Психосоціальна підтримка немовлят і дітей раннього віку під час надзвичайних ситуацій
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Психосоціальна підтримка немовлят і дітей раннього віку під час надзвичайних ситуацій — це допомога, яка захищає життя і здоров’я дитини, підтримує близькість із надійним дорослим, забезпечує щоденний догляд і відновлює доступ до харчування, сну, гри та медичних послуг. Після обстрілу, евакуації чи стихійного лиха найважливіші для малюка безпечне місце, знайомий голос, своєчасне годування, уважна відповідь на плач і можливість залишатися поруч із людиною, яка ним опікується. Такі пріоритети лежать в основі рекомендацій ВООЗ щодо дітей у гуманітарних умовах та підходу ЮНІСЕФ.
Матеріал присвячений передусім дітям від народження до трьох років. Він пояснює, як організувати підтримку вдома, в укритті, на маршруті евакуації та в тимчасовому прихистку, що можна вважати реакцією на надзвичайну подію, коли потрібен лікар і які обов’язки мають гуманітарні служби. Турбота про дитину цього віку проходить через стосунки та реальне середовище її догляду.
Чим потреби немовляти відрізняються від потреб старшої дитини
Немовля ще не здатне пояснити страх словами або самостійно впоратися з небезпекою. Його сигнали — плач, погляд, рух, поворот голови, зміна активності, поведінка під час годування та засинання. Дитина другого чи третього року життя вже краще розуміє прості фрази й може назвати окремі бажання, однак для подолання сильного збудження їй потрібна допомога дорослого. Тому довгі розмови про травматичні події замінюються турботою, простими поясненнями й повторюваними діями.
Міжнародна модель турботливого середовища для раннього розвитку охоплює п’ять взаємозалежних складників: здоров’я, достатнє харчування, безпеку й захищеність, чуйний догляд та можливості раннього навчання. У кризі вони набувають особливо практичного змісту. Неможливо підтримати дитину тільки розмовою про її емоції, коли родині бракує чистої води, доступу до лікаря, засобів гігієни чи можливості годувати немовля. Основу підходу викладено в настанові ВООЗ з раннього дитячого розвитку та посібнику ЮНІСЕФ для гуманітарних програм.
Чуйний догляд означає здатність помічати сигнали дитини й відповідати відповідно до її потреб. Коли немовля плаче, дорослий перевіряє, чи воно голодне, мокре, перевтомлене, змерзло, має біль або шукає контакту, а далі пропонує належну допомогу. Багаторазовий досвід доступності близької людини підтримує формування стосунків і поступову регуляцію емоцій.
Як надзвичайна ситуація може вплинути на поведінку малюка
У перші години й дні після небезпеки дитина може частіше плакати, проситися на руки, щільніше триматися за батьків, боятися гучних звуків, менше гратися, гірше засинати або частіше прокидатися. У малюків можливі протест під час розлуки, тимчасове повернення до раніших способів заспокоєння, роздратування чи зміна апетиту. Такі вікові прояви описує Національна мережа з питань дитячого травматичного стресу.
Відповідь дитини залежить від віку, попереднього стану здоров’я, рівня небезпеки, тривалості переміщення, доступності дорослого й побутових умов. Сам по собі плач, мовчання, посилена потреба в близькості або короткочасне порушення сну не встановлюють діагноз. Варто спочатку перевірити можливі тілесні причини: біль, травму, захворювання, голод, зневоднення, холод, порушений режим чи перевантаження шумом.
Деякі прояви потребують швидкої медичної оцінки: незвична млявість або слабка реакція на оточення, порушене дихання, судоми, втрата свідомості, тяжка травма, ознаки зневоднення, висока температура у немовляти чи неможливість годування. Це медичні сигнали, які не слід пояснювати лише пережитим страхом.
Перші хвилини й години: що робити дорослому
Насамперед захистіть дитину від безпосередньої загрози: виконуйте офіційні правила укриття та евакуації, перевірте її фізичний стан і за потреби зверніться по невідкладну медичну допомогу. Психологічні дії доповнюють заходи безпеки. Розмови, ігри й заспокоєння не повинні затримувати переміщення в безпечніше місце.
Коли це можливо, збережіть контакт зі знайомим доглядальником; перевірте, чи дитині достатньо тепло, чи сухий одяг, чи є доступ до відповідного харчування, води, ліків, підгузків і безпечного місця для відпочинку. Зменшіть зайве світло й шум там, де це не заважає безпеці. Говоріть повільно, пропонуйте контакт без примусу, повторюйте короткі знайомі слова.
Для немовляти дієвим засобом контакту може бути близькість на руках, м’який голос, звичний спосіб годування й ніжне погладжування відповідно до його реакції. Малюку, який розуміє короткі речення, скажіть: «Я поруч», «Ми зараз ідемо до укриття», «Я триматиму тебе за руку». Обіцянка «більше нічого страшного не станеться» виходить за межі того, що дорослий може знати. Краще описати найближчу реальну дію.
Загальні принципи гуманної практичної підтримки, добровільності, поваги до гідності й з’єднання з послугами містяться в посібнику ВООЗ із першої психологічної допомоги. Для дітей раннього віку ці принципи реалізуються насамперед через підтримку доглядальника. Загальний алгоритм розглянуто в статті «Перша психологічна допомога: принципи, алгоритм і межі застосування».
Заспокоєння через контакт, голос і повторювані дії
Маленькій дитині потрібна допомога дорослого, щоб поступово знижувати напруження. Можна потримати її на руках, якщо вона цього прагне, тихо наспівувати, називати звичні предмети, запропонувати улюблену безпечну іграшку чи повторити короткий ритуал. Якщо дитина відвертається або не хоче дотику, варто поважати сигнал і спробувати спокійніше середовище. Важливі відповідність віку, згода, коли дитина може її висловити, та відсутність примусу.
Не слід карати за плач, вимагати негайної самостійності або насильно розлучати малюка з близькою людиною, щоб він «навчився не боятися». Після події доречні додаткові обійми, більше часу поруч і поступове повернення до звичних меж тоді, коли обставини дозволяють. Одночасно треба дотримуватися правил безпечного сну й годування, а в незвичних умовах отримувати поради медичних фахівців.
Чому стан дорослого впливає на підтримку немовляти
Батьки й інші доглядальники забезпечують немовляті харчування, тепло, медичний супровід, контакт і захист. Виснаження, втрата дому, недосипання, нестача їжі та пережита небезпека можуть ускладнити виконання цих завдань. Тому оцінювання потреб дитини має охоплювати стан людини, яка про неї піклується: чи є в неї можливість поїсти, відпочити, отримати допомогу, зв’язатися з родиною та передати частину догляду перевіреному дорослому.
Практична підтримка інколи має більшу невідкладну цінність, ніж окрема психологічна бесіда: принести питну воду, організувати зміну в догляді, забезпечити приватне місце для годування, допомогти з ліками й маршрутом евакуації. Підтримку психічного здоров’я доглядальників ВООЗ рекомендує інтегрувати в послуги раннього розвитку.
Якщо дорослий має стійку пригніченість, значні труднощі з повсякденним функціонуванням, сильну тривогу або потребує медичного лікування, йому важлива власна професійна допомога. Дослідження програм підтримки батьківства показують користь для низки показників розвитку дітей та взаємодії з ними, але ефект щодо депресивних симптомів батьків у сукупному аналізі не був статистично значущим: Jeong та співавтори, 2021.
Годування, вода, гігієна і сон як частина психосоціальної допомоги
Кризові умови часто порушують грудне вигодовування, доступ до дитячого харчування, чистої води, електрики, засобів гігієни й медичних консультацій. Для немовляти підтримка цих базових потреб безпосередньо пов’язана зі здоров’ям та безпекою. Родина має отримати умови для годування відповідно до віку, практичну допомогу та доступ до медичних фахівців з питань харчування.
Якщо мати годує грудьми й хоче продовжувати, їй потрібні можливість бути поруч із дитиною, підтримка, питна вода та відпочинок. Сам гострий стрес не означає необхідності автоматично припиняти грудне вигодовування. Якщо дитина отримує молочну суміш, важливо забезпечити безпечну воду, належне приготування й зберігання, надійне постачання та консультацію медичного працівника. Небезпечні саморобні замінники харчування можуть загрожувати здоров’ю. Детальніше про безпечні рішення в українських надзвичайних умовах — у матеріалі ЮНІСЕФ щодо годування дітей до двох років.
Щоденний ритм може змінюватися через сирени й переїзди. Достатньо зберегти кілька впізнаваних елементів: звичний спосіб заспокоєння, коротку пісню, послідовність перед сном, доступне годування й можливість спокійного контакту. Якщо дитина мало п’є, має ознаки зневоднення, виражені труднощі з годуванням або помітно втрачає вагу, потрібна медична оцінка.
Евакуація і тимчасове розлучення: як зберегти зв’язок із близькими
За можливості дитину евакуюють разом із батьками чи іншою знайомою відповідальною людиною. Під час передачі між службами необхідні безпечна процедура, належна фіксація інформації, перевірка особи доглядальника, збереження даних про здоров’я й можливість встановити місцеперебування родини. Захист особистих відомостей про дитину є частиною її безпеки.
Якщо короткої розлуки уникнути неможливо, краще, щоб із дитиною залишалася перевірена знайома людина. Іноді допомагають улюблена річ, голос близького по зв’язку чи повторювана пісня. Розшуком і возз’єднанням розлучених сімей мають займатися відповідні служби захисту дітей. Поширювати у відкритому доступі зображення, адресу чи особисті дані вразливої дитини заради пошуку без належного захисного механізму небезпечно.
У транспорті, черзі та пункті прийому практичні потреби немовляти залишаються першочерговими: харчування, сухий одяг, можливість відпочити, доступ до ліків і знайомий дорослий поруч. Супровід людей у дорозі розкриває стаття «Психологічна підтримка під час евакуації: дорога, очікування і прибуття».
Гра, спілкування і раннє навчання під час кризи
Навіть у тимчасовому прихистку можуть бути доступні короткі ігри: погортати книжку, назвати предмети, повторити звуки, роздивитися обличчя, заспівати знайому пісню, перекласти безпечні предмети чи пограти в чергування рухів. Мета такої взаємодії — контакт, цікавість і впізнаваність повсякденних дій. Не потрібно вимагати розвитку за розкладом або залучати перевтомлену дитину до занять.
Немовляті можна пропонувати коротке наспівування, усмішку у відповідь, спокійний контакт очима і вільні рухи у безпечному просторі. Для дітей другого й третього року життя підходять прості сюжетні дії, повторювані слова та ігри з передбачуваною послідовністю. Якщо малюк відмовляється, варто дати йому перепочинок.
Забезпечення безпечної гри, навчання, підтримки доглядальників та доступу до послуг раннього розвитку рекомендоване ЮНІСЕФ як частина міжсекторного гуманітарного реагування. Такі можливості мають доповнювати медичну, харчову та захисну допомогу.
Як говорити з малюком про обстріли, укриття і гучні звуки
Немовля не розуміє складних пояснень про небезпеку, але реагує на контакт, голос і зміни в навколишньому середовищі. Дитині, яка вже розуміє прості фрази, варто коротко називати те, що відбувається, та найближчу дію: «Зараз гучно, ми йдемо до укриття», «Я поруч», «Тут ми почекаємо». Відповідати можна стільки разів, скільки потрібно, зберігаючи спокійний темп.
Після події дитина іноді повертається до почутих звуків чи пережитих сцен у грі. Дорослий може відгукуватися на почуття малюка і відповідати на його запитання доступними словами. Не потрібно примушувати дитину переказувати страшну подію, переглядати відео вибухів або спеціально відтворювати загрозливі звуки для «звикання».
Як допомогти, коли дитина не відпускає дорослого
Посилена потреба в близькості після надзвичайної події може бути зрозумілою тимчасовою реакцією. Перевірте здоров’я, харчування, сон і безпеку, а потім забезпечте передбачувані контакти. Якщо потрібно відійти, коротко повідомте про це, залиште дитину з надійною знайомою людиною і поверніться, як обіцяли, коли така домовленість уже зрозуміла дитині.
Поступово відновлюйте звичні короткі розлуки тільки там, де для цього є безпечні умови. За повторних обстрілів або частих переїздів потреба в близькості може з’являтися знову. Спостерігайте за дитиною та пропонуйте опору, пристосовану до реальної тривалості загрози.
Діти з інвалідністю та особливими потребами розвитку
Діти з порушеннями слуху, зору чи рухливості, сенсорними особливостями, хронічними захворюваннями, труднощами комунікації або затримками розвитку можуть потребувати додаткового обладнання, адаптованого способу спілкування, безперервного приймання призначених ліків та більше часу для евакуації. Підтримку слід будувати на відомих дорослому сигналах і способах заспокоєння саме цієї дитини.
Надмірний шум, різке світло й натовп можуть ускладнювати адаптацію. За можливості організуйте менш перевантажений простір, доступний маршрут переміщення та збереження звичних засобів зв’язку. Службам варто спільно з батьками планувати перевезення, медичні потреби і безпечний супровід.
Повторні небезпечні події та тривала гуманітарна криза
Коли родина живе в умовах тривалої загрози, повністю повернути колишній розпорядок часто неможливо. Тоді важливі невеликі стабільні елементи дня: знайомий доглядальник, та сама послідовність перед сном, доступне годування, улюблена гра і передбачуваний спосіб заспокоєння. Вони допомагають підтримувати близькість у мінливому середовищі.
Родині варто періодично перевіряти, чи дитина має доступ до харчування, ліків і медичного нагляду, чи відновлює зацікавленість у взаємодії, як реагує на нове місце і чи є можливість відпочити. Загальний цикл гуманітарного реагування описано у статті «Психологія гуманітарних криз і катастроф: наслідки, допомога та відновлення».
Коли потрібні педіатр і спеціалізована допомога
Негайна медична оцінка необхідна при порушенні дихання, судомах, втраті свідомості, значній травмі, незвичній млявості, вираженому зневодненні та інших загрозливих станах. Для немовлят важливо своєчасно звертатися по допомогу, не намагаючись самостійно списати симптоми на страх або стрес. Залежно від проявів слід звертатися до екстрених медичних служб.
Планова консультація педіатра доречна, коли тривалий час суттєво порушені годування і сон, дитина перестає набувати або втрачає раніше сформовані навички, різко змінює активність, мало реагує на знайомих людей чи не повертається до посильної взаємодії. Лікар оцінює фізичний стан і розвиток та, за потреби, скеровує до психолога, фахівця раннього розвитку або дитячого психіатра. Діагноз не визначається за однією реакцією на катастрофу.
Батькам доступна українська пам’ятка Національної мережі з питань дитячого травматичного стресу з прикладами реакцій і способів допомоги немовлятам та малюкам після катастроф. Її призначення — орієнтувати дорослих у догляді; це не діагностичний тест.
Як організувати підтримку в гуманітарному пункті чи прихистку
Якісна допомога дітям до трьох років передбачає співпрацю служб охорони здоров’я, харчування, водопостачання, захисту дітей і психосоціальної підтримки. У пункті прийому сім’ям потрібні доступна безпечна зона, вода, гігієна, умови для годування й перевдягання, зрозуміла інформація, маршрути медичного перенаправлення та процедури виявлення дітей, розлучених із сім’ями.
Працівники й волонтери можуть запитати: «Що зараз потрібно вашій дитині?», «Чи маєте харчування, воду, ліки й засоби догляду?», «Чи потрібна допомога з відпочинком або зв’язком із родиною?». Не потрібно вимагати від батьків подробиць небезпечної події. Захист персональних даних, повага до гідності, добровільність спілкування та доступність допомоги мають бути закладені в роботу служб.
У програмному посібнику ЮНІСЕФ ранній розвиток у надзвичайних ситуаціях розглядається як спільне завдання кількох гуманітарних секторів. Для немовлят і малюків психологічна підтримка охоплює умови щоденного життя, а її безперервність залежить від організації послуг.
Що доведено дослідженнями, а що є практичними рекомендаціями
Метааналіз 102 рандомізованих досліджень програм підтримки батьківства в перші три роки життя виявив позитивні сукупні ефекти щодо когнітивного, мовленнєвого, рухового й соціально-емоційного розвитку дітей, прив’язаності та взаємодії дорослого з дитиною. Водночас програми й контексти суттєво різнилися, а статистично значущого сукупного ефекту щодо депресивних симптомів батьків не виявлено: Jeong та співавтори, 2021.
Це дані про програми раннього розвитку та батьківської підтримки в різних умовах. Вони не доводять, що окрема дія в укритті запобігає посттравматичному стресовому розладу. Настанови щодо догляду в гуманітарних кризах спираються на поєднання досліджень розвитку, клінічних знань, стандартів захисту дітей та експертного досвіду організації допомоги.
Перша психологічна допомога означає людяну підтримку, забезпечення безпеки, з’ясування практичних потреб і зв’язок із ресурсами. Її доцільно пропонувати без примусового обговорення травматичної події та без обіцянок універсального лікувального ефекту. Оцінювання й лікування психічних розладів належать до окремого клінічного маршруту.
Поширені запитання
Чи розуміє немовля, що сталося під час обстрілу?
Немовля ще не розуміє складного змісту події, але реагує на гучні звуки, світло, різкі рухи, зміну догляду та стан власного тіла. Тому важливі фізична безпека, близькість знайомої людини й задоволення повсякденних потреб.
Чи потрібно відучувати малюка проситися на руки після евакуації?
Посилена потреба в близькості може бути тимчасовою реакцією. Підтримуйте доступний контакт і поступово повертайте звичний ритм, коли обставини дозволяють. Безпечна організація сну та догляду залишається обов’язковою.
Чи може тривога батьків впливати на дитину?
Стан дорослого може впливати на доступність догляду й щоденну взаємодію. Це підстава підтримати всю родину: допомогти з відпочинком, харчуванням, безпекою та професійною консультацією за потреби. Реакції дорослих на реальну небезпеку потребують підтримки, а не звинувачень.
Чи допоможе малюкові перегляд відео вибухів, щоб він звик?
Спеціально показувати дитині відео насильства чи відтворювати лякаючі звуки для звикання не потрібно. Доцільніше зменшити зайве сенсорне навантаження, забезпечити контакт і давати короткі пояснення відповідно до віку.
Що зберігати під час частих переїздів?
Насамперед — можливість бути зі знайомою людиною, документи й відомості про здоров’я, доступ до харчування та ліків, засоби догляду й кілька безпечних знайомих речей. Короткі ритуали можна повторювати майже в будь-якому місці.
Пов’язані статті
Діти й підлітки під час катастроф: психологічні реакції та потреби — вікові відмінності та підтримка різних груп дітей.
Перша психологічна допомога дітям після надзвичайної події — допомога дітям і відповідальним дорослим у гострій фазі.
Як говорити з дітьми про обстріли, укриття та евакуацію — слова й пояснення з урахуванням віку.
Психосоціальна підтримка підлітків у гуманітарній кризі — віковий маршрут для сімей зі старшими дітьми.
Психологія гуманітарних криз і катастроф: наслідки, допомога та відновлення — системна карта допомоги.
Перша психологічна допомога: принципи, алгоритм і межі застосування — принципи первинної підтримки.
Психологічна підтримка під час евакуації: дорога, очікування і прибуття — практична підтримка в дорозі.
Як допомогти людині в перші години після катастрофи — дії очевидців і близьких.
Джерела
Jeong, J., Franchett, E. E., Ramos de Oliveira, C. V., Rehmani, K., & Yousafzai, A. K. (2021). Parenting interventions to promote early child development in the first three years of life: A global systematic review and meta-analysis. PLOS Medicine, 18(5), e1003602. https://doi.org/10.1371/journal.pmed.1003602.
National Child Traumatic Stress Network. (2012). PFA: Parent tips for helping infants and toddlers after disasters. https://www.nctsn.org/resources/pfa-parent-tips-helping-infants-and-toddlers-after-disasters.
National Child Traumatic Stress Network. (2022). PFA: Parent tips for helping infants and toddlers after disasters (in Ukrainian). https://nctsn.org/resources/pfa-tips-for-parents-supporting-infants-and-toddlers-after-disasters-uk.
UNICEF. (б. д.). Early childhood development in emergencies. https://www.unicef.org/early-childhood-development-emergencies.
UNICEF. (б. д.). Early childhood development in emergencies: Integrated programme guide. https://www.unicef.org/documents/early-childhood-development-emergencies-integrated-programme-guide.
UNICEF Ukraine. (2022). Feeding children under 2 years in emergency situations. https://www.unicef.org/ukraine/en/stories/feeding-children-under-2-years-emergency-situations.
World Health Organization. (2011). Psychological first aid: Guide for field workers. https://www.who.int/publications/i/item/9789241548205.
World Health Organization. (2020). Improving early childhood development: WHO guideline. https://www.who.int/publications/i/item/97892400020986.
World Health Organization. (2020). Nurturing care for children living in humanitarian settings. https://www.who.int/publications-detail-redirect/9789240016132.