top of page

Психологічна енкциклопедія

Доступна інформація для прийняття рішень у психічному здоров’ї

6 днів тому
Читати 12 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Доступна інформація для прийняття рішень у психічному здоров’ї — це відомості про допомогу, лікування, підтримку, права та можливі наслідки вибору, подані так, щоб конкретна людина могла їх отримати, зрозуміти, обміркувати й використати. Доступність охоплює зміст повідомлення, мову, спосіб спілкування, необхідний час і можливість поставити запитання. Її призначення — створити умови для власного обґрунтованого рішення людини.


Коли людині пропонують лікування, госпіталізацію, психологічну підтримку або іншу послугу, їй потрібні відповіді на практичні запитання: які варіанти справді доступні, чого очікують від кожного, які ризики й невизначеність, як це позначиться на повсякденному житті та що відбудеться після рішення. Цей підхід відображений у Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, ВООЗ QualityRights й клінічних рекомендаціях NICE щодо спільного прийняття рішень.


Ця стаття пояснює, як організувати доступну інформацію під час рішень у сфері психічного здоров’я, що саме передбачає українське законодавство і які практики спираються на наукові дані. Докладні юридичні процедури згоди, відмови та представництва розкрито в окремих українських статтях.


Що означає інформаційна доступність у сфері психічного здоров’я


Інформація є доступною, коли людина може сприйняти її обраним способом, зрозуміти зміст, зіставити варіанти та передати власну позицію. Медичний висновок, пам’ятка, перелік препаратів або підписана форма можуть містити правдиві відомості, але для рішення важить також те, чи зрозуміло, що ці відомості означають для конкретної ситуації.


Складна термінологія, поспіх, тривога, втома, труднощі з увагою, порушення слуху або зору, відмінності у володінні мовою та цифрові бар’єри можуть заважати користуватися інформацією. Потрібний формат визначають разом із людиною. Діагноз не описує автоматично ані її навичок, ані бажаного способу спілкування.


Важливо розрізняти три практичні завдання. Доступність забезпечує зрозумілі відомості й комунікацію. Підтримуване прийняття рішень допомагає людині сформувати та реалізувати її вибір за потреби з допомогою довірених осіб. Інформована згода на психіатричну допомогу стосується конкретного юридичного та медичного рішення і встановлених законом умов його прийняття.


Інформація має відповідати реальному рішенню


На початку розмови слід назвати, що саме обирають. Наприклад: розпочати пропоноване лікування, розглянути інший допустимий метод, продовжити спостереження або звернутися по додаткову консультацію. Коли йдеться про підтримку в громаді, предметом вибору можуть бути вид послуги, умови участі, інтенсивність супроводу та його організатор.


Кожен варіант описують однаковою мірою уважно, не приховуючи незручних фактів і не створюючи враження, що формальне право вибору означає наявність усіх послуг у конкретному населеному пункті. Якщо метод існує, але місцевий заклад його не надає, це варто назвати окремо від оцінки його медичної доцільності.


Психічний стан і можливість розуміти повідомлення


Концентрація, пам’ять і швидкість оброблення повідомлень змінюються залежно від стану, складності питання та обставин розмови. Людина може потребувати повторного пояснення складного вибору й водночас самостійно ухвалювати багато інших рішень. Потреба в часі або підтримці є підставою вдосконалити комунікацію.


Психоз, депресія, манія, кризовий стан чи психосоціальна інвалідність не дають підстав оцінювати всіх людей за одним шаблоном. Юридичні та клінічні питання згоди на конкретне втручання вирішують за відповідною процедурою, з урахуванням індивідуальних обставин та доступних способів підтримки.


Які відомості потрібні для обґрунтованого рішення


Мета допомоги й доступні альтернативи


Людина має розуміти, на яку проблему спрямована пропозиція, як саме працюватиме допомога та чого очікують від її результату. Коли фахівець називає метод, корисно запитати, які існують альтернативні підходи, можливість поєднання втручань, зміни плану або додаткової консультації.


Залежно від ситуації обговорюють також можливість не змінювати поточний план або відтермінувати рішення. NICE рекомендує включати ці варіанти до розмови там, де вони застосовні. Якщо існують невідкладні медичні обставини чи спеціальні правові правила, їх пояснюють окремо, із зазначенням підстав і часових обмежень.


Очікувана користь, ризики та побічні ефекти


Корисна відповідь поєднує потенційну користь із можливими небажаними наслідками. Пояснення «це ефективне лікування» варто доповнити відомостями: для якої мети його призначають, коли оцінюватимуть результат, що робитимуть у разі недостатнього ефекту та яких побічних явищ слід очікувати.


Ризик бажано подавати з чітким чисельником, знаменником та проміжком часу, коли ці дані надійно відомі. Наприклад, порівняння двох варіантів на основі випадків на 100 осіб за однаковий період зрозуміліше, ніж поєднання відносних відсотків із невизначеними оцінками. Коли певних даних бракує, це прямо називають. Такий спосіб пояснення узгоджується з рекомендаціями NICE щодо комунікації ризику.


Вплив на роботу, навчання, стосунки й повсякденне життя


Навіть за однакових медичних характеристик рішення може мати різну цінність для різних людей. Сонливість, необхідність регулярних візитів, вартість поїздок, зміни режиму сну, здатність працювати, сімейні обов’язки та приватність можуть впливати на вибір. Важливо запитати, які наслідки мають найбільше значення для самої людини.


Обговорення особистих пріоритетів підтримує волю та уподобання людини. Фахівець надає професійну інформацію про доступні варіанти, а людина визначає, які цілі й обмеження важливі в її житті. Для підтримки її позиції можна залучити обрану довірену особу.


Умови отримання допомоги, права та подальші дії


Потрібно знати, хто надаватиме допомогу, як часто відбуватимуться зустрічі, що передбачає конкретна процедура, які можуть виникати витрати, коли переглядатимуть план і куди звертатися з питаннями. Для стаціонарних послуг важливо пояснити умови перебування та передбачені законодавством права й можливі обмеження.


Наприкінці розмови корисний короткий запис: що обговорено, яке рішення прийнято або відкладено, які запитання залишилися, що відбудеться наступним кроком. Стислий підсумок слід надавати у зручному форматі.


Доступні способи пояснення інформації


Звичайна сучасна українська мова


Зрозуміле пояснення використовує звичайні слова й точні визначення. Назву захворювання, методу або права можна зберегти, щоб людина впізнавала її в документах, а потім розкрити її практичний зміст. Наприклад, після слів «альтернативний метод» назвати конкретну послугу, а після «побічні ефекти» пояснити, які зміни самопочуття можуть виникати і з ким їх обговорювати.


Доступне мовлення передбачає розмову з дорослою людиною у поважному тоні. Зменшувальні звертання, надмірне спрощення та припущення про нездатність зрозуміти складні речі можуть заважати довірі. Важливо запитувати, чи зручно людині користуватися певними словами, і пристосовувати формулювання до відповіді.


Письмовий підсумок, звук та візуальні матеріали


Короткий друкований текст, великий шрифт, контрастний документ, електронний файл для озвучування, аудіопояснення, субтитри, жестова мова, піктограми або засоби альтернативної й додаткової комунікації можуть зменшити конкретний бар’єр. Матеріал повинен зберігати суттєві відомості про альтернативи, користь, ризики й права.


Універсальної форми немає. Людина, яка добре сприймає усну розмову, може потребувати письмового резюме для пам’яті; інша може легше порівнювати варіанти за допомогою таблиці; третя — користуватися допоміжними засобами спілкування. Формат визначають разом із нею й змінюють за потреби.


Мова спілкування, переклад і приватність


Якщо людина краще розуміє іншу мову, варто з’ясувати можливість перекладу. Професійний перекладач або незалежний помічник у відповідних ситуаціях може зменшити ризик неточного переказу. Коли допомагає близька людина, важливо з’ясувати, чи цього бажає сам учасник рішення і які особисті відомості можна обговорювати у присутності третьої особи.


Чутливі дані про психічне здоров’я потребують захисту. Присутність близького не створює безумовного права отримувати всі медичні відомості. Правила конфіденційності й передбачені законом винятки встановлено, зокрема, статтею 6 Закону України «Про психіатричну допомогу».


Менші частини інформації та час для запитань


Складне пояснення доцільно розділити на послідовні смислові частини й після кожної запропонувати запитання. Людині можуть допомогти коротші зустрічі, перерва, повторне обговорення чи можливість переглянути матеріал удома. Строк ухвалення рішення пояснюють прямо; якщо ситуація дозволяє, залишають час на роздуми.


Замість формального «Ви зрозуміли?» фахівець може запропонувати людині за бажанням описати варіанти власними словами. Це перевірка якості пояснення: якщо зміст передано неточно, професіонал уточнює його і змінює спосіб подання. Така техніка описана в настанові NICE NG197.


Практична пам’ятка: сім запитань до фахівця


1. Яке саме рішення ми зараз обговорюємо, чому його пропонують і наскільки воно термінове?


2. Які варіанти реально доступні, зокрема інший метод допомоги, додаткова консультація чи можливість повернутися до питання пізніше?


3. Яка очікувана користь кожного варіанта, на яких даних ґрунтується прогноз і що залишається невідомим?


4. Які можливі побічні ефекти, ризики, незручності, витрати та наслідки для мого повсякденного життя?


5. Що станеться, якщо не змінювати нинішній план або відмовитися від запропонованого втручання в моїй конкретній ситуації?


6. Чи можу я отримати пояснення письмово, простішими словами, в іншому форматі або з допомогою обраної людини?


7. До кого звертатися з новими запитаннями, коли можна переглянути рішення та які ознаки потребують негайного звернення по допомогу?


Ці запитання становлять практичну редакційну пам’ятку на основі принципів NICE і WHO QualityRights. Вона допомагає підготуватися до розмови; її не використовують як діагностичний тест, юридичну форму згоди або спосіб оцінювати «правильність» рішення людини.


Як організувати доступну розмову перед, під час і після вибору


Перед зустріччю


Корисно заздалегідь запитати, яким способом людині зручно отримати матеріали, чи потребує вона перекладача, тихого приміщення, дистанційного зв’язку або присутності обраного помічника. Інформацію про тему розмови й перелік питань можна надіслати до зустрічі, щоб людина встигла підготуватися.


Під час зустрічі


Фахівець називає предмет рішення, описує альтернативи, пояснює можливу користь та ризики, а потім запитує про пріоритети людини. Розмовляють безпосередньо з нею, навіть коли поруч родич, перекладач або інший помічник. Після смислових блоків перевіряють зрозумілість викладу та залишають час для заперечень.


Це пов’язано з моделлю спільного прийняття рішень у медицині, яка поєднує професійні знання й особисті цінності. У сфері психічного здоров’я також необхідно враховувати особливості правової дієздатності, конфіденційності та можливих законних процедур допомоги.


Після зустрічі


Людина отримує стислий виклад домовленостей, наступні кроки, контакти й перелік відкритих питань у зручному форматі. Якщо рішення залишилося невирішеним, його так і записують. Подальший контакт має давати змогу уточнити інформацію без тиску та за потреби переглянути план.


Підтримка розуміння без підміни волі людини


Підтримуване прийняття рішень може включати участь довіреної особи, незалежного помічника, фахівця з комунікації або іншого обраного партнера. Допомога полягає у пошуку відомостей, підготовці запитань, порівнянні варіантів, нагадуванні деталей розмови й передаванні рішення самої людини. Помічник не має використовувати інформаційну перевагу для нав’язування власного вибору.


Ознаками тиску можуть бути приховування небажаних для помічника варіантів, залякування втратою підтримки, відповідь від імені людини без спроби звернутися до неї та домовленість зі службою поза її участю. Межі таких практик докладно розкриті в статті «Підтримуване і замісне прийняття рішень».


Потреба в повторному поясненні або допомозі з комунікацією сама по собі не визначає правову дієздатність. Міжнародні стандарти виходять із рівного правового визнання та доступу до підтримки. Їхнє застосування в Україні потрібно розглядати разом з конкретними положеннями чинного національного права.


Інформація під час психічної кризи


За гострого стресу, вираженого збудження, сильного виснаження або інших кризових станів особливо важливі спокійна манера спілкування, короткі повідомлення, повторення і можливість отримати підтримку. Якщо виникає невідкладна загроза, передусім пояснюють безпосередні питання безпеки та пропоновані дії, а до складніших альтернатив за можливості повертаються згодом.


Психічна криза не встановлює єдиних правил для кожної людини. Якщо закон передбачає спеціальну процедуру певного втручання, її підстави та обмеження слід пояснити настільки, наскільки це можливо в конкретних обставинах. Після гострого етапу важливо знову обговорити рішення, що впливатимуть на подальше життя.


Людина може заздалегідь сформулювати свої побажання щодо комунікації та майбутньої допомоги. Практичні й правові межі такого планування розглянуто в матеріалі «Попередні розпорядження щодо психіатричної допомоги». Питання відмови від психіатричного лікування має окремі вимоги та винятки.


Міжнародні правозахисні стандарти


Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю


Стаття 9 Конвенції стосується доступності, зокрема інформації та комунікацій. Стаття 21 передбачає свободу отримувати й поширювати інформацію з використанням доступних форм спілкування. Стаття 12 встановлює рівне визнання перед законом та доступ до підтримки для реалізації правової дієздатності. Разом ці положення вимагають усувати бар’єри участі людини у рішеннях.


Загальний коментар № 1 Комітету ООН розкриває міжнародне тлумачення статті 12 і підхід, орієнтований на волю й уподобання людини. Відповідність конкретної української процедури міжнародному стандарту — окреме правове питання. Визнання міжнародного принципу не доводить, що всі рекомендовані механізми вже практично забезпечені кожною українською установою.


WHO QualityRights і рекомендації для служб


ВООЗ QualityRights пропонує інструменти підтримуваного прийняття рішень, завчасного планування та захисту прав у сфері психічного здоров’я. Ці рекомендації охоплюють доступну комунікацію, вибір помічників, повагу до власної позиції та подолання бар’єрів у службах.


Спільне керівництво ВООЗ та Управління Верховного комісара ООН з прав людини (2023) пропонує державам правозахисні зміни у законодавстві та практиках допомоги. Це міжнародні рекомендації щодо бажаного розвитку систем, які слід відрізняти від чинної редакції конкретного українського закону.


Що передбачає чинне українське законодавство


Обов’язок пояснювати інформацію у доступній формі


Стаття 26 Закону України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III зобов’язує лікаря-психіатра пояснювати людині, якій надають психіатричну допомогу, з урахуванням її психічного стану й у доступній формі відомості про стан психічного здоров’я, прогноз, методи діагностики й лікування, альтернативні методи, ризики та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість допомоги, права та встановлені законом можливі обмеження цих прав.


Це пряма норма українського права. Її практичне значення полягає в тому, що вимога зрозумілого пояснення стосується змісту конкретного медичного рішення. Якщо певний варіант допомоги недоступний у закладі, важливо з’ясувати причини та наявні маршрути додаткової консультації. Конкретний набір технічних пристосувань або послуг визначається відповідними нормами та можливостями, тому кожну організаційну обіцянку потрібно перевіряти окремо.


Згода, приватність і участь обраних осіб


Зрозуміла інформація створює передумову для усвідомленої згоди на психіатричну допомогу. Надання пам’ятки, запис у картці та підпис на формі мають відображати реальну розмову, але не замінюють оцінки добровільності й правових умов конкретного втручання.


Стаття 6 Закону «Про психіатричну допомогу» захищає конфіденційність відомостей про психічне здоров’я та визначає передбачені законом винятки. Тому важливо запитувати людину, кого вона хоче залучити до обговорення, і окремо враховувати правові повноваження представників. Обставини відмови від лікування розкриті в спеціальному матеріалі.


Що робити, якщо пояснення залишається незрозумілим


Можна повторити запитання, попросити коротку письмову відповідь, запропонувати інший формат або попросити додатковий час. Коли питання залишається без відповіді, варто зафіксувати його та звернутися до керівництва закладу або відповідальної особи; за потреби — отримати незалежну правову консультацію. Конкретні способи звернення й оскарження залежать від ситуації та закону.



Що підтверджують наукові дослідження


Засоби підтримки рішень у різних галузях медицини


Кокрейнівський огляд Stacey та співавторів (2024) об’єднав 209 досліджень із 107 698 учасниками. Засоби підтримки вибору за різних медичних рішень поліпшували обізнаність, розуміння ризиків і активну участь у виборі; доказовість поліпшення відповідності рішення поінформованим цінностям автори оцінили як помірну. Значна частина досліджених рішень стосувалася інших медичних спеціальностей, тому оцінки для конкретних психіатричних ситуацій потребують окремих даних.


Втручання у сфері психічного здоров’я


Огляд Aoki та співавторів (2022) включив 15 досліджень за участю 3141 дорослої людини з різними психічними станами. Спільне прийняття рішень могло підвищувати відчуття участі одразу після консультації, але визначеність значної частини доказів була низькою або дуже низькою. Огляд не підтвердив універсального поліпшення клінічних наслідків.


Francis, Johnson і Wilson (2024) узагальнили 140 робіт про залучення користувачів до планування допомоги. Дослідження описують брак часу, організаційні бар’єри, пріоритет контролю ризику, проблеми довіри, недостатню підготовку персоналу й складність користування планами. Автори наголошують на різнорідності втручань та обмеженій повторюваності експериментів.


Francis, Hazelton і Wilson (2024) також систематизували результати підтримуваного прийняття рішень у сфері психічного здоров’я. Сукупність оглядів підтримує розвиток доступної комунікації та участі, проте не доводить, що одна модель дає однаково добрі клінічні результати для всіх популяцій і служб.


Практичний висновок стосується якості процесу: людина має отримати збалансовану інформацію, мати можливість висловити цінності й отримати підтримку потрібним способом. Буклет або застосунок сам по собі не гарантує поліпшення симптомів, запобігання госпіталізації чи виконання правозахисних стандартів.


Поширені бар’єри та способи їх усунення


«Вам уже все пояснили»


Фраза свідчить, що відомості повідомили, але залишає відкритим питання їхньої зрозумілості. Людина може відповісти: «Я почув назву лікування, але хочу ще раз порівняти альтернативи й побічні ефекти». Корисно домовитися про письмовий підсумок та час для повторної розмови.


Надлишок документів і професійних термінів


Великий пакет інструкцій варто доповнити коротким описом предмета рішення, доступних альтернатив і важливих ризиків. Стислий текст має залишатися точним; вилучення суттєвих ризиків заради простоти робить пояснення однобічним.


Розмова лише з родичами


Навіть за присутності близької людини інформацію за можливості адресують безпосередньо тому, кого стосується рішення. З’ясовують, чи хоче людина отримати підтримку родича, які її власні побажання і які дані можна обговорювати. Правові повноваження представників визначаються окремо.


Поспіх або тиск на згоду


Людина має знати, чому потрібне рішення саме зараз, що означає відтермінування й які правові наслідки можливі. Погрозливі або маніпулятивні формулювання перешкоджають вільному обговоренню. Коли існують законні винятки, їхні підстави та процедури слід називати прямо.


Як перевірити доступність у психіатричній службі


Практичний контроль включає п’ять запитань: чи людина розуміє предмет рішення; чи знає реальні альтернативи; чи отримала пояснення користі, ризиків і невизначеності; чи могла висловити власні пріоритети; чи отримала зрозумілий подальший план і контакт для звернення. Відповідь оцінюють за умовами спілкування, а не за згодою людини з рекомендацією спеціаліста.


Служби можуть долучати людей із власним досвідом психічних труднощів до перевірки зрозумілості матеріалів, цифрових форм і практик комунікації. Варто враховувати сенсорні, мовні, когнітивні та кризові потреби. Методичні інструменти для оцінювання прав і практик допомоги наведено у ВООЗ QualityRights.


Поширені запитання


Чи достатньо дати людині пам’ятку та попросити підпис?


Пам’ятка може допомогти ознайомитися з варіантами, але підпис або видача документа не показують, чи були пояснені альтернативи й суттєві ризики та чи могла людина поставити запитання. Для конкретних юридичних наслідків згоди діють відповідні вимоги законодавства.


Чи можна попросити лікаря пояснити простішими словами?


Так. Стаття 26 українського Закону «Про психіатричну допомогу» прямо передбачає пояснення відповідної інформації в доступній формі з урахуванням психічного стану людини. Можна попросити пояснення окремими частинами, письмовий підсумок або інший придатний спосіб спілкування.


Чи можна запросити довірену людину?


Підтримка обраною особою відповідає підходу WHO QualityRights. Її участь у конкретній медичній розмові потрібно узгоджувати з людиною та правилами конфіденційності, з урахуванням правових вимог відповідної ситуації.


Що робити, якщо під час кризи складно зосередитися?


Можна попросити коротші пояснення, перерву, повторення, письмові основні пункти або підтримку обраної особи. Якщо існує невідкладна небезпека, потрібно з’ясувати, які рішення справді потребують негайних дій і чому.


Чи свідчить незгода з лікарем про нерозуміння інформації?


Незгода сама по собі не показує, чи людина зрозуміла пояснення. Люди можуть по-різному оцінювати однакові ризики, переваги та наслідки для свого життя. Правові й клінічні питання згоди оцінюють за конкретними обставинами.


Чи гарантує доступна інформація успішне лікування?


Доступна комунікація створює умови для участі та поінформованого рішення. Перебіг психічного стану й ефект допомоги залежать також від інших чинників. Інформаційна підтримка доповнює необхідну медичну, психологічну й соціальну допомогу.


Пов’язані статті







Джерела


Aoki, Y., Yaju, Y., Utsumi, T., та ін. (2022). Shared decision-making interventions for people with mental health conditions. Cochrane Database of Systematic Reviews. CD007297. DOI: 10.1002/14651858.CD007297.pub3. Повний огляд.


Francis, C. J., Johnson, A., Wilson, R. L. (2024). Supported decision-making interventions in mental healthcare: A systematic review of current evidence and implementation barriers. Health Expectations, 27(2), e14001. DOI: 10.1111/hex.14001. Дослідження.


Francis, C. J., Hazelton, M., Wilson, R. L. (2024). Supported Decision-Making Interventions in Mental Healthcare: A Systematic Review of Evidence on the Outcomes for People With Mental Ill Health. Health Expectations, 27(6), e70134. DOI: 10.1111/hex.70134. Дослідження.


National Institute for Health and Care Excellence. (2021). Shared decision making. NICE guideline NG197. Офіційні рекомендації.


Stacey, D., Lewis, K. B., Smith, M., та ін. (2024). Decision aids for people facing health treatment or screening decisions. Cochrane Database of Systematic Reviews. CD001431. DOI: 10.1002/14651858.CD001431.pub6. Повний огляд.


United Nations, Committee on the Rights of Persons with Disabilities. (2014). General comment No. 1 (Article 12: Equal recognition before the law). Матеріал Моніторингової місії ООН в Україні.


World Health Organization. (2019). WHO QualityRights module on supported decision-making & advance planning. ISBN 9789241516761. Офіційний документ.


World Health Organization. (2019). QualityRights materials for training, guidance and transformation. Офіційні матеріали.


World Health Organization & Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. (2023). Mental health, human rights and legislation: guidance and practice. ISBN 978-92-4-008073-7. Офіційна настанова.


Верховна Рада України. (2000; чинна редакція). Закон України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III. Офіційний текст.


Організація Об’єднаних Націй. (2006). Конвенція про права осіб з інвалідністю. Офіційний український текст.


 
 
bottom of page