Коли переселенцю потрібен психолог чи психіатр
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Переселенцю варто звернутися по психологічну або медичну допомогу, коли переживання після переїзду стають виснажливими, повторюються, заважають спати, працювати, навчатися, дбати про себе чи підтримувати стосунки. Допомога також доречна раніше — коли людина хоче розібратися зі страхом, втратами, провиною або невизначеністю й потребує професійної підтримки. Якщо з’являються думки про самогубство з наміром діяти, небезпечна втрата зв’язку з реальністю, різке збудження або стан, у якому людина не може забезпечити власну безпеку, потрібна невідкладна медична оцінка.
Головне практичне запитання — яка допомога відповідає стану саме зараз: консультація психолога, оцінювання в сімейного лікаря, психотерапія, звернення до психіатра чи екстрена допомога. Цей матеріал пропонує маршрут вибору для внутрішньо переміщених людей і тих, хто виїхав за кордон через війну, спираючись на рекомендації ВООЗ щодо психічного здоров’я біженців і мігрантів та офіційні роз’яснення НСЗУ для ВПО.
Чому після вимушеного переїзду важко зрозуміти, чи потрібна допомога
Вимушене переміщення часто поєднує кілька джерел напруження: небезпеку до виїзду, втрату дому, розлуку з близькими, нестале житло, фінансову непевність, нові соціальні правила та переживання за тих, хто залишився. Психічний стан людини залежить від цього поєднання, її попереднього здоров’я та доступних ресурсів. У глобальному огляді доказів ВООЗ окремо описано роль безпеки, базових потреб, підтримки спільноти, дискримінації й доступу до послуг.
Сум, плач, тривожність, дратівливість, втома або труднощі зі сном можуть бути зрозумілими реакціями на тяжкі обставини. Водночас сам факт війни чи статус ВПО не дає підстав автоматично пояснювати всі симптоми стресом. У людини можуть виникнути депресивний або тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад, проблема з вживанням алкоголю, загострення раніше встановленого стану чи фізична хвороба, що впливає на настрій і сон. Саме тому важливі оцінювання, а не самодіагностика.
Після переїзду люди нерідко відкладають звернення: спершу потрібно знайти житло, заробіток, школу, документи; психологічні труднощі здаються менш нагальними. За оцінкою ВООЗ, мовні бар’єри, стигма, брак інформації та порушення безперервності лікування ускладнюють доступ до послуг. Відкладене звернення може також бути наслідком виснаження, коли організувати навіть один дзвінок складно.
Три рівні рішення: підтримка, планова консультація, невідкладна допомога
Практично зручно оцінювати не назву переживання, а його вплив на життя, інтенсивність і безпеку. Нижче наведено орієнтири для вибору наступного кроку, а не діагностичну шкалу.
Перший рівень: труднощі є, повсякденне життя переважно збережене
Людина сумує за домом, хвилюється через майбутнє, іноді плаче, має напружені дні, але загалом може спати, їсти, підтримувати зв’язок із близькими, виконувати необхідні справи та відчувати полегшення після підтримки. Тут корисні безпечні контакти, відновлення розпорядку, практична допомога з житлом і документами, групи взаємопідтримки. Якщо хочеться поговорити про втрати, вибір або адаптацію, консультація психолога доречна й без клінічного діагнозу.
Другий рівень: симптоми тримаються або починають обмежувати життя
Варто організувати консультацію найближчим доступним часом, коли тривога чи пригнічення охоплюють більшу частину днів, сон суттєво порушений, панічні напади повторюються, людина уникає роботи, навчання чи спілкування, починає втрачати здатність піклуватися про себе, а звичні способи підтримки не допомагають. Особливої уваги потребують помітна зміна поведінки, наростання вживання алкоголю, повернення симптомів відомого психічного розладу та перерване лікування. NICE у настанові щодо депресії рекомендує оцінювати тривалість і тяжкість симптомів разом із функціонуванням, життєвими умовами, фізичним здоров’ям і ризиками.
Необов’язково чекати певної кількості тижнів, якщо стан уже помітно погіршує життя. Для деяких діагнозів тривалість симптомів має значення, однак потреба в консультації визначається також їхньою тяжкістю, динамікою та безпекою. Розпочати можна з сімейного лікаря чи психіатра або психолога відповідно до запиту та доступності.
Третій рівень: ознаки невідкладного ризику
Негайно звертайтеся по екстрену медичну допомогу, якщо є безпосередній намір завдати собі шкоди, конкретний суїцидальний план або спроба; гострий стан із галюцинаціями, маренням, різкою дезорієнтацією чи поведінкою, яка загрожує безпеці; виражене збудження з майже повною відсутністю сну й небезпечними вчинками; тяжке отруєння або синдром відміни речовин; неможливість пити, їсти чи доглядати за собою через різке погіршення стану. Такі ситуації вимагають медичного огляду й оцінювання ризику. NICE щодо депресії рекомендує термінове направлення за значного безпосереднього ризику.
В Україні телефонуйте 103 або 112; обидва номери наведені на офіційній сторінці ДСНС. Під час очікування допомоги, якщо це безпечно, залишайтеся поруч із людиною, приберіть доступні засоби самоушкодження, повідомте диспетчеру про ризики й місцеперебування. Якщо ви за кордоном, телефонуйте до місцевої екстреної служби. Людину з гострим станом не залишайте наодинці, коли це створює безпосередню небезпеку.
Які ознаки найчастіше підказують, що пора звернутися
Тривога й постійне очікування небезпеки
Після вимушеного виїзду людина може безперервно перевіряти новини, здригатися від звуків, відчувати напруження в тілі або боятися, що в новому місці теж трапиться лихо. Сигналом для консультації стає тривога, яку складно контролювати, яка виснажує, провокує уникання виходів з дому, погіршує сон чи роботу. При раптовому болю в грудях, непритомності, значній задишці або інших тривожних тілесних симптомах потрібна медична оцінка, адже вони можуть мати соматичні причини.
Пригнічення, втрата інтересу й відчуття безвиході
Зверніть увагу, якщо людина втрачає інтерес навіть до того, що раніше підтримувало її, відчуває майже постійну безнадію, різко змінює сон та апетит, звинувачує себе в тому, що виїхала або залишилася живою, перестає виконувати щоденні справи. Такі переживання потребують уважного розгляду разом із конкретними втратами та обставинами. Лікар оцінить можливий депресивний розлад, інші стани, фізичні причини та ризик самоушкодження відповідно до клінічної настанови NICE.
Повторні спогади, нічні жахи й уникання нагадувань
Нав’язливі спогади про обстріл, евакуацію, насильство або загибель близьких, повторні нічні жахи, відчуття ніби подія відбувається знову, постійна настороженість і уникання нагадувань можуть потребувати оцінювання посттравматичних симптомів. Рекомендації NICE щодо ПТСР передбачають клінічне оцінювання й втручання, підібрані відповідно до симптомів, часу від травматичної події, віку та уподобань людини. Самі кошмари або тривога не підтверджують ПТСР.
Сон, виснаження, пам’ять та алкоголь
Тривале безсоння, денна сонливість, порушення пам’яті та концентрації можуть посилюватися через шумне тимчасове житло, робочі зміни, догляд за дітьми, біль або ліки. Якщо стан заважає життю, потрібна консультація сімейного лікаря: він допоможе розглянути як психічні, так і фізичні чинники. Зростання споживання алкоголю, заспокійливих без призначення чи інших речовин як основного способу заснути також є причиною звернутися. Не припиняйте самостійно різко призначені психотропні препарати.
Психолог, психотерапевт, психіатр чи сімейний лікар: до кого саме
Вибір визначається завданням, медичними ознаками та компетентністю фахівця. В Україні Закон «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» розрізняє види допомоги, зокрема психологічну, психотерапевтичну і психіатричну. Він введений у дію 7 лютого 2026 року. Професійна назва сама собою ще не описує весь спектр послуг конкретного фахівця, тому варто уточнювати його освіту, кваліфікацію, методи роботи та можливості направлення до лікаря.
Психолог: коли потрібні розмова, підтримка й навички адаптації
Психологічне консультування доречне, коли людина переживає втрату дому, провину, самотність, конфлікти після переїзду, невизначеність, напруження у вихованні дітей або хоче відновити повсякденну рівновагу. Психолог допомагає конкретизувати запит, знайти ресурси, дослідити переживання й способи подолання. За ознак клінічного розладу чи ризику потрібне додаткове медичне оцінювання. Консультація психолога може доповнювати лікування у психіатра.
Психотерапевт: коли потрібна системна робота із симптомами
Психотерапевтичні втручання застосовують за різних психічних проблем і розладів, зокрема для зменшення посттравматичних, депресивних або тривожних симптомів. Потрібний метод залежить від стану: для ПТСР міжнародні настанови підтримують певні форми травмофокусованої когнітивно-поведінкової терапії та, за визначених показань, десенсибілізацію й переробку рухами очей (EMDR). Настанова NICE описує вибір методу й підготовку фахівців; це не підстава автоматично призначати всім переселенцям однаковий курс.
Психотерапія має бути узгодженою з людиною, враховувати нинішню безпеку, житло, готовність і життєві завдання. Якщо людина перебуває у нестабільних умовах, іноді спершу необхідні практична підтримка, стабілізація сну й доступ до базових послуг. У разі тяжких симптомів психотерапія може поєднуватися з медичним лікуванням.
Психіатр: коли потрібні медична діагностика й лікування
Психіатр — лікар, який оцінює психічні розлади, супутні захворювання, ризики, потребу в лікарських засобах та інших медичних втручаннях. До нього доцільно звернутися при вираженому або тривалому пригніченні, тяжкій тривозі, різкому порушенні сну й поведінки, ознаках психозу чи манії, суїцидальних думках, суттєвому погіршенні функціонування, попередньому діагнозі або необхідності відновити призначене лікування. Консультація психіатра не означає автоматичної госпіталізації чи обов’язкового призначення ліків.
Сімейний лікар: доступний початковий маршрут
Якщо важко визначити, що саме відбувається, почніть із сімейного лікаря або терапевта, для дитини — з педіатра. Лікар запитає про сон, біль, харчування, настрій, попереднє лікування, ліки, вживання речовин і обставини переїзду, а за потреби призначить обстеження або направить до профільного фахівця. НСЗУ пояснює маршрут для ВПО та можливість допомоги на первинному рівні. В Україні до психіатра можна звернутися без направлення, що також зазначено в офіційному матеріалі НСЗУ.
Чи обов’язково мати діагноз, щоб звернутися до психолога
Діагноз не є умовою для отримання психологічної підтримки. Людина може звернутися через труднощі з адаптацією, втрату звичного кола, складне рішення щодо повернення, сором перед родиною або перевтому від догляду за дітьми. Якщо консультація допомагає повернути відчуття опори, уточнити потреби й визначити наступні кроки, вона має практичний сенс незалежно від того, чи є психічний розлад.
Інша ситуація — коли симптоми вже потребують клінічного оцінювання. Психолог може помітити ознаки, для яких варто залучити лікаря, але за окремими відповідями в опитувальнику або описом ситуації діагноз встановлювати не можна. Скринінгові анкети допомагають визначити потребу в додатковій оцінці; їхні результати залежать від мови, культури, ситуації та способу застосування. ВООЗ у гуманітарному посібнику mhGAP наголошує на комплексному оцінюванні та відповідному маршруті допомоги.
Коли психіатр потрібен одразу, без попередньої консультації психолога
Безпосереднє звернення до психіатра обґрунтоване, якщо людина вже має призначені психіатричні ліки й вони закінчуються, повернулися симптоми попереднього розладу, з’явилися ознаки психозу, помітний патологічний підйом настрою з ризикованою поведінкою, тяжка депресія або самоушкоджувальні думки. При безпосередньому ризику потрібна екстрена служба; у решті випадків — максимально швидка лікарська оцінка. Детальні рекомендації щодо суїцидального ризику містить NICE.
Якщо попередній лікар і медична документація залишилися в іншому місті або країні, зберіть доступні назви препаратів, дози, дату останнього приймання, реакцію на лікування й контакт лікаря. Навіть без повних записів можна звернутися по медичне оцінювання. Новий фахівець уточнить анамнез і складе план безпечного продовження або зміни лікування.
Що робити, якщо є думки про смерть, самогубство або самоушкодження
Думки на кшталт «краще б мене не було» важливо прямо озвучити лікарю чи довіреній людині. За них не слід соромити або покладати на людину провину. Медичний фахівець уточнює намір, план, доступ до засобів, минулі спроби, можливості підтримки й безпеку; однієї анкети для цього недостатньо. Настанова NICE щодо депресії рекомендує безпосередньо запитувати про суїцидальні думки й наміри.
Якщо є план, намір або безпосередня загроза, зателефонуйте 103 чи 112 в Україні, повідомте про ситуацію чітко та виконуйте вказівки диспетчера. Якщо ви поруч, залишайтеся з людиною, наскільки це безпечно, і допоможіть їй дочекатися фахової допомоги. За кордоном звертайтеся до місцевої невідкладної служби. При менш гострих думках домовтеся про термінову консультацію лікаря, розкажіть про їхню появу та складіть індивідуальний план безпеки разом із фахівцем.
Дитина після переїзду: коли потрібен дитячий психолог або психіатр
У маленьких дітей стрес може проявлятися змінами сну, посиленою потребою бути поруч із дорослими, регресом раніше опанованих навичок, дратівливістю, страхами або тілесними скаргами. У школярів і підлітків — відмовою від школи, самотністю, конфліктами, труднощами уваги, униканням однолітків, різким падінням навчальної активності чи небезпечною поведінкою. Важливо враховувати вік і контекст: нову мову навчання, розлуку з батьками, булінг, втрату друзів, житлову невизначеність.
Консультація дитячого психолога корисна, коли зміни виражені або довго тривають і дитині складно повернутися до звичного розвитку й контактів. Почати також можна з педіатра, який оцінить фізичний стан і визначить потребу у профільній допомозі. Дитячий психіатр потрібен, коли йдеться про тяжкі або ризиковані симптоми, значне порушення розвитку й поведінки, підозру на психічний розлад чи необхідність медичного лікування. За суїцидальних намірів, психотичних симптомів або гострої небезпеки дійте як при невідкладному стані.
Робота з дітьми зазвичай враховує безпеку сімейних стосунків і підтримку дорослих. Дитині важливо мати передбачуваний контакт із турботливими людьми та підтримку в школі. Настанова NICE щодо ПТСР містить окремі вікові рекомендації щодо травмофокусованих втручань і залучення батьків або опікунів.
Літні люди, люди з інвалідністю та ті, хто доглядає за близькими
У старшому віці зміни настрою, апетиту й сну можуть поєднуватися із соматичними хворобами, побічною дією ліків, погіршенням слуху, болем або когнітивними змінами. Тому медичний огляд має особливе значення. Люди з інвалідністю можуть стикатися з фізичною недоступністю закладів, втратою пристосованого житла й залежністю від супроводу. Можливість дистанційної консультації або доступної комунікації варто обговорити під час запису.
У тих, хто доглядає за дитиною, літніми родичами чи людиною з хронічною хворобою, виснаження часто накопичується поступово. Звернення по підтримку може бути корисним уже тоді, коли з’являється постійне роздратування, безсоння, байдужість до власних потреб, ізоляція або відчуття втрати контролю. Психологічна допомога має поєднуватися з оцінюванням реальних можливостей перепочинку та соціальної підтримки.
Як переселенцю отримати допомогу в Україні у 2026 році
Наявність чи відсутність довідки ВПО не визначає право на базовий обсяг послуг за Програмою медичних гарантій. НСЗУ про Програму медичних гарантій 2026 пояснює, що гарантовані послуги надають заклади з відповідним договором. Важливо перевіряти конкретний вид допомоги та умови її надання; оплата державою медичної послуги не означає, що будь-яка приватна консультація психолога є безоплатною.
Крок 1. Виберіть початкову точку
Якщо стан стабільний, але виснажливий, зверніться до сімейного лікаря, терапевта або педіатра дитини. Якщо вже потрібен саме психіатр або існує попередній психіатричний діагноз, можна звернутися безпосередньо до нього без електронного направлення відповідно до роз’яснення НСЗУ для ВПО. Якщо потребуєте психологічної консультації щодо адаптації, уточніть, які такі послуги доступні у вашій громаді, медичному закладі або організації, що надає підтримку переселенцям.
Крок 2. Знайдіть заклад, який реально надає потрібну послугу
Зателефонуйте до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77 та попросіть підказати заклад із чинним договором на відповідну послугу в населеному пункті, де ви тепер мешкаєте. Офіційне повідомлення НСЗУ від 12 жовтня 2026 року підтверджує, що оператори роз’яснюють умови безоплатної допомоги та допомагають знайти заклад. Водночас контакт-центр не записує на прийом — після отримання контактів треба зв’язатися із самим закладом.
Крок 3. Уточніть умови перед візитом
Під час дзвінка запитайте, чи надають потрібну допомогу дорослим або дітям, чи діє договір із НСЗУ, чи потрібне направлення саме для цієї послуги, які документи бажано мати, чи можлива дистанційна консультація та як відбувається запис. Якщо у вашому місті немає доступної послуги, попросіть контакти закладів у сусідніх громадах. Для людей із порушеннями слуху, зору чи мобільності уточніть спосіб комунікації та доступність приміщення.
Крок 4. Якщо потрібно, залучіть додаткову підтримку
Психологічні труднощі можуть бути тісно пов’язані з житлом, боргами, документами, насильством, доглядом за дитиною або відсутністю роботи. Паралельно з консультацією є сенс звернутися до соціального працівника, служби підтримки ВПО чи громадської організації, що працює у вашій місцевості. Така комплексна відповідь узгоджується з підходом IASC щодо психічного здоров’я і психосоціальної підтримки в надзвичайних ситуаціях: допомога охоплює різні рівні, від безпеки й соціальних зв’язків до спеціалізованого лікування.
Як діяти, якщо ви виїхали з України й перебуваєте за кордоном
Перший крок залежить від країни перебування, правового статусу та доступу до місцевої системи охорони здоров’я. Дізнайтеся, як зареєструватися в лікаря первинної ланки, які психіатричні й психологічні послуги охоплює чинний страховий або державний механізм, чи є перекладач і куди звертатися в кризовій ситуації. Статус тимчасового захисту чи прохача притулку може впливати на адміністративний шлях, але оцінювання клінічного стану ґрунтується на потребах людини.
Коли мовний бар’єр заважає описати симптоми, попросіть професійного перекладача й уточніть конфіденційність. Використання дитини як перекладача для травматичних або інтимних тем може створювати додаткове навантаження. Якщо ви вже отримували ліки в Україні, розкажіть місцевому лікарю назви препаратів, дози та попередню історію лікування. Практичні особливості такої роботи описані у матеріалі «Психологічна допомога біженцям із перекладачем».
Як підготуватися до першої консультації
Достатньо коротко записати, що саме змінилося після переїзду: коли почалися симптоми, що погіршує або полегшує стан, як змінилися сон, харчування, настрій і працездатність. Позначте найважливіші життєві обставини — небезпеку, житло, розлуку, фінансову нестабільність, турботу про дітей. Якщо приймаєте ліки, підготуйте назви й дози, а також інформацію про захворювання та алергії.
Можна сформулювати запит своїми словами: «Я майже не сплю після переїзду», «Я не можу виходити з дому через страх», «Дитина перестала ходити до школи», «У мене закінчуються ліки, які призначив психіатр». Для початку допомоги не потрібно мати готове пояснення всіх причин. Якщо говорити про травматичні події складно, повідомте про це фахівця й обговоріть прийнятний темп розмови.
Перед консультацією уточніть її тривалість, вартість або покриття програмою, правила конфіденційності, кваліфікацію фахівця, можливість участі перекладача та шлях дій у разі погіршення стану між зустрічами. Професійна допомога передбачає узгодження цілей і відповідальне ставлення до безпеки, а не вимогу розповісти все одразу.
Яке лікування й підтримка мають наукове підґрунтя
Допомога обирається за станом і завданням. Підтримка соціальних зв’язків, стабільне житло, доступ до навчання, роботи й медицини важливі для психічного здоров’я переселенців, що підтверджує систематичний огляд ВООЗ 2023 року. Для клінічно значущих депресивних, тривожних і посттравматичних симптомів застосовують структуровані психологічні втручання, а за потреби — медичне лікування. У складних випадках потрібна узгоджена робота кількох фахівців.
Мережевий метааналіз Turrini та співавторів (2025) досліджував психосоціальні втручання серед біженців, шукачів притулку та інших мігрантів. Дані підтримують можливість зменшення симптомів за допомогою певних втручань, проте дослідження різняться вибірками, способами вимірювання та якістю доказів. Тому назва методу сама собою не гарантує результату для конкретної людини.
За ПТСР NICE рекомендує травмофокусовані підходи з урахуванням віку й показань; за депресії NICE передбачає вибір між психологічними та медичними втручаннями відповідно до клінічної тяжкості, ризиків і уподобань. Одноразове примусове «проговорювання травми» одразу після події не є універсальним лікуванням. Рішення слід ухвалювати разом із підготовленим фахівцем.
Що робити, якщо допомога поки недоступна
Спробуйте визначити один посильний крок на найближчу добу: записати симптоми, зателефонувати 16-77, попросити знайому людину допомогти із записом, повідомити лікарю про перервані ліки або домовитися про супровід на консультацію. Якщо немає приватності для відеозв’язку, поцікавтеся можливістю очного прийому чи телефонної розмови. Коли головною перешкодою є гроші, уточнюйте саме послуги за Програмою медичних гарантій і доступні місцеві програми.
Для зменшення щоденного навантаження варто зберігати посильний режим сну, харчування й руху, дозувати перегляд новин, підтримувати контакт із людьми, з якими безпечно, та розв’язувати побутові проблеми за пріоритетністю. Ці дії допомагають організувати життя й підтримати працездатність, але за виражених симптомів не замінюють професійного оцінювання. Якщо ризик стає невідкладним, переходьте до екстреної допомоги незалежно від черги на планову консультацію.
Як допомогти близькій людині після переїзду
Корисно спокійно назвати помічену зміну: «Я бачу, що ти майже не спиш і тобі складно виходити з дому. Хочу допомогти знайти лікаря». Запропонуйте конкретну дію — знайти контакти, посидіти з дитиною, піти разом на першу зустріч, організувати перекладача. Дайте можливість людині самій обирати, з ким і як говорити, коли це безпечно. Знецінення переживань, порівняння з чужими стражданнями або примус до розповіді можуть посилити відчуження.
Якщо є ознаки негайної небезпеки для життя, безпека важливіша за звичайне очікування згоди на планову консультацію: викликайте екстрену допомогу та повідомляйте диспетчеру фактичні симптоми й ризики. В інших випадках підтримуйте право близької людини на участь у рішеннях. Подальші поради наведені в матеріалі «Як допомогти близькій людині після вимушеного переїзду».
Поширені запитання
Чи потрібно чекати, поки стан стане зовсім тяжким?
Ні. Якщо переживання повторюються, забирають сили або ускладнюють повсякденне життя, рання консультація допоможе з’ясувати потребу й доступні варіанти підтримки. Звернення до психолога можливе й тоді, коли людина загалом функціонує, але прагне впоратися з важливою життєвою зміною.
Чи є плач після переїзду ознакою депресії?
Сам по собі плач не підтверджує депресивний розлад. Важливі стійкість змін настрою, втрата інтересу, інші симптоми, вплив на життя та результати клінічного оцінювання. Якщо з’являється виражена безнадія чи суїцидальні думки, потрібна медична оцінка.
Чи призначить психіатр ліки на першому прийомі?
Рішення залежить від стану, діагностичних висновків, медичних ризиків і уподобань пацієнта. Консультація може завершитися рекомендаціями щодо спостереження, психотерапії, додаткових обстежень або медикаментозного лікування. Саме звернення до психіатра не визначає результат наперед.
Чи може психолог допомогти людині з ПТСР?
Допомога залежить від фахової підготовки психолога та виду втручання. Для лікування ПТСР потрібні методи з відповідною доказовою базою й компетентний фахівець; за потреби долучається лікар. Оцінка симптомів, коморбідних станів та безпеки допомагає визначити маршрут.
Чи потрібна довідка ВПО для безоплатного звернення?
Обсяг медичних послуг за Програмою медичних гарантій визначається умовами програми та договором закладу з НСЗУ, а не фактом наявності довідки ВПО. Деталі щодо конкретної послуги, направлення й доступних закладів уточнюйте за номером 16-77. НСЗУ описує правила на 2026 рік.
Що робити, якщо переселенець відмовляється від допомоги?
Почніть із розмови про те, що саме його виснажує, і запропонуйте невеликий практичний крок без тиску. Інколи легше погодитися на консультацію сімейного лікаря або разовий інформаційний дзвінок, ніж відразу планувати тривалу психотерапію. За безпосередньої небезпеки діє маршрут екстреної допомоги.
Чи можна звернутися українською, перебуваючи в іншій країні?
Можна шукати місцевого спеціаліста, який володіє українською, або послугу з професійним перекладом. Правила відшкодування та транскордонного дистанційного консультування залежать від країни, системи охорони здоров’я та правового статусу фахівця. Уточнюйте ці умови до початку послуги.
Головний орієнтир для рішення
Якщо труднощі пов’язані з переїздом і вам потрібні підтримка, розмова та навички адаптації, доречним першим кроком може бути психолог. Якщо симптоми виражені, помітно порушують сон і функціонування, є попередній розлад або потрібні ліки, почніть із сімейного лікаря чи психіатра. Якщо життя або безпека перебувають під безпосередньою загрозою, потрібна екстрена медична допомога. Професійне звернення можна поєднувати з вирішенням житлових, сімейних та соціальних потреб.
Пов’язані статті
Психічні розлади серед біженців і ВПО: ризики та звернення по допомогу — клінічні ризики, стани та результати досліджень.
Вимушена міграція: психологічна адаптація, ідентичність і підтримка — ширший контекст досвіду переміщення.
Постміграційний стрес: причини, прояви та умови відновлення — вплив життєвих умов після переїзду.
Психологічна допомога: що це, види, коли потрібна і до кого звертатися — види підтримки та компетенції фахівців.
Психологічна травма: що це таке і чому не кожна важка подія стає травмою — відмінності травматичного досвіду і станів.
Психологічна допомога біженцям із перекладачем — мовні бар’єри, конфіденційність і доступ.
Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка: що це і як працює — рівні підтримки в громаді.
Джерела
Верховна Рада України. (2025). Закон України № 4223-IX «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» (чинний; введений у дію 07.02.2026). Офіційний текст.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2015). mhGAP Humanitarian Intervention Guide. Видання ВООЗ.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2023). Mental health of refugees and migrants: Risk and protective factors and access to care. Глобальний огляд доказів.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2025). Refugee and migrant mental health. Інформаційний матеріал від 01.09.2025.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. (2026). Контакти екстрених служб: 112 і 103. Офіційні контакти.
Міжвідомчий постійний комітет (IASC). (2007). IASC Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings. Офіційне видання.
Національна служба здоров’я України. (2024). Куди можуть звернутися внутрішньо переміщені особи для отримання допомоги щодо психічного здоров’я? Офіційне роз’яснення.
Національна служба здоров’я України. (2026). Безоплатні послуги в Програмі медичних гарантій 2026. Офіційна сторінка.
Національна служба здоров’я України. (2026). Контакт-центр НСЗУ 16-77: інформація та роз’яснення для пацієнтів (12.10.2026). Офіційне повідомлення.
National Institute for Health and Care Excellence. (2018). Post-traumatic stress disorder (NG116). Рекомендації.
National Institute for Health and Care Excellence. (2022). Depression in adults: treatment and management (NG222). Рекомендації.
Turrini, G., Purgato, M., Cadorin, C., et al. (2025). Comparative efficacy and acceptability of psychosocial interventions for PTSD, depression, and anxiety in asylum seekers, refugees, and other migrant populations: A systematic review and network meta-analysis of randomised controlled studies. The Lancet Regional Health – Europe, 48, 101152. DOI.