Попередні розпорядження щодо психіатричної допомоги: як заздалегідь визначити побажання
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Попередні розпорядження щодо психіатричної допомоги — це заздалегідь сформульовані людиною вказівки та побажання про підтримку, обстеження, лікування, спілкування й повсякденні справи на випадок майбутньої психічної кризи, коли висловити або пояснити свої рішення буде складніше. Мета такого документа — зробити власну волю людини видимою для команди допомоги та близьких, зменшити непорозуміння і підготувати прийнятний порядок дій. У міжнародній літературі застосовують назву psychiatric advance directives (PAD), а ВООЗ розглядає попереднє планування як складник підтримуваного прийняття рішень. ВООЗ: модуль про підтримуване прийняття рішень і попереднє планування
В Україні людина може письмово зафіксувати свої побажання й обговорити їх із фахівцями та близькими. Проте письмовий план сам собою не набуває універсальної сили юридично обов’язкового «психіатричного заповіту»: чинний Закон України «Про психіатричну допомогу» встановлює власні правила згоди, лікування й госпіталізації, а окремої загальної процедури виконання такого документа, аналогічної спеціальному законодавству окремих іноземних юрисдикцій, у перевірених нормах немає. Практична цінність розпоряджень і їхня юридична обов’язковість — різні питання. Закон України «Про психіатричну допомогу»; Основи законодавства України про охорону здоров’я
Що означають попередні розпорядження і для чого вони потрібні
Людина може знати зі свого досвіду, що допомагає їй під час загострення, які слова посилюють напруження, які способи підтримки є прийнятними, а які вже завдавали шкоди. Коли ці знання записані заздалегідь, вони доступні навіть тоді, коли через сильний страх, виснаження, психотичні переживання, маніакальні симптоми або інші обставини спілкування ускладнюється. Розпорядження дозволяють конкретизувати не тільки медичні вподобання, а й порядок залучення довірених людей, потреби дітей, домашніх тварин, доступ до житла й захист конфіденційності.
Відповідно до систематичного огляду 42 досліджень змісту психіатричних попередніх розпоряджень, люди найчастіше включали шість груп відомостей: ранні ознаки кризи; загальний підхід до допомоги; бажане місце її надання; вподобання щодо лікування; запобігання примусу; соціальні та побутові інструкції. Дослідники відзначили, що більшість зафіксованих побажань були зрозумілими і клінічно доречними, хоча повнота документа залежала від отриманої допомоги під час його складання. Gaillard та співавт.: систематичний огляд
Попереднє планування особливо корисне людині, яка раніше переживала кризові звернення чи госпіталізацію, помічала повторювані зміни власного стану, мала небажаний досвід лікування або прагне зберігати послідовність своїх рішень у складних ситуаціях. Це добровільний інструмент. Наявність діагнозу, інвалідності чи історії госпіталізацій не створює обов’язку оформлювати такі розпорядження. ВООЗ QualityRights
Чим розпорядження відрізняються від інших документів
Попередні розпорядження і звичайна інформована згода
Інформована згода стосується конкретного запропонованого втручання та ухвалюється в певний момент після отримання належної інформації. Попередні розпорядження описують бажані дії у можливій майбутній ситуації. Підпис під попередніми побажаннями не дорівнює автоматичній згоді на будь-яке лікування, яке згодом запропонують, і не означає безстрокову відмову від усіх медичних втручань. Українські правила усвідомленої згоди та винятки з них встановлюються чинним законодавством, а не формулюванням приватного плану. Закон «Про психіатричну допомогу», зокрема статті 1, 11–14; Основи законодавства про охорону здоров’я, стаття 43
Попередні розпорядження і спільний кризовий план
Спільний кризовий план зазвичай створюють у діалозі людини з фахівцями й обраними нею помічниками: узгоджують ранні ознаки, контакти, дії та доступні альтернативи. Попередні розпорядження можуть бути написані людиною самостійно, а можуть готуватися з підтримкою. Ці формати частково перетинаються за змістом, але їхня юридична сила залежить від конкретної держави та способу оформлення. У межах H03 окрема стаття присвячена саме процедурі спільного кризового планування. Огляд клінічних випробувань планування кризи
Попередні розпорядження і підтримуване прийняття рішень
Підтримуване прийняття рішень описує ширший процес: людина отримує зрозумілу інформацію, час, допомогу з порівнянням варіантів і спосіб висловити власне рішення. Завчасний документ може стати частиною такого процесу, оскільки переносить у майбутню ситуацію раніше висловлену волю й уподобання. При цьому людина зберігає право брати участь у поточному рішенні в усіх доступних формах комунікації. Міжнародний правозахисний стандарт наголошує на повазі до її волі та вподобань і передбаченні запобіжників від неналежного впливу. Комітет ООН: Загальний коментар № 1 до статті 12
Попередні розпорядження і «контракт Улісса»
Окремий різновид, відомий як self-binding directive або «контракт Улісса», пропонує за певних майбутніх обставин надати перевагу раніше висловленим рішенням над пізнішими запереченнями людини. Його етичний і правовий статус є дискусійним: такі конструкції можуть породжувати ризик виправдання примусу посиланням на документ, підписаний у минулому. Тому звичайний план побажань не слід перетворювати на згоду наперед на будь-яке обмеження свободи; українських законних підстав для примусових дій він також не створює. Огляд сучасних доказів і типів розпоряджень; Закон України
Міжнародний правозахисний стандарт
Стаття 12 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю закріплює рівність перед законом і право отримувати підтримку для здійснення правоздатності та дієздатності. У Загальному коментарі № 1 Комітет ООН роз’яснює необхідність переходу від заміщення рішень до підтримки, орієнтованої на волю й уподобання самої людини. Попереднє планування належить до засобів, що можуть допомагати виражати цю волю. Конвенцію ратифіковано Україною, проте правозахисні вимоги Конвенції, тлумачення Комітету та конкретні процедури національного законодавства треба аналізувати окремо. Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю; Комітет ООН, Загальний коментар № 1
Програма ВООЗ QualityRights пропонує практики, за яких людина визначає коло підтримки, заздалегідь висловлює бажаний спосіб реагування на кризу, отримує інформацію в доступному форматі й може переглядати власні рішення. Це міжнародне професійне керівництво з правозахисної організації допомоги. Його використання спрямовує якість послуг, але саме по собі не встановлює для українського медичного закладу нової юридичної процедури. ВООЗ, 2019; ВООЗ, 2021
Що гарантує українське законодавство
Згода, відмова та отримання інформації
Закон України «Про психіатричну допомогу» визначає усвідомлену згоду як вільно висловлену згоду людини, яка може зрозуміти доступно подану інформацію про стан, мету допомоги, способи лікування, можливі побічні ефекти та альтернативи. Закон окремо регулює психіатричний огляд, амбулаторну допомогу й госпіталізацію, зокрема випадки, коли вони можуть проводитися без згоди за встановленою процедурою. Право особи знати про своє здоров’я та загальні правила інформованої згоди й відмови також закріплені в законодавстві про охорону здоров’я і Цивільному кодексі. Закон № 1489-III; Основи законодавства, статті 39 і 43; Цивільний кодекс, стаття 284
Законодавство не передбачає, що довільно складений завчасний документ автоматично звільняє лікаря від необхідності отримати актуальну усвідомлену згоду, якщо її можна отримати. Так само написана наперед відмова не скасовує встановлених законом процедур невідкладної допомоги чи примусового психіатричного огляду або госпіталізації. Під час кожного конкретного випадку належить перевіряти чинні умови втручання, фактичні обставини та доступні засоби правового захисту. Закон № 1489-III, статті 11–14; Основи законодавства, стаття 43
Чи має документ обов’язкову юридичну силу
Станом на 11 жовтня 2026 року в перевірених базових нормах українського законодавства про психіатричну допомогу немає окремої загальної форми psychiatric advance directive, чіткого механізму її реєстрації та правила, за яким усі майбутні психіатричні рішення обов’язково виконуються за таким документом. Практичний план варто розуміти як зафіксоване повідомлення про власну волю, джерело інформації для спілкування й організації підтримки; правові наслідки конкретної письмової заяви, згоди, відмови, довіреності або інших юридичних дій визначаються відповідними нормами та обставинами. Закон № 1489-III; Основи законодавства; Цивільний кодекс України
У статті 25 Закону «Про психіатричну допомогу» є право на попередню письмову згоду або письмову відмову від застосування нових методів діагностики, лікування та лікарських засобів чи участі в навчальному процесі. Ця конкретна гарантія має визначений предмет. Вона не створює універсального режиму завчасних розпоряджень щодо всього подальшого психіатричного лікування. Закон № 1489-III, стаття 25
Довірена особа та представництво
Людина може вказати, кому довіряє, хто добре знає її спосіб спілкування й кому слід зателефонувати під час кризи. Така контактна особа може передати план, допомогти зрозуміти пояснення лікаря і нагадати раніше сформульовані побажання. Водночас внесення імені до особистого документа саме по собі не надає цій людині статусу законного представника та права ухвалювати за іншу людину медичні рішення. Юридичне представництво й доступ до конфіденційної інформації мають окремі підстави та обмеження. Закон № 1489-III, статті 1 і 6 Докладніше про межі цієї ролі: довірена особа у підтримуваному прийнятті рішень.
Для розкриття відомостей про психічне здоров’я іншій людині слід окремо з’ясувати правову підставу, обсяг і спосіб згоди. Саме тому корисно записати, з ким заклад може контактувати, яку інформацію можна повідомити, а що людина бажає зберегти конфіденційним. На практиці ці питання варто обговорити із закладом і, коли потрібно, отримати індивідуальну юридичну консультацію. Закон «Про психіатричну допомогу», стаття 6; Основи законодавства, статті 39-1 і 40
Як скласти попередні розпорядження: послідовні кроки
Крок 1. Визначте, навіщо потрібен документ
Почніть із запитання: у яких ситуаціях ваші звичайні способи пояснити потреби перестають працювати? Це можуть бути повторювані ранні ознаки кризи, надмірне збудження, безсоння, сильний страх, труднощі з довірою чи комунікацією. Запишіть, що саме ви хочете зберегти: участь у рішеннях, доступ до певної підтримки, можливість зв’язатися з близькими, спокійний спосіб спілкування, уникнення досвіду, який раніше травмував. Документ має відображати ваші власні пріоритети.
Крок 2. Запишіть ранні ознаки та те, що допомагає
Опишіть свої спостережувані сигнали так, щоб їх могла зрозуміти інша людина. Наприклад: «Коли я кілька ночей майже не сплю, починаю говорити швидше й уникаю розмов про допомогу, прошу запропонувати коротку спокійну зустріч і зателефонувати обраній мною людині». Поруч назвіть ефективні дії: тиха кімната, можливість відпочити, короткі фрази, письмові пояснення, присутність визначеної людини, конкретні способи заспокоєння. Уникайте формулювань, що залишають команді здогадуватися про ваші наміри.
Крок 3. Опишіть побажання щодо допомоги
Зазначте, до яких лікарів або служб ви зверталися і кому довіряєте; які формати амбулаторної, кризової або стаціонарної допомоги вам зазвичай підходять; як бажаєте отримувати інформацію про лікування; які попередні побічні ефекти, алергії чи інші медичні обставини потрібно перевірити. Можна вказати, що вам важливо обговорювати альтернативи й причини кожного рішення. Відомості про ліки краще звірити з актуальними медичними документами, щоб план не містив застарілих призначень.
Запис на кшталт «я бажаю спершу розглянути допомогу вдома, якщо це можливо та безпечно» є повідомленням про вподобання. Запис «я назавжди забороняю будь-яку госпіталізацію» не створює абсолютної правової заборони на госпіталізацію, дозволену законом. Краще конкретно описати, чому певні дії були шкідливими і яких способів підтримки ви просите надалі. Правила госпіталізації за Законом України
Крок 4. Визначте людину підтримки й правила контактів
Запишіть імена, актуальні телефони, бажаний порядок звернень, а також випадки, коли ви не бажаєте повідомляти певних осіб. Укажіть, чим обрана людина може допомогти: передати документ, перекласти ваші усталені вислови, нагадати історію реакцій на лікування, забезпечити догляд за дитиною або твариною. Обговоріть із нею цю роль до кризи та переконайтеся, що вона погоджується. Відповідальність за медичні рішення не слід автоматично переносити на родичів.
Крок 5. Передбачте побутові та соціальні потреби
Кризова допомога може впливати на житло, роботу, дітей, тварин і документи. Стисло запишіть, хто має ключі, де є необхідні контакти, кого можна попросити про повсякденну допомогу, як зберегти конфіденційність на роботі й кому дозволено повідомляти про ваше перебування в закладі. Не додавайте в документ паролі, банківські секрети або відомості, доступ до яких може завдати шкоди; достатньо вказати безпечний спосіб зв’язку з відповідальною людиною.
Крок 6. Обговоріть проєкт із фахівцем або помічником
Попросіть лікаря, психолога, соціального працівника чи фахівця з досвідом психічних криз оцінити практичну зрозумілість плану. За можливості залучіть людину, яка має власний досвід отримання психіатричної допомоги й підтримує інших за принципом «рівний — рівному». Вона може допомогти відділити ваші справжні побажання від очікувань системи та зробити документ доступним. Допомога зі складанням не повинна перетворюватися на тиск. Про роль такого формату читайте також український матеріал про підтримку «рівний — рівному». Рандомізоване дослідження Tinland та співавт.
Крок 7. Зафіксуйте дату, версію та місце зберігання
У практичному документі доцільно вказати повне ім’я, дату складання, спосіб зв’язку, версію тексту й власний підпис, якщо це доступно. Передайте копію обраним людям і, за погодженням з установою, попросіть долучити документ до доступної для команди медичної інформації. Перевірте, чи справді працівники зможуть його знайти під час кризи. Підпис і передання копії збільшують зрозумілість походження тексту, але самі по собі не перетворюють його на спеціальний юридичний інструмент.
Крок 8. Переглядайте й змінюйте побажання
План варто переглядати після змін у лікуванні, життєвих умовах, контактах або після кожної значущої кризи. Зазначайте дату нового варіанта, вилучайте застарілі копії або повідомляйте власників копій, яка версія актуальна. У пріоритеті залишається сьогоднішня воля людини: раніше записане рішення слід обговорювати з нею настільки, наскільки вона зараз може висловлювати свої вподобання.
Що включити в текст: практична структура
Зручний документ може складатися з коротких частин. Його призначення — допомогти працівникові швидко знайти відповідь, а людині — точно передати власні побажання. Нижче наведена структура для особистого плану, а не затверджений державою юридичний бланк.
1. «Моя інформація»: ім’я, дата документа, актуальні способи зв’язку, людина підтримки, мова та спосіб спілкування.
2. «Як я розумію початок кризи»: звичні ранні ознаки, обставини, що посилюють стан, та дії, які допомагають звернутися по підтримку.
3. «Як зі мною спілкуватися»: бажаний тон, кількість співрозмовників, потреба в паузах, письмових поясненнях, перекладі або допоміжній комунікації.
4. «Якої допомоги я бажаю»: контакти служб і фахівців, попередній корисний досвід, доступні для обговорення варіанти, побоювання щодо втручань і бажаний порядок інформування.
5. «Мій попередній складний досвід»: відомі побічні реакції, тригери, пережиті ситуації тиску, способи деескалації та дії, яких я прошу уникати.
6. «Мої зв’язки та справи»: кого повідомляти або не повідомляти, як подбати про дітей, інших залежних осіб, житло, роботу, тварин і конфіденційну інформацію.
7. «Хто зберігає цей план»: перелік людей та установ, які мають актуальну копію, дата останнього перегляду й спосіб отримати оновлення.
Приклад формулювання попередніх побажань
«Коли мені важко зосередитися або я відчуваю сильний страх, прошу спершу коротко пояснювати, хто зі мною говорить і що відбуватиметься далі. Для мене важливо, щоб рішення обговорювали зі мною простою мовою, залишали час на запитання і, за моєї згоди, зв’язувалися з особою, зазначеною в контактах. Якщо можливі різні способи надання допомоги, прошу розповісти про їхні переваги, ризики та доступні альтернативи. Прошу перевіряти мою актуальну згоду або незгоду та записувати причини рішень, особливо якщо мої побажання неможливо виконати».
Цей приклад можна змінювати під власні потреби. Документ може містити й конкретні відмови від певних дій або побажання щодо ліків, однак юридичний ефект таких висловлювань визначається застосовним законодавством. За складних правових питань важливо звернутися до незалежного правника, а питання безпеки медичних призначень обговорити з лікуючим фахівцем.
Що відбувається, коли криза вже настала
Практичний порядок починається з можливості спілкування з людиною тут і зараз. Фахівець може запропонувати інформацію доступними словами, поставити конкретні запитання, дати час, залучити обрану підтримку та перевірити, чи зберігається актуальність раніше зафіксованих побажань. Попередній документ допомагає зрозуміти людину, але не замінює її теперішню участь. Комітет ООН про волю й уподобання; ВООЗ: попереднє планування
Якщо людині потрібна невідкладна медична допомога або постає питання госпіталізації без згоди, медики повинні керуватися чинними законними підставами та процедурами. Статті 11, 12 і 14 Закону «Про психіатричну допомогу» визначають різні умови для огляду, примусової амбулаторної допомоги та госпіталізації; ці процедури не слід змішувати. Завчасний план варто використати для пошуку менш обмежувальних шляхів і врахування побажань настільки, наскільки дозволяють обставини й правові вимоги. Закон № 1489-III
Якщо потреба у втручанні відсутня або людина висловлює зрозуміле актуальне рішення, його слід розглядати в межах відповідних правил згоди і відмови. Якщо команда відступає від письмових побажань, доцільно просити пояснення причин, відображення їх у документації та відомостей про порядок звернення чи оскарження. Практична мета — зробити рішення прозорими та відстежуваними.
Що відомо про ефективність: наукові докази й межі
Зменшення недобровільних госпіталізацій
Метааналіз 2016 року охопив 13 рандомізованих досліджень із загалом 2970 учасниками щодо способів зменшення примусових психіатричних госпіталізацій. Для групи попередніх заяв і кризових планів виявлено відносне зниження ризику приблизно на 23% (RR 0,77; 95% довірчий інтервал 0,60–0,98). Це оцінка ефекту досліджених втручань у конкретних умовах, а не прогноз для кожної людини чи гарантія результату після самостійного заповнення довільного бланка. de Jong та співавт., JAMA Psychiatry
У французькому рандомізованому дослідженні 2022 року 394 дорослі людини з визначеними психіатричними діагнозами та попереднім досвідом примусової госпіталізації були розподілені на групу попередніх розпоряджень із підтримкою рівних консультантів і контрольну групу. Протягом 12 місяців примусова госпіталізація відбулася у 27,0% учасників першої групи й 39,9% контрольної. Водночас загальна кількість госпіталізацій, оцінка терапевтичного альянсу та якість життя не мали статистично значущих відмінностей. Результат стосується підтриманого втручання в певній системі допомоги та не доводить ефективність кожного формату. Tinland та співавт., 2022
Чому дослідження дають різні результати
Кокрейнівський огляд, який аналізував ранні дослідження, зафіксував відмінність між інтенсивним спільним кризовим плануванням і простим буклетом побажань: у дослідженні спільного плану отримали позитивний результат щодо недобровільної госпіталізації, тоді як заповнення буклета не дало аналогічного ефекту. Огляд підкреслював малу кількість досліджень і відмінності втручань. Пізніші огляди також зазначають різні формати планування, характеристики учасників і способи впровадження. Cochrane: advance treatment directives; Molyneaux та співавт., 2019
Огляд RAND 2025 року узагальнює як емпіричні дані, так і матеріали про практичне впровадження. Він вказує на потенціал попередніх розпоряджень для автономії та зменшення примусу, водночас називає бар’єрами брак підтримки в оформленні, непослідовне правове визнання, недостатню підготовку персоналу й ситуації, коли документ недоступний у момент кризи. Отже, реальна дія залежить не лише від тексту, а й від готовності системи його використовувати. Roa Contreras та співавт., 2025
Які результати ще потребують перевірки
Можливі позитивні наслідки для відчуття контролю, співпраці й особистісного відновлення мають різну силу доказів залежно від дослідження та результату, який вимірювали. Особливо обережно слід переносити оцінки ефективності зі спеціалізованих програм Великої Британії, Франції або США на українські умови: законодавство, кризові служби, доступність підтримки та відношення до примусу відрізняються. Важливими невирішеними питаннями залишаються практична доступність розпоряджень для різних груп людей та тривалість ефекту. Molyneaux та співавт.; RAND, 2025
Ризики, конфлікти та запобіжники
Ризик тиску виникає, якщо родич або фахівець пропонує людині підписати текст із небажаними призначеннями чи обмеженнями, а потім називає його «її власною волею». Корисні запобіжники — добровільність складання, право не відповідати, можливість незалежної підтримки, перевірка конфліктів інтересів, пояснення простими словами та фіксація змін самим автором документа. Інструмент підтримки має залишатися керованим людиною. Комітет ООН, Загальний коментар № 1; ВООЗ QualityRights
Інший ризик — помилкова впевненість, що будь-який пункт буде виконано незалежно від ситуації. Наприклад, бажання отримати конкретний препарат може виявитися несумісним із новими протипоказаннями, а прохання про лікування вдома може потребувати оцінювання доступних безпечних альтернатив. У таких випадках слід пояснювати, які частини плану реалізуються, які — переглядаються, і чому. Безпосередня участь людини й коректна медична інформація залишаються необхідними.
Конфіденційність також є частиною безпеки. План може містити діагностичні дані, опис попередніх криз та імена людей. Поширювати варто лише потрібну інформацію серед тих, хто має законні підстави її отримати. Під час зберігання електронної копії бажано контролювати доступ, оновлення й видалення застарілих версій. Закон «Про психіатричну допомогу», стаття 6; Основи законодавства, статті 39-1 і 40
Як узгодити розпорядження з допомогою в Україні
Почніть з обговорення документа з тим фахівцем або командою, до якої найімовірніше звертатиметеся під час кризової ситуації. Попросіть уточнити, чи можна долучити текст до медичної документації або зробити його доступним для чергової команди, хто матиме до нього доступ та як замінити попередню версію. Уточнюйте реальні можливості конкретної установи; наявність такого порядку не слід вважати загальнонаціонально гарантованою послугою.
Для пошуку й вибору служби важливо розрізняти допомогу в громаді, спеціалізовану психіатричну допомогу та маршрути невідкладного реагування. Огляд української системи наведено в матеріалі «Система охорони психічного здоров’я в Україні: як вона влаштована і куди звертатися». Ширші формати соціальної та психологічної підтримки пояснює стаття «Психосоціальна допомога: що це, види та чим відрізняється від психологічної допомоги».
Коли виникає потреба саме у правовій оцінці письмової відмови, представництва, доступу до медичних даних або оскарження примусових дій, варто обговорити конкретні документи з юристом, який працює з медичним правом і правами людини. Загальний текст про попереднє планування не може встановити законність окремого втручання за описом ситуації без медичної та юридичної документації.
Поширені запитання
Чи потрібно звертатися до нотаріуса?
Для звичайного особистого переліку побажань спеціальну універсальну нотаріальну форму попередніх психіатричних розпоряджень у перевірених нормах України не встановлено. Якщо разом із планом оформлюється окрема довіреність або інший юридичний документ, його форма й наслідки визначаються правилами саме такого правочину. Нотаріальне посвідчення довільного плану не означає, що всі майбутні медичні дії автоматично мають виконуватися відповідно до нього. Цивільний кодекс України; Закон «Про психіатричну допомогу»
Чи можна наперед відмовитися від певного препарату або процедури?
Таке побажання можна записати й обґрунтувати, зокрема попередніми побічними реакціями. Але правова чинність відмови в конкретній ситуації залежить від норм про згоду, стану людини, виду втручання та законних винятків. Надалі лікар має оцінювати актуальні медичні обставини й можливість отримати поточне рішення людини. Основи законодавства, стаття 43; Закон № 1489-III
Чи скасовує документ можливість примусової госпіталізації?
Сам по собі — ні. Українське законодавство передбачає визначені підстави та процесуальні вимоги для госпіталізації без усвідомленої письмової згоди. Водночас план може передавати попередню волю людини, перелік прийнятних альтернатив, контакт підтримки й важливий досвід, який варто врахувати під час законного прийняття рішень. Закон № 1489-III, стаття 14
Чи може родич написати розпорядження замість мене?
Родич може допомогти структурувати текст, записати ваші слова, перевірити контакти або передати документ із вашої згоди. Власними попередніми розпорядженнями людини є ті побажання, які походять від самої людини, а не від чужого уявлення про те, що для неї краще. Юридичні питання представництва вирішуються окремо. Комітет ООН, Загальний коментар № 1
Чи можна змінити або відкликати розпорядження?
Особистий план побажань варто вважати таким, що може змінюватися за волею його автора. Оновіть дату, повідомте тих, у кого зберігаються копії, та попросіть вилучити попередній текст. Якщо документ має додаткові юридичні складові, правила їхнього скасування можуть відрізнятися й потребують окремого правового аналізу.
Що робити, якщо медики не дотрималися побажань?
Попросіть пояснити, які конкретні обставини, медичні підстави чи правові норми стали причиною відступу від плану, і як ці рішення були зафіксовані. За наявності ознак порушення прав можна звертатися до керівництва закладу, уповноважених органів і по правову допомогу; спосіб оскарження залежить від виду рішення. Попередній документ може допомогти показати, якими були ваші висловлені раніше побажання. Закон «Про психіатричну допомогу»
Чи підходить такий план людині, яка ніколи не лікувалася в психіатра?
Так, як добровільний інструмент опису власних контактів, бажаного спілкування та способів підтримки. Проте детальні лікувальні вказівки без власного клінічного досвіду можуть виявитися неточними. Зазвичай корисніше почати зі способів контакту, інформаційних потреб і загальних цінностей, а конкретні медичні рішення залишити для інформованого обговорення з фахівцем.
Чи можна використовувати розпорядження замість медичної допомоги?
Документ допомагає планувати дії та комунікацію. За наявності гострої небезпеки, важкого порушення стану або інших невідкладних медичних потреб він не замінює своєчасної професійної допомоги. Його найбільша цінність — у заздалегідь підготовленому маршруті, що враховує людські побажання та законні вимоги.
Пов’язані статті
Для ширшого розуміння української практики й підтримки рішень: «Спільне прийняття рішень у медицині: як пацієнт і лікар обирають разом» пояснює участь людини в поточному виборі лікування; «Підтримка «рівний — рівному» у сфері психічного здоров’я» — можливості допомоги людей із власним досвідом; «Психіатрична реабілітація: що це, принципи, методи та відновлення» — ширший контекст підтримки відновлення.
Джерела
Верховна Рада України. (1992). Основи законодавства України про охорону здоров’я, № 2801-XII (чинна редакція). Офіційний текст.
Верховна Рада України. (2000). Закон України «Про психіатричну допомогу», № 1489-III (чинна редакція). Офіційний текст.
Верховна Рада України. (2003). Цивільний кодекс України, № 435-IV (чинна редакція). Офіційний текст.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2019). WHO QualityRights module on supported decision-making and advance planning. WHO.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2019). QualityRights materials for training, guidance and transformation. WHO.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2021). Guidance on community mental health services: promoting person-centred and rights-based approaches. WHO.
Гайяр (Gaillard, J.) та співавт. (2023). The content of psychiatric advance directives: A systematic review. Psychiatric Services. DOI: 10.1176/appi.ps.202200002.
де Йонг (de Jong, M. H.) та співавт. (2016). Interventions to reduce compulsory psychiatric admissions: A systematic review and meta-analysis. JAMA Psychiatry, 73(7), 657–664. Публікація.
Кемпбелл (Campbell, L. A.), Кайзлі (Kisely, S. R.). (2009). Advance treatment directives for people with severe mental illness. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD005963. Кокрейнівський огляд.
Комітет ООН з прав осіб з інвалідністю. (2014). General comment No. 1: Article 12, Equal recognition before the law. Офіційний матеріал.
Моліньо (Molyneaux, E.) та співавт. (2019). Crisis-planning interventions for people with psychotic illness or bipolar disorder: Systematic review and meta-analyses. BJPsych Open, 5(4), e53. DOI: 10.1192/bjo.2019.28.
Організація Об’єднаних Націй. (2006). Конвенція про права осіб з інвалідністю (офіційний український текст). Верховна Рада України.
Роа Контрерас (Roa Contreras, A.) та співавт. (2025). Psychiatric advance directives: A review of the evidence. RAND Health Quarterly, 12(4), 7. Повний текст.
Тінланд (Tinland, A.) та співавт. (2022). Effect of psychiatric advance directives facilitated by peer workers on compulsory admission among people with mental illness: A randomized clinical trial. JAMA Psychiatry, 79(8), 752–759. DOI: 10.1001/jamapsychiatry.2022.1627.