Депресія: що це, симптоми, причини та лікування
Оновлено: 5 днів тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 15 липня 2023 · Редакційна політика
Депресія, або депресивний розлад, — поширений психічний розлад, що проявляється одним або повторними депресивними епізодами. Під час такого епізоду пригнічений, порожній або дратівливий настрій чи втрата інтересу й здатності відчувати задоволення тривають більшу частину дня майже щодня щонайменше близько двох тижнів і поєднуються з іншими симптомами. ВООЗ підкреслює, що депресія відрізняється від звичайних короткочасних коливань настрою та може істотно впливати на навчання, роботу, стосунки й повсякденне функціонування.
Двотижневий орієнтир допомагає описувати клінічну картину, але не є домашнім тестом. Якщо симптоми тяжкі, швидко посилюються, людина майже не може функціонувати або з’являються думки про самогубство чи заподіяння собі шкоди, звертатися по допомогу потрібно одразу, не чекаючи завершення двох тижнів.
Що таке депресія
У повсякденній мові словом «депресія» часто називають смуток, виснаження, апатію або важкий період. У клінічному значенні депресивний розлад охоплює стійкий комплекс емоційних, когнітивних, тілесних і поведінкових змін. Важливі тривалість, кількість і вираженість симптомів, їхній вплив на життя та історія попередніх епізодів.
Людина з депресією може продовжувати працювати, навчатися, доглядати за близькими й інколи усміхатися. Зовнішня активність сама по собі не показує тяжкість стану: іноді звичні справи зберігаються ціною значно більших зусиль.
Звичайний смуток має зрозумілий зв’язок із подіями, змінюється разом із ситуацією й зазвичай не охоплює всі сфери життя. Депресивний стан може зберігатися незалежно від того, чи відбувається щось приємне, і часто супроводжується втратою енергії, інтересу, концентрації, сну або апетиту. Практичне розмежування втрати мотивації та симптомів депресії докладно розглянуте в окремій статті про «депресію чи лінь».
Депресія і депресивний епізод: як пов’язані терміни
Депресивний епізод описує певний період симптомів. Депресивний розлад описує діагностичний контекст і перебіг: за класифікацією ВООЗ виділяють, зокрема, однократний депресивний розлад та рекурентний депресивний розлад із повторними епізодами.
Окремий депресивний епізод може також виникати при біполярному розладі. Саме тому під час оцінювання важливо з’ясувати, чи були раніше періоди манії або гіпоманії: незвично підвищеного чи різко дратівливого настрою, дуже високої активності, суттєво меншої потреби у сні, прискореного мислення або імпульсивних рішень. Ця інформація впливає на діагноз і вибір лікування.
Симптоми депресії
У різних людей депресія виглядає по-різному. Центральними проявами є пригнічений, порожній або дратівливий настрій та втрата інтересу або задоволення від діяльності, яка раніше була важливою. Втрата здатності відчувати задоволення називається ангедонією.
Емоційні та мотиваційні прояви
стійкий смуток, внутрішня порожнеча або дратівливість;
втрата інтересу до людей, занять, сексу, хобі чи інших звичних джерел задоволення;
відчуття безнадійності, безпорадності або різко звуженого майбутнього;
надмірна провина, нікчемність або болісна самокритика;
зниження ініціативи: навіть прості дії можуть вимагати непропорційно великих зусиль.
Когнітивні прояви
труднощі концентрації та підтримання уваги;
повільніше мислення або відчуття «туману» в голові;
складність ухвалення навіть звичних рішень;
постійне повернення до негативних думок, помилок і втрат;
думки про смерть, самогубство або заподіяння собі шкоди.
Тілесні та поведінкові прояви
виражена втома та зниження енергії;
безсоння, ранні пробудження або надмірна сонливість;
зміни апетиту чи маси тіла;
помітне психомоторне уповільнення або, навпаки, неспокій і збудження;
соціальне віддалення, зменшення активності та занедбання повсякденних справ.
Окремий симптом не встановлює діагноз. Втома, безсоння, зміни апетиту, проблеми з увагою та зниження настрою можуть виникати при багатьох психічних і фізичних станах, під дією речовин або ліків, після тривалого недосипання чи перевантаження. Фахівець оцінює всю картину.
Коли симптоми стають клінічно значущими
Для депресивного епізоду ВООЗ орієнтується на прояви, що зберігаються більшу частину дня майже щодня щонайменше близько двох тижнів. Тяжкість визначається не одним числом симптомів: важливі їхня інтенсивність, страждання, здатність працювати, навчатися, підтримувати побут і стосунки, а також ризик для безпеки.
Менш тяжкий стан може залишати частину функціонування збереженою. При тяжкій депресії людина іноді майже втрачає здатність виконувати базові справи, їсти, доглядати за собою, спати або підтримувати контакт. Психотичні симптоми, значний суїцидальний ризик і різка дезорганізація потребують термінової медичної оцінки.
Онлайн-опитувальники й шкали можуть бути корисними для скринінгу та відстеження змін, але їхній бал не дорівнює діагнозу. Діагностичне рішення потребує розмови про тривалість симптомів, функціонування, попередні епізоди, фізичне здоров’я, вживання речовин і безпеку.
Чому виникає депресія
Депресія формується через поєднання біологічних, психологічних і соціальних чинників. У конкретної людини немає обов’язкової єдиної причини. Ризик може зростати під впливом спадкової вразливості, тривалого стресу, втрат, насильства або інших травматичних подій, соціальної ізоляції, хронічних захворювань, болю, порушень сну, вживання алкоголю чи інших психоактивних речовин.
Пояснення депресії як простого «хімічного дисбалансу» занадто вузьке. Нейробіологічні процеси справді беруть участь у розладі, але сучасне клінічне розуміння враховує одночасно роботу мозку, стресові системи, навчання й поведінку, спосіб мислення, стосунки, соціальні умови та фізичне здоров’я.
Депресія також може виникати разом із тривожними розладами, розладами, пов’язаними з травмою, вживанням речовин або соматичними захворюваннями. Супутні стани впливають на оцінку й план допомоги.
Які форми та контексти депресії важливо розрізняти
Однократний депресивний розлад пов’язаний з одним депресивним епізодом без попередніх маніакальних, гіпоманіакальних чи змішаних епізодів. Рекурентний депресивний розлад означає повторні депресивні епізоди з періодами поліпшення між ними.
Персистуючий депресивний розлад, який часто називають дистимією, має триваліший перебіг із хронічно зниженим настроєм та іншими симптомами. Його клінічна картина й часові критерії відрізняються від окремого епізоду.
Біполярна депресія є частиною біполярного розладу. За поточними симптомами вона може бути схожа на депресивний розлад, тому історія манії та гіпоманії має принципове значення. Якщо в минулому були періоди різко підвищеної активності, малої потреби у сні, незвичного ризику або відчуття «надзвичайних можливостей», про це важливо повідомити лікарю.
Після пологів, у періоди тяжкої фізичної хвороби, на тлі деяких медикаментів або вживання речовин депресивні симптоми потребують оцінки в ширшому медичному контексті. Назва життєвої ситуації сама по собі не визначає діагноз.
Як встановлюють діагноз депресії
Оцінювання починається з розмови про симптоми, їхню тривалість і вплив на життя. Фахівець уточнює попередні епізоди, лікування в минулому, сімейну історію, сон, вживання алкоголю та інших речовин, важливі стресові події, фізичні захворювання й ліки. NICE окремо рекомендує враховувати сильні сторони людини, підтримку, стосунки, спосіб життя, травматичний досвід і соціальні умови.
Важлива частина оцінки — прямі запитання про думки щодо смерті, самопошкодження та самогубства. Такі запитання допомагають визначити рівень ризику й потрібну терміновість допомоги.
Лікар може призначити додаткове медичне обстеження, якщо симптоми можуть бути пов’язані з фізичним захворюванням або іншою медичною причиною. Під час первинного звернення корисно також розуміти різницю між психологом, психотерапевтом і психіатром: для діагностичних і медикаментозних питань потрібна медична компетенція.
Як лікують депресію
Депресія має ефективні методи лікування. Вибір залежить від тяжкості й тривалості симптомів, попереднього лікування, супутніх станів, ризиків, доступності допомоги та вподобань людини. ВООЗ і NICE підтримують підхід спільного ухвалення рішень: план обговорюють із людиною, пояснюючи очікувану користь, обмеження та можливі небажані ефекти.
Психологічні методи
До доказових підходів для депресії належать когнітивно-поведінкова терапія, поведінкова активація, інтерперсональна психотерапія та інші структуровані психологічні втручання, рекомендовані клінічними настановами. Вони можуть працювати з униканням, зниженням активності, негативними схемами мислення, міжособистісними труднощами та навичками розв’язання проблем.
Для менш тяжкої депресії психологічні втручання часто розглядають серед перших варіантів. NICE не рекомендує рутинно пропонувати антидепресанти як першу лінію при менш тяжкій депресії, якщо людина не обирає медикаментозний варіант після інформованого обговорення.
Антидепресанти
Антидепресанти використовують при депресії з урахуванням тяжкості, клінічної історії, супутніх станів, попередньої відповіді на лікування та вподобань. При більш тяжкій депресії медикаментозна терапія може бути частиною початкового плану, іноді разом із психотерапією. Вибір конкретного препарату, початок, зміна дози й припинення лікування належать до роботи лікаря.
Самостійно починати, комбінувати або різко припиняти антидепресанти ризиковано. Окрема сторінка Українського психологічного ХАБу пояснює, як діють антидепресанти, які побічні ефекти можливі та чому відміну планують поступово разом із лікарем.
Якщо перше лікування не допомогло
Відсутність достатнього ефекту після першого підходу не означає, що варіанти вичерпані. NICE радить перевірити діагноз, супутні стани, прихильність до лікування, переносимість і життєві чинники, а потім спільно обрати наступний крок: іншу психологічну терапію, зміну медикаментозної стратегії, комбіноване лікування або спеціалізовану допомогу. При тяжкій, психотичній або складній для лікування депресії можуть застосовуватися методи спеціалізованої психіатричної допомоги.
Що можна зробити вже зараз
Коли енергії мало, корисніше зменшити масштаб завдань, ніж вимагати від себе звичного темпу. Першою реальною ціллю може бути запис на консультацію, один прийом їжі, душ, короткий вихід надвір, відповідь на одне повідомлення або десять хвилин посильної активності.
підтримуйте максимально передбачуваний час сну й пробудження, навіть якщо сон поки не відновився;
намагайтеся регулярно їсти й пити достатньо води;
залишайте хоча б один щоденний контакт із людиною, поруч із якою безпечно;
повертайте активність малими кроками, орієнтуючись на посильність, а не на колишню продуктивність;
обмежуйте алкоголь та інші психоактивні речовини, які можуть погіршувати настрій, сон і контроль імпульсів;
якщо симптоми тримаються, посилюються або заважають життю, заплануйте професійну оцінку.
Самодопомога підтримує відновлення, але не замінює професійне лікування, коли воно потрібне. Якщо ви сумніваєтеся, чи настав час звернутися по допомогу, використовуйте функціонування як орієнтир: наскільки стан впливає на сон, їжу, роботу, навчання, стосунки, догляд за собою та здатність залишатися у безпеці.
Як підтримати близьку людину з депресією
Найкорисніша підтримка поєднує спокійне ставлення до переживань людини з конкретною допомогою. Фрази на кшталт «зберися» або «тобі треба просто відволіктися» можуть посилювати сором. Натомість можна запропонувати разом знайти фахівця, приготувати їжу, допомогти з побутовою справою, супроводити на консультацію або просто побути поруч.
Якщо людина говорить про смерть чи самогубство, тему варто сприймати серйозно. Пряме запитання про намір і план допомагає оцінити ризик. Коли є конкретний план, доступ до засобів самопошкодження, спроба або людина не може гарантувати власну безпеку, потрібна екстрена допомога.
Коли потрібна невідкладна допомога
Негайно звертайтеся по екстрену допомогу, якщо є конкретний намір або план самогубства, спроба самогубства, реальна загроза заподіяння шкоди собі чи іншій людині, тяжке збудження, психотичні симптоми, різка дезорганізація або людина не може залишатися у безпеці.
В Україні 112 є єдиним номером екстреної допомоги, який охоплює всі регіони; 103 — номер екстреної медичної допомоги. Якщо це безпечно для вас, залишайтеся поруч із людиною до прибуття допомоги та приберіть доступ до очевидних засобів самопошкодження. У ситуації безпосередньої небезпеки планова консультація, чат або онлайн-тест не є достатнім маршрутом.
До кого звертатися і як почати
Якщо потрібна діагностична оцінка, симптоми тяжкі, є підозра на біполярний розлад або психоз, значно порушене функціонування чи виникають питання про медикаменти, звертайтеся до лікаря або психіатра. Психолог чи психотерапевт може надавати доказову психологічну допомогу в межах своєї компетентності; ці види допомоги часто поєднуються.
Якщо гострої небезпеки немає й вам потрібна психологічна підтримка, почати можна з планової консультації. Перед записом корисно перевірити освіту та метод фахівця, а також заздалегідь знати, як проходить перша консультація. Український психологічний ХАБ має окремі матеріали про вибір психолога та підготовку до першої зустрічі.
Поширені запитання
Чи може депресія бути без сліз?
Так. Депресія може проявлятися смутком, порожнечею, дратівливістю, емоційним онімінням або насамперед втратою інтересу й енергії. Відсутність плачу не виключає депресивного розладу.
Чи може людина з депресією працювати й усміхатися?
Так. Частина людей зберігає роботу, навчання та соціальні контакти, витрачаючи на це значно більше зусиль. Оцінюють не зовнішнє враження, а тривалість симптомів, їхню тяжкість, функціонування та ризики.
Скільки триває депресія?
Для депресивного епізоду орієнтуються на симптоми, що тривають більшу частину дня майже щодня щонайменше близько двох тижнів. Реальна тривалість епізоду різниться. Якщо стан тяжкий або небезпечний, допомога потрібна одразу.
Чи можна визначити депресію за онлайн-тестом?
Онлайн-опитувальник може бути скринінговим інструментом, але не встановлює діагноз. Схожі результати бувають при різних психічних і фізичних станах, тому потрібна професійна оцінка всієї клінічної картини.
Чи завжди при депресії потрібні антидепресанти?
Ні. Вибір залежить від тяжкості, перебігу, попереднього лікування, супутніх станів і вподобань. Для менш тяжкої депресії психологічні втручання часто є першими варіантами; при більш тяжкій медикаменти можуть входити до початкового плану. Рішення приймають разом із лікарем.
Чи буває депресія частиною біполярного розладу?
Так. Депресивні епізоди можуть виникати при біполярному розладі. Для розмежування важливо з’ясувати, чи були маніакальні або гіпоманіакальні епізоди, адже це впливає на діагноз і лікування.
Чим депресія відрізняється від апатії або «ліні»?
Апатія й втрата мотивації можуть бути частиною депресії, але самі по собі не визначають її. Для депресивного розладу оцінюють ширший комплекс симптомів, тривалість, функціонування та безпеку.
До кого звертатися при підозрі на депресію?
Для діагностичної оцінки, медикаментозних питань, тяжких симптомів, підозри на біполярний розлад або психоз потрібен лікар чи психіатр. Психолог або психотерапевт може проводити психологічне лікування й підтримку в межах компетентності.