Насильство щодо чоловіків у партнерських стосунках: ознаки та допомога
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Насильство щодо чоловіків у партнерських стосунках — це фізичні, сексуальні, психологічні або економічні дії, погрози чи систематичний примус, через які чоловік зазнає шкоди, страху або обмеження автономії з боку теперішнього чи колишнього партнера або партнерки. Воно може виникати в різностатевих і одностатевих парах, у шлюбі, під час спільного проживання, у стосунках без спільного побуту та після розриву. Стать постраждалого не визначає серйозності його досвіду і не скасовує його права на захист.
Якщо небезпека існує зараз, важливо обрати доступний і найменш ризикований спосіб звернутися по екстрену допомогу: 102 (поліція), 103 (екстрена медична допомога) або 112. За відсутності безпосередньої загрози можна обговорити ситуацію з людиною, якій ви довіряєте, лікарем чи спеціалізованою службою, попередньо зваживши, чи не контролює партнер ваш телефон, геолокацію або листування. Контакти екстрених служб та державна лінія 1547 допомагають зорієнтуватися у доступних маршрутах.
Що означає партнерське насильство щодо чоловіків
У дослідженнях застосовують поняття насильства з боку інтимного партнера: воно охоплює фізичне і сексуальне насильство, переслідування та психологічну агресію з боку теперішнього або колишнього партнера. У складних ситуаціях важливо бачити і окремі небезпечні дії, і тривалий характер відносин: хто кого залякує, обмежує пересування, контролює гроші, контакти та рішення. Центри контролю та профілактики захворювань США окремо визнають досвід чоловіків, які постраждали від партнерського насильства, сексуального примусу та переслідування.
У законодавстві України постраждалу особу визначають за пережитими діями та обставинами. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» застосовує правові механізми захисту незалежно від того, чи постраждала людина є чоловіком або жінкою. Конкретна юридична кваліфікація залежить від складу правопорушення, характеру стосунків та встановлених обставин; психологічне розпізнавання небезпечних дій і правове встановлення відповідальності виконують різні завдання.
Чоловік може зазнавати насильства від жінки або чоловіка. Водночас стать чи гендер партнера самі по собі нічого не доводять про наявність насильства. Для точного розуміння ситуації розглядають поведінку, систематичність, можливість вільно відмовити, рівень загрози й контроль над ресурсами. Загальне пояснення наведене в статті «Насильство з боку інтимного партнера», а українські юридичні та практичні аспекти — в матеріалі «Домашнє насильство».
Які ознаки можуть свідчити про насильство
Фізичні напади та залякування
Фізичне насильство може охоплювати удари, штовхання, кидання предметів, утримування силою, перешкоджання виходу з приміщення, заподіяння опіків, примушування до небезпечних дій або погрози зброєю. Чоловіки іноді применшують такі випадки через уявлення, що доросла людина певної статури повинна мати змогу захиститися. Фізична сила, професія чи спортивна підготовка постраждалого не визначають, чи було насильство і наскільки небезпечною є ситуація.
Особливої уваги потребують погрози вбивством, використання зброї, переслідування, наростання частоти нападів і будь-які спроби стиснути шию або перекрити дихання. Після стискання шиї внутрішні ушкодження можуть існувати без помітних слідів на шкірі; медична інформація NHS пояснює необхідність невідкладної оцінки таких травм. За загрози життю слід звертатися по екстрену допомогу доступним безпечним способом.
Приниження, погрози та психологічний примус
Психологічне насильство може виявлятися регулярними приниженнями, погрозами нашкодити, залякуванням, контролем особистих контактів, знеціненням переживань, погрозами оприлюднити приватну інформацію, примушуванням до мовчання або шантажем. Фрази «тобі ніхто не повірить», «справжній чоловік не скаржиться» чи «я розповім усім, що кривдник — ти» можуть використовуватися як засоби тиску. Значення має конкретна поведінка і контекст загрози, а не окрема образлива репліка, вирвана із ситуації.
Частина насильницьких стосунків характеризується примусовим контролем: людина послідовно обмежує вибір іншої, регулює її переміщення, гроші, спілкування, роботу та доступ до допомоги. У таких умовах постраждалий поступово змінює щоденну поведінку, щоб уникнути покарання або конфлікту. Системність допомагає пояснити, чому небезпека зберігається навіть між епізодами видимих нападів.
Сексуальне насильство і порушення згоди
Сексуальний примус щодо чоловіка включає будь-які сексуальні дії без його вільної згоди, наполегливий тиск після відмови, погрози, використання стану сну, сп’яніння або безпорадності, а також сексуальні дії під фізичним примусом. Шлюб, попередні сексуальні контакти, ерекція чи інші мимовільні фізіологічні реакції не означають згоди. Вільна згода потребує реальної можливості відмовитися без насильства, покарання чи залякування.
Після сексуального насильства чоловік може відчувати сором, розгубленість або сумніви у тому, як назвати подію. Відсутність опору, завмирання і фрагментарні спогади не є доказом добровільності. Якщо подія сталася нещодавно, варто отримати своєчасну медичну допомогу з урахуванням травм, ризиків інфекцій, потреби в профілактичному лікуванні та особистого вибору щодо звернення до правоохоронних органів. Детальніше про згоду й наслідки — у статті про сексуальне насильство.
Економічний контроль та ізоляція
Економічний примус може включати вилучення заробітку, заборону користуватися власним рахунком, примушування до кредитів, контроль усіх витрат, перешкоджання роботі або погрози залишити людину без житла. Така поведінка може стосуватися і чоловіка, який фінансово забезпечує родину: його дохід не гарантує доступу до коштів чи реального впливу на рішення. Ізоляція від друзів, колег або родини послаблює можливість звернутися по підтримку.
Коли чоловік має спільні з партнером чи партнеркою майно, бізнес, борги, дітей або залежить від доступу до документів, практичні обмеження можуть бути значними. План підтримки має враховувати ці зв’язки і ризики помсти. Корисний спеціалізований матеріал — «Що робити, якщо кривдник контролює гроші й документи».
Цифрове стеження й контроль приватності
Контроль може здійснюватися через перевірку повідомлень, доступ до пошти й банківських застосунків, відстеження місцеперебування, встановлення програм спостереження, використання сімейного доступу до пристроїв або погрози поширити інтимні матеріали. Раптова зміна паролів, видалення програм чи повідомлення партнеру про підозру може бути помічене й посилити ризик. Безпечні дії залежать від того, який пристрій контролюється, чи є доступ до іншого каналу зв’язку та наскільки швидко можливе загострення.
Для конкретних ситуацій є окремі українські матеріали: «Цифрова безпека при домашньому насильстві» та «Що робити, коли партнер стежить за вами та перевіряє телефон».
Діти як інструмент тиску
Погрози відібрати дітей, обмежити спілкування, неправдиво представити батька небезпечним, використати інформацію про дитину для шантажу або залучати її до конфлікту можуть бути частиною партнерського насильства. Будь-які твердження про поведінку конкретних батьків потребують перевірки, а рішення щодо захисту дітей — уваги до їхніх потреб і фактичних ризиків. Дитина може зазнавати шкоди від свідчення насильства навіть тоді, коли безпосереднім об’єктом нападів є один із дорослих.
Чим насильство відрізняється від сварки або складного періоду в парі
Партнери можуть мати сильні розбіжності, сваритися, переживати ревнощі чи фінансову напругу. Під час оцінки насильства ключове питання — чи застосовуються погрози, фізична або сексуальна сила, примус, ізоляція чи систематичне підпорядкування поведінки однієї людини іншій. Одноразовий напад теж може бути насильством; для фізичного чи сексуального посягання не потрібно доводити тривалу історію контролю.
Іноді в конфліктах обидва партнери поводяться агресивно. Це вимагає ретельного аналізу послідовності подій, сили й характеру дій, страху, взаємозалежності, спроб самозахисту та наслідків. Однакова кількість зафіксованих інцидентів не означає однакового контролю або ризику. Сам факт, що чоловік фізично сильніший або під час нападу штовхнув людину, намагаючись вирватися, не дає підстав автоматично визначати його кривдником; водночас кожне застосування сили потребує контекстної перевірки.
Так само діагностичні ярлики, розмовні назви «токсичні стосунки» чи припущення про особистість партнера не замінюють опису вчинків. Психологічна розмова й професійна оцінка мають зосереджуватися на поведінці та безпеці, а правові висновки — спиратися на встановлені факти.
Чому чоловікам може бути важко розповісти про пережите
Дослідження показують, що чоловіки, які зазнали партнерського насильства, часто стикаються зі стигмою, страхом недовіри, соромом і браком послуг, які сприймаються як доступні для чоловіків. Систематичний огляд Huntley та співавторів (2019) описує бар’єри, пов’язані з очікуваннями щодо чоловічої ролі, невпевненістю в тому, що досвід буде визнано насильством, і побоюваннями реакції служб. Висновки засновані переважно на якісних дослідженнях і пояснюють механізми звернення, а не поширеність насильства серед усіх чоловіків.
Огляд Kim та співавторів (2024) також виявляє, що страх осуду, мінімізація досвіду, складнощі у спілкуванні з близькими та невпевненість у практичній користі звернення впливають на пошук допомоги. Ці чинники можуть поєднуватися: чоловік одночасно боїться залишити дитину, втратити житло, бути висміяним і зіткнутися з недовірою фахівця.
Для чоловіків у стосунках із чоловіками можуть додаватися страх небажаного розкриття сексуальної орієнтації, дискримінації або звернення до служби, яка не враховує особливостей їхньої ситуації. Тут важливий індивідуальний контекст: не всі чоловіки мають однакові ресурси чи ризики, а спеціалізована допомога повинна бути доступною без принизливих припущень. Під час звернення по допомогу чоловік має право очікувати поваги до приватності та оцінки індивідуальних ризиків.
Чоловіки можуть також не називати пережите насильством через тривале пристосування до контролю, надію на зміни у стосунках або страх загострення після звернення. Питання «чому не пішов?» не описує реальних перешкод. Про фінансові, соціальні та безпекові обмеження — у статті «Чому люди залишаються в небезпечних стосунках».
Що відомо про поширеність і дослідження
Насильство щодо чоловіків зафіксоване в опитуваннях і клінічних та якісних дослідженнях різних країн. Однак частки постраждалих істотно змінюються залежно від того, чи дослідники запитують про окремі дії, тяжкі травми, сексуальне насильство, частоту випадків, страх, примусовий контроль або звернення до поліції. Тому показник одного опитування не можна переносити на всіх чоловіків чи безпосередньо порівнювати з показником іншого опитування, що використовує інше визначення.
Американські дані CDC підтверджують, що чоловіки повідомляють про фізичне й сексуальне насильство, переслідування та психологічну агресію з боку партнерів. Це статистика США зі своїми методами і населенням, а не оцінка для України. Для українського населення потрібні окремі репрезентативні дослідження з прозорими питаннями, охопленням та оцінкою недоповідомлення.
Наукові узагальнення McLeod та співавторів і Isangha та співавторів досліджують, як чоловіки осмислюють насильство, пристосовуються до нього й шукають підтримку. Значна частка свідчень отримана від тих, хто погодився розповісти про досвід, тому ці роботи дають важливі пояснення механізмів, але самі собою не дозволяють обчислити частку всіх постраждалих чоловіків чи надійно передбачити наслідки в конкретній парі.
Наслідки для психологічного і фізичного здоров’я
Після насильства людина може відчувати страх, пригніченість, напруження, сором, роздратування, емоційне оніміння, труднощі зі сном, зосередженням або довірою. Можливі тривалий стрес, тривожні й депресивні симптоми, наслідки травм, проблеми у сексуальному житті, вживання алкоголю чи інших речовин як спосіб упоратися з переживаннями. Такі реакції заслуговують на професійну увагу; їхня наявність за окремим описом не дорівнює встановленому психічному розладу.
Частина чоловіків насамперед описує наслідки для самооцінки, батьківської ролі, дружніх контактів чи фінансової незалежності. У систематичному огляді Isangha та співавторів (2026) ці аспекти розглядаються поряд із бар’єрами до допомоги та індивідуальними способами подолання. Динаміка відновлення залежить від повторення насильства, фізичних ушкоджень, підтримки оточення й доступності послуг.
Найважливішим клінічним завданням на початку часто є оцінка поточної небезпеки, фізичних травм, можливості безпечного контакту та потреби у невідкладній допомозі. Після стабілізації ситуації можна окремо розглядати психологічну підтримку або лікування встановлених станів, якщо вони виникли. Вибір форми допомоги має відповідати потребам чоловіка, його темпу та практичним обставинам.
Як оцінити небезпеку без хибної впевненості у прогнозі
Окрема ознака не дозволяє точно передбачити майбутню поведінку партнера. Водночас погрози вбивством чи тяжкою шкодою, зброя, повторні напади, небезпечне стискання шиї, нав’язливе переслідування, примус до сексу, контроль кожного контакту та різке посилення залякування потребують серйозної уваги. При оцінці конкретної ситуації важливо з’ясувати, чи можливий безпечний вихід із приміщення, чи доступний зв’язок, чи є діти та чи не контролюється пристрій.
Людина, яка зазнає насильства, часто найкраще знає, які її дії можуть спричинити негайне загострення. Фахівець має сприймати це знання серйозно, разом оцінюючи доступні варіанти. План безпеки при домашньому насильстві розглядає підготовку до небезпечних ситуацій; він потребує індивідуального пристосування, особливо коли інша людина стежить за повідомленнями або переміщенням.
Що може зробити чоловік, якщо зазнає партнерського насильства
Коли загроза безпосередня
За поточного нападу або загрози життю можливим шляхом є звернення до поліції за номером 102 чи до єдиної екстреної служби 112, а за травм — до медиків за номером 103. Якщо телефон перевіряють або дзвінок може бути почутий, варто використати той канал допомоги, що є безпечнішим у конкретному місці: наприклад, попросити іншу людину зателефонувати або звернутися до працівників доступного закладу. Немає єдиного сценарію, який підходить усім.
Після втрати свідомості, порушення дихання, стиснення шиї, травми голови, сильного болю, кровотечі або інших небезпечних симптомів потрібна невідкладна медична оцінка. NHS наголошує, що після стискання шиї загрозливі наслідки можуть проявитися пізніше. Видима відсутність синців не гарантує відсутності ушкоджень.
Коли небезпека не є негайною
Корисним першим кроком може стати конфіденційне обговорення обставин із фахівцем, який працює з постраждалими від насильства, або з близькою людиною, здатною підтримувати без тиску. Якщо існує ризик контролю пристроїв, домовленості про зустріч чи звернення по допомогу бажано планувати через безпечніший канал зв’язку. Перед зверненням можна запитати службу, як вона обробляє персональні дані, які правила конфіденційності діють і в яких випадках інформація підлягає обов’язковій передачі.
За можливості обміркуйте, кому довіряєте, де можна отримати медичну чи правничу консультацію, як забезпечити доступ до важливих документів і ліків та які ризики виникнуть за різких змін поведінки. Рішення про тимчасове проживання окремо, розрив, звернення до поліції чи суду має враховувати актуальну небезпеку, дітей, майно та доступні ресурси. Звернення по інформацію або підтримку не зобов’язує людину негайно завершити стосунки.
Чи потрібно збирати докази
Медичні записи, повідомлення, інформація про погрози та інші матеріали іноді можуть бути важливими для юридичного захисту. Однак приховане фотографування травм, зберігання листування на спільному пристрої або пересилання матеріалів собі може бути виявлене і створити додаткову небезпеку. Доцільність і законність конкретного способу фіксації краще обговорити з правником або спеціалізованою службою, якщо це можна зробити безпечно. Безпека людини має перевагу над накопиченням матеріалів.
Якщо є спільні діти
Діти потребують захисту від залучення до погроз, посередництва між дорослими та свідчення насильства. Варто відокремити питання власної безпеки від суперечок щодо виховання й отримати консультацію фахівця з урахуванням конкретних правових і сімейних обставин. Плани зустрічей, передачі дитини, переїзду або документування ситуації повинні враховувати ризики для кожного члена родини; дитину не слід просити шпигувати чи збирати докази.
Де чоловік може отримати допомогу в Україні
Українська система реагування на домашнє насильство передбачає допомогу постраждалим особам незалежно від статі. Закон № 2229-VIII визначає загальні права й механізми протидії, а конкретні послуги можуть відрізнятися за територією, наявністю спеціалізованих служб та індивідуальними потребами. Важливо прямо повідомити про загрози, дітей, фізичні ушкодження та необхідність безпечного способу подальшого зв’язку.
Для інформації про підтримку та перенаправлення можна звернутися на урядову гарячу лінію 1547. Міністерство соціальної політики також наводить національну лінію 116 123 з мобільних телефонів та 0 800 500 335. Актуальність режиму роботи й доступність конкретної послуги варто уточнювати безпосередньо під час звернення, особливо якщо людина перебуває в зоні бойових дій або виїхала з місця проживання. Офіційна інформація міністерства.
По правничу допомогу можна звернутися до системи безоплатної правничої допомоги: вона пояснює права постраждалих, доступні правові послуги та умови їх отримання. Офіційний контакт-центр системи — 0 800 213 103; поточні контакти доцільно перевірити перед дзвінком. За безпосередньої загрози звернення до правничого консультанта не замінює екстрену допомогу.
Поліція може прийняти повідомлення про подію й застосувати визначені законом інструменти реагування, зокрема у відповідних випадках терміновий заборонний припис. Судовий обмежувальний припис має окремий правовий порядок. Ці механізми, їхні підстави й межі розкрито в статті «Терміновий заборонний і обмежувальний приписи».
У сфері охорони здоров’я чоловік може звернутися до сімейного лікаря, приймального відділення або профільного спеціаліста залежно від травм і симптомів. Корисно попросити, щоб розмова відбувалася без присутності можливого кривдника, якщо це реально забезпечити. Коли є сексуальне насильство, медична допомога важлива незалежно від готовності подавати заяву; строки окремих профілактичних втручань обмежені, тому звернення бажано не відкладати.
Розгорнутий список українських маршрутів підтримки, кризових контактів і служб — у спеціальному матеріалі «Куди звернутися по допомогу при домашньому насильстві в Україні».
Якою має бути професійна допомога чоловікові
Під час першої розмови спеціаліст має вислухати людину без осуду, поважати її рішення, з’ясувати нагальні потреби, обговорити ризики та допомогти встановити контакт із доречними службами. Клінічний посібник ВООЗ розроблено переважно для допомоги жінкам, які пережили насильство, тому його досліджувана цільова група має бути названа точно. Принципи поважного слухання, безпеки, практичної підтримки та автономії можуть застосовуватися і в роботі з чоловіками, за умови врахування їхніх потреб та відповідних досліджень.
Фахівець не повинен оцінювати достовірність пережитого за зовнішністю, статурою чи відповідністю людини гендерним очікуванням. Також важливо уникати автоматичного припущення, що у стосунках існує однакова відповідальність за насильство. Спеціаліст має з’ясовувати характер погроз і контролю, потреби в медичній допомозі, умови конфіденційності та можливість безпечного зв’язку. Стаття про перший контакт із постраждалою людиною докладно пояснює цей підхід.
Психологічна підтримка може допомогти впоратися з наслідками страху, приниження та втрати автономії. За виражених симптомів доцільна індивідуальна клінічна оцінка, а за потреби — лікування. Під час активного примусового контролю спільна парна терапія може створити додатковий ризик для постраждалого, якщо розкриту на сеансі інформацію використовують для подальшого тиску. Формат допомоги слід обирати після оцінки безпеки, а не пропонувати автоматично.
Як підтримати чоловіка, який розповів про насильство
Якщо друг, брат, колега чи родич поділився своїм досвідом, корисно вислухати його без насмішок і перевірок на «мужність». Можна сказати, що погрози, примус і приниження заслуговують на серйозне ставлення, а потім запитати, якої допомоги він потребує зараз. Пропозиції надати транспорт, тимчасовий безпечний контакт чи допомогти знайти фахівця корисні лише тоді, коли враховують ризик контролю та бажання людини.
Не варто без погодження телефонувати партнеру, вимагати негайного розриву, розсилати подробиці спільним знайомим чи намагатися силою «вирішити питання». Це може загострити ситуацію або зруйнувати довіру. Якщо існує безпосередня загроза життю, необхідне відповідне екстрене реагування. Додаткові принципи — у статті «Як говорити з людиною, яка зазнає насильства: підтримка без тиску».
Відновлення після насильства
Відновлення може починатися з простих практичних змін: отримання медичної допомоги, встановлення безпечного каналу зв’язку, доступу до житла, грошей і підтримки, поступового повернення можливості самостійно ухвалювати рішення. Психологічна робота може допомагати осмислити пережите, зменшити самообвинувачення та відновити довіру до власного досвіду. Темп і послідовність залежать від обставин; людина має право визначати прийнятні для себе кроки.
Огляд Kim та співавторів та інші якісні дослідження вказують на значення доступної й уважної професійної реакції для чоловіків, які звертаються по допомогу. Водночас дослідницька база щодо ефективності окремих спеціалізованих програм саме для чоловіків-постраждалих залишається неоднорідною. Під час вибору послуги варто оцінювати її безпечність, доступність, професійну компетентність і можливість отримати додаткову медичну чи правничу допомогу.
Поширені запитання
Чи може жінка вчиняти домашнє насильство щодо чоловіка?
Так. Насильство визначається діями, погрозами, примусом і завданою шкодою. Чоловік може постраждати від партнерки; він має право звернутися по захист і допомогу згідно із законодавством України.
Як зрозуміти, що образи стали психологічним насильством?
Важливо оцінити регулярність принижень, погрози, страх наслідків відмови, ізоляцію, залежність і обмеження свободи вибору. Навіть без системної історії контролю конкретна серйозна погроза потребує уваги до безпеки. Фахівець допоможе описати факти і розглянути варіанти дій.
Що робити, якщо поліція або близькі не вірять чоловікові?
Можна за можливості безпечно звернутися до іншого уповноваженого підрозділу, спеціалізованої служби чи системи безоплатної правничої допомоги, уточнити порядок фіксації звернення та доступні механізми оскарження. Недовіра окремої людини не скасовує права на захист. Якщо загроза поточна, пріоритетом залишається екстрена безпека.
Чи потрібно відразу розлучатися або йти з дому?
Рішення залежить від небезпеки, дітей, доступу до грошей, документів та безпечного місця. Для частини людей різкий розрив або оголошення про нього може посилити ризик переслідування й насильства. Перш ніж діяти, корисно обговорити індивідуальний план безпеки зі спеціалізованою службою, якщо звернення можливе.
Чи буває сексуальне насильство щодо чоловіків у шлюбі?
Так. Шлюб або тривалі стосунки не створюють постійної сексуальної згоди. Відмова, примус і відсутність можливості вільно погодитися мають значення незалежно від статі постраждалого.
Як діяти, якщо партнерка погрожує неправдивими звинуваченнями?
Погроза може бути способом тиску. Необхідно уникати ескалації, оцінити безпечний канал консультації та звернутися по правничу допомогу для роз’яснення конкретних процесуальних прав і обов’язків. Жодне звинувачення не слід автоматично вважати правдивим чи неправдивим без перевірки фактів.
Чи конфіденційне звернення до психолога або гарячої лінії?
Обсяг конфіденційності залежить від типу установи, професійних правил, законодавства та конкретних обставин, зокрема потреб захисту дітей або невідкладного ризику. Перед повідомленням ідентифікаційних деталей доцільно прямо запитати про порядок зберігання даних, можливі винятки та способи подальшого зв’язку.
Чи означає тривога після насильства, що в мене ПТСР?
Ні. Тривога, порушення сну чи нав’язливі спогади можуть бути реакціями на загрозу, але діагноз потребує клінічної оцінки за встановленими критеріями. Фахівець допоможе визначити потребу в підтримці чи лікуванні та перевірити фізичні й психологічні наслідки.
Чи можна звернутися по допомогу, якщо я не готовий до заяви в поліцію?
Так, доступні інформаційні консультації, психологічна, медична та частина соціальної і правничої допомоги. У деяких ситуаціях існують законні обов’язки повідомлення або спеціальні правила реагування; їх варто уточнити в обраної служби. За небезпеки для життя необхідна екстрена допомога.
Пов’язані статті
Домашнє насильство: форми, ознаки, наслідки та допомога в Україні — загальний правовий і психологічний контекст. Насильство під час вагітності та після пологів: ризики й підтримка — окремі ризики під час перинатального періоду і спільне батьківство. Куди звернутися по допомогу при домашньому насильстві в Україні — конкретні служби, контакти та можливості підтримки.
План безпеки при домашньому насильстві — індивідуальне планування в умовах загроз. Примусовий контроль — як формується тривале обмеження автономії. Як говорити з людиною, яка зазнає насильства — підтримка близьких і фахівців без тиску.
Додаткові матеріали: Насильство в одностатевих стосунках: контроль, бар’єри та підтримка
Джерела
Centers for Disease Control and Prevention. Intimate Partner Violence, Sexual Violence, and Stalking Among Men. Офіційні дані та пояснення.
Hines, D. A., & Lysova, A. (2024). Male Intimate Partner Violence Victims’ Experiences With Seeking Help From Legal System Services Over Time and Across Countries. Partner Abuse, 15(3), 250–280. Наукова публікація.
Huntley, A. L., Potter, L., Williamson, E., Malpass, A., Szilassy, E., & Feder, G. (2019). Help-seeking by male victims of domestic violence and abuse (DVA): a systematic review and qualitative evidence synthesis. BMJ Open, 9, e021960. Повний текст.
Isangha, S. O., та співавт. (2026). Coping and psychological outcomes of male victims of intimate partner violence: A systematic review. Public Health, 253, 106187. Запис PubMed.
Kim, E. Y. Y., Nelson, L. E., Pereira, T. L.-B., & Shorey, S. (2024). Barriers to and Facilitators of Help-Seeking Among Men Who are Victims of Domestic Violence: A Mixed-Studies Systematic Review. Trauma, Violence, & Abuse, 25(3), 2189–2203. Запис PubMed.
McLeod, D. A., Ozturk, B., Butler-King, R. L., & Peek, H. (2024). Male Survivors of Domestic Violence, Challenges in Cultural Response, and Impact on Identity and Help-Seeking Behaviors: A Systematic Review. Trauma, Violence, & Abuse, 25(2), 1397–1410. Запис PubMed.
Royal Free London NHS Foundation Trust. Non-fatal strangulation: patient information and clinical pathway. Офіційні медичні рекомендації.
World Health Organization. (2014). Health care for women subjected to intimate partner violence or sexual violence: A clinical handbook. Видання ВООЗ.
Верховна Рада України. (2017, зі змінами). Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII. Офіційний текст.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Контакти екстрених служб. Офіційна інформація.
Міністерство соціальної політики України. Інформація про спеціалізовані служби підтримки та гарячі лінії. Офіційне повідомлення.
Система безоплатної правничої допомоги. Право на допомогу постраждалим від домашнього насильства. Офіційні роз’яснення.
Урядовий контактний центр. 1547 — державна лінія з питань запобігання домашньому насильству та допомоги постраждалим. Офіційний ресурс.