає фахівцям організувати перевірку; ці ознаки не перетворюються на універсальний профіль і самі по собі не встановлюють майбутнього злочину. Федеральне бюро розслідувань США наголошує, що жодна окрема поведінка не є достатнім доказом руху до цілеспрямованого насильства.
Погроза із вказівкою на конкретну людину чи установу потребує повідомлення навіть тоді, коли автор згодом називає її жартом або провокацією. Водночас відповідальне повідомлення означає точне відтворення обставин, а не вимогу самотужки визначити ступінь ризику, злочинний умисел чи правову кваліфікацію.
Чому психологічний «портрет екстреміста» вводить в оману
Систематичний огляд Brouillette-Alarie та співавторів (2025) охопив 20 досліджень валідності та надійності спеціалізованих засобів оцінки ризику насильницького екстремізму. Він показав, що дослідження переважно ретроспективні й жодне з включених не перевірило справжню прогностичну валідність для майбутнього насильницького екстремізму. Це важлива підстава для стриманості щодо індивідуальних прогнозів, навіть якщо аналіз проводить підготовлений фахівець.
VERA, TRAP-18 та ERG22+ належать до спеціалізованих інструментів структурованого професійного судження, що застосовуються в окремих експертних і правоохоронних контекстах із відповідною підготовкою. Наявні дані не дозволяють рекомендувати один із них як загальноприйнятий найточніший спосіб прогнозу для всіх груп. Читачам, близьким і педагогам ці методики не призначені для виставляння балів або класифікації знайомих.
Політичні погляди, релігія, походження, вік, психічний стан чи особливості темпераменту не дають підстав для ярлика «потенційно небезпечна людина». Рішення про звернення по захист повинне спиратися на конкретні погрози й обставини, а подальша перевірка — поважати права кожної зі сторін.
Як зберегти повідомлення й інші матеріали без ризику для себе
Якщо погроза надійшла в месенджері, електронним листом, коментарем або особистим повідомленням, збережіть доступний оригінал, дату, час, назву платформи, адресу сторінки та ідентифікатор облікового запису. За можливості зробіть знімки екрана, що показують повідомлення разом із контекстом, а не лише вирвану з розмови фразу. Не редагуйте оригінал і не дописуйте до нього власних пояснень.
Якщо ви були очевидцем, запишіть для себе приблизний час, місце, дослівні слова настільки, наскільки їх пам’ятаєте, і відомості про можливих свідків. Відокремте «бачив/чула», «отримав повідомлення» й «мені переказали». Зафіксуйте лише ті матеріали, доступ до яких у вас законний. Не намагайтеся проникнути в чужий пристрій, приватний обліковий запис або місце проживання.
Збирати докази потрібно після того, як ви опинилися в безпеці. Публічне поширення приватного листування, адрес, даних дітей чи фотографій може збільшити ризик переслідування. Передавайте релевантні матеріали уповноваженим органам захищеним доступним способом. Офіційні поради поліції рекомендують фіксувати наявні фото, відео й аудіозаписи, а українські правові роз’яснення згадують збереження листування, звернень і свідчень.
Якщо погроза зникла після видалення повідомлення
Запишіть те, що було доступне: дату, приблизний час, платформу, контекст, кому погрожували та хто міг бачити повідомлення. Не відкладайте повідомлення поліції лише через відсутність знімка екрана; поясніть, що цифровий матеріал міг бути видалений. Встановлювати його подальшу доказову цінність і можливість одержання даних повинні компетентні органи в межах закону.
Погроза в інтернеті: особливості цифрового середовища
Онлайновий простір змінює швидкість поширення погроз, можливість анонімізації автора й кількість потенційних адресатів. Одне повідомлення може містити ідеологічну образу, заклик до насильства або конкретну погрозу особі чи групі. Для безпечного реагування важливо передати точний текст і контекст, а також інформацію про ймовірну ціль, не вдаючись до власного розслідування автора.
Якщо загроза конкретна або невідкладна, спершу зв’яжіться з поліцією; позначення матеріалу як такого, що порушує правила платформи, може бути додатковою дією, але не замінює повідомлення компетентним службам. Після збереження доступних доказів можна використати інструменти скарги, блокування та налаштування приватності. Не відповідайте погрозами та не організовуйте публічне переслідування автора.
Вислів на кшталт «усі вони заслуговують покарання» може свідчити про ворожі переконання, але його значення відрізняється від адресного повідомлення про намір атакувати конкретну людину в конкретному місці. Редакційна рекомендація — описувати ці відмінності в заяві, а не робити категоричний висновок з однієї фрази.
Як говорити з людиною, яка погрожує, коли контакт неминучий
За безпосередньої небезпеки пріоритетом є припинення контакту та звернення по допомогу. Розмова може бути доречною лише тоді, коли умови безпечні, ви маєте можливість завершити контакт і немає потреби негайно захищати себе чи інших. Підтримувати розмову з погрожувачем із почуття обов’язку не потрібно.
За відносно безпечних умов говоріть коротко, спокійно й предметно. Можна сказати: «Мене непокоїть погроза завдати шкоди. Я сприймаю такі слова серйозно і повідомлю про них відповідальних людей». Уникайте приниження, глузування з ідентичності, погроз у відповідь та змагання за ідеологічну правоту. Мета такого контакту — визначити межі та знизити напруження, а не отримати зізнання чи провести непрофесійний допит.
Якщо людина просить зберігати її слова в таємниці, обіцяє, що «нічого не станеться», або вимагає доказів вашої лояльності, не беріться гарантувати нерозголошення погрози. Відомості про конкретну загрозу життю передаються тим, хто може забезпечити захист. Для сімейного спілкування про ідеологічну радикалізацію є окрема стаття ХАБа — «Як близьким реагувати на можливу насильницьку радикалізацію».
Коли погроза стосується іншої людини, громади чи установи
Якщо ви дізналися про погрозу щодо третьої особи, школи, закладу охорони здоров’я, релігійної громади, громадського заходу або іншої установи, передайте поліції відомі факти й контакти відповідальних осіб. Можна повідомити адміністрацію чи організатора про потребу в безпечному реагуванні, не поширюючи персональних даних ширшому колу людей.
Не намагайтеся власноруч встановлювати, чи може людина реалізувати погрозу, збираючи інформацію про її маршрути, приватне життя або доступ до небезпечних засобів. Для установ корисна наперед визначена процедура: хто приймає повідомлення, як передає його екстреним службам, хто підтримує постраждалих і як захищаються дані. Міждисциплінарний підхід описаний у матеріалах ФБР й у спеціалізованих рекомендаціях щодо роботи з загрозами.
Повідомлення про інцидент не дорівнює публічному обвинуваченню. Адміністрація та працівники мають забезпечувати безпеку всіх, документувати факти, зберігати конфіденційність і не встановлювати вину на підставі політичної чи культурної належності.
Як реагувати, якщо погрожує знайома або близька людина
Сімейні й дружні стосунки ускладнюють рішення про звернення по допомогу. Людина може боятися зруйнувати довіру, нашкодити близькому або переоцінити сказане під час конфлікту. Водночас загроза насильства щодо когось конкретного вимагає орієнтації на безпеку, а не лише на збереження стосунків.
Якщо ситуація не є невідкладною, опишіть конкретні висловлювання та вчинки довіреному дорослому або компетентному фахівцю, який може оцінити подальші кроки. Домовляйтеся про практичний план: де перебувати, кому повідомляти про нові погрози та які особисті межі зберігати. У разі повторної чи конкретної загрози повідомляйте поліцію. ФБР у матеріалах із запобігання цілеспрямованому насильству підкреслює значення своєчасного передавання достовірної інформації з боку близьких та свідків.
Тим, хто живе разом із людиною, яка погрожує, важливо особливо уважно поставитися до власної безпеки, доступу до телефону, можливості вийти з житла й потреб дітей. Якщо погрози є частиною домашнього насильства, діють окремі механізми захисту та допомоги; Уповноважений Верховної Ради з прав людини описує офіційні маршрути звернення щодо дітей і сімей.
Діти й підлітки: як захистити без стигматизації
Якщо погрозу отримала дитина, її слід вислухати спокійно, повідомити, що дорослі подбають про безпеку, та залучити відповідальних осіб. Не вимагайте багаторазово переказувати травматичну ситуацію перед різними людьми. Збережіть доступні докази, захистіть приватність і за наявності конкретної небезпеки зверніться до поліції. В Україні щодо насильства стосовно дітей можуть залучатися поліція, служба у справах дітей та відповідні служби громади — за офіційними роз’ясненнями Омбудсмана.
Якщо погрозливі слова висловив підліток, важливі конкретний зміст погрози, обставини, потреба захистити інших та можливість звернутися до відповідальних дорослих. Не варто оголошувати підлітка «екстремістом» за одне політичне висловлювання, шкільний конфлікт або інтернет-інтереси. Реагування має бути своєчасним, соразмірним, спрямованим на безпеку та сумісним із правами дитини.
Освітньому закладу доцільно передавати відомості лише тим працівникам і службам, для яких вони потрібні для захисту, та уникати публічного обговорення особистих даних неповнолітніх. За можливості забезпечте доступ до дорослого, якому дитина довіряє, і до фахової психологічної підтримки. Погрози нападом та ознаки негайної небезпеки потребують звернення до екстрених служб.
Український правовий контекст: що встановлено законом
В Україні кримінальне право окремо передбачає відповідальність за погрозу вбивством за наявності реальних підстав побоюватися її здійснення. Стаття 129 Кримінального кодексу України встановлює загальний склад правопорушення та окремо визначає кваліфікацію діяння, зокрема за мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості. Юридична оцінка конкретного випадку залежить від доказів та обставин, її здійснюють компетентні органи.
Не всяка образлива фраза автоматично є кримінально караною погрозою; так само відсутність певної ідеологічної ознаки не робить погрозу безпечною. Якщо вам загрожують, повідомляйте про факти. Визначення правопорушення, мотиву, доказових стандартів та процесуальних рішень належить правоохоронним органам і суду.
Якщо ви стали свідком події, що потребує негайного реагування, Національна поліція рекомендує телефонувати 102 або 112. Для повідомлення про вчинене правопорушення також можна звернутися із письмовою заявою. За необхідності правової консультації зверніться до системи безоплатної правничої допомоги; офіційний матеріал обласної адміністрації вказує контактний номер 0 800 213 103.
Чому повідомлення про конкретну погрозу важливе для запобігання насильству
Дослідження цілеспрямованого насильства описують випадки, коли наміри або інші тривожні повідомлення ставали відомими оточенню до нападу. Meloy та O’Toole розглядають поширення відомостей про можливий насильницький намір як один із досліджуваних феноменів оцінки загроз. Це не означає, що кожна погроза передує насильству, а факт її наявності сам по собі не надає статистично надійного індивідуального прогнозу.
Мета повідомлення — дати змогу уповноваженим службам своєчасно перевірити доступні факти, розглянути захисні заходи та за потреби залучити відповідних фахівців. В ідеалі система працює як послідовність приймання інформації, оцінювання обставин, реагування, документування і подальшого перегляду ситуації. Огляд ФБР щодо поведінкового аналізу описує міждисциплінарний підхід до таких задач.
Наука поки не дає універсального інструменту, що точно відокремлює всі майбутні напади від усіх хибних сигналів. Саме тому ефективне реагування поєднує передавання фактів, пропорційні заходи та увагу до прав людини, а не масове таврування людей зі «схожими» переконаннями.
Психологічна підтримка після погрози
Навіть коли напад не відбувся, погроза може спричинити страх, напруження, порушення сну, труднощі з концентрацією та уникання місць, що нагадують про подію. Вираженість реакцій змінюється залежно від попереднього досвіду, реальних умов небезпеки, доступу до підтримки та тривалості загрозливої ситуації. Наявність таких переживань не означає автоматичного психіатричного діагнозу.
Першочергова психологічна допомога включає відновлення фізичної безпеки, доступ до зрозумілої інформації, допомогу з повсякденними потребами й контакт із надійними людьми. Настанова ВООЗ із першої психологічної допомоги описує практичні принципи уваги до безпеки, вислуховування та налагодження підтримки. Людину не потрібно примушувати негайно детально розповідати про подію.
Якщо після погрози страх постійно заважає спати, працювати, навчатися чи підтримувати стосунки, доречно звернутися до фахівця психічного здоров’я. Якщо небезпека триває, психологічна підтримка має доповнювати план фізичного захисту та взаємодію з екстреними службами.
Поширені помилки, які збільшують ризик
Небезпечно домовлятися про особисту зустріч наодинці заради «з’ясування намірів», відповідати погрозою на погрозу, публікувати приватні адреси й дані дітей, проводити самостійні перевірки можливого доступу до зброї або починати відкритий онлайн-конфлікт із погрожувачем. Такі дії можуть спричинити ескалацію, створити додаткові ризики та ускладнити належне документування.
Шкідливим є й інший підхід: зводити занепокоєння до списку «психологічних ознак», релігійної належності, зовнішності, культурних символів або психіатричних ярликів. Професійні матеріали ФБР та сучасний систематичний огляд спеціалізованих інструментів підтримують увагу до поведінкового контексту і вказують на межі наявних знань.
Також не слід припускати, що повідомлення про загрозу автоматично доводить винуватість особи чи гарантує відсутність насильства. Передавання фактів — це початковий захисний крок, за яким мають іти компетентна перевірка та відповідні рішення.
Запитання, які найчастіше виникають
Чи потрібно звертатися до поліції, якщо мені погрожували лише в листуванні?
Так, якщо повідомлення містить конкретну загрозу життю чи фізичній безпеці або обставини викликають побоювання щодо її здійснення, звернення до поліції є доречним. За невідкладної небезпеки телефонуйте 102 або 112. Збережіть повідомлення та контекст, не намагаючись довести намір власноруч. Офіційні канали звернення Національної поліції діють незалежно від того, чи почалася фізична атака.
Що робити, якщо погрозу адресували не мені?
Передайте відповідальним службам те, що вам відомо, та поясніть, звідки походить інформація. Якщо можливо без додаткового ризику, повідомте людину або установу, яка може бути ціллю, щоб вона могла посилити власну безпеку. Бережіть приватність потенційних постраждалих.
Чи означає жорстка політична або релігійна риторика підготовку нападу?
Ні, сама риторика не дає такого висновку. Оцінювання конкретної погрози передбачає аналіз змісту висловлювань, обставин і доступних фактів. Огляд Brouillette-Alarie та співавторів особливо підкреслює обмеження точного індивідуального прогнозування насильницького екстремізму.
Як реагувати, якщо людина потім каже, що пожартувала?
Зафіксуйте точний зміст попереднього повідомлення та пояснення, що з’явилося згодом. Серйозність конкретної загрози встановлюють за всією сукупністю обставин; її пізніше заперечення саме по собі не усуває потребу в захисті, якщо існують реальні підстави для занепокоєння.
Чи можна пообіцяти знайомому, що нікому не розповідатиму про погрозу?
Не беріть на себе таке зобов’язання, коли йдеться про конкретну можливу загрозу життю. Зберігайте приватність настільки, наскільки це сумісно з безпекою, і передавайте інформацію уповноваженим службам та особам, які відповідають за захист.
Що робити, якщо я не знаю справжнього імені людини?
Повідомте відомі обставини: назву облікового запису, адресу сторінки, час, текст, можливу ціль і наявні матеріали. Не намагайтеся самостійно встановити особу незаконними способами. Невідоме ім’я не позбавляє сенсу звернення.
Чи потрібна консультація психолога після отримання погрози?
Психологічна підтримка корисна, коли пережите спричиняє виражений або тривалий дистрес. Вона допомагає впоратися з наслідками переживання загрози, водночас питання безпосередньої безпеки та правового захисту залишаються у віданні відповідних служб. Підхід до гуманної практичної підтримки викладено в настанові ВООЗ.
Пов’язані статті
Джерела
Brouillette-Alarie, S., Hassan, G., Varela, W., et al. (2025). Reliability and Validity of Risk Assessment Tools for Violent Extremism: A Systematic Review. Campbell Systematic Reviews, 21(4), e70080. DOI: 10.1002/cl2.70080.
Federal Bureau of Investigation. (2017). Making Prevention a Reality: Identifying, Assessing, and Managing the Threat of Targeted Attacks. Офіційна публікація.
Federal Bureau of Investigation. (2026, актуальна інформаційна сторінка). Behavioral Analysis: Identifying and Reporting Concerning Behavior. Офіційний ресурс.
Meloy, J. R., Hoffmann, J., Guldimann, A., & James, D. (2012). The role of warning behaviors in threat assessment: An exploration and suggested typology. Behavioral Sciences & the Law, 30(3), 256–279. DOI: 10.1002/bsl.999.
Meloy, J. R., & O’Toole, M. E. (2011). The concept of leakage in threat assessment. Behavioral Sciences & the Law, 29(4), 513–527. PubMed.
OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights. (2019). Categorizing and Investigating Hate Crimes in Ukraine: A Practical Guide. Офіційний ресурс ОБСЄ.
World Health Organization, War Trauma Foundation, & World Vision International. (2011). Psychological first aid: Guide for field workers. Офіційна публікація ВООЗ.
Верховна Рада України. (2001; чинна редакція 2026). Кримінальний кодекс України, стаття 129 «Погроза вбивством». Офіційний текст.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (2026, довідковий ресурс). Екстрені служби України: контакти допомоги. Офіційний ресурс.
Міністерство внутрішніх справ України. (2023). Що робити, якщо стали свідком насильства? Офіційні рекомендації.
Національна поліція України. (2026, інформаційна сторінка). Звернення. Офіційний ресурс.
Національна поліція України. (2026, довідковий ресурс). Корисна інформація та поради. Офіційний ресурс.
Рівненська обласна державна адміністрація. (2023). Що робити, якщо ви стали свідком домашнього насильства: пояснюють юристи. Офіційний ресурс.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. (2023). Домашнє насильство стосовно дитини: як захиститися та куди звертатися. Офіційний ресурс.