Нейрокогнітивні розлади: що це, основні види та як їх оцінюють
Оновлено: 5 жовт.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 липня 2023 · Редакційна політика
Нейрокогнітивні розлади — це клінічна група станів, у яких виникає набуте зниження когнітивного функціонування порівняно з попереднім рівнем людини. Центральними є не окремі скарги на забудькуватість, а стійка або гостра зміна уваги, виконавчих функцій, навчання й пам’яті, мови, зорово-просторової обробки чи соціального пізнання, яку оцінюють разом із повсякденним функціонуванням і можливими причинами. У DSM-5 нейрокогнітивну рамку побудовано навколо делірію, легкого та великого нейрокогнітивного розладу; великий нейрокогнітивний розлад значною мірою відповідає поняттю деменції, але не вимагає, щоб порушення пам’яті було провідною ознакою. Огляд класифікації DSM-5.
В Україні клінічне оцінювання деменцій і легких когнітивних розладів регламентує чинний Стандарт медичної допомоги МОЗ України, затверджений наказом № 1663 від 3 листопада 2025 року. Він визначає послідовний маршрут оцінювання: скарги й анамнез, функціональний стан, короткі когнітивні тести, огляд, лабораторні дослідження, нейровізуалізацію та, за показаннями, додаткові дослідження. Сам результат тесту не є діагнозом.
Що означає «нейрокогнітивний розлад»
Ключове слово тут — «набуте». Людина вже мала певний рівень когнітивних можливостей, а потім з’явилося помітне зниження. Це відрізняє нейрокогнітивні розлади від нейророзвиткових станів, які формуються в процесі розвитку. Наприклад, розлад дефіциту уваги з гіперактивністю належить до нейророзвиткових розладів і сам по собі не є нейрокогнітивним розладом.
Друга ключова ознака — клінічна значущість. Втома, стрес, недосипання, тривога, біль, гостра хвороба або побічні ефекти ліків можуть тимчасово погіршувати концентрацію чи пам’ять. Такі скарги потребують контекстної оцінки, але не означають автоматично наявність нейрокогнітивного розладу. Діагностична задача полягає в тому, щоб встановити три речі: чи справді є зниження від попереднього рівня, наскільки воно впливає на незалежність у повсякденному житті та що найімовірніше його спричинило.
Саме тому сучасні рекомендації розділяють синдромальний і етіологічний рівні. Спочатку визначають когнітивно-поведінковий профіль і тяжкість функціональних змін, а потім з’ясовують імовірну причину — нейродегенеративну, судинну, травматичну, інфекційну, метаболічну, медикаментозну, змішану або іншу. Такий поетапний підхід лежить в основі рекомендацій DETeCD-ADRD Alzheimer’s Association.
Які когнітивні функції можуть бути порушені
Нейрокогнітивний розлад не зводиться до пам’яті. Клінічно оцінюють профіль змін у кількох доменах. Саме профіль часто підказує, який патологічний процес імовірніший та які повсякденні труднощі слід очікувати.
• Складна увага — здатність утримувати, розподіляти й переключати увагу, працювати з кількома джерелами інформації та зберігати темп обробки.
• Виконавчі функції — планування, постановка цілей, контроль послідовності дій, гальмування неадекватної відповіді, гнучке перемикання між правилами та розв’язання нових задач.
• Навчання і пам’ять — засвоєння нової інформації, відстрочене відтворення, впізнавання, пам’ять на події та факти.
• Мова — добір слів, розуміння, називання, граматична й змістова організація мовлення.
• Перцептивно-моторні та зорово-просторові функції — орієнтування в просторі, розпізнавання просторових відношень, конструктивні дії, узгодження сприйняття і руху.
• Соціальне пізнання — розпізнавання соціальних сигналів, розуміння намірів і емоцій інших людей, регуляція поведінки відповідно до соціального контексту.
Ця багатодоменна модель важлива практично: людина може мати виражені виконавчі, мовні чи зорово-просторові порушення при відносно кращій пам’яті. Тому формула «деменція = втрата пам’яті» є занадто вузькою. Sachdev та співавтори описують саме такий багатодоменний підхід у нейрокогнітивній класифікації.
Основні види нейрокогнітивних розладів
Делірій
Делірій — гострий нейрокогнітивний синдром із порушенням уваги та усвідомлення, який розвивається протягом годин або днів і зазвичай коливається за вираженістю протягом доби. Він може бути гіперактивним, гіпоактивним або змішаним. Делірій часто виникає на тлі гострої соматичної хвороби, інфекції, операції, порушень обміну, інтоксикації або медикаментозних чинників і потребує пошуку причини.
Гостра нова сплутаність, різка зміна уваги, дезорієнтація, незвична сонливість або збудження, що з’явилися протягом годин чи днів, потребують невідкладної медичної оцінки. NICE рекомендує при нових або флуктуючих ознаках проводити спеціальне оцінювання делірію компетентним медичним фахівцем; окремий докладний матеріал ХАБу: «Делірій: що це, ознаки, причини та чому потрібна термінова медична оцінка».
Легкий нейрокогнітивний розлад
При легкому нейрокогнітивному розладі є об’єктивне когнітивне зниження, але основна незалежність у повсякденному житті зберігається. Складні справи можуть вимагати більше часу, зусиль, нагадувань або компенсаційних стратегій. Український стандарт формулює близький критерій для синдрому легкого когнітивного розладу: погіршення розумових функцій порівняно з попереднім станом не повинно бути настільки тяжким, щоб перешкоджати незалежному функціонуванню. Стандарт МОЗ України.
Термін «легкий когнітивний розлад» у клінічних документах, англомовне mild cognitive impairment (MCI) і DSM-поняття mild neurocognitive disorder значною мірою перекриваються, але не є абсолютно тотожними в усіх класифікаціях і дослідницьких традиціях. Для практичного читача важливий спільний принцип: є набутий когнітивний спад, але незалежність ще переважно збережена. Детально це розглянуто в окремій статті «Легкі когнітивні розлади: що це, ознаки, діагностика та ризик деменції».
Великий нейрокогнітивний розлад і деменція
При великому нейрокогнітивному розладі когнітивне зниження вже суттєво заважає незалежності: людині може бути потрібна допомога з керуванням фінансами, прийманням ліків, приготуванням їжі, користуванням транспортом, плануванням складних справ або, на пізніших етапах, із базовими повсякденними діями. У сучасній DSM-рамці великий нейрокогнітивний розлад переважно відповідає поняттю деменції. Окремий canonical матеріал ХАБу: «Деменція: що це, ознаки, причини, діагностика та допомога».
Межа між легким і великим розладом визначається не лише кількістю помилок у тесті. Центральним є функціонування в реальному житті. Український стандарт прямо вказує, що перехід між легким когнітивним розладом і деменцією оцінюють через зміни повсякденних навичок. Стандарт МОЗ України.
Причини: синдром і етіологія — різні рівні діагнозу
«Нейрокогнітивний розлад» описує характер набутого когнітивного порушення, але ще не пояснює його причину. Один і той самий рівень тяжкості може мати різну етіологію, а одна й та сама хвороба може проявлятися різними когнітивними профілями.
• Нейродегенеративні захворювання: хвороба Альцгеймера, хвороба з тільцями Леві, лобно-скронева дегенерація, хвороба Паркінсона, хвороба Гентінгтона та інші.
• Цереброваскулярні ураження: інсульт, множинні інфаркти, ураження дрібних судин та змішані судинно-нейродегенеративні процеси.
• Черепно-мозкова травма та інші набуті ураження мозку.
• Інфекційні, запальні, метаболічні, ендокринні та інші медичні стани, що можуть впливати на мозок і когнітивне функціонування.
• Лікарські засоби, психоактивні речовини, токсичні впливи та їх комбінації — залежно від конкретної клінічної ситуації.
• Змішані причини, особливо в старшому віці, коли одночасно можуть діяти судинні, нейродегенеративні, сенсорні та соматичні чинники.
Клінічно важливо не зводити всі когнітивні скарги до «віку» або «стресу». Так само не слід автоматично називати кожне зниження деменцією. Частина чинників може бути потенційно коригованою або зворотною, тому оцінювання включає пошук супутніх станів, ліків і лабораторних відхилень, які можуть погіршувати когніцію. Український стандарт окремо підкреслює, що деякі причини когнітивного дефіциту можуть мати зворотний характер. Стандарт МОЗ України.
Які ознаки можуть бути приводом для оцінювання
Оцінювання має сенс, коли зміни повторюються, помітно відрізняються від попереднього рівня людини або впливають на складні повсякденні завдання. Найінформативнішою є не одна скарга, а динаміка: що саме змінилося, коли це почалося, як швидко прогресує і що стало важчим у звичайному житті.
• повторні запитання, забування домовленостей або нещодавніх подій, труднощі із засвоєнням нової інформації;
• помилки у фінансах, ліках, рахунках, маршрутах, користуванні звичною технікою;
• втрата послідовності в багатокрокових справах, труднощі з плануванням та організацією;
• помітне сповільнення мислення, нестійка увага, труднощі з перемиканням між задачами;
• нові труднощі з добором слів, розумінням складних висловлювань або підтриманням зв’язної розмови;
• просторові помилки, дезорієнтація в знайомих місцях, труднощі з оцінкою відстані чи розташування предметів;
• виразні зміни соціальної поведінки, суджень, ініціативи, емпатії або контролю імпульсів;
• зниження здатності самостійно виконувати раніше звичні складні справи.
Сучасна настанова Alzheimer’s Association рекомендує починати структуроване оцінювання, якщо когнітивні, поведінкові або функціональні зміни помічає сама людина, близька особа чи клініцист. Наявність скарги не підтверджує діагноз, але є достатньою підставою розібратися в причині.
Як оцінюють нейрокогнітивні розлади
Якісне оцінювання є багаторівневим. Воно поєднує історію змін, спостереження за повсякденним функціонуванням, когнітивне тестування, медичний і неврологічний огляд та, за показаннями, лабораторні, нейровізуалізаційні й біомаркерні дослідження. Жоден окремий елемент не замінює клінічної інтеграції.
1. Розмова з людиною та інформантом
Починають із точного опису змін: дебют, темп, послідовність симптомів, коливання протягом доби, перенесені хвороби, інсульти й травми, психічний стан, сон, слух і зір, уживані ліки та речовини. Інформація близької людини часто потрібна, бо вона допомагає порівняти теперішнє функціонування з попереднім і помітити зміни, які сама людина не відстежує.
В українському стандарті опитування особи, яка доглядає або добре знає пацієнта, передбачене для оцінки функціональної здатності за наявності такої людини і за згодою пацієнта. Стандарт МОЗ України.
2. Оцінка повсякденної незалежності
Для розмежування легкого і великого нейрокогнітивного розладу оцінюють не лише те, чи людина «може» виконати завдання, а як саме вона його виконує: самостійно, повільніше, з помилками, з нагадуваннями, під наглядом чи з прямою допомогою. Особливо інформативні інструментальні повсякденні дії — фінанси, ліки, покупки, транспорт, приготування їжі, зв’язок, документи та організація домашніх справ.
3. Короткі когнітивні тести
Скринінгові та короткі когнітивні тести допомагають виявити профіль, який потребує подальшого аналізу. В Україні стандарт називає MMSE та MoCA серед інструментів короткого оцінювання. Водночас результат треба трактувати разом із віком, освітою, мовою, культурним контекстом, сенсорними чи моторними обмеженнями та клінічною історією. Стандарт МОЗ України.
Низький бал у MoCA або MMSE не є самостійним діагнозом. Нормальний результат також не завжди виключає клінічно значуще порушення, особливо якщо зміни тонкі, людина має високий преморбідний рівень або тест недостатньо чутливий до конкретного профілю. DETeCD-ADRD: валідовані інструменти прямо наголошує, що тестовий бал не слід інтерпретувати ізольовано.
4. Психічний і неврологічний огляд
Когнітивні симптоми можуть співіснувати з депресією, тривогою, психозом, порушеннями сну, сенсорними труднощами, руховими симптомами або наслідками інсульту й травми. Огляд допомагає встановити ширший неврологічний і психічний контекст, помітити ознаки паркінсонізму, вогнищевого дефіциту, порушення ходи, поведінкові зміни та інші підказки щодо етіології.
5. Нейропсихологічне оцінювання
Розгорнуте нейропсихологічне оцінювання потрібне не кожній людині, але воно особливо корисне, коли скарги є, а короткий тест виглядає нормальним; коли профіль нетиповий; коли важливо відокремити вплив освіти, мови, настрою, сенсорних або моторних обмежень; або коли потрібна детальна карта сильних і слабких когнітивних функцій.
Спеціалізована настанова DETeCD-ADRD рекомендує нейропсихологічне оцінювання, якщо офісне когнітивне обстеження не дає достатньої інформації. Мінімально воно має охоплювати навчання і пам’ять, увагу, виконавчі, зорово-просторові та мовні функції. Його результат — не просто набір балів, а інтегрований профіль, який допомагає визначити когнітивно-функціональний статус і диференційний діагноз.
6. Лабораторні дослідження
Лабораторний етап потрібен для пошуку супутніх і потенційно коригованих чинників. Український стандарт для діагностики деменції передбачає, серед іншого, загальний аналіз крові, електроліти, показники функції нирок і печінки, С-реактивний білок, тиреотропний гормон, вітамін B12 та оцінку швидкості клубочкової фільтрації. Набір досліджень визначає лікар відповідно до клінічної ситуації. Стандарт МОЗ України.
7. МРТ або КТ головного мозку
Нейровізуалізація допомагає оцінити структурні причини та патерни ураження мозку: судинні зміни, атрофію, наслідки травми, пухлини, гідроцефалію та інші стани. Український стандарт передбачає МРТ головного мозку, а за протипоказань до МРТ — КТ, у діагностичному маршруті деменції. Це не означає, що будь-яка забудькуватість автоматично потребує томографії; показання формуються в межах клінічного оцінювання.
8. Біомаркери та спеціальні дослідження
Біомаркери відповідають переважно на етіологічне запитання: який патологічний процес найімовірніше лежить в основі когнітивного синдрому. Вони не замінюють оцінку повсякденного функціонування та когнітивного профілю. Український стандарт допускає дослідження лікворних маркерів хвороби Альцгеймера, коли результат очікувано впливатиме на лікування; додаткові методи обирають за показаннями. Стандарт МОЗ України.
Чому одного тесту недостатньо
Когнітивний тест вимірює продуктивність у конкретній ситуації, а не безпосередньо «наявність деменції». На результат впливають освіта, мова, культурний досвід, слух, зір, моторика, сон, тривога, депресія, біль, втома, ліки та знайомство з форматом тестування. Крім того, різні захворювання формують різні профілі: людина може добре виконувати завдання на пам’ять, але мати значні виконавчі чи зорово-просторові порушення.
Тому коректне формулювання результату звучить не як «тест показав деменцію», а як «оцінювання виявило такий-то когнітивний профіль, який у поєднанні з історією, функціонуванням та медичними даними підтримує або не підтримує певний клінічний висновок». Це відповідає DETeCD-ADRD, де рекомендовано інтегрувати тестовий профіль із клінічною історією та іншими даними.
Нейрокогнітивний розлад, когнітивні порушення і деменція: у чому різниця
«Когнітивні порушення» — найширший описовий термін. Він може означати будь-яке клінічно помітне погіршення однієї чи кількох когнітивних функцій і ще не встановлює конкретної нозології.
«Нейрокогнітивний розлад» — клінічна класифікаційна рамка для набутого когнітивного зниження. Вона вимагає оцінити попередній рівень, об’єктивні зміни, функціональні наслідки та можливу етіологію.
«Легкий когнітивний / нейрокогнітивний розлад» описує стан, у якому об’єктивне зниження вже є, але незалежність у повсякденному житті переважно збережена.
«Деменція» описує синдром, за якого когнітивне зниження вже суттєво впливає на незалежне функціонування. У DSM-5 цьому переважно відповідає великий нейрокогнітивний розлад, але термінологія різних систем не повністю збігається. Sachdev та співавтори.
Чим нейрокогнітивний розлад відрізняється від нормального старіння
Нормальне старіння може супроводжуватися повільнішим пригадуванням, потребою в більшій кількості часу для обробки складної інформації або меншою легкістю багатозадачності. Вирішальним є не вік сам по собі, а зміна від індивідуального попереднього рівня і вплив на реальне функціонування.
Коли людина починає губитися в знайомих місцях, повторно помиляється з ліками чи фінансами, не може опанувати раніше звичну послідовність дій, різко змінює судження або потребує дедалі більше допомоги, такі зміни не слід автоматично списувати на вік. DETeCD-ADRD прямо рекомендує не приписувати повідомлені когнітивні чи функціональні зміни «нормальному старінню» без відповідного оцінювання.
Чи може нейрокогнітивне зниження бути зворотним
Перебіг залежить від причини. Нейродегенеративні захворювання зазвичай мають прогресуючий характер, тоді як когнітивні зміни, пов’язані з окремими медикаментами, метаболічними порушеннями, гострими станами, дефіцитами, порушеннями сну або іншими медичними чинниками, можуть частково або суттєво змінюватися після корекції причини. При судинних ураженнях, ЧМТ та інших набутих станах можливі різні траєкторії — від відновлення до стабілізації або подальшого зниження.
Тому фраза «нейрокогнітивний розлад завжди незворотний» є неточною. Так само неточно обіцяти відновлення за допомогою універсальних «вправ для мозку». Прогноз визначають етіологія, тяжкість, супутні хвороби, час від початку, функціональний резерв та доступність специфічного лікування або реабілітації.
Коли потрібна термінова медична оцінка
Терміновість визначає насамперед темп змін. Повільне когнітивне зниження протягом місяців або років потребує планового, але своєчасного маршруту. Нова сплутаність або різка зміна уваги протягом годин чи днів — інша клінічна ситуація.
• раптове або швидке виникнення дезорієнтації, сплутаності чи нездатності зосередитися;
• виражені коливання стану протягом доби, незвична сонливість або різке збудження;
• нова зміна свідомості, сприйняття чи поведінки на тлі гострої хвороби, операції, інтоксикації або зміни ліків;
• когнітивні зміни разом із новою слабкістю, асиметрією обличчя, порушенням мовлення, координації або іншими гострими неврологічними симптомами.
Такі прояви можуть бути пов’язані з делірієм, інсультом або іншим гострим медичним станом. Вони потребують невідкладної оцінки, а не самостійного домашнього тестування. Рекомендації NICE щодо делірію.
Хто оцінює нейрокогнітивні розлади в Україні
За чинним українським стандартом первинне виявлення скарг і коротке когнітивне тестування може відбуватися на рівні сімейного лікаря. Для підтвердження деменції або синдрому легкого когнітивного розладу передбачене направлення до лікаря-невролога або лікаря-психіатра, які інтегрують анамнез, клінічні дані, результати психологічного тестування, лабораторних та нейровізуалізаційних досліджень. Допомога має бути міждисциплінарною. Стандарт МОЗ України.
Клінічний психолог або нейропсихолог може детально оцінювати когнітивний профіль і функціональні сильні та слабкі сторони в межах своєї компетенції. Медичний діагноз і пошук соматичної чи неврологічної причини потребують лікарського оцінювання. Це особливо важливо, коли симптоми мають гострий початок, швидко прогресують або поєднуються з неврологічними чи системними ознаками.
Що відбувається після оцінювання
Результатом якісної діагностики має бути не лише назва стану, а зрозуміла клінічна формула: який когнітивний профіль виявлено, легким чи великим є функціональний вплив, яка етіологія найбільш імовірна, що ще треба перевірити і які наступні кроки реально змінюють прогноз або якість життя.
Подальша допомога залежить від причини. Вона може включати лікування основного захворювання, корекцію ліків і судинних факторів ризику, підтримку сну, слуху й зору, психіатричну допомогу при супутніх симптомах, когнітивну реабілітацію, компенсаційні стратегії, адаптацію середовища, підтримку родини та планування безпеки. Ця стаття не переносить на себе окремий intervention-intent: конкретні методи реабілітації мають оцінюватися щодо певного стану, функції та доказової бази.
Поширені запитання
Нейрокогнітивний розлад — це те саме, що деменція?
Ні. Деменція — один із тяжчих синдромальних рівнів набутого когнітивного зниження. Нейрокогнітивна рамка ширша: вона охоплює делірій, легкі форми набутого когнітивного зниження та великі розлади, які значною мірою відповідають деменції.
Чи може нейрокогнітивний розлад бути у молодої людини?
Так. Критерієм є набутий спад від попереднього рівня, а не певний вік. Причинами в молодших людей можуть бути, зокрема, черепно-мозкова травма, інфекційні або запальні ураження, рідкісні нейродегенеративні захворювання, судинні події та інші медичні стани.
Чи є РДУГ нейрокогнітивним розладом?
РДУГ належить до нейророзвиткових розладів. У людини з РДУГ можуть бути труднощі з увагою та виконавчими функціями, але сам факт таких труднощів не робить РДУГ нейрокогнітивним розладом. Водночас нейророзвитковий стан і набутий нейрокогнітивний розлад можуть співіснувати, що ускладнює оцінювання.
Чи означає низький бал MoCA або MMSE деменцію?
Ні. Це короткі інструменти оцінювання, а не автономні діагностичні тести. Бал треба інтерпретувати разом із анамнезом, повсякденним функціонуванням, освітою, мовою, сенсорними можливостями, психічним і медичним станом. DETeCD-ADRD рекомендує не тлумачити результат короткого тесту ізольовано.
Чи може депресія виглядати як когнітивне порушення?
Так. Депресія може суттєво впливати на увагу, швидкість мислення, мотивацію та пам’ять. Водночас депресія і нейрокогнітивний розлад можуть співіснувати. Саме тому оцінювання має включати психічний стан і не зводитися до одного когнітивного тесту.
Чи потрібна всім МРТ?
Ні. Потребу в нейровізуалізації визначає клінічний контекст. Для діагностичного маршруту деменції український стандарт передбачає МРТ головного мозку, а за протипоказань — КТ. При окремій скарзі без підтвердженого когнітивного синдрому рішення про візуалізацію приймає лікар.
Чи переходить легкий когнітивний розлад у деменцію?
Не обов’язково. Частина людей прогресує, частина залишається стабільною, а в частини показники можуть покращуватися залежно від причини та супутніх чинників. Тому легкий розлад описує поточний когнітивно-функціональний стан, а не наперед визначений прогноз.
Чи можна поставити діагноз онлайн або за описом симптомів?
Ні. Онлайн-опис або самотестування можуть допомогти сформулювати скарги, але діагноз потребує клінічного контексту, оцінки функціонування та, за потреби, медичних досліджень. Особливо це стосується гострих або швидко прогресуючих змін.
Коротко: головне про нейрокогнітивні розлади
Нейрокогнітивні розлади описують набуте зниження когнітивного функціонування. Їх не визначають за однією скаргою, одним тестом або віком. Основні клінічні питання — чи є спад від попереднього рівня, які когнітивні домени змінені, чи збережена незалежність, чи не йдеться про гострий делірій і яка причина найімовірніша.
При поступовому зниженні потрібне послідовне медичне оцінювання. При новій сплутаності, різкій зміні уваги або свідомості протягом годин чи днів потрібна невідкладна оцінка. В Україні маршрут деменції та легких когнітивних розладів визначає стандарт МОЗ 2025 року. Офіційний документ.