Підтримуване і замісне прийняття рішень: принципова різниця
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Підтримуване прийняття рішень означає, що людина отримує потрібну їй допомогу для розуміння обставин, зважування варіантів, висловлення волі та реалізації власного вибору. Замісне прийняття рішень означає, що вирішальне повноваження переходить до іншої особи або установи, яка ухвалює рішення замість людини. Ця різниця визначає, хто є автором рішення, чиї цінності беруться за основу та хто контролює його виконання.
Для психічного здоров’я цей поділ має особливе значення: труднощі з пам’яттю, комунікацією, увагою чи оцінюванням ризиків можуть змінювати потрібний обсяг підтримки, але самі собою не встановлюють юридичної недієздатності. Стаття 12 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю пов’язує рівність перед законом із доступом до підтримки у здійсненні правоздатності та дієздатності. Джерело: Конвенція ООН, стаття 12
Що означають два підходи
Підтримуване прийняття рішень
У центрі підтримуваного підходу перебуває рішення самої людини. Вона може звернутися до довіреної особи, отримати інформацію простою мовою, попросити більше часу, користуватися альтернативними способами комунікації, залучити незалежного консультанта, обговорити наслідки кількох варіантів або оформити заздалегідь свої побажання. Підтримка може бути разовою чи тривалою, інтенсивною чи мінімальною. Її обсяг визначають за потребою та з повагою до вподобань особи.
Підтримувач допомагає людині зрозуміти, обрати, пояснити й реалізувати рішення. Він може ставити уточнювальні запитання, перевіряти, чи стала інформація зрозумілою, і допомагати з практичними діями. Проте його згода, власна вигода або професійна думка не мають підміняти волевиявлення людини. ВООЗ у матеріалах QualityRights розглядає підтримку рішень і завчасне планування як складники правозахисного підходу. Джерело: ВООЗ: QualityRights
Замісне прийняття рішень
У замісній моделі юридичне або фактичне право ухвалювати остаточне рішення передають іншому суб’єкту: опікуну, представнику, установі чи уповноваженому органу. Замість запитання «Яке рішення хоче ухвалити людина і яка підтримка для цього потрібна?» головним стає запитання «Яке рішення за неї ухвалить інший?». Таке заміщення може стосуватися лікування, місця проживання, договорів, розпорядження майном, фінансів або повсякденних справ.
Комітет ООН з прав осіб з інвалідністю пояснює, що замісні режими можуть мати різні правові форми. У виправленому пункті 27 Загального коментаря № 1 серед характерних ознак названо вилучення правової дієздатності навіть щодо окремого рішення, призначення іншого ухвалювача всупереч волі людини або орієнтацію на визначені третьою стороною «найкращі інтереси» замість її волі та уподобань. Джерело: Комітет ООН: Загальний коментар № 1
Принципова різниця: сім критеріїв
1. Хто ухвалює остаточне рішення
Під час підтримуваного прийняття рішення належить людині. Інші беруть участь у поясненні, обговоренні, перекладі інформації чи організації виконання. У замісному режимі остаточне рішення юридично або фактично ухвалює представник. Визначальним є розподіл реальної влади, а не назва послуги чи документа.
2. Які цінності та пріоритети визначають вибір
Підтримуваний підхід спирається на власну волю, цінності, життєві цілі та уподобання людини. Це стосується і вибору, з яким оточення не погоджується. Замісна модель часто опирається на оцінку «об’єктивного блага» представником. Міжнародний правозахисний стандарт віддає пріоритет волі та уподобанням самої особи; якщо безпосереднє висловлення волі ускладнене, слід максимально з’ясовувати її найкращу можливу інтерпретацію. Джерело: Конвенція та тлумачення Комітету ООН
3. Яку роль відіграють особливості здоров’я
У підтримуваній моделі стан здоров’я описує потреби у способі подання інформації, часі, комунікації та доступних пристосуваннях. У замісних правових механізмах певні оцінки стану можуть ставати підставою для обмеження повноважень за процедурою національного законодавства. Діагноз, госпіталізація, інвалідність або незвична позиція людини самі по собі не є тотожними судовому рішенню про обмеження цивільної дієздатності.
4. Чи можна обрати підтримувача
У належно організованій підтримці людина має можливість вибирати, змінювати, залучати кількох підтримувачів та припиняти їхню участь. Призначений замісний представник може отримати повноваження через суд або іншу законну процедуру незалежно від поточного вибору людини. Тому важливо з’ясовувати, за яким документом діє конкретна особа і чи охоплює він саме це рішення.
5. Як ставляться до ризику і незгоди
Право на власне рішення передбачає можливість розумного ризику, помилки та зміни позиції. Підтримка допомагає оцінити наслідки й розглянути безпечніші способи досягти бажаної мети. Замісна практика схильна оцінювати прийнятність вибору з позиції зовнішнього контролю. Захист від експлуатації й насильства при цьому потрібен у будь-якій моделі; повага до автономії не скасовує захисних процедур, передбачених законом.
6. Хто контролює процес і результат
У підтримуваному процесі людина може запитувати пояснення, вимагати іншого формату інформації, зупиняти обговорення, переглядати рішення та заявляти про тиск. У замісній моделі контроль може перейти до представника, хоча його дії так само мають правові межі та підлягають належному нагляду й оскарженню. Необхідно відрізняти участь людини в обговоренні від її реальної можливості вплинути на результат.
7. Що відбувається з правовою дієздатністю
Підтримка здійснення правоздатності та дієздатності означає допомогу в реалізації власних прав без перенесення авторства рішення. Замісні режими можуть передбачати часткове обмеження чи повне позбавлення цивільної дієздатності згідно з внутрішнім правом. Конвенція ООН утверджує рівність осіб з інвалідністю перед законом і передбачає доступ до підтримки, а Комітет ООН трактує це як вимогу переходу від замісних моделей до підтримуваних. Джерело: Стаття 12 Конвенції
Що саме вимагає стаття 12 Конвенції ООН
Стаття 12 закріплює право людей з інвалідністю на визнання правосуб’єктності та на правоздатність і дієздатність нарівні з іншими у всіх аспектах життя. Держави-учасниці мають забезпечувати доступ до підтримки, яка може бути потрібною під час здійснення цих прав, а також відповідні гарантії для запобігання зловживанням. Джерело: Офіційний текст Конвенції
Гарантії, описані в частині четвертій статті 12, охоплюють повагу до прав, волі та уподобань людини, запобігання конфлікту інтересів і неналежному впливу, пропорційність і пристосованість заходів до обставин, якомога коротший необхідний строк та регулярний перегляд компетентним незалежним і безстороннім органом чи судом. Чим істотніше рішення впливає на права людини, тим вагомішим має бути захист її автономії. Джерело: Стаття 12, пункт 4
Загальний коментар № 1 Комітету ООН конкретизує правозахисне прочитання статті 12 й наполягає на заміні режимів замісного прийняття рішень підтримуваними. Це авторитетне тлумачення договірного органу ООН, яке слід розрізняти з буквальним текстом Конвенції та чинними положеннями конкретного національного законодавства. Юридична практика держав може ще відрізнятися від цієї моделі. Джерело: Комітет ООН: офіційна публікація
Підтримка в реальному житті: як виглядає процес
Крок 1. З’ясувати, яке питання вирішує людина
Варто сформулювати рішення конкретно: чи погоджуватися на запропонований препарат; чи змінювати місце проживання; чи підписувати договір оренди; чи повідомляти родині медичні відомості; кого запросити на зустріч зі спеціалістом. Велика тема розкладається на кілька окремих рішень, для яких може бути потрібна різна підтримка.
Крок 2. Запитати про бажаний спосіб підтримки
Людина може обрати довіреного друга, родича, незалежного консультанта, фахівця з досвідом рівної підтримки, перекладача жестової мови або комунікаційний засіб. Частина людей віддає перевагу письмовим поясненням, можливості повернутися до розмови наступного дня чи отримати дві окремі консультації. Підтримку потрібно організувати навколо вподобань людини, а також умов конфіденційності й безпеки.
Крок 3. Надати зрозумілі варіанти та наслідки
Слід пояснити фактичні можливості, очікувану користь, обмеження, ризики, часові рамки, фінансові та соціальні наслідки. Перевірка розуміння може відбуватися через прохання сформулювати своїми словами основні варіанти. Запитання мають бути відкритими: «Що для вас тут найважливіше?», «Які наслідки прийнятні?», «Що змінило б вашу думку?». Це дає людині простір для власної позиції.
Крок 4. Вислухати рішення й визначити план його реалізації
Підтримувач може допомогти записати обраний варіант, домовитися про наступну зустріч, підготувати запитання до лікаря, організувати транспорт чи подати документи. У записі варто розрізняти слова самої людини, пораду підтримувача й конкретну домовленість про допомогу. У будь-який момент слід залишати можливість змінити або переглянути рішення відповідно до правових правил, що регулюють конкретну дію.
Крок 5. Перевірити свободу від тиску
Перед значущими рішеннями корисно поговорити з людиною наодинці, без присутності зацікавленого родича чи представника, з’ясувати можливий конфлікт інтересів та запропонувати незалежну другу думку. Підтримка, яку людина отримує лише за умови погодитися із заздалегідь визначеним результатом, перетворюється на приховане управління.
Коли «підтримка» фактично стає заміщенням
Назва «підтримуване прийняття рішень» сама собою не гарантує поваги до автономії. Важливі поведінка учасників і результат: чи мала людина вибір, чи могла поставити запитання, чи була можливість відмовити, чи рішення виконали відповідно до її волевиявлення.
Ознаками прихованого заміщення можуть бути: підтримувач відповідає замість людини, хоча вона хоче говорити сама; від неї приховують істотну інформацію; їй дозволяють вибрати лише із заздалегідь прийнятних для родини варіантів; обіцяють допомогу в обмін на згоду; записують позицію фахівця як нібито позицію людини; відмовляються змінювати підтримувача або зустрічатися без нього.
Наявність незгоди з родичем чи фахівцем ще не означає тиску. Межу визначає можливість людини сформувати й висловити власну позицію, мати доступ до інформації та захиститися від нав’язування чужого рішення. У складних випадках потрібна незалежна підтримка, належні механізми скарги й ретельна перевірка реальних повноважень кожного учасника. Джерело: ВООЗ: підтримуване прийняття рішень
Порівняння на прикладах
Приклад 1. Вибір психіатричної допомоги
Людина сумнівається щодо призначених ліків через побічні ефекти. У підтримуваному процесі лікар пояснює користь, ризики, альтернативи й наслідки відмови; довірена особа допомагає підготувати запитання і запам’ятати відповіді; остаточну волю висловлює пацієнт у межах чинних правових правил щодо згоди. У замісному процесі рішення ухвалює інша уповноважена особа або застосовують визначену законом процедуру незалежно від волі пацієнта. Для таких ситуацій підстави й процедура повинні оцінюватися окремо.
Закон України «Про психіатричну допомогу» містить спеціальні положення щодо усвідомленої згоди, законного представництва, допомоги без згоди та судового контролю. Зокрема, у ньому різняться порядок госпіталізації особи, визнаної недієздатною, яка може надати усвідомлену згоду, і порядок щодо особи, яка за станом здоров’я такої згоди надати не може. Отже, навіть юридичний статус недієздатності не дає підстав ігнорувати фактично висловлену волю в питаннях, які закон прямо регулює. Джерело: Закон «Про психіатричну допомогу», статті 11–14
Приклад 2. Переїзд із закладу до окремого житла
Людина хоче переїхати до громади й потребує допомоги з договором, оплатою, маршрутом транспорту та повсякденним побутом. Підтримуваний підхід організовує допомогу навколо бажаного місця проживання, реалістично оцінює ризики й шукає послуги, які дозволяють реалізувати вибір. Замісне рішення виникає, якщо заклад або інша особа без належного врахування волі визначає, де людині жити, виходячи лише з адміністративної зручності. ВООЗ описує моделі підтримуваного проживання, які поєднують допомогу й повагу до дієздатності. Джерело: ВООЗ: громадські служби психічного здоров’я
Приклад 3. Договір і гроші
Людині складно порівняти умови оренди. Підтримка може охоплювати читання договору простими словами, допомогу в розрахунках, зустріч із юристом та пояснення ризиків застави. Вибір залишається за нею за наявності необхідного правового статусу. Якщо ж за рішенням суду цивільну дієздатність обмежено, закон передбачає спеціальні правила вчинення правочинів за участю піклувальника; за режиму недієздатності правочини від імені особи вчиняє опікун. Джерело: Цивільний кодекс України, статті 37, 41
Приклад 4. Психічна криза
Під час кризи людині може бути складніше сприймати великий обсяг інформації, підтримувати розмову або швидко оцінювати наслідки. Корисними бувають короткі повідомлення, спокійне середовище, паузи, підтримувач за вибором людини й завчасно обговорений кризовий план. Висновок про потребу в допомозі та юридичне питання про допустимість втручання без згоди належать до різних площин. Кризова ситуація сама собою не є безстроковим дозволом іншій особі вирішувати всі питання життя.
Підтримуване, спільне та замісне рішення: суміжні поняття
Спільне прийняття медичних рішень зазвичай означає співпрацю пацієнта й фахівця, під час якої вони обмінюються знаннями про варіанти лікування та вподобання пацієнта. Підтримуване прийняття рішень має ширший правозахисний вимір: доступ до допомоги в реалізації власної правової дієздатності в різних сферах життя. Ці підходи можуть поєднуватися, але доброзичлива розмова з лікарем ще не доводить, що всі бар’єри для реалізації права на рішення усунуті.
Довіреність, законне представництво, опіка, піклування та завчасне планування — різні юридичні й практичні механізми. Підписана довіреність може надавати іншій особі визначені представницькі повноваження, однак її правове значення залежить від змісту й чинного права. Довірена людина, яка допомагає зрозуміти інформацію, не автоматично стає законним представником. Завчасно висловлені побажання можуть допомагати встановити волю людини під час кризи, але їхня юридична сила залежить від національного регулювання.
Україна: міжнародний стандарт і чинне цивільне право
Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю у 2009 році; вона набула чинності для України 6 березня 2010 року. Стаття 12 створює міжнародно-правовий орієнтир рівної правосуб’єктності, здійснення правоздатності та дієздатності й доступу до підтримки. Її слід читати разом із чинними національними процедурами, а не приписувати українській системі механізми, яких закон прямо ще не передбачив. Джерело: Конвенція: статус для України
Станом на 11 жовтня 2026 року Цивільний кодекс України зберігає правові інститути обмеження цивільної дієздатності та визнання людини недієздатною. За статтею 36 суд може обмежити дієздатність за визначених законом обставин; стаття 37 регламентує наслідки й піклування. Стаття 39 передбачає судове визнання недієздатності за встановленими умовами; стаття 41 закріплює опіку і правочини від імені особи через опікуна. Ці правила демонструють наявність в українському праві замісних механізмів. Джерело: Чинний Цивільний кодекс, статті 36–41
Для обмеження дієздатності чи визнання недієздатності потрібна передбачена законом судова процедура. Родич, роботодавець, адміністрація закладу або лікар не набувають загального права замінювати цивільно-правові рішення дорослої людини лише через діагноз, інвалідність чи перебування у психіатричній лікарні. Наявність судового рішення, його зміст і чинність мають принципове значення. Джерело: Цивільний та Цивільний процесуальний кодекси України
Цивільний кодекс передбачає механізми поновлення цивільної дієздатності; окремий порядок розгляду відповідних заяв встановлений процесуальним законодавством. Питання про скасування обмежень, оскарження судових рішень, статус опікуна і допустимість конкретного правочину потребують вивчення документів та індивідуальної юридичної консультації, оскільки наслідки залежать від чинного рішення суду і характеру дії. Джерело: Цивільний кодекс України, стаття 42
Існування в Україні інститутів опіки та піклування не означає, що вони тотожні підтримуваному прийняттю рішень у розумінні Комітету ООН. Так само рекомендації Комітету ООН щодо переходу до підтримуваних режимів не означають, що українські норми про опіку вже скасовані. Це юридично та правозахисно значуща відмінність між міжнародною метою реформи й фактичним регулюванням. Джерело: Комітет ООН: Загальний коментар № 1
Які гарантії захищають людину під час прийняття рішень
Належна підтримка потребує ясного визначення ролей, добровільності, конфіденційності, захисту персональних даних, доступної інформації, можливості змінити підтримувача, незалежної перевірки конфліктів інтересів та зрозумілого способу оскаржити тиск. Якщо рішення має істотні правові або фінансові наслідки, бажано документувати, яку інформацію надали, хто був присутній, що сказала людина і хто виконує наступні дії.
Зловживання можливі і з боку підтримувача, і з боку замісного представника. Людина може залежати від родича через житло, гроші або догляд; фахівець може свідомо чи несвідомо нав’язувати свою оцінку «правильного» вибору; представник може отримувати матеріальну вигоду. Доцільно забезпечувати незалежну консультацію, можливість конфіденційного спілкування та перевірку рішень органом або судом там, де цього вимагає закон. Джерело: Конвенція, стаття 12(4)
Підтримка не повинна ставати формальністю, коли людина підписує незрозумілий документ, а всі істотні рішення вже прийнято без неї. Рівень потрібної допомоги може змінюватися між різними днями, ситуаціями та рішеннями. Перегляд підтримки є звичайною частиною практики, а не ознакою недовіри до людини.
Що відомо з досліджень
Наукові результати щодо участі людей із психічними труднощами у плануванні допомоги загалом підтримують розвиток орієнтованих на людину підходів. Систематичний огляд Френсіс, Джонсон і Вілсон, опублікований 2024 року, охопив 140 статей про втручання, що полегшують спільне або підтримуване прийняття рішень. Автори визначили організаційні, процедурні й міжособистісні перешкоди, а також підкреслили дослідницький характер галузі та обмежену кількість повторних експериментальних перевірок. Джерело: Francis, Johnson & Wilson, 2024
Інший огляд цієї дослідницької програми, присвячений результатам втручань, повідомив про сприятливі дані для частини показників, зокрема знань, відчуття впливу на власне життя, деяких клінічних наслідків і використання недобровільної госпіталізації. Для інших результатів висновки залишаються попередніми. Втручання, популяції, методики й показники істотно відрізнялися, тому об’єднаний кількісний метааналіз провести не вдалося. Джерело: Francis, Hazelton & Wilson, 2024
Обидва огляди аналізували широкий набір втручань, серед яких були моделі спільного планування лікування. Це не є прямим експериментальним доказом ефективності всіх юридичних форм підтримуваного прийняття рішень, повної відмови від інституту опіки чи будь-якого окремого механізму в усіх країнах. Правозахисна вимога зберігати автономію й емпіричне запитання про результати конкретної програми мають різні підстави для оцінювання.
Практичні запитання для людини, родини й фахівця
Якщо рішення стосується мене
Сформулюйте, яке саме рішення потрібно ухвалити; попросіть пояснити варіанти та наслідки зрозумілою мовою; визначте, кого хочете бачити поруч; уточніть, чи ви маєте право попросити час або другу консультацію; запитайте, хто юридично ухвалює рішення та на підставі якого документа; збережіть письмовий запис власних побажань. Якщо на вас тиснуть, попросіть окрему розмову з незалежним фахівцем або правником.
Якщо я допомагаю близькій людині
Почніть із запитання про її мету, а не з готового рішення. З’ясуйте, яка інформація незрозуміла і які наслідки хвилюють. Допоможіть назвати кілька реальних варіантів. Не змішуйте власні фінансові, побутові або емоційні інтереси з бажаннями людини. Якщо її позиція відрізняється від вашої, перевірте, чи є реальний ризик шкоди, які права та процедури застосовні, і як збільшити доступну підтримку.
Якщо я працюю у сфері психічного здоров’я
Записуйте власне висловлену волю людини окремо від рекомендацій фахівців і висновків представника. Перед оцінюванням здатності брати участь у конкретній розмові запропонуйте комунікаційні пристосування, час та підтримувача за вибором. Перевіряйте законні підстави будь-якого представництва чи втручання без згоди. Вивчайте альтернативи, документуйте причини та забезпечуйте доступ до механізмів оскарження.
Поширені запитання
Чи може людина з психіатричним діагнозом самостійно приймати рішення?
Так. Сам по собі психіатричний діагноз не означає автоматичної втрати цивільної дієздатності. Її обмеження та визнання недієздатності в Україні передбачають визначені законом підстави й судову процедуру. Потреба в допомозі для розуміння інформації не тотожна передачі права на рішення іншій особі. Джерело: Цивільний кодекс України
Чи означає підтримуване рішення, що близькі ніколи не можуть радити?
Можуть, якщо людина хоче їх вислухати. Порада, пояснення, допомога зі спілкуванням і організація дій є нормальною частиною підтримки. Важливо, щоб незгода з порадою не призводила до покарання, тиску або втрати необхідної допомоги.
Чи завжди підтримуване рішення юридично чинне без додаткових документів?
Юридична чинність залежить від виду дії, статусу людини та чинного законодавства. Наприклад, для деяких договорів мають значення форма, повноваження представника або наявність судового рішення щодо дієздатності. Психологічно якісна підтримка не скасовує таких вимог.
Чим підтримувач відрізняється від опікуна?
Підтримувач допомагає людині сформувати та здійснити власний вибір. Опікун в Україні має встановлені законодавством повноваження діяти від імені особи, визнаної судом недієздатною, у межах відповідного режиму. Це різні ролі; участь довіреної людини в розмові не надає їй автоматично повноважень опікуна. Джерело: Цивільний кодекс, статті 41, 60
Якщо людина обирає ризикований варіант, рішення треба скасувати?
Незгода оточення з вибором не встановлює підстав для позбавлення автономії. Потрібно обговорити ризики, можливі запобіжні дії та способи підтримки. Коли існують обставини, для яких закон передбачає спеціальні заходи захисту чи допомогу без згоди, їхні підстави й процедуру оцінюють окремо.
Чи може підтримка знадобитися людині без інвалідності?
Так. Зрозуміле пояснення, консультація, пауза, перекладач, підтримка спілкування або допомога з документами можуть бути корисними багатьом людям. Водночас правова рамка статті 12 Конвенції спеціально спрямована на рівність осіб з інвалідністю у здійсненні правоздатності та дієздатності.
Чи є в Україні закон, який уже повністю замінив опіку підтримуваним прийняттям рішень?
Станом на 11 жовтня 2026 року чинний Цивільний кодекс зберігає інститути опіки, піклування, обмеження цивільної дієздатності та недієздатності. Тому відповідь — ні: сам по собі міжнародний правозахисний курс на підтримувані рішення не означає скасування чинного внутрішнього порядку. Джерело: Цивільний кодекс України
Чи можна змінити довірену особу, яка допомагає вирішувати?
У добровільно організованій підтримці вибір довіреної людини має належати особі, яка отримує підтримку. Якщо йдеться про формально призначеного опікуна, піклувальника або представника з юридичними повноваженнями, процедура заміни регулюється відповідним законом та документами. Потрібно розрізняти добровільну роль і юридичний статус.
Як діяти, якщо рішення ухвалюють за мене без пояснень?
Попросіть назвати правову підставу, надати копії або реквізити рішення чи документа, пояснити його обсяг і строк, зафіксувати ваші заперечення та забезпечити можливість незалежної юридичної консультації. У медичній ситуації додатково з’ясовують правила інформованої згоди, правове представництво, наявність спеціальних законних підстав та порядок оскарження.
Висновок
Головне запитання для розмежування двох моделей звучить так: кому належить рішення після того, як інформацію пояснили, ризики обговорили й підтримку надали? У підтримуваному підході рішення належить людині, а допомога розширює її реальну можливість діяти. У замісному підході юридичне або фактичне повноваження ухвалити рішення переходить до іншого суб’єкта. Конвенція ООН і тлумачення Комітету закладають правозахисний курс на підтримку автономії; застосування в Україні вимагає одночасно враховувати чинні норми цивільного й спеціального законодавства.
Пов’язані статті
Джерела
Верховна Рада України. (2000). Закон України «Про психіатричну допомогу» № 1489-III. Джерело: Офіційний текст
Верховна Рада України. (2003). Цивільний кодекс України № 435-IV (чинна редакція). Джерело: Офіційний текст
Верховна Рада України. (2004). Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV (чинна редакція). Джерело: Офіційний текст
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2019). WHO QualityRights module on supported decision-making & advance planning. Джерело: ВООЗ
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Guidance on community mental health services: promoting person-centred and rights-based approaches. Джерело: ВООЗ
Комітет ООН з прав осіб з інвалідністю. (2014). General comment No. 1: Article 12 — Equal recognition before the law. Публікація ООН з українським перекладом. Джерело: Офіційна сторінка УВКПЛ ООН
Організація Об’єднаних Націй. (2006). Конвенція про права осіб з інвалідністю (офіційний український переклад, редакція 2023 року). Джерело: Офіційний текст
Френсіс, К. Дж., Джонсон, А., Вілсон, Р. Л. (2024). Supported decision-making interventions in mental healthcare: A systematic review of current evidence and implementation barriers. Health Expectations, 27(2), e14001. Джерело: Повний текст дослідження
Френсіс, К. Дж., Гейзелтон, М., Вілсон, Р. Л. (2024). Supported Decision-Making Interventions in Mental Healthcare: A Systematic Review of Evidence on the Outcomes for People With Mental Ill Health. Health Expectations, 27(6), e70134. Джерело: Повний текст дослідження