Підтримуване прийняття рішень: що це і як людина зберігає право вибору
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Підтримуване прийняття рішень — це спосіб організації допомоги, за якого людина отримує потрібну інформацію, час, доступні засоби спілкування та підтримку довірених осіб, щоб самостійно сформувати, висловити й реалізувати власне рішення. Його вихідний принцип: воля й уподобання належать людині, якої стосується вибір. Помічники допомагають зрозуміти варіанти та втілити рішення, а відповідальність за повагу до прав людини несуть усі учасники процесу.
У сфері психічного здоров’я це стосується вибору допомоги, житла, спілкування, роботи, навчання, щоденного життя та юридично значущих дій. Потреба в підтримці може змінюватися залежно від ситуації, складності рішення, втоми, стресу або доступності інформації. Міжнародна правозахисна основа закріплена у статті 12 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Загальному коментарі № 1 Комітету ООН.
Що означає підтримуване прийняття рішень
Уявімо людину, яка має обрати між кількома способами отримання психіатричної допомоги. Вона просить пояснити умови простою мовою, отримати письмове порівняння, поговорити з незалежним консультантом і запросити близьку людину на зустріч. Після цього вона висловлює власне рішення. Саме так працює підтримка вибору: складне рішення стає доступнішим, а людина залишається його автором.
Підтримка може охоплювати пояснення інформації, переклад, альтернативні способи комунікації, обговорення переваг і ризиків, упорядкування документів, нагадування, супровід на зустрічі, допомогу у висловленні позиції та перевірку того, чи правильно інші її зрозуміли. Форму й обсяг допомоги визначають відповідно до конкретної потреби та побажань людини. WHO QualityRights описує такі практики як частину підходу, що підтримує здійснення прав і особисте відновлення.
Поняття стосується як повсякденного вибору, так і рішень із довготривалими наслідками. Для різних дій застосовуються різні юридичні вимоги, тому підтримка в комунікації, представництво за дорученням, згода на медичне втручання й установлена судом опіка потребують окремого правового аналізу.
Чому право вибору важливе для психосоціального відновлення
Можливість визначати цілі власного життя формує практичний зміст автономії. Коли людина бере участь у виборі житла, способу підтримки, лікування чи праці, вона може узгодити допомогу зі своїми цінностями, стосунками та планами. Власне рішення іноді потребує часу, перегляду або додаткових пояснень; усе це є звичайними складниками процесу вибору.
Конвенція пов’язує рівність перед законом із доступом до підтримки у здійсненні правоздатності та дієздатності. Її стаття 12 вимагає належних і дієвих гарантій проти зловживань, конфлікту інтересів і неналежного впливу, з повагою до прав, волі та уподобань людини. Це нормативна вимога до держав, а способи реалізації залежать від правового регулювання та практики.
Підтримуване прийняття рішень також пов’язане з особистісним відновленням: людина може будувати значуще життя й ухвалювати важливі рішення незалежно від того, наскільки швидко змінюються симптоми або функціонування. Докладний огляд реабілітаційного складника подано у статті «Психіатрична реабілітація: що це, принципи, методи та відновлення».
На яких принципах ґрунтується підтримка
Воля та уподобання людини
Воля — це спрямування вибору, яке людина виражає щодо свого життя й конкретного рішення. Уподобання — стійкі або ситуативні схильності, цінності та способи дій, що допомагають зрозуміти її позицію. Людина може змінити думку, відкласти рішення або обрати варіант, з яким інші учасники не погоджуються.
Помічник спершу з’ясовує, чого бажає сама людина, якими способами вона звикла спілкуватися, кому довіряє і яку допомогу готова прийняти. Якщо позиція виражається незвичним способом, важливими стають час, знайомий контекст і комунікаційні засоби. Комітет ООН наголошує на переході від рішень, заснованих на припущенні про «найкращі інтереси», до поваги до волі й уподобань.
Доступна інформація й достатній час
Пояснення має відповідати тому, як людині зручно сприймати відомості: усно, письмово, з прикладами, схемами, перекладом або за допомогою альтернативної комунікації. Складні документи можна читати частинами. Можна провести кілька зустрічей, зробити паузу або попросити роз'яснити окремий ризик.
Свобода вибору помічників
Людина має визначати, кому довіряти, у яких питаннях приймати допомогу та коли припиняти таку взаємодію, у межах застосовних правових процедур. Допомогу можуть надавати родич, друг, людина з власним досвідом психічних труднощів, фахівець, незалежний правозахисник чи декілька осіб разом. Підтримка з боку близьких цінна тоді, коли повага до побажань людини залишається визначальною.
Запобіжники проти тиску
Помічник може мати власні потреби, погляди або фінансові інтереси. Тому підтримка потребує можливості конфіденційно поговорити без нього, змінити помічника, отримати незалежну консультацію, перевірити документи та оскаржити зловживання. Особливої уваги потребують рішення щодо майна, спадщини, позик, проживання й обмеження контактів.
Хто і як може підтримувати людину
Підтримка починається з конкретного запиту: «Яке рішення ви зараз ухвалюєте?» та «Що допоможе вам розібратися?». В одній ситуації досить пояснити два варіанти. В іншій потрібні декілька зустрічей, перекладач, незалежний адвокат або супровід особи, якій довіряють.
Роль помічника можна описати п’ятьма діями: допомогти отримати інформацію, зрозуміти її, зіставити варіанти з цінностями людини, висловити її рішення та забезпечити його належне донесення до інших. У навчальному модулі WHO QualityRights підтримка рішень поєднується з попереднім плануванням і практиками, зорієнтованими на права людини.
Коли помічником виступає родич, корисно заздалегідь домовитися, які питання він пояснює, які документи бачить, що залишається конфіденційним і як людина скаже «стоп». Участь людини з подібним життєвим досвідом може допомогти зорієнтуватися в доступних варіантах; ширше про цю форму допомоги йдеться в матеріалі «Підтримка «рівний — рівному» у сфері психічного здоров’я».
Як організувати підтримуване прийняття рішення: практична послідовність
Крок 1. Назвати конкретне рішення
Сформулюйте питання якомога точніше: «Де я хочу жити наступні шість місяців?», «Чи погоджуюся я на запропонований план допомоги?», «Кого запросити на зустріч із лікарем?». Великі питання зручно розділити на кілька менших, зберігаючи загальну мету людини.
Крок 2. Визначити бажану підтримку
Запитайте себе, чи потрібні письмові матеріали, спокійніше місце, більше часу, тлумачення юридичних слів, особа для супроводу або незалежна друга думка. Можна зафіксувати, кому дозволено бути присутнім, а кому — отримувати особисту інформацію.
Крок 3. Зібрати реальні варіанти
Для кожного доступного варіанта варто уточнити умови, переваги, можливі ризики, вартість, порядок зміни рішення й наслідки відмови. Якщо варіант наразі недоступний, доцільно з'ясувати причину та законні можливості її перегляду.
Крок 4. Висловити власну позицію
Людина може сформулювати позицію словами, письмово, за допомогою жестів, засобів альтернативної комунікації або через обраного помічника, який точно передає її висловлювання. Якщо помічник говорить замість людини під час зустрічі, варто перевірити з нею правильність переданого змісту.
Крок 5. Зафіксувати рішення та межі повноважень
Для складних питань корисний короткий запис: яке рішення ухвалено, хто допомагав, які питання залишаються відкритими, коли відбудеться перегляд. Такий запис є практичною домовленістю; він сам собою не створює повноважень представництва, які закон пов’язує з окремою юридичною формою.
Крок 6. Передбачити перегляд
Людина може змінити бажаний спосіб підтримки, помічника або сам вибір. Коли рішення стосується медичних чи юридичних процедур, спосіб зміни визначають відповідні норми. Підтримка має залишати доступним зворотний зв’язок: «Що спрацювало?», «Де на мене тиснули?», «Що потрібно інакше наступного разу?».
Приклад: рішення щодо лікування
Людина отримала рекомендацію розпочати терапію та хоче уточнити побічні ефекти, альтернативи й умови спостереження. Вона запрошує довірену особу, просить письмовий опис варіантів і домовляється про додаткове обговорення з лікарем. Помічник допомагає сформулювати запитання, а остаточну відповідь щодо згоди людина висловлює сама відповідно до застосовного порядку.
У медичному контексті підтримуване прийняття рішень взаємодіє зі спільним прийняттям рішень лікарем і пацієнтом. Це споріднені практики з різними фокусами: перша пов’язана з реалізацією автономії та правової дієздатності, друга описує спільне обговорення клінічних варіантів. Про клінічний діалог докладніше — у статті «Спільне прийняття рішень у медицині».
За Законом України «Про психіатричну допомогу» усвідомлена згода передбачає доступне пояснення характеру допомоги, її методів, можливих наслідків і альтернатив. У законі також визначено спеціальні правила щодо віку, законного представництва та окремих недобровільних процедур. Підтримка у розумінні інформації допомагає реалізувати право на участь у виборі, а юридичну чинність конкретної згоди визначає закон.
Приклад: вибір житла, праці або щоденної підтримки
Людина хоче переїхати з родичами до окремого житла. Вона порівнює умови оренди, витрати, транспорт, можливість звернутися по допомогу та доступність послуг. Довірений друг допомагає зібрати пропозиції, соціальний працівник пояснює доступні програми, а юрист перевіряє договір. Рішення про бажаний спосіб життя формує сама людина; підписання документів відбувається за правилами її цивільної дієздатності й належного представництва.
Подібний підхід корисний у виборі роботи, навчання, розпорядку дня, кола спілкування чи соціальної послуги. Він дає змогу відокремити реальні обмеження ресурсів від ситуації, коли чужі уподобання подають як єдине можливе рішення.
Підтримуване, спільне та замісне прийняття рішень
Підтримуване прийняття рішень організовується навколо волі людини, яка користується допомогою. Спільне прийняття рішень зазвичай описує процес, у якому, зокрема, пацієнт і лікар разом обговорюють медичні можливості та доказові відомості. Замісне прийняття рішень означає, що юридичне рішення за визначених законом підстав ухвалює або оформлює інший суб’єкт.
Міжнародний Загальний коментар № 1 до статті 12 закликає переходити від моделей замісного прийняття рішень до підтримки здійснення правової дієздатності. Натомість чинне українське цивільне законодавство зберігає інститути обмеження дієздатності, піклування, визнання недієздатності й опіки. Тому конкретні юридичні дії слід оцінювати за чинним правом, одночасно враховуючи міжнародні правозахисні зобов’язання України.
Особиста порада, юридичне представництво й рішення опікуна мають різні правові наслідки. Важливо точно називати роль кожної особи, щоб підтримка не перетворилася на приховане заміщення волі.
Правова основа: що саме гарантує стаття 12 Конвенції ООН
Стаття 12 Конвенції про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Україною, закріплює рівне визнання перед законом, рівну правоздатність і дієздатність, доступ до підтримки в їх здійсненні та гарантії захисту від зловживань. Вона також стосується майнових і фінансових прав. Її положення належать до міжнародно-правових зобов’язань України.
У пункті 4 статті 12 визначено, що заходи, пов’язані зі здійсненням правоздатності та дієздатності, мають поважати права, волю й уподобання людини; бути вільними від конфлікту інтересів і неналежного впливу; відповідати її обставинам; застосовуватися протягом якомога коротшого часу та підлягати належному регулярному перегляду.
Загальний коментар № 1 Комітету ООН пояснює, як Комітет тлумачить ці вимоги. Коментар є авторитетним тлумачним документом договірного органу; він не є текстом українського Цивільного кодексу і самостійно не встановлює національну процедуру оформлення довіреності, опіки чи медичної згоди.
Правова дієздатність і здатність ухвалити конкретне рішення
Правоздатність означає можливість бути носієм прав та обов’язків. Цивільна дієздатність у законодавстві України пов’язана зі здатністю своїми діями набувати й здійснювати цивільні права, створювати й виконувати обов’язки. Її правовий обсяг визначає Цивільний кодекс України, стаття 30.
Когнітивні, комунікаційні або психічні труднощі, які виникають у певній ситуації, описують фактичні потреби людини. Питання про цивільну дієздатність і її обмеження має окреме юридичне значення. Діагноз або епізод психічної кризи самі собою не є судовим рішенням про обмеження дієздатності. Про відмінності від осудності та процесуальної компетентності читайте у статті «Дієздатність, осудність і процесуальна компетентність».
Потреба в поясненні інформації не дорівнює нездатності ухвалювати рішення. Водночас організація підтримки не скасовує застосовних вимог до дійсності правочину, оформлення представництва або медичної згоди.
Що діє в Україні: можливості та правові межі
Цивільний кодекс України передбачає, що обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною здійснюються судом у встановленому законом порядку. Статті 36–38 регулюють обмеження цивільної дієздатності та піклування; статті 39–42 — визнання недієздатності й опіку; стаття 30 визначає загальний зміст цивільної дієздатності.
Ці механізми мають власні правові наслідки: зокрема, для певних правочинів особи з обмеженою цивільною дієздатністю потрібна згода піклувальника; за умов опіки діють інші правила представництва. Отже, модель підтримки, за якої людина повністю зберігає право юридично оформлювати будь-які дії незалежно від судового статусу, не можна описувати як уже універсально забезпечену українським законом.
У Законі «Про психіатричну допомогу» визначені усвідомлена згода, права людей під час отримання допомоги, порядок огляду, амбулаторної допомоги та госпіталізації, включно з передбаченими законом винятками й судовими процедурами. Основи законодавства України про охорону здоров’я містять загальні положення щодо інформації про стан здоров’я та згоди на медичне втручання.
На практиці підтримку можна організувати через зрозуміле інформування, супровід обраної людини за належної згоди, незалежну консультацію, перевірку документів і використання законних форм представництва, коли вони потрібні. Це практичні кроки, а не твердження про існування в Україні єдиної спеціальної процедури «оформлення підтримуваного прийняття рішень» для всіх сфер життя.
Якщо щодо людини вже існує рішення суду про обмеження дієздатності чи визнання недієздатною, конкретні можливості перегляду судового статусу, самостійного вчинення правочинів і участі законного представника варто з’ясувати з юристом за чинними процесуальними нормами.
Як розпізнати неналежний вплив і захистити вибір
Тривожними ознаками є ситуації, коли помічник приховує варіанти, погрожує припинити спілкування чи допомогу, примушує підписати документ, контролює доступ до телефону або грошей, відповідає за людину всупереч її проханням чи використовує залежність від догляду для особистої вигоди. Окремий конфлікт інтересів може виникнути, коли помічник отримує майнову вигоду від певного рішення.
Практичні запобіжники включають незалежне пояснення умов, можливість поговорити без помічника, отримання копії документів, перевірку юридичних наслідків, право повідомити про тиск і можливість звернутися по правничу допомогу. Стаття 12 Конвенції прямо ставить питання про неналежний вплив і конфлікт інтересів у центр захисних гарантій.
Коли є загроза безпеці, медичні й екстрені служби діють відповідно до своїх законних повноважень. Будь-які обмежувальні заходи потребують окремих правових підстав і контролю; сам факт звернення по підтримку в рішенні такою підставою не є.
Якщо людині важко висловити волю
Спершу потрібно перевірити, чи доступний спосіб спілкування: достатній час, відсутність зайвого шуму, знайомі слова, переклад, зображення, картки, асистивні технології або участь особи, яка розуміє звичні сигнали. Важливо відокремити те, що людина реально висловила, від тлумачень оточення.
Іноді волю можна зрозуміти через раніше висловлені побажання, послідовні цінності та відомі людині життєві цілі. Це вимагає обережного документування джерел і перевірки можливого конфлікту інтересів. Правозахисний підхід Комітету ООН спрямований на якнайточніше тлумачення волі й уподобань, а не на довільне призначення чужої «правильної» мети Загальний коментар № 1.
Підтримка під час кризи та попереднє планування
Людина може заздалегідь записати, хто допомагає їй краще спілкуватися під час кризи, які способи заспокоєння корисні, які контакти важливі, на що варто звернути увагу фахівцям і які підходи вона прагне обговорити або уникнути. Такі домовленості полегшують комунікацію та підготовку до можливих труднощів WHO QualityRights.
Правова сила конкретного попереднього розпорядження залежить від національного законодавства й виду рішення. Запис побажань щодо майбутньої психіатричної допомоги сам по собі не означає, що в Україні встановлена універсальна юридично обов’язкова форма психіатричної попередньої директиви.
Під час гострого стану важливо одночасно забезпечувати доступне пояснення, повагу до висловлених уподобань, безпеку та передбачені законом медичні процедури. Підтримуване прийняття рішень може доповнювати необхідну клінічну допомогу; питання термінового втручання вирішується відповідно до фактичних обставин і чинного закону.
Що показують наукові дослідження
Систематичний огляд Francis, Johnson і Wilson (2024) охопив 140 публікацій про втручання, спрямовані на підвищення участі дорослих користувачів психіатричних послуг у плануванні лікування. Автори описали суттєві організаційні, процедурні та міжособистісні перешкоди: дефіцит ресурсів, культуру управління ризиками, брак часу, недовіру й труднощі з реальним використанням планів.
Другий огляд тієї самої дослідницької програми — Francis, Hazelton і Wilson (2024) — виявив сприятливі результати деяких форм підтриманого та спільного планування щодо окремих показників психічного здоров’я й допомоги. Для частини наслідків докази залишилися попередніми, а методи втручань, вибірки й показники суттєво відрізнялися.
Ці огляди переважно стосуються залучення людей до планування допомоги, кризових планів і практик спільного чи підтриманого вибору у службах психічного здоров’я. Їхні результати не можна автоматично переносити на всі юридичні моделі підтримуваного прийняття рішень, на кожен тип інвалідності або на всі рішення щодо майна, житла й представництва.
Науковий висновок полягає в тому, що підтримка участі людини є перспективним напрямом і для певних результатів має сприятливі емпіричні дані. Оптимальні форми реалізації, довгострокові наслідки, порівняння програм і ефективність правових реформ потребують подальших досліджень. Право людини на автономію водночас ґрунтується на правозахисному стандарті, а не на вимозі спочатку довести клінічну ефективність кожної форми підтримки.
Типові помилки у практиці підтримки
Перша помилка — запитувати лише родичів або фахівців і робити висновок про бажання людини з чужих відповідей. Друга — пропонувати вибір між формальними альтернативами, коли жодна з них фактично не пояснена або не доступна. Третя — сприймати незгоду з рекомендацією як доказ відсутності здатності зробити вибір. Четверта — називати звичайну допомогу з інформацією «повним юридичним представництвом» без належних правових повноважень.
Щоб уникнути цих помилок, варто починати з запитань до самої людини, перевіряти розуміння двосторонньо, фіксувати межі ролі помічника і передбачати незалежну перевірку там, де є ризик тиску або значні майнові наслідки.
Куди звернутися в Україні, якщо право вибору порушують
Для правничої консультації щодо документів, представництва, цивільної дієздатності, опіки або можливого порушення прав можна звернутися до системи безоплатної правничої допомоги. На її офіційному сайті зазначено номер 0 800 213 103 та способи отримати консультацію онлайн або знайти найближче бюро. Обсяг безоплатної вторинної допомоги залежить від установлених законом умов.
Якщо проблему спричинили дії конкретного закладу чи посадової особи, корисно зберегти копії заяв, письмових відповідей, медичних або адміністративних документів, дати подій і відомості про свідків. Юрист допоможе визначити належний порядок звернення, оскарження чи судового захисту саме для вашої ситуації.
Запитання та відповіді
Чи може людина з психічним розладом сама ухвалювати рішення?
Так, наявність діагнозу сама собою не означає судового обмеження цивільної дієздатності. У конкретних правових і медичних ситуаціях застосовуються відповідні законні вимоги. Підтримка може полегшити розуміння та вираження вибору Цивільний кодекс України; Конвенція ООН.
Чи має помічник право вирішувати за людину?
Сам статус помічника такого повноваження не створює. Юридичне представництво, опіка та піклування мають окремі підстави й наслідки за законом. У підтримуваному прийнятті рішень роль помічника полягає у сприянні волевиявленню людини.
Хто може бути довіреною особою?
Залежно від ситуації — родич, друг, незалежний консультант, фахівець чи інша людина, якій довіряють. Якщо потрібні юридичні дії від імені іншої особи, повноваження оформлюють за застосовними правовими правилами. Довіра й відсутність тиску важливі для будь-якої форми підтримки.
Чи можна відмовитися від запропонованої підтримки?
Повага до автономії передбачає можливість визначати бажаний спосіб взаємодії й повідомляти про небажаного помічника. У випадках встановленого судом представництва або спеціальної медичної процедури юридичні наслідки визначають відповідні норми.
Чи діє в Україні спеціальний закон про підтримуване прийняття рішень?
Стаття 12 ратифікованої Конвенції закріплює міжнародний стандарт доступу до підтримки в здійсненні правоздатності та дієздатності. Українське цивільне й медичне законодавство містить власні механізми дієздатності, представництва, згоди та захисту прав. Наявність міжнародного стандарту не варто ототожнювати з існуванням єдиної універсальної національної процедури під такою назвою.
Чи замінює підтримуване рішення медичну допомогу?
Підтримка сприяє доступу до інформації, участі у виборі й вираженню волі. Медичну допомогу, її показання, безпеку та порядок надання визначають окремо. Ці процеси можуть працювати разом, з повагою до прав людини та чинних процедур.
Головне для практики
Підтримуване прийняття рішень починається з визнання людини автором власного вибору. Практично це означає доступну інформацію, достатній час, довірених і незалежних помічників, точну передачу волі та можливість захиститися від тиску. Юридичні наслідки залежать від виду рішення та чинних норм; міжнародний стандарт статті 12 Конвенції задає правозахисний напрям розвитку таких механізмів.
Пов’язані статті
Спільне прийняття рішень у медицині: як пацієнт і лікар обирають разом — про обговорення клінічних варіантів.
Дієздатність, осудність і процесуальна компетентність: роль психолога, психіатра та суду — про різні юридичні категорії.
Психіатрична реабілітація: що це, принципи, методи та відновлення — про відновлення й реабілітаційні практики.
Підтримка «рівний — рівному» у сфері психічного здоров’я: як працює і де її межі — про підтримку на основі власного досвіду.
Джерела
Francis, C. J., Johnson, A., & Wilson, R. L. (2024, березень). Supported decision-making interventions in mental healthcare: A systematic review of current evidence and implementation barriers. Health Expectations, 27(2), e14001. Дослідження.
Francis, C. J., Hazelton, M., & Wilson, R. L. (2024, грудень). Supported Decision-Making Interventions in Mental Healthcare: A Systematic Review of Evidence on the Outcomes for People With Mental Ill Health. Health Expectations, 27(6), e70134. Дослідження.
World Health Organization. (2019). Supported decision-making and advance planning: WHO QualityRights specialized training. Навчальний модуль.
Комітет ООН з прав осіб з інвалідністю. (2014). Загальний коментар № 1 до статті 12: рівність перед законом. Публікація ООН з українським перекладом.
Організація Об’єднаних Націй. (2006). Конвенція про права осіб з інвалідністю, стаття 12. Офіційний текст в Україні.
Система надання безоплатної правничої допомоги. (2026). Контакти та способи звернення. Офіційна сторінка.
Україна. Верховна Рада. (1992). Основи законодавства України про охорону здоров’я, № 2801-XII (чинна редакція). Офіційний текст.
Україна. Верховна Рада. (2000). Закон України «Про психіатричну допомогу», № 1489-III (чинна редакція). Офіційний текст.
Україна. Верховна Рада. (2003). Цивільний кодекс України, № 435-IV (чинна редакція). Офіційний текст.