Делірій: що це, ознаки, причини та чому потрібна термінова медична оцінка
Оновлено: 5 днів тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 липня 2023 · Редакційна політика
Делірій — це гострий клінічний синдром, за якого протягом годин або кількох днів виникає нове порушення уваги й усвідомлення, а стан помітно коливається протягом доби. До нього можуть приєднуватися дезорієнтація, порушення пам’яті та мислення, зміни мовлення, сприйняття, сну і психомоторної активності. Саме гострий початок і коливальний перебіг відрізняють делірій від більшості хронічних когнітивних станів. Таке визначення узгоджується з чинним українським стандартом медичної допомоги, де делірій описано як синдром раптового порушення уваги та/або усвідомлення з новим когнітивним дефіцитом, а також із сучасним оглядом Wilson та співавт..
Раптова сплутаність свідомості, різка зміна поведінки або незвична сонливість у людини, яка ще вчора була у своєму звичному стані, потребують термінової медичної оцінки. Делірій може бути проявом інфекції, гіпоксії, метаболічного порушення, побічної дії або взаємодії ліків, інтоксикації чи синдрому відміни, гострого неврологічного захворювання, тяжкого болю, зневоднення або іншої медичної причини. Завдання полягає не лише в тому, щоб розпізнати синдром, а й швидко знайти причину, яка його спричинила.
Якщо людина раптово стала дезорієнтованою, не може підтримувати контакт, має виражену задишку, судоми, нову слабкість або асиметрію обличчя, сильний головний біль, була травма голови, є підозра на отруєння чи тяжкий синдром відміни, різко знизився рівень свідомості або поведінка створює безпосередню небезпеку, потрібна екстрена допомога. В Україні можна телефонувати 103 або 112; ці номери для екстреної медичної допомоги підтверджені Державною службою України з надзвичайних ситуацій.
Що таке делірій
Делірій описує не одну конкретну хворобу, а тип гострої мозкової дисфункції, яка виникає через фізіологічну або медичну причину. У людини порушується здатність спрямовувати, утримувати й перемикати увагу, орієнтуватися в ситуації та стабільно обробляти інформацію. Стан часто змінюється хвилеподібно: вранці людина може відповідати досить зв’язно, через кілька годин — втрачати нитку розмови, а ввечері — не розуміти, де перебуває.
В українській клінічній нормативній базі критерії делірію прямо наведені, зокрема, у чинному стандарті медичної допомоги «Діагностика та лікування хвороби Паркінсона», затвердженому наказом МОЗ України № 389 від 23 березня 2026 року. Додаток 9 стандарту наголошує на раптовому початку, коливальному перебігу, порушенні уваги та/або усвідомлення, новому когнітивному дефіциті й необхідності встановити фізіологічну причину. Сам стандарт має статус чинного в Реєстрі Державного експертного центру МОЗ України.
Делірій входить до ширшого клінічного поля нейрокогнітивних розладів, але має окремий гострий пошуковий і клінічний намір. Раптове погіршення уваги протягом годин або днів не слід пояснювати лише віком, «нервами», характером, стресом чи вже відомою деменцією.
Ключові ознаки делірію
Найважливіша ознака — нова зміна порівняно зі звичним станом людини. Для лікаря дуже цінна інформація від родичів або доглядальників: коли саме з’явилися зміни, якою людина була кілька днів тому, чи може вона зазвичай самостійно орієнтуватися, спілкуватися, приймати ліки та виконувати повсякденні справи.
• Гострий початок. Симптоми виникають протягом годин або кількох днів, а не поступово протягом місяців чи років.
• Коливальний перебіг. Вираженість симптомів змінюється протягом дня; коротке «прояснення» не виключає делірій.
• Порушення уваги. Людині складно стежити за розмовою, утримувати тему, виконувати прості послідовні інструкції або перемикати увагу.
• Зміна усвідомлення та орієнтації. Людина може не розуміти, де вона, який зараз день, що відбувається, або неправильно інтерпретувати оточення.
• Додаткові когнітивні зміни. Можливі порушення короткочасної пам’яті, мислення, мовлення, просторової орієнтації та сприйняття.
• Зміни циклу сон–неспання. Частими є нічне безсоння, денна сонливість, фрагментований сон або «переплутані» день і ніч.
• Зміни психомоторної активності. Людина може бути збудженою і неспокійною або, навпаки, незвично повільною, тихою та сонливою.
Гіперактивний, гіпоактивний і змішаний делірій
Гіперактивний варіант помітити простіше: людина метушиться, намагається кудись піти, висмикує катетери, тривожиться, може бути агресивною або переживати яскраві ілюзії чи галюцинації. Проте поведінкове збудження не є обов’язковою умовою делірію.
Гіпоактивний делірій проявляється сонливістю, уповільненням, зменшенням мовлення, байдужістю до оточення, слабкою ініціативою та зниженим рівнем активності. Саме через «тихий» вигляд його легко сприйняти як втому, депресію або звичайну слабкість після хвороби. У критично хворих пацієнтів гіпоактивні та змішані форми є дуже поширеними; систематичні огляди показують, що моторний підтип не можна визначати лише за одним коротким спостереженням.
Змішаний делірій означає, що гіперактивні та гіпоактивні прояви чергуються. Наприклад, людина може бути сонливою вдень, а вночі ставати різко неспокійною й дезорієнтованою.
Чому делірій потребує термінової медичної оцінки
Делірій є сигналом гострої зміни роботи мозку. Він часто виникає на тлі станів, які потребують швидкого лікування: інфекції та сепсису, нестачі кисню, порушення рівня глюкози або електролітів, гострої недостатності органів, побічної дії ліків, кровотечі, інсульту, судом, менінгіту чи енцефаліту, інтоксикації, синдрому відміни алкоголю або седативних препаратів. У старших або дуже вразливих людей навіть відносно невеликий фізіологічний стресор може спровокувати делірій.
Терміновість визначається не лише вираженістю сплутаності. Тиха сонлива людина з гіпоактивним делірієм може бути не менш серйозно хворою, ніж людина із збудженням. Нове порушення уваги й усвідомлення саме по собі є підставою шукати медичну причину.
Коли викликати 103 або 112
Екстрена допомога потрібна негайно, якщо гостра сплутаність поєднується хоча б з однією з таких ознак:
• різке зниження рівня свідомості, неможливість розбудити людину або підтримувати з нею контакт;
• нова слабкість у руці чи нозі, асиметрія обличчя, порушення мовлення, раптовий сильний головний біль або інші ознаки можливого інсульту;
• судоми, повторні епізоди непритомності або підозра на нещодавній напад;
• тяжка задишка, посиніння, дуже низька сатурація за наявності пульсоксиметра, біль у грудях або ознаки шоку;
• висока температура з різким погіршенням загального стану, ознаки тяжкої інфекції або сепсису;
• травма голови, особливо якщо людина приймає антикоагулянти або після травми стала сонливою чи дезорієнтованою;
• підозра на передозування, отруєння, тяжку гіпоглікемію або небезпечний синдром відміни алкоголю чи седативних препаратів;
• поведінка, через яку людина не може залишатися в безпеці, намагається вистрибнути з вікна, вийти на дорогу, вириває життєво необхідні пристрої або становить безпосередню небезпеку собі чи іншим.
Якщо гостра зміна є менш драматичною, медичну оцінку все одно не варто переносити «на кілька днів, щоб подивитися». Делірій може коливатися, і тимчасове покращення не доводить, що причина минула.
Основні причини та фактори ризику
Найзручніше розрізняти схильність і провокувальний чинник. Вразлива нервова система потребує меншого навантаження для розвитку делірію. Саме тому одна й та сама інфекція може спричинити делірій у людини з деменцією або тяжкою соматичною хворобою і не спричинити його в іншої людини.
Фактори, що підвищують вразливість
• старший вік і крихкість;
• вже наявні когнітивні порушення або деменція;
• тяжке гостре або хронічне захворювання;
• порушення зору чи слуху, особливо без окулярів або слухового апарата;
• попередні епізоди делірію;
• велика кількість ліків, особливо препаратів із седативними або антихолінергічними ефектами;
• недостатнє харчування, зневоднення, обмежена рухливість, недосипання.
Що може спровокувати делірій
Інфекції. Делірій може виникати при пневмонії, інфекціях сечовивідних шляхів, сепсисі, менінгіті, енцефаліті та інших інфекційних станах. Водночас сам факт позитивного аналізу сечі у старшої людини ще не пояснює делірій автоматично: лікар оцінює весь клінічний контекст.
Гіпоксія та порушення кровообігу. Нестача кисню, тяжка серцева або дихальна недостатність, шок, виражена анемія та інші стани, що погіршують доставку кисню до мозку, можуть провокувати гостру мозкову дисфункцію.
Метаболічні та ендокринні порушення. Значні зміни натрію, кальцію, глюкози, функції нирок або печінки, кислотно-лужного стану та інші системні порушення можуть бути причиною делірію.
Лікарські засоби. Ризик можуть підвищувати препарати з антихолінергічною дією, опіоїди, бензодіазепіни та інші седативні засоби, деякі кортикостероїди, протипаркінсонічні та інші психоактивні препарати, а також взаємодії між ліками. Це не означає, що призначений препарат потрібно самостійно скасувати: раптова відміна деяких засобів сама здатна спричинити тяжкий стан.
Інтоксикація та синдром відміни. Делірій може виникати через алкоголь, інші психоактивні речовини, токсини або різку відміну після фізичної залежності. Алкогольний абстинентний делірій є окремим небезпечним сценарієм і потребує медичного лікування, а не домашнього «перечікування».
Неврологічні причини. Інсульт, внутрішньочерепний крововилив, черепно-мозкова травма, епілептичний напад або безсудомний епілептичний статус, запалення центральної нервової системи та інші гострі неврологічні стани можуть проявлятися делірієм.
Операція та критичний стан. Після великих операцій і в реанімації ризик зростає через поєднання тяжкості хвороби, анестезії, болю, порушення сну, іммобілізації, медичних процедур і медикаментозного навантаження. В українському контексті окремий протокол «Біль, тривога і делірій» входить до нових клінічних протоколів за темою «Бойова травма», затверджених наказом МОЗ України № 253 від 13 лютого 2025 року; його сфера стосується саме бойової травми й не замінює загальної клінічної оцінки делірію.
Біль, затримка сечі, закреп, зневоднення, недоїдання, тривала нерухомість і тяжке порушення сну можуть виступати додатковими провокувальними чинниками, особливо в госпіталізованих пацієнтів. У конкретної людини причин часто кілька одночасно.
Делірій і деменція: як їх розрізняють
Делірій і деменція можуть мати спільні прояви — дезорієнтацію, порушення пам’яті, труднощі з мовленням і поведінкові зміни. Відмінність визначають передусім часовий профіль і увага.
Для делірію типовими є початок за години або дні, виражене порушення уваги та коливання стану протягом доби. Для більшості деменцій типовий поступовий розвиток протягом місяців або років. Проте людина з деменцією може додатково розвинути делірій — це називають делірієм на тлі деменції.
Нова різка зміна в людини з уже встановленою деменцією не повинна автоматично пояснюватися «прогресуванням деменції». NICE рекомендує, якщо клінічно складно відрізнити делірій від деменції або йдеться про їх поєднання, спочатку вести стан як делірій, тобто шукати й лікувати гостру причину.
Делірій, марення і психоз — різні поняття
В українській мові термінологічна плутанина особливо небезпечна через невдалі переклади англійського слова delirium як «марення». Марення — це стійке хибне переконання, яке людина переживає як реальне. Делірій — гострий синдром порушення уваги й усвідомлення. Марення може бути одним із симптомів делірію, але не визначає його.
Галюцинації також можуть виникати при делірії, особливо зорові, однак їх відсутність не виключає стан. Первинний психотичний розлад зазвичай не пояснює типову гостру коливальну неуважність із медичним тригером. Раптові психотичні симптоми у старшої людини або тяжко хворого пацієнта потребують насамперед виключення медичних причин.
Як медики оцінюють делірій
Діагностика починається з клінічної історії та порівняння з базовим станом. Лікар з’ясовує точний час початку симптомів, перебіг протягом доби, наявні захворювання, операції й травми, список усіх рецептурних і безрецептурних ліків, алкоголь та інші речовини, зміни дозувань, сон, харчування, біль і недавні інфекції.
Оцінюють життєві показники, насичення крові киснем, рівень глюкози за показаннями, неврологічний і загальний фізикальний статус. Лабораторні дослідження, електрокардіографію, візуалізацію мозку, електроенцефалографію, люмбальну пункцію та інші тести призначають не «за списком для делірію», а відповідно до клінічної підозри. Єдиного аналізу крові або сканування, яке саме по собі підтверджує делірій, немає.
4AT — швидка клінічна оцінка, а не домашній діагноз
Для швидкого виявлення делірію NICE рекомендує 4AT у більшості відповідних клінічних ситуацій, а в інтенсивній терапії — спеціалізовані інструменти CAM-ICU або ICDSC. 4AT оцінює рівень бадьорості, коротку орієнтацію, увагу та гостру зміну або коливання стану.
Систематичний огляд і метааналіз Tieges та співавт. у госпіталізованих старших дорослих показав добру діагностичну точність 4AT. Водночас позитивний результат скринінгу не встановлює причину і не замінює клінічний діагноз. Самостійне проходження тесту в інтернеті не дає підстав робити висновок «делірій є» або «делірію немає».
Як лікують делірій
Основний принцип лікування — знайти й усунути причину або поєднання причин. Антибіотик потрібен лише тоді, коли є бактеріальна інфекція, корекція глюкози — коли виявлено відповідне порушення, киснева підтримка — за показаннями при гіпоксії, зміна ліків — коли це клінічно обґрунтовано. Тому універсальної «таблетки від делірію» немає.
Лікування причини
Команда може коригувати інфекцію, гіпоксію, зневоднення, електролітні та метаболічні порушення, біль, затримку сечі або закреп, переглядати медикаменти, лікувати синдром відміни за відповідним протоколом, оцінювати можливий інсульт, судоми чи іншу неврологічну причину. Саме етіологічна оцінка визначає тактику.
Підтримувальні немедикаментозні заходи
Підтримка орієнтації й нормального циклу дня та ночі є частиною лікування. NICE рекомендує ефективну комунікацію, повторне орієнтування, пояснення того, де людина перебуває і що відбувається, заспокоєння та залучення родини або доглядальників.
Корисними в лікарняному середовищі можуть бути годинник і календар у полі зору, денне світло, мінімізація непотрібного нічного шуму, окуляри та слухові апарати, якщо людина ними користується, рання безпечна мобілізація, адекватне харчування й гідратація за медичним планом, лікування болю та уникнення непотрібних катетерів і фізичних обмежень.
Старий підхід «покласти людину в ліжко й не давати вставати» не є універсальним лікуванням делірію. Нерухомість сама може погіршувати стан і функціональне відновлення; рівень активності визначають за безпекою, основною хворобою та рекомендаціями медичної команди.
Чи потрібні антипсихотичні препарати
Антипсихотики не лікують основну причину делірію і не повинні використовуватися як автоматична відповідь на будь-яку сплутаність. У метааналізі рандомізованих досліджень критично хворих дорослих Carayannopoulos та співавт. антипсихотики не покращили кількість днів без делірію або коми, смертність, тривалість штучної вентиляції чи перебування в лікарні порівняно з плацебо.
Клінічні рекомендації допускають короткочасне симптоматичне застосування певних препаратів у вузьких ситуаціях — наприклад, коли людина через тяжке збудження переживає виражений дистрес або становить ризик для себе чи інших, а словесне заспокоєння та інші нефармакологічні заходи не спрацювали. Рішення враховує вік, серцевий ритм, супутні хвороби, ризик побічних ефектів і такі стани, як хвороба Паркінсона або деменція з тільцями Леві. Самостійно давати людині седативні чи антипсихотичні засоби небезпечно.
Бензодіазепіни також не є універсальним лікуванням делірію. Вони мають специфічну роль, зокрема при певних синдромах відміни та окремих неврологічних ситуаціях, але в інших випадках можуть посилювати сплутаність. Вибір препарату залежить від причини, а не від самого факту дезорієнтації.
Чи можна запобігти делірію
Частині епізодів у лікарні можна запобігти або зменшити ризик за допомогою багатокомпонентних заходів: підтримувати орієнтацію, сон, рухливість, гідратацію та харчування, своєчасно лікувати біль і гіпоксію, забезпечувати окуляри та слухові апарати, переглядати ліки й уникати непотрібних інвазивних пристроїв.
Систематичний огляд і метааналіз 2026 року Shaban та співавт. у госпіталізованих людей старшого віку виявив зниження частоти делірію при багатокомпонентних немедикаментозних втручаннях, але автори оцінили визначеність доказів як дуже низьку. Тому правильний висновок полягає в тому, що такі програми мають клінічну підтримку й широко рекомендуються, але величина ефекту залежить від популяції, середовища та якості реалізації.
Скільки триває делірій і які наслідки можливі
Тривалість дуже різна. У частини людей симптоми помітно зменшуються після швидкої корекції причини, у інших відновлення займає дні або тижні, особливо при тяжкій хворобі, похилому віці, деменції чи тривалому перебуванні у відділенні інтенсивної терапії. Навіть після зникнення гострої дезорієнтації можуть певний час зберігатися втома, порушення уваги, пам’яті або сну.
Делірій пов’язаний із гіршими довгостроковими результатами. Метааналіз Goldberg та співавт. показав стійкий зв’язок перенесеного делірію з подальшим когнітивним зниженням. Такий зв’язок не означає, що кожен епізод обов’язково призведе до деменції, але він підкреслює важливість спостереження після гострого стану, особливо якщо когнітивні труднощі не повернулися до попереднього рівня.
Що можуть зробити близькі
Найцінніша допомога родини — дати медичній команді точну інформацію про звичний стан людини та час появи змін.
• Назвіть точний або приблизний час, коли людина востаннє була у своєму звичному стані.
• Підготуйте перелік усіх ліків, добавок, недавніх змін дозування, вживання алкоголю або інших речовин.
• Розкажіть про недавню температуру, кашель, біль, падіння, травми, операції, проблеми із сечовипусканням або випорожненням, зменшення пиття чи їжі.
• Принесіть окуляри, слуховий апарат, зубні протези та звичні допоміжні засоби, якщо це доречно і дозволено в закладі.
• Говоріть спокійно, короткими фразами, регулярно нагадуйте, хто ви, де людина перебуває і що відбувається.
• Не сперечайтеся з галюцинаціями або маренням і не намагайтеся «довести», що людина поводиться нелогічно. Краще визнати її тривогу й повернути увагу до безпечних реальних орієнтирів.
• Не давайте самостійно снодійні, заспокійливі, алкоголь або чужі ліки. Не змушуйте сонливу людину їсти чи пити, якщо є ризик порушення ковтання.
Поширені запитання
Чи може делірій початися раптово за один день?
Так. Саме розвиток протягом годин або кількох днів є однією з центральних характеристик делірію. Якщо психічний стан змінився раптово, потрібна медична оцінка причини.
Чи буває делірій без галюцинацій?
Так. Галюцинації не є обов’язковим симптомом. Делірій може проявлятися переважно неуважністю, дезорієнтацією, сонливістю, уповільненням або коливанням когнітивного стану.
Чи може людина з делірієм виглядати спокійною?
Так. При гіпоактивному делірії людина може бути тихою, малорухливою та сонливою. Спокійна поведінка не означає, що стан безпечний.
Чим делірій відрізняється від деменції?
Делірій зазвичай виникає гостро й коливається, а порушення уваги є вираженим від початку. Деменція зазвичай розвивається поступово. Вони можуть співіснувати, тому раптове погіршення у людини з деменцією оцінюють як можливий делірій.
Чи можна встановити делірій лише за тестом 4AT?
Ні. 4AT допомагає швидко виявити ознаки, сумісні з делірієм, але діагноз і пошук причини потребують клінічного оцінювання. Один результат скринінгу не визначає ні причину, ні лікування.
Чи може стрес сам по собі спричинити делірій?
Психологічний стрес може погіршувати сон, тривогу й адаптацію до госпіталізації, але типовий делірій вимагає пошуку фізіологічної або медичної причини. Пояснювати гостру дезорієнтацію лише «сильним стресом» небезпечно.
Чи мине делірій сам?
Іноді симптоми слабшають, але чекати самовільного одужання небезпечно, тому що причина може потребувати лікування. Навіть якщо стан тимчасово покращився, гостра нова сплутаність потребує медичної оцінки.
Чи буває делірій у молодих людей?
Так. Він частіше трапляється у старших і тяжко хворих людей, але можливий у будь-якому віці при тяжкій інфекції, інтоксикації, синдромі відміни, травмі мозку, судомах, метаболічних порушеннях та інших гострих станах.
Чи потрібно після делірію перевіряти пам’ять і мислення?
Якщо після одужання людина не повернулася до свого звичного когнітивного рівня, варто обговорити подальше оцінювання з лікарем. Гострий період делірію не є оптимальним моментом для висновків про хронічний когнітивний розлад, тому повторна оцінка після стабілізації часто має більше сенсу.