Особисті зв’язки та дружні мережі у вербуванні
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Особисті стосунки впливають на те, як люди дізнаються про групи, кому довіряють, із ким обговорюють суперечливі переконання та які форми колективної діяльності вважають прийнятними. У дослідженнях насильницької радикалізації дружба, родинні контакти, романтичні стосунки й неформальні кола знайомств описуються як частина соціального середовища, у якому іноді відбувається залучення до груп, що схвалюють або застосовують ідеологічно мотивоване насильство. Вплив зв’язків залежить від конкретних взаємодій, норм групи, життєвих обставин і можливостей людини діяти самостійно. Національний інститут юстиції США, 2023; della Porta, 2018.
Головне питання цієї статті — як соціальні зв’язки можуть сприяти вербуванню до насильницьких екстремістських середовищ, які висновки справді підтверджують дослідження та як підтримувати безпеку й автономію людини. Дружба, релігійна участь, політична активність і належність до спільноти є звичайними формами суспільного життя. Жодна з них сама собою не встановлює наміру вчинити насильство. Wolfowicz та співавт., 2021.
Що означають особисті зв’язки та дружні мережі у вербуванні
Особистий зв’язок — це стосунок між конкретними людьми, який може ґрунтуватися на дружбі, спорідненості, партнерстві, спільному навчанні, роботі або тривалій взаємодії в інтернеті. Дружня мережа охоплює взаємопов’язані стосунки: близьких друзів, приятелів, спільних знайомих і кола, у яких людина регулярно проводить час. У соціології та психології мережу аналізують за характером стосунків, взаємністю, частотою контактів, різноманіттям середовищ і позиціями учасників. Важливо, що однакова кількість знайомих може відповідати цілком різним соціальним ситуаціям. van Nassau та de Poot, 2024.
Вербування в контексті цієї статті означає процес схиляння людини до участі в групі або діяльності, пов’язаній із виправданням, підготовкою чи застосуванням ідеологічно мотивованого насильства. Встановлення знайомства, зацікавлення ідеями, прийняття групових норм, вступ до спільноти, підтримка насильства та вчинення насильницьких дій є різними подіями. Дослідники розрізняють переконання, наміри й поведінку, оскільки їхні чинники та емпіричні показники не збігаються. Wolfowicz та співавт., 2021.
Мережеве залучення може починатися з попередніх особистих стосунків, формуватися вже всередині середовища або відбуватися через інституційні й цифрові контакти. Присутність приятелів в одній групі не доводить, що саме вони ініціювали вербування. У мережевих дослідженнях важливо розділяти соціальну близькість, ідеологічну згоду, реальну організаційну участь та причетність до насильницької поведінки. van Nassau та de Poot, 2024.
Чому тема належить до соціальної психології
Соціальна психологія вивчає, як міжособистісна взаємодія, групові норми, соціальна ідентичність і сприйняття інших впливають на рішення. Дружні стосунки можуть забезпечувати підтримку, відчуття прийняття, інформацію, приклади поведінки й зворотний зв’язок. Ці звичайні функції набувають особливого значення тоді, коли група обговорює моральне виправдання шкоди або очікує від учасників незаконних дій. Теоретична модель пошуку особистої значущості розглядає соціальну мережу як один із компонентів взаємодії мотивації, ідеологічних пояснень і поведінки. Kruglanski та співавт., 2014; Webber і Kruglanski, 2018.
Соціальна довіра робить повідомлення знайомої людини емоційно значущим. Групова належність може впливати на те, що вважають прийнятним, кого сприймають авторитетом і за яких умов учасник готовий заперечувати рішення друзів. Водночас ці механізми широко діють і в мирних спільнотах: їх наявність пояснює міжособистісний вплив, але не визначає політичного або кримінального характеру групи. della Porta, 2018.
Складність полягає у взаємному впливі. Люди іноді обирають друзів через уже наявні подібні погляди, а регулярна взаємодія згодом може підсилювати спільні норми. Якщо дослідження фіксує схожість учасників, воно має відрізнити початковий добір соціального кола від змін, що виникли після спілкування. Для цього потрібні часові дані, порівняльні групи й спостереження за контекстом, яких у багатьох дослідженнях бракує. van Nassau та співавт., 2025.
Що показують емпіричні дослідження
Попередні дружні та родинні зв’язки
У дослідженні одинадцяти нідерландських мереж із 273 учасниками за матеріалами поліційних справ за 2001–2014 роки Casper S. van Nassau і Christianne J. de Poot виявили, що в багатьох мережах існували родинні та дружні зв’язки ще до утворення відповідних контактів у радикалізованому середовищі. Водночас автори зафіксували відмінності між мережами й винятки із загальної картини. Це описове дослідження мереж певного типу, яке показує контекст виникнення зв’язків, але не встановлює універсальної моделі вербування. van Nassau та de Poot, 2024.
Огляд Національного інституту юстиції США узагальнює дослідження, за якими однолітки, друзі й близькі можуть впливати і на залучення, і на припинення участі. Навіть у випадках, які прийнято описувати як діяльність «одинака», цифрові спільноти або особисті контакти іноді залишаються частиною соціального середовища людини. Проте ступінь і напрям цього впливу змінюються залежно від обставин. Національний інститут юстиції США, 2023.
Мережеві позиції та реальна поведінка
Дослідження однієї нідерландської мережі, що охоплювала 80 осіб, з яких 20 були пов’язані з підготовкою або вчиненням терористичних дій, виявило статистичні зв’язки між такими діями та контактами з лідерами, людьми, причетними до нападів, спільною участю в певних середовищах і більшою включеністю в мережу. Автори також виявили особистісні й контекстуальні чинники, які можуть пояснювати частину відмінностей. Ця вибірка не є репрезентативною для населення, а її результати не дають інструменту індивідуального передбачення. van Nassau та співавт., 2025.
Тут важлива відмінність між кореляцією та причинністю. Якщо люди, залучені до насильства, частіше контактують із певними членами мережі, це ще не встановлює, коли саме виникли стосунки, хто впливав на кого і які інші фактори супроводжували зміни. Вивчення лише учасників викритих мереж також створює ризик упередження вибірки: незалучені, ті, хто відмовився від пропозицій, і люди поза полем уваги правоохоронців представлені нерівномірно. van Nassau та співавт., 2025.
Що свідчать систематичні огляди
У систематичному огляді 127 досліджень, понад 1300 величин ефекту та 101 потенційного чинника когнітивної й поведінкової радикалізації більшість зв’язків виявилися малими або дуже малими. Важливо, що результати розрізняють підтримку радикальних поглядів, наміри та поведінку, а також підкреслюють ризики стигматизації через некритичне використання «профілів ризику». Це обмежує будь-які спроби робити висновки про небезпеку людини за дружніми контактами. Wolfowicz та співавт., 2021.
Систематичний огляд сімейних чинників проаналізував 33 дослідження з вибірками, які загалом охоплювали понад 148 тисяч дорослих і підлітків. Автори виявили низку асоціацій між характеристиками сімейних стосунків та різними вимірами радикалізації, але більшість первинних досліджень мали високий ризик систематичної похибки. Причинний напрям таких зв’язків встановити не вдалося, а досліджень, придатних для оцінювання ефективності сімейних втручань, до огляду не потрапило. Zych і Nasaescu, 2022.
Отже, дані послідовно підтверджують значущість соціального оточення як предмета дослідження. Вони дають значно скромніші підстави для тверджень про конкретну послідовність подій у житті окремої людини або про дієвість одного універсального способу запобігання вербуванню.
Як відбувається міжособистісний вплив: пояснювальні механізми
Довіра та достовірність у близькому колі
Повідомлення від знайомої людини часто розглядається в ширшому контексті попередніх стосунків: спільного досвіду, підтримки й взаємних очікувань. Саме тому довіра може збільшувати готовність вислухати пропозицію, а не обов’язково погодитися з нею. У випадку небезпечної пропозиції проблема полягає у змісті вимоги та пов’язаному з нею тиску, а не у самому факті близькості. Реляційний підхід пропонує вивчати взаємодію людей, організацій та обставин у часі. della Porta, 2018.
Потреба в належності та визнанні
Дружнє коло задовольняє потребу бути поміченим, підтриманим і причетним до спільної справи. За певних умов група, яка виправдовує насильство, може поєднувати соціальне визнання з вимогою прийняти відповідні переконання. Теорія пошуку значущості описує мотивацію, ідеологічне пояснення та соціальну взаємодію як взаємопов’язані складники; це теоретична модель, яку потрібно відрізняти від експериментально доведеної послідовності для всіх випадків. Kruglanski та співавт., 2014.
Норми групи та оцінка насильства
Групи виробляють очікування щодо допустимої поведінки, відповідальності перед іншими та реакції на незгоду. Якщо середовище починає заохочувати приниження інших людей, виправдання шкоди або незаконні дії, такі норми можуть стати предметом взаємного підкріплення. Особистий контакт сам собою не визначає переходу до насильства; важливі також ідеологічні виправдання, доступні альтернативи, ситуаційні обставини та індивідуальні рішення. Webber і Kruglanski, 2018; Wolfowicz та співавт., 2021.
Емоційні зобов’язання та страх утратити стосунки
Іноді людина стикається з конфліктом між бажанням зберегти дружбу й небажанням брати участь у небезпечних діях. Соціальний тиск може проявлятися через очікування лояльності, образу на незгоду чи заохочення розривати стосунки з іншими. Це можливі форми впливу, а не типовий обов’язковий етап вербування. Для оцінки ситуації важливі конкретні вимоги, ступінь свободи відмовитися та ознаки примусу. Національний інститут юстиції США, 2023.
Які типи зв’язків досліджують окремо
Дружба й кола однолітків
Друзі можуть допомагати осмислювати події, підтримувати під час кризи й пропонувати нові групи спілкування. Вони можуть також першими помітити зміни в поведінці або отримати повідомлення про небезпечні наміри. Дослідження звернення по допомогу через близьке оточення вказує на особливу роль друзів як людей, яким може стати відома проблема; з цього не випливає, що на них слід покладати обов’язки професійної оцінки загроз. Williams, Horgan і Evans, 2016.
Родинні стосунки
Родина здатна надавати стійку підтримку, але сімейні зв’язки можуть бути неоднозначними: у частині випадків вони створюють можливості для допомоги, в інших — супроводжуються конфліктом або впливом членів родини, причетних до насильства. Систематичні дані не дозволяють визначити «небезпечну родину» за окремою ознакою, а виявлені асоціації не доводять причинності. Zych і Nasaescu, 2022.
Романтичні стосунки та близькі партнерства
Романтичний партнер може бути важливим джерелом соціальних норм, взаємної підтримки та спільних рішень. У дослідженнях і оглядах описуються різні ролі партнерських зв’язків у залученні, продовженні участі та виході з екстремістського середовища. Напрям впливу залежить від конкретних стосунків; сам факт партнерства з людиною, яка дотримується радикальних поглядів, не свідчить про намір іншого партнера чинити насильство. Національний інститут юстиції США, 2023.
Слабкі зв’язки та спільні знайомі
Знайомі, колеги й учасники різних громадських середовищ можуть з’єднувати раніше не пов’язані кола спілкування. Дослідження формування екстремістських мереж показують, що контекст зустрічей і ролі окремих людей відрізняються навіть усередині однієї ідеологічної категорії. Ці спостереження пояснюють, чому просте протиставлення «близький друг — випадковий незнайомець» не вичерпує соціального механізму залучення. van Nassau та de Poot, 2024.
Чим різняться офлайн- і онлайн-зв’язки
Цифрові середовища можуть підтримувати вже сформовані дружні стосунки, допомагати людям знайомитися, об’єднувати розрізнені кола та створювати відчуття регулярної взаємодії без фізичної присутності. Водночас відомості про онлайн-контакти не тотожні даним про особисту довіру, організаційну участь або фактичні дії. Спостереження за повідомленнями й підписками може показувати інформаційні зв’язки, але не встановлює їхньої причинної ролі. Bowman-Grieve, 2013.
Дослідження медійних чинників нагадують про важливість вимірювання конкретних результатів: простий перегляд контенту, послідовне спілкування з іншими учасниками, підтримка насильства та участь у незаконних діях мають різні значення. Систематичний огляд медіа й радикалізації виявив для звичайного користування різними медіа дуже слабкі асоціації з відповідними результатами, а ефекти поодинокого експериментального впливу були невеликими. Тому саму цифрову присутність не можна прирівнювати до вербування. Campbell Collaboration, 2022.
Особисті зв’язки й цифрові комунікації часто взаємодіють: онлайн-розмова може підтримувати знайомство з реального життя, а цифрова спільнота може перерости в особисті контакти. Конкретний напрям змін з’ясовують лише за матеріалами окремого дослідження або професійної оцінки ситуації. Національний інститут юстиції США, 2024.
Чому немає універсальної траєкторії вербування
У дослідженнях трапляються різні послідовності: люди знайомляться з групою через приятелів, знаходять однодумців після формування переконань, змінюють соціальне оточення в процесі політичної активності або поступово залишають групу. Частина людей підтримує радикальні ідеї та принципово відмовляється від насильства. Частина бере участь у незаконній діяльності з мотивів, які потребують окремого розслідування. Спроба звести ці процеси до єдиної «сходинки» створює хибну точність. della Porta, 2018; Wolfowicz та співавт., 2021.
Одна й та сама група може містити людей із різним ступенем залучення. Позиція в мережі описує структуру контактів, а моральне схвалення насильства та практична участь потребують окремих доказів. Навіть кореляції, виявлені в дослідженнях мереж, не перетворюють математичні характеристики зв’язків на достовірний персональний прогноз. van Nassau та співавт., 2025.
Як відрізняти звичайне спілкування від ситуації, що потребує уваги
Безпечне спілкування допускає незгоду, можливість припинити контакт, зберегти інші соціальні зв’язки та відмовитися від пропозицій. Предметом серйозного занепокоєння стають конкретні погрози, примус, шантаж, спонукання до заподіяння шкоди, вимоги здійснити протиправні дії або повідомлення про реальний план насильства. Оцінювання таких ситуацій ґрунтується на перевірюваній поведінці та обставинах, а не на одязі, вірі, походженні, емоціях чи колі законних політичних інтересів. Національний інститут юстиції США, 2023.
Навіть повідомлення про радикальні погляди саме по собі не є підставою ставити клінічний діагноз або прогнозувати напад. Якщо є конкретна загроза життю та безпеці, потрібна термінова реакція відповідних служб. Якщо ситуація незрозуміла, доцільно відокремити те, що людина справді сказала чи зробила, від припущень про її мотиви й погляди, а за потреби звернутися до компетентних фахівців. Wolfowicz та співавт., 2021.
Підлітки, дружні кола та захист прав дитини
Підлітковий період пов’язаний із розвитком автономії, розширенням дружніх мереж та експериментуванням із соціальними ролями. Ці звичайні вікові зміни не є доказами радикалізації. Для профілактики важливі довірливі взаємини з дорослими, можливість без страху розповісти про погрози або небезпечну пропозицію та доступ до підтримки без приниження й публічного таврування. Дослідження сімейних чинників свідчать про необхідність якісніших даних щодо того, які саме втручання допомагають. Zych і Nasaescu, 2022.
Департамент кіберполіції України окремо попереджає про спроби втягування неповнолітніх у протиправні дії через інтернет-спілкування. Офіційні матеріали радять говорити з підлітками про небезпеку пропозицій, не передавати незнайомцям особистих даних, обговорювати тривожні повідомлення з дорослими та повідомляти правоохоронців про фактичні спроби вербування. Це рекомендації щодо безпеки у конкретному українському контексті, а не експериментальне підтвердження ефективності певної психологічної програми. Департамент кіберполіції України, 2024.
Батькам і педагогам варто пояснювати правила безпеки зрозумілою мовою, підтримувати приватність особистого життя дитини й розрізняти дружнє спілкування та прохання виконати незаконне завдання. За наявності реальної загрози слід насамперед подбати про фізичну безпеку дитини, зберегти вже отримані повідомлення без поширення їх серед сторонніх осіб та звернутися до уповноважених органів. Департамент кіберполіції України, 2026.
Український контекст: окремі явища й правові межі
Під час війни українські правоохоронні органи повідомляють про спроби іноземних спецслужб залучати громадян, зокрема неповнолітніх, до диверсій, терористичних злочинів та інших протиправних дій. Служба безпеки України описує, зокрема, випадки, коли вербувальники представляються працівниками державних органів і використовують погрози або вигадані обвинувачення. Ці офіційні повідомлення підтверджують наявність конкретних загроз національній безпеці; вони не є репрезентативною психологічною вибіркою для встановлення частоти окремих механізмів у населенні. Служба безпеки України, 2026.
Редакційне розмежування полягає в тому, що вербування іноземною спецслужбою, злочинний примус, шахрайство, маніпуляція довірою та залучення до насильницького екстремізму можуть перетинатися, але не є тотожними юридичними або психологічними категоріями. Кваліфікація конкретної події належить компетентним органам і визначається обставинами та законодавством. Психологічна стаття пояснює міжособистісні процеси, не встановлюючи винуватості будь-якої людини.
СБУ оприлюднює рекомендації для громадян, які зіткнулися зі спробами вербування, зокрема щодо звернення до уповноважених структур. За наявності такої спроби корисно користуватися офіційними каналами, а не вступати в самостійне протистояння з особою, яка висуває погрози. Служба безпеки України: «Як діяти, якщо вас вербують».
Профілактика: що можна рекомендувати на підставі доказів
Підтримувати зв’язки за межами одного кола
Доступ до різних джерел соціальної підтримки допомагає людині зберігати простір для власних рішень. Друзі, сім’я, освітні середовища, місцеві спільноти й професійна допомога можуть виконувати різні функції; практичний сенс полягає у збереженні безпечних альтернатив та можливості звернутися по підтримку. Дослідження соціальних мереж вказують, що зв’язки можуть бути як чинником залучення, так і ресурсом припинення участі, залежно від ситуації. Національний інститут юстиції США, 2024.
Підтримувати розмову без стигматизації
Якщо близька людина висловлює незвичні або різкі політичні погляди, доречно обговорювати конкретні твердження й ставлення до насильства, вислуховувати її досвід та зберігати можливість подальшої розмови. Погрози, приниження і приписування небезпечності за світоглядом можуть посилювати соціальну дистанцію. Такі рекомендації мають етичне та практичне обґрунтування; їх не слід подавати як гарантований метод запобігання злочину. Національний інститут юстиції США, 2023.
Дозволяти людям звертатися по допомогу
Друзі іноді першими отримують інформацію про конкретні небезпечні наміри, але можуть вагатися через страх нашкодити стосункам або втратити довіру. У дослідженні Williams, Horgan і Evans це розглядається через звернення по допомогу від імені іншої людини. Результати вказують на значущість доступних і зрозумілих каналів підтримки; вони не підтверджують, що кожен друг здатен самостійно оцінювати серйозність загрози. Williams, Horgan і Evans, 2016.
Оцінювати програми за поведінковими результатами
Профілактичні втручання потрібно оцінювати за чітко визначеними результатами: зміною уявлень, готовністю звернутися по допомогу, зниженням підтримки насильства та реальними поведінковими наслідками. Вплив на ставлення не доводить автоматичного скорочення злочинності. Систематичні огляди програм протидії радикалізації та сімейних втручань описують суттєві прогалини в надійних оцінках їхньої ефективності. Campbell Collaboration, 2020; Zych і Nasaescu, 2022.
Допомога близькій людині: послідовність безпечних рішень
Насамперед з’ясуйте, що відомо безпосередньо: чи висловлювала людина загальні ідеї, чи отримала конкретну пропозицію незаконної дії, чи зазнає погроз, чи повідомила про підготовку насильства. Зберігайте спокійний контакт і пояснюйте, що турбота про безпеку сумісна з повагою до автономії й гідності людини. Не намагайтеся проводити приховане розслідування, перевіряти чужі пристрої без законних підстав або самостійно «випробовувати» її на небезпечність. Національний інститут юстиції США, 2023.
За безпосередньої загрози життю чи насильства звертайтеся до екстрених служб. В Україні для повідомлення про підозрілу спробу вербування та загрозу безпеці доступні офіційні канали поліції й СБУ; кіберполіція вказує номер 102, а СБУ публікує власні способи звернення. Якщо йдеться про дитину, залучайте відповідального дорослого та компетентні служби з урахуванням безпеки, конфіденційності й найкращих інтересів дитини. Департамент кіберполіції України, 2024; Служба безпеки України, 2026.
Коли немає невідкладної загрози, може бути корисною консультація компетентного психолога, соціального працівника, фахівця із захисту дитини або професійної міждисциплінарної команди — відповідно до ситуації. Психологічна підтримка допомагає працювати зі стресом, ізоляцією та конфліктом, але сама собою не замінює оцінювання конкретної загрози насильства.
Наукові обмеження та відкриті питання
Доступ до досліджуваних насильницьких мереж обмежений. Частина даних походить із завершених кримінальних проваджень, інтерв’ю, ретроспективних життєписів і відкритої онлайн-комунікації. Це породжує упередження відбору, неоднакову повноту інформації та складність перевірки послідовності подій. Різні праці також неоднаково визначають «радикалізацію», «вербування», «екстремістську групу» та сам результат, який потрібно пояснити. van Nassau та de Poot, 2024; Wolfowicz та співавт., 2021.
Дослідження окремої ідеологічної мережі не дає права переносити результат на всіх прихильників певної релігії, етнічної групи чи політичної течії. Важливо, що більшість людей із радикальними поглядами не бере участі в терористичному насильстві; розрізнення когнітивних і поведінкових результатів є основним методологічним принципом. Навіть докладний соціальний граф відтворює лише частину контексту, тому індивідуальні прогнози вимагають значно сильніших підстав, ніж близькість між учасниками мережі. van Nassau та співавт., 2025.
Подальшим дослідженням потрібні порівняльні вибірки, тривалі спостереження, розрізнення процесів добору друзів та їхнього взаємовпливу, а також перевірка профілактичних програм за поведінковими показниками. Це дозволить точніше встановити, за яких обставин соціальні зв’язки підтримують стійкість до насильницького залучення і допомагають безпечно припинити участь.
Поширені запитання
Чи може друг завербувати людину до насильницької групи?
Так, у досліджених випадках існували мережі, де попередні дружні або родинні зв’язки були частиною історії залучення. Проте дружній контакт не доводить самого факту вербування. Для такого висновку потрібні дані про зміст взаємодії та конкретні дії. van Nassau та de Poot, 2024.
Чи означає нове коло друзів, що людина радикалізується?
Ні. Зміна соціального кола є звичайним явищем у навчанні, роботі та особистому житті. Якщо виникає занепокоєння, предметом розмови мають бути конкретні заклики до насильства, погрози, примус або фактична підготовка шкоди, а не сам факт нових знайомств. Wolfowicz та співавт., 2021.
Чи захищає міцна родина від вербування?
Підтримка близьких може бути корисним ресурсом, проте гарантованого захисного ефекту немає. Сімейні чинники різні, а причинність більшості спостережуваних асоціацій залишається невстановленою. Zych і Nasaescu, 2022.
Чи відрізняються онлайн-друзі від знайомих поза інтернетом?
Спілкування в цифровому середовищі може бути значущим та тривалим. Для дослідника важливі характер зв’язку, реальна взаємодія й контекст, а не лише спосіб зв’язку. Дані про участь у цифровій спільноті не прирівнюються до участі в насильницьких діях. Bowman-Grieve, 2013.
Що робити, якщо знайомий просить виконати небезпечне або незаконне завдання?
Не погоджуйтеся на завдання, не пересилайте конфіденційні дані та не вступайте в небезпечне протистояння. За можливості збережіть уже отриману комунікацію й повідомте про подію через офіційні канали. Якщо є безпосередня небезпека — зверніться до екстрених служб. Служба безпеки України: «Як діяти, якщо вас вербують».
Висновок
Особисті зв’язки та дружні мережі є важливою частиною соціального середовища, у якому можуть виникати пропозиції участі в насильницьких екстремістських групах. Емпіричні дослідження підтверджують різноманітність мережевих зв’язків, а систематичні огляди показують обмеження причинних висновків та індивідуального прогнозування. Для профілактики визначальними залишаються конкретна поведінка, повага до прав людини, підтримка безпечних стосунків і доступ до компетентної допомоги. Національний інститут юстиції США, 2024; Wolfowicz та співавт., 2021.
Пов’язані статті
Джерела
Bowman-Grieve, L. (2013). A psychological perspective on virtual communities supporting terrorist & extremist ideologies as a tool for recruitment. Security Informatics, 2, 9. https://doi.org/10.1186/2190-8532-2-9.
Campbell Collaboration. (2020). Counter-narratives for the prevention of violent radicalisation: A systematic review of targeted interventions. Огляд.
Campbell Collaboration. (2022). What are the effects of different elements of media on radicalization outcomes? Систематичний огляд.
della Porta, D. (2018). Radicalization: A relational perspective. Annual Review of Political Science, 21, 461–474. https://doi.org/10.1146/annurev-polisci-042716-102314.
Департамент кіберполіції України. (2024). Вербування підлітків ворогом для скоєння диверсій: кіберполіція попереджає про небезпеку в інтернеті. Офіційне повідомлення.
Департамент кіберполіції України. (2026). Онлайн-загрози для дітей: як кіберполіція протидіє кібербулінгу та вербуванню. Офіційне повідомлення.
Kruglanski, A. W., et al. (2014). The psychology of radicalization and deradicalization: How significance quest impacts violent extremism. Political Psychology. https://doi.org/10.1111/pops.12163.
Національний інститут юстиції США. (2023). Five things about the role of social networks in domestic radicalization. Офіційний науковий огляд.
Національний інститут юстиції США. (2024). The role of social networks in facilitating and preventing domestic radicalization: What research sponsored by the National Institute of Justice tells us. Офіційний науковий звіт.
Служба безпеки України. (2026). СБУ застерігає: у 2026 році рф масово намагається вербувати українців «під чужим прапором». Офіційне повідомлення.
Служба безпеки України. (б. д.). Як діяти, якщо вас вербують. Офіційні рекомендації.
van Nassau, C. S., & de Poot, C. J. (2024). The relational dimension of radicalization: Context and tie formation in Dutch Salafi-Jihadi networks. Terrorism and Political Violence, 36(3), 366–381. https://doi.org/10.1080/09546553.2022.2158083.
van Nassau, C. S., Diviák, T., de Poot, C. J., & Weerman, F. M. (2025). Radical networks and terrorist action: The importance of social relationships and network positions. Global Crime, 26(1), 30–49. https://doi.org/10.1080/17440572.2024.2437379.
Webber, D., & Kruglanski, A. W. (2018). The social psychological makings of a terrorist. Current Opinion in Psychology, 19, 131–134. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2017.03.024.
Williams, M. J., Horgan, J. G., & Evans, W. P. (2016). The critical role of friends in networks for countering violent extremism: Toward a theory of vicarious help-seeking. Behavioral Sciences of Terrorism and Political Aggression, 8(1), 45–65. https://doi.org/10.1080/19434472.2015.1101147.
Wolfowicz, M., et al. (2021). Cognitive and behavioral radicalization: A systematic review of the putative risk and protective factors. Campbell Systematic Reviews, 17(3), e1174. https://doi.org/10.1002/cl2.1174.
Zych, I., & Nasaescu, E. (2022). Is radicalization a family issue? A systematic review of family-related risk and protective factors, consequences, and interventions against radicalization. Campbell Systematic Reviews, 18(3), e1266. https://doi.org/10.1002/cl2.1266.