top of page

Психологічна енкциклопедія

Виявлення домашнього насильства в медичній допомозі: запитання та реакція

3 дні тому
Читати 12 хв

Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Виявлення домашнього насильства в медичній допомозі — це професійне розпізнавання можливих ознак фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства, безпечне запитування, оцінювання здоров’я і невідкладної небезпеки, перша підтримка та організація подальшої допомоги. Медичний працівник має дати людині можливість розповісти про ситуацію без тиску й осуду, належно лікувати наслідки та пояснити, які відомості потрібно документувати й передавати за законом.


В Україні основу медичного алгоритму становить наказ Міністерства охорони здоров’я № 278 від 1 лютого 2019 року, а загальну рамку захисту встановлює Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Міжнародну доказову основу становлять клінічні рекомендації ВООЗ та посібник ВООЗ для надання першої підтримки.


Коли є сильна кровотеча, порушення свідомості, утруднене дихання, тяжка травма або безпосередня загроза життю, потрібна невідкладна допомога: в Україні 103 або 112; за безпосередньої загрози насильства — також поліція 102. Після стискання шиї, удушення чи перекриття дихання потрібне термінове медичне оцінювання навіть без видимих слідів: внутрішні ушкодження та небезпечні симптоми можуть проявитися пізніше. Цю особливість підтверджує професійна інформація британської служби охорони здоров’я.


Чому заклад охорони здоров’я є важливою точкою виявлення насильства


Постраждала людина може звернутися через травму, біль, порушення сну, головний біль, проблеми з репродуктивним здоров’ям чи хронічні симптоми, не повідомляючи, як саме вони пов’язані з домашньою ситуацією. Часто звернення по медичну допомогу сприймається як можливе, тоді як звернення до поліції, соціальних служб або близьких — як занадто небезпечне. Страх ескалації, контроль грошей і телефона, загрози дітям, недовіра, залежність від житла та попередній досвід знецінення можуть перешкоджати розповіді.


ВООЗ наголошує, що медичні працівники часто стають першими фахівцями, з якими контактують жінки, що пережили партнерське або сексуальне насильство. Якість такого контакту впливає на доступ до лікування, можливість безпечно отримати інформацію та готовність звернутися по подальшу підтримку.


Домашнє насильство охоплює ширший спектр проявів, ніж тілесні травми. Контроль за ліками, заборона працювати, погрози, ізоляція від друзів, примус до сексу, перешкоджання контрацепції, приниження, стеження і залякування можуть мати серйозні наслідки для здоров’я. Системний примус і втрату автономії окремо пояснює матеріал «Примусовий контроль: що це, системні ознаки та вплив на автономію».


Що означають виявлення, клінічне запитування та скринінг


Виявлення — ширше клінічне завдання, що охоплює увагу до симптомів, анамнезу, обставин і потреб у підтримці. Клінічне запитування означає делікатне уточнення можливого насильства, коли підстави виникають із симптомів, життєвого контексту чи інших медично релевантних обставин. Скринінг — систематичне використання запитань або короткого опитувальника серед визначеної групи людей, навіть якщо людина сама не повідомляє про ознаки насильства.


Ці підходи мають різні доказові та організаційні передумови. У клінічних рекомендаціях ВООЗ 2013 року загальний скринінг усіх жінок не рекомендовано; натомість рекомендовано запитувати про партнерське насильство під час оцінювання станів, які можуть бути ним спричинені або ускладнені, й забезпечувати подальшу допомогу.


Рекомендація Профілактичної служби США від 24 червня 2025 року передбачає скринінг жінок репродуктивного віку, зокрема вагітних і породіль, з подальшим залученням до багатокомпонентних втручань і тривалої підтримки. Для насильства щодо людей старшого віку й уразливих дорослих ця служба визнає доказову базу недостатньою. Різниця між рекомендаціями зумовлена визначеними популяціями, часовими рамками оцінювання доказів і системами допомоги; американська рекомендація не встановлює українських нормативних обов’язків.


Кокранівський огляд O’Doherty та співавторів (2015) показав, що скринінг збільшує виявлення партнерського насильства в медичних закладах. Водночас дані не дали переконливого підтвердження, що саме запитування зменшує повторне насильство або покращує здоров’я без подальшої підтримки. Кількість позитивних відповідей не може замінити оцінювання якості медичної допомоги.


Чому коротке опитування не встановлює діагноз чи юридичний факт


Відповідь на скринінгове запитання позначає потребу в уважній клінічній розмові, захисті та оцінюванні медичних потреб. Вона не є медичним діагнозом, остаточним висновком щодо обставин насильства або доказом вини певної особи. Точність і доречність конкретних інструментів залежить від валідованості, мови, популяції та умов застосування. Питання безпеки людини мають вирішуватися окремо від формальної оцінки за шкалою.


Які клінічні обставини потребують уважного запитування


Підставою можуть бути повторювані травми, несумісність медичних знахідок із наведеним поясненням, хронічний незрозумілий біль, травми голови й шиї, порушення сну, тривожні або депресивні симптоми, часті звернення через соматичні скарги, сексуальні чи репродуктивні проблеми, затримка отримання необхідного лікування, обмеження доступу до ліків або примусовий супровід. Перелік клінічних ознак та особливості медичного обстеження наведено у Порядку МОЗ № 278.


Сама наявність симптомів не підтверджує домашнє насильство: головний біль, безсоння, травма або тривога можуть мати багато причин. Завдання медичного працівника — враховувати можливі пояснення, створити безпечні умови для розмови й не пропустити невідкладний стан.


Додаткову увагу потребують ситуації, коли супровідна особа відповідає замість пацієнта, наполягає на присутності під час усього огляду, забирає документи, контролює листування, не дозволяє призначати повторні візити або перешкоджає самостійно ухвалювати рішення. Про такі спостереження слід говорити без стигматизації й поспішних тверджень про причини поведінки.


Спокій, усмішка й непослідовна розповідь не спростовують пережитого


Реакції на загрозу бувають різними. Людина може бути емоційно відстороненою, спокійною, збудженою, говорити уривчасто, вагатися щодо часу подій, уникати певних тем або захищати партнера. Психофізіологічні реакції на страх, порушення сну, біль і наслідки травми можуть впливати на пам’ять та поведінку. Видимий емоційний стан не є перевіркою правдивості. Професійне документування має відділяти медичні спостереження від припущень.


Як забезпечити приватність до початку запитань


Чутливу розмову проводять наодинці, у місці, де її не чують партнер, родичі, супроводжувач або сторонні пацієнти. Медичний заклад може мати універсальне правило, за яким частина прийому проходить індивідуально для всіх пацієнтів. Це дозволяє забезпечити приватність без публічного натяку на підозру в насильстві.


Залучення перекладача або людини, що допомагає спілкуватися, має відповідати безпековим потребам. Небажано використовувати партнера чи родича, який може здійснювати контроль, як єдиного перекладача чутливих відомостей. За можливості слід запропонувати незалежну професійну мовну підтримку або доступні засоби комунікації.


Перед розмовою необхідно пояснити мету запитань, порядок медичного документування й межі конфіденційності. В Україні наказ МОЗ № 278 встановлює обов’язок закладу в передбачених випадках повідомляти поліцію та службу у справах дітей. Обіцянка, що розповідь «за будь-яких обставин нікуди не потрапить», була б оманливою і могла б вплинути на реальну безпеку людини.


Якщо надання допомоги відбувається телефоном або через відеозв’язок, спершу варто уточнити, чи може пацієнт вільно говорити. Історію браузера, електронні медичні записи, сповіщення про прийом, геолокацію або сімейний доступ до облікового запису може контролювати інша людина. Коли безпечність розмови сумнівна, доцільно погодити інший час чи спосіб контакту без створення нового сліду, який посилить небезпеку.


Як сформулювати запитання про домашнє насильство


Початок може бути звичайним професійним поясненням: «Деякі проблеми зі здоров’ям пов’язані з напруженими чи небезпечними ситуаціями вдома. Я ставлю такі запитання, щоб краще зрозуміти ваші потреби й допомогти». Далі варто застосовувати відкриті, конкретні формулювання, враховуючи вік, мову, стан людини й наявність приватності.


  • «Чи почуваєтеся ви в безпеці вдома або у стосунках?»

  • «Чи бувало, що партнер або близька людина завдавала вам болю, погрожувала або залякувала?»

  • «Чи хтось контролює, з ким ви спілкуєтеся, як користуєтеся грошима, телефоном, ліками або медичними послугами?»

  • «Чи можете ви вільно відмовлятися від сексуального контакту й самостійно ухвалювати рішення щодо контрацепції?»

  • «Чи є ризик, що комусь стане відомо про цю розмову і через це вам буде небезпечно?»

  • «Що зараз турбує вас найбільше й яка допомога була б для вас прийнятною?»


Ці формулювання є прикладами підтримувального клінічного спілкування, а не затвердженою шкалою для діагностики чи прогнозування небезпеки. Вони не замінюють стандартизованих процедур закладу й вимог законодавства.


Чого не варто говорити пацієнтові


Фрази «Чому ви не пішли?», «Чому дозволяли так поводитися?», «Навіщо ви провокували?» переносять відповідальність на постраждалу людину. Вимога негайно розірвати стосунки, пред’явити листування або повторно розповісти всі події може посилити страх і створити додаткові ризики. Клінічний посібник ВООЗ рекомендує вислуховувати, визнавати потреби людини та надавати підтримку без примусу.


Що робити, коли людина розповіла про насильство


Першу підтримку ВООЗ описує за моделлю LIVES: слухати, запитувати про потреби, визнавати переживання та право на допомогу, працювати над безпекою, підтримувати контакт із потрібними службами. Навчальна програма ВООЗ для медичних працівників допомагає застосовувати цей підхід у клінічній практиці. Модель поєднується з медичним лікуванням та українськими нормативними процедурами.


Перша реакція може звучати так: «Дякую, що розповіли. Я сприймаю це серйозно. Ви маєте право на допомогу та повагу. Зараз обговоримо, що необхідно для вашого здоров’я й безпеки». Лікар не повинен вимагати емоційного підтвердження, розповіді про кожний епізод чи негайного рішення щодо партнера.


Слід уточнити найважливіше: біль, травми, потребу в ліках, безпеку дітей, можливість повернення додому, ризик повторного нападу, спосіб подальшого зв’язку та потребу у спеціалізованій підтримці. Для повнолітньої людини, яка може самостійно ухвалювати рішення, участь у плануванні допомоги має зберігати її автономію в усіх питаннях, де закон не встановлює обов’язкової процедури.


Якщо пацієнт заперечує насильство або не хоче розмовляти


Відмова розповідати не є підставою припиняти лікування, звинувачувати людину чи примушувати до пояснень. Медичний працівник обстежує наявні симптоми, пропонує можливість повернутися до теми в безпечних умовах і надає інформацію про доступну допомогу лише способом, який не створить додаткового ризику.


Коли є фактичні обставини, щодо яких виникає нормативний обов’язок повідомлення, працівник діє за чинним порядком закладу й пояснює його людині. Відмова від добровільної розмови та юридично обов’язкові дії закладу становлять різні питання.


Медичні стани, які потребують невідкладного реагування


За наявності кровотечі, втрати свідомості, травми голови, порушення дихання, неврологічних симптомів, сильного болю в животі, підозри на внутрішні ушкодження чи інших гострих станів медична допомога має починатися негайно. Встановлення всіх обставин насильства не може затримувати діагностику та лікування.


Після стискання шиї небезпека може залишатися високою за відсутності синців. Зміни голосу, утруднене ковтання, запаморочення, порушення зору, свідомості та пам’яті потребують термінового оцінювання, оскільки пошкодження дихальних шляхів і судин можуть мати відстрочені наслідки. NHS описує ці ознаки й необхідність негайної клінічної оцінки. Медичний працівник також обговорює подальшу безпеку з урахуванням конкретної ситуації.


Після сексуального насильства важливі своєчасний огляд, лікування травм, оцінка потреби в екстреній контрацепції, профілактиці ВІЛ та інших інфекцій, обстеженнях, а також можливість належного судово-медичного документування за відповідних підстав. Часові рамки та обсяг втручань визначаються клінічними протоколами й поінформованою згодою. ВООЗ окремо розглядає медичну допомогу після сексуального насильства.


При безпосередньому суїцидальному ризику, гострій дезорієнтації чи інших тяжких психічних симптомах потрібне відповідне невідкладне клінічне оцінювання. Пережите насильство саме по собі не встановлює психіатричного діагнозу. Симптоми психічного здоров’я оцінюють за окремими клінічними критеріями та з урахуванням контексту безпеки.


Як говорити про небезпеку без хибних обіцянок


Після першого повідомлення доречно запитати: «Чи безпечно вам сьогодні повертатися?», «Чи були погрози вбивством або зброєю?», «Чи стискали вам шию?», «Чи має кривдник доступ до вашого місцеперебування?», «Чи є небезпека для дітей?», «Чи можемо ми безпечно зв’язатися з вами?». Такі запитання спрямовані на актуальну безпеку й організацію допомоги, а не на математично точне передбачення майбутніх подій.


Рішення, пов’язані з виходом зі стосунків, переїздом, зверненням до поліції або отриманням прихистку, можуть змінити рівень небезпеки. Необхідно обговорити можливі наслідки й доступні ресурси, а не пропонувати однаковий план кожній людині. Вказівки «негайно йдіть» або «обов’язково поговоріть з кривдником» не враховують обмежень безпеки.


Не варто механічно радити зберігати на телефоні контакти служб, фотографувати травми, пересилати докази електронною поштою або видаляти історію перегляду: за технологічного контролю ці дії можуть бути помітними та небезпечними. Спосіб отримання інформації чи фіксації відомостей має оцінюватися разом із людиною, враховуючи реальні можливості її пристроїв та безпековий контекст.


Медична документація та інформована згода


У документах відображають скарги, об’єктивні знахідки, локалізацію і характер ушкоджень, результати обстежень, надане лікування, показання до госпіталізації й маршрутизацію. Повідомлення людини про події варто відрізняти від медичних висновків, за потреби точно цитуючи її слова. Наявність або відсутність синців описують об’єктивно; відсутність зовнішніх ознак не доводить відсутності травми або примусу.


Наказ МОЗ № 278 регулює проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих і ймовірно постраждалих осіб. Окремі медичні втручання та збір чутливих матеріалів проводять відповідно до законних вимог щодо інформованої згоди. Відповідальне зберігання відомостей, обмеження доступу до записів і обачне використання цифрових каналів допомагають уникати додаткової шкоди.


Чи має медичний заклад повідомляти поліцію


Так. Пункт 4 Порядку, затвердженого наказом МОЗ № 278, передбачає інформування уповноважених підрозділів Національної поліції не пізніше однієї доби встановленими каналами із захистом інформації з обмеженим доступом. У разі виявлення ушкоджень у дитини, а також коли постраждала особа є дитиною, Порядок визначає обов’язки інформування відповідної служби у справах дітей.


Ці обов’язки закладу потрібно пояснювати пацієнтові, наскільки це можливо, перед чутливою розмовою. Повідомлення медичним закладом компетентних органів і добровільне подання заяви постраждалою людиною — різні процедури. Передавання визначених відомостей не означає автоматичного встановлення вини іншої особи та не скасовує обов’язків з охорони конфіденційності іншої медичної інформації.


Діти: безпечна розмова та захист від повторної травматизації


Якщо постраждалою або ймовірно постраждалою є дитина, першочерговими залишаються невідкладна медична допомога, захист від подальшої небезпеки, віковідповідна комунікація та визначені законом повідомлення відповідним службам. Медичний працівник має уникати навідних запитань, багаторазового детального переказування подій і спроб самостійно проводити криміналістичне опитування.


Присутність батьків чи інших законних представників оцінюють з огляду на можливе джерело небезпеки й права дитини. Забезпечення безпечної розмови вимагає координації з уповноваженими службами. Порядок МОЗ № 278 містить спеціальні положення про інформування служб у справах дітей. Окремі аспекти неналежного догляду розглянуто в матеріалі «Нехтування потребами дитини: що це, ознаки та наслідки».


Особливості акушерської та репродуктивної допомоги


Під час вагітності, після пологів і на прийомах із питань репродуктивного здоров’я можуть виявлятися фізичний і сексуальний примус, перешкоджання контрацепції, відмова надати доступ до лікування, контроль партнером консультацій або погрози щодо дитини. Медичне запитування має відбуватися без супровідної особи й у безпечному форматі. Детальний контекст викладено у статті «Насильство під час вагітності та після пологів: ризики й підтримка».


Американська рекомендація USPSTF 2025 року виділяє позитивну роль багатокомпонентної підтримки з подальшим супроводом для жінок репродуктивного віку, зокрема під час вагітності та після пологів. Організація допомоги повинна враховувати як стан матері, так і безпеку дитини, клінічні потреби та індивідуальні обставини.


Чоловіки, люди старшого віку та люди з інвалідністю


Домашнє насильство може стосуватися людей будь-якої статі й віку. Деякі групи стикаються зі специфічними бар’єрами: чоловіки можуть очікувати недовіри, люди старшого віку можуть залежати від доглядальника, а люди з інвалідністю — від сторонньої допомоги для пересування або комунікації. Доступна приватна розмова й індивідуальне оцінювання потреб допомагають зменшити ці бар’єри.


Лікар повинен враховувати, що доглядальник може одночасно бути необхідним помічником та ймовірним джерелом ризику; потрібна можливість окремого спілкування. Для універсального скринінгу насильства щодо літніх або вразливих дорослих доказів щодо балансу користі й шкоди наразі недостатньо, що прямо зазначає USPSTF. Водночас конкретні травми, загрози та повідомлення людини вимагають належної клінічної реакції.


Організація допомоги та перенаправлення в Україні


Після оцінювання стану здоров’я і безпеки людина може потребувати повторного прийому, психологічної підтримки, соціальних послуг, прихистку, правничої допомоги або захисних заходів. Маршрут визначають за її потребами, доступними можливостями громади, безпекою контакту та законними обов’язками закладу охорони здоров’я.


В Україні діє урядова лінія 1547 з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насильству. Правничу підтримку можна шукати через систему безоплатної правничої допомоги. Людині, яку контролюють через телефон чи інші пристрої, контакти передають лише у спосіб, який вона вважає безпечним. Розгорнуту інформацію про доступні види допомоги містить матеріал «Куди звернутися по допомогу при домашньому насильстві в Україні».


Медичний заклад має мати актуальний перелік місцевих служб і визначену процедуру безпечного передавання інформації. Просте вручення пам’ятки не завершує клінічного супроводу, коли пацієнтові потрібні лікування, повторна консультація чи координація зі спеціалізованою допомогою.


Як підготувати медичну команду та оцінювати якість допомоги


Навчання потрібне лікарям, медичним сестрам, акушеркам, адміністраторам та іншим фахівцям, які можуть отримувати чутливу інформацію. Воно включає розпізнавання станів, приватність, реагування без осуду, документацію, інформовану згоду, межі конфіденційності, повідомлення за законом, захист електронних даних і практичні маршрути допомоги. Для підготовки персоналу існують навчальні матеріали ВООЗ.


Якість доцільно оцінювати за безпекою умов, відповідністю лікування клінічним потребам, можливістю подальшого звернення, якістю роз’яснення прав, дотриманням законних процедур і доступністю підтримки. Кількість заповнених анкет чи задокументованих зізнань сама по собі не свідчить про ефективність. Важливо, щоб система допомоги працювала навіть тоді, коли кривдник перебуває поруч, а електронні повідомлення можуть бути помітні іншим.


Що може зробити людина під час медичного прийому


Пацієнт може попросити розмову без супровідної особи, розповісти про симптоми й побоювання настільки, наскільки це безпечно, запитати про правила документування та повідомлення державним органам, уточнити варіанти медичної й соціальної підтримки та обговорити безпечний спосіб наступного контакту. Якщо телефон, документи або доступ до допомоги контролює інша людина, цей факт можна повідомити фахівцеві в умовах приватності.


Право на належне лікування зберігається незалежно від готовності детально розповісти про пережите чи негайно змінити стосунки. Медичний контакт може стати початком подальшої підтримки за умови поваги до потреб і безпеки людини.


Поширені запитання


Чи має лікар запитувати про насильство, коли немає синців?


Так, якщо клінічний стан і обставини створюють підстави для делікатного уточнення. Психологічне, сексуальне та економічне насильство може відбуватися без тілесних ушкоджень. Важливо забезпечити приватність, пояснити межі конфіденційності та мати можливість належно допомогти.


Чи означає позитивна анкета доведене домашнє насильство?


Ні. Відповідь на опитувальник є сигналом потреби у клінічному уточненні та підтримці. Юридична оцінка події, медичний діагноз і план безпеки мають різні процедури.


Чи повідомить лікар поліцію в Україні?


У передбачених наказом МОЗ № 278 випадках заклад охорони здоров’я зобов’язаний повідомити поліцію не пізніше однієї доби. Правила повідомлення, а щодо дітей — залучення служби у справах дітей, варто пояснити людині до чутливої розмови.


Чи можна попросити, щоб партнер вийшов з кабінету?


Так. Приватна частина консультації є необхідною умовою безпечної розмови про можливе насильство. Заклад може організувати її як звичайний компонент медичного прийому.


Що робити лікарю, якщо пацієнт не хоче йти від кривдника?


Надати належне лікування, з’ясувати потреби та ризики, обговорити безпечні варіанти, виконати законні обов’язки закладу й залишити можливість подальшого звернення. Рішення щодо стосунків не є підставою для осуду або відмови в допомозі.


Чи достатньо короткої анкети, щоб знизити ризик повторного насильства?


Наявні дослідження не дозволяють приписати такий ефект самій анкеті. Кокранівський огляд підтверджує вищу частоту виявлення, тоді як ефективність системи допомоги залежить також від подальшої підтримки та доступних втручань.


Чи потрібно звертатися по допомогу після стискання шиї без синців?


Так. Потрібне термінове медичне оцінювання, навіть якщо видимих слідів немає. Утруднене дихання, зміни голосу, порушення ковтання, свідомості, зору або інші неврологічні симптоми потребують невідкладної допомоги. Пояснення NHS.


Пов’язані статті





Джерела


 
 
bottom of page