top of page

Психологічна енкциклопедія

Молодь і миробудування: участь, освіта та безпека

1 день тому
Читати 13 хв

Молодь і миробудування — це участь молодих людей у запобіганні насильству, подоланні міжгрупової напруги, розвитку співпраці та створенні справедливих умов суспільного життя. Така участь може відбуватися через молодіжні ради, освіту для миру, дослідження потреб громади, спільні проєкти, підтримку постраждалих, безпечний діалог і громадський контроль. Її зміст визначає реальний вплив на рішення, доступ до ресурсів, добровільність та відповідальність інституцій. ООН, порядок денний «Молодь, мир і безпека»; Simpson, 2018.

В Україні молодіжне миробудування насамперед стосується суспільних відносин усередині українських громад під час російської агресії та відновлення після завданої шкоди. Це підтримка зв’язків між переміщеними та місцевими жителями, справедливий доступ до освіти й можливостей, участь у відбудові, розвиток довіри до громадських інституцій та захист постраждалих. Визнання агресії, відповідальності за насильство та права людини відмовитися від небезпечного контакту становить основу такої роботи. ПРООН, «Вплив війни на молодь в Україні — 2025».

Що означає участь молоді в миробудуванні

Миробудування охоплює довготривалі зміни у відносинах між групами, інституційних правилах і способах розв’язання суперечностей. Молодіжний вимір виникає тоді, коли молоді люди можуть не лише долучитися до заходу, а й сформулювати проблему, спроєктувати рішення, брати участь у його реалізації та перевіряти наслідки. Загальні підходи розглянуто у статті «Миробудування: психологічні механізми та участь суспільства».

Молодіжна ініціатива стає миробудівною завдяки конкретному суспільному завданню: зменшенню дискримінації, запобіганню насильству, поліпшенню співпраці груп, справедливому доступу до послуг або виробленню безпечних і підзвітних правил. Волонтерство, мистецька подія чи освітній тренінг самі по собі не доводять миробудівного результату. Значення має те, що змінилося для учасників, інших мешканців громади та відповідальних установ.

Аналітичне дослідження Ґрема Сімпсона «The Missing Peace», виконане для системи ООН у 2018 році, зібрало досвід молодих людей з багатьох країн і описало їхню роботу в миробудуванні разом із бар’єрами, які створюють дорослі та інституції. Воно стало важливою основою міжнародної молодіжної політики. Його консультаційні висновки слід розглядати окремо від експериментальних доказів результативності конкретних програм. Simpson, 2018.

Кого вважають молоддю

Правове й дослідницьке визначення віку залежить від застосованої рамки. Закон України «Про основні засади молодіжної політики» визначає молодь як людей віком від 14 до 35 років включно. Резолюція Ради Безпеки ООН 2250 використовує в межах відповідного порядку денного вікову категорію 18–29 років. Розбіжність відображає різні завдання документів; організатор програми має зазначати обрану вікову групу, не переносити механічно правила для дорослих на неповнолітніх і враховувати правові вимоги. Закон України № 1414-IX; Рада Безпеки ООН, 2015.

Чотирнадцятирічний учень, двадцятирічна студентка та тридцятип’ятирічний молодий батько мають різні освітні, соціальні й безпекові потреби. До того ж вік не визначає однаковий досвід війни, політичні погляди чи готовність до діалогу. Програму слід проєктувати за реальними потребами групи, а не за припущенням, що всі молоді люди становлять однорідну спільноту.

Міжнародний порядок денний «Молодь, мир і безпека»

У грудні 2015 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 2250, що започаткувала окремий порядок денний «Молодь, мир і безпека». Його розвивали наступні резолюції 2419 (2018), 2535 (2020) та 2807 (2025). Документи закріплюють принцип повноцінної участі молодих людей у мирних і безпекових процесах та особливу увагу до захисту молоді, яка потерпає від збройних конфліктів. Рада Безпеки ООН, 2015; Рада Безпеки ООН, 2025.

П’ять взаємопов’язаних напрямів цієї рамки охоплюють участь у рішеннях, захист, запобігання насильству, партнерства та питання виходу зі збройних структур і реінтеграції там, де ці процеси справді існують. Останній напрям стосується спеціалізованих обставин і не означає ототожнення молоді з насильницькими групами. Це політико-інституційна рамка, а ефект конкретної освітньої чи громадської програми потребує самостійної емпіричної оцінки. Підрозділ ООН із підтримки миробудування.

Реальна участь і символічне представництво

Молодь бере участь змістовно, коли має доступ до інформації, здатна пропонувати теми, впливати на вибір рішень, отримувати обґрунтовані відповіді посадовців і контролювати виконання домовленостей. Запрошення на урочисту зустріч або включення молодої людини до фотографії проєкту такого впливу не створює.

Практичний тест змістовної участі простий: яку пропозицію молодих людей розглянули, хто ухвалив рішення, який ресурс виділено, чому пропозицію прийняли або відхилили та як повідомлено результат? Коли ці відповіді можна перевірити, участь стає частиною підзвітного управління. Коли відповідальна установа не має наміру передавати жодного впливу, формат потрібно чесно називати інформуванням або консультацією. Simpson, 2018.

У яких формах молодь може підтримувати миробудування

Визначення проблем громади

Молоді люди можуть збирати дані про доступ до освітніх просторів, безпеку маршрутів, використання спільних приміщень, дискримінацію, труднощі переміщених осіб і бар’єри участі. Доцільні короткі анонімні опитування, доступні громадські обговорення, спостереження та спільне картування потреб. Такі інструменти не підміняють професійної оцінки ризиків, але допомагають сформулювати питання, які установа повинна розглянути.

Звернення лише до активістів дає однобічну картину. Тому потрібно шукати голоси молодих працівників, людей з інвалідністю, підлітків із сіл, молодих батьків, внутрішньо переміщених осіб та тих, хто віддає перевагу непублічним формам участі. Опитування повинно відокремлювати досвід окремої вибірки від висновків про всю громаду.

Молодіжні ради й рішення щодо ресурсів

Молодіжні дорадчі органи, самоврядування й громадські організації можуть визначати пріоритети невеликих проєктів, консультувати щодо доступності, контролювати виконання домовленостей та пояснювати результати своїй спільноті. Найкращою перевіркою їхнього впливу стають конкретні рішення органів влади, відкритий бюджет і можливість виправляти помилки.

ПРООН реалізує в Україні ініціативи соціальної згуртованості через молодіжну участь, що передбачають співпрацю з державними й місцевими партнерами. Опис проєкту підтверджує існування інституційної практики, але сам по собі не доводить довготривалого зниження міжгрупової ворожості. ПРООН, Social Cohesion through Youth Participation.

Волонтерство й підтримка постраждалих

Допомога з доступом до навчання, орієнтацією в послугах, організацією безпечного простору та участю в житті громади може посилювати солідарність. При цьому підтримка має спиратися на потреби самих постраждалих. Молоді волонтери не повинні проводити розслідування злочинів, збирати травматичні свідчення без професійного супроводу чи виконувати функції соціальних і медичних служб.

Програма ЮНІСЕФ UPSHIFT підтримує розроблення молодіжних соціальних ініціатив. Вона ілюструє спосіб надання молоді інструментів і наставництва. Висновок про те, наскільки така робота змінює рівень насильства чи тривалу суспільну довіру, потребує окремого оцінювання із відповідними показниками. ЮНІСЕФ, UPSHIFT.

Діалог і взаємодопомога між групами

Молодіжні зустрічі можуть допомогти обговорити спільні локальні проблеми, виробити правила користування просторами та організувати спільні дії. За безпечних умов співпраця людей з різним досвідом здатна сприяти взаєморозумінню. Проте участь у діалозі має бути добровільною, а мета — конкретною. Питання відповідальності за насильство та безпеки постраждалих залишаються визначальними.

У громаді, де тривають бойові дії чи присутня загроза повторного насильства, формат зустрічі слід переглянути. Інколи достатньо окремих консультацій, спільного розв’язання господарського питання або дистанційного погодження правил. Детальніше межі викладено у статті «Діалог в українських громадах під час війни».

Психологічні механізми: як може виникати ефект

Відчуття власного впливу

Участь у спільному рішенні здатна підтримувати громадянську дієвість — відчуття, що зусилля можуть привести до змін. Особливе значення має реакція інституції: вона визнає пропозиції, пояснює рішення та виконує взяті зобов’язання. Тому досвід справжньої участі пов’язують із розвитком довіри та відповідальності. Водночас величина цих змін залежить від контексту й потребує вимірювання, а не лише позитивних відгуків учасників. Simpson, 2018.

Контакт, спільна мета і співпраця

Метааналіз Петтігрю й Тропп, який охопив численні дослідження міжгрупового контакту, виявив стійкий загальний зв’язок контакту зі зменшенням упереджень. Однак цей результат не робить будь-яку зустріч корисною. Примус, нерівність впливу, відсутність безпеки та ворожі правила можуть погіршити взаємодію. У молодіжних програмах пріоритет мають спільні посильні завдання, зрозумілі ролі й захищене право припинити участь. Pettigrew і Tropp, 2006; Теорія міжгрупового контакту.

Норми групи та ставлення до несправедливості

Молодіжні середовища впливають на те, як прийнято висловлювати незгоду, реагувати на образи, допомагати новим членам групи та оскаржувати несправедливі правила. Освітня робота може відкривати можливості для перевірки стереотипів і обговорення прав та відповідальності. Водночас великий огляд 418 експериментів зі зменшення упереджень виявив серйозні обмеження доказів щодо стійких наслідків коротких занять. Paluck та ін., 2021.

Інституційна справедливість

Коли адміністрація або місцева влада публічно пояснює рішення, забезпечує рівний доступ і реагує на скарги, учасники отримують досвід передбачуваних правил. Молодіжний проєкт може допомогти такі правила створити або перевірити. Такий механізм є психологічно обґрунтованим, але не знімає потреби в незалежному аналізі реального доступу до ресурсів, виконання рішень і довіри. Розгорнутий предмет міжгрупової довіри має окрему канонічну сторінку.

Освіта для миру: чого навчати і що підтверджено дослідженнями

Освіта для миру охоплює знання про права людини, способи ненасильницького врегулювання суперечок, критичне мислення, повагу до людської гідності, участь у демократичних процедурах і аналіз причин насильства. Рекомендація ЮНЕСКО 2023 року пов’язує ці завдання зі змістом навчання, шкільним середовищем, підготовкою педагогів і реальною участю учнів. ЮНЕСКО, Рекомендація щодо освіти для миру, 2023.

Що показав метааналіз 2026 року

Метааналіз Ю, Лю і Мен 2026 року об’єднав 90 випробувань програм освіти для миру з приблизно 15 тисячами дітей та підлітків. У середньому автори знайшли поліпшення соціальних цінностей, навичок урегулювання конфліктів і деяких позитивних особистісних показників, а також зниження вимірюваної агресивної поведінки. Ефекти залежали від умов програми й характеристик учасників. Це важливе узагальнення результатів освітніх втручань, яке потребує окремого аналізу якості включених досліджень. Yu, Liu і Meng, 2026.

Метааналіз підтверджує можливість впливу на близькі освітні та поведінкові результати. Він не доводить, що короткий урок запобігає війні, що навчання забезпечує примирення після масового насильства або що однакова програма матиме той самий ефект у кожній громаді. Для ширших суспільних висновків потрібні інші дослідження та тривале спостереження.

Школа як середовище мирних практик

Систематичний огляд Арістанбек та співавторів, опублікований у 2026 році, розглядає впровадження освіти для позитивного миру в школах і підкреслює роль повсякденних стосунків, шкільної культури та місцевого середовища. Урок про ненасильницьке спілкування матиме обмежене значення, коли сама школа використовує принизливі покарання чи не реагує на дискримінацію. Arystanbek та ін., 2026.

Ефективна освітня практика поєднує аналіз реальних ситуацій, правила безпечного висловлювання, опрацювання прав і відповідальності, вправи з прийняття спільних рішень та можливість випробувати їх у шкільному житті. Для українських учнів це можуть бути питання доступу до укриттів, включення нових однокласників, користування спільним обладнанням, допомоги під час тривалих перерв у навчанні.

Чого слід уникати в навчанні

Освітні вправи не потребують повторного проживання травматичних подій, публічного переказування особистих втрат або розігрування сцен катувань та бойових дій. Не варто пропонувати учням «стати на місце агресора» як обов’язкову умову порозуміння. Педагог має чітко відокремлювати історичні та правові факти, почуття учасників, права постраждалих і безпечні способи участі. Така позиція узгоджується з правозахисною рамкою ЮНЕСКО.

Безпека молодих учасників і захист постраждалих

Добровільність та поінформована згода

Перед вступом до програми молоді люди мають знати мету, правила, ризики, можливість відмовитися, спосіб опрацювання персональних даних і контакти відповідальних осіб. Відмова від діалогової вправи не повинна призводити до втрати освітньої можливості чи допомоги. Для неповнолітніх потрібні вікововідповідні пояснення та належні правові процедури участі й захисту.

Людина, яка пережила насильство, сама визначає, чи хоче говорити про свій досвід. Її не можна використовувати як джерело «емоційного уроку» для інших учасників. Безпека, право на мовчання, визнання завданої шкоди, відповідальність за злочини та можливість покинути захід є необхідними. Добровільність і згода в діалогових програмах для постраждалих.

Фізична безпека під час війни

Організатор має перевірити наявність доступного укриття, дії під час повітряної тривоги, безпечність маршруту, правила евакуації й способи зв’язку. Місце та час публічної зустрічі обирають з урахуванням поточної безпекової ситуації, а ризик може вимагати зміни формату або скасування події. Молодих волонтерів не слід залучати до завдань, які належать аварійним, безпековим чи спеціалізованим службам.

Цифрова приватність і чутлива інформація

Онлайн-формат підвищує доступність участі, але створює ризики запису, оприлюднення адрес, імен, місця перебування та особистих історій. Забезпечують окрему згоду на запис, мінімізують збір даних, встановлюють строк їх зберігання та спосіб видалення. Не збирають і не поширюють відомості про військові об’єкти, маршрути оборони, розташування постраждалих або іншу інформацію, що може становити небезпеку.

Нерівність влади, тиск і захищені скарги

Молодий учасник може відчувати залежність від вчителя, керівника, донора або посадовця. Тому потрібні незалежний канал скарг, зрозумілий порядок розгляду конфліктів інтересів і право вийти з проєкту. Рішення про участь має залишатися добровільним і не впливати на отримання базових послуг. Особливо важливо не вимагати публічної згоди з позицією старших організаторів.

Україна: молодь, війна і відновлення суспільних зв’язків

Російська агресія порушила освітні траєкторії, житлову й професійну стабільність, безпеку та сімейні зв’язки багатьох українців. Досвід підлітків у прифронтових громадах, молодих людей за кордоном і тих, хто повертається додому, відрізняється. У цій ситуації миробудівна політика повинна спиратися на фактичні потреби молоді, а не на абстрактну модель «постконфліктного примирення». ПРООН, «Вплив війни на молодь в Україні — 2025».

Опитування, проведене у вересні 2025 року серед 2050 молодих людей в Україні та 600 молодих українців у країнах ЄС, досліджувало волонтерство, можливості впливу на рішення, міграційні наміри й участь у відновленні. Це цінна описова картина, яку слід читати з урахуванням методики, відмінностей підгруп і меж вибірки. Дані не свідчать автоматично, що певна програма громадської участі вже спричинила конкретні зміни. ПРООН, методика й результати дослідження 2025 року.

Практичні завдання для українських громад

Молодіжні ради можуть оцінювати доступність громадських просторів та освітніх послуг, допомагати встановлювати прозорі правила використання ресурсів, брати участь у відновленні бібліотек і молодіжних центрів, налагоджувати співпрацю між новими та давніми жителями. Такі заходи доцільно пов’язувати із ширшими цілями соціальної згуртованості та місцевої підзвітності.

ЮНІСЕФ у програмі UPSHIFT демонструє приклади молодіжних ініціатив і підтримки молодих людей через наставництво. Окремо створена Молодіжна дорадча команда ЮНІСЕФ в Україні на 2026–2028 роки є прикладом механізму включення молодих людей до підготовки та оцінювання гуманітарних і відновлювальних рішень. Обидва приклади підтверджують наявність практичних каналів участі; ефективність потрібно оцінювати за впливом на рішення та добробут учасників. ЮНІСЕФ, UPSHIFT; ЮНІСЕФ, Young People Action Team.

Миробудування не покладає на постраждалих обов’язок примиритися

Психологічна робота в українських громадах повинна прямо враховувати правовий статус російської агресії, відповідальність за завдану шкоду та право потерпілих на справедливість. Припинення бойових дій, соціальна співпраця всередині громади, відновлення довіри, правосуддя й прощення мають різні умови. Молодіжне миробудування може підтримувати безпечні суспільні відносини без вимоги контакту з агресором або відмови від захисту власних прав.

Як створити молодіжну миробудівну програму

Крок 1. Визначити конкретну проблему

Організатори разом із молодими людьми формулюють проблему: наприклад, нерівний доступ до спільного простору, недовіра між групами жителів, відсутність відповіді установи на пропозиції учнів або випадки дискримінаційного ставлення. Потрібно встановити, що саме підлягає зміні та хто юридично чи організаційно відповідає за рішення.

Крок 2. Залучити різні голоси

Запрошення поширюють через декілька доступних каналів, забезпечують можливість дистанційної й анонімної участі, зважають на бар’єри, пов’язані з роботою, інвалідністю, переміщенням або доглядом за дітьми. Молоді люди самі визначають прийнятні форми висловлювання, а результати консультацій не приписують автоматично всій віковій групі.

Крок 3. Перевірити ризики та гарантії

Команда оцінює безпеку, нерівність влади, конфіденційність, процедури захисту неповнолітніх, можливість скарги й виходу. Якщо ризики надмірні, діяльність змінюють або не проводять. Інформована згода є процедурою, яка підтримується протягом програми, а не разовим підписом.

Крок 4. Надати молоді право на рішення

Потрібні визначені повноваження, бюджет або інший ресурс, доступ до відповідальної установи, прозорий порядок відповіді на пропозиції. Спільний проєкт має бути посильним, а молоді люди повинні бачити, як саме їхні дії вплинули на результат. Наставники відповідають за безпеку та виконання спеціалізованих завдань.

Крок 5. Поєднати навчання, дію та перевірку

Освітню частину будують навколо прав, процедур, розв’язання суперечностей, безпеки та аналізу реальних проблем. Після виконання завдання перевіряють, які домовленості запрацювали, хто залишився поза програмою, чи виникли негативні наслідки, та повідомляють громаді результати. Модель відповідає орієнтирам змістовної молодіжної участі в порядку денному ООН.

Як оцінювати результативність та небажані наслідки

Кількість тренінгів, присутніх людей, волонтерських годин і публікацій показує масштаб активності. Вона не дає підстав стверджувати, що міжгрупова довіра зросла, дискримінація зменшилась або безпека покращилася. Для кожної програми визначають очікувані зміни та вимірюють їх до й після діяльності; там, де можливо й етично, використовують придатну групу порівняння. Paluck та ін., 2021.

Показники процесу

Перевіряють доступність участі, різноманітність груп, відкритість процедури рішень, частку отриманих відповідей, виконання домовленостей, безпеку заходів і належне реагування на скарги. Необхідно враховувати людей, які відмовилися від участі, та не перетворювати відповідь на опитування на прихований обов’язок.

Показники проміжних змін

Можна досліджувати знання про права, здатність домовлятися, готовність до спільної роботи, розуміння процедур, почуття впливу та довіру до конкретної установи. Важливо використовувати зрозумілі запитання, узгоджені з віком учасників, та документувати метод вимірювання. Самооцінка компетентності може відрізнятися від фактичної поведінки.

Показники тривалих змін

Перевіряють повторну співпрацю між групами, виконання рішень, доступ до спільних ресурсів, частоту конкретних випадків дискримінації, зміни норм та інституційних процедур. Тривалі наслідки потрібно вимірювати з часовою відстанню. Зміни на рівні громади можуть залежати від війни, економіки та інших подій, тому проста різниця «до і після» ще не доводить причинного впливу програми.

Ризики, які теж потрібно вимірювати

Небажаними наслідками можуть бути загострення ворожості, розголошення чутливих даних, приниження учасників, надмірний тиск, посилення нерівності, емоційне виснаження та витіснення менш активної молоді. Потрібні процедури фіксації таких випадків, незалежного розгляду й перегляду програми. Порівняльні дослідження освітніх втручань підтверджують загальну перспективність певних форматів, але не гарантують безпеки чи ефективності будь-якої місцевої ініціативи. Yu, Liu і Meng, 2026.

Типові помилки в молодіжному миробудуванні

Перша помилка — запрошувати молодь до вже ухваленого рішення заради формальної звітності. Друга — плутати відвідування заходу з успішним подоланням конфлікту. Третя — переносити навчальну модель із відносно безпечної школи в громаду, яка перебуває під обстрілами, без нової оцінки ризиків.

Четверта помилка — вважати, що всі молоді люди мають однаковий досвід і потреби. П’ята — вимагати від постраждалих публічної розповіді, примирення чи прощення. Шоста — підміняти відповідальність держави ентузіазмом волонтерів. Сьома — оцінювати лише тих, хто завершив навчання, не враховуючи тих, хто вийшов із програми через небезпеку, тиск або незгоду.

Поширені запитання

Чи можна долучатися до миробудування під час війни?

Так. У межах безпечних можливостей молодь може зміцнювати співпрацю всередині українських громад, підтримувати постраждалих, впливати на відбудову та створювати доступні простори. Це не вимагає контакту з агресором і не підміняє оборону, правосуддя чи захист прав людини.

Чи зобов’язана молодь брати участь у діалозі?

Ні. Участь є добровільною. Людина може обрати інший вид громадської діяльності або відмовитися від програми. Особливо уважно слід оцінювати ситуації влади, залежності та досвіду насильства. Добровільність і згода.

Чи доведено, що уроки толерантності запобігають війні?

Метааналізи підтримують можливість поліпшення певних соціальних, освітніх і поведінкових показників. Висновок про запобігання війні не випливає з короткострокового вимірювання шкільних умінь чи ставлень. Yu та ін., 2026.

Чим молодіжна рада відрізняється від символічної консультації?

Змістовна рада має доступ до інформації, право формулювати пропозиції, відстежує відповіді посадовців і може впливати на реальні рішення. Саме створення дорадчого органу ще не підтверджує ефективності участі.

Чи доречна медіація під час булінгу?

Для систематичного цькування, погроз, насильства та істотної нерівності влади першочергові захист постраждалого й належні процедури реагування. Добровільна медіація може бути доречною для інших, відносно рівноправних суперечок під наглядом компетентних дорослих.

Як брати участь молоді, яка живе за кордоном?

Слід створювати безпечні онлайн-канали, узгоджувати часові пояси, забезпечувати конфіденційність та доступність. Учасників не потрібно спонукати розкривати місце перебування. Думка окремих представників діаспори не замінює голосу всієї молоді за кордоном.

Який найкращий показник успіху молодіжної програми?

Єдиного універсального показника немає. Поєднують реальний вплив на рішення, безпеку, поведінкову співпрацю й результат щодо чітко визначеної місцевої проблеми. Дані бажано збирати на початку та згодом повторно, перевіряючи також небажані наслідки.

Пов’язані статті

Джерела

 
 
bottom of page