Розкриття інформації про насильство психологу: конфіденційність і безпека

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Розповісти психологу про насильство означає передати фахівцеві чутливі відомості про події, погрози, примус, стосунки та власну безпеку. Для людини це може бути першим кроком до підтримки, але водночас виникають конкретні запитання: хто почує розповідь, чи збережеться конфіденційність, коли можливе повідомлення іншим установам і як захиститися від помсти кривдника. Безпечне розкриття інформації починається з пояснення цих умов до детального опису подій.

В Україні захист інформації у сфері психічного здоров’я закріплений статтею 5 Закону № 4223-IX. Водночас окремі обов’язки з інформування можуть виникати відповідно до законодавства про домашнє насильство, захист дітей і правил надання медичної допомоги. Тому питання «чи повідомить психолог поліцію?» потребує відповіді з урахуванням конкретного фахівця, установи, віку людини та обставин небезпеки.

Якщо небезпека для життя або здоров’я є безпосередньою, важливі насамперед безпечний доступ до екстреної допомоги та медичне оцінювання. В Україні діють номери 102 (поліція), 103 (екстрена медична допомога) і 112. Якщо телефон чи місцеперебування контролюють, спосіб звернення слід обирати з огляду на ризик виявлення контакту.

Що таке розкриття інформації про насильство психологу

Розкриття інформації — це ситуація, коли людина повідомляє психологу про пережите або поточне насильство, підозру на нього, погрози чи контроль. Розповідь може бути прямою: «Партнер мене б’є», «Мене примусили до сексу», «Він стежить за моїм телефоном». Іноді людина описує наслідки — страх, ізоляцію, травми, труднощі зі сном — і поступово знаходить слова для самого досвіду. Обидва способи заслуговують на уважне ставлення.

Розкриття може стосуватися домашнього, партнерського, сексуального, економічного, психологічного насильства, переслідування, жорстокого поводження щодо дітей або насильства в установах. Психологічне завдання розмови полягає в розумінні потреб, переживань і безпеки людини; правова оцінка подій та формальне розслідування належать компетентним органам.

Така розмова відрізняється від заяви до поліції, судового свідчення або судово-психологічної експертизи. Звернення по психологічну допомогу саме по собі не є згодою на необмежене поширення повідомленого, а можливі законні винятки мають бути пояснені точно. Детальні загальні правила професійної таємниці розглянуті в матеріалі «Конфіденційність у психолога і психотерапевта». Тут увага зосереджена саме на повідомленні про насильство.

Чому говорити про насильство буває складно

Людина може побоюватися помсти, втрати житла чи фінансових ресурсів, небезпеки для дітей, осуду родини, недовіри фахівця або несанкціонованого повідомлення кривдника. За умов примусового контролю навіть час візиту, транспорт, банківська операція чи сповіщення на телефоні можуть бути предметом нагляду. Іноді ризик спричиняє саме факт звернення, незалежно від змісту розмови.

У систематичному огляді Герон і Айсми узагальнено 34 якісні дослідження за участю 783 дорослих постраждалих, із яких 781 — жінки. Довіра до працівника, приватність і розуміння конфіденційності полегшували повідомлення, тоді як побоювання наслідків та негативної реакції заважали. Це докази про досвід переважно жінок у медичних установах; їх не слід механічно поширювати на всіх постраждалих або використовувати для прогнозу окремої ситуації.

Якісний метасинтез Тарзії та співавторів показує, що після повідомлення про насильство жінки очікують уважного ставлення, визнання пережитого, збереження контролю над рішеннями та практичної допомоги. Формальне вислуховування без реальної підтримки може залишати людину із тими самими ризиками. Тому досвід розкриття інформації залежить і від реакції фахівця, і від умов установи.

Труднощі з пригадуванням послідовності подій, суперечливі почуття, сором, страх або паузи в розповіді не визначають достовірність повідомленого. Під час загрози можуть виникати різні реакції, зокрема завмирання, відчуженість, мовчання чи автоматична покірність. Психолог має дати простір для пояснення без примусу до негайного відтворення всіх подробиць.

Які правила конфіденційності діють в Україні

Основне право на захист особистої інформації

Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX передбачає, що надавачі послуг у сфері психічного здоров’я повинні захищати персональні дані та не розголошувати інформацію, отриману у зв’язку з наданням допомоги, за винятком випадків, установлених законом. Закон також забороняє використовувати такі відомості на власну користь або в інтересах третіх осіб. Це стосується чутливої розмови про насильство так само, як інших відомостей, пов’язаних із допомогою.

Конфіденційність охоплює не лише слова, сказані на сесії. Значення мають факт звернення, дата і спосіб запису, контактні дані, записи консультацій, електронні повідомлення, відомості про дітей, адресу проживання та обставини, за якими можна впізнати людину. Обробка цих даних додатково регулюється Законом України «Про захист персональних даних».

Психолог має пояснити порядок зберігання записів, коло осіб із доступом, спосіб комунікації та правові підстави можливої передачі інформації. Правила приватної практики, закладу охорони здоров’я, освітньої установи чи соціальної служби можуть відрізнятися, оскільки на них поширюються різні спеціальні нормативні обов’язки.

Чи повідомляють про домашнє насильство до поліції

Універсальна обіцянка «психолог ніколи нікому нічого не повідомить» була б неправильною. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлює систему реагування, права постраждалих та обов’язки визначених суб’єктів. Конкретні дії залежать від ролі фахівця, того, чи йдеться про дорослу особу або дитину, чи є підстави для спеціального повідомлення та за якою процедурою надають допомогу.

Особливо важливо розрізняти консультацію психолога та медичне обстеження в закладі охорони здоров’я. Наказ МОЗ України № 278 від 1 лютого 2019 року регулює медичне обстеження осіб, які постраждали або ймовірно постраждали від домашнього насильства. Він передбачає інформування закладом охорони здоров’я визначених підрозділів поліції не пізніше однієї доби, а за обставин, пов’язаних із дитиною, — також служби у справах дітей. Сам наказ окремо вимагає пояснювати пацієнтам обмеження конфіденційності.

Цей порядок не означає, що кожне повідомлення, зроблене будь-якому приватному психологу, автоматично обробляється так само, як виявлене медичним закладом ушкодження. Водночас не можна робити і протилежного припущення, що приватний формат скасовує всі вимоги законодавства. Якщо питання повідомлення до поліції є критично важливим для вашої безпеки, поставте його фахівцеві до опису ідентифікаційних подробиць та попросіть назвати конкретну правову підставу можливих дій.

Коли повідомлення може стосуватися дитини

Розповідь про насильство щодо дитини потребує спеціальної уваги до захисту її життя, гідності та найкращих інтересів. Правила повідомлення компетентним службам, участі законного представника та доступу до записів визначаються віком дитини, видом установи та відповідними правовими нормами. Фахівець має зважати й на те, що людина, яка формально представляє дитину, іноді може бути джерелом небезпеки.

Клінічні рекомендації ВООЗ щодо сексуального насильства над дітьми та підлітками наголошують на безпеці, віковій доречності, повазі до автономії та мінімізації повторного переживання травми під час опитування й документування. Психолог не повинен самостійно проводити багаторазові допити або вимагати докладної розповіді, щоб «перевірити» дитину. Спеціальні юридичні та процесуальні дії координуються з уповноваженими службами.

Яку роль відіграє згода людини

Інформована згода означає, що людині зрозумілі мета, формат і можливі наслідки передачі інформації. Звичайна згода на психологічну консультацію не дорівнює автоматичному дозволу надати всю історію родичам, роботодавцю або поліції. Водночас згода не скасовує спеціальні обов’язки, які закон прямо покладає на певних фахівців та установи. Саме тому фахівець має пояснювати межі конфіденційності до детального повідомлення про насильство.

Що варто запитати у психолога перед розповіддю

Розмову можна почати з опису самого запиту: «Я переживаю небезпечну ситуацію і хочу спочатку зрозуміти правила конфіденційності». Така постановка запитання дозволяє обговорити організаційні та правові умови допомоги, не переходячи одразу до імен, адрес, конкретних подій або відомостей про дітей.

Запитайте: «Хто має доступ до ваших записів?», «За яких саме обставин ви зобов’язані повідомляти поліцію чи службу у справах дітей?», «Чи діють для вас правила медичного закладу?», «Що ви робите, якщо ризик для мене чи дитини стає безпосереднім?», «Чи можу я погодити безпечний спосіб зв’язку?», «Що буде зафіксовано в електронній системі?». Відповідь має стосуватися реального місця та статусу надання допомоги.

Якщо фахівець не може одразу пояснити складне правове питання, доречне уточнення з юристом установи або звернення по окрему правничу консультацію. Система безоплатної правничої допомоги надає консультації щодо прав і доступних процедур. Її контактний центр в Україні працює за номером 0 800 213 103; правові консультації телефоном проводять у будні з 08:00 до 18:00.

Як проходить безпечна розмова про насильство

Психолог може запропонувати приватний простір, перевірити, чи безпечно спілкуватися саме зараз, розповісти про конфіденційність та запитати, яку допомогу людина хоче отримати. Перший контакт не зобов’язаний перетворюватися на повне відтворення всього пережитого. Найважливіші питання можуть стосуватися нинішньої небезпеки, здоров’я, доступу до підтримки, контролю зв’язку та можливості прийти на наступну зустріч.

Дотримання автономії та вибору є частиною травмаінформованої допомоги постраждалим від насильства. У роботі важливо узгоджувати темп розмови, спосіб документування й подальші дії без додаткового тиску.

Клінічний посібник ВООЗ щодо допомоги жінкам після партнерського й сексуального насильства виокремлює емоційні потреби, фізичне здоров’я, поточну безпеку і подальшу підтримку. Він пропонує слухати без осуду, визнавати досвід, обговорювати потреби та допомагати встановити зв’язок із відповідними службами. Посібник створено насамперед для медичних працівників, які допомагають жінкам; загальні принципи спілкування потребують адаптації до віку, контексту та статусу психологічної послуги.

Вдалими є відкриті запитання: «Що зараз найбільше непокоїть?», «Чи безпечно вам повернутися додому?», «Чи може хтось бачити ваші повідомлення?», «Чого ви очікуєте від цієї консультації?». Фахівець може запитати про травми, дітей або погрози, якщо це необхідно для оцінювання нагальних потреб, але має пояснити мету цих запитань.

Психолог має утримуватися від звинувачень за відсутність опору, повернення до партнера, збереження стосунків або попередні рішення. Причини, через які людина залишалася у небезпечній ситуації, можуть включати погрози, економічну залежність, дітей, ізоляцію та небезпеку під час спроб розриву. Підтримка спрямована на збільшення можливостей безпечного вибору, а не на нав’язування рішення.

Що психологу варто документувати, а що — обговорити з клієнтом

Для безперервності допомоги фахівцю можуть бути потрібні короткі професійні записи: скарги, визначені потреби, обговорені ризики, рекомендації, направлення та дії, вчинені за згодою або на законній підставі. Обсяг, спосіб зберігання та коло доступу залежать від виду практики, вимог законодавства й політики установи. Людина має право запитати про ці правила та встановлені законом права щодо власних персональних даних.

Питання ризику, ресурсів і необхідної підтримки можна системно розглянути через психологічне оцінювання потреб постраждалих від насильства. Таке оцінювання допомагає узгодити план допомоги без діагностичних висновків за окремим епізодом.

Деталізовані нотатки з іменами, адресами, планами втечі, місцями перебування дітей або фінансовими ресурсами можуть створювати додаткові загрози, якщо їх отримають сторонні. Це аргумент на користь обмеження доступу та збирання лише необхідної інформації. Водночас медична документація та визначені законом повідомлення мають виконувати відповідні обов’язкові вимоги; фахівець не повинен обіцяти приховати інформацію всупереч закону.

Психологічний запис не є автоматично судовим доказом певного факту насильства. У межах компетенції фахівець може зафіксувати, що саме повідомила людина, які прояви або потреби спостерігалися та які дії були вчинені, чітко відокремлюючи повідомлене від власних професійних висновків. Оцінювання достовірності свідчень і юридична кваліфікація виходять за межі звичайної підтримувальної консультації.

Безпека зв’язку: онлайн-консультації, телефон і повідомлення

Якщо кривдник має доступ до пристрою, поштової скриньки, геолокації або сімейного облікового запису, запрошення на зустріч, рахунок, повідомлення від психолога чи посилання на відеосесію можуть розкрити факт звернення. Перед контактом варто обговорити, яким каналом і в який час надсилати повідомлення, чи потрібні нагадування та що робити, якщо розмову буде перервано. Психолог не повинен вимагати використання каналу, який сам клієнт вважає небезпечним.

Режим приватного перегляду сам по собі не захищає від спостереження за пристроєм або обліковим записом. Видалення історії, зміна пароля чи вимкнення геолокації інколи можуть привернути увагу людини, яка здійснює контроль. За підозри на цифрове стеження безпечнішим може бути пошук допомоги через окремий доступний пристрій або особисте звернення в безпечному місці; конкретний вибір залежить від ситуації. Рекомендації щодо цифрової безпеки при насильстві описують такі ризики.

Онлайн-зустріч доречна, коли можна забезпечити достатню приватність і зв’язок. Якщо кривдник може бути поруч, психологу важливо обговорити нейтральний спосіб завершення сеансу та план на випадок втрати безпечного простору. Відкладення складної розмови до безпечнішого часу іноді є розумним рішенням.

Якщо після розповіді зростає ризик небезпеки

Ризик може змінюватися через погрози, переслідування, доступ кривдника до зброї, спроби контролювати пересування, ізоляцію та інші обставини. Один окремий знак не дає змоги точно передбачити насильство. Обговорення безпеки має враховувати те, що людина знає про власні умови, можливі наслідки контакту зі службами та доступні ресурси. Для ширшого пояснення ризиків є матеріал «Оцінювання небезпеки при домашньому насильстві».

Обговорення ризиків можна продовжити підготовкою конкретного плану безпеки при домашньому насильстві. Його зміст залежить від доступних ресурсів, обставин контролю та особистих пріоритетів; спосіб зберігання плану також потребує перевірки безпечності.

Фахівець може разом із людиною визначити безпечних осіб, доступ до ліків, медичної допомоги, документів, тимчасового місця перебування та способів екстреного зв’язку. Але письмовий план, схований у телефоні або квартирі, може бути знайдений кривдником; тому форму плану та можливість його зберігання слід оцінювати окремо. Раптова конфронтація чи оголошення про розрив не становлять універсальної безпечної стратегії.

Якщо є травма після ударів, сексуального насильства або стискання шиї, психологічної консультації може бути недостатньо. Навіть за відсутності очевидних зовнішніх слідів стискання шиї потребує термінового медичного оцінювання. Додаткові пояснення містить стаття «Небезпечне стискання шиї під час насильства».

Коли й навіщо залучати інші служби

Психолог може допомогти зрозуміти варіанти звернення до лікаря, соціального працівника, кризового центру, служби підтримки постраждалих, поліції чи системи безоплатної правничої допомоги. Для дорослої людини за межами визначених законом обов’язкових випадків важливо погоджувати, кому і які відомості передаватимуться. Передавання даних має переслідувати конкретну законну мету, бути пропорційним та враховувати безпеку.

Українська урядова лінія 1547 приймає звернення з питань домашнього насильства, насильства за ознакою статі та інших соціальних проблем; офіційні канали можна уточнити на сторінці Урядового контактного центру. Спеціалізований матеріал «Куди звернутися по допомогу при домашньому насильстві в Україні» допомагає зорієнтуватися у видах допомоги.

Якщо людина хоче дізнатися про правові наслідки повідомлення, але поки не готова називати себе або кривдника, може бути корисним спочатку поставити юристу загальне питання про законні обов’язки конкретного типу установи. Правовий висновок слід робити за фактичними обставинами, а не лише з загального опису на сайті.

Сексуальне насильство: згода, приватність і допомога

Під час розкриття сексуального насильства психолог має розуміти різницю між добровільною згодою та діями, здійсненими під примусом, погрозою або за умов неможливості вільно висловити рішення. Мовчання, завмирання, відсутність боротьби або попередні інтимні стосунки не означають автоматичної згоди на конкретні сексуальні дії. Допомога починається з поваги до меж людини, можливості зупиняти розповідь і вибору подальших кроків.

Після сексуального насильства можуть бути важливими невідкладне медичне обстеження, допомога з травмами, профілактика інфекцій, оцінювання вагітності та інші медичні заходи у часових межах, визначених клінічними протоколами. Тому психолог має повідомляти про доступні варіанти термінової медичної допомоги, не нав’язуючи судово-медичні процедури як умову вислуховування. Клінічний посібник ВООЗ розглядає медичні та психологічні потреби комплексно.

Якщо людина ще не готова говорити про подробиці сексуального досвіду, психолог може працювати з її поточними потребами, реакціями та безпекою. Відмова від негайного розповідання не означає відмови від допомоги. Правила можливого повідомлення державним органам у конкретній установі потрібно пояснити до збору деталізованих даних.

Розкриття насильства дитиною або підлітком

Коли дитина чи підліток говорить про насильство, професійна реакція має поєднувати уважне вислуховування та виконання норм захисту дітей. Необхідно роз’яснювати правила приватності зрозумілими для віку словами, не давати обіцянки абсолютної таємниці й не залучати особу, яка може становити небезпеку, лише через її родинний статус.

Дорослому не слід вимагати багаторазового повторення історії різним працівникам або ставити навідні запитання. За наявності правових підстав спеціалізовані служби мають координувати подальші дії. ВООЗ у рекомендаціях 2017 року наголошує на мінімізації дистресу під час отримання історії та документування.

Більш загальне питання доступу батьків та законних представників до психологічної інформації підлітка висвітлене в окремій українській статті «Конфіденційність підлітка в психолога». Для повідомлення про насильство вирішальними стають також безпека, захист від повторного контакту з кривдником і нормативний порядок реагування.

Що робити, якщо психолог порушив конфіденційність

Спочатку важливо з’ясувати, що саме сталося: які відомості передали, кому, на якій правовій підставі та чи була людина поінформована про таку можливість. У разі загрози через розголошення пріоритетом є безпека: зокрема, погодження безпечного способу зв’язку зі службами підтримки та, за потреби, медична допомога.

Далі людина може звернутися із запитом про обробку персональних даних до відповідного надавача, попросити пояснити процедуру та, за потреби, отримати незалежну правничу консультацію щодо скарги чи захисту прав. Правова оцінка має враховувати винятки, прямо встановлені законом; саме передання відомостей іншому органу не завжди є протиправним, але і посилання на «безпеку» без конкретного обґрунтування не заміняє правової підстави.

Якщо фахівець обговорив історію з родичами, знайомими, колегами поза професійно необхідною процедурою або опублікував упізнавані деталі без належної підстави, це серйозний привід з’ясувати обставини та можливості захисту. Публічні розповіді про чужі випадки не стають безпечними лише через заміну імені, коли інші подробиці дозволяють упізнати людину.

Як психолог може підтримати автономію людини після розкриття

Професійна підтримка включає право не відповідати на певне запитання, просити паузу, уточнювати призначення записів, домовлятися про наступну зустріч та знати, які дії виконуватиме фахівець. Якщо законні обов’язки вимагають повідомлення іншого органу, психологу слід, наскільки це дозволяє ситуація, пояснити людині послідовність дій і подумати разом про ризики, що виникають після передачі інформації.

Важливий результат консультації — конкретне розуміння, куди можна звернутися, які способи зв’язку безпечні, де є доступна підтримка і що людина хоче робити далі. Відсутність негайного рішення про припинення стосунків не означає провалу допомоги. Здатність планувати кроки у власному темпі може бути важливою, особливо за тривалого контролю та обмеження ресурсів.

Що відомо з досліджень і де межі доказів

Доступні систематичні якісні огляди переконливо показують, що сприйняття безпеки, конфіденційності, ставлення фахівця та страх наслідків впливають на готовність повідомляти про насильство. Однак ці дослідження переважно проводилися в медичному контексті й серед жінок, які пережили партнерське насильство. Вони не дають універсальної оцінки частоти розголошення або точного прогнозу того, як конкретна консультація вплине на безпеку.

Детальніше про зміни у самопочутті, відчутті безпеки та повсякденному функціонуванні розповідає матеріал про психологічні наслідки насильства. Різні реакції на пережите можуть потребувати психологічної, медичної або соціальної допомоги.

Рекомендації ВООЗ забезпечують міжнародну рамку першої підтримки й медичного реагування. Юридичні зобов’язання українського фахівця визначаються українським законодавством, а ефективність окремих психологічних чи організаційних втручань оцінюється в інших дослідженнях. Наявність посібника не доводить автоматично, що кожен спосіб документування чи інституційний маршрут однаково безпечний.

Потреби постраждалих різняться залежно від віку, типу насильства, інвалідності, мовних умов, місця перебування, економічних можливостей та доступу до установ. Особливо важливі ризики, пов’язані з війною та вимушеним переміщенням, зокрема обмежені можливості приватно зв’язатися з психологом. Підтримку варто будувати навколо фактичних умов конкретної людини.

Поширені запитання

Чи можу я спочатку запитати про конфіденційність, не розповідаючи, що сталося?

Так. Можна спочатку обговорити загальні правила, статус фахівця, можливе повідомлення поліції чи службам у справах дітей та порядок зберігання даних. Відповідь має бути конкретною для цього формату допомоги.

Чи зобов’язаний психолог повідомити поліцію, якщо я доросла людина?

Це залежить від правового статусу фахівця й установи, виду відомостей та передбачених законом обов’язків. Наприклад, наказ МОЗ № 278 встановлює спеціальні правила для закладів охорони здоров’я. Попросіть психолога пояснити конкретні підстави до детальної розповіді.

Чи може психолог повідомити моєму партнеру або родичам?

Сам факт спорідненості або стосунків не надає іншій особі автоматичного права знати зміст консультації повнолітнього клієнта. Передання інформації потребує належної згоди або іншої конкретної законної підстави. Якщо партнер контролює контакти, важливо заздалегідь узгодити безпечні канали зв’язку.

Чи можу я повідомити про насильство анонімно?

Можливість анонімної розмови залежить від служби та формату звернення. Психологічна консультація, медична послуга, кризова лінія і процесуальне повідомлення мають різні вимоги до ідентифікації. Уточніть їх до передачі персональних даних.

Що буде, якщо психологу стане відомо про насильство щодо дитини?

Можуть застосовуватися спеціальні обов’язки захисту й повідомлення уповноваженим службам. Фахівець має пояснювати ці межі зрозуміло, берегти дитину від повторного опитування та враховувати, хто саме становить небезпеку.

Чи зобов’язана я детально згадувати сексуальне насильство?

Для першої психологічної підтримки достатньо повідомити стільки, скільки потрібно для розуміння нагальних потреб і безпеки. Медичне обстеження та правові процедури можуть мати власні вимоги; їх мету та умови слід пояснити окремо.

Чи варто надсилати психологу фото травм або скриншоти повідомлень?

Лише після оцінювання безпеки каналу і необхідності таких матеріалів. Передача файлів може залишати цифрові сліди або створити ризик виявлення звернення. Якщо є травми чи потреба у фіксації для правових процедур, варто отримати відповідну медичну або правничу консультацію.

Що робити, якщо кривдник контролює телефон?

Обирайте спосіб звернення з урахуванням ризику спостереження. За можливості використайте незалежний безпечний канал або особистий контакт у місці, де це не створить додаткової загрози. Зміни налаштувань і видалення історії іноді помітні контролюючій людині.

Чи можна змінити психолога після невдалої першої розмови?

Людина може шукати фахівця, який пояснює межі конфіденційності, поважає її рішення та має компетентність у роботі з насильством. Перед зміною варто з’ясувати, як зберігатимуться вже створені записи і чи діють конкретні правові обов’язки установи.

Чи має звернення до психолога означати, що я повинна піти від партнера?

Ні. Вибір дій пов’язаний із реальною безпекою, ресурсами, дітьми, фінансовими обмеженнями та ризиком ескалації. Завдання професійної підтримки — допомогти розглянути варіанти й обмеження, а не наказувати виконати єдиний сценарій.

Пов’язані статті

План безпеки при домашньому насильстві: як підготуватися й діяти — побудова індивідуального маршруту безпечних дій.

Психологічні наслідки насильства: емоції, здоров’я та повсякденне життя — пояснення різних реакцій і потреб після пережитого.

Травмаінформована допомога постраждалим від насильства: принципи та межі — як поєднувати безпеку, вибір та повагу до меж людини в професійній допомозі.

Психологічне оцінювання потреб постраждалих від насильства — як визначати нагальні потреби, можливості підтримки й подальші кроки.

Перший контакт із постраждалою людиною: як надати підтримку за рекомендаціями ВООЗ — принципи першої безпечної розмови та професійної реакції.

Конфіденційність у психолога і психотерапевта: правила, межі та винятки — загальні правила психологічної таємниці й обробки особистих даних.

Оцінювання небезпеки при домашньому насильстві: ознаки та межі прогнозу — як розуміти фактори загрози без спрощених прогнозів.

Куди звернутися по допомогу при домашньому насильстві в Україні — спеціалізовані служби й маршрути підтримки.

Джерела

Heron, R. L., & Eisma, M. C. (2021). Barriers and facilitators of disclosing domestic violence to the healthcare service: A systematic review of qualitative research. Health & Social Care in the Community, 29(3), 612–630. DOI.

Tarzia, L., Bohren, M. A., Cameron, J., та ін. (2020). Women’s experiences and expectations after disclosure of intimate partner abuse to a healthcare provider: A qualitative meta-synthesis. BMJ Open, 10, e041339. Стаття.

Верховна Рада України. (2010). Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI. Текст закону.

Верховна Рада України. (2017). Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII. Текст закону.

Верховна Рада України. (2025). Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» № 4223-IX. Текст закону.

Всесвітня організація охорони здоров’я. (2013). Responding to intimate partner violence and sexual violence against women: WHO clinical and policy guidelines. Видання.

Всесвітня організація охорони здоров’я. (2014). Health care for women subjected to intimate partner violence or sexual violence: A clinical handbook. Видання.

Всесвітня організація охорони здоров’я. (2017). Responding to children and adolescents who have been sexually abused: WHO clinical guidelines. Видання.

Міністерство охорони здоров’я України. (2019). Наказ № 278 «Про затвердження Порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства…». Нормативний акт.

Система безоплатної правничої допомоги. (2026). Контактний центр: порядок звернення та години правових консультацій. Офіційна сторінка.

Урядовий контактний центр. (2026). Допомога з питань домашнього насильства. Офіційна сторінка.