Ідеологічне виправдання насильства: як його досліджують
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Дослідницький кластер: Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики
Ідеологічне виправдання насильства — це процес, у якому застосування або погроза застосування насильства пояснюється певною політичною, релігійною, національною чи іншою колективною метою як припустимий, необхідний, справедливий або заслужений засіб. Дослідники вивчають цей процес через висловлені моральні оцінки, реакції на конкретні ситуації, зміст публічних повідомлень, групові норми та їхні зміни. Висловлена згода з виправданням насильства є дослідницькою установкою, а не доказом наміру чи фактичного насильницького вчинку. Відмінність між установками та поведінкою підтверджує систематичний огляд Wolfowicz та співавторів, 2021, а проблему точності вимірювання підтримки політичного насильства докладно розглядають Kalmoe і Mason, 2026.
У статті йдеться передусім про те, як побудувати дослідження, прочитати його результати й оцінити доказову силу висновку. Психологічні механізми морального відсторонення, дегуманізації та групового тиску ширше розглянуто в окремій статті «Психологічні механізми виправдання ідеологічного насильства». Тут головна увага зосереджена на операціоналізації поняття, якості шкал, експериментальних планах, контексті, похибках і межах інтерпретації.
Що саме означає «ідеологічне виправдання насильства» в дослідженні
Термін поєднує щонайменше три елементи: визначене насильницьке діяння, колективну мету або ідеологічну рамку та моральне судження про допустимість діяння. Самі по собі переконання щодо бажаного суспільного устрою, глибока релігійність, різка критика держави, участь у протесті чи вимога радикальних реформ не визначають наявності виправдання насильства. Релевантним спостережуваним результатом є саме ставлення до заподіяння шкоди, а в окремих дослідженнях — ставлення до загроз, переслідування або насильницького примусу. Такий підхід узгоджується з концептуальним розрізненням радикалізму й екстремізму в Jungkunz та співавторів, 2024.
У науковій статті дослідник має пояснити, які дії він вважає насильством: фізичний напад, погроза фізичною розправою, переслідування, псування майна або інші діяння. Різні визначення дають різні відповіді навіть у тій самій вибірці. Westwood та співавтори, 2022 показали, що запитання про «політичне насильство взагалі» допускають несумісні тлумачення і можуть суттєво завищувати уявну поширеність його підтримки.
П’ять рівнів, які потрібно вимірювати окремо
Перший рівень — наявність ідеологічних переконань або колективної ідентичності. Другий — нормативне судження про те, чи допустимі визначені насильницькі дії. Третій — емоційне схвалення конкретного випадку, виконавця або наслідків. Четвертий — заявлений особистий намір чи готовність долучитися. П’ятий — підтверджена поведінка, зокрема участь у підготовці або вчиненні насильницьких дій. Це різні змінні; вони можуть бути пов’язані, але кожна потребує окремого визначення та джерела даних. Доказову відстань між радикальними переконаннями й поведінкою аналізують Callahan і Rosenfeld, 2025 та Wolfowicz та співавтори, 2021.
Психологічне дослідження морального схвалення певного вчинку не встановлює його правомірності. Юридична оцінка залежить від конкретного фактичного контексту, зокрема від правових норм щодо самозахисту, захисту інших осіб, воєнних дій і міжнародного гуманітарного права. Приклад збройного протистояння не можна без пояснення змішувати з прикладом нападу на цивільних за їхні переконання. У правовій площині в Україні окрему категорію визначає Закон України «Про боротьбу з тероризмом».
Чому дослідники використовують різні теоретичні моделі
Моральне відсторонення
У теорії Bandura, 1999 моральне відсторонення описує способи, за яких людина тимчасово послаблює самозасудження шкоди: представляє насильство як моральну необхідність, пом’якшує його опис, порівнює з іще гіршими діями, розподіляє відповідальність або знецінює потерпілих. Для вимірювання цього механізму вивчають не лише згоду з підсумковим твердженням «насильство виправдане», а й характер аргументів, через які таке судження формується.
Одна й та сама фраза може мати різну дослідницьку функцію: опис позиції іншої особи, критичний аналіз, схвалення або іронію. Тому в контент-аналізі необхідно зберігати мовний контекст і відрізняти авторську позицію від цитування. Кодування тексту без цієї відмінності породжує хибні висновки навіть за формально високої узгодженості між кодувальниками. Це методологічний наслідок операціоналізації морального відсторонення за Bandura, 1999.
Дегуманізація та різні мотиви заподіяння шкоди
Знецінення людяності іншої групи може полегшувати деякі форми жорстокості, але його роль залежить від того, навіщо і як люди пояснюють застосування насильства. У серії досліджень Rai, Valdesolo і Graham, 2017 дегуманізація посилювала інструментальне, а не морально мотивоване насильство в досліджуваних умовах. Цей результат особливо важливий для методології: різні типи насильства та морального пояснення не слід механічно поєднувати в один підсумковий бал.
Ідентичність, групові норми й контекст
Дослідники вивчають, як належність до групи, уявлення про її загрозу, моральні обов’язки та схвалення з боку значущих людей співвідносяться з оцінками насильства. Такі зв’язки залежать від політичного контексту, конкретного конфлікту, змісту висловлювань та обраної вибірки. Відповідно, опитування має розрізняти особисте схвалення, очікувану позицію групи та припущення про поширеність схвалення серед інших. Сучасні вимоги до конструювання таких індикаторів систематизовані в Kalmoe і Mason, 2026.
Як досліджують виправдання насильства: основні методи
Стандартизовані опитування
Найпоширеніший метод — запитання про прийнятність або виправданість конкретних діянь за шкалою з кількох варіантів відповіді. Кілька запитань дають змогу оцінити узгодженість індикаторів, але внутрішня узгодженість сама собою не доводить, що шкала вимірює саме виправдання насильства, а не ворожість, недовіру до інститутів або загальне бажання соціальних змін. У дослідженні Jungkunz та співавторів, 2024 розроблено окремі індекси радикальних і екстремістських установок та перевірено їхню психометричну структуру.
У новому наборі даних Jungkunz, Fadarkhan Osenbrügge і Helbling, 2026 представлені понад 18 тисяч учасників із семи країн, десять опитувань, шкали радикалізму та екстремізму і окремі батареї для загального й конкретного виправдання політичного насильства. Публікація від 17 жовтня 2026 року має особливу цінність для відтворюваності, оскільки описує анкети, кодування, перевірки надійності та міжкраїнної порівнюваності. Водночас набір даних ґрунтується переважно на онлайн-панелях і не надає індивідуального тесту на ймовірність насильницького нападу.
Ситуаційні описи та експериментальні сценарії
Дослідники пропонують респондентам короткий опис конкретної події та просять оцінити її допустимість. У контрольованому експерименті змінюють одну або кілька умов — наприклад, належність умовних сторін до груп або міру попередньої провокації — і порівнюють середні відповіді між випадково сформованими групами. Так можна перевірити причинний вплив окремої деталі сценарію на відповідь у межах експерименту. Прикладом є дослідження партійної упередженості у виправданні політичного насильства, 2026, що використовувало факторний опитувальний експеримент з понад двома тисячами учасників.
Причинний висновок в експерименті стосується ефекту зміненої умови на виміряну відповідь, а не автоматично реальної поведінки учасників. Якщо респондент схвалив умовну дію після ознайомлення з вигаданим текстом, це ще не означає, що він чинитиме аналогічно поза дослідженням. Межі такого перенесення обговорюють Westwood та співавтори, 2022 та Kalmoe і Mason, 2026.
Контент-аналіз публічних повідомлень
Дослідження текстів, відео, промов або публікацій в інтернеті починається з опису корпусу: звідки зібрано матеріал, за який період, якою мовою, за якими критеріями включення та виключення. Далі створюють кодову книгу: наприклад, категорії морального виправдання, перенесення відповідальності, зображення потерпілих, посилання на колективний обов’язок або відкритого осуду насильства. Кодувальники незалежно розмічають частину матеріалів, розбіжності аналізують, а зміни правил документують.
Наявність дослідницького коду «ідеологічне виправдання» не дорівнює встановленому факту особистого схвалення автором повідомлення. Архів може містити цитування опонента, новинний виклад, художній образ або обговорення історичного матеріалу. Для машинної класифікації потрібні ті самі змістові правила плюс зовнішня перевірка помилок. Модель, що успішно відокремлює тематичні тексти, ще не доводить здатності визначати наміри авторів або прогнозувати загрозу.
Інтерв’ю та якісні дослідження
Напівструктуровані інтерв’ю дозволяють простежити, як люди пояснюють зміну власних переконань і моральних суджень, як переосмислюють події та що вважають прийнятним у конкретному соціальному оточенні. Метод корисний для висунення гіпотез і уточнення понять, проте пам’ять, пізніша раціоналізація, відбір учасників і вплив інтерв’юера обмежують висновки про причинність. Розповідь про «єдиний момент переходу» не підтверджує універсального психологічного шляху радикалізації; багаторівневий характер факторів описує огляд Wolfowicz та співавторів, 2021.
Поздовжні дослідження
Панельні опитування повторно вимірюють судження тих самих людей. Вони можуть показувати, чи змінюються оцінки насильства після суспільних подій, особистого досвіду або зміни групового середовища. Сильніший висновок потребує контролю вибування учасників, стабільності формулювань, можливого впливу самого повторного опитування та факторів, які одночасно змінюють і переконання, і соціальну поведінку. Навіть часовий порядок двох показників не гарантує причинного зв’язку.
Як правильно сформулювати запитання про насильство
Конкретність дії
Фраза «насильство іноді виправдане» залишає відкритими характер дій, обставини, цілі та правовий контекст. Люди можуть мати на увазі самооборону, легітимний захист іншого або умисний напад на цивільних. Високий бал у такій відповіді не має однозначного змісту. Рекомендації Kalmoe і Mason, 2026 та аналіз Westwood та співавторів, 2022 обґрунтовують використання конкретних діянь і чітких меж поняття.
Чиїм інтересам приписано дію
Коли в описі змінюють ідеологічну належність виконавця й потерпілого, дослідник може побачити вплив групової упередженості на оцінку одного й того самого діяння. Таке порівняння інтерпретується лише за належного експериментального контролю: реальні групи часто асоціюються в учасників з різним минулим, ступенем загрози та соціальними нормами. Факторне експериментальне дослідження 2026 року демонструє, як упередження досліджують разом із впливом міри провокації.
Відповідь на шкалі та нейтральна опція
Вибір між відповідями «ніколи», «інколи», «переважно» та «завжди» відрізняється від оцінювання за шкалою з симетричними формулами згоди й незгоди. Розмір шкали, формулювання середнього варіанта, порядок запитань і наявність опції «важко відповісти» змінюють результати. Внутрішня надійність батареї може бути високою навіть за неоднозначних термінів. Психометричні і міжкраїнні перевірки, наведені у Jungkunz та співавторів, 2026, показують необхідність перевіряти інваріантність вимірювання, перш ніж порівнювати середні значення різних груп.
Упередження соціальної бажаності та випадкові відповіді
Респонденти можуть приховувати неприйнятні для їхнього оточення погляди, давати випадкові відповіді або намагатися вгадати, чого очікує дослідник. Тому дослідження чутливих переконань потребує анонімності, перевірок уваги, прозорих критеріїв вилучення неякісних відповідей і оцінювання чутливості результату до цих рішень. Westwood та співавтори, 2022 показали, як неуважні відповіді й нечіткі питання змінюють оцінки підтримки партійного насильства; у наборі Jungkunz та співавторів, 2026 прямо виміряно тенденції соціальної бажаності.
Психометрична якість: що означає «надійна шкала»
Перший рівень перевірки — змістова валідність: чи покривають запитання саме визначений конструкт. Другий — структурна валідність: чи відповідають дані передбачуваній кількості факторів. Третій — надійність: наскільки узгоджені запитання і наскільки стабільний показник у відповідному часовому масштабі. Четвертий — інваріантність: чи зберігає шкала той самий зміст у різних мовах, країнах, вікових або соціальних групах. П’ятий — зовнішня валідність: із чим пов’язаний показник і чи справді ці зв’язки відповідають попередньо сформульованим гіпотезам. Приклад послідовної психометричної перевірки дають Jungkunz та співавтори, 2024.
Коефіцієнт внутрішньої узгодженості, зокрема α Кронбаха, не встановлює причинності й не доводить діагностичної придатності для індивідуальної оцінки загрози. За високої внутрішньої узгодженості опитувальник може точно вимірювати загальну недовіру чи ворожість, якщо автори нечітко розділили ці поняття з виправданням насильства. У міжкраїнних порівняннях високі середні бали можуть частково відображати відмінності перекладу й соціальних норм відповіді. Процедури перевірки структури й інваріантності докладно описано в Jungkunz та співавторів, 2026.
Репрезентативність і межі узагальнення
Онлайн-опитування з квотами за віком, статтю та освітою може бути добре збалансованим за цими змінними, але лишатися вразливим до самовідбору, недоохоплення населення та специфіки політичної ситуації. Висновок з американської партійної системи не можна без перевірки переносити на Україну чи інші країни. Аналогічно, дослідження ув’язнених або учасників програм реінтеграції дає дані про специфічну групу, а не про всіх прихильників радикальних поглядів. Географію, період, спосіб набору та відмови від участі слід описувати в кожному підсумку.
Що відомо з ключових емпіричних досліджень
Westwood та співавтори, 2022 продемонстрували на американських опитуваннях, що загальні формулювання та неякісні відповіді можуть завищувати оцінку підтримки партійного насильства. Висновок стосується передусім оцінювання суспільної підтримки у відповідному дослідницькому контексті; він не означає, що реальне насильство зникає або що всі дослідження помиляються однаково.
Kalmoe і Mason, 2026 узагальнили досвід конструювання запитань про політичне насильство, розглянули надійність, валідність та вплив різних формулювань. Їхня праця демонструє, що один відсоток із одного запитання рідко дає достатньо інформації для змістовного твердження про суспільні норми або ризик майбутніх подій.
Jungkunz, Fadarkhan Osenbrügge і Helbling, 2026 оприлюднили відкритий опис великого багатокраїнного корпусу, що дозволяє вивчати різницю між політичним радикалізмом, антидемократичними установками та виправданням конкретних насильницьких дій. Це дослідницький ресурс із перевірками якості, а не оцінка поширеності терористичних намірів і не універсальна шкала небезпечності.
Callahan і Rosenfeld, 2025 окремо досліджують розрив між радикальними переконаннями й насильницькою поведінкою. Систематичний огляд Wolfowicz та співавторів, 2021 засвідчує різнотипність ризикових і захисних факторів, обмеження первинних досліджень та складність перенесення кореляцій із групового рівня на індивідуальний. Наукові висновки слід читати з урахуванням того, що саме було кінцевим результатом: схвалення, намір чи вчинок.
Де дослідження найчастіше роблять помилки
Підміна ідеології насильством
Коли дослідницький інструмент вважає саму політичну радикальність показником схвалення шкоди, він змішує два різні конструкти. Коректний дизайн вимірює ідеологічні позиції окремо від ставлення до чітко визначених насильницьких дій. Таке розмежування підтримують Jungkunz та співавтори, 2024 та Jungkunz та співавтори, 2026.
Перенесення групової кореляції на конкретну людину
Навіть якщо в певній вибірці певні уявлення статистично пов’язані з виправданням насильства, це не дає права оголосити конкретну людину небезпечною. Для рідкісних насильницьких подій особливо важливі базова частота, хибнопозитивні результати та відсутність достатньої перевірки прогнозу в реальних умовах. Наукові межі переходу від когнітивних факторів до поведінки описують Wolfowicz та співавтори, 2021 та Callahan і Rosenfeld, 2025.
Ігнорування значення контексту
Оцінка морального судження залежить від описаного конфлікту, попередніх дій сторін, достовірності інформації та розуміння респондентом юридичних меж. Шкала, що змішує напад на цивільних, захист життя і застосування сили за різних правових обставин, дає важкий для тлумачення результат. Експериментальні дослідження з конкретними сценаріями, зокрема «Mind the Gap», 2026, дозволяють окремо перевіряти вплив поданих умов.
Публікаційне упередження й вибіркові результати
Статистично значущий зв’язок у невеликій вибірці може бути нестійким. Автори мають показувати довірчі інтервали, розміри ефекту, рішення щодо множинних порівнянь, пропущені дані, попередню реєстрацію гіпотез, якщо вона здійснювалась, та доступність матеріалів для відтворення. Великі відкриті набори даних і публікація інструментів, як у Jungkunz та співавторів, 2026, покращують можливість незалежного аналізу, але не усувають усіх обмежень дизайну.
Чи може опитувальник передбачити насильницький напад
Шкали виправдання насильства призначені переважно для дослідження установок і групових відмінностей. Їхні бали не є клінічним діагнозом, юридичною кваліфікацією чи надійним індивідуальним прогнозом. Професійне оцінювання загроз — окремий багатоджерельний процес, який враховує конкретну поведінку, обставини, достовірність відомостей і компетенції підготовлених фахівців. Про загальні принципи дивіться «Оцінювання ризику екстремістського насильства: принципи та межі».
Назви спеціалізованих інструментів VERA-2R, TRAP-18 чи ERG22+ самі по собі не доводять валідності індивідуального прогнозу в кожній країні та для кожної категорії людей. Їх застосування в професійному середовищі вимагає підготовки, знання сфери використання й розуміння обмежень. Побутові списки «підозрілих ідей» або спроби самостійно визначати небезпечність за онлайн-дописами створюють ризик помилкових обвинувачень та стигматизації.
Цифровий контент, автоматизоване кодування та алгоритмічні похибки
Дослідження цифрового середовища може фіксувати частоту певних виправдовувальних аргументів, їхнє поширення в публічних мережах і реакції аудиторії. Воно потребує чіткого визначення одиниці аналізу: допис, коментар, обліковий запис, канал, перегляд або людина. Один користувач може створити багато повідомлень; кількість публікацій тому не дорівнює кількості прихильників. Так само алгоритмічне поширення повідомлення не доводить прийняття його змісту аудиторією.
Автоматичні класифікатори слід оцінювати на незалежних наборах даних, різних жанрах і мовах, із зазначенням чутливості, точності позитивних спрацювань та типових помилок. Особливо важливі хибні спрацювання на журналістських цитатах, матеріалах про історію насильства, правозахисній критиці й академічних обговореннях. Контентна система може бути корисною для агрегованого аналізу тем, але її результат не є доказом індивідуальної небезпечності або підставою для покарання без законної процедури.
Особливості досліджень за участю неповнолітніх
За участю дітей і підлітків дослідники повинні враховувати вікове розуміння абстрактних понять, схильність погоджуватися з авторитетним дорослим, вплив групи, чутливість до уявної оцінки з боку дослідника та змінність суджень у процесі розвитку. Методика, валідована для дорослих в одній країні, не переходить автоматично в шкільне середовище іншої країни. Оцінювання має служити дослідницькій чи захисній меті, відповідати вікові та вимогам етики, мінімізувати збір ідентифікуючих відомостей.
Не варто маркувати дитину як «екстреміста» через одну відповідь, жарт, цитату або інтерес до суперечливих тем. Коли виникають достовірні конкретні загрози, важливі безпека, підтримка, відповідальна оцінка ситуації компетентними фахівцями та дотримання прав дитини. В Україні збір, зберігання й обробка ідентифікованих відповідей підпадають під вимоги Закону «Про захист персональних даних».
Український контекст: право, наука й редакційна інтерпретація
Науковий рівень. Дослідження морального виправдання насильства пропонує методи опису суджень, їхньої залежності від контексту та факторів, які з ними статистично пов’язані. Переважна частина згаданих вище інструментів створювалась поза Україною, тому їхню валідність для українськомовних вибірок необхідно перевіряти окремо; це стосується також ситуації повномасштабної війни та відмінностей між легітимним захистом і нападом на цивільних. Обмеження міжнародного перенесення випливають з міжкраїнних перевірок у Jungkunz та співавторів, 2026.
Правовий рівень. Право на свободу думки, слова, світогляду та об’єднання охороняє Конституція України; передбачені законом межі реалізації прав оцінюються відповідно до конкретних обставин. Спеціальні положення щодо терористичної діяльності містить Закон «Про боротьбу з тероризмом». Законність оброблення дослідницьких персональних даних регулює Закон «Про захист персональних даних». Психологічна шкала не замінює цих норм і правових процедур.
Редакційний висновок. Для української психологічної енциклопедії найбільш корисним є підхід, за якого дослідник називає конкретний вимірюваний тип шкоди, описує ситуацію, показує джерело морального судження та відокремлює його від реального наміру й поведінки. Така прозорість дає можливість обговорювати складні питання без стигматизації за політичною позицією, вірою, походженням, віком чи психічним здоров’ям.
Для чого ці знання потрібні профілактиці
Профілактичні програми іноді вимірюють зниження згоди з виправданням насильства після освітніх занять, медіаграмотності або діалогу. Це допустимий показник короткострокового зрушення установок, якщо застосовано придатну шкалу і контрольне порівняння. Він ще не підтверджує зниження кількості насильницьких дій. Для сильнішої оцінки потрібні довший період спостереження, порівнянні групи, належна фіксація небажаних наслідків та поведінкові результати, коли вони доступні. Систематичний огляд факторів радикалізації Wolfowicz та співавторів, 2021 пояснює, чому змішані результати, різні контексти й неоднакові кінцеві показники потребують обережної інтерпретації.
Практичне застосування для педагогів, фахівців і редакторів полягає у відокремленні мови морального виправдання шкоди від самої ідеологічної позиції; у перевірці конкретного змісту загроз; у підтримці відкритого обговорення та некаральних заходів, що відповідають законові. Коли йдеться про безпосередню достовірну загрозу конкретній особі, пріоритетом стає захист людей та звернення до відповідальних служб за фактичними обставинами, а не тестування світогляду.
Як читати дослідження: контрольні запитання
Читач може оцінити якість статті за послідовними питаннями. Яким визначенням насильства користувалися автори? Чи йшлося про загальні слова або конкретні дії? Чи розрізняли вони ставлення до насильства, заявлені наміри та поведінку? Яку групу опитано, як її набрали та чи можна переносити результати на іншу популяцію? Чи опубліковано самі запитання, переклад, надійність та перевірку інваріантності? Чи випадково призначали умови експерименту? Чи є доступними розміри ефектів, невизначеність, альтернативні пояснення та відомості про реєстрацію дослідження? Який саме висновок автори роблять із вимірюваного показника? Методологічний огляд Kalmoe і Mason, 2026 дає розгорнуті орієнтири для цих питань.
Поширені запитання
Чи доводить виправдання насильства готовність його вчинити?
Ні. Моральне схвалення, повідомлена готовність і фактичний насильницький вчинок є різними показниками. Їхні статистичні зв’язки можна досліджувати, але окрема відповідь у анкеті не дає надійного індивідуального прогнозу. Дивіться Callahan і Rosenfeld, 2025 та Wolfowicz та співавторів, 2021.
Чи можна порівнювати виправдання насильства між країнами?
Так, якщо запитання мають зіставний зміст, переклад перевірено, а психометрична структура достатньо порівнювана. Простий буквальний переклад без перевірки інваріантності недостатній. Це показують Jungkunz та співавтори, 2026.
Чому опитування можуть перебільшувати підтримку політичного насильства?
Через нечітке значення слова «насильство», неуважні відповіді, порядок запитань та особливості вибірки. Різницю між абстрактними й конкретними питаннями проаналізували Westwood та співавтори, 2022.
Чи є моральне відсторонення психіатричним діагнозом?
Моральне відсторонення — теоретичний психологічний механізм, який описує способи пояснення заподіяної шкоди. Він не є самостійним клінічним діагнозом. Його класичний опис подано в Bandura, 1999.
Чи здатний алгоритм визначити небезпечну людину за повідомленнями?
Автоматичний аналіз може класифікувати теми й висловлювання за правилами конкретного дослідження. Класифікація тексту не встановлює умислу або майбутньої поведінки автора. Для індивідуальних рішень потрібні законні процедури, незалежна перевірка фактів та професійна оцінка конкретної загрози.
Чи змінює освітня програма ризик реального насильства, якщо зменшила підтримку насильства в анкеті?
Зниження анкетного показника засвідчує зміну вимірюваних відповідей у відповідних умовах. Для висновку про профілактику реальної шкоди необхідні інші підтвердження: дослідження поведінки, тривале спостереження та належний контроль. Уявлення про повну тотожність цих результатів не підтверджується методологією оцінювання Kalmoe і Mason, 2026.
Висновок
Ідеологічне виправдання насильства досліджують як багаторівневий психологічний і соціальний конструкт. Якісне дослідження починається з точного визначення насильницької дії та морального судження, використовує відповідні опитувальні, експериментальні, якісні або контент-аналітичні методи, перевіряє вимірювання і показує його межі. Результат про підтримку насильства характеризує виміряну установку в заданому контексті. Практичні висновки для профілактики потребують незалежного підтвердження змін поведінки та поваги до прав людини.
Пов’язані статті
Психологічні механізми виправдання ідеологічного насильства — окремий розгляд морального відсторонення, дегуманізації та групових механізмів.
Радикальні переконання і політичне насильство: у чому різниця — поняттєві межі між політичною позицією та насильницькою дією.
Оцінювання ризику екстремістського насильства: принципи та межі — чому окрема установка не є індивідуальним прогнозом.
Психологія радикалізації, насильницького екстремізму та профілактики: карта знань — загальна структура дослідницького кластера.
Джерела
Bandura, A. (1999). Moral disengagement in the perpetration of inhumanities. Personality and Social Psychology Review, 3(3), 193–209. https://doi.org/10.1207/s15327957pspr0303_3.
Berntzen, L. E., Cappelen, C., Mason, L., & Midtbø, T. (2026). Mind the gap: Partisan bias in justifying political violence in the United States. Public Opinion Quarterly, 90(3), 758–777. https://doi.org/10.1093/poq/nfag010.
Callahan, P. A., & Rosenfeld, B. (2025). Bridging the gap between radical beliefs and violent behavior. Law and Human Behavior, 49(4), 323–337. https://doi.org/10.1037/lhb0000604.
Jungkunz, S., et al. (2024). Measuring political radicalism and extremism in surveys: Three new scales. PLOS ONE, 19(5), e0300661. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0300661.
Jungkunz, S., Fadarkhan Osenbrügge, N., & Helbling, M. (2026). A dataset on radical and extremist attitudes in Europe. Scientific Data, 13, 1436. https://doi.org/10.1038/s41597-026-08455-x.
Kalmoe, N. P., & Mason, L. (2026). How to measure public support for political violence. Public Opinion Quarterly, 90(1), 118–151. https://doi.org/10.1093/poq/nfaf069.
Rai, T. S., Valdesolo, P., & Graham, J. (2017). Dehumanization increases instrumental violence, but not moral violence. Proceedings of the National Academy of Sciences, 114(32), 8511–8516. https://doi.org/10.1073/pnas.1705238114.
Westwood, S. J., Grimmer, J., Tyler, M., & Nall, C. (2022). Current research overstates American support for political violence. Proceedings of the National Academy of Sciences, 119(12), e2116870119. https://doi.org/10.1073/pnas.2116870119.
Wolfowicz, M., Litmanovitz, Y., Weisburd, D., & Hasisi, B. (2021). Cognitive and behavioral radicalization: A systematic review of the putative risk and protective factors. Campbell Systematic Reviews, 17(3), e1174. https://doi.org/10.1002/cl2.1174.
Верховна Рада України. (1996). Конституція України (чинна редакція). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
Верховна Рада України. (2003). Про боротьбу з тероризмом: Закон України № 638-IV (чинна редакція). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-15.
Верховна Рада України. (2010). Про захист персональних даних: Закон України № 2297-VI (чинна редакція). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17.