Психічні розлади серед біженців і ВПО: ризики та звернення по допомогу
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Психічні розлади серед біженців і внутрішньо переміщених осіб (ВПО) досліджують у зв’язку з пережитою небезпекою, втратами, розлукою, умовами життя після переїзду та доступністю допомоги. У частини людей виникають депресивні, тривожні або посттравматичні симптоми, а в частини — психічні розлади, які потребують клінічного оцінювання й лікування. Водночас багато людей зберігають повсякденну дієздатність, відновлюють зв’язки та пристосовуються до нового середовища навіть після тривалих випробувань. ВООЗ: огляд ризиків і доступу до допомоги, 2023.
Ця стаття пояснює, які розлади та симптоми вивчають у біженців і ВПО, що показують дослідження, як відрізняти очікувану реакцію на тяжкі обставини від можливого розладу та де отримати допомогу в Україні або країні перебування. Вона стосується клінічних ризиків у контексті переміщення; ширші питання ідентичності та адаптації розглянуто в матеріалі «Вимушена міграція: психологічна адаптація, ідентичність і підтримка».
Кого охоплює поняття вимушеного переміщення
Внутрішньо переміщена особа переміщується в межах власної держави. Біженець у міжнародно-правовому значенні є особою, яка відповідає критеріям захисту за Конвенцією 1951 року та відповідними правовими нормами. Людина, яка звернулася по міжнародний захист, може бути шукачем притулку, а громадяни України в окремих країнах можуть мати тимчасовий захист за спеціальним механізмом. Юридичний статус впливає на адміністративний маршрут і доступ до послуг, проте сам по собі не свідчить про наявність або відсутність психічного розладу. ВООЗ: психічне здоров’я біженців і мігрантів.
Для клінічного оцінювання важливі досвід людини, стан здоров’я до переміщення, теперішня безпека, сімейні обставини, ресурси, симптоми та зміни функціонування. Дві людини з однаковим адміністративним статусом можуть мати цілком різні потреби.
Що говорять дослідження про поширеність психічних розладів
Систематичний огляд ВООЗ 2023 року охопив 64 систематичні огляди чинників ризику та захисту серед різних груп мігрантів, біженців, шукачів притулку й ВПО. Його основний висновок: психічне здоров’я визначається взаємодією досвіду несприятливих подій, безпеки, соціальних зв’язків, матеріальних умов, дискримінації та доступності допомоги. ВООЗ, 2023.
У метааналізі Chatarajupalli та Lindert (2024), який об’єднав 54 дослідження й дані про 62 522 вимушено переміщених людей, зведені показники становили 36,3 % для тривоги, 35,9 % для депресії та 35,4 % для посттравматичного стресу. Це оцінки в досліджених вибірках за різними методами вимірювання, а не частка людей із клінічно підтвердженим діагнозом серед усіх біженців або ВПО. Первинна публікація метааналізу.
Інший метааналіз 55 досліджень із 31 573 учасниками виявив високі зведені показники тривоги, депресії та ПТСР, але переважна більшість включених досліджень була поперечною, а методи набору учасників відрізнялися. Такі дані описують зв’язки й поширеність вимірюваних станів, але не доводять, що саме переїзд спричинив конкретний діагноз. Систематичний огляд і метааналіз, 2025.
Показники істотно коливаються залежно від країни, часу після переміщення, інтенсивності бойових дій, способу відбору учасників, застосованого опитувальника та того, чи оцінювали симптоми або клінічний діагноз. Дослідження біженців за межами України також неможливо безпосередньо переносити на всіх українських ВПО.
Які розлади й стани потребують уваги
Депресивні розлади
Депресивний епізод може включати стійкий пригнічений настрій або втрату інтересу, зниження енергії, порушення сну й апетиту, труднощі мислення, почуття безнадії та зниження повсякденної активності. Для клінічної оцінки враховують сукупність симптомів, тривалість, вираженість, функціонування й інші можливі пояснення. Сум за домом, плач або туга за близькими окремо не встановлюють діагноз. ВООЗ: клінічний посібник mhGAP.
Депресія може виникнути після переміщення, існувати ще до нього або загостритися внаслідок порушення лікування. Її загальну клінічну характеристику розкриває стаття «Депресія: що це, як проявляється і коли потрібна допомога».
Посттравматичний стресовий розлад
ПТСР може розвиватися після події надзвичайно загрозливого або жахливого характеру. Серед характерних проявів — повторне переживання травматичної події в теперішньому часі, уникання нагадувань, постійне відчуття загрози та порушення повсякденного життя. Переїзд із небезпечного місця, навіть вимушений, не означає автоматичної появи ПТСР. Діагноз потребує клінічного оцінювання за чинними діагностичними критеріями. NICE: клінічні рекомендації щодо ПТСР.
ПТСР у біженців може співіснувати з депресією, тривожними станами, хронічним болем, порушенням сну чи наслідками насильства. Саме тому лікувальний план складають відповідно до загального стану людини, а не лише на підставі факту пережитої війни. Докладніше про діагностику та лікування — у статті «Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): що це, симптоми та лікування».
Тривожні розлади
Постійні побоювання за родину, житло й майбутнє можуть підтримувати підвищену тривогу. При генералізованому тривожному розладі або іншому тривожному розладі важливими є надмірність і стійкість симптомів, складність керування ними, супутні фізичні прояви та вплив на навчання, роботу, стосунки й сон. Панічна атака також не дорівнює діагнозу панічного розладу. ВООЗ: огляд психічного здоров’я мігрантів.
Порушення сну, вживання речовин та інші стани
Безсоння, виснаження, біль і труднощі концентрації можуть супроводжувати тривалий стрес, психічний розлад або соматичне захворювання. Дехто намагається полегшувати напруження алкоголем чи седативними препаратами без призначення, що може створювати додаткові ризики. У людей із раніше діагностованими біполярним розладом, психотичними розладами чи епілепсією переміщення здатне порушити регулярність оглядів і доступ до ліків. Для цих станів особливо важлива безперервність медичної допомоги. ВООЗ і УВКБ ООН: mhGAP для гуманітарних умов.
Психологічний дистрес, симптоми та діагноз
Дистрес — це значне психологічне напруження або страждання у відповідь на обставини. Він може проявлятися страхом, смутком, розгубленістю, гнівом, плаксивістю, відчуттям нереальності, труднощами сну й тілесними скаргами. Після загрози життю, втрати житла чи розлуки такі переживання можуть бути зрозумілою реакцією на ситуацію.
Симптом — конкретний прояв стану. Скринінг — попередня оцінка ймовірності проблеми за допомогою запитань або стандартизованої шкали. Діагноз — клінічний висновок після перевірки критеріїв, тривалості й тяжкості симптомів, інших можливих причин та впливу на функціонування. Позитивний результат опитувальника є підставою для подальшого оцінювання, а не самостійним діагнозом.
Оцінюючи можливий розлад, фахівець зважає на те, чи симптоми зберігаються, посилюються, заважають людині дбати про себе й дітей, працювати, навчатися, спілкуватися або виконувати необхідні щоденні справи. Водночас допомогу можна отримувати вже на етапі вираженого дистресу — чекати формального діагнозу для підтримки не потрібно. ВООЗ, рекомендації mhGAP.
Чому ризики різняться: до, під час і після переміщення
До виїзду ризики можуть бути пов’язані з обстрілами, насильством, загибеллю близьких, повторними погрозами, вимушеною евакуацією, погіршенням здоров’я й утратою засобів до існування. Під час дороги значення можуть мати тривалі переходи, відсутність сну, розділення сім’ї, небезпека та обмежений доступ до допомоги.
Після прибуття діють інші фактори: нестабільне житло, безробіття, фінансові труднощі, мовні бар’єри, дискримінація, самотність, нестійкий правовий статус, тривале очікування документів і невизначеність щодо повернення. ВООЗ розглядає ці умови як важливі соціальні детермінанти психічного здоров’я; якісна допомога має враховувати їх поряд із симптомами. ВООЗ: п’ять груп факторів ризику й захисту.
У систематичному огляді Côté-Olijnyk та співавторів (2024) невизначений міграційний статус у багатьох порівняльних дослідженнях був пов’язаний із гіршими показниками психічного здоров’я. Дослідження також описали загрозу видворення, стигматизацію, соціальне відчуження й невизначеність. Характер зв’язку залежить від контексту, а спостережні дані не встановлюють універсального причинного ефекту одного адміністративного рішення. Огляд із метааналізом.
Особливої уваги потребують повторні переміщення та ситуації, коли людина залишається в небезпечних умовах. Підтримка психічного здоров’я у таких випадках включає також роботу з житлом, фізичною безпекою, документами, навчанням і сімейними зв’язками.
Захисні чинники й можливості відновлення
Захисні чинники охоплюють фізичну безпеку, достатні базові ресурси, передбачуваність умов життя, доступ до лікування, підтримку родини й спільноти, досвід власної дієздатності, посильну участь у навчанні та роботі, збереження значущих зв’язків і культурної належності. Огляд Nickerson та співавторів (2024) систематизував фактори, пов’язані з кращим психічним здоров’ям біженців, але підкреслює неоднорідність даних та залежність висновків від досліджених обставин. Систематичний огляд захисних чинників.
Підтримка близьких і приймаючої громади може допомогти зменшити ізоляцію та спростити доступ до послуг. Водночас особиста стійкість не замінює безпечного житла, соціального захисту або клінічного лікування, коли воно потрібне. Психосоціальна підтримка та медична допомога доповнюють одна одну. УВКБ ООН: психічне здоров’я та психосоціальна підтримка.
Діти та підлітки після вимушеного переміщення
Дитячі реакції залежать від віку, розвитку, попереднього досвіду, поведінки дорослих і стабільності середовища. Молодша дитина може частіше шукати близькості, боятися розлуки або повертатися до раніших моделей поведінки. Школярі можуть мати труднощі з увагою, навчанням, сном і спілкуванням. Підлітки гостро переживають розрив дружніх зв’язків, зміну звичного кола та невизначеність майбутнього.
Для дитини важливо оцінити не лише симптоми, а й безпеку, наявність надійного дорослого, доступ до освіти, відносини з однолітками, умови проживання та можливість відновити повсякденну рутину. Діти без супроводу, розлучені з сім’єю або ті, хто пережив насильство, можуть потребувати додаткового захисту й спеціалізованої оцінки. ВООЗ: психічне здоров’я в Європейському регіоні.
Під час звернення по допомогу дитині фахівець враховує вікові способи вираження дистресу. Дорослим доцільно повідомити про зміни поведінки, сну, харчування, гри, навчання, почуття безпеки та стосунків. Для підлітків важливі також приватність розмови й участь у прийнятті рішень відповідно до віку.
Додаткові потреби дорослих
Вагітні жінки та люди в післяпологовому періоді можуть мати додаткове фізичне й психологічне навантаження, тому потрібна узгоджена перинатальна й психіатрична допомога. Люди старшого віку можуть втратити звичне житло, соціальні ролі, доступ до ліків та підтримку сусідів. Людям з інвалідністю важливі доступність транспорту й житла, безбар’єрна комунікація та безперервність реабілітаційних і медичних послуг.
Пережиті насильство, полон або переслідування потребують чутливого підходу, конфіденційності та врахування безпеки. Культурні відмінності в описі страждання впливають на те, як люди називають симптоми, кому довіряють і коли звертаються по допомогу. ВООЗ: міжнародний огляд доступу до послуг.
Як фахівці оцінюють стан і встановлюють потребу в лікуванні
Клінічне оцінювання починають із розмови про основні скарги, їхній початок і перебіг, сон, фізичне здоров’я, ліки, попередні діагнози, пережиті події, сімейні обставини, вживання речовин та повсякденне функціонування. За потреби використовують валідовані інструменти скринінгу, оцінюють суїцидальний ризик та інші невідкладні стани, проводять додаткові медичні обстеження.
Мова консультації, якість перекладу та культурні відмінності мають практичне значення. Запитання, які не враховують досвіду людини або подані незрозумілою мовою, можуть погіршувати якість оцінки. Під час роботи з перекладачем необхідно дотримуватися конфіденційності; дитину в сім’ї не варто залучати як перекладача для чутливих психіатричних питань. ВООЗ: ризики, захисні чинники та бар’єри допомоги.
Якщо людина вже лікувала депресію, ПТСР, біполярний або інший розлад до переїзду, фахівцю важливо знати назви препаратів, дозування, попередні реакції на лікування й дату останнього прийому. Різке самостійне припинення призначеної терапії може становити ризик; зміни лікування слід обговорювати з лікарем.
Коли звертатися по професійну допомогу
Заплануйте консультацію, якщо пригнічення, тривога, нічні кошмари, нав’язливі спогади, панічні напади, виснаження чи порушення сну зберігаються або посилюються, якщо вам важко працювати, навчатися, спілкуватися, доглядати за собою чи дитиною, або якщо близькі помічають суттєві зміни поведінки. Звернення доречне також тоді, коли симптоми ще не відповідають критеріям розладу, але завдають значного страждання.
Невідкладна медична оцінка потрібна за наявності безпосередньої небезпеки для себе чи інших, наміру або плану самогубства, сплутаності свідомості, тяжкого збудження, виражених психотичних проявів, значного порушення здатності піклуватися про себе чи іншого гострого стану. Якщо ситуація загрожує життю в Україні, звертайтеся по екстрену медичну допомогу за номером 103 або до найближчого відділення екстреної допомоги. Якщо людина за кордоном, використовуйте місцевий номер екстреної допомоги. ВООЗ і УВКБ ООН: невідкладні стани у mhGAP.
У разі безпосередньої загрози залишайтеся поряд із людиною, наскільки це безпечно, та допоможіть їй отримати професійну екстрену допомогу. Заяви про самогубство слід сприймати серйозно.
Як ВПО отримати допомогу в Україні у 2026 році
Першим доступним кроком може бути звернення до сімейного лікаря, терапевта або педіатра дитини. У закладах із договором НСЗУ відповідні послуги Програми медичних гарантій оплачуються державою. Лікар первинної допомоги може провести первинне оцінювання, надати передбачену програмою допомогу та за потреби скерувати до спеціаліста. НСЗУ: Програма медичних гарантій 2026.
До психіатра можна звернутися без електронного направлення. Це важливо для людей, які вже мають виражені симптоми або раніше лікували психічний розлад. Обсяг безоплатної допомоги визначається чинною Програмою медичних гарантій і договором конкретного надавача, тому перед записом варто уточнити відповідну послугу. Місце попередньої реєстрації або статус ВПО самі по собі не скасовують права на послуги за програмою. НСЗУ: інформація для ВПО.
Знайти заклад можна на офіційному дашборді психологічної та психіатричної допомоги НСЗУ. Там можна вибрати область, громаду, населений пункт і вид послуги. Перед візитом перевірте телефоном наявність потрібного фахівця, порядок запису й актуальний графік. НСЗУ: роз’яснення щодо пошуку надавачів, 12 жовтня 2026 року.
Додатковий шлях — контакт-центр НСЗУ 16-77: оператори пояснюють умови Програми медичних гарантій і допомагають знайти надавача. Цей номер є інформаційно-довідковим, а не екстреною кризовою службою. НСЗУ: контакт-центр 16-77.
Якщо людина перебуває за кордоном
Механізм доступу до психолога, психотерапевта, психіатра або лікаря первинної допомоги залежить від країни, виду перебування, місцевого страхування та організації системи охорони здоров’я. Дізнайтеся в офіційній місцевій службі охорони здоров’я, муніципалітеті або організації підтримки біженців, як зареєструватися в системі, отримати переклад і записатися до фахівця.
Для людини з чинним лікуванням першочерговим завданням є продовження призначеної терапії без перерви. УВКБ ООН рекомендує інтегрувати підтримку психічного здоров’я біженців у доступні національні медичні системи. УВКБ ООН: психічне здоров’я та психосоціальна підтримка.
Психотерапія на відстані може бути корисною, але слід перевіряти професійну кваліфікацію фахівця, вимоги країни перебування, конфіденційність, правила призначення ліків і маршрут екстреної допомоги. Правовий статус людини та її медичні потреби оцінюються окремо.
Які підходи до допомоги мають наукове підґрунтя
Підтримка починається з оцінки безпеки, стабілізації життєвих умов, доступу до соціальних і медичних послуг та відновлення прийнятних для людини зв’язків. При вираженому дистресі можуть бути корисними короткі структуровані психологічні втручання, робота з практичними проблемами та психоосвіта. При діагностованих розладах допомогу підбирають відповідно до стану, ступеня тяжкості, бажань і можливостей людини.
Для ПТСР міжнародні рекомендації підтримують травма-фокусовану когнітивно-поведінкову терапію; для частини дорослих також розглядають EMDR — десенсибілізацію та опрацювання травми за допомогою рухів очей. Вибір методу, час початку й кількість зустрічей залежать від клінічної ситуації, підготовки фахівця та доступності послуг. NICE: лікування ПТСР.
Мережевий метааналіз Turrini та співавторів, оприлюднений наприкінці 2024 року, охопив 103 рандомізовані дослідження з 19 230 учасниками з міграційним досвідом. Окремі методи показали можливі переваги для симптомів ПТСР, депресії або тривоги, але автори вказали на високу неоднорідність досліджень і загалом обмежену впевненість у порівняльній ефективності різних втручань. Це підстава для індивідуального добору допомоги, а не для проголошення одного методу найкращим для всіх біженців. Turrini та співавтори, 2024/2025.
За середньотяжких і тяжких розладів може знадобитися медикаментозне лікування, психотерапія або їхнє поєднання. Рішення про препарати, дозування, взаємодії та моніторинг приймає лікар. У гуманітарних умовах ВООЗ пропонує модель допомоги, у якій підготовлені працівники первинної ланки розпізнають пріоритетні стани та взаємодіють зі спеціалізованими службами. ВООЗ і УВКБ ООН, mhGAP.
Як підготуватися до першої консультації
Перед зустріччю можна коротко записати, що турбує найбільше, коли почалися симптоми, як змінилися сон, апетит, робота чи навчання, які препарати вже приймаєте та який результат очікуєте від допомоги. Якщо доводиться часто переїжджати, повідомте, як із вами можна зв’язатися й де реально продовжувати лікування.
Можна прямо сказати: «Мені складно спати, часто з’являються спогади про небезпеку, я втрачаю сили й хочу зрозуміти, яка допомога мені потрібна». Для отримання консультації не потрібно доводити, що пережитий досвід був «достатньо травматичним».
Запитайте фахівця, які симптоми потребують клінічного оцінювання, які варіанти допомоги доступні, скільки приблизно триває запланований етап лікування, що робити у випадку погіршення та як організувати продовження допомоги після наступного переїзду. За мовних труднощів попросіть професійний переклад або консультацію зрозумілою вам мовою.
Як підтримати близьку людину
Корисно вислухати без примусу докладно переказувати травматичний досвід, допомогти з практичними питаннями, запропонувати супровід до лікаря й поважати рішення людини щодо темпу розмови. Звичайні дії — спільний прийом їжі, узгоджений розпорядок, контакт із близькими, допомога з документами чи пошуком житла — можуть підтримувати відчуття стабільності.
Коли є ознаки серйозного розладу, пропозиція звернутися до фахівця конкретніша за загальне побажання «триматися». Важливо уникати нав’язування висновку, що кожна людина після війни обов’язково має травму або ПТСР. Психосоціальна підтримка повинна враховувати гідність, потреби та особистий вибір людини. УВКБ ООН: підходи на рівні громади.
Часті запитання
Чи всі біженці та ВПО мають ПТСР?
Ні. Рівень ризику змінюється залежно від пережитих подій і поточних умов, а ПТСР встановлюють за конкретними клінічними критеріями. Багато людей після переміщення переживають дистрес без ПТСР. ВООЗ: психічне здоров’я біженців.
Чи може депресія виникнути без безпосереднього переживання бойових дій?
Так. На психічне здоров’я впливають і постміграційні обставини: житлова нестабільність, тривала розлука, самотність, безробіття, дискримінація та індивідуальні чинники. Наявність депресії оцінюють клінічно, без припущення про одну обов’язкову причину. ВООЗ: фактори ризику й захисту.
Чи є високий бал анкети підтвердженим діагнозом?
Ні. Скринінг показує потребу в подальшому оцінюванні. Клінічний діагноз потребує перевірки симптомів, перебігу й інших пояснень кваліфікованим фахівцем.
Чи потрібно ВПО направлення до психіатра?
У межах Програми медичних гарантій України психіатр належить до спеціалістів, до яких можна звернутися без електронного направлення. Перед записом уточніть, чи має заклад договір із НСЗУ на потрібну послугу. НСЗУ: безоплатні послуги 2026.
Чи обов’язково проходити психотерапію всім після переїзду?
Допомога визначається актуальними потребами та вподобаннями людини. Комусь передусім потрібні безпека, житло, відпочинок і соціальна підтримка; іншій людині — професійне оцінювання й лікування. Універсальне призначення одного втручання всім переміщеним людям не відповідає індивідуальному підходу, рекомендованому ВООЗ. ВООЗ, 2023.
Як діяти, якщо переїзд перервав лікування?
Зверніться до лікаря якнайшвидше, повідомте назви й дози препаратів, дату останнього прийому та наявні записи. Якщо ви в Україні, знайти відповідного надавача допоможе НСЗУ за номером 16-77. НСЗУ: контакт-центр.
Пов’язані статті
Джерела
Chatarajupalli, P., & Lindert, J. (2024). Refugee mental health — systematic review and meta-analysis. European Journal of Public Health, 34(Suppl. 3). DOI.
Côté-Olijnyk, M., Perry, J. C., Paré, M.-È., & Kronick, R. (2024). The mental health of migrants living in limbo: A mixed-methods systematic review with meta-analysis. Psychiatry Research, 337, 115931. DOI.
National Institute for Health and Care Excellence. (2018, чинна онлайн-версія). Post-traumatic stress disorder: NICE guideline NG116. Настанова.
Nickerson, A., Mai, V., Keegan, D., et al. (2024). A systematic review of protective and promotive factors in refugee mental health. Nature Mental Health, 2, 1415–1428. DOI.
Sisenop, F., Chatarajupalli, P., Bain, P. A., Kaade, H., & Lindert, J. (2025). Human rights violations are associated with forcibly displaced population’s mental health—a systematic review and meta-analysis. Frontiers in Public Health, 12, 1454331. DOI.
Turrini, G., Purgato, M., Cadorin, C., et al. (2024, онлайн; 2025, том). Comparative efficacy and acceptability of psychosocial interventions for PTSD, depression, and anxiety in asylum seekers, refugees, and other migrant populations. The Lancet Regional Health – Europe, 48, 101152. DOI.
Всесвітня організація охорони здоров’я, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. (2015). mhGAP Humanitarian Intervention Guide. Клінічний посібник.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2023). Mental health of refugees and migrants: Risk and protective factors and access to care. Глобальний огляд доказів.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2025). Refugee and migrant mental health. Інформаційна довідка.
Національна служба здоров’я України. (2024). Куди можуть звернутися внутрішньо переміщені особи для отримання допомоги щодо психічного здоров’я? Офіційна публікація.
Національна служба здоров’я України. (2026). Безоплатні послуги в Програмі медичних гарантій 2026. Офіційні умови.
Національна служба здоров’я України. (2026, 12 жовтня). Контакт-центр НСЗУ 16-77: інформація та роз’яснення для пацієнтів. Офіційна публікація.
Національна служба здоров’я України. (2026, 12 жовтня). Психологічна та психіатрична допомога: знайдіть надавача за допомогою дашборду НСЗУ. Офіційна публікація.
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. (без дати). Mental health and psychosocial support. Офіційний матеріал.