Оцінювання програм миробудування: показники, дизайн та обмеження
Український психологічний ХАБ · 15 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Оцінювання програм миробудування — це систематичне дослідження того, як певна програма впроваджується, які зміни відбуваються серед її учасників, у взаєминах між групами та в суспільних інституціях, якою мірою ці зміни пов’язані з програмою, кому вона приносить користь і чи створює ризики. Об’єктом оцінювання можуть бути міжгруповий діалог, спільні громадські проєкти, місцеві механізми запобігання конфліктам, відновлення довіри, підтримка участі постраждалих спільнот, інституційні реформи та інші заходи, спрямовані на зменшення насильства і зміцнення справедливих суспільних відносин.
Головне запитання оцінювання формулюється конкретно: які саме зміни, для кого, за яких умов і протягом якого часу можна обґрунтовано пов’язати з програмою? Для відповіді потрібні перевірна теорія змін, показники, які відповідають поставленій меті, придатний дослідницький дизайн, базові та повторні вимірювання, аналіз контексту конфлікту і процедура виявлення шкоди. Такий підхід закріплено в настановах Організації економічного співробітництва та розвитку щодо оцінювання миробудування та стандартах Альянсу за миробудування 2025 року.
Що саме означає результативність миробудівної програми
Програма може провести десятки зустрічей, залучити сотні людей і отримати високі оцінки задоволеності, проте ці відомості описують передусім виконання запланованої роботи. Вони ще не показують, чи змінилися міжгрупові взаємини, доступ до справедливих процедур, ризик насильства або здатність громади спільно розв’язувати суперечності. Оцінювання має розділяти здійснені заходи, безпосередні продукти, короткострокові наслідки та суспільний вплив.
Для розуміння самого предмета миробудування корисні матеріали «Психологія миру: предмет, наукові підходи та практичні завдання» і «Миробудування: психологічні механізми та участь суспільства». Оцінювання займається перевіркою обіцянок, механізмів і наслідків таких практик.
Вхідні ресурси, діяльність, продукти, наслідки і вплив
Вхідні ресурси охоплюють фінансування, підготовку фахівців, часові витрати, безпечні приміщення, партнерства та організаційну спроможність. Діяльність — це організація зустрічей, навчання посередників, консультації з громадами чи створення процедур спільного ухвалення рішень. Продукти — кількість проведених заходів, розроблені правила взаємодії, сформовані місцеві групи та інші безпосередні результати виконання.
Наслідки — зміни в знаннях, поведінці, доступності процедур, міжгруповій довірі, готовності до співпраці або якості взаємодії з інституціями. Вплив стосується ширших і довших змін, наприклад стійкості ненасильницького врегулювання суперечностей або зниження ризиків повторного насильства. Вплив зазвичай залежить також від безпеки, політичних рішень, роботи правосуддя, економічних умов і дій інших організацій. Тому оцінювачеві необхідно розглядати сукупність причин, що діють одночасно. Ця логіка відповідає рекомендаціям ОЕСР.
Шість критеріїв оцінювання
Міжнародна система ОЕСР пропонує шість критеріїв: доречність, узгодженість, результативність, ефективність використання ресурсів, вплив і сталість. Доречність стосується реальних потреб і пріоритетів; узгодженість — співвідношення програми з іншими заходами та інституційними правилами; результативність — досягнення визначених цілей; ефективність використання ресурсів — співмірність отриманих результатів і витрат; вплив — значущих, зокрема непередбачених змін; сталість — умов збереження користі після припинення фінансування. Критерії задають запитання, а конкретні методи добираються окремо з урахуванням контексту. ОЕСР, оновлені критерії 2019 року.
У конфліктно чутливому оцінюванні ці критерії доповнюються перевіркою прав людини, безпеки, нерівності доступу, розподілу ризиків та участі людей, на яких спрямована програма. Відсутність зафіксованої шкоди сама по собі не засвідчує ефективності: ризики могли залишитися непоміченими. Група ООН зі сталого розвитку, 2022.
Теорія змін: як програма повинна спричинити результат
Теорія змін описує причинний ланцюг між діяльністю та очікуваним результатом, уточнює передумови його реалізації й називає обставини, за яких ланцюг може порушитися. Наприклад, у програмі спільного розв’язання місцевих проблем передбачається, що учасники отримують можливість безпечної рівноправної взаємодії; далі зростає взаємна поінформованість, з’являється досвід виконаних спільних домовленостей і послаблюються очікування ворожих намірів. Кожен із цих переходів має бути перевірним окремо.
Теорію змін необхідно розробити до початку збору кінцевих даних, зафіксувати припущення і вказати альтернативні пояснення. Важливо назвати також можливі негативні шляхи: участь лише впливових представників може посилити нерівність, публічність діалогу — створити загрозу безпеці, а формальна домовленість — приховати незмінний розподіл влади. ОЕСР окремо підкреслює значення причинних припущень у проєктуванні та оцінюванні програм миру у спеціальній методичній настанові.
Приклад перевірної теорії змін
Уявімо програму співпраці між внутрішньо переміщеними людьми та мешканцями громади. Її мета — спільне визначення потреб і розв’язання практичних проблем доступу до послуг. Реалізація охоплює добровільне залучення різних груп, спільне планування та публічну звітність відповідальних установ.
Безпосередній показник: учасники можуть назвати спільно ухвалені рішення та відповідальних за їх виконання. Проміжний: зростає частка людей, які мають реальний доступ до інформації й процедур звернення. Поведінковий: різні групи продовжують співпрацю поза межами фінансованого проєкту. Ширший: знижується кількість неврегульованих суперечок, пов’язаних із непрозорим розподілом місцевих ресурсів. Водночас оцінювання повинне з’ясувати, чи не залишилися осторонь менш помітні групи та чи не погіршилась безпека учасників.
Такий ланцюг є гіпотезою конкретної програми. Він стає висновком про її результативність лише після належного дослідження.
Які показники варто вимірювати
Добір показників починається з визначення конструкту: що саме мається на увазі під довірою, згуртованістю, справедливістю, готовністю до діалогу або відчуттям безпеки? Один універсальний показник миру не охоплює психологічних, поведінкових та інституційних процесів. Доречна система вимірювань поєднує кілька рівнів і встановлює, які зміни необхідні для досягнення конкретної мети.
Психологічні та міжгрупові показники
Можуть вимірюватися соціальна дистанція, ставлення до представників інших груп, очікування ворожих намірів, сприйняття загрози, довіра, колективні емоції, готовність до співпраці й оцінка справедливості процедур. Потрібно розрізняти ставлення, задекларовані наміри та фактичну поведінку. Людина може висловлювати прихильність до діалогу й одночасно уникати спільних дій через реальні ризики для себе або своєї родини.
У дослідженні Александри Скакко і Шани Воррен у Нігерії рандомізована програма спільного професійного навчання молодих чоловіків із різних релігійних спільнот не показала змін у виміряному упередженні, але виявила відмінності у дискримінаційній поведінці залежно від складу груп. Це демонструє, чому ставлення та поведінку потрібно досліджувати окремо й чому висновки мають враховувати порівняльну умову. Scacco & Warren, 2018.
Поведінкові показники
До поведінкових результатів належать повторні добровільні спільні ініціативи, взаємодопомога, дотримання домовленостей, використання ненасильницьких процедур, участь груп у спільному розподілі ресурсів, підтверджені випадки вирішення суперечок. Важливо визначити, чи поведінка існує поза дослідницькою ситуацією і чи має наслідки для повсякденного життя.
Факт присутності людини на зустрічі відображає участь, тоді як здатність скористатися погодженою процедурою, отримати відповідь установи та впливати на рішення може відображати конкретне набуте право або спроможність.
Інституційні та громадські показники
На рівні громади оцінюють доступність скарг і звернень, передбачуваність рішень, прозорість розподілу послуг, сприйняту й підтверджувану неупередженість процедур, підзвітність установ, включеність груп у планування, спроможність реагувати на місцеві суперечності. Зміцнення інституційної довіри має спиратися на реальну якість роботи установ: висока декларативна довіра за відсутності ефективних процедур може бути оманливим сигналом.
Поняття та інструменти вимірювання ширшого суспільного контексту розкрито у статті «Соціальна згуртованість: чинники, прояви й вимірювання». Фонд миробудування ООН прямо включає до оцінювання дані про міжгромадську довіру та впевненість людей в інституціях у своїй системі оцінювання проєктів.
Показники безпеки, відповідальності та ризику шкоди
Необхідно оцінювати випадки тиску на учасників, погроз, небажаного розкриття персональних відомостей, ворожої реакції оточення, примусу до публічного свідчення, нерівного доступу до участі та повторного переживання небезпечних ситуацій. Для програм після насильства суттєвими є також право відмовитися від контакту, можливість звернення зі скаргою, механізми захисту й відповідальність за вчинені порушення.
У дослідженні безпеки потрібно розрізняти суб’єктивне відчуття та підтверджувані події. Обидва виміри цінні: людина може почуватися небезпечно у формально спокійному середовищі або, навпаки, недооцінювати наявну загрозу. Практичні принципи конфліктної чутливості розкрито у статті «Конфліктна чутливість у миробудуванні: принципи безпеки» та настанові ООН.
Яким має бути якісний показник
Для кожного показника встановлюють точне визначення, одиницю вимірювання, джерело даних, періодичність збору, початкове значення, спосіб обробки відсутніх відповідей, рівень можливої похибки та відповідального за вимірювання. Показник повинен відповідати цільовій зміні, бути зрозумілим у місцевому контексті та достатньо чутливим до реальних змін. Важливо також перевіряти, чи однаково його розуміють різні групи респондентів.
Опитування про довіру потребує точного адресата: довіра до конкретної установи, до сусідів або до представників іншої групи становить різні явища. Запитання про «готовність до примирення» може змішувати згоду на контакт, очікування справедливості, можливість спільного проживання і ставлення до відповідальності за злочини. Для кожної теми потрібні власні формулювання, а оцінювання різних вимірів має залишатися розділеним.
Самозвіти, спостереження й адміністративні дані
Самозвіт дає доступ до оцінок і переживань, проте залежить від формулювання запитань, соціально бажаних відповідей та відчуття безпеки. Спостереження допомагає вивчати взаємодію, але може змінювати поведінку учасників. Адміністративні дані показують виконання процедур і кількість звернень, проте залежать від доступу людей до системи реєстрації та якості документування.
Поєднання різних джерел дозволяє співставляти результати. Наприклад, зростання кількості скарг може відображати як посилення порушень, так і зростання довіри до механізму звернення. Висновок визначається перевіркою контексту та додаткових даних.
Показники, визначені самими громадами
Показники повсякденного миру створюють за участю людей, які безпосередньо живуть у конкретних умовах. Вони можуть стосуватися безпечного пересування, доступу до води, можливості дітей відвідувати школу, ставлення установ до мешканців, своєчасного вирішення локальних суперечок. Їхня перевага — змістова відповідність життю громади. Обмеження — складність зіставлення різних громад і можливість переважання голосів впливових учасників.
Роджер Мак-Ґінті запропонував звертатися до локально визначених ознак миру як доповнення до агрегованих міжнародних індексів. Відповідні аргументи наведено в дослідженні 2013 року. Мережа Everyday Peace Indicators розробляє підходи до спільного визначення та використання таких показників у дослідженнях і програмах.
Як обрати дизайн оцінювання
Дизайн оцінювання залежить від запитання, масштабу програми, безпеки, ресурсів, доступності порівняння та бажаної сили причинного висновку. Дослідження процесу відповідає на питання, чи виконано діяльність належно і хто фактично брав участь. Дослідження результатів фіксує зміни в показниках. Оцінювання впливу намагається з’ясувати, які зміни відбулися саме завдяки програмі порівняно з тим, що могло б статися без неї.
Вимірювання до та після програми
Найпростіший дизайн порівнює значення показників до втручання і після нього. Він корисний для контролю виконання, спостереження тенденцій і виявлення проблем. Його причинна сила обмежена: одночасно могли змінитися безпекова ситуація, склад населення, робота органів влади, доступність послуг чи інтенсивність інформаційних кампаній.
Якщо після програми зросла довіра до установи, оцінювач має перевірити інші можливі пояснення, наприклад відкриття нового центру послуг або зміну процедури розгляду звернень. Лише різниця між двома опитуваннями не визначає внеску програми.
Порівняльні та квазіекспериментальні дизайни
Коли рандомізація неможлива, можна використати порівняльні громади, повторні часові вимірювання, зіставлення подібних учасників або дизайн різниці змін. Вибір методики передбачає явні припущення: громади мали б змінюватися подібно без програми; порівнювані групи є достатньо схожими; важливі відмінності можна виміряти та врахувати. Якщо ці умови порушуються, причинний висновок послаблюється.
Порівнювати громади, які самі охоче погодилися на програму, з громадами, які відмовилися, ризиковано: початкова готовність до співпраці вже може пояснювати відмінності. Слід заздалегідь описати критерії добору та зробити аналіз чутливості висновків до альтернативних припущень.
Рандомізоване оцінювання
За можливості етично й організаційно допустимого випадкового розподілу учасників або громад між умовами можна краще перевірити причинну дію програми. Рандомізація має відповідати рівню, на якому відбувається втручання: якщо взаємодіють цілі громади, випадковий розподіл окремих людей усередині громади може спричинити перенесення ефектів між групами.
У воєнних та постнасильницьких умовах рандомізація потребує особливої уваги до безпеки, справедливості розподілу допомоги, добровільності та права на захист. Відкладене впровадження за наявності достатніх ресурсів інколи дозволяє поєднати етичні міркування з порівнянням, але його придатність визначають обставини конкретного проєкту.
Огляд 418 експериментів зі зниження упереджень засвідчив поширеність коротких втручань, нестачу довгострокових вимірювань і проблеми вибіркової публікації результатів. Тому навіть рандомізоване дослідження окремого заходу не доводить загальної ефективності всіх програм певного класу. Paluck, Porat, Clark & Green, 2021.
Якісні, змішані та орієнтовані на механізми дослідження
Інтерв’ю, групові обговорення, спостереження, аналіз документів, історій конкретних змін і зіставлення альтернативних пояснень допомагають зрозуміти, як саме програма взаємодіяла з конфліктом. Для складних багаторівневих втручань часто доцільне змішане дослідження: кількісні зміни оцінюють разом із процесом, контекстом і поясненнями різних учасників.
Оцінювання внеску програми розглядає переконливість причинного ланцюга з урахуванням інших впливів. Його висновок слід формулювати пропорційно доказам: «програма, імовірно, зробила внесок у певну зміну за таких обставин» може бути точнішим за твердження про виняткову причину широкого суспільного результату. Незалежний офіс оцінювання ПРООН використовує теоретично обґрунтовані змішані методи та дослідження внеску в глобальному оцінюванні миробудування і стійкості.
Вибірка, порівняння та час вимірювання
Результати слід аналізувати не тільки серед тих, хто завершив програму, а й серед людей, які припинили участь або не змогли долучитися. Інакше позитивні оцінки активного ядра приховають бар’єри доступу й можливу шкоду. У вибірці потрібно враховувати різні групи населення, вік, гендер, інвалідність, досвід переміщення, характер доступу до послуг та інші ознаки, релевантні для конкретного конфліктного середовища.
Вимірювання лише відразу після завершення заходу фіксує переважно близькі результати. Для оцінювання стійкості потрібні повторні спостереження через обґрунтовані проміжки часу. Точний графік залежить від теорії змін: поведінка може змінитися швидше, ніж інституційні процедури, а довготривала соціальна довіра залежить від подій, які виходять за межі програми.
Потрібно документувати міграцію, переміщення, втрату зв’язку з респондентами, зміну доступності територій і вибіркове вибуття. Якщо після небезпечного інциденту перестали відповідати саме люди з найвищим рівнем загрози, середня оцінка безпеки тих, хто залишився в опитуванні, може хибно зрости.
Як тлумачити індекси та інтегральні оцінки
Складні індекси корисні для виявлення територіальних відмінностей, планування та відстеження змін. Вони поєднують кілька вимірів, але не замінюють пояснення окремих показників, якості даних і способу розрахунку. Середнє значення може маскувати погіршення становища меншої групи, тому потрібне розбиття за релевантними характеристиками, обережність із малими вибірками та врахування статистичної невизначеності.
Для України важливим прикладом є Індекс соціальної згуртованості та примирення SCORE, який використовували для вивчення соціальних відносин і чинників стійкості на сході України. ПРООН описує показники громадянської поведінки, міжгрупових відносин, безпеки та доступу до послуг; значення окремих показників подавали за шкалою від нуля до десяти. Методика допомагає визначати можливі напрями роботи, але дані спостереження чи статистична модель зв’язків самі по собі не підтверджують причинної ефективності певної програми. ПРООН: SCORE для України.
Чому результати різних програм не можна просто додавати
Дослідження відрізняються тривалістю, складом учасників, загрозами, визначенням показників, дослідницьким дизайном і можливістю контролювати сторонні впливи. Навіть програми з однаковою назвою можуть використовувати принципово різні механізми: інформаційне заняття, тривалу спільну діяльність, фасилітований діалог або інституційні зміни.
Огляд досліджень зменшення упереджень, проведений Елізабет Леві Палук та Дональдом Ґріном, показав методологічні слабкості значної частини популярних втручань. Подальший огляд великого корпусу експериментів підтвердив проблему узагальнення коротких ефектів і можливого перебільшення позитивних результатів. Paluck & Green, 2009; Paluck та співавтори, 2021.
Карта прогалин доказів організації 3ie також демонструє нерівномірний розподіл досліджень між видами миробудівних втручань. Наявність великої кількості програм певного типу не означає такої самої кількості незалежних якісних оцінювань. 3ie, Evidence for Peacebuilding.
Етичні обмеження та запобігання шкоді
Оцінювання проводять із добровільною поінформованою згодою, зрозумілим поясненням мети й використання даних, конфіденційністю та можливістю відмовитися без втрати доступу до допомоги. Дослідницька команда повинна передбачити сценарії припинення небезпечних опитувань, мінімізацію персональних даних, контроль доступу до відомостей і порядок реагування на повідомлення про ризики.
Особливу увагу приділяють асиметрії влади. Керівництво організації, місцева адміністрація чи лідери групи не повинні вимагати позитивних відгуків. Опитування, яке проводить сама команда впровадження за присутності місцевих посадовців, може створювати тиск і спотворювати відповіді. За можливості передбачають незалежних оцінювачів і безпечні канали зворотного зв’язку.
Примирення, прощення та особистий контакт не встановлюються як нормативно обов’язковий кінцевий показник для постраждалих від насильства. Безпека, визнання заподіяної шкоди, відповідальність, право на правду, доступ до правосуддя та гарантії неповторення насильства мають власну цінність. Психологічні показники співіснують із правовими й інституційними, не підміняючи їх. Суміжні аспекти відповідальності пояснює стаття «Відновна справедливість: психологія відповідальності, шкоди, діалогу і відновлення після порушення».
Належне оцінювання описує також негативні результати: посилення стигми, відчуження, напруженості, нерівності представництва, конфлікти довкола відбору учасників, розкриття вразливих свідчень. Настанова Групи ООН зі сталого розвитку щодо конфліктної чутливості вимагає спостереження за взаємодією програми з динамікою конфлікту й адаптації заходів до нових ризиків.
Український контекст: що змінює повномасштабна війна
Російська агресія проти України створює окремі вимоги до оцінювання: на територіях із триваючими загрозами першочергове значення мають безпека, права постраждалих, доступ до послуг і можливість відмови від участі. Програми місцевої згуртованості, співпраці між переміщеними людьми та приймаючими громадами, відновлення довіри до установ або участі постраждалих у рішеннях можна оцінювати без перенесення моделі симетричної відповідальності сторін на міжнародну агресію.
У деокупованих та прифронтових громадах збір даних може бути обмежений небезпекою, руйнуванням інфраструктури, переміщенням населення та ризиком розкриття чутливої інформації. Висновки мають прямо називати, яку частину громади охоплено і кого дослідження не досягло. Рішення про методи й темп залучення повинні прийматися з урахуванням актуальної безпеки та можливості захисту учасників.
Для українських програм доцільно розрізняти результати відновлення адміністративної доступності, психологічної безпеки, справедливого врядування та горизонтальної співпраці. Зростання довіри до установи бажано зіставляти з показниками її реальної підзвітності. Зміни ставлення до різних груп — із можливістю безпечної практичної взаємодії та дотриманням прав кожної групи.
Під час дослідження впливу широкого комплексу заходів слід враховувати роботу українських установ, міжнародних організацій, громадських ініціатив і місцевих волонтерських мереж. ПРООН надає приклад контекстних інструментів соціального вимірювання, а огляд місцевого миробудування Фонду миробудування ООН наголошує на участі громад і показниках повсякденного миру.
Типові методологічні помилки
Перша помилка — підміняти вплив обсягом діяльності: кількість учасників і заходів важлива для звітності, але недостатня для оцінювання суспільних змін. Друга — проводити лише фінальне опитування задоволеності. Третя — обирати тільки легкодоступних, найбільш лояльних учасників. Четверта — порівнювати початкові й кінцеві значення без урахування зовнішніх подій та вибуття респондентів.
П’ята помилка — використовувати один агрегований індекс для всіх груп і висновків. Шоста — публікувати лише позитивні показники та замовчувати шкоду. Сьома — робити висновок про довгострокове збереження результатів відразу після останньої зустрічі. Восьма — вважати часову послідовність доказом причинності: подія після програми могла мати інші причини.
Дев’ята помилка — переносити середні результати досліджень із безпечних умов на громади, де триває насильство, без перевірки зовнішньої придатності. Десята — ототожнювати участь у діалозі з готовністю пробачати або відмовлятися від вимог справедливості. Застереження щодо методологічної якості й меж узагальнення системно викладено у дослідженнях Paluck та колег і настанові ОЕСР.
Практичний протокол оцінювання для організації та громади
Перед початком
Сформулюйте одну головну мету з описом цільової зміни та населення, для якого вона очікується. Проведіть аналіз конфлікту, зафіксуйте нерівність впливу й ризики, визначте право учасників не долучатися. Побудуйте теорію змін із перевірними причинними переходами. Разом із різними групами громади оберіть показники, які можна зрозуміло вимірювати без небезпечних процедур. Підготуйте план базового вимірювання, порівняння та захисту даних.
Під час виконання
Ведіть роздільний облік охоплення, фактичної діяльності, небажаних подій і проміжних результатів. Перевіряйте, чи залучено передбачені групи і чи доступні механізми скарг. Періодично аналізуйте зміни безпекової ситуації й коригуйте процедури оцінювання. Підтримуйте можливість повідомити про шкоду поза присутністю організаторів.
Після завершення
Зіставте результати з початковими значеннями та доступними порівняльними даними. Окремо опишіть охоплення, поведінкові зміни, наслідки для різних груп, обмеження причинних висновків, негативні наслідки й невизначеність. За можливості передбачте наступні вимірювання, щоб перевірити сталість. Результати обговорюйте з громадами в безпечній формі, вилучаючи дані, за якими можна впізнати вразливих людей. Така послідовність узгоджується з професійними стандартами Альянсу за миробудування і рекомендаціями Фонду миробудування ООН.
Запитання та відповіді
Чи можна довести результативність миробудівної програми одним опитуванням?
Одне опитування дозволяє описати відповіді конкретної вибірки в конкретний час. Воно не встановлює, що саме програма спричинила зафіксований стан. Для причинного висновку потрібні відповідний дизайн, порівняння або інший переконливий спосіб перевірити альтернативні пояснення.
Який показник важливіший: довіра чи реальна співпраця?
Значення залежить від теорії змін. Довіра відображає психологічне очікування, співпраця — поведінку. Найкраще вимірювати обидва явища, коли програма обіцяє змінити їх обидва, і не підміняти один результат іншим.
Чи достатньо виміряти зменшення упередженості?
Зниження упередження може бути важливим проміжним результатом. Для багатьох програм також необхідні показники недискримінаційної поведінки, безпеки, участі, справедливості та доступу до інституцій. Експеримент Scacco & Warren показує, що зміни установок і поведінки можуть розходитися.
Чи можна оцінювати програму під час активної війни?
Так, коли методи відповідають умовам безпеки, захисту персональних даних і добровільності. Деякі види збору інформації варто відкласти або замінити менш ризикованими. Обмеження доступу та репрезентативності необхідно чітко зазначити у висновках.
Чи є примирення обов’язковою ознакою успіху?
Ні. Успіх програми може полягати в безпечному доступі до послуг, ефективній процедурі розв’язання місцевих суперечок, участі постраждалих у рішеннях, захисті прав або зменшенні дискримінації. Примирення та прощення належать до окремих процесів і залежать від відповідальності, умов безпеки та добровільних рішень людей.
Що робити, якщо результат позитивний лише для однієї групи?
Потрібно дослідити механізм нерівності результатів, склад вибірки, бар’єри доступу й можливі негативні наслідки для інших груп. Загальне середнє не може замінити аналіз розподілу користі та ризиків.
Чи означає статистично значуще поліпшення, що програма практично корисна?
Статистична значущість сама по собі не описує величину й суспільну важливість зміни. Слід оцінювати розмір ефекту, точність оцінки, витрати, сталість, ризики та значення результату для людей і громад.
Чим відрізняється оцінювання програми від її моніторингу?
Моніторинг регулярно фіксує реалізацію, охоплення, проміжні результати й ризики. Оцінювання ставить ширші запитання про доречність, наслідки, причини, цінність і сталість. Дані моніторингу становлять важливу частину доказової бази оцінювання, але потребують критичного тлумачення.
Висновок
Якісне оцінювання миробудування поєднує науково обґрунтовані показники, контекстний аналіз, придатний дизайн, розгляд альтернативних пояснень і відповідальне ставлення до безпеки учасників. Його результатом є зрозуміле й перевірне знання про зміни, які відбулися, про внесок програми в ці зміни, про тих, хто отримав користь або зазнав шкоди, та про умови, необхідні для подальших рішень. Для України таке оцінювання повинне підтримувати безпеку, права постраждалих, справедливість, інституційну підзвітність і відновлення суспільних зв’язків у конкретних громадах.
Пов’язані статті
Джерела
Alliance for Peacebuilding. (2025). Hume, L., & Sample, E. Guiding Standards for Peacebuilding Design, Monitoring, and Evaluation. Офіційна публікація.
Cameron, D. B., Brown, A. N., Mishra, A., Picon, M., Esper, H., Calvo, F., & Peterson, K. Evidence for Peacebuilding: An Evidence Gap Map. International Initiative for Impact Evaluation (3ie). Звіт і карта доказів.
Everyday Peace Indicators. (б. д.). What is EPI? Community-generated indicators for peace. Методичний опис.
Mac Ginty, R. (2013). Indicators +: A proposal for everyday peace indicators. Evaluation and Program Planning, 36(1), 56–63. DOI: 10.1016/j.evalprogplan.2012.07.001.
OECD. (2012). Evaluating Peacebuilding Activities in Settings of Conflict and Fragility: Improving Learning for Results. OECD Publishing. DOI: 10.1787/9789264106802-en.
OECD. (2019). Better Criteria for Better Evaluation: Revised Evaluation Criteria Definitions and Principles for Use. OECD Publishing. DOI: 10.1787/15a9c26b-en.
Paluck, E. L., & Green, D. P. (2009). Prejudice reduction: What works? A review and assessment of research and practice. Annual Review of Psychology, 60, 339–367. DOI: 10.1146/annurev.psych.60.110707.163607.
Paluck, E. L., Porat, R., Clark, C. S., & Green, D. P. (2021). Prejudice reduction: Progress and challenges. Annual Review of Psychology, 72, 533–560. DOI: 10.1146/annurev-psych-071620-030619.
Scacco, A., & Warren, S. S. (2018). Can social contact reduce prejudice and discrimination? Evidence from a field experiment in Nigeria. American Political Science Review, 112(3), 654–677. DOI: 10.1017/S0003055418000151.
United Nations Development Programme. (б. д.). Social Cohesion and Reconciliation Index (SCORE) for Ukraine. Офіційний опис методики.
United Nations Development Programme, Independent Evaluation Office. (2026). Evaluating UNDP’s Contribution to Peacebuilding and Resilience. Опис оцінювання.
United Nations Peacebuilding Fund. (2022). Thematic Review on Local Peacebuilding. Офіційний огляд.
United Nations Peacebuilding Fund. (б. д.). PBF Project Evaluations: Design, Monitoring and Evaluation. Методичні матеріали.
United Nations Sustainable Development Group. (2022). Good Practice Note on Conflict Sensitivity, Peacebuilding, and Sustaining Peace. Офіційна настанова.