Люди з тяжкими психічними станами під час евакуації та гуманітарної кризи
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Евакуація людини з тяжким психічним станом потребує одночасного забезпечення фізичної безпеки, доступної комунікації, безперервності медичної допомоги та захисту її прав. Ризики часто виникають через втрату лікарських засобів і документів, розрив зв’язку з лікарем, перевантаження пунктів прийому, брак інформації та відсутність супроводу. Вирішальним є індивідуальний план, складений разом із людиною, її довіреними особами та медичними працівниками відповідно до реальних потреб.
Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує, що під час надзвичайних ситуацій люди з тяжкими психічними станами особливо потребують доступу до основних послуг, лікування й захисту. Гуманітарна допомога має враховувати й тих, хто вже отримував психіатричне лікування до початку кризи (ВООЗ, 2025).
Кого стосується допомога та чому потреби відрізняються
У цьому матеріалі вислів «тяжкі психічні стани» охоплює ситуації, коли психічні симптоми або порушення функціонування створюють значні труднощі для безпечного пересування, самообслуговування, спілкування чи продовження необхідного лікування. Це можуть бути, зокрема, люди з тяжкими проявами психотичних розладів, біполярного розладу, тяжкої депресії, з вираженою дезорганізацією поведінки або з поєднанням психічних і неврологічних порушень. Сам по собі встановлений діагноз не визначає, скільки допомоги потребує конкретна людина.
Одна людина стабільно почувається завдяки лікуванню та самостійно організовує дорогу; іншій потрібен супровід, нагадування щодо ліків або підтримка в ухваленні рішень. Стан також може змінюватися через недосипання, зневоднення, соматичну хворобу, вимушену перерву в лікуванні або небезпечні умови маршруту. Пріоритет допомоги встановлюють за поточною потребою та загрозою здоров’ю, а не за психіатричним ярликом.
Психоз, манія, суїцидальна небезпека, судомні напади, гостра сплутаність свідомості й тяжкі побічні реакції на препарати потребують різних медичних рішень. Клінічне ведення цих станів викладено у спеціалізованому посібнику ВООЗ mhGAP для гуманітарних ситуацій, призначеному для підготовлених медичних працівників, зокрема в умовах обмеженого доступу до психіатра.
Основні ризики під час евакуації
Перерване лікування та втрата медичної інформації
Під час термінового виїзду люди можуть залишити медикаменти, рецепти, засоби зв’язку й виписки. Систематичний огляд досліджень наслідків евакуації виявив повторювані труднощі із втратою ліків, відновленням призначень та передаванням медичної інформації. Це дослідження стосувалося різних хронічних хвороб, тож його висновки щодо психіатричного лікування слід застосовувати з урахуванням конкретного стану (Ochi та співавт., 2014).
Раптове припинення окремих психотропних препаратів може спричиняти симптоми відміни або погіршення стану. Водночас безпечний порядок відновлення, заміни чи корекції залежить від препарату, дози, тривалості лікування та загального здоров’я. Людині й помічникам варто якнайшвидше зв’язатися з лікарем або медичним пунктом. Самостійно подвоювати пропущену дозу, змінювати схему чи брати чужі ліки небезпечно.
Порушення орієнтації, сну та звичного оточення
Сигнали тривоги, натовп, нічний переїзд, постійне освітлення, шум і суперечлива інформація ускладнюють орієнтування та відпочинок. Людина може реагувати мовчанням, розгубленістю, відмовою від контакту або підвищеною настороженістю. Такі реакції самі по собі не підтверджують психіатричного загострення; необхідно з’ясувати фізичний стан, можливість порозумітися, рівень небезпеки та попередні потреби.
Вразливість до насильства, розлуки й недоступних послуг
Розлука з близькими, відсутність приватного простору, стигматизація або незрозумілі правила тимчасового розміщення можуть позбавити людину допомоги. Принципи Міжвідомчого постійного комітету, IASC вимагають інтегрувати психічне здоров’я і психосоціальну підтримку в охорону здоров’я, захист, житло та інші гуманітарні послуги.
Як підготувати евакуацію, коли є хоча б трохи часу
План починають із розмови з людиною про її пріоритети: куди вона готова їхати, кому довіряє, які умови полегшують поїздку і що допомагає їй спокійно отримувати інформацію. Якщо є лікуючий фахівець, узгоджують доступний спосіб зв’язку з ним та умови продовження допомоги після прибуття.
Корисно підготувати коротку медичну картку: назви призначених препаратів, дозування та час приймання згідно з актуальним призначенням, алергії, важливі супутні стани, контакт лікаря, контакт довіреної особи, відомі небажані реакції та конкретні потреби щодо спілкування. Зберігайте її так, щоб приватні відомості залишалися захищеними; передавайте лише тим, кому вони потрібні для безпечної допомоги, за належною згодою.
За можливості беруть оригінальні упаковки призначених ліків, медичні документи або їхні копії, заряджений телефон, воду, засоби гігієни, допоміжні пристрої та потрібні засоби комунікації. Тривалість резерву ліків варто визначати з медичним фахівцем відповідно до доступності препаратів і фактичних умов, а не за універсальною схемою.
Для людини, яка потребує підтримки у щоденних діях, заздалегідь домовляються, хто супроводжує її під час посадки, на пересадках, після прибуття і в разі втрати зв’язку. Передбачають запасний варіант, якщо основний супроводжувач не зможе продовжити маршрут. Довірена особа допомагає реалізувати побажання людини, а не автоматично ухвалює всі рішення замість неї.
Дії в момент евакуації: від безпеки до передачі допомоги
1. Оцініть загрози та забезпечте доступ до безпечного маршруту
За безпосередньої небезпеки життя насамперед виконують вказівки відповідальних евакуаційних служб і переміщуються до безпечного місця. Повідомте організаторам про потребу в медичному супроводі, доступному транспорті чи допомозі з пересуванням. Не затримуйте евакуацію заради збору повного комплекту документів, якщо це підвищує ризик для життя.
2. Говоріть коротко, зрозуміло й шанобливо
Представтеся, поясніть, що відбувається, куди прямує транспорт і якою буде найближча дія. Давайте час на відповідь; за потреби повторіть інформацію іншими словами. Пропонуйте обмежену кількість реальних варіантів вибору. Уточнюйте, чи потрібна людина поруч, тихе місце, письмова інформація, допомога з орієнтуванням або контакт із близькою особою. Такий підхід відповідає принципам гуманної практичної підтримки з посібника ВООЗ із першої психологічної допомоги.
3. Перевірте базові фізичні та медичні потреби
Запитайте про травми, біль, воду, їжу, сон, температуру, попередні медичні стани та доступність призначених ліків. Якщо людина не може пояснити симптоми, це ще одна причина залучити медичного працівника та, за згодою і можливості, довіреного супроводжувача. Не пояснюйте гостру дезорієнтацію виключно психіатричним діагнозом: її можуть спричиняти гіпоглікемія, інфекція, інтоксикація, травма голови та інші невідкладні стани.
4. Збережіть контакт і забезпечте передачу інформації
Під час кожної пересадки переконайтеся, що людина знає, хто є відповідальною контактною особою, де вона перебуває та до кого звертатися після прибуття. Медичним працівникам передають лише необхідні дані про актуальні препарати, алергії, небезпечні симптоми й особливості спілкування. Варто окремо підтвердити, хто прийняв інформацію і який наступний крок допомоги.
Що робити, якщо людина дезорієнтована, чує голоси або дуже збуджена
Зберігайте спокійний тон, безпечну дистанцію і можливість для людини відійти від натовпу. Не сперечайтеся про зміст незвичних переконань або переживань і не підтверджуйте загрозливі припущення як факт. Можна сказати: «Я бачу, що вам страшно. Зараз ми поруч, щоб допомогти дістатися безпечного місця». Запитуйте про конкретні потреби і залучайте підготовлених медичних працівників, якщо поведінка створює ризик або людина потребує клінічної оцінки.
Фізичне стримування, погрози, принизлива комунікація та застосування медикаментів силами волонтерів є небезпечними. Медичні рішення щодо невідкладного лікування належать уповноваженим фахівцям відповідно до чинних норм та клінічних показань. Навчальні матеріали ВООЗ QualityRights для гуманітарних умов підкреслюють повагу до прав, правоздатності, участі людини в рішеннях та захист від примусу й насильства.
Коли потрібна невідкладна медична допомога
Негайно звертайтеся до екстрених служб, якщо є спроба самогубства, безпосередня загроза завдання тяжкої шкоди собі або іншим, судомний напад із небезпечними ознаками, втрата свідомості, значне порушення дихання, підозра на інсульт, тяжке отруєння, гостра сплутаність свідомості чи стан, за якого людина не може підтримувати життєво необхідні функції. Гостра психіатрична симптоматика з небезпекою потребує термінової професійної оцінки. В Україні для виклику екстрених служб працює номер 112, а для швидкої медичної допомоги — 103.
Якщо людина говорить про бажання померти, спокійно запитайте прямо, чи є зараз намір завдати собі шкоди, не залишайте її саму за наявності безпосередньої загрози, забезпечте виклик фахової екстреної допомоги і усуньте доступ до очевидних небезпечних предметів настільки, наскільки це можна зробити безпечно. Сам факт психіатричного діагнозу не означає небезпеки для оточення. Критерій невідкладності — конкретний ризик і стан людини.
Безперервність психіатричної допомоги після прибуття
Перші завдання в пункті прийому — перевірити безпеку розміщення, наявність призначених препаратів, потребу в медичному огляді, можливість зв’язку з лікарем і спосіб подальшого нагляду. Людині необхідні зрозумілі відомості про доступні послуги й конкретний контакт, до якого вона може повернутися, якщо стан зміниться. Організації мають передбачати направлення між загальною медичною допомогою, психіатрією та соціальними службами (ВООЗ, mhGAP-HIG; УВКБ ООН, гуманітарні рекомендації).
Якщо ліки закінчилися, зверніться до лікаря або до місцевого закладу охорони здоров’я для оцінки та відновлення призначення. В Україні програма «Доступні ліки» охоплює також окремі препарати для лікування психічних розладів. Умови отримання залежать від конкретного засобу та чинного призначення; правила наведені на сайті Національної служби здоров’я України. Доступність саме вашого препарату слід уточнювати окремо.
Безперервність допомоги включає також збереження відносин із фахівцями, зрозумілий план повторного контакту, підтримку в побуті й участь людини у виборі маршруту. Систематичний огляд 17 досліджень вказав на можливий зв’язок стабільного контакту з медичними службами і кращих результатів у людей із тяжкими психічними розладами, але визначені авторами рівні впевненості в доказах були низькими або дуже низькими (систематичний огляд, 2023).
Як організувати підтримку в тимчасовому прихистку
Місце розміщення має забезпечувати передбачувані правила, доступ до води, їжі, туалету, відпочинку й приватного спілкування, а також безпечний шлях отримання медичної допомоги. За можливості передбачають спокійнішу зону, місце для зберігання ліків згідно з їхніми умовами та можливість залишатися поруч із довіреною особою. Такі заходи є елементами доступної гуманітарної організації, а не окремими психотерапевтичними методами.
Працівникам пункту прийому потрібна зрозуміла схема: хто встановлює першочергові потреби, хто контактує з медичною службою, хто пояснює маршрут, як фіксується передача допомоги і куди скеровують за ознак невідкладного стану. Підхід міжсекторної взаємодії відображено в Мінімальному пакеті послуг психічного здоров’я та психосоціальної підтримки IASC і в рекомендаціях УВКБ ООН.
Згода, приватність і право людини вирішувати
Діагноз або труднощі у спілкуванні самі по собі не усувають права людини брати участь у рішеннях. Пояснюйте простими словами запропоновані дії, з’ясовуйте бажання, надавайте час для відповіді та підтримуйте можливість ухвалювати рішення з допомогою обраної людиною особи. За потреби залучайте доступні способи комунікації. Юридичні винятки для надзвичайних медичних ситуацій визначаються чинним законодавством і мають застосовуватися лише уповноваженими працівниками.
Не оголошуйте діагноз у черзі, не позначайте людину принизливими ярликами, не передавайте історію лікування волонтерам без необхідності. Збір даних повинен мати конкретну мету допомоги; доступ до них варто обмежувати. ВООЗ QualityRights розглядає права людини, підтримане прийняття рішень, відновлення і протидію насильству як ключові елементи гуманітарної практики.
Як діяти родичам та супроводжувачам
Домовтеся про один зрозумілий спосіб зв’язку та запасний контакт; перевіряйте потреби в їжі, воді, відпочинку й ліках без постійного контролю та тиску. Пояснюйте зміни маршруту завчасно, коли це можливо. Підтримуйте звичні для людини способи саморегуляції та щоденні ритуали. Якщо стан різко змінюється, описуйте медикам конкретні спостереження: коли почалися зміни, що саме відбувається, які препарати приймалися та чи були травми або фізичні симптоми.
Супроводжувачеві також потрібні сон, харчування, зміна навантаження та можливість передати частину завдань іншій надійній людині або службі. Тривалий догляд лише силами одного члена сім’ї під час небезпеки створює додаткові ризики для обох. Організатори евакуації мають обговорювати підтримку доглядальників нарівні з потребами людини, яку вони супроводжують.
Особливі ситуації, які потребують окремого плану
Людина перебуває в психіатричному або соціальному закладі
Евакуація з лікарні, інтернатного чи іншого закладу потребує організованого медичного передавання: списків призначень, клінічних ризиків, засобів догляду, супроводжувачів і підтвердженого приймального закладу. Плани мають охоплювати людей, які не можуть самостійно повідомити про потреби або пересуватися. ВООЗ окремо наголошує на захисті прав людей із тяжкими психічними станами, включно з тими, хто проживає в установах (ВООЗ, 2025).
Людина відмовляється від запропонованої допомоги
Спершу з’ясуйте причину: невідомий маршрут, страх розлуки, недовіра, попередній негативний досвід, сенсорне перевантаження або незрозуміле пояснення. Запропонуйте інформацію в доступній формі, спробуйте залучити довірену особу і дайте реальний вибір там, де це безпечно. Якщо є безпосередня небезпека чи питання спроможності до конкретного медичного рішення, потрібне оцінювання уповноваженим фахівцем у межах права, а не одноосібне рішення волонтера.
Людина втратила контакт із близькими або документами
Допоможіть встановити безпечний спосіб пошуку зв’язку, зафіксувати погоджені контактні дані й одержати медичний маршрут навіть без повного пакета паперів. Не поширюйте персональні дані публічно без належної підстави. Якщо потрібна додаткова соціальна, правова або гуманітарна підтримка, звертайтеся до відповідних служб пункту прийому.
Що відомо з досліджень і де проходять межі доказів
Найнадійніше обґрунтовані рекомендації стосуються організації доступу до життєво необхідних послуг, лікування, правового захисту, маршрутизації та використання клінічних протоколів для медичних працівників. Вони закріплені в міжнародних гуманітарних стандартах і настановах ВООЗ та IASC. Це нормативні й експертно погоджені практики, їх не слід описувати як результати окремого рандомізованого випробування евакуаційної програми.
Дослідження втрати медикаментів під час катастроф та огляд безперервності психіатричної допомоги підтримують важливість системного підходу, однак безпосередніх порівняльних випробувань конкретних моделей евакуації людей із тяжкими психічними станами мало. Необхідно розрізняти підтверджену медичну потребу, обґрунтовані гуманітарні стандарти і дослідницькі висновки з обмеженою певністю. Перша психологічна допомога спрямована на безпеку та практичну підтримку; вона не замінює лікування психозу, біполярного розладу або інших тяжких станів (ВООЗ, 2011).
Поширені запитання
Чи можна евакуювати людину, якщо вона приймає антипсихотичні препарати?
Так. Потреба в психіатричних ліках сама по собі не перешкоджає евакуації. Слід забезпечити доступ до призначеного лікування, врахувати фізичний стан, можливі побічні явища та потребу в супроводі. Медичні зміни схеми погоджують із лікарем.
Що робити, якщо препарати залишилися вдома?
Не повертайтеся по них у небезпечне місце. Зверніться до медичного пункту або лікаря, назвіть відомі призначення й час останнього приймання, покажіть доступні виписки чи фото упаковок. Медичний фахівець оцінить терміновість відновлення лікування.
Чи обов’язково повідомляти всім організаторам евакуації про діагноз?
Повідомляйте лише ту інформацію, яка справді потрібна для безпеки й організації допомоги, та враховуйте згоду й приватність. Часто достатньо описати конкретну потребу: необхідність медичного супроводу, безперервного приймання ліків, спокійнішого місця або зрозумілих письмових інструкцій.
Чи означає збудження або мовчання, що людині потрібна госпіталізація?
Ні, рішення визначається медичною оцінкою ризику, стану, причин симптомів та можливостей безпечної допомоги. Окремі поведінкові прояви не встановлюють діагнозу й не є автоматичною підставою для госпіталізації.
Хто відповідає за допомогу після прибуття?
Конкретну відповідальність визначають місцева організація допомоги й медичні служби. Для людини важливо отримати ім’я або контакт відповідальної особи, адресу чи спосіб зв’язку з медичним пунктом та зрозумілий план повторного звернення.
Пов’язані статті
Про загальну організацію реагування читайте: Психологія гуманітарних криз і катастроф; Психологічна підтримка під час евакуації; Перша психологічна допомога; Психіатрія катастроф.
Джерела
Engström, I., Hansson, L., Ali, L., Berg, J., Ekstedt, M., Engström, S., Kärrman Fredriksson, M., Liliemark, J., & Lytsy, P. (2023). Relational continuity may give better clinical outcomes in patients with serious mental illness: A systematic review. BMC Psychiatry, 23, 952.
Inter-Agency Standing Committee. (2007). Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings.
Inter-Agency Standing Committee. (2022). Mental Health and Psychosocial Support Minimum Service Package.
Міністерство внутрішніх справ України. (2026). 112 — єдиний номер безпеки.
Національна служба здоров’я України. (2026). Як отримати ліки за програмою реімбурсації «Доступні ліки»?.
Ochi, S., Hodgson, S., Landeg, O., Mayner, L., & Murray, V. (2014). Disaster-driven evacuation and medication loss: A systematic literature review.
World Health Organization, War Trauma Foundation, & World Vision International. (2011). Psychological First Aid: Guide for Field Workers.
World Health Organization. (2015). mhGAP Humanitarian Intervention Guide.
World Health Organization. (2025). Mental Health in Emergencies.
World Health Organization. (2025). WHO QualityRights Training: Humanitarian Edition.
