Мислення за принципом нульової суми в міжгрупових відносинах
Український психологічний ХАБ · 15 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Мислення за принципом нульової суми в міжгрупових відносинах — це спосіб сприймати взаємодію груп як розподіл незмінного обсягу ресурсів, можливостей, політичного впливу або суспільного визнання. Згідно з таким уявленням, здобуток однієї групи обов’язково означає втрату для іншої. Воно може впливати на оцінювання міжгрупових загроз, солідарність, підтримку рівних прав, готовність до співпраці та рішення під час конфліктів.
Сучасний науковий огляд психології переконань нульової суми описує ці переконання як важливий спосіб інтерпретації соціальної конкуренції. Науково суттєво розрізняти реальний дефіцит і припущення про нього: у конкретній ситуації матеріальні обмеження можуть існувати, однак соціальні правила, доступність ресурсів та можливості взаємної користі можуть змінюватися.
Що означає принцип нульової суми
У теорії ігор ситуація з нульовою сумою означає, що сума виграшів і втрат усіх учасників дорівнює нулю. Якщо один учасник отримує додаткову одиницю виграшу, інший за визначених правил втрачає таку саму величину. Конкурс за одну неподільну посаду або за чітко обмежений приз може наближатися до такої структури.
Психологічне мислення нульової суми виникає тоді, коли люди переносять цю логіку на взаємодії, де структура вигод і втрат складніша. Наприклад, розширення доступу однієї громади до соціальної послуги іноді сприймають як автоматичне скорочення прав іншої, хоча можуть існувати можливості збільшення місткості послуги, зміни фінансування або покращення організації.
Експерименти Девіда Міґана щодо упередження нульової суми показали, що люди можуть припускати конкуренцію навіть за умов, коли кількість позитивних результатів формально не обмежено. Отже, варто розрізняти властивості реальної ситуації, суб’єктивне відчуття конкуренції та широку установку про суспільство як постійну боротьбу за фіксований виграш.
Об’єктивна конкуренція і психологічне переконання
Реальне обмеження ресурсів потребує практичного вирішення. Житла в певному населеному пункті може бракувати, тоді як інформацію, знання чи користь від спільної інфраструктури можна розширювати. Визнання дефіциту є необхідним для справедливого планування.
Психологічне переконання нульової суми описує додаткове припущення: що будь-яке поліпшення становища іншої групи за своєю природою погіршує становище власної. Воно може залишатися стійким навіть після зміни бюджетних умов або появи можливостей для спільного виграшу.
Чи можуть обидві групи виграти
У багатьох взаємодіях вигоди залежать від часу, правил і способів координації. Спільне планування транспорту, ремонт інфраструктури, створення доступного громадського простору чи погодження прозорих процедур можуть забезпечити користь кільком групам. Ця можливість потребує конкретних ресурсів та відповідальної організації, а не лише переконування людей бути доброзичливими.
У дослідженнях переговорів Томпсон і Гасті вивчали помилки уявлень про інтереси іншої сторони. Припущення про цілковиту несумісність інтересів іноді заважає помітити рішення, що створюють додаткову спільну цінність. Перенесення цього висновку з переговорів на складні суспільні конфлікти вимагає врахування реальної влади, безпеки й відповідальності сторін.
Походження та науковий статус поняття
Дослідження мислення нульової суми розвиваються на перетині соціальної, політичної, економічної та міжкультурної психології. Поняття застосовують до міжособистісного успіху, економічної конкуренції, групового статусу, імміграції, політики й переговорів. Воно є психологічним конструктом для вивчення переконань і сприйняття. Його не використовують як клінічний діагноз.
Ружицька-Тран, Боскі та Войцішке розглядали віру у світ як гру з нульовою сумою як соціальну аксіому та дослідили її в 37 країнах. Ця робота показала цінність міжкультурного підходу й водночас необхідність перевіряти, як люди різних середовищ розуміють твердження про виграш і втрату.
Огляд Мацунґи та співавторів систематизує емпіричні дослідження нульової суми за останнє десятиріччя. Різноманіття показників та предметів дослідження означає, що висновки щодо особистого успіху не можна автоматично переносити на ставлення до вимушених переселенців, міжнародної агресії або відновлення громад після насильства.
Основні психологічні механізми
Сприйняття дефіциту
Коли люди переживають нестачу житла, працевлаштування, медичних послуг або бюджетних ресурсів, розподіл благ набуває особливого значення. У цих умовах будь-яка перевага іншої групи може сприйматися як сигнал загрози. Однак психологічна оцінка дефіциту може перебільшувати або неправильно відображати реальні обмеження.
Ессес, Джексон та Армстронґ описали роль міжгрупової конкуренції у ставленні до імміграції. Подальша робота Ессес і співавторів пов’язала сприйняту конкуренцію з іншими соціально-психологічними чинниками, зокрема упередженнями та національною ідентичністю. Ці результати пояснюють можливий психологічний зв’язок, але не визначають фактичного стану ресурсів у будь-якій конкретній громаді.
Захист групового статусу
Люди порівнюють становище груп через матеріальні можливості, повагу, представництво та право голосу. Зростання суспільного визнання іншої спільноти іноді тлумачать як власне символічне приниження. Така логіка може виникати в обговореннях мови, культурних практик, громадського представництва й історичної пам’яті.
Реальну нерівність необхідно встановлювати за доступом до ресурсів, участю в рішеннях і правовим становищем. Сприйняття статусної загрози й об’єктивна дискримінація можуть співіснувати. Психологічний аналіз має виявляти обидва рівні, не підміняючи факти припущеннями про мотиви груп.
Колективні емоції та очікування загрози
Страх, обурення і недовіра можуть змінювати те, як люди оцінюють наміри інших. Якщо певна спільнота очікує ворожих дій, вона може інтерпретувати навіть потенційно взаємовигідні рішення як підготовку до майбутньої втрати.
Огляд Саґуй і Райфен-Таґар описує роль соціально-психологічних процесів у розвитку насильницьких міжгрупових конфліктів. Мислення нульової суми може взаємодіяти з такими процесами, проте переконання про конкуренцію саме по собі не означає готовності завдавати шкоди.
Норми групи та публічні пояснення
Повторювані повідомлення на кшталт «їхній успіх означає нашу поразку» формують просте пояснення складних суспільних змін. Воно може поширюватися через групові розмови, політичну риторику, соціальні мережі та власний досвід несправедливості.
Вплив таких повідомлень залежить від довіри до їхнього джерела, наявності перевірених даних та об’єктивних умов. Дослідження конкретної громади має встановлювати, які саме історії про виграш і втрату циркулюють та які альтернативні пояснення доступні людям.
У яких сферах проявляється мислення нульової суми
Робота, житло та соціальні послуги
Групи можуть сприймати фінансування соціальної програми, розподіл житла чи місць у дитячих закладах як боротьбу за незмінний фонд. У деяких випадках конкуренція є реальною і потребує прозорих правил. В інших випадках можливо збільшити місткість послуг, перерозподілити ресурси або створити довгострокове спільне рішення.
Тому фахівці мають окремо досліджувати фактичний дефіцит, правила доступу, очікування кожної групи й наслідки можливих змін. Доброзичливі заклики без вирішення матеріальної проблеми можуть посилювати недовіру.
Політичне представництво й участь
Обмежена кількість виборних посад створює конкуренцію за конкретні місця. Водночас ширша участь у консультаціях, громадському контролі та розробленні рішень здатна покращувати можливості кількох спільнот. Мислення нульової суми виникає, коли сам факт участі іншої групи оцінюють як втрату власного права бути почутою.
Гідність, права та культурне визнання
Визнання гідності однієї групи саме собою не потребує заперечення гідності іншої. Проте зміни в публічному просторі та культурній політиці можуть переживатися як змагання за символічний статус. Розв’язання таких питань потребує правових гарантій, справедливих процедур і перевірки реальних наслідків рішень.
Визнання страждання після насильства
Прагнення групи домогтися визнання пережитої шкоди може співіснувати з думкою, що увага до досвіду інших нібито зменшує її власний моральний статус. Цю динаміку вивчають також у дослідженнях конкурентної віктимності. Визнання різних людських втрат не означає зрівняння юридичної відповідальності за насильство.
Чим мислення нульової суми відрізняється від інших понять
Міжгрупова загроза означає сприйняття небезпеки для ресурсів, цінностей або безпеки власної групи. Мислення нульової суми описує конкретне припущення про взаємозалежність результатів: виграш одного обов’язково дорівнює втраті іншого. Загроза може виникати й без такої логіки.
Конкурентна віктимність стосується змагання за визнання страждання, моральний статус і суспільну увагу. Вона може набувати форми нульової суми, але залишається окремим дослідницьким явищем. Моральне виправдання насильства стосується легітимізації завданої шкоди та потребує окремого вивчення.
Теорія реалістичного міжгрупового конфлікту досліджує, як несумісні цілі та конкуренція можуть спричиняти ворожнечу. Мислення нульової суми може діяти за реальної конкуренції або зберігатися в умовах, де взаємна вигода можлива. Це розрізнення допомагає обрати між зміною матеріальних правил і роботою з хибними уявленнями.
Наслідки для міжгрупових відносин
Коли здобуток іншої групи сприймають як власну неминучу втрату, спільні проєкти можуть здаватися загрозливими. Знижується готовність шукати інтереси, які можна реалізувати одночасно; зростає підозра щодо мотивів іншої сторони. Таке сприйняття іноді підтримує цикл оборонних реакцій: очікування шкоди змінює поведінку однієї групи, а інша сприймає цю поведінку як доказ ворожості.
Боланд і Давідаї досліджували зв’язок віри в нульову суму з униканням політичних розмов. Це свідчить про можливий бар’єр для обговорення суперечливих питань. Сам виявлений зв’язок не доводить, що зміна одного переконання автоматично відновить діалог.
Стефаняк показала важливість переконань нульової суми для підтримки колективних дій людьми з привілейованих груп. Коли суспільну рівність уявляють як неминуче позбавлення власних можливостей, солідарність може слабшати. Величина й напрям такого ефекту залежать від досліджуваної нерівності, контексту та способу вимірювання.
Водночас самі конфлікти й повторюване насильство можуть посилювати переконання нульової суми. Для встановлення причинних зв’язків потрібні дослідження, які розрізняють попередні установки, перебіг конфлікту та наслідки.
Що підтверджують дослідження, а що потребує перевірки
Експериментальні дослідження підтверджують існування помилкового сприйняття конкуренції там, де формального обмеження виграшу немає Міґан. Дослідження переговорів показують, що помилки уявлень про інтереси можуть заважати знаходити взаємовигідні рішення Томпсон і Гасті. Міжкультурні роботи дають підстави вимірювати ширші переконання нульової суми Ружицька-Тран та співавтори.
Давідаї та Теппер узагальнюють дослідження таких переконань у суспільному житті. Огляд Мацунґи та співавторів свідчить про значне різноманіття визначень та операціоналізацій. Тому некоректно припускати, що шкали загального ставлення до успіху, оцінки імміграції та міжгрупові реакції вимірюють абсолютно той самий процес.
Частина досліджень має кореляційний характер: переконання й ставлення вимірюють одночасно, отже напрям причинності залишається відкритим. Експерименти дають точніші причинні висновки для перевірених умов, але їхню застосовність до тривалих суспільних конфліктів потрібно оцінювати окремо.
Як дослідники вимірюють переконання нульової суми
Для оцінювання використовують опитувальники загальної віри в те, що життєвий успіх одних досягається коштом інших, а також запитання про конкретні ресурси, статусні зміни й відносини між визначеними групами. Методики можуть розрізняти широку соціальну установку і ситуативне очікування втрат.
Дослідження 37 країн демонструє можливість міжкультурного аналізу таких переконань. Проте використання інструмента в українській громаді потребує належної мовної адаптації, оцінювання надійності та перевірки того, як учасники розуміють кожне твердження.
Анкети не замінюють даних про реальну поведінку й розподіл ресурсів. Люди можуть погоджуватися з абстрактним твердженням, але робити інший вибір у конкретній ситуації. Відповіді також залежать від актуальних подій, формулювань, соціального тиску й того, яка саме група згадується.
Як можна зменшувати помилкове сприйняття нульової суми
Відділити фактичний дефіцит від прогнозованих втрат
Спочатку необхідно з’ясувати, який ресурс оспорюється, скільки його доступно, хто ухвалює рішення та які зміни можливі. Наприклад, напруга навколо місць у дитячому садку вимагає інформації про його реальну місткість, чергу, правила прийому і можливість збільшення фінансування. Прозорість даних допомагає учасникам оцінити справжній масштаб проблеми.
Якщо дефіцит підтверджений, потрібні справедливі процедури та план розширення доступу. Психологічна робота з уявленнями не замінює матеріального рішення.
Дослідити сумісні інтереси
Сторони можуть мати різні публічні вимоги, але частково спільні потреби: безпеку, передбачуваність рішень, доступність послуг і можливість оскаржувати порушення. З’ясування інтересів дає підстави перевірити альтернативні способи розподілу благ.
Наукове підґрунтя для аналізу хибних уявлень про несумісність інтересів містять дослідження переговорів. Проте результат залежить від повноважень учасників, здатності установ виконати домовленості та реальних обмежень.
Створити добровільну й справедливу співпрацю
Спільний проєкт може показати на практиці, що успіх учасників взаємопов’язаний. Це може бути громадська інфраструктура, спільне навчання, взаємодопомога чи колективне планування доступних послуг. Умовами є добровільність, зрозумілі правила, безпека та можливість кожної групи реально впливати на рішення.
Метааналіз Петтіґрю та Тропп підтримує загальну доказову базу щодо зменшення упереджень через міжгруповий контакт. Водночас цей результат стосується передусім упереджень і не є автоматичним доказом стійкого зниження переконань нульової суми. Контакт може мати несприятливі наслідки за умов примусу, нерівності влади або загрози безпеці.
Посилити довіру до процедур та інституцій
Коли правила розподілу відкриті, послідовні й передбачають оскарження, люди мають більше можливостей перевірити припущення про приховані переваги іншої групи. Прозора процедура повинна супроводжуватися фактичним рівним доступом, механізмом скарг і відповідальністю за рішення.
Реалізацію таких заходів необхідно оцінювати за результатами, а не лише за їхніми заявленими цілями. Інституційна довіра формується також через дотримання обіцянок і справедливість повсякденного досвіду.
Можливі ризики втручань
Недостатньо просто сказати учасникам, що всі можуть виграти. Якщо ресурсу справді бракує, така заява може сприйматися як заперечення реальних труднощів. Так само небезпечно пояснювати всі побоювання упередженістю, не аналізуючи структурну нерівність і попередній досвід дискримінації.
Програми діалогу можуть посилити конфлікт, якщо учасників примушують до контакту, від них вимагають прощення, приховують асиметрію влади або залишають без захисту під час загрози. Право постраждалих відмовитися від участі є принциповим. Належні умови включають безпеку, добровільність, поінформовану згоду, визнання завданої шкоди та відповідальність її заподіювачів.
Огляд Палук, Порат, Кларк і Ґріна вказує на неоднорідність результатів програм зменшення упереджень та обмеження даних щодо їхніх тривалих ефектів. Одне позитивне дослідження не підтверджує універсальної ефективності будь-якої діалогової методики.
Український контекст: війна, переміщення і громади
Війна, вимушене переміщення та навантаження на місцеву інфраструктуру створюють реальні виклики для розподілу житла, роботи, освітніх і медичних послуг. За цих умов можуть виникати припущення, що підтримка однієї групи відбувається винятково коштом іншої. Такі припущення потребують перевірки місцевими даними, а не узагальнень щодо всіх внутрішньо переміщених осіб або приймаючих громад.
Доповідь ПРООН про суспільну згуртованість в Україні за даними reSCORE 2024 і матеріали Міжнародної організації з міграції щодо переміщення та згуртованості у лютому 2025 року надають контекст для аналізу відносин і потреб. Ці джерела не встановлюють, що певна українська спільнота загалом має мислення нульової суми: для такого твердження потрібне спеціальне вимірювання.
Міжнародно-правовий статус російської агресії проти України зафіксовано, зокрема, у резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1. Психологічне поняття нульової суми не перетворює агресію на симетричний конфлікт рівновідповідальних сторін. Захист людей, відповідальність за злочини, право постраждалих на справедливість та гарантії неповторення насильства зберігають самостійне значення.
Підходи до місцевого діалогу між мешканцями громади та внутрішньо переміщеними людьми не слід механічно переносити на взаємодію жертв агресії з її виконавцями. Примирення, прощення або контакт не є обов’язком постраждалої людини чи спільноти.
Як оцінювати програми миробудування
Перед впровадженням програми потрібно зафіксувати наявні умови: ресурси, правила їхнього розподілу, рівень безпеки, взаємні побоювання й можливості кожної групи впливати на рішення. Це дає змогу відрізнити зміну уявлень від простого покращення матеріального становища.
За можливості оцінювання має містити вимірювання до і після втручання, порівняльну групу, відкладене спостереження та облік небажаних наслідків. Важливо оцінювати реальну співпрацю, поведінку й доступ до послуг, а не тільки миттєву згоду з твердженнями про взаємну вигоду.
Огляд досліджень зменшення упереджень нагадує про необхідність перевірки тривалості та відтворюваності результатів. Якщо програма заявляє мету зменшити мислення нульової суми, вона повинна безпосередньо вимірювати саме це переконання, а також враховувати зміни безпеки й соціальної справедливості.
Практичні висновки
Мислення нульової суми є корисним пояснювальним поняттям для аналізу того, чому міжгрупова співпраця іноді здається людям небезпечною навіть за наявності можливості взаємної користі. Його слід вивчати разом із матеріальними обмеженнями, груповими емоціями, нормами та інституційними правилами.
Фахівцям і громадам варто перевіряти факти дефіциту, розкривати процедури розподілу, знаходити можливості спільного результату, захищати добровільність участі та оцінювати довготривалі наслідки втручань. У ситуаціях насильства першочерговими залишаються безпека, відповідальність за шкоду й права постраждалих.
Поширені запитання
Чи є мислення нульової суми когнітивним упередженням?
Якщо людина припускає фіксований обсяг виграшу за відсутності такого обмеження, це може бути когнітивним упередженням. Однак у деяких ситуаціях конкуренція справді є жорсткою. Висновок залежить від перевірки реальних правил, ресурсів і доступних альтернатив.
Чим воно відрізняється від реалістичного міжгрупового конфлікту?
Реалістичний міжгруповий конфлікт описує суперечність цілей або конкуренцію за ресурси. Мислення нульової суми описує спосіб тлумачення взаємних вигод і втрат. Воно може виникати за реальної конкуренції та зберігатися навіть там, де групи здатні отримати спільну користь.
Чи можна мислити за принципом нульової суми лише щодо однієї теми?
Так. Людина може підтримувати співпрацю в одному питанні та очікувати неминучих втрат у сфері житла, роботи, політики або статусу. Тому загальні установки і ситуативні судження потрібно вимірювати окремо.
Чи доведено, що міжгруповий контакт усуває такі переконання?
Метааналітичні дослідження контакту насамперед стосуються зменшення упереджень. Для висновку про стійке зниження саме мислення нульової суми потрібні роботи, які безпосередньо вимірюють це переконання та перевіряють тривалі результати. Універсальної гарантії немає.
Чи означає відмова від діалогу мислення нульової суми?
Ні. Причинами відмови можуть бути загроза безпеці, нерівність влади, недовіра, попереднє насильство або власний усвідомлений вибір. Зокрема, постраждала людина має право відмовитися від контакту без психологічного оцінювання чи морального тиску.
Чи є визнання прав однієї групи втратою прав іншої?
Рівна гідність і базові права можуть визнаватися одночасно. Конкретні суперечності щодо ресурсів або реалізації прав потребують правового та фактичного аналізу. Саме припущення про неминучу втрату не замінює такого аналізу.
Чи можна використовувати поняття для опису російської агресії проти України?
Його можна застосовувати для дослідження психологічних уявлень про конкуренцію, але воно не визначає правової природи агресії та не змінює відповідальності за насильство. Захист постраждалих, справедливість і гарантії неповторення залишаються визначальними.
Пов’язані статті
Психологія миру: предмет, наукові підходи та практичні завдання — основний науковий контекст психології миру.
Міжгруповий конфлікт: причини, розвиток і врегулювання — походження, розвиток і механізми конфлікту.
Мирна співпраця між групами: умови та обмеження — умови спільної користі та межі кооперації.
Міжгрупова довіра: як виникає, руйнується і відновлюється — очікування щодо намірів інших груп.
Міжгруповий діалог: цілі, принципи, етапи та безпека — принципи добровільного міжгрупового діалогу.
Конкуренція за ресурси та статус у міжгрупових конфліктах — реальні й сприйняті механізми конкуренції.
Справедливість і примирення після насильства: взаємозв’язки — відповідальність, постраждалі та відновлення суспільних відносин.
Конфліктна чутливість у миробудуванні: принципи безпеки — оцінювання ризиків і запобігання шкоді.
Джерела
Boland, F. K., & Davidai, S. (2024). Zero-sum beliefs and the avoidance of political conversations. Communications Psychology, 2, Article 43. https://doi.org/10.1038/s44271-024-00095-4.
Davidai, S., & Ongis, M. (2019). The politics of zero-sum thinking: The relationship between political ideology and the belief that life is a zero-sum game. Science Advances, 5(12), eaay3761. https://doi.org/10.1126/sciadv.aay3761.
Davidai, S., & Tepper, S. J. (2023). The psychology of zero-sum beliefs. Nature Reviews Psychology, 2, 472–482. https://doi.org/10.1038/s44159-023-00194-9.
Esses, V. M., Jackson, L. M., & Armstrong, T. L. (1998). Intergroup competition and attitudes toward immigrants and immigration: An instrumental model of group conflict. Journal of Social Issues, 54(4), 699–724. https://doi.org/10.1111/j.1540-4560.1998.tb01244.x.
Esses, V. M., Dovidio, J. F., Jackson, L. M., & Armstrong, T. L. (2001). The immigration dilemma: The role of perceived group competition, ethnic prejudice, and national identity. Journal of Social Issues, 57(3), 389–412. https://doi.org/10.1111/0022-4537.00220.
International Organization for Migration. (2025). Ukraine — Displacement and social cohesion in Ukraine — February 2025. Displacement Tracking Matrix. https://dtm.iom.int/reports/ukraine-displacement-and-social-cohesion-ukraine-february-2025.
Matsunaga, L. H., Petersen, J., Aoki, T., & Faiad, C. (2025). The science of zero-sum thinking: A scoping review of 10 years of empirical research. Dynamics of Asymmetric Conflict. https://doi.org/10.1080/17467586.2024.2441504.
Meegan, D. V. (2010). Zero-sum bias: Perceived competition despite unlimited resources. Frontiers in Psychology, 1, Article 191. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2010.00191.
Paluck, E. L., Porat, R., Clark, C. S., & Green, D. P. (2021). Prejudice reduction: Progress and challenges. Annual Review of Psychology, 72, 533–560. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-071620-030619.
Pettigrew, T. F., & Tropp, L. R. (2006). A meta-analytic test of intergroup contact theory. Journal of Personality and Social Psychology, 90(5), 751–783. https://doi.org/10.1037/0022-3514.90.5.751.
Różycka-Tran, J., Boski, P., & Wojciszke, B. (2015). Belief in a zero-sum game as a social axiom: A 37-nation study. Journal of Cross-Cultural Psychology, 46(4), 525–548. https://doi.org/10.1177/0022022115572226.
Saguy, T., & Reifen-Tagar, M. (2022). The social psychological roots of violent intergroup conflict. Nature Reviews Psychology, 1, 577–589. https://doi.org/10.1038/s44159-022-00083-7.
Stefaniak, A. (2020). Zero-sum beliefs shape advantaged allies’ support for collective action. European Journal of Social Psychology, 50(6), 1259–1275. https://doi.org/10.1002/ejsp.2674.
Thompson, L., & Hastie, R. (1990). Social perception in negotiation. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 47(1), 98–123. https://doi.org/10.1016/0749-5978%2890%2990048-E.
United Nations Development Programme. (2024). Social cohesion in Ukraine: Key trends based on reSCORE 2024. https://www.undp.org/ukraine/publications/social-cohesion-ukraine-key-trends-based-rescore-2024.
United Nations General Assembly. (2022). Aggression against Ukraine: Resolution A/RES/ES-11/1. https://digitallibrary.un.org/record/3965290.