Діагностика деменції: від першої скарги до встановлення причини
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 12 жовтня 2026 · Редакційна політика
Діагностика деменції — це медичне оцінювання набутого погіршення пам’яті, мислення, уваги, мовлення, поведінки й повсякденних навичок, мета якого — з’ясувати, чи існує когнітивний розлад, який він має ступінь і що його спричинило. Клінічний висновок ґрунтується на історії змін, оцінці самостійності, огляді та обґрунтованих дослідженнях. Результат одного тесту або аналізу не встановлює синдром деменції.
В Україні чинний Стандарт медичної допомоги «Деменції та легкі когнітивні розлади», затверджений наказом МОЗ № 1663 від 3 листопада 2025 року. Діагностичний підхід також спирається на рекомендації NICE і настанову Асоціації Альцгеймера 2025 року.
Якщо сплутаність, порушення уваги, виразна сонливість або дезорієнтація з’явилися протягом годин чи днів, потрібна невідкладна медична оцінка. За цим можуть стояти делірій, інсульт, інфекція, метаболічні порушення або інший гострий стан. За безпосередньої небезпеки викликають екстрену медичну допомогу. Про делірій та його ознаки можна прочитати окремо.
Як проходить діагностика деменції
Обстеження починається з першої скарги людини, занепокоєння її близьких або спостережень лікаря. Фахівець уточнює перебіг симптомів, порівнює теперішні навички з попереднім станом, перевіряє ліки, хронічні захворювання, настрій, слух і зір. Потім він оцінює когнітивні функції та повсякденну незалежність.
Наступні етапи включають необхідні аналізи, фізичний і неврологічний огляд, за показаннями МРТ або КТ мозку та консультацію спеціаліста з когнітивних розладів. За складної або нетипової картини проводять поглиблене нейропсихологічне оцінювання, іноді — аналізи ліквору чи спеціалізовані дослідження біомаркерів. Мета кожного кроку — відповісти на конкретне клінічне питання, а не просто накопичити результати.
За настановою NICE NG97, додаткові дослідження для встановлення підтипу потрібні тоді, коли їхні результати можуть змінити ведення людини. Частині пацієнтів достатньо стандартного маршруту; в інших встановлення причини потребує кількох візитів і повторного спостереження.
Три питання, на які має відповісти діагноз
Перше — які саме функції погіршилися. Лікар окремо оцінює пам’ять, увагу, мовлення, орієнтацію, планування, зорово-просторові навички та соціальне пізнання. Скарга «я забуваю слова» описує симптом, а не готовий клінічний висновок.
Друге — наскільки порушення змінює звичайне життя. Важливо розрізняти суб’єктивне когнітивне зниження, легкий когнітивний розлад, деменцію та гострий делірій. Про легкі когнітивні розлади і загальну клінічну характеристику деменції йдеться в окремих матеріалах.
Третє — найбільш імовірне захворювання або поєднання причин. Деменцію можуть спричиняти хвороба Альцгеймера, судинні ураження мозку, деменція з тільцями Леві, лобно-скронева дегенерація, хвороба Паркінсона та інші стани. Синдром і його етіологія є різними рівнями висновку. Рекомендації щодо спеціалізованої діагностики пропонують пояснювати їх пацієнту окремо.
Коли слід звертатися до лікаря
Звернення потрібне за стійких або наростаючих змін, що помітно відрізняються від попереднього рівня людини. Приводом може бути повторення тих самих запитань, забування домовленостей попри нагадування, нові труднощі з банківськими операціями, прийманням ліків, послідовністю приготування їжі, орієнтацією на знайомому маршруті.
Іноді першими проявами стають зміни поведінки, втрата ініціативи, труднощі з добором слів або плануванням, помилки в роботі чи зміни суджень. Людина може добре підтримувати звичайну розмову, але вже потребувати значної допомоги у складних справах. Саме тому важливо оцінювати реальне функціонування.
Асоціація Альцгеймера рекомендує починати оцінювання, коли пацієнт, близька особа або медик повідомляє про нові когнітивні, поведінкові чи функціональні зміни. Ранній початок обстеження дає змогу знайти кориговані причини й обговорити підтримку, навіть якщо остаточна етіологія ще невідома.
Нормальне старіння, суб’єктивні скарги, легкі порушення та деменція
Особливості ситуацій, коли людина відзначає зміни без об’єктивно встановленого порушення, пояснює стаття «Суб’єктивне когнітивне зниження: скарги на пам’ять».
Нормальні вікові зміни іноді означають, що людині потрібно більше часу для пригадування слова або засвоєння нової інформації. У звичних умовах вона продовжує керувати справами самостійно, а труднощі не призводять до стійкої втрати повсякденних функцій.
Суб’єктивне когнітивне зниження означає відчуття погіршення за відсутності переконливого об’єктивного дефіциту на доступному тестуванні. Причини таких скарг можуть бути різними, зокрема пов’язаними зі сном, настроєм, ліками або медичними станами. Скарги заслуговують на оцінювання та спостереження.
При легкому когнітивному розладі зміни об’єктивно підтверджуються, але основна незалежність переважно зберігається. Людині може знадобитися більше часу на складні завдання або додаткові записи й нагадування. Подальший перебіг залежить від причини: стан не завжди прогресує до деменції.
При деменції набуте когнітивне зниження суттєво обмежує виконання звичних повсякденних завдань. Оцінюють не тільки результати тестів, а й те, скільки нової допомоги стало потрібно. Значення мають звична освіта, фізична рухливість, попередні життєві навички та соціальна підтримка. Український клінічний стандарт описує цей підхід до встановлення синдрому.
Делірій розвивається гостро, проявляється порушенням уваги й усвідомлення та часто коливається протягом дня. Він може виникати у людини, яка вже має деменцію. Такий стан потребує термінової медичної оцінки, навіть коли родина звикла до тривалих когнітивних змін.
Збір анамнезу: як відтворюють історію змін
Лікар уточнює, коли симптоми з’явилися вперше, якими вони були, хто їх помітив, чи наростали поступово, чи виникли після інсульту, травми або гострого захворювання. Важливо знати, чи змінюється стан протягом дня, чи відбуваються епізоди раптового погіршення, які є нові труднощі у звичайному житті.
Краще описувати конкретні події: людина сплатила той самий рахунок двічі, загубилася на знайомій вулиці, перестала правильно приймати ліки, забула послідовність приготування страви або припинила складні професійні завдання. Такі приклади допомагають зрозуміти, які функції порушені та як це впливає на самостійність.
Запитують про освіту, мову спілкування, професію, попередній когнітивний рівень, хронічні хвороби, інсульти, черепно-мозкові травми, депресивні симптоми, проблеми зі сном, вживання алкоголю, судинні ризики, сімейні випадки раннього когнітивного погіршення. Перевіряють також недавні госпіталізації, інфекції та зміни лікування.
За можливості та за згодою людини лікар отримує інформацію від близького спостерігача. Деякі порушення малопомітні на короткому прийомі, а частина людей недооцінює зміни. NICE рекомендує збирати анамнез від самого пацієнта та, коли це можливо, від особи, яка добре знає його повсякденний стан.
Як оцінюють повсякденну самостійність
Лікар досліджує інструментальні дії: управління грошима, покупки, приготування їжі, приймання ліків, користування телефоном, транспортом і планування зустрічей. Ці навички часто потребують уваги, пам’яті та виконавчих функцій одночасно, тому іноді порушуються раніше, ніж основне самообслуговування.
Окремо оцінюють базові можливості — одягання, гігієну, харчування та пересування. Слід з’ясувати причину труднощів. Наприклад, артрит, поганий зір або відсутність навички користування електронними пристроями не є доказами деменції.
Близькі часто поступово компенсують зміни: беруть на себе оплату рахунків, готують ліки, нагадують про важливі справи. Тому питання «чи може людина це робити?» доповнюють питанням «скільки допомоги тепер потрібно порівняно з раніше?». Саме цей контекст допомагає розмежувати легкий когнітивний розлад і деменцію.
Когнітивні тести: MoCA, MMSE, Mini-Cog
Коротке тестування оцінює різні домени: орієнтацію, увагу, пам’ять, мовлення, планування, зорово-просторові навички. Використовують валідовані методики, серед яких Монреальська шкала когнітивної оцінки (MoCA), коротка шкала оцінки психічного стану (MMSE), Mini-Cog та інші інструменти, придатні для конкретної ситуації.
Результат скринінгу є вимірюванням виконання певних завдань, а не діагнозом. На бал впливають освіта, мова, культура, слух, зір, втома, депресія, тривога, біль, медикаменти та умови тестування. Тлумачити показники потрібно за нормами відповідної версії й з урахуванням анамнезу.
Нормальний результат короткого тесту не виключає ранню деменцію, особливо за високого попереднього когнітивного рівня або нетипової форми захворювання. NICE NG97 прямо застерігає від виключення деменції лише за нормальним скринінговим балом.
За суперечливих або складних результатів потрібне поглиблене нейропсихологічне обстеження. Воно порівнює різні когнітивні функції, допомагає визначити характер порушень, сильні сторони людини та потребу в підтримці. Клінічна настанова щодо валідованих методик розглядає їх як доповнення до загальної діагностичної оцінки.
Онлайн-тести й короткі самостійні вправи можуть привернути увагу до труднощів, але не замінюють професійне тестування й аналіз повсякденного функціонування.
Неврологічний, фізичний і психічний стан
Лікар оцінює загальне здоров’я, тиск, серцево-судинні чинники, харчування, стан органів чуття та ознаки супутніх хвороб. Неврологічний огляд може включати ходу, рівновагу, рухи, тонус м’язів, координацію, мовлення і можливі осередкові симптоми.
Оцінювання психічного стану охоплює депресію, тривогу, апатію, порушення сну, поведінкові зміни та можливі психотичні прояви. У певних випадках характер рухових симптомів чи коливань уваги допомагає розрізнити нейродегенеративні синдроми. Докладніше про поведінкові й психологічні прояви деменції.
Депресія може супроводжуватися скаргами на пам’ять, уповільненням мислення і труднощами концентрації. Проте депресія й нейродегенеративне захворювання можуть співіснувати. Діагностика має враховувати обидві можливості й зміни після лікування супутніх станів.
Які аналізи крові призначають
Докладний клінічний огляд потенційно коригованих станів наведено у статті «Причини когнітивного погіршення, які можна лікувати».
Базові дослідження потрібні для пошуку станів, які можуть погіршувати когнітивні функції або ускладнювати лікування. Залежно від анамнезу й огляду визначають загальний аналіз крові, електроліти, глюкозу, показники роботи нирок і печінки, кальцій, тиреотропний гормон, вітамін B12 та інші клінічно обґрунтовані показники.
Стандарт МОЗ України і міжнародні рекомендації для спеціалізованої допомоги розглядають лабораторне обстеження як частину загального діагностичного процесу. Воно не замінює історію змін і когнітивне оцінювання.
Додаткові інфекційні, імунологічні, гормональні або токсикологічні тести призначають відповідно до показань. Їх не слід замовляти як універсальний набір для будь-якої скарги на пам’ять. Навіть виявлений дефіцит B12 або гіпотиреоз не завжди пояснює всю клінічну картину: можливе співіснування кількох патологій.
Після лікування коригованої причини когнітивні функції оцінюють знову. Покращення може бути частковим або значним залежно від захворювання та часу його перебігу; наявність потенційно виліковного стану сама по собі не гарантує повного відновлення пам’яті.
Перегляд препаратів і взаємодій
Потрібно повідомити лікаря про рецептурні та безрецептурні препарати, снодійні, заспокійливі, деякі засоби проти алергії та добавки. Ліки з вираженою седативною або антихолінергічною дією можуть погіршувати увагу, спричиняти сонливість і збільшувати ризик сплутаності чи падінь, особливо за одночасного приймання багатьох препаратів.
Лікар оцінює призначення, дози й нещодавні зміни. Самостійне різке припинення тривало прийманих препаратів, зокрема певних седативних засобів, може бути небезпечним. NICE радить розглядати вплив ліків та сенсорні порушення до остаточного висновку щодо деменції.
МРТ і КТ: навіщо досліджують структуру мозку
Різні можливості та обмеження нейровізуалізації розглянуто у матеріалі «МРТ, КТ та інші обстеження при підозрі на деменцію».
МРТ та КТ допомагають виявити судинні ураження, інсульти, крововиливи, об’ємні процеси, гідроцефалію й інші структурні причини. Розподіл атрофії може підтримувати певну діагностичну гіпотезу, але зображення не визначає автоматично клінічний синдром.
МРТ зазвичай детальніше показує мозкову тканину й дрібні судинні зміни, а КТ може бути альтернативою за протипоказань або недоступності МРТ. Вибір залежить від клінічної мети, безпеки й можливостей людини. NICE NG97 рекомендує структурну нейровізуалізацію для виключення деяких коригованих причин та допомоги в уточненні підтипу, за винятком ситуацій, коли діагноз і причина вже достатньо встановлені.
Опис «вікова атрофія», «судинні вогнища» або «зменшення об’єму» у результаті дослідження не є рівнозначним діагнозу деменції. Розмір та розташування змін, симптоми й перебіг мають оцінюватися разом. Відносно нормальна МРТ також не виключає ранню хворобу Альцгеймера.
Додаткові дослідження за складної діагностичної картини
Якщо причина залишається незрозумілою і її уточнення може вплинути на лікування, розглядають розширене нейропсихологічне тестування, дослідження спинномозкової рідини на амілоїдні й тау-маркери, певні методи позитронно-емісійної томографії та інші спеціалізовані методики.
Для підозри на деменцію з тільцями Леві можуть бути корисними окремі дослідження дофамінергічних систем, для складних лобно-скроневих синдромів — функціональна нейровізуалізація. Показання до цих методів відрізняються. NICE наголошує, що додаткові тести доцільні, коли результат здатний змінити ведення пацієнта.
Аналіз ліквору потребує оцінки показань і протипоказань до люмбальної пункції. Навіть коли біомаркер свідчить про певну патологію, він не показує безпосередньо ступінь повсякденної незалежності. Біологічні критерії хвороби Альцгеймера 2024 року відокремлюють біологічний процес від клінічного синдрому.
Аналіз крові на біомаркери хвороби Альцгеймера
Детальне порівняння клінічного застосування аналізів крові, досліджень ліквору й амілоїдної ПЕТ наведене в матеріалі «Біомаркери хвороби Альцгеймера».
Сучасні лабораторні методи можуть вимірювати фосфорильований тау-білок, зокрема p-tau217, та співвідношення амілоїдних пептидів. Точність залежить від конкретного тесту, лабораторії, порогових значень і групи пацієнтів. Не кожний комерційний тест має достатню валідацію.
Клінічна настанова Асоціації Альцгеймера 2025 року стосується пацієнтів з об’єктивним когнітивним порушенням, яких обстежують у спеціалізованих закладах з підозрою на патологію Альцгеймера. Для тесту попереднього відбору прийнято мінімальні характеристики чутливості 90% і специфічності 75%; для тесту, здатного замінити ліквор чи амілоїдну ПЕТ за відповідних умов, — щонайменше 90% за обома показниками. Рекомендації умовні, із низькою визначеністю доказів.
Позитивний результат у людини з малою попередньою ймовірністю патології має інше значення, ніж у спеціально відібраного пацієнта. Біомаркерний аналіз крові не є універсальним скринінгом деменції та не замінює лікарського оцінювання.
Коли потрібне генетичне тестування
Більшості людей із підозрою на деменцію генетичний аналіз для звичайного клінічного висновку не потрібен. Генотипування APOE не застосовують як самостійний тест для встановлення хвороби Альцгеймера, що прямо зазначено у NICE NG97.
Генетичне консультування може бути доцільним за незвично раннього початку, виразної сімейної історії в кількох поколіннях або ознак спадкового неврологічного синдрому. Перед аналізом обговорюють діагностичну користь, можливі результати, наслідки для родичів, конфіденційність і добровільність.
Як встановлюють конкретну причину деменції
Хвороба Альцгеймера часто проявляється поступовими труднощами засвоєння нової інформації, проте можливі також мовні, зорово-просторові й інші варіанти. Висновок ґрунтується на перебігу, профілі порушень і за потреби біомаркерах. Докладніше — про деменцію при хворобі Альцгеймера.
Судинна деменція пов’язана з цереброваскулярним захворюванням і може супроводжуватися уповільненням мислення, порушенням уваги, планування, ходи або наслідками інсульту. Саме зображення судинних змін без відповідної клінічної картини не доводить їх як єдину причину. Окремо розглянуто судинну деменцію.
Для деменції з тільцями Леві можуть бути характерними коливання уваги й пильності, повторювані зорові галюцинації, паркінсонізм і порушення поведінки під час швидкого сну. Важливо враховувати особливу чутливість частини пацієнтів до певних антипсихотичних препаратів. Докладніше — деменція з тільцями Леві.
Лобно-скронева дегенерація нерідко починається зі змін поведінки, соціальних навичок, самоконтролю або мовлення, тоді як пам’ять на ранніх етапах може бути відносно збереженою. Описано лобно-скроневу деменцію та її клінічні варіанти.
Для деменції при хворобі Паркінсона значуща послідовність розвитку рухових і когнітивних симптомів. У багатьох пацієнтів причини можуть бути змішаними: наприклад, одночасно існувати нейродегенеративна й судинна патологія.
Диференційна діагностика: що може нагадувати деменцію
Депресія, виражені порушення сну, апное сну, несприятливий вплив ліків, хронічні захворювання, дефіцит вітаміну B12, розлади роботи щитоподібної залози, вживання алкоголю, сенсорні труднощі та наслідки судинних подій можуть викликати або посилювати проблеми пам’яті й уваги.
Окремого оцінювання потребують гідроцефалія, посттравматичні стани, епілептичні прояви, запальні, інфекційні чи інші рідкісні захворювання за відповідних клінічних ознак. Нормотензивна гідроцефалія інколи поєднує порушення ходи, сечовипускання й мислення, але сама така комбінація не встановлює діагнозу без спеціалізованої оцінки.
Термін «оборотна деменція» не означає гарантованого повного одужання. Лікування певної причини може покращити когнітивний стан, але результат залежить від захворювання, тривалості порушень та супутніх процесів. Коригована патологія може співіснувати з нейродегенеративною.
Швидкопрогресуюче погіршення і невідкладна діагностика
Алгоритм пошуку причин нетипово швидкого погіршення докладно описано у статті «Швидкопрогресуюча деменція: причини та невідкладна діагностика».
Раптова зміна свідомості, нова слабкість кінцівки, порушення мовлення, судоми, різке зниження пильності або інші гострі неврологічні ознаки потребують невідкладної медичної допомоги. Такі прояви не слід пояснювати поступовою деменцією без оцінювання гострих причин.
Погіршення когнітивного стану впродовж тижнів або кількох місяців потребує прискореної спеціалізованої діагностики. Серед можливих причин — інфекційні, аутоімунні, запальні, метаболічні, пухлинні та пріонні захворювання. За показаннями використовують МРТ, дослідження ліквору, електроенцефалографію й інші тести. NICE рекомендує направляти людей із підозрою на швидкопрогресуючу деменцію до служби з необхідними діагностичними можливостями.
Гострий делірій іноді проявляється тихою загальмованістю й сонливістю, а не збудженням. Для оцінки делірію у відповідних клінічних ситуаціях NICE рекомендує інструмент 4AT; остаточний висновок і лікування причини залишаються завданням медичних фахівців.
Діагностика в молодшому віці
Когнітивні розлади, що почалися до 65 років, можуть проявлятися насамперед змінами професійної роботи, особистості, соціальної поведінки чи мовлення. Відсутність типової скарги на пам’ять не виключає значущого розладу. Обстеження враховує попередній високий рівень функціонування, нетипові причини та сімейну історію.
Молодший вік не свідчить автоматично про спадкове захворювання, проте незвично ранній початок у поєднанні з характерним сімейним анамнезом може бути підставою для спеціалізованого генетичного консультування.
Якщо людина не хоче проходити обстеження
Відмова може бути пов’язана зі страхом діагнозу, невдалим попереднім досвідом, різним розумінням змін або порушенням критичної оцінки власного стану. Корисніше говорити про конкретні повсякденні труднощі, можливість перевірити лікувальні причини й зберегти незалежність, ніж сперечатися через назву захворювання.
Почати можна із сімейного лікаря, обговоривши сон, зір, слух, ліки та інші медичні чинники. Близькі можуть підготувати фактичні спостереження, зберігаючи повагу до приватності та права людини брати участь у рішеннях. Сам факт когнітивної скарги не позбавляє її здатності ухвалювати рішення.
Як повідомляють і документують діагноз
Клінічний висновок має вказувати наявні порушення, ступінь функціонального впливу, встановлений синдром, найімовірнішу або підтверджену причину, супутні стани й те, що ще потрібно з’ясувати. Якщо причина залишається невизначеною, це повідомляють прямо з планом подальших кроків.
Рекомендації Асоціації Альцгеймера щодо розкриття діагнозу радять пояснювати людині та за її згодою близьким тяжкість синдрому, причину, лікувальні можливості, очікування, питання безпеки й доступні ресурси підтримки. Повідомлення має відбуватися зрозумілою мовою з можливістю поставити запитання.
Результат діагностики повинен завершуватися конкретним маршрутом спостереження, а не лише словами «атрофія мозку» чи «погана пам’ять».
Що робити після встановлення причини
План допомоги залежить від етіології, ступеня порушень і супутніх ризиків. Він може передбачати контроль серцево-судинних факторів, лікування депресії та інших захворювань, перегляд ліків, підтримку побутової самостійності, адаптацію середовища й допомогу родині.
При окремих формах деменції використовують симптоматичні препарати за показаннями. Антиамілоїдна терапія стосується відібраних пацієнтів із підтвердженою патологією Альцгеймера на ранніх симптоматичних стадіях там, де таке застосування дозволене та доступне. Вона потребує перевірки критеріїв придатності, обговорення очікуваної користі, ризиків пов’язаних з амілоїдом змін на МРТ, зокрема набряку й крововиливів, а також регулярного контролю. Сам діагноз «деменція» не є показанням до цих препаратів.
Безпеку керування автомобілем, користування побутовими приладами, фінансових рішень і приймання ліків оцінюють індивідуально, пов’язуючи рекомендації з реальними функціональними ризиками. План має підтримувати максимально можливу автономію людини та визначати терміни повторного огляду.
Як підготуватися до прийому
Запишіть кілька конкретних епізодів змін, дати їх появи й наслідки для повсякденних справ. Візьміть попередні медичні виписки, результати обстежень, список ліків із дозуванням, інформацію про інсульти, травми й хронічні захворювання.
За згоди пацієнта запросіть близького співрозмовника, який знає його попередній рівень самостійності. Подбайте про окуляри, слуховий апарат та зручну мову спілкування. Варто повідомити про втому, біль, тривогу чи інші умови, що можуть вплинути на когнітивне тестування.
Запитайте лікаря, які функції порушені, чи є достатні дані для встановлення синдрому, які альтернативні причини перевірено, навіщо потрібне конкретне дослідження, хто координуватиме лікування та за яких симптомів необхідно звернутися раніше.
Поширені запитання про діагностику деменції
Чи є один тест, який точно встановлює деменцію?
Ні. Деменція — клінічний синдром, який визначають за когнітивним зниженням і впливом на незалежність. Біомаркери можуть допомогти встановити конкретну патологію, але не замінюють комплексної клінічної оцінки.
До кого звертатися спочатку?
Зазвичай починають із сімейного лікаря. За підозри на деменцію організовують спеціалізовану консультацію невролога чи психіатра відповідно до чинного українського стандарту.
Нормальний MoCA або MMSE виключає деменцію?
Ні. Потрібні анамнез, функціональна оцінка і, за потреби, поглиблене тестування. Нормальний короткий результат не виключає ранній чи нетиповий когнітивний розлад.
Чи кожному потрібна МРТ?
Структурна візуалізація часто корисна для пошуку причин та уточнення підтипу. Вибір між МРТ і КТ залежить від клінічної ситуації, протипоказань та доступності. NICE передбачає індивідуальне рішення.
Чи може депресія викликати проблеми з пам’яттю?
Так. Вона може погіршувати концентрацію й запам’ятовування. Проте депресія та нейродегенеративне захворювання можуть співіснувати, тому лікар оцінює обидві можливості.
Чи завжди легкий когнітивний розлад переходить у деменцію?
Ні. Можливі різні траєкторії. Важливі причина, супутні стани, спостереження й повторне оцінювання.
Чи варто робити біомаркери крові без скарг на пам’ять?
Рекомендації щодо цих тестів стосуються певних пацієнтів з об’єктивними когнітивними порушеннями в спеціалізованій допомозі. Вони не встановлюють універсальне рутинне тестування безсимптомних людей. Наукова настанова 2025 року наголошує на клінічному контексті.
Що робити за раптової сплутаності?
Необхідне невідкладне медичне оцінювання. Гостра зміна може означати делірій, інсульт, інфекцію або інший небезпечний стан навіть у людини з уже встановленою деменцією.
Пов’язані статті
Джерела
Atri, A., et al. (2025). The Alzheimer’s Association clinical practice guideline for the diagnostic evaluation, testing, counseling, and disclosure of suspected Alzheimer’s disease and related disorders: Executive summary of recommendations for primary care. Alzheimer’s & Dementia. Повний текст.
Atri, A., et al. (2025). The Alzheimer’s Association clinical practice guideline: Validated clinical assessment instruments. Alzheimer’s & Dementia. PubMed.
Dickerson, B. C., et al. (2025). The Alzheimer’s Association clinical practice guideline: Executive summary of recommendations for specialty care. Alzheimer’s & Dementia. Повний текст.
Jack, C. R., Jr., et al. (2024). Revised criteria for diagnosis and staging of Alzheimer’s disease: Alzheimer’s Association Workgroup. Alzheimer’s & Dementia. DOI.
National Institute for Health and Care Excellence. (2010, чинна редакція). Delirium: prevention, diagnosis and management in hospital and long-term care. CG103. Офіційні рекомендації.
National Institute for Health and Care Excellence. (2018, чинна редакція). Dementia: assessment, management and support for people living with dementia and their carers. NG97. Офіційні рекомендації.
Palmqvist, S., Whitson, H. E., et al. (2025). Alzheimer’s Association clinical practice guideline on the use of blood-based biomarkers in the diagnostic workup of suspected Alzheimer’s disease within specialized care settings. Alzheimer’s & Dementia. Повний текст.
Державний експертний центр МОЗ України. (2025). Діагностика та лікування деменцій та легких когнітивних розладів: клінічна настанова, заснована на доказах. Офіційне джерело.
Міністерство охорони здоров’я України. (2025). Стандарт медичної допомоги «Деменції та легкі когнітивні розлади», наказ № 1663 від 03.11.2025. Офіційне джерело.