top of page

Психологічна енкциклопедія

Права людей із психічними розладами під час отримання допомоги

6 днів тому
Читати 14 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Права людей із психічними розладами під час отримання допомоги охоплюють право на повагу до гідності, доступну інформацію, участь у рішеннях, належну якість допомоги, захист приватності, правничу підтримку та оскарження порушень. Психіатричний діагноз сам по собі не скасовує цих прав. В Україні їхній зміст визначають насамперед Закон «Про психіатричну допомогу» та Основи законодавства України про охорону здоров’я. Додатковий правозахисний орієнтир становить Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю.

Людина має право знати, чому їй пропонують конкретну допомогу, які можливі наслідки й альтернативи, що саме вона погоджується отримувати та до кого звернутися, якщо її рішення або права ігнорують. Для окремих ситуацій закон передбачає спеціальні процедури, зокрема щодо недобровільної госпіталізації. Саме тому важливо розрізняти загальне право на згоду та встановлені законом винятки, а також міжнародні стандарти й чинні українські норми.

Кому належать ці права

Права людини під час отримання психіатричної та іншої допомоги у сфері психічного здоров’я належать кожному, хто звертається по допомогу або отримує її. Вони стосуються людини під час амбулаторного прийому, консультацій, лікування у стаціонарі, кризової підтримки, реабілітації та взаємодії з іншими службами. Обсяг конкретних процедур залежить від виду послуги, віку, правових підстав втручання та інших визначених законом обставин.

Наявність психічного розладу, психосоціальної інвалідності, досвід госпіталізації чи потреба в повсякденній підтримці — різні обставини. Діагноз описує стан здоров’я; інвалідність пов’язана також із тривалими обмеженнями й бар’єрами; питання цивільної дієздатності розв’язують за окремими правовими правилами. Жодне з цих понять не слід автоматично виводити з іншого. Стаття 12 Конвенції ООН закріплює рівне визнання перед законом і доступ до підтримки у здійсненні правоздатності й дієздатності.

Новий закон про систему охорони психічного здоров’я: права отримувачів послуг

З 7 лютого 2026 року в Україні введено в дію Закон «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX. Його стаття 4 закріплює для отримувачів допомоги право на своєчасні, відповідні потребам і якісні послуги з доведеною ефективністю, на вибір фахівців із урахуванням їхньої спеціалізації, на достовірну та повну інформацію про стан психічного здоров’я, власні права й умови допомоги. Закон також передбачає письмову згоду або незгоду на надання послуг, незалежну допомогу під час прийняття рішень і участь у визначенні методів допомоги з урахуванням передбачених законодавством винятків.

Стаття 4 цього Закону передбачає можливість ознайомлення з документами щодо психічного здоров’я у визначених законом межах та участь людей у формуванні рішень у сфері психічного здоров’я. Вона встановлює також право осіб, які зазнали дискримінації, стигматизації чи порушення прав у цій сфері, на безоплатну правничу допомогу відповідно до спеціального законодавства. Порядок надання психіатричної допомоги, включно з госпіталізацією, продовжує регулювати Закон «Про психіатричну допомогу». Ці два акти потрібно застосовувати відповідно до предмета їх регулювання.

Основні права під час психіатричної допомоги в Україні

Стаття 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає спеціальні гарантії для людей, яким надають психіатричну допомогу. Разом із загальними правами пацієнта вони утворюють практичний орієнтир для людини, родини та фахівців.

Повага до гідності та гуманне ставлення

Людина має право на шанобливе й гуманне поводження, яке виключає приниження її честі та гідності. Це правило поширюється на спілкування, умови перебування, пояснення процедур і реагування на кризові стани. Зневажливі висловлювання, погрози, покарання за незгоду або використання діагнозу для знецінення позиції людини суперечать самій меті правового захисту. Стаття 25 спеціального закону та Конвенція ООН, статті 15–17 визначають відповідні гарантії.

Доступна інформація про допомогу та власні права

Людина повинна отримати пояснення своїх прав, стану здоров’я, цілей, методів і можливих наслідків допомоги у формі, яку вона здатна зрозуміти. Змістовне пояснення включає очікувану користь, ризики, побічні дії, доступні альтернативи та можливості поставити запитання. Якщо пояснення перевантажене спеціальними термінами, його варто попросити повторити простою мовою, письмово або з участю обраної людиною особи підтримки. Підстави й межі надання медичної інформації визначають стаття 26 Закону «Про психіатричну допомогу» та стаття 39 Основ законодавства про охорону здоров’я.

Згода на допомогу та право відмовитися

Усвідомлена згода означає вільно висловлене рішення на основі доступної інформації про запропоновану психіатричну допомогу. Людина має можливість обговорити пропозицію, уточнити її зміст та висловити згоду або незгоду. Права на відмову і правила отримання згоди закріплені в Законі «Про психіатричну допомогу» та статті 43 Основ, де також установлено винятки й спеціальні умови.

Особливо важливо запитувати про конкретне рішення: згода на обстеження, на госпіталізацію та на певний метод лікування — окремі питання зі своїми правовими підставами. Формулювання «людина перебуває у психіатричному закладі, отже погодилася на все» не описує належного процесу прийняття рішень. У випадках, визначених законом, допомогу можуть надавати за спеціальною процедурою; вимоги до неї слід перевіряти окремо, а не розширювати за аналогією.

Вибір, участь у плануванні та найменш обмежувальні умови

Психіатрична допомога має організовуватися з урахуванням можливості людини брати участь у рішеннях і отримувати допомогу в умовах, які відповідно до закону найменше обмежують її свободу та повсякденне життя. До практичних запитань належать: чи можлива амбулаторна допомога, як узгоджуються цілі, які є альтернативні фахівці та як переглядатимуть план підтримки. Закон «Про психіатричну допомогу», стаття 25 передбачає право на психіатричну допомогу в найменш обмежених відповідно до законодавства умовах.

Міжнародне керівництво ВООЗ щодо допомоги в громаді розвиває підхід, орієнтований на особисті цілі, соціальні зв’язки, самостійність і включення в життя громади. Це рекомендації з організації послуг, а обсяг конкретного права на певну послугу в Україні визначають національне законодавство, правила фінансування та фактична доступність допомоги.

Приватність і конфіденційність

Відомості про звернення по психіатричну допомогу, стан психічного здоров’я та інші дані, отримані під час надання допомоги, підлягають захисту. Стаття 6 Закону «Про психіатричну допомогу» встановлює правила збереження конфіденційних відомостей і випадки їх передання, передбачені законом; загальні положення щодо лікарської таємниці містить стаття 40 Основ. Право на приватність закріплене також у статті 22 Конвенції ООН.

Родинні стосунки самі собою не означають необмеженого доступу близьких до медичних відомостей дорослої людини. Доречно запитати, які саме дані, кому та на якій правовій підставі передаються. Людина може окремо висловити побажання про участь близьких у спілкуванні з фахівцями та про межі такої участі.

Повага до зв’язків, спілкування та правничої допомоги

Під час перебування у психіатричному закладі людина зберігає права, зокрема на спілкування, отримання допомоги адвоката чи іншого законного представника і звернення по захист. Стаття 25 Закону деталізує права пацієнтів стаціонару та передбачені нею можливі обмеження окремих прав. Будь-яке обмеження слід оцінювати з огляду на конкретну норму, уповноважену особу, обґрунтування і процедуру оскарження.

Захист від дискримінації, насильства та експлуатації

Право на рівне ставлення стосується і якості послуг, і можливості бути почутим. Людину не можна позбавляти доступу до обґрунтованої допомоги лише через стереотипи про психічні розлади. Конвенція ООН, статті 5, 16 і 25 визначає принципи рівності, захисту від експлуатації та насильства і рівного доступу до охорони здоров’я для осіб з інвалідністю.

Як працює право на інформовану згоду

Дотримання згоди передбачає діалог. Медичний працівник пояснює мету втручання, можливі переваги й ризики, варіанти дій та наслідки відмови, перевіряє, чи зрозуміла інформація, і з’ясовує рішення людини. Добровільність має значення так само, як зрозумілість: формальна згода, отримана під погрозою або без пояснень, не відображає належної участі людини.

Здатність зрозуміти конкретне рішення може змінюватися залежно від стану, складності інформації, часу, середовища й способу комунікації. Тому фахівці можуть допомогти через просте пояснення, додатковий час, письмові матеріали, переклад, допоміжні засоби спілкування або присутність обраної людиною особи підтримки. Конвенційний підхід наголошує на доступі до підтримки в реалізації правової дієздатності; в Україні механізми прийняття медичних рішень регулюють також конкретні норми національного права. Стаття 12 Конвенції ООН; рекомендації ВООЗ та Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

Людина може запитати: «Яке саме рішення потрібно прийняти зараз?», «Які інші варіанти існують?», «Що станеться, якщо я попрошу час?», «Чи можна обговорити це з незалежним фахівцем?». Якщо ситуація має ознаки невідкладної, медичні працівники повинні окремо пояснити, які саме законні підстави та процедури застосовують.

Правова дієздатність і підтримка власного рішення

Правова дієздатність — це можливість особи своїми діями набувати та здійснювати цивільні права й обов’язки в межах, визначених законом. Психіатричний діагноз не дорівнює автоматичному визнанню недієздатності. Правове становище людини та можливі обмеження визначаються за передбаченими законом процедурами, а Конвенція ООН, стаття 12 встановлює стандарт рівного визнання перед законом і підтримки у здійсненні правоздатності й дієздатності.

Підтримуване прийняття рішень полягає у створенні умов, за яких людина може зрозуміти варіанти, висловити власну волю й уподобання та реалізувати обране рішення. Підтримка може включати пояснення інформації, допомогу з комунікацією, планування зустрічі або присутність довіреної людини. Важливо з’ясовувати, кого людина хоче залучити, яку саме допомогу дозволяє та як запобігти тиску. Матеріали ВООЗ QualityRights описують такі підходи як правозахисний орієнтир; вони не встановлюють самі по собі нової цивільно-правової процедури в Україні.

У разі конфлікту між бажаннями людини, поглядами родичів та рекомендаціями фахівців необхідно окремо оцінювати законні повноваження учасників, добровільність, фактичну волю людини й доступні засоби захисту. Навіть за наявності формального представництва потреби, комунікація й уподобання самої людини заслуговують на безпосередню увагу.

Недобровільна госпіталізація: коли застосовують спеціальну процедуру

В Україні психіатрична госпіталізація за загальним правилом здійснюється на добровільних засадах. Стаття 14 Закону «Про психіатричну допомогу» описує спеціальні підстави госпіталізації без усвідомленої згоди за наявності тяжкого психічного розладу, коли обстеження чи лікування можливе лише у стаціонарі, та наявні визначені законом ознаки безпосередньої небезпеки для себе чи оточення або неспроможності самостійно задовольняти основні життєві потреби на рівні, що забезпечує життєдіяльність. Подальший судовий порядок і строки визначені відповідними статтями закону.

Сама незвична поведінка, незгода з лікарем, факт діагнозу чи прохання про іншу думку не замінюють законних підстав недобровільної госпіталізації. Якщо людині повідомляють про таку процедуру, важливо з’ясувати, хто ухвалив рішення, яке обґрунтування зазначено, які документи оформлено, коли відбудеться судовий розгляд і як забезпечено доступ до представника. Закон «Про психіатричну допомогу», статті 14–17.

Недобровільне перебування в закладі та примусове застосування конкретних лікувальних втручань — юридично пов’язані, але не тотожні питання. Кожне втручання потребує належної правової підстави. Людина зберігає право на повагу до гідності, інформацію про процедуру, судовий захист та інші гарантії, які закон не обмежує. Детальний алгоритм госпіталізації й процесуальних строків є окремою темою, оскільки вирішальними стають точні обставини та документи справи.

Чи можна застосовувати фізичне обмеження або ізоляцію

Фізичне обмеження й ізоляція належать до особливо чутливих втручань із ризиками для безпеки, гідності та довіри. Українське право передбачає спеціальні правила застосування таких заходів у психіатричній допомозі, зокрема вимоги щодо підстав, контролю й документування. Їх не можна розуміти як спосіб покарання, дисциплінування або заміну повноцінної організації допомоги. Закон «Про психіатричну допомогу».

Спільне керівництво ВООЗ і Управління Верховного комісара ООН з прав людини 2023 року пропонує системно усувати примус із психіатричних служб і розвивати допомогу, засновану на правах людини. Це міжнародний напрям реформ, який необхідно відрізняти від чинних українських правових дозволів та обмежень. Заклад має пояснити правові підстави конкретного втручання й механізм його оскарження.

Що має знати людина у психіатричному стаціонарі

Перебування у стаціонарі пов’язане з питаннями, які в амбулаторній допомозі виникають рідше: особисті речі, спілкування телефоном, відвідування, доступ до представника, обмеження пересування, умови проживання, харчування та гігієна. Конкретні права й процедури визначені статтею 25 Закону «Про психіатричну допомогу», а питання охорони здоров’я та приватності — іншими законодавчими нормами.

Корисно на початку перебування попросити письмове або усне роз’яснення правил відділення, прав пацієнта, контактів відповідальної посадової особи, порядку зустрічі з адвокатом і процедури подання скарг. Якщо встановлено обмеження, варто просити пояснити його законну підставу, строк, спосіб перегляду та порядок фіксації у медичній документації.

Окремої уваги потребує право на доступ до медичної інформації. Людина може просити роз’яснити записи, діагностичні висновки, призначення та рішення про продовження перебування, а за потреби — отримати правничу допомогу для належного звернення по документи. Обсяг доступу, оформлення копій та законні винятки визначають відповідні норми Основ законодавства про охорону здоров’я і спеціального законодавства.

Права під час амбулаторної допомоги та підтримки в громаді

В амбулаторній допомозі людина зазвичай продовжує жити у своєму звичному середовищі й отримує консультації чи лікування за погодженим порядком. Тут особливо важливі зрозумілі домовленості про регулярність зустрічей, перегляд плану допомоги, взаємодію між фахівцями та межі обміну персональною інформацією. Загальні права пацієнта, включно з інформованістю й належним ставленням, залишаються чинними.

Підтримка в громаді може передбачати медичні, психологічні та соціальні послуги, допомогу в побутових питаннях і відновленні соціальних зв’язків. Її організаційні принципи описані в керівництві ВООЗ щодо служб психічного здоров’я у громаді. Про українську мережу допомоги можна прочитати в матеріалі «Психічне здоров’я в громаді: як організована підтримка поруч із місцем проживання».

Під час передачі інформації між установами та фахівцями варто з’ясувати, хто є відповідальним за координацію й які дані можуть бути передані. Окремі процеси взаємодії між службами пояснює стаття «Кейс-менеджмент у сфері психічного здоров’я».

Що робити, якщо ваші права порушують

В Україні стаття 32 Закону «Про психіатричну допомогу» передбачає можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність, пов’язані з наданням психіатричної допомоги. Залежно від ситуації можна звертатися до керівництва відповідного закладу, уповноважених органів або до суду. Якщо йдеться про безпосередню небезпеку для життя чи здоров’я, пріоритетом є негайне забезпечення безпеки та доступ до екстреної допомоги.

Крок 1. Зафіксуйте, що сталося

За можливості запишіть дату й час, місце, імена або посади учасників, зміст рішення, власне прохання й отриману відповідь. Збережіть доступні документи, призначення, виписки та письмові повідомлення. Формулюйте факти конкретно: «Мені відмовили в поясненні підстав обмеження» або «Я просив надати інформацію про лікування, але не отримав відповіді».

Крок 2. Запитайте про підставу рішення

Попросіть назвати нормативну підставу, відповідальну особу та процедуру перегляду рішення. Якщо є ризик тиску, незрозуміла процедура або конфлікт інтересів, зверніться по незалежну правничу консультацію. Усне пояснення можна попросити повторити письмово, якщо це потрібно для скарги.

Крок 3. Оберіть механізм захисту

Для правничої інформації й перевірки можливості отримати безоплатну вторинну правничу допомогу діє система Безоплатної правничої допомоги. Актуальні канали зв’язку та телефон 0 800 213 103 наведені на офіційній сторінці контактів. Наявність права на конкретний вид представництва залежить від установлених законом умов та категорій осіб.

З питаннями можливого порушення прав людини можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Офіційний сайт пояснює способи подання звернення. За необхідності також використовується судовий захист, зокрема у справах, для яких закон прямо передбачає судову процедуру.

Крок 4. Збережіть контроль над подальшим спілкуванням

Зазначте в зверненні бажаний спосіб відповіді, доступні засоби комунікації та чи уповноважуєте іншу людину представляти ваші інтереси. За можливості збережіть копію звернення і підтвердження його відправлення. Якщо допомогу в оформленні надає родич або фахівець, важливо узгодити з вами зміст звернення та очікуваний результат.

Якщо людина перебуває у кризовому стані

Під час психічної кризи людина може відчувати сильний страх, дезорієнтацію, безсоння, втрату довіри або труднощі з формулюванням потреб. Допомога має поєднувати оцінку безпеки з поважною комунікацією, зрозумілими поясненнями та пошуком менш обмежувальних варіантів підтримки. Підходи до організації правозахисної кризової допомоги представлені у спільному керівництві ВООЗ та Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

Якщо існує безпосередній ризик тяжкої шкоди собі чи іншим, потрібна невідкладна професійна оцінка та відповідна допомога. Правові процедури залишаються необхідними і в кризі. Родичам або особам підтримки корисно спокійно вислухати людину, запитати, яку допомогу вона хоче отримати, і передати фахівцям конкретні відомості про небезпеку, уникаючи погроз та принижень. За негайної загрози життю слід звертатися до екстрених служб.

У гуманітарних умовах додаткове значення мають доступність інформації, безпечні маршрути допомоги та підтримка людей, які пережили переміщення, втрату чи травматичні події. ВООЗ у матеріалах QualityRights для гуманітарних ситуацій 2025 року пропонує практичні інструменти для служб. Ці матеріали є професійними рекомендаціями, а не окремою нормою українського права.

Яка роль родичів, довірених осіб і фахівців

Близькі люди нерідко допомагають записатися до фахівця, дістатися закладу, описати зміни стану, розібрати документи або організувати щоденну підтримку. Така участь найбільш корисна, коли вона узгоджена з людиною та має зрозумілі межі. Доросла особа може бажати присутності родича під час певної розмови й водночас зберігати приватність інших відомостей. Підстави доступу до конфіденційної інформації визначає законодавство про психіатричну допомогу.

Фахівцям належить створювати умови для безпечної комунікації: запитувати про уподобання, зважати на спосіб сприйняття інформації, пояснювати межі конфіденційності та залучати законних представників лише у визначених законом випадках. Позицію людини потрібно з’ясовувати безпосередньо настільки, наскільки це можливо. Матеріали ВООЗ QualityRights акцентують підтримку рішень, захист від примусу та участь людей із власним досвідом.

Окремим ресурсом може стати добровільна підтримка людини, яка має власний досвід труднощів із психічним здоров’ям. Вона сприяє взаєморозумінню та навігації в допомозі, але не передбачає представництва без належних повноважень. Детальніше про цю модель — у статті «Підтримка «рівний — рівному» у сфері психічного здоров’я».

Що встановлено науковими дослідженнями

Правові гарантії мають нормативну основу, а якість їх дотримання можна досліджувати емпірично. Огляд оглядів Aragonés-Calleja та Sánchez-Martínez (2024) аналізує наукові роботи щодо примусу в охороні психічного здоров’я, демонструючи складність вимірювання та порівняння підходів. Докази щодо способів скорочення примусових заходів відрізняються за якістю, контекстом і досліджуваними результатами; одне втручання не слід оголошувати універсальним рішенням.

Систематичний огляд якісних досліджень Nyttingnes та співавторів (2026) узагальнює досвід людей, які зазнавали примусу в психіатричній допомозі. У багатьох описах виявлено переживання страху, безсилля, порушення довіри та гідності; свідчення були неоднорідними й у частині описували також сприйняту користь або суперечливі переживання. Якісні дослідження допомагають зрозуміти досвід, але самі по собі не дають точного прогнозу наслідків конкретного втручання для кожного пацієнта.

ВООЗ рекомендує розвиток допомоги, орієнтованої на права людини, відновлення та життя в громаді. Програми навчання правам, підтримка прийняття рішень і зміна організації служб мають різні дослідницькі бази. QualityRights є насамперед набором навчальних і організаційних інструментів; нормативна переконливість правозахисного принципу та доведеність ефективності кожної конкретної програми оцінюються окремо.

Міжнародні стандарти та українське право: як їх співвіднести

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю закріплює рівність перед законом, право на свободу та особисту недоторканність, повагу до приватності, доступ до охорони здоров’я і життя в громаді. Вона є міжнародним договором, учасницею якого є Україна. Її положення й практика їх тлумачення важливі для оцінки законодавства та його застосування.

Настанови ВООЗ і Управління Верховного комісара ООН з прав людини 2023 року розвивають правозахисний напрям реформ, пропонуючи відмову від примусових практик та розбудову підтримки в громаді. Такі настанови мають рекомендаційний характер. Конкретні підстави госпіталізації, застосування обмежень, отримання згоди та оскарження в Україні визначають чинні закони й відповідні процедури. Розбіжності між міжнародною ціллю і національним регулюванням потрібно називати прямо, щоб людина розуміла свої фактичні юридичні можливості.

У правозахисній дискусії важливий також захист від формального позбавлення участі в рішеннях. Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2018 року № 13-р/2018 стосувалося конституційності окремого законодавчого порядку госпіталізації недієздатної особи за згодою опікуна. Воно демонструє, чому питання позбавлення свободи, представництва й судового контролю потребують точного правового аналізу.

Запитання та відповіді

Чи втрачає людина права через психіатричний діагноз?

Ні. Психіатричний діагноз сам по собі не скасовує права на гідність, інформацію, захист приватності та доступ до правового захисту. Закон може передбачати спеціальні процедури для конкретних обставин, а їх застосування потребує відповідних підстав. Закон «Про психіатричну допомогу».

Чи можна відмовитися від запропонованого лікування?

Загальне правило передбачає усвідомлену згоду й можливість відмови; спеціальне законодавство містить визначені винятки та процедури. До рішення варто попросити пояснити очікувану користь, ризики й альтернативи саме запропонованого втручання. Основи законодавства про охорону здоров’я, стаття 43; Закон «Про психіатричну допомогу».

Чи може родич дізнатися діагноз і подробиці лікування без згоди людини?

Можливість передавання таких відомостей залежить від згоди людини або конкретної законної підстави. Родинний зв’язок сам собою не означає автоматичного доступу до всіх медичних даних дорослої особи. Стаття 6 Закону «Про психіатричну допомогу».

Чи можна потрапити до психіатричного стаціонару без згоди?

Закон передбачає таку можливість лише за визначених ним умов та із застосуванням спеціальної процедури. Потрібно оцінювати фактичні обставини, документи, належність судового контролю й доступ до представника. Статті 14–17 Закону «Про психіатричну допомогу».

До кого звернутися, якщо в закладі порушують права?

Можна використати передбачений законом порядок скарг, звернутися до керівництва закладу, компетентних органів або суду. Для уточнення можливостей правничої допомоги діє система безоплатної правничої допомоги, а для звернень щодо прав людини — Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Порядок оскарження визначає, зокрема, стаття 32 спеціального закону.

Чим відрізняються права клієнта психолога і права людини під час психіатричної допомоги?

Обидві сфери спираються на гідність, інформованість, приватність і поважну взаємодію. Психіатрична допомога додатково охоплює спеціально регульовані медичні процедури, умови госпіталізації та можливі обмежувальні заходи. Професійну й договірну складову психологічних послуг окремо пояснює стаття «Права клієнта психолога».

Практична пам’ятка: п’ять запитань перед рішенням

Під час консультації або обговорення втручання корисно послідовно з’ясувати: яку допомогу пропонують і чому; які її переваги, ризики та альтернативи; чи можна отримати пояснення доступним способом і підтримку обраної особи; на якій правовій підставі ухвалюють рішення; куди звернутися, якщо виникне незгода чи порушення.

Права стають практичними тоді, коли людина отримує реальну можливість ставити запитання, розуміти відповіді, брати участь у виборі та звертатися по захист. Для українського контексту вихідною точкою залишаються чинні норми Закону «Про психіатричну допомогу», а розвиток підтримки в громаді й доступного прийняття рішень визначає напрям подальшого вдосконалення допомоги.

Пов’язані статті

Джерела

  • Aragonés-Calleja, M., & Sánchez-Martínez, V. (2024). Evidence synthesis on coercion in mental health: An umbrella review. International Journal of Mental Health Nursing, 33, 259–280. https://doi.org/10.1111/inm.13248.

  • Nyttingnes, O., Husum, T. L., Kjus, S. H. H., Överlund, T., & Rugkasa, J. (2026). Patient experiences of coercion in mental healthcare: A systematic review and metasummary of qualitative studies from 1991 to 2025. BJPsych Open, 12(5), e205. https://doi.org/10.1192/bjo.2026.12067.

  • Безоплатна правнича допомога. Інформація для клієнтів та контакти. Офіційний сайт; контакти.

  • Верховна Рада України. (1992). Основи законодавства України про охорону здоров’я, № 2801-XII, чинна редакція. Офіційний текст.

  • Верховна Рада України. (2000). Закон України «Про психіатричну допомогу», № 1489-III, чинна редакція. Офіційний текст.

  • Верховна Рада України. (2025). Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», № 4223-IX, чинна редакція, введено в дію 7 лютого 2026 року. Офіційний текст.

  • Всесвітня організація охорони здоров’я. (2019). QualityRights materials for training, guidance and transformation. Офіційні матеріали.

  • Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Guidance on community mental health services: Promoting person-centred and rights-based approaches. Офіційна публікація.

  • Всесвітня організація охорони здоров’я та Управління Верховного комісара ООН з прав людини. (2023). Mental health, human rights and legislation: Guidance and practice. Офіційна публікація.

  • Всесвітня організація охорони здоров’я. (2025). WHO QualityRights Training: Humanitarian Edition. Офіційна публікація.

  • Конституційний Суд України. (2018). Рішення від 20 грудня 2018 року № 13-р/2018. Офіційний текст.

  • Організація Об’єднаних Націй. (2006). Конвенція про права осіб з інвалідністю. Офіційний український текст.

  • Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Звернення до Уповноваженого. Офіційний сайт.

 
 
bottom of page