top of page

Психологічна енкциклопедія

Перша психологічна допомога: принципи, алгоритм і межі застосування

3 дні тому
Читати 11 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Перша психологічна допомога (ППД) — це гуманна, практична й підтримувальна допомога людині після надзвичайної або іншої вкрай стресової події. Її мета — сприяти безпеці, зменшити негайні труднощі, допомогти зорієнтуватися в потребах і з’єднати людину з потрібними людьми та службами. Найвідоміший алгоритм Всесвітньої організації охорони здоров’я: підготуватися, подивитися, вислухати, допомогти встановити зв’язок із ресурсами. ППД можна надавати без психотерапевтичної кваліфікації після відповідної підготовки, у межах власної компетентності та з повагою до згоди людини. Це початкова підтримка, ефективність якої щодо запобігання посттравматичному стресовому розладу (ПТСР) наразі не доведена. Настанова ВООЗ, 2011; огляд Wang та співавт., 2024.

Що означає перша психологічна допомога

Після обстрілу, дорожньої аварії, пожежі, повені, вимушеної евакуації або звістки про загибель близької людини постраждалому можуть знадобитися вода, безпечне місце, медична допомога, достовірна інформація, контакт із рідними, тиша або просто присутність людини, яка готова вислухати. Саме ці потреби визначають зміст ППД у конкретній ситуації. Першою дією інколи буде організація транспорту чи пошук ліків, а розмова відбудеться пізніше або взагалі не знадобиться.

За польовим посібником ВООЗ, ППД охоплює ненав’язливу допомогу, оцінювання нагальних потреб, підтримку базових умов життя, слухання без примусу, сприяння зв’язку з близькими та службами і захист від додаткової шкоди. Вона може бути частиною ширшої системи психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яка діє під час гуманітарних криз.

Слово «перша» позначає місце допомоги в ранньому реагуванні, а не жорсткий строк у хвилинах або годинах. Людина може потребувати такої підтримки як невдовзі після події, так і пізніше, коли потрапить у безпечніше місце чи вперше отримає доступ до допомоги. Для людей, які не хочуть контакту, достатньо залишити зрозумілу можливість звернутися.

Кому, коли і хто може її надавати

ППД доречна для людей, які пережили кризу й мають потребу в практичній або емоційній підтримці: постраждалих, очевидців, членів родин, переміщених осіб, людей в укриттях і тимчасових прихистках. Вираженість зовнішньої реакції не визначає автоматично пріоритет: спокійна на вигляд людина також може потребувати невідкладної допомоги, а людина, яка плаче, може залишатися здатною ухвалювати рішення.

Її можуть надавати навчені волонтери, працівники гуманітарних організацій, рятувальники, медичні працівники, педагоги та інші підготовлені люди. Важливо знати місцеві правила безпеки, порядок перенаправлення, правила конфіденційності та межі своєї ролі. Безпосередньо під час загрози життю пріоритет мають укриття, евакуація, перша медична допомога й професійне рятування.

ППД пропонують, а не нав’язують. Запитання «Чи можу я зараз чимось допомогти?» зберігає право відмовитися, помовчати, бути з близькими або обрати іншого помічника. Якщо є безпосередня загроза життю, безпекові дії виконують відповідно до обставин і повноважень незалежно від можливості провести повну підтримувальну розмову.

Підготовка перед контактом: спершу умови безпеки

Перш ніж підходити до людей, помічник з’ясовує, чи триває небезпека, де перебувають медики й рятувальники, як організовано евакуацію, які є доступні служби, де люди отримують воду, їжу, ліки, інформацію і як відновлюють зв’язок із рідними. В умовах обстрілу, пожежі або руйнування будівлі небезпечно затримувати людину для бесіди. Сама ППД не повинна створювати нові ризики.

Перевірте також власний стан і можливості. Якщо помічник дезорієнтований, виснажений або перебуває в небезпеці, слід залучити колегу чи відповідальну службу. Практичний принцип із посібника ВООЗ — спочатку підготуватися, а потім діяти за схемою «дивись — слухай — поєднуй із допомогою».

Алгоритм «Дивись — Слухай — Допомагай встановити зв’язок»

1. Дивись: оцінити ситуацію, безпеку та першочергові потреби

Огляньте обстановку: чи є загроза повторного удару, вогню, уламків, холоду, спеки, насильства, втрати орієнтації або роз’єднання родини. Зверніть увагу на людей із явними пораненнями, дітей без супроводу, осіб із порушенням рухливості чи комунікації, людей, які не можуть задовольнити базові потреби. За потреби негайно залучіть відповідні служби. Помічник не встановлює діагноз за поглядом або поведінкою.

Запитайте себе, чи є місце для приватної розмови та чи не заважаєте ви роботі рятувальників. Спостерігайте тактовно: людину не слід обступати, знімати на відео без дозволу або запитувати деталі події перед сторонніми. За можливості подбайте про воду, тепло, сидіння, доступ до туалету, зв’язок та інформацію.

2. Слухай: встановити контакт і з’ясувати, що потрібно людині

Підійдіть спокійно, представтеся та коротко поясніть свою роль. Якщо це безпечно, станьте так, щоб людина бачила вас і могла відступити або припинити розмову. Запитайте дозволу на допомогу й вислухайте відповідь, залишаючи паузи. Відкриті запитання «Що вам зараз найбільше потрібно?» або «Кого ви хотіли б повідомити?» часто корисніші за прохання розповісти всю історію.

Людина може говорити багато, дуже мало або мовчати. Слухання означає уважність до її потреб, а не вимогу емоційного зізнання. Не перебивайте, не допитуйте про подробиці насильства чи загибелі, не оцінюйте реакцію як «правильну» або «неправильну». Можна сказати: «Я поруч. Можу допомогти знайти воду, зв’язатися з близькими або дізнатися, куди звернутися».

Якщо людина дуже схвильована, говоріть короткими реченнями та пропонуйте один зрозумілий наступний крок. Дихальні чи орієнтувальні вправи допустимі лише за згодою, коли вони комфортні, безпечні й справді потрібні. Вони не замінюють медичну оцінку симптомів, які можуть мати фізичну причину. Настанова ВООЗ радить слухати без тиску та поважати можливості людини.

3. Допомагай встановити зв’язок: практична дія і підтримка

Разом визначте найнагальніші питання, які можливо розв’язати тепер: безпечне місце, медична допомога, контакт із родиною, доступ до ліків, транспорту, документів чи зрозумілої інформації. Допоможіть знайти відповідальну особу, відновити зв’язок, записати адресу пункту допомоги або отримати супровід. Якщо проблему не можна розв’язати одразу, чесно поясніть доступні варіанти й наступні кроки.

Підтримуйте власні рішення людини. Запропонуйте вибір: «Спочатку зателефонуємо рідним чи дізнаємося про автобус?» Не обіцяйте відшукати зниклих, надати житло або забезпечити лікування, якщо цього неможливо підтвердити. Передаючи людину іншій службі, запитайте, чи погоджується вона на повідомлення персональних даних, окрім ситуацій, коли невідкладні дії передбачені законом і необхідні для збереження життя.

Три принципи описують послідовність уваги, а не механічний сценарій: до оцінювання, слухання та практичної дії доводиться повертатися, коли змінюється небезпека або потреби.

Практичний маршрут: від першого контакту до завершення допомоги

Спочатку забезпечте власну безпеку і з’ясуйте, чи немає загрози життю. За небезпечних ознак організуйте невідкладну медичну або рятувальну допомогу. Якщо безпосередньої загрози немає, представтеся, запропонуйте допомогу, запитайте про базові потреби та оберіть одну реалістичну дію, яка поверне людині частину контролю над ситуацією.

Далі визначте, чи є людина, якій постраждалий довіряє, чи доступні місцеві служби та який подальший контакт буде корисним. Перед завершенням коротко узгодьте: що вже зроблено, куди людина може звернутися, що робити, якщо стан погіршиться, і чи потрібен супровід. Повернення до контакту можливе за згодою, домовленістю і реальними ресурсами служби. Відсутність запиту на подальшу підтримку сама по собі не свідчить про проблему.

ППД і медична допомога: коли потрібне термінове перенаправлення

При втраті свідомості, судомах, підозрі на травму голови, вираженому утрудненні дихання, сильному болю в грудях, значній кровотечі, ознаках інсульту, отруєння або інших гострих соматичних станах потрібна невідкладна медична оцінка. Не пояснюйте такі симптоми «панікою», поки не усунуто небезпечні медичні причини. Якщо існує безпосередня загроза життю, викликайте екстрені служби відповідно до місцевих правил.

Так само термінової професійної оцінки потребують людина з безпосереднім наміром або планом самогубства, тяжкою дезорієнтацією, поведінкою, що створює негайну небезпеку, вираженими психотичними проявами чи станом, у якому людина не може подбати про елементарну безпеку. Зберігайте спокійну присутність, не залишайте людину наодинці за наявності безпосередньої небезпеки, не вступайте в суперечку щодо її переживань і залучайте компетентну службу. Якщо місце небезпечне, дійте спільно з рятувальниками та медиками.

Окремої уваги потребують перерване лікування тяжкого психічного розладу, відсутність протисудомних ліків, значне вживання психоактивних речовин із ризиком абстиненції, а також ситуації насильства і відсутності безпечного місця. Гуманітарний посібник ВООЗ та УВКБ ООН mhGAP описує медичне ведення пріоритетних психічних, неврологічних і пов’язаних із вживанням речовин станів; ППД у цих випадках допомагає знайти шлях до професійної допомоги.

Які реакції після кризи можуть бути очікуваними

Страх, тремтіння, плач, мовчання, роздратування, труднощі зі сном, почуття провини, розгубленість або бажання побути на самоті можуть виникати після загрози. На їхній основі неможливо встановити психіатричний діагноз. Реакція людини залежить від самої події, попереднього досвіду, фізичного стану, доступної підтримки, подальшої загрози та втрат.

ВООЗ у матеріалі про психічне здоров’я під час надзвичайних ситуацій зазначає, що психологічний дистрес дуже поширений у кризах і в багатьох людей із часом зменшується, тоді як частині потрібна адресна психологічна або медична допомога. Обсяг підтримки визначається потребами, функціонуванням, безпекою та динамікою стану. Подальше оцінювання потрібне, якщо дистрес наростає, триває, істотно порушує щоденне життя або виникають ознаки клінічного стану.

Для розрізнення безпосередньої допомоги після події та діагностики наслідків зверніться до статей про психологічну травму і посттравматичний стресовий розлад.

Що говорити людині й чого уникати

Корисна мова спирається на присутність, ясність і повагу. «Мені шкода, що це сталося», «Зараз ми в безпечнішому місці», «Чим я можу допомогти насамперед?» і «Ви можете не розповідати деталей» дають людині можливість відповісти у власному темпі. Вислів «Ви точно вже у безпеці» доречний лише тоді, коли загроза справді минула.

Уникайте фраз, які знецінюють втрату або диктують емоції: «Не плачте», «Іншим гірше», «Треба бути сильним», «Усе буде добре». Не стверджуйте, що точно знаєте, що відчуває інша людина. Не шукайте «позитив» у насильстві або загибелі близьких. Не змушуйте людину дивитися в очі, обійматися, торкатися вас або переказувати подію. Кожна форма близькості й дотику потребує згоди.

Слухання не обов’язково завершується емоційним полегшенням. Реалістичним успіхом першого контакту може бути безпечніше місце, знайдений родич, записаний маршрут до лікаря або можливість перепочити.

ППД у різних обставинах

Людина мовчить, плаче або відсторонена

Запропонуйте допомогу без наполягання на розмові. Перевірте, чи людина розуміє, де перебуває, чи має воду, тепло, можливість сісти й відпочити, чи потрібна медична оцінка. Плач і мовчання самі по собі не означають втрату контролю або психічний розлад. Якщо людина хоче побути з близькими, підтримайте це рішення, не залишаючи її без доступу до необхідних служб.

Людина сильно налякана або дихає часто

Насамперед переконайтеся у відсутності травм, захворювань або інших небезпечних причин симптомів. За можливості відведіть у тихіше безпечне місце, говоріть просто, запитайте про найнагальнішу потребу. Можна запропонувати звернути увагу на підлогу під ногами або назвати кілька предметів навколо, якщо це допомагає та не викликає дискомфорту. Не затримуйте медичне звернення, намагаючись «заспокоїти» людину вправами.

Дитина відокремилася від дорослих

Спочатку забезпечте фізичну безпеку та дійте за процедурами захисту дітей, прийнятими у відповідній службі. Представтеся зрозумілими словами, не обіцяйте негайного возз’єднання, не залишайте дитину з невідомими особами без встановлених гарантій безпеки. Пріоритет — відновити контакт із перевіреними відповідальними дорослими через уповноважених працівників, з урахуванням інтересів і віку дитини. Для дітей важливі сталі контакти, зрозуміле пояснення наступних дій та можливість залишатися разом із надійним доглядальником.

Людина похилого віку або людина з інвалідністю

Уточніть, який спосіб спілкування й пересування зручний самій людині. Не робіть припущень про її здатність ухвалювати рішення за віком, зовнішністю або інвалідністю. Подбайте про доступність інформації, окулярів, слухових апаратів, засобів пересування, ліків та супроводу. Якщо необхідний перекладач жестової мови чи інша підтримка комунікації, організуйте її за доступними процедурами, зберігаючи приватність.

Людина пережила насильство

Виведіть розмову з-під можливого контролю кривдника, не вимагайте подробиць і не пропонуйте контакту з небезпечною особою заради «примирення». Поясніть можливі варіанти медичної, захисної та спеціалізованої допомоги, конфіденційність і її межі. Не передавайте інформацію стороннім без підстав. Безпека та вибір постраждалої людини є вихідними умовами перенаправлення; для дітей діють окремі процедури захисту.

Допомога під час евакуації чи в прихистку

Короткий контакт інколи означає пояснити порядок посадки, де отримати воду, до кого звернутися щодо ліків, коли буде наступна перевірена інформація. Уникайте поширення чуток, фотографування постраждалих без згоди та збирання зайвих персональних даних. Забезпечте спосіб звернутися по допомогу людям, які не можуть самостійно стояти в черзі або заповнювати форми.

Що не входить до першої психологічної допомоги

ППД не передбачає психіатричної діагностики, обов’язкового психологічного тестування всіх постраждалих, проведення психотерапевтичного сеансу, призначення ліків, гіпнозу, примусових дихальних практик або вимоги детально відтворити травматичну подію. Підготовлений помічник може розпізнати потребу в професійній оцінці й допомогти людині отримати її, але діагностика й лікування залишаються завданням відповідних фахівців.

Особливо важливо відрізняти ППД від односеансового психологічного дебрифінгу, коли людей систематично спонукають докладно переказувати травматичні переживання невдовзі після події. Рекомендація ВООЗ прямо не радить такий дебрифінг для зменшення ризику ПТСР, тривожних або депресивних симптомів після недавньої травматичної події. Добровільна розмова за потреби людини й організаційний розбір дій служби мають іншу мету та іншу структуру.

Не слід і нав’язувати кожному постраждалому однакове «заспокоєння»: люди можуть потребувати інформації, тиші, зв’язку з дітьми, повернення доступу до ліків або негайної правової й захисної допомоги. Універсальна схема працює лише як орієнтир для чутливого до контексту рішення.

Що наука знає про ефективність ППД

Рекомендації щодо ППД сформовані на підставі гуманітарних принципів, практичного досвіду, міжвідомчого консенсусу та досліджень окремих складових підтримки. Настанови Міжвідомчого постійного комітету 2007 року і посібник ВООЗ 2011 року описують належний спосіб раннього реагування. Наявність рекомендації в цих документах сама по собі не є доказом, що ППД як стандартизований пакет запобігає психічним розладам.

Ранній систематичний огляд Dieltjens та співавт. (2014) відзначив брак прямих досліджень, достатніх для строгих висновків про ефективність. Новіший інтегративний огляд Wang та співавт. (2024), який включив 20 досліджень, повідомив про обнадійливі результати щодо тривоги й адаптивного функціонування, водночас переконливість даних для зменшення симптомів ПТСР і депресії була нижчою. Методологічна неоднорідність, різні протоколи, оцінки результатів і групи учасників обмежують можливість узагальнення.

Систематичний огляд Spencer і Keilholtz (2026) охопив 46 досліджень втручань і підготовки персоналу, виділив значення швидкого оцінювання потреб, зв’язку з ресурсами, соціальної підтримки, адаптації до контексту та навчання помічників. Його тематичний синтез пояснює практику впровадження, але сам по собі не встановлює універсальної клінічної ефективності ППД або її профілактичного ефекту щодо ПТСР.

Отже, підстави рекомендувати ППД як етичний підхід до першої підтримки сильніші за докази конкретного довгострокового лікувального ефекту. У звітах гуманітарних організацій коректно окремо оцінювати доступ до допомоги, безпеку, задоволення базових потреб, зрозумілість маршрутизації та клінічні наслідки. Не можна приписувати зниження поширеності ПТСР програмі ППД без відповідного дослідження.

Організація ППД у гуманітарній службі

Якісна програма починається з підготовки персоналу, карти доступних послуг, зрозумілого процесу термінового перенаправлення та правил захисту даних. Потрібно знати, хто реагує на фізичні травми, суїцидальний ризик, загублених дітей, насильство, потребу в ліках і відсутність житла. Доцільно забезпечити нагляд, супервізію та можливість працівникові повідомити про ситуацію, яку він не може розв’язати самотужки.

Міжвідомчі настанови IASC наголошують на координації медичних, соціальних, освітніх, захисних і гуманітарних служб. Для України Міністерство освіти і науки публікувало методичні рекомендації щодо ППД для освітнього середовища, а МОЗ України — рекомендації з психологічної допомоги. Ці матеріали описують прикладні алгоритми для різних умов; їх не слід механічно прирівнювати до окремих клінічно перевірених протоколів.

Мінімальна документація має відповідати меті допомоги. Не збирайте історії травматичних подій «про запас», не публікуйте свідчення та фотографії без відповідної згоди. Передаючи інформацію іншій службі, поясніть людині, кому й навіщо потрібні дані, і передавайте мінімально необхідне. Для дітей, постраждалих від насильства та людей у безпосередній небезпеці додержуйтеся спеціальних процедур захисту.

Коли потрібен подальший супровід

Частині людей після первинної підтримки вистачає відновлення безпеки, доступу до базових ресурсів і зв’язку з близькими. Іншим знадобляться повторна зустріч, соціальна допомога, психологічне втручання або медичне лікування. Приводом організувати оцінювання стають погіршення стану, тривала нездатність виконувати важливі повсякденні дії, порушення сну, які суттєво виснажують, виражений дистрес або нові небезпечні симптоми.

Відповідно до підходу ВООЗ до психічного здоров’я в надзвичайних ситуаціях, перша підтримка є одним із рівнів багатокомпонентної системи, а не кінцевою точкою допомоги. У разі підозри на клінічний стан подальше оцінювання та вибір втручання відбуваються за професійними рекомендаціями; гострі медичні й психіатричні загрози потребують невідкладного реагування.

Поширені запитання

Чи обов’язково розповідати психологу про подію одразу після катастрофи?

Ні. Для ППД достатньо запитати про безпеку й теперішні потреби. Людина сама визначає, чи хоче говорити про пережите. Примусове детальне відтворення події не є умовою отримання допомоги.

Чи може надавати ППД людина без диплома психолога?

Так, після належного навчання основним принципам, безпеці й перенаправленню. Вона має усвідомлювати свої повноваження й не проводити діагностику або лікування, для яких потрібна професійна кваліфікація. ВООЗ створила польовий посібник саме для широкого кола людей, які допомагають після кризових подій.

Чи запобігає ППД посттравматичному стресовому розладу?

Такий ефект не доведено. Сучасні огляди описують можливу користь для короткострокового благополуччя й адаптації, але дані щодо профілактики ПТСР залишаються недостатньо переконливими. Wang та співавт., 2024; Spencer і Keilholtz, 2026.

Чи потрібно всіх постраждалих відправляти на психотерапію?

Ні. Важливі добровільність, потреби людини, її щоденне функціонування та можливість отримати підтримку. Психотерапія або психіатрична допомога призначаються відповідно до результатів професійного оцінювання та клінічних показань. Окремо дізнайтеся, як у гуманітарних умовах організована психіатрична допомога після катастроф.

Що робити, якщо людина відмовляється від допомоги?

Поважати відмову, переконатися, що вона знає, де знайти підтримку пізніше, і не наполягати. За безпосередньої загрози життю діють встановлені правила екстреного реагування. Усі інші рішення мають спиратися на гідність, доступну інформацію і право людини на вибір.

Пов’язані статті

Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка (ПЗПСП): що це і як працює — ширша система підтримки й гуманітарних послуг.

Психіатрія катастроф: що це і як допомагають після надзвичайних подій — клінічна допомога та організація психіатричної відповіді.

Психосоціальна допомога: що це, види та відмінності — види допомоги й межі суміжних понять.

Джерела

Dieltjens, T., Moonens, I., Van Praet, K., De Buck, E., & Vandekerckhove, P. (2014). A systematic literature search on psychological first aid: Lack of evidence to develop guidelines. PLOS ONE, 9(12), e114714. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0114714.

Inter-Agency Standing Committee. (2007). Guidelines on mental health and psychosocial support in emergency settings. Оригінальна настанова.

Міністерство освіти і науки України. (2022). Про методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій» (лист № 1/3872-22 від 04.04.2022). Офіційний документ.

Міністерство охорони здоров’я України. (2022). Рекомендації з психологічної допомоги. Офіційний матеріал.

Spencer, C., & Keilholtz, B. (2026). Psychological first-aid interventions and training in disaster response: A systematic review. Journal of Evidence-Based Social Work. https://doi.org/10.1080/26408066.2026.2633763.

Wang, L., Norman, I., Edleston, V., Oyo, C., & Leamy, M. (2024). The effectiveness and implementation of psychological first aid as a therapeutic intervention after trauma: An integrative review. Trauma, Violence, & Abuse, 25(4), 2638–2656. https://doi.org/10.1177/15248380231221492.

World Health Organization. (2011). Psychological first aid: Guide for field workers. World Health Organization, War Trauma Foundation, World Vision International. Оригінальний посібник.

World Health Organization. (2012). Psychological debriefing in people exposed to a recent traumatic event. Рекомендація mhGAP.

World Health Organization. (2015). mhGAP humanitarian intervention guide: Clinical management of mental, neurological and substance use conditions in humanitarian emergencies. Оригінальний посібник.

World Health Organization. (2025). Mental health in emergencies. Інформаційний матеріал.

 
 
bottom of page